Постанова

від 29.08.2007 по справі 38/219

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

38/219

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

29.08.2007 р.                                                                           справа №38/219

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дзюби  О.М.

суддів Акулової  Н.В. , Діброви  Г.І.

за участю представників сторін:

від позивача:не з*явився,

від відповідача:Мавроди В.В. (довіреність від 27.08.2007р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства „Ексімком-Агро” с.Новопетриківка, Великоновоселківський район Донецької області

на рішення  господарського суду

Донецької області

від18.07.2007 року

по справі№38/219 (Радіонова О.О.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Компанія Донзапчастина" м.Донецьк

доТовариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства „Ексімком-Агро” с.Новопетриківка, Великоновоселківський район Донецької області

простягнення 49791грн. 45 коп.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія Донзапчастина” м.Донецьк (далі ТОВ „Торгівельна компанія Донзапчастина”), звернувся  до  господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства „Ексімком-Агро” с.Новопетриківка, Великоновоселківський район, Донецької області (далі  ТОВ СП „Ексімком-Агро”) про стягнення 49791грн.45коп.

В порядку статті 22 ГПК України позивач  17.07.2007року змінив позовні вимоги, вимагаючи стягнути борг у розмірі 31593,56грн. та пеню у сумі 18197,89грн. (а.с.60).

Рішенням від 18.07.2007року господарський суд Донецької області позовні вимоги задовольнив у повному обсязі. Судове рішення мотивоване тим, що  причиною виникнення спору є протиправне порушення відповідачем своїх договірних  зобов'язань, а також норм ЦК України, які регулюють загальні умови виконання зобов'язань та правила виконання договорів.

Не погодившись з прийнятим рішення, відповідач звернувся з апеляційною скаргою. в якій просить рішення господарського суду від 18.07.2007року скасувати в частині стягнення пені у розмірі 18197,89грн. Прийняти нове рішення, яким припинити провадження у справі.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог заявник скарги посилається на те, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права. Суд не застосував норми Закону України „Про відповідальність  за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” №543 від 22.11.1996р.,  оскільки розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ.

Позивач у судове засідання не з'явився, надав до суду клопотання за реєстраційним вхідним номером канцелярії Донецького апеляційного господарського суду  01-8/574 від 29.08.2007року про перенесення  слуханням справи. Представник скаржника вважає за можливим розглянути скаргу без представника позивача, за наявними матеріалами у справі. Дане клопотання судовою колегією відхилене у зв'язку із наявністю в матеріалах справи всіх необхідних документів для розгляду апеляційної скарги. Ухвалою про порушення апеляційного провадження, судова колегія зазначили, що у разі неявки  сторін у судове засідання, апеляційна скарга буде розглянута за наявними  матеріалами у справі. Оскільки суд апеляційної інстанції не визнав явку сторін  обов'язковою, позивач не скористався процесуальним правом щодо участі  у судовому процесі і ця обставина не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги без його участі, судова колегія дійшла висновку про можливість розглянути справу за наявними в ній документами відповідно до  ст.ст.75,99 ГПК України.

Розпорядженням заступника голови Донецького апеляційного господарського суду  змінена судова колегія для розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, вислухавши представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акта, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається і встановлено судом, що  01.03.2006року між ТОВ „Торгівельна компанія Донзапчастина” м.Донецьк та ТОВ СП „Ексімком-Агро” с.Новопетриківка, укладений договір №1/03, відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити продукцію в асортименті, кількості та за ціною 300000грн. (а.с.45).

Укладений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі статтями  173,174,175 Господарського кодексу України (статтями 11,202,509 Цивільного кодексу України) і ст.629 ЦК України є обов'язковим для  виконання сторонами.

На виконання умов договору, позивачем були поставлені запчастини відповідачу на загальну суму 51708грн.80коп., що підтверджується наявними у справі видатковими накладними та довіреностями (а.с.5-33).

Згідно положень ст.ст.526,525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктами 3.1-3.3 договору передбачено, що порядок оплати кожної партії поставленої продукції здійснюється покупцем на протязі 30 днів з дати поставки даної продукції, але не пізніше 25 числа поточного місяця. Оплата  проводиться шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на рахунок постачальника. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок постачальника.

Матеріалами справи доведено, що відповідач свої договірні зобов'язання виконав частково. Отже, внаслідок несвоєчасної сплати з боку відповідача виникла заборгованість у сумі 31593,56грн.

Вказана заборгованість відповідачем визнана у повному обсязі, що підтверджується  його відзивом на позовну заяву (а.с.50). Такі дії відповідача не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, тому суд першої інстанції правомірно стягнув цю заборгованість на користь позивача з огляду на приписи ч.5 ст.78 ГПК України, якою передбачено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд прийняв рішення про стягнення боргу у сумі 31593,56грн.

Із матеріалів справи також вбачається, що у зв'язку з  неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання, позивачем на підставі пункту 5.2 договору нарахована пеня у розмірі  0,3% від вартості неоплаченої у строк продукції за кожен день прострочки.

Отже, однією із позовних вимог було стягнення пені за прострочку оплати у сумі  18197,89грн.

При розгляді справи, господарський суд дійшов висновку, що позивачем за період з листопада 2006року по червень 2007року обґрунтовано нарахована пеня, яку  задовольнив у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи з цього приводу, судова колегія вважає, що при розгляді позову в частині стягнення пені у сумі 18197грн.89коп. господарським судом не було перевірено період та розмір нарахованої пені, яка суперечить  Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” 1996р., який не втратив силу в зв'язку з прийнятими Цивільним та Господарським кодексами України.

Відповідно до   статті  199  Господарського  кодексу  України виконання  господарських  зобов'язань  забезпечується заходами  захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин,  передбаченими  цим  Кодексом  та  іншими  законами.  За погодженням  сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі,  що  йому  не  суперечать,   види   забезпечення   виконання зобов'язань,   які   звичайно   застосовуються   у  господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин    застосовуються    відповідні   положення Цивільного кодексу України.

 Відповідно до   статті   546   Цивільного   кодексу   України  виконання  зобов'язань  може  забезпечуватися  в т.ч. неустойкою.

Статтею  230  Господарського  кодексу   України визначено, що  штрафними  санкціями  у  цьому  Кодексі  визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права  застосування  штрафних  санкцій  є учасники відносин у  сфері  господарювання,  зазначені  у  статті  2  цього Кодексу.

В даному випадку, пунктом 5.2 договору, сторонами передбачена відповідальність у вигляді пені, яка нараховується у розмірі  0,3% від вартості неоплаченої у строк продукції за кожен день прострочки.

Відповідно до частини 2  статті  343  Господарського  кодексу України    платник  грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу  пеню  в  розмірі,  що встановлюється   за   згодою  сторін,  але  не  може  перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

 Договірні правовідносини   між   платниками   і  одержувачами грошових коштів щодо  відповідальності  за  несвоєчасне  виконання грошових    зобов'язань    врегульовано   Законом   України   "Про відповідальність за несвоєчасне  виконання  грошових  зобов'язань",  згідно  з  пунктами  1,  3  якого  розмір пені за прострочку  платежу,  що   встановлюється   за   згодою   сторони, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір неустойки,  він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний (якщо він встановлений).

З огляду   на   викладене,  враховуючи  встановлення  Законом України "Про відповідальність за  несвоєчасне  виконання  грошових зобов'язань"  граничного розміру відповідальності за прострочення  платежу  у  вигляді  пені  (розмір  якої   не   може  перевищувати   подвійної   облікової  ставки  Національного  банку України,  що  діяла  у  період,  за  який  сплачується  пеня),  за прострочку  платежу  за  договором  може  бути  стягнута лише сума неустойки, яка не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Як видно із розрахунку пені, який наведений позивачем у позовній заяві (31593,56*192*0,3/100=18197,89грн.), сума нарахованої пені перевищує подвійну ставку Національного банку України, яка є граничним розміру пені і   може бути стягнута за прострочку виконання грошового зобов'язання.

У ході розгляду справи,  судом першої інстанції  не перевірено, саме за який період була нарахована пеня. У позові позивачем зазначено: період з 28 листопада 2006р.  - по  червень 2007р. (до 7).

За вимогами п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців  від дня, коли зобов'язання мало було виконано (строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції). Початком дня нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Відповідно до п.1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України, щодо вимог стягнення неустойки передбачена спеціальна позовна давність в один рік, тобто, це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

В даному випадку, як вбачається із матеріалів справи, наданий позивачем розрахунок пені є необґрунтованим, оскільки  період нарахування пені перевищує шість місяців, що не відповідає вимогам статті 232 Господарського кодексу України.

Враховуючи, що станом  на листопад 2006року у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 31593грн.56коп., період  нарахування пені становить з 28.11.2006року по 28.05.2007року (шість місяців в межах річного строку позовної давності); обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ, згідно норм Закону України „Про відповідальність за  несвоєчасне  виконання  грошових зобов'язань", перерахувала розрахунок штрафних санкцій за неналежне виконання відповідачем його договірних зобов'язань, і до стягнення належить сума пені 2663грн.38коп.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення пені в сумі 18197,89грн. суперечать законодавству, тому судове рішення в цій частині підлягає зміні. Задоволенню підлягає пеня у сумі 2663грн.38коп. (обчислена  у  розмірі  подвійної  облікової ставки Національного банку України, що діяла у спірний період, від суми заборгованості за  договором)  і  є  тим  граничним  розміром відповідальності за прострочку платежу, який встановлений законом.  В решті позову в частині стягнення пені у сумі  15534,51грн.  слід відмовити.

Твердження заявника скарги на те, що  господарським судом неправомірно було прийнято від позивача заяву відповідно до ст.22 ГПК України, якою змінив  нарахований штраф на пеню згідно з п.5.2 договору, не можуть бути прийняти до уваги, оскільки частиною четвертою статті 22 ГПК України передбачені права позивача змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції.  Зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача. Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача. Отже, в даному випадку, позивач листом №17/07-01 від 17.07.2007р. на підставі статті 22 ГПК України змінив предмет своїх позовних вимог і наполягав на стягненні пені, яка передбачена п.5.2 договору, замість нарахованого штрафу. Це процесуальне право позивача було враховано судом при прийнятті судового рішення, а тому судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права.

Враховуючи викладене, рішення господарського суду Донецької області від 18.07.2007року у справі №38/219 підлягає зміні в частині стягнення пені, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам у відповідності до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.33,43,49,99,101,103,104,105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства „Ексімком-Агро” с.Новопетриківка, Великоновоселківський район Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 18.07.2007року у справі №38/219 - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 18.07.2007року у справі №38/219 - змінити в частині  стягнення пені.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія Донзапчастина” м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства „Ексімком-Агро” с.Новопетриківка, Великоновоселківський район, Донецької області задовольнити частково у сумі 31593грн.56коп. заборгованості, пені у сумі 2663грн.38коп.

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія Донзапчастина” м.Донецьк в позові про стягнення пені у сумі 15534,51грн.  

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 18.07.2007року у справі №38/219 - залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства „Ексімком-Агро” (85570, Донецька область, В-Новоселківський р-н, с. Новопетриківка, вул. Радянська, 34, р/р 26001002023000 в ЗАО „Донгорбанк” м. Донецьк МФО 334970, ЄДРПОУ 30871834) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна Компанія Донзапчастина” (83086, м. Донецьк, вул. Кобозева, 12,  п/р 26009301779052 у філії ГУ ПІБ  м. Донецьк, МФО 334635, ЄДРПОУ 33654216) заборгованість у сумі 31593грн.56коп., пеню у розмірі 2663грн.38коп.., держмито у сумі 342,56грн., та витрати на інформаційно-технічне  забезпечення судового процесу в сумі  81,18грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна Компанія Донзапчастина” (83086, м. Донецьк, вул. Кобозева, 12,  п/р 26009301779052 у філії ГУ ПІБ  м. Донецьк, МФО 334635, ЄДРПОУ 33654216) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства „Ексімком-Агро” (85570, Донецька область, В-Новоселківський р-н, с. Новопетриківка, вул. Радянська, 34, р/р 26001002023000 в ЗАО „Донгорбанк” м. Донецьк МФО 334970, ЄДРПОУ 30871834) витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі у сумі  77,68грн.

Доручити господарському суду Донецької області видати накази.

Припинити дію наказу господарського суду Донецької області від 30.07.2007року у справі №38/219.

У разі стягнення суми за наказом від 30.07.2007року господарському суду Донецької області на підставі ст.122 Господарського процесуального кодексу України видати поворотний наказ  після подання довідки, підписаної керівником чи заступником керівника або головним бухгалтером підприємства  про те, що суми, стягнуті за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку.

Головуючий          О.М.  Дзюба

Судді:          Н.В.  Акулова

          Г.І.  Діброва

          Надруковано: 5 прим.

          1. позивачу

          2. відповідачу

          3 у справу

          4 ДАГС