Постанова

від 12.11.2020 по справі 236/145/20

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 236/145/20

Номер провадження 22-ц/804/3192/20

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2020 року

м. Бахмут

справа № 236/145/20

провадження № 22-ц/804/3192/20

Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Хейло Я.В.,

суддів Мірути О.А., Тимченко О.О.

секретаря Цимбал Д.А.

учасники справи:

позивач Командитне товариство Товариство з обмеженою відповідальністю Стронгком ,

відповідач ОСОБА_1 ,

третя особа Приватне підприємство Тарсіс

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного суду в місті Бахмут цивільну справу за апеляційною скаргою Командитного товариства Товариство з обмеженою відповідальністю Стронгком на ухвалу Краснолиманського міського суду Донецької області від 10 вересня 2020 року по цивільній справі за позовом Командитного товариства Товариство з обмеженою відповідальністю Стронгком до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору Приватне підприємство Тарсіс , про визнання правочинів недійсними (суддя Саржевська І.В.), ухваленого в приміщенні суду в місті Лиман Донецької області, -

ВСТАНОВИВ:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ ЗАЯВИ

У січні 2020 року Командитне товариство Товариство з обмеженою відповідальністю Стронгком звернулось до Краснолиманського міського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1 про визнання правочинів недійсними.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ У СПРАВІ

Ухвалою Краснолиманського міського суду Донецької області від 10 вересня 2020 року провадження у цивільній справі за позовною заявою Командитного товариства Товариство з обмеженою відповідальністю Стронгком до ОСОБА_1 про визнання правочинів недійсними закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України, оскільки суд прийшов до висновку, що спір , який виник між сторонами є корпоративним та справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

У апеляційній скарзі КТ ТОВ Стронгком посилається на неповне з`ясування обставин справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

Зазначає, позивачем у справі виступає сам продавець за оспорюваними цивільно-правовими договорами купівлі-продажу нерухомого майна Товариство з ЄДРПОУ 01235202. Відповідачем у справі є фізична особа-громадянка України ОСОБА_1 , яка не є ані засновником, ані учасником, ані акціонером позивача. Оскаржувана ухвала суду не містить жодного посилання на те, з яких підстав суд першої інстанції дійшов до висновку про перебування сторін у корпоративних відносинах та про те, що сторонами процесу є товариство та його учасник (засновник, акціонер), жодного посилання на правовстановлюючі документи не має.

Також вказує, що посилання в ухвалі суду на правові позиції Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2018 року у справі №308/11659/16-ц та від 28.08.2018 року у справі №902/458/16 не можна вважати такими, що ухвалені в аналогічних справах, оскільки аналогічні справи мають сукупність спеціальних ознак. Вказані справи мають різний суб`єктивний склад, спірні відносини частково регулюються одними й тими нормами права, а заявлені позивачем позовні вимоги взагалі є різними у кожні справі.

Просив скасувати оскаржувану ухвалу , направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції та стягнути з відповідача на його користь судові витрати за подання апеляційної скарги.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Статіва О.В. подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вона зазначає про безпідставність апеляційної скарги позивача та звертає увагу суду на те , що апелянт здійснює свою діяльність через органи управління, якими згідно Меморандуму є директор, який приймає рішення щодо діяльності товариства, тобто цим Меморандумом встановлений обсяг повноважень, які апелянт надав директору. Саме прийняття директором рішень поза межами повноважень порушує права товариства. Тобто таке порушення прав позивача сталося внаслідок здійснення управління товариством. Просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Іншими учасниками справи відзив на апеляційну скаргу не подано.

Представник позивача - адвокат Галкін О.С. в засіданні апеляційного суду доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, ухвалу суду скасувати.

Представник відповідача та третьої особи - адвокат Статіва О.В. в засіданні апеляційного суду проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила її відхилити, ухвалу суду залишити без змін.

Згідно статті 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду першої інстанції , що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Апеляційна скарга КТ ТОВ Стронгком підлягає задоволенню з наступних підстав.

МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА

Згідно пункту 15 частини 1 статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо закриття провадження у справі.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону ухвала суду першої інстанції не відповідає.

Постановлюючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції прийшов до висновку, що спір між сторонами є корпоративним, а тому має розглядатись за правилами господарського судочинства.

Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

У статті 124 Конституції України закріплено, щоправосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття суд, встановлений законом включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

У рішенні від 22 грудня 2009 року у справі Безимянная проти Росії (заява № 21851/03) ЄСПЛ наголосив, що погоджується з тим, що правила визначення параметрів юрисдикції, що застосовуються до різних судів у рамках однієї мережі судових систем держав, безумовно, розроблені таким чином, щоб забезпечити належну реалізацію правосуддя. Заінтересовані держави повинні очікувати, що такі правила будуть застосовуватися. Однак ці правила або їх застосування не повинні обмежувати сторони у використанні доступного засобу правового захисту .

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

Відповідно до положень статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 Господарського процесуального кодексу України, за змістом пунктів 3, 4, 15 частини першої якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (частина перша статті 20 ГПК України у редакції після 15 грудня 2017 року).

Відповідно до частини першої статті 62 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підприємством є самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Як установлено в частинах першій, третій статті 167 ГК України, корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Отже, корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи - суб`єкта господарювання, якщо стороною у справі є учасник (засновник, акціонер, член) такої юридичної особи, у тому числі й той, який вибув.

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Тобто, якщо учасник (акціонер) господарського товариства обґрунтовує позовні вимоги про визнання недійсним договору про відчуження майна цього товариства порушенням останнім в ході статутної діяльності корпоративних прав такого учасника (акціонера), то цей спір підвідомчий господарським судам незалежно від того, чи є іншим відповідачем у справі (разом з таким товариством) фізична особа - сторона оспорюваного договору.

Подібні за змістом правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема, від 28 серпня 2018 року у справі № 902/458/16 (провадження № 12-146гс18) та від 12 вересня 2018 року у справі № 308/11659/16-ц (провадження № 14-391цс18).

У поданому позові позивач - командитне товариство Товариство з обмеженою відповідальністю Стронгком просило визнати недійсними низку договорів купівлі-продажу нерухомого майна , укладеного між ЗАТ Краснолиманське кар`єроуправління , правонаступником прав та обов`язків якого є позивач та низку угод купівлі-продажу нерухомого майна , укладених самим позивачем з відповідачем ОСОБА_1 .

З меморандуму Командитного товариства Товариства з обмеженою відповідальністю Стронгком вбачається, що товариство є правонаступником усього майна, усіх прав та обов`зків припиненого шляхом перетворення Закритого акціонерного товариства Краснолиманське кар`єроуправління та його частка у складеному капіталі товариства складає 92,4064 %, що дорівнює 6615730 грн. (том 1 а.с.67-75).

Відповідач - фізична особа ОСОБА_1 засновником , учасником, акціонером товариства , в тому числі і колишнім не являється.

Між сторонами виникли правовідносини за цивільно-правовими договорами купівлі - продажу нерухомого майна товариства, які ніяким чином не пов`язані із набуттям останньою корпоративних прав.

Посилання суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі на Постанову Верховного суду від 19.06.2018 року у справі 908/4550/150 не дає підстави стверджувати про обґрунтованість висновків суду про корпоративний характер спору, оскільки ця Постанова стосується інших правовідносин, що виникли між товариством та його учасником.

Посилання представника відповідача у відзиві на апеляційну скаргу, що спір виник в процесі здійснення товариством його господарської діяльності та в процесі управління товариством також не заслуговують на увагу, оскільки підставою для звернення з цим позовом, позивач указав порушення його інтересів, яке, на його думку, виразилось у тому, що посадові особи (керівники) самого товариства не добросовісно, не розумно, з перевищенням своїх повноважень, в результаті зловмисної домовленості уклали з відповідачкою низку договорів купівлі-продажу нерухомого майна, зазначені правочинів суперечать вимогам ч.1, 3 ст. 92, п.1 ст. 203, ст. 232 ЦК України, проте відповідач до посадових осіб органу управління товариством не відноситься.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 ЦК України).

Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідносини представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Згідно статті 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду першої інстанції , що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин,що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 367, 374, 379, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Командитного товариства Товариство з обмеженою відповідальністю Стронгком задовольнити.

Ухвалу Краснолиманського міського суду Донецької області від 10 вересня 2020 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Командитного товариства Товариство з обмеженою відповідальністю Стронгком 3153(три тисячі сто п`ятдесят три гривні ) на відшкодування судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий Я.В. Хейло

Судді О.А. Мірута

О.О. Тимченко