Постанова

від 17.03.2021 по справі 236/145/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

17 березня 2021 року

м. Київ

справа № 236/145/20

провадження № 61-18002св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - Командитне товариство Товариство з обмеженою відповідальністю Стронгком ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - Приватне підприємство Тарсіс ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Статівою Оленою Володимирівною, на постанову Донецького апеляційного суду від 11 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Хейло Я. В., Мірути О. А., Тимченко О. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2020 року Командитне товариство Товариство з обмеженою відповідальністю Стронгком (далі - КТ ТОВ Стронгком ) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання правочинів недійсними, в якому просило визнати недійсними такі правочини:

- договір купівлі-продажу нерухомого майна, який укладений між Закритим акціонерним товариством Краснолиманське кар`єроуправління (далі - ЗАТ Краснолиманське кар`єроуправління ) та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Слов`янського міського нотаріального округу Донецької області Панченко А. В. від 13 березня 2012 року, зареєстрований у реєстрі правочинів за № 1156;

- договір купівлі-продажу нерухомого майна, який укладений між ЗАТ Краснолиманське кар`єроуправління та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Слов`янського міського нотаріального округу Донецької області Панченко А. В. від 13 березня 2012 року, зареєстрований у реєстрі правочинів за № 1152;

- договір купівлі-продажу нерухомого майна, який укладений між ЗАТ Краснолиманське кар`єроуправління та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Слов`янського міського нотаріального округу Донецької області Панченко А. В. від 20 квітня 2012 року, зареєстрований у реєстрі правочинів за № 2002;

- договір купівлі-продажу нерухомого майна, який укладений між ЗАТ Краснолиманське кар`єроуправління та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Слов`янського міського нотаріального округу Донецької області Панченко А. В. від 20 квітня 2012 року, зареєстрований у реєстрі правочинів за № 2003;

- договір купівлі-продажу нерухомого майна, який укладений між КТ ТОВ Стронгком та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Слов`янського міського нотаріального округу Донецької області Панченко А. В. від 13 лютого 2013 року, зареєстрований у реєстрі правочинів за № 712;

- договір купівлі-продажу нерухомого майна, який укладений між КТ ТОВ Стронгком та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Слов`янського міського нотаріального округу Донецької області Панченко А. В. від 13 лютого 2013 року, зареєстрований у реєстрі правочинів за № 713.

Також КТ ТОВ Стронгком просило застосувати наслідки недійсності правочинів, шляхом зобов`язання сторін провести двосторонню реституцію у вигляді повернення кожною із сторін одержаного за вказаним договором, а саме зобов`язати відповідачку повернути позивачу нерухоме майно, отримане за вказаними договорами.

Позовна заява мотивована тим, що КТ ТОВ Стронгком є правонаступником за всіма правами та обов`язками ЗАТ Краснолиманське кар`єроуправління .

13 березня 2012 року та 20 квітня 2012 року між ЗАТ Краснолиманське кар`єроуправління та відповідачем укладені договори купівлі-продажу, згідно з якими ЗАТ Краснолиманське кар`єроуправління відчужило ОСОБА_1 нерухоме майно.

Загальна ціна нерухомого майна, яке відчужено, складала 114 932,00 грн, яка не сплачена, що свідчить про те, що договори укладені на вкрай невигідних умовах для ЗАТ Краснолиманське кар`єроуправління та його правонаступника КТ ТОВ Стронгком .

Враховуючи те, що стороною вказаних договорів була юридична особа з організаційно-правовою формою Акціонерне товариство , вони укладені із порушенням вимог Закону України Про акціонерні товариства , оскільки є правочинами із заінтересованістю у розумінні статті 71 Закону України Про акціонерні товариства у редакції, чинній на час укладення правочинів.

Так, ОСОБА_1 на час укладення вказаних договорів була дружиною члена ревізійної комісії ЗАТ Краснолиманське кар`єроуправління Мартиненка М. А. та невісткою члена наглядовою ради ЗАТ Краснолиманське кар`єроуправління Мартиненка А. В .

При цьому наглядовою радою акціонерного товариства не ухвалювалось жодних рішень про надання згоди на вчинення правочину із заінтересованістю, а виконавчому органу (керівнику) ЗАТ Краснолиманське кар`єроуправління було відомо, що вказані договори є правочинами із заінтересованістю.

Вказане свідчить про наявність зловмисної домовленості представника однієї сторони (продавця) з другою стороною (покупцем), що відповідно до статті 232 ЦК України є підставою для визнання правочинів недійсними.

Частиною першою статті 72 Закону України Про акціонерні товариства у редакції, чинній на час укладення правочинів, передбачено, що правочин, вчинений з порушенням вимог статті 71 цього Закону, може бути визнаний судом недійсним.

Отже, договори купівлі-продажу, укладені 13 березня 2012 року та 20 квітня 2012 року між ЗАТ Краснолиманське кар`єроуправління та відповідачем, вчинені посадовою особою (керівником) недобросовісно, з порушенням інтересів акціонерного товариства, а також із перевищенням повноважень без додержання вимог закону, зокрема статті 71 Закону України Про акціонерні товариства .

Договори купівлі-продажу, укладені 13 лютого 2013 року між КТ ТОВ Стронгком та відповідачем, вчинено посадовою особою (керівником) недобросовісно, нерозумно із порушенням інтересів товариства та перевищенням повноважень.

Так, згідно з підпунктом 5.2.9 пункту 5.2 Одноособової заяви (Меморандуму) КТ ТОВ Стронгком , затвердженого Протоколом № 1 від 14 вересня 2012 року, до виключної компетенції учасника з повною відповідальністю належить прийняття рішень щодо передачі активів товариства під заставу, іпотеку, а також відчуження та придбання товариством нерухомого майна.

Учасник з повною відповідальністю КТ ТОВ Стронгком не ухвалював жодного рішення щодо відчуження нерухомого майна КТ ТОВ Стронгком .

Отже, договори купівлі-продажу, укладені 13 березня 2012 року та 20 квітня 2012 року між ЗАТ Краснолиманське кар`єроуправління та відповідачем, вчинені із порушенням частин першої і третьої статті 92 ЦК України, частини першої статті 203 ЦК України та пункту 5.2 Одноособової заяви (Меморандуму) КТ ТОВ Стронгком , затвердженого Протоколом № 1 від 14 вересня 2012 року.

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою Краснолиманського міського суду Донецької області від 13 січня 2020 року у відкритті провадження у справі відмовлено, позивачеві роз`яснено, що розгляд даної категорії справ віднесений до юрисдикції господарського суду.

Постановою Донецького апеляційного суду від 25 лютого 2020 року ухвалу Краснолиманського міського суду Донецької області від 13 січня 2020 року скасовано, справу направлено до суду для продовження розгляду.

Ухвалою Краснолиманського міського суду Донецької області від 27 березня 2020 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання, відповідачці надано строк для підготовки відзиву.

Ухвалою Краснолиманського міського суду Донецької області від 06 серпня 2020 року заяву КТ ТОВ Стронгком про залишення без розгляду позовних вимог у частині застосування наслідків недійсності правочинів шляхом зобов`язання сторін провести двосторонню реституцію задоволено.

Також задоволено заяву КТ ТОВ Стронгком про залучення до участі у справі як третю особу Приватне підприємство Тарсіс (далі - ПП Тарсіс ) та залучено до участі у справі як третю особу без самостійних вимог щодо предмета спору ПП Тарсіс .

Ухвалою Краснолиманського міського суду Донецької області від 10 вересня 2020 року провадження у справі за позовом КТ ТОВ Стронгком до ОСОБА_1 про визнання правочинів недійсними та застосування наслідків недійсності правочинів закрито, роз`яснено позивачу, що розгляд даної справи віднесений до юрисдикції Господарського суду Донецької області.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, оскільки цей спір віднесено до корпоративних правовідносин з приводу діяльності та управління господарським товариством.

Постановою Донецького апеляційного суду від 11 листопада 2020 року апеляційну скаргу КТ ТОВ Стронгком задоволено, ухвалу Краснолиманського міського суду Донецької області від 10 вересня 2020 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та направляючи справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, апеляційний суд виходив із того, що справа підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, оскільки між сторонами виникли правовідносини за цивільно-правовими договорами купівлі-продажу нерухомого майна товариства, які не пов`язані із набуттям ОСОБА_1 корпоративних прав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У грудні 2020 року ОСОБА_1 в особі адвоката Статівої О. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції. Також заявила клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно визначив природу спірних правовідносин та не врахував те, що спір у цій справі виник з приводу порушення процедури вирішення питань, пов`язаних з розпорядженням майном як ЗАТ Краснолиманське кар`єроуправління , так і КТ ТОВ Стронгком з боку виконавчого органу товариства (посадової особи, керівника). Підставами цього позову є порушення інтересів КТ ТОВ Стронгком , яке, на думку позивача, виразилось у тому, що посадові особи (керівники) товариства недобросовісно, нерозумно, з перевищенням своїх повноважень та в результаті зловмисної домовленості уклали низку договорів купівлі-продажу нерухомого майна.

Предметом судового спору є визнання недійсним договорів відчуження нерухомого майна, укладених з перевищенням повноважень виконавчим органом, а тому цей спір віднесено до корпоративних правовідносин з приводу діяльності та управління господарським товариством.

Крім того, апеляційний суд не врахував, що предмети оспорюваних правочинів входять до статутного капіталу ПП Тарсіс , а отже, суд не надав оцінку доказам.

Висновки апеляційного суду суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постановах від 13 березня 2019 року у справі № 161/7438/18 (провадження № 14-554цс18) та від 12 вересня 2018 року у справі № 308/11659/16-ц (провадження № 14-391цс18), згідно з якими вимоги учасника господарського товариства про визнання недійсними укладених цим товариством договорів поширюється юрисдикція господарського суду незалежно від того, чи заявлена іншими відповідачами у справі фізична особа як сторона оспорюваного договору.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

У січні 2021 року КТ ТОВ Стронгком подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на те, що між сторонами відсутні корпоративні правовідносини, просило відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити постанову апеляційного суду без змін.

У січні 2021 року ПП Тарсіс подало відзив на касаційну скаргу, в якому посилалось на те, що спір між КТ ТОВ Стронгком та ОСОБА_1 щодо визнання недійсними договорів купівлі-продажу є корпоративним, оскільки уся діяльність юридичної особи врегульована статутними документами, а спір, який стосується управління товариством, є корпоративним, так як порушує корпоративні права товариства і відноситься до організаційно-господарських відносин, які виникли в товаристві.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття суд, встановлений законом включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

Відповідно до положень частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (пунктом 3 частини першої статті 20 ГПК України).

Відповідно до статті 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Зміст пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України та статті 167 ГК України вказує на те, що сторонами у корпоративному спорі є: юридична особа та її учасник (засновник, акціонер, член), у тому числі учасник, який вибув; учасники (засновники, акціонери, члени) юридичної особи.

Отже, корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи - суб`єкта господарювання, якщо стороною у справі є учасник (засновник, акціонер, член) такої юридичної особи, у тому числі й той, який вибув.

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Згідно з правовими висновками, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 серпня 2018 року у справі № 902/458/16 (провадження № 12-146гс18) та від 12 вересня 2018 року у справі № 308/11659/16-ц (провадження № 14-391цс18), якщо учасник (акціонер) господарського товариства обґрунтовує позовні вимоги про визнання недійсним договору про відчуження майна цього товариства порушенням останнім в ході статутної діяльності корпоративних прав такого учасника (акціонера), то цей спір підвідомчий господарським судам незалежно від того, чи є іншим відповідачем у справі (разом з таким товариством) фізична особа - сторона оспорюваного договору.

Отже, вирішуючи питання про те, чи є корпоративним спір про визнання правочину недійсним, суду необхідно врахувати суб`єктний склад учасників спору та підстави, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

У справі, яка переглядається, позивач КТ ТОВ Стронгком просило визнати недійсними низку договорів купівлі-продажу нерухомого майна, укладених між ЗАТ Краснолиманське кар`єроуправління , правонаступником прав та обов`язків якого є позивач, та низку угод купівлі-продажу нерухомого майна, укладених самим позивачем з ОСОБА_1 .

Згідно з меморандумом КТ ТОВ Стронгком товариство є правонаступником усього майна, усіх прав та обов`язків припиненого шляхом перетворення ЗАТ Краснолиманське кар`єроуправління та його частка у складеному капіталі товариства складає 92,4064 %, що дорівнює 6 615 730,00 грн.

Відповідач - фізична особа ОСОБА_1 не є засновником, учасником, акціонером товариства, в тому числі і колишнім.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини за цивільно-правовими договорами купівлі-продажу нерухомого майна товариства, які не пов`язані із набуттям останньою корпоративних прав.

Враховуючи суб`єктний склад учасників спору та підстави, якими обґрунтовуються позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що цей підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Посилання заявника на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 161/7438/18 (провадження № 14-554цс18) та від 12 вересня 2018 року у справі № 308/11659/16-ц (провадження № 14-391цс18), не заслуговують на увагу, оскільки у справах, на які посилається заявник, правовідносини виникли між товариством та його учасником.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, зводяться до власного тлумачення норм права.

Щодо клопотання про передачу справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду

Клопотання заявника про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду мотивоване тим, що подібні спори є найменш висвітленими відносинами у судовій практиці і потребують певного врегулювання з метою формування єдиної позиції щодо юрисдикції тих чи інших спорів стороною яких є суб`єкт господарювання - юридична особа та фізична особа. Саме визначення юрисдикційності тієї чи іншої справи забезпечується дотримання принципу правової визначеності.

Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи (частина перша статті 404 ЦПК України).

Згідно з частиною шостою статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо:

1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції;

2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах;

3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

У задоволенні клопотання необхідно відмовити, оскільки заявник не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Оскільки касаційні скарги залишаються без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 , поданого адвокатом Статівою Оленою Володимирівною, про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Статівою Оленою Володимирівною, залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного суду від 11 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець