Рішення

від 16.11.2020 по справі 483/278/20

ОЧАКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 483/278/20

Провадження № 2/483/324/2020

РІШЕННЯ

Іменем України

11 листопада 2020 року м. Очаків

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого - судді Рак Л.М.

за участю секретаря Марчук І.В.,

позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Афенді В.П.,

представника відповідача - Захарченко С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до правління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку товариства власників квартир Очаків про стягнення компенсації за невикористані відпустки, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

25 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області із зазначеним позовом. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що з 01 квітня 2011 року до 05 вересня 2019 року він обіймав посаду голови об`єднання співвласників багатоквартирного будинку товариства власників квартир Очаків (далі - ОСББ ТВК Очаків ). Під час звільнення йому не було видано заповнену трудову книжку та не виплачено компенсацію за невикористані відпустки за період роботи з 01 квітня 2012 року по 05 вересня 2019 року, що призвело до душевних страждань та переживань у зв`язку з порушенням його трудових прав. Посилаючись на викладене, просив стягнути з ОСББ ТВК Очаків на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05 вересня 2019 року по 25 лютого 2020 року в розмірі 19762 грн. 79 коп.; 25623 грн. 85 коп. - в рахунок вказаної вище компенсації за невикористані відпустки, а також моральну шкоду в розмірі 10000 грн..

Позивач та його представник в судовому засіданні заявлені вимоги підтримали у повному обсязі, при цьому ОСОБА_1 уточнив, що головою ОСББ він працював на безоплатній основі з 13 листопада 2010 року.

Представник відповідача позов не визнала, вважала вимоги позивача безпідставними та наголошувала на тому, що предмет спору відсутній, посилаючись на те, що сам ОСОБА_1 як голова підприємства у день звільнення повинен був видати наказ про своє звільнення, провести виплати всіх сум, що належали йому від підприємства при звільненні та внести запис про звільнення до трудової книжки і отримати її. Крім того, зазначила, що ОСОБА_1 при звільненні на зборах в присутності членів правління доповів, що підприємство будь-яких заборгованостей не має, згідно з актом прийому-передачі передав документацію підприємства, серед якої його трудової книжки не було, і лише 26 грудня 2019 року він надав до ОСББ ТВК Очаків свою трудову книжку для внесення запису про його звільнення та повідомив, що він повністю не розрахований, а саме йому не виплачено компенсацію за невикористані відпустки. Також представник відповідача зазначила, що позивач з 2017 року має іншу роботу, на якій працює повний робочий день, щорічно їздив у відпустки, але наказами їх не оформлював, отримав заробітну плату за весь період роботи, відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України пропустив тримісячний строк звернення до суду з даним позовом, а тому просила в задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення учасників справи, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, суд дійшов такого.

Як вбачається з копії протоколу № 7 від 13 листопада 2010 року, рішенням правління ТВК Очаків позивача ОСОБА_1 було обрано головою ОСББ ТВК Очаків (а.с. 33).

Згідно з випискою з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 03 лютого 2020 року ОСББ ТВК Очаків зареєстроване Очаківською міською радою 22 грудня 1995 року і є юридичною особою (а.с. 36).

Рішенням загальних зборів мешканців ОСББ ТВК Очаків № 3 від 16 серпня 2019 року ОСОБА_1 було звільнено з посади голови ТВК Очаків за ст. 38 КзПП України, за власним бажанням (а.с. 12), однак він продовжував працювати до обрання нового голови товариства, що підтверджується табелем обліку робочого часу за серпень 2019 року, протоколом № 2 правління ОСББ ТВК Очаків від 06 вересня 2019 року про обрання нового голови та копією відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДФС України про суми виплачених доходів (а.с. 121, 13, 11).

Отже, в судовому засіданні встановлено, що з 13 листопада 2010 року до 05 вересня 2019 року сторони перебували у трудових відносинах. Весь цей час позивач обіймав посаду голови ОСББ ТВК Очаків , отримуючи за свою роботу заробітну плату у період з 01 квітня 2011 року до 05 вересня 2019 року, при цьому до 01 квітня 2011 року позивач працював на безоплатній основі, що підтверджується копією реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування форми ОК-5 за звітний 2010 рік та січень-березень 2011 року та не заперечується сторонами (а.с. 147-150).

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 за весь час перебування його на посаді голови ОСББ ТВК Очаків надавалась основна щорічна відпустка лише за період роботи з 14 листопада 2010 року по 14 листопада 2011 року терміном 24 календарних дні з 01 лютого по 24 лютого 2017 року, що підтверджується наказом № 2 від 25 січня 2017 року (а.с. 95).

Відповідно до ст. 47 та ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплати всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадяться в день звільнення.

Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про оплату праці структура заробітної плати складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, а також заохочувальних та компенсаційних виплат.

До останніх належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно зі ст. 2 Закону України Про відпустки право на відпустки забезпечується гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 6 Закону України Про відпустки щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарні дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки (ч. 1 ст. 24 Закону України Про відпустки ).

Статтею 4 Закону України Про відпустки встановлено види щорічних відпусток, до яких відноситься основна відпустка (ст. 6 цього Закону).

Якщо працівник з якихось причин не скористався своїм правом на щорічну відпустку за кілька попередніх років (у т.ч. і за 2, 3, 4 чи більше років), він має право використати їх, а в разі звільнення, незалежно від підстав, йому має бути виплачено компенсацію за всі невикористані дні щорічних відпусток, визначених п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України Про відпустки .

Чинним законодавством не передбачено терміну давності, після якого працівник втрачає право на щорічні відпустки, воно не містить заборони надавати щорічні відпустки у разі їх невикористання.

Якщо працівник з не залежних від нього причин (не з його вини) не використав щорічну відпустку і за роки, що передували звільненню, суд на підставі ст. 238 КЗпП має право стягнути грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки.

Вирішуючи клопотання представника відповідача про застосування строку позовної давності звернення до суду з цією позовною заявою, суд враховує наступне.

Дійсно, чинне трудове законодавство обмежує право працівника на звернення за захистом свого трудового права певним строком.

Так, за ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Проте у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

За таких обставин вказані вище доводи представника відповідача за переконанням суду на увагу не заслуговують.

Отже, як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 за час роботи мав право на щорічні відпустки, але їх не використав, окрім відпустки за період роботи з 14 листопада 2010 року по 14 листопада 2011 року. При цьому, доказів його вини в тому, відповідач належними та допустимими доказами не довів, хоча то є його обов`язком.

Показання свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до уваги судом не можуть бути взяті, оскільки не мають жодного відношення до предмету розгляду цієї справи.

Положеннями ч. 1 ст. 77 ЦПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, в даному випадку не допускаються показання свідків як засіб доказування відсутності права позивача на компенсацію за невикористану відпустку, на що посилалася представник відповідача. Письмових доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову останньою не представлено та посилань на такі документи не було.

Також не може братися до уваги і посилання представника відповідача на те, що позивач був головою товариства, а відтак й відповідальним за дотриманням трудової та фінансової дисципліни особою, оскільки законодавець не пов`язує наявність у працівника оспорюваних трудових прав від наявності зазначеної обставини, як не пов`язує він їх і з тим, що голова отримував весь рік винагороду за працю.

Крім того, в об`єднанні є ще й інші органи управління та контролю, а саме: загальні збори, правління та ревізійна комісія, які й повинні були прийняти заходи за дотриманням трудової дисципліни головою.

Таким чином, у зв`язку із звільненням позивача з роботи та відповідно до вимог трудового законодавства, відповідач в день його звільнення повинен був виплатити йому компенсацію за невикористані щорічні відпустки за весь період роботи, проте, пославшись на безпідставність вимог позивача та отримання ним заробітної плати за весь період його роботи, такого обов`язку не дотримався і розрахунок не провів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 затверджений порядок обчислення середньої заробітної плати (далі Порядок).

Відповідно до п.п. а п. 1 вказаного документу передбачений ним порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках: нарахування надання працівникам щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або виплати їм компенсації за невикористані відпустки.

Згідно із п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати (пункт 5 Порядку).

Відповідно до пункту 7 Порядку нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Статтею 73 КЗпП України (в редакції чинній на момент ухвалення рішення) визначено 11 святкових і неробочих днів (1 січня - Новий рік, 7 січня і 25 грудня - Різдво Христове, 8 березня - Міжнародний жіночий день, 1 травня - День праці, 9 травня - День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (День перемоги), 28 червня - День Конституції України, 24 серпня - День незалежності України, 14 жовтня - День захисника України; один день (неділя) - Пасха (Великдень), один день (неділя) - Трійця).

Як вбачається з протоколу № 1 від 20 січня 2018 року загальних зборів мешканців ТВК Очаків посадовий оклад голови з 01 березня 2018 року встановлено у розмірі 4223 грн., що також підтверджується копії реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування форми ОК-5 Індивідуальні відомості про застраховану особу на ім`я ОСОБА_1 , місячний посадовий оклад останнього у період з 01 вересня 2018 року по 31 серпня 2019 року становив 4223 грн. (а.с. 147-150).

Середньоденна заробітна плата, вирахувана за рік становить - 143 грн. 15 коп. (4223 грн. х 12 місяців) : (365 - 11 святкових і неробочих днів).

Невикористаних днів відпустки за період з 01 квітня 2012 року по 05 вересня 2019 року - 179 днів (24 х 2633 всього календарних днів за період з 01 квітня 2012 року по 05 вересня 2019 року за мінусом днів згідно ст. 73 КЗпП України) : (365 - 11 святкових і неробочих днів).

Компенсація за невикористані відпустки за період з 01 квітня 2012 року по 05 вересня 2019 року становить 25623 грн. 85 коп. (179 днів невикористаних відпусток х 143 грн. 15 коп. середньоденного заробітку).

Таким чином, всього до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 25623 грн. 85 коп. в рахунок компенсації за невикористані відпустки за період з 01 квітня 2012 року по 05 вересня 2019 року.

Зазначені суми визначено без утримання податку на доходи й інших обов`язкових платежів, які вираховуються резидентом вже при виплаті стягуваних грошових сум.

Разом з тим, є безпідставною вимога позивача в частині стягнення з ОСББ ТВК Очаків на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 05 вересня 2019 року по 25 лютого 2020 року в розмірі 19762 грн. 79 коп., виходячи з такого.

Позивач в судовому засіданні просив суд, зокрема, стягнути з ОСББ ТВК Очаків середній заробіток за час вимушеного прогулу через невчасне повернення йому трудової книжки, посилаючись на те, що він хотів працевлаштуватися ще на одну роботу.

Відповідно до ч. 5 ст. 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Отже, дійсно положеннями ст. 235 КЗпП України передбачена відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу працівника задля компенсації йому втрат від неможливості працевлаштування.

Однак, як вбачається з акту прийому-передачі майна та документів ОСОБА_1 , в зв`язку з його звільненням з посади голови ОСББ ТВК Очаків , новому обраному голові трудова книжка на його ім`я не передавалась (а.с. 32).

Згідно з поясненнями представника відповідача в судовому засіданні, трудову книжку позивач надав їй лише 26 грудня 2019 року, і це підтверджується витягом з Журналу реєстрації вхідних документів ТВК Очаків , що розпочатий 15 січня 2015 року, в якому під № 19 мається відповідний запис (а.с. 30 з обох сторін) та спростовує пояснення позивача щодо передачі ним трудової книжки відповідачу в жовтні 2019 року.

Крім того, як вбачається з довідки 22 військової майстерні ВМС ЗС України від 04 червня 2020 року вих. №162, ОСОБА_1 з 16 лютого 2017 року працює в 22 військовій майстерні ВМС ЗС України (а.с. 96), що не заперечувалось останнім та крім того, він зазначив, що має ще одну трудову книжку яка ним пред`явлена до вказаної організації.

З копії реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування форми ОК-5 Індивідуальні відомості про застраховану особу (а.с. 147-150) та відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України про суми виплачених доходів (а.с. 144) вбачається, що з лютого 2017 року і по теперішній час ОСОБА_1 отримує дохід від 22 військової майстерні.

Таким чином, ОСОБА_1 свого процесуального обов`язку доказування не виконав, оскільки як позивачем, так і його представником не надано суду жодного доказу на підтвердження викладених ними обставин щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Враховуючи те, що рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_5 в цій частині.

Вирішуючи спір в частині вимог щодо відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. За змістом ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, що існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації моральної шкоди як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (ст. ст. 3, 4, 11, 31 ЦПК України).

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, а має самостійне юридичне значення. Зазначений правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду Україні від 25 квітня 2012 року у справі № 6-23цс12 та, відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України, є обов`язковим для всіх судів України.

Таким чином, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер правопорушення, глибину фізичних і душевних страждань позивача, та виходячи з принципів розумності і справедливості, суд вважає достатньою суму відшкодування у розмірі 1000 грн.

Дослідивши всю сукупність наданих сторонами доказів, суд вважає позов ОСОБА_1 обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується наступним.

Частиною 1 та п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, пропорційно до суми задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з договором про надання правничої допомоги від 21 лютого 2020 року, сума судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи, становить 3000 грн., і вона була сплачена позивачем, що підтверджується квитанцією від 21 лютого 2020 року (а.с. 18), крім того позивачем сплачено в рахунок судового збору за звернення до суду із цим позовом 840 грн. 80 коп. що підтверджується квитанцією (а.с. 1), а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати у зазначеному розмірі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Цивільний позов ОСОБА_1 до правління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку товариства власників квартир Очаків про стягнення компенсації за невикористані відпустки, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з об`єднання співвласників багатоквартирного будинку товариства власників квартир Очаків (ЄДРПОУ 20908693 юридична адреса: Миколаївська область, м. Очаків, вул. Потьомкіна, буд. 6) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) в рахунок компенсації за невикористані з 01 квітня 2012 року по 05 вересня 2019 року відпустки - 25 623 (двадцять п`ять тисяч шістсот двадцять три) гривні 85 копійок.

Стягнути з об`єднання співвласників багатоквартирного будинку товариства власників квартир Очаків (ЄДРПОУ 20908693 юридична адреса: Миколаївська область, м. Очаків, вул. Потьомкіна, буд. 6) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди - 1 000 (одну тисячу) гривень.

В задоволені інших позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з об`єднання співвласників багатоквартирного будинку товариства власників квартир Очаків (ЄДРПОУ 20908693 юридична адреса: Миколаївська область, м. Очаків, вул. Потьомкіна, буд. 6) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) в рахунок відшкодування судових витрат - 3 840 (три тисячі вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення може бути оскаржене сторонами шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 16 листопада 2020 року.

Головуючий: