Ухвала

від 18.03.2021 по справі 483/278/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

18 березня 2021 року

м. Київ

справа № 483/278/20

провадження № 61-3086 ск 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Очаківського міськрайонного суду від 11 листопада 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 26 січня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до правління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку товариства власників квартир Очаків , про стягнення компенсації за невикористані відпустки, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

В с т а н о в и в:

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської областідо правління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку товариства власників квартир Очаків (далі - ОСББ Очаків ), в якому просив стягнути з ОСББ ТВК Очаків на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05 вересня 2019 року по 25 лютого 2020 року в розмірі 19 762,79 грн; компенсацію за невикористані відпустки- 25 623 грн; моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково: стягнено з ОСББ ТВК Очаків на його користь компенсації за невикористані відпустки за період з 1 квітня 2012 року по 05 вересня 2019 року у розмірі 25 623,85 грн; моральну шкоду у розмірі 1 000,00 грн; судовий збір у розмірі 840,80 грн; судові витрати на правову допомогу у розмірі 3 000,00 грн; відмовлено в стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 26 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСББ ТВК Очаків задоволено частково: рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 листопада 2020 року в частині стягнення компенсації за невикористану відпустку та розподіл судових витрат змінено; стягнуто з ОСББ ТВК Очаків на користь ОСОБА_1 2 004,10 грн компенсації за невикористану відпустку без відрахування податків та зборів, та 116,30 грн витрат на правову допомогу; скасовано рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 листопада 2020 року в частині стягнення компенсації на відшкодування моральної шкоди та ухвалено нове, яким залишено без задоволення вимоги ОСОБА_1 до ОСББ ТВК Очаків про відшкодування моральної шкоди; залишено без змін рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області в частині відмови у стягненні середнього заробітку; вирішено питання про розподіл судових витрат.

23 лютого 2020 року ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Очаківського міськрайонного суду від 11 листопада 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 26 січня 2021 року .

У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Очаківського міськрайонного суду від 11 листопада 2020 року в частині відмови стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та постанову Миколаївського апеляційного суду від 26 січня 2021 року; в іншій частині рішення залишити без змін.

Дослідивши касаційну скаргу ОСОБА_1 ,Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з огляду на наступне.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); справи про розірвання шлюбу; справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щовиникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Згідно з пунктами 1, 10 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову в справах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується, а ціна позову у справах, у яких заявлено кілька самостійних вимог, визначається загальною сумою всіх вимог.

Як убачається з матеріалів касаційного провадження предметом позову є

стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 05 вересня 2019 року по 25 лютого 2020 року в розмірі 19 762,79 грн; компенсація за невикористані відпустки- 25 623,00 грн; моральна шкода в розмірі 10 000 ,00 грн.

Ціна позову в даній справі становить 55 385,79 грн, яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00*100=227 000,00 грн).

Отже зазначена справа є малозначною у силу вимог пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Разом з цим, у касаційній скарзі заявник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Посилання заявника у касаційній скарзі на постанову Верховного Суду від 25 січня 2018 року у справі № 483/69/16 не заслуговує на увагу, оскільки касаційна скарга не містить інформації щодо застосування якої саме норми права та правового висновку, викладеного у зазначеній постанові, не врахував апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні. Натомість суд апеляційної інстанції правильно застосував правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 591/8745/15 за подібних правовідносин.

Зазначені заявником касаційної скарги інші аргументи суд вважає необґрунтованими, оскільки вони є виключно його суб`єктивними судженнями та зводяться до переоцінки доказів і незгоди з фактичними обставинами, встановленими судом першої та апеляційної інстанції.

Інших належних та обґрунтованих доводів, які б свідчили про можливість відкриття касаційного провадження в малозначній справі, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі не наведено, а тому суд приходить до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням указаного, оскільки ОСОБА_1 подавкасаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

У х в а л и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Очаківського міськрайонного суду від 11 листопада 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 26 січня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до правління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку товариства власників квартир Очаків про стягнення компенсації за невикористані відпустки, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук