Рішення

від 12.11.2020 по справі 193/1626/19

СОФІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

ЄУН 193/1626/19

Провадження №2/193/131/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2020 року сел.Софіївка

Софіївський районний суд Дніпропетровської області у складі:

судді: Кащук Д. А.

за участі секретаря судового засідання Ратушної В. В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представник відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Софіївка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , до ОСОБА_3 , третя особа - Софіївська державна нотаріальна контора про встановлення факту належності правовстановлюючих документів та усунення від права на спадкування за законом,-

В С Т А Н О В И В :

03 грудня 2019 року звернулась позивач з вищевказаною позовною заявою. В обгрунтування уточненого позову вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_5 . У паспорті померлої серія НОМЕР_1 , виданим Софіївським РВ ГУМС України в Дніпропетровській області значиться незрозуміло ОСОБА_5 .

Спадкоємцями померлої за законом є діти: вона ОСОБА_1 , та син - ОСОБА_3 , відповідач по справі.

Позивач 28.04.1984 року уклала шлюб з ОСОБА_7 , внаслідок чого вона змінила прізвище з " ОСОБА_1 " на " ОСОБА_1 ". Відповідно даних її свідоцтва про народження, ім`я спадкодавця як матері позивача зазначено як ОСОБА_5 (рос. мовою), що в транскрипції звучить як ОСОБА_5 .

У зв`язку з нечітким формулюванням імені спадкодавця у паспорті, декілька документів, які складені на її ім`я, та мають значення для оформлення спадщини, різняться однією буквою, зокрема:

Державний Акт на право приватної власності на землю (пай № НОМЕР_2 ) виданого ОСОБА_5 на підставі рішення 17 сесії 23 скликання Софіївської селищної Ради народних депутатів № 350 від 20.03.01р., земельна ділянка площею 7,670га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

Державний Акт на право власності на земельну ділянку на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 1236 від 09.04.04р., виданого ОСОБА_5 , виданий Софіївським районним відділом земельних ресурсів від 01.07.04р., земельна ділянка площею 7,730 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

Свідоцтво про право на спадщину за законом № 1236 від 09.07.04р. ОСОБА_5 , виданого державним нотаріусом Софіївської державної нотаріальної контори на Ѕ частини домоволодіння за АДРЕСА_1 ;

Рішення № 413-9/УІІ від 13.07.16р. органу місцевого самоврядування Софіївської селищної Ради Софіївського району Дніпропетровської області щодо відведення ОСОБА_5 земельної ділянки розміром 0,15 га для обслуговування житлового будинку та господарських споруд;

Рішення № 1851-35/УІІ від 20.06.2018 року органу місцевого самоврядування Софіївської селищної Ради Софіївського району Дніпропетровської області щодо відведення ОСОБА_5 земельної ділянки розміром 0,6481 га для ведення особистого селянського господарства.

09.04.2004 року ОСОБА_5 склала заповіт на користь позивача , який був 09.04.2004 р. посвідчений державним нотаріусом Стюрко О. О. Софіївської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області та зареєстровано в реєстрі за № 1233.

Зазначає, що факт прийняття спадщини сторонами міститься у спадковій справі після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка 18.06.2019р. була заведена у Софіївській державній нотаріальній контори Дніпропетровської області.

Спадкодавець проживала за адресою: АДРЕСА_1 , разом з позивачем та її чоловіком, а відповідач за вказаною адресою не проживає. Спадкодавець ОСОБА_5 була особою похилого віку, на момент смерті їй було 87 років. Крім того, вона була психічно хворою, мала склероз, вона не міркувала що робить, їй постійно потрібен був цілодобовий сторонній догляд, вона не могла самостійно себе обслуговувати, в побуті (самостійно їсти, пити, проводити особисту гігієну, переодягатися та ін.). Позивач перебувала на обліку по догляду за особою, яка досягла 80-ти річного віку і отримувала допомогу з 27.12.2016 року по 06.09.2018 р. та з 17.12.2018 р. по 31.05.2019 р., спадкодавець перебувала на обліку в лікарні з приводу: ІХС: дифузний кардіосклероз; гіпертонічна хвороба II ст. 3 ст. ризик 4.; церебральний атеросклероз, дисциркуляторна енцефалопатія ІІ-ІІІ ст.; в 2015 році стан померлої погіршився та додатково було встановлено діагнози: Церебросклероз, Хронічна судинно-мозкова недостатність III ст., грубий аміостатичний синдром, виражений цементний синдром та головне, спадкодавець потребувала постійного стороннього догляду до смерті .

Вказує, що цілодобовим доглядом спадкодавця, забезпеченням її ліками, продуктами та побутовим обслуговуванням повністю займалася позивач, вона робила все можливе, щоб зробити максимально комфортні умови проживання старенької матері.

До того ж, організацією похорон спадкодавця займалася тільки вона, вона самостійно без допомоги відповідача понесла вичерпаний перелік придбання ритуальних товарів та послуг.

Зазначає, що про безпорадний стан спадкодавця відповідачу було відомо, оскільки він проживав на цій же вулиці, що і позивач з хворою матір`ю, за адресою: АДРЕСА_2 ., також за допомогою до нього неодноразово зверталася сама позивач, з проханням догляду за старенькою матір`ю, яка була в безпорадному стані, але жодного разу відповідач не проявив свою опіку по відношенню до матері та він навіть не займався організацією її похорон, жодних витрат на це не поніс. Факти ухилення від піклування та догляду відповідачем та необхідності в потребі стороннього догляду спадкодавцю можуть підтвердити свідки.

Оскільки спадкодавець залишила після себе заповіт на користь позивача та донька постійно проживала з матір`ю на час відкриття спадщини, то вона вважається такою, що прийняла автоматично спадщину.

Відповідно до п. 5 ст. 1224 ЦК України, за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Оскільки спадкодавець - ОСОБА_5 була особою похилого віку, протягом останніх п`яти років перебувала у безпорадному стані та постійно потребувала цілодобової сторонньої допомоги та піклування, а відповідач ухилявся від цього, тому позивач вважає, що відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України, за рішенням суду відповідач має бути усуненим від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 .

Окрім іншого просить стягнути з відповідача судові витрати, зокрема витрати на правову допомогу у розмірі 15 000,00 грн..

В подальшому представником позивача ОСОБА_2 06 травня 2020 року було подано заяву про винесення додаткового рішення щодо вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу, у зв`язку з тим, що докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу будуть подані суду на протязі 5 днів після прийняття рішення по справі.

Відповідач скориставшись положеннями ст. 178,191 ЦПК України 11 лютого 2020 року до суду надав відзив на позовну заяву, згідно якого вказує, що дійсно ІНФОРМАЦІЯ_2 померла їх мати ОСОБА_5 , після смерті якої відкрилась спадщина. Використовуючи своє спадкове право, у відповідності норм ст.1269 Цивільного кодексу України, він маючи бажання прийняти спадщину померлої матері, 18.06.2019 року до нотаріуса подав заяву про прийняття спадщини, на підставі чого у Софіївській державній нотаріальній конторі була заведена спадкова справа за № 110/2019.

Позивач заявляє позовні вимоги по усуненню відповідача від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно які відповідачем не визнаються та просить їх залишити без задоволення з наступних підстав.

Спадкодавець ОСОБА_5 проживала за адресою: АДРЕСА_1 , де також мешкає позивач по справі.

Відповідач зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , разом зі своєю дружиною ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Однак позивачем у позовній заяві, не вірно зазначено місце проживання відповідача, а саме зазначено адреса: АДРЕСА_2 , тобто зовсім інша адреса, що не відповідає вимогам п.2 ч.3 ст. 175 Цивільно процесуального кодексу України.

Зазначає, що він та його дружина є людьми похилого віку, та отримують пенсію за віком у розмірі 1666.24 гривень. Інших доходів Відповідач не має.

Вказує, що він дуже любив свою матір ОСОБА_5 , та знаючи про її хворий стан всіляко її підтримував та надавав допомогу упродовж її життя, а те що зазначає позивач у позові не відповідає дійсності, так як тривалий проміжок часу між відповідачем та позивачем встановилися неприязні стосунки, ініціатором яких виступає позивач. Відповідач цінував саму можливість відчути тепло та добро, турботу і розуміння рідної людини - матері.

Додатково вказує, що він часто відвідував матір за місцем проживання, надавав допомогу в поранні по господарству, приймав участь у будівництві прибудинкових будівель (сарай, літня кухня), морально - психологічно підтримував матір, іноді давав грошові кошти для придбання ліків. У зв`язку з тим що відповідач отримує низький доход у вигляді пенсії у розмірі 1666.24 гривень, то відповідно грошовими коштами міг допомогти матері лише по мірі можливості. Також зазначає, що спадкодавець ОСОБА_5 отримувала дохід у вигляді пенсії, а позивач отримувала дохід як від трудової діяльності у місцевому магазині, так і отримувала виплати від УПСЗН по догляду за матір`ю.

Крім того, він сам має проблеми зі здоров`ям, що значно впливає на його фізичний стан та фізичну змогу надавати допомогу матері.

Також в позовній заяві позивач зазначає, що 09.04.2004 року ОСОБА_5 склала заповіт на користь позивача, який був 09.04.2004 року посвідчений державним нотаріусом Стюрко О. О. Софіївської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області та зареєстровано в реєстрі за № 1233.Однак відповідно до ст. 1241 Цивільного кодексу України повнолітні непрацездатні діти спадкодавця мають право на обов`язкову частку у спадщині та спадкують незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

У відповідності ст. 1 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого статтею 26 цього Закону пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону.

Тобто відповідач є непрацездатним сином спадкодавця перебуваючи на пенсійному утриманні.

Згідно свідоцтвом про смерть від 17.05.2019 року, виданого Софіївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, серія НОМЕР_3 померла значиться як ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , але при цьому заповіт складений від імені ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто від зовсім іншої особи так як різні ім`я ОСОБА_5 та ОСОБА_5 .

Відповідач не визнає вимогу позивача по відшкодуванню судових витрат, а саме 1152,60 гривень судовий збір, 12500 гривень на правничу допомогу та додатково за підготовку до кожного судового засідання по 500 гривень, що орієнтовно становитиме 2500 гривень.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать.

Зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Витрати на професійну правничу допомогу врегульовано статтею 137 ЦПК України, відповідно до положень якої, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3).

Згідно з приписами ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність первинні документи мають бути складені в момент проведення кожної господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її завершення. Тобто акт приймання-передачі наданих послуг має підтверджувати факт здійснення господарської операції - отримання юридичних послуг.

Отже, витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. В матеріалах позовної заяви відсутній акт приймання-передачі наданих послуг на суму 12500 гривень та відповідний розрахунок таких витрат, а тому позовні вимоги щодо стягнення судових витрат на правову допомогу задоволенню не підлягають так як документально не підтвердження та не доведені.

На підставі чого просить частково задовольнити позов, а саме просить відмовити у задоволенні вимог позивача щодо усунення його від права спадкування, встановлення факту належності померлій ОСОБА_5 заповіту від 09.04.2004 року посвідчений державним нотаріусом Софіївської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Стюрко О. О, який зареєстрований в реєстрі за № 1233, та не згідний з витратами на правову допомогу заявлена позивачем у розмірі 15 000 грн.

Ухвалою суду від 05.12.2019 року відкрито провадження по справі та ухвалено розглядати справу в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 19.03.2020 року підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті.

Позивач та її представник у судовому засіданні позов підтримали та просять задовольнити його у повному обсязі. Позивач пояснила, що її мати перебувала у безпорадному стані, сторонній догляд здійснювала вона особисто без допомоги відповідача. Зверталась неодноразово до відповідача з проханням допомогти з матір`ю, однак він відмовлявся, зазначає, що така можливість у нього була, але ухилявся від надання допомоги. Відповідач у судовому засіданні пояснив, що відвідував батьків, але не завжди мав змогу зайти до них, адже було зачинено, позивач взагалі чинила йому перешкоди в спілкуванні з матір`ю, пенсію матері отримала позивач. Коли померла матір, він пропонував допомогу позивачу, але позивач вказувала що їй нічого не потрібно. Дійсно матір не усвідомлювала нічого, у зв`язку з чим над нею встановлено було опіку на сестру . У 2018 році відвідував матір, але там проводився ремонт. З приводу спору вказує, що сестра перебувала за кордоном в Італії з 2004 року по 2012 рік і в цей період мати почувала себе добре, крім того у 2018 році мати ще могла випасати гусей, могла самостійно ходити по дворі. Чоловік сестри надавав допомогу, однак коли він не справлявся він допомагав йому.

Представник третьої особи Софіївської державної нотаріальної контори належним чином повідомлена, у судове засідання не з`явилась, заяву про розгляд справи без її участі суду не надавала.

У судовому засіданні було допитано свідка зі сторони позивача ОСОБА_15 , яка під присягою свідка пояснила, що підтримує добрі стосунки як з позивачем так із відповідачем. Один чи два рази відповідач відвозив матір до лікарні, а потім коли позивач зверталась за допомогою відмовляв у наданні.

Свідок зі сторони позивача ОСОБА_16 , під присягою свідка у судовому засідання пояснила, що вона є донькою позивача та племінницею відповідача. Після смерті діда (чоловіка померлої ОСОБА_5 ) почались сварки з приводу майна, а саме з приводу паю. З 2012 року бабуся ОСОБА_5 почала втрачати пам`ять, а вже останні два роки вона почала втрачати не лише пам`ять, а фізично була безпорадною ( в туалет водили, останні чотири роки її годували, сама їсти не могла). ОСОБА_1 зверталась до відповідача по справі, для того щоб стареньку бабусю відвезти до лікарні, однак той відмовився. Відповідач погрожував, що забере все майно. Він орендує магазин з овочами, має 5 корів, 3 паї, автомобіль, продає на ринку у Кривому Розі молочні продукти. Останній раз його бачила у 2012 році, коли зчинив скандал з приводу паю. На похованні матері відповідач був присутній.

Свідок зі сторони позивача ОСОБА_17 , під присягою свідка у судовому засіданні пояснила, що вона є сусідкою позивача, відповідача не знала. Пояснила, що ходила в гості до позивача, яка годувала бабусю. На протязі 5 років відвідування відповідача там не бачила. Зазначила з приводу стану померлої ОСОБА_5 , що вона останні 2 роки була в безпорадному стані, годувала її позивач, прибирали за нею, бабуся все забувала. Знала, що відповідач має велике господарство від якого мав дохід, від продажу молочної продукції. Зазначає, що бабуся говорила, що ОСОБА_3 приходив до неї. Позивач проживала з 2010-2020 рік, ніколи не була присутньої при проханні позивача у відповідача у наданні їй допомоги. Додатково зазначає, що 3 роки позивач ходила до бабусі раз у день. У бабусі була астма, у зв`язку з чим раз на півроку вона возила її на 10 днів на крапельниці. У 2015 році вона зверталась до відповідача про надання допомоги однак той відмовився. Зазначає, що позивач десь у 2012 році на рік від`їжджала в Італію. Раз на рік їздили в Білорусію восени терміном на один тиждень до родини чоловіка. Знає, що позивач працювала в магазині і за поховання вона сплатила сама.

Свідок зі сторони позивача ОСОБА_18 , під присягою свідка у судовому засіданні, пояснила, що вона є двоюрідною сестрою позивача і відповідача. Пояснила, що бабуся дійсно перебувала у безпорадному стані, самостійно не могла їсти, пити, ходити, у зв`язку з чим потрібен був постійний догляд за нею, який надавала їй родина позивача. Відповідач взагалі не допомагав мешкав недалеко від бабусі, про факт звернення до відповідача за допомогою не знає, однак знає що він під час перебування бабусі у безпорадному стані не возив її до лікарні. Родина відповідача не відвідувала бабусю.

Свідок зі сторони позивача ОСОБА_19 під присягою свідка у судовому засіданні пояснила, що з 1987 року знала ОСОБА_20 . Бачила бабусю в лікарні, привозив її до лікарні зять - ОСОБА_21 . Орієнтовно 1,5 років бабуся перебувала у безпорадному стані. Бабусю на двір виводили, самостійно вона ходити не могла. Відповідача за місцем проживання ОСОБА_5 не бачила. Зазначає, що відповідач мав змогу надавати матері матеріальну допомогу, адже тримав велике господарство, мав 3 паї з яких отримував додатковий дохід.

Свідок зі сторони відповідача ОСОБА_22 , під присягою свідка у судовому засіданні пояснила, що знає сім`ю давно так як проживають в одному селі. Після смерті батька почались конфлікти. Зі слів відповідача він допомагав матері, коли не було сестри вдома, приходив до матері з пакунками. Зазначає, що паї він отримав від батька. З 2018 року мати була вже у безпорадному стані, була прикована до ліжка, до цього часу вона ходила самостійно. Однак позивач перешкоджала спілкуванню відповідача як сина з матір`ю, всіляко перешкоджала спілкуванню не тільки між ними так і з дітьми відповідача, тобто внуків із бабусею. Весь час бабуся ходила з позивачем. Одного разу бачив як бабуся пішла за межі двору, однак ОСОБА_23 повернув її додому.

Свідок зі сторони відповідача ОСОБА_13 , під присягою свідка у судовому засіданні пояснила, що вона є дружиною відповідача, відповідач допомагав батькам. Останні півроку позивач перешкоджала доступу до матері. На прохання матері у наданні допомоги їй, особисто вона присутньою не була. Останній раз вони спілкувались із матір`ю влітку 2018 року. Відповідач їхав на автомобілі, зупинився біля матері, однак та його не впізнавала. Позивач не зверталась до відповідача з проханням про надання допомоги, після смерті матері він пропонував позивачу у наданні допомоги, однак вона відмовилась. Додатково зазначила, що після смерті батька вони стали ворогувати. Коли позивач перебувала в Італії, їх родина могла прийти до матері, відвідували її , а вже коли позивач повернулась із Італії вже вони не приходили, крім того мати сказала, що їй допомога не потрібна. Позивач була по 12 годин на роботі, вважає, що мати могла себе обслуговувати. Додатково зазначає, що у лікарню відповідач возив матір десь у 2017 році та у 2018 році. Підтвердила, що дійсно мають худобу, займаються торгівлею молочної продукції, крім того, отримують пенсію за віком, однак майже всі кошти витрачають на придбання сіна для худоби.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 87 років , що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 17.05.2019 року (а.с. 18).

Після смерті якої відкрилась спадщини у вигляді житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки розміром 7,730 га яка розташована на території Софіївської селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ( а.с. 23,25).

Позивач та відповідач по справі є спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_5 .

Згідно свідоцтва про народження позивача - її дівоче прізвище ОСОБА_1 , її батьки вказані як: мати - ОСОБА_5 (рос. мовою), батько - ОСОБА_26 (рос. мовою) (а.с. 14).

28 квітня 1984 року ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_7 , у зв`язку з чим змінила прізвище на ОСОБА_1 , що підтверджено свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 від 28.04.1984 року (а.с. 15).

Відповідно до копії паспорта померлої ОСОБА_5 , її повне ім`я зазначено як: ОСОБА_5 (укр. мовою), та ОСОБА_5 (рос. мовою) (а.с. 13).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 09.04.2004 року, який посвідчений Стюрко О. О. державним нотаріусом Софіївської державної нотаріальної контори, на Ѕ частини домоволодіння за АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 7,730 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Софіївської селищної ради, яке успадкувала після смерті свого чоловіка - ОСОБА_26 , повне ім`я зазначено як ОСОБА_5 . Вказане свідоцтво зареєстровано у реєстрі за № 1236 та за № 1234 (а.с. 22). Відповідно до витягу про реєстрацію права власності нерухомого майна, видане обласним КП Софіївське БТІ , власником житлового будинку АДРЕСА_1 , частка складає 1/1, є ОСОБА_5 (а.с. 23).

Державний акт на земельну ділянку площею 7,730 га, від 01.07.2004 року, виданий на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрований у реєстрі від 09.04.2004 року, виданий на ім`я ОСОБА_5 (а.с. 25).

Відповідно до заповіту від 09.04.2004 року, складений від імені ОСОБА_5 , заповідач своє майно заповіла ОСОБА_1 . Зазначений заповіт посвідчений Стюрко О. О. державним нотаріусом Софіївської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області та зареєстрований у реєстрі за №1233 (а.с.20).

Згідно з вимогами Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення суд може встановлювати факти, що породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або виникнення особистих чи майнових прав громадян.

Також згідно з п. 12 вищевказаної Постанови, при розгляді справи про встановлення відповідно до п. 6 ст. 273 ЦПК факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд приходить до висновку, що в частині вимог позивача про встановлення факту належності правовстановлюючих документів померлій ОСОБА_5 заява підлягає задоволенню, оскільки обгрунтована та підтверджується матеріалами справи.

Щодо позовної вимоги про усунення від права спадкування, суд всебічно та повно дослідивши всі обставини справи, аналізуючи надані в судовому засіданні позивачем та відповідачем пояснення, показання свідків та матеріали справи приходить до наступного висновку:

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_5 .

За життя ОСОБА_5 09 квітня 2004 року склала нотаріально посвідчений заповіт, за яким заповіла все своє майно ОСОБА_1 (а.с. 20).

За заявами ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , 18 червня 2019 року державним нотаріусом Софіївської державної нотаріальної контори, заведена спадкова справа №110/2019 (а.с.21,41,51).

Крім того, позивач була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , разом із нею були зареєстровані її чоловік - ОСОБА_7 , та її сини - ОСОБА_28 , та ОСОБА_29 (а.с. 31).

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 потребувала постійного стороннього догляду, зазначене підтверджено, відповіддю головного лікаря РЦ ПМСД Бідулько Т. В., а саме ОСОБА_5 перебувала під наглядом в Софіївській лікарській амбулаторії з приводу: ІХС: дифузний кардіосклероз. Гіпертонічна хвороба ІІ ст. 3 ст. ризик 4 . В 2014 році був виставлений діагноз: Церебральний атеросклероз, дисциркуляторна енцефолопатія ІІ-ІІІ ст. З 2015 року стан хворої погіршився. Виставлений діагноз: Церебросклероз. Хронічна судинно-мозкова недостатність ІІІ ст., грубий аміостатичний синдром, виражений дементний синдром. Хвора потребувала постійного стороннього догляду до смерті, шо також підтверджується поясненнями, наданими свідками у судовому засіданні (а.с. 32) .

Згідно довідки, виданої Софіївським управлінням соціального захисту населення ОСОБА_1 перебувала на обліку по догляду за особою яка досягла 80 - ти річного віку і отримувала допомогу з 27.12.2016 року по 06.09.2018 р., та з 17.12.2018 року по 31.05.2019 р. включно (а.с. 30).

Крім того, поясненнями свідків, наданими у судовому засіданні та дослідженими доказами судом встановлено, що дійсно ОСОБА_5 перебувала у безпорадному стані близько останніх п`ять років життя та потребувала стороннього догляду, який здійснювала позивач.

Відповідач ОСОБА_3 зареєстрований та постійно проживає в АДРЕСА_2 , що підтверджено відповідною відміткою у паспорті відповідача серії НОМЕР_7 від 15.04.1997 року (а.с. 90), отримує пенсію за віком у розмірі по 1666,24 грн щомісячно, що підтверджено відповідною довідкою №523/023/12-07 від 19.12.2019 року (а.с. 94), інших підтверджуючих документальних доказів про наявність інших джерел доходів, окрім пояснення свідків зі сторони позивача, суду не надано.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Відповідач ОСОБА_3 , як непрацездана дитина спадкодавця спадкує обов`язкову частку, незалежно від змісту заповіту спадкодавця.

Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Виходячи зі змісту зазначеної норми, суд при вирішенні такої справи згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України повинен встановити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Крім цього, підлягає з`ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Допитані свідки у судовому засіданні пояснили, що факт прохання позивачем про надання відповідачем допомоги, та його відмови від надання такої допомоги вони особисто не чули. Тільки донька позивача ОСОБА_16 у судовому засіданні пояснила, що була відмова відповідача на прохання позивача про надання допомоги, однак суд критично ставиться до таких наданих пояснень, адже вона є зацікавленою особою у справі і її показання суперечать показанням інших свідків зі сторони позивача, допитаних в судовому засіданні .

Так, для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Таким чином, лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Однак, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про наявність фактів ухилення відповідача від надання допомоги при можливості її надати, та потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

У відповідності до ч. 2 ст. 76 ЦПК України, докази встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. ст. 59, 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

При цьому кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини, які мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують умисне ухилення спадкоємця ОСОБА_3 від надання допомоги спадкодавцю, тому у відповідності із ст.ст.10, 60 ЦПК України позивач не довела ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Враховуючи вищевикладене, вимога позивача про усунення від права на спадкування ОСОБА_3 не обгрунтована, не підтверджена поданими доказами, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 60, 76, 77, 78 80, 178- 179, 214, 265, 293, 315 ЦПК України, ст.ст. 1217, 1224, 1241 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 , яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , до ОСОБА_3 , третя особа - Софіївська державна нотаріальна контора про встановлення факту належності правовстановлюючих документів та усунення від права на спадкування за законом, задовольнити частково .

Встановити факт належності правовстановлюючих документів ОСОБА_5 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 та померла ІНФОРМАЦІЯ_2 : державного акту на право власності на земельну ділянку на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом №1236 від 09.04.2004 року, виданого на ім`я ОСОБА_5 Софіївським районним відділом земельних ресурсів від 01.07.2004 року, земельна ділянка площею 7,730 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; свідоцтва про право на спадщину за законом №1236 від 09.07.2004 року на ім`я ОСОБА_5 , виданого державним нотаріусом Софіївської державної нотаріальної контори на 1/2 частини домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; заповіту, складеного від імені ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , посвідченого державним нотаріусом Софіївської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Стюрко О. О. 09.04.2004 року, який зареєстрований в реєстрі за №1233.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана Дніпровському апеляційному суду через Софіївський районний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Особи, котрі не були присутні при проголошенні рішення, мають право його оскаржити у той же строк з дня отримання повного тексту рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дані позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП2218208760.

Дані відповідача: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Дані третьої особи: Софіївська державна нотаріальна контора, ЄДРПОУ 02890914, місцезнаходження: смт. Софіївка, вул. Карпенка, 5/1, Софіївський район Дніпропетровська область.

Повний текст рішення виготовлений 18 листопада 2020 року.

Суддя Д. А. Кащук