Ухвала

від 26.11.2020 по справі 920/789/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"26" листопада 2020 р. м. Київ Справа № 920/789/20

Суддя Господарського суду Київської області Подоляк Ю.В. розглянувши

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Сумитеплоенерго про забезпечення позову у справіГосподарського суду Київської області № 920/789/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сумитеплоенерго до Товариства з обмеженою відповідальністю Девелопмент Київ простягнення 195154,15 грн. встановив:

В провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа № 920/789/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сумитеплоенерго (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Девелопмент Київ (далі - відповідач) про стягнення 195154,15 грн., з яких 189928,48 грн. вартість спожитої без договору теплової енергії та внески, 2967,36 грн. інфляційні втрати, 2258,31 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо здійснення розрахунку за надані послуги з постачання теплової енергії у період з жовтня 2019 року по квітень 2020 року.

Від позивача надійшла заява про забезпечення позову від 20.11.2020, в якій заявник просить суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачу, а саме: нежитлові приміщення в будівлі за адресою: м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 25 (68/100), які складаються з приміщень квадратурою 215 м.кв, 585,7 м.кв, 155,6 м.кв, 581,6 м. кв, 1878,7 м.кв.

Подана заява мотивована тим, що з метою уникнення виконання зобов`язань щодо здійснення розрахунку за надані послуги з постачання теплової енергії в приміщення за адресою: м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 25 та звернення стягнення на вказане приміщення, його власники після отримання судових рішень про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії, передають вказані приміщення новим підприємствам. Останнім власником вказаних приміщень є відповідач у справі, який ухиляється від оплати наданих послуг з постачання теплової енергії. Вказані обставини, на переконання заявника, свідчать про те, що невжиття таких заходів може утруднити та зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення його позовних вимог.

Розглянувши подану заяву про забезпечення позову та додані до неї документи, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п. 1 ч. 1. ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Частиною 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги , зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання у майбутньому рішення суду, і тільки у разі необхідності. Безпідставне застосування таких заходів може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Суд зазначає, що при розгляді справ предметом позовних вимог яких є стягнення грошових коштів вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладання арешту на нерухоме майно доцільне лише у разі відсутності у боржника грошових коштів.

З огляду на зазначене, заявлений заявником захід забезпечення позову як накладення арешту на нерухоме майно відповідача не є адекватним вимогам, на забезпечення яких він вживається, оскільки, по-перше, позивачем в позовній заяві заявлені вимоги про стягнення з відповідачів грошових коштів, по-друге, позивач не зазначає в заяві та не надає до неї відповідних доказів, які б свідчили про відсутність у відповідача грошових коштів у розмірі заявленої до стягнення суми, а відтак зазначений захід забезпечення позову не спрямований саме на збереження грошових коштів останнього до вирішення справи по суті та не забезпечує збалансованість інтересів сторін.

Саме лише посилання позивача в поданій ним заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення та існування загрози того, що в разі прийняття рішення судом, його виконання буде неможливим, без наведення належного обґрунтування та без підтвердження таких посилань відповідними доказами не є достатньою підставою для задоволення такої заяви.

З огляду на вищезазначене, суд відмовляє в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачу, а саме: нежитлові приміщення в будівлі за адресою: м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 25 (68/100), які складаються з приміщень квадратурою 215 м.кв, 585,7 м.кв, 155,6 м.кв, 581,6 м. кв, 1878,7 м.кв.

Керуючись ст.ст. 136-140, 232-234 Господарського процесуального кодексу України суд,

постановив:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Сумитеплоенерго про забезпечення позову від 20.11.2020 відмовити повністю.

Дана ухвала набирає законної сили у строк та в порядку передбачених ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена у строк визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України в порядку передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Ю.В. Подоляк