Постанова

від 07.12.2020 по справі 910/718/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2020 р. Справа№ 910/718/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Кропивної Л.В.

Поляк О.І.

при секретарі Рибчич А В.

За участю представників:

від позивача: Кравець О.С. - представник

від відповідача 1: Лопатнікова А.В. - адвокат

від інших учасників судового процесу: не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2020, повний текст якого складено 21.07.2020

у справі № 910/718/20 (суддя Бойко Р.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Берег

до 1. Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Нікопольська зернова компанія

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції

про відшкодування збитків

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк та Товариства з обмеженою відповідальністю Нікопольська зернова компанія на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Берег коштів у розмірі 213 189,00 грн., а саме:

- 73 400,00 грн. вартості зерна кукурудзи клас 3 на кормові потреби фізичною вагою 17 072 тони, яке не повернуте позивачу та яке перебувало на зберіганні у Товариства з обмеженою відповідальністю Нікопольська зернова компанія за адресою: м. Городище, Черкаська обл., вул. Індустріальна, 12 на підставі договору з Приватним акціонерним товариством Комерційний банк Приватбанк № 65 складського зберігання кукурудзи від 12.11.2012 та складської квитанції на зерно № 542 від 12.11.2012 АФ № 416221;

- 72 000,00 грн. витрати на відновлення порушеного права шляхом винаймання легкових автомобілів для поїздок у службові відрядження на засідання судів та добових на відрядження до судів за 52 поїздки 10 400,00 грн.;

- 57 389,00 грн. упущеної вигоди, за недотримання доходів за повернення 86,162 тони протягом семи років.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач 1 неправомірно заволодів належним позивачу зерном кукурудзи вагою 86,162 тони, яке було передано на зберігання відповідача 2, а в подальшому не виконав у повному обсязі судові рішення, якими його було зобов`язано повернути позивачу спірне зерно, а Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області допускалась неправомірна бездіяльність щодо виконання судового рішення про повернення спірного зерна позивачу, у зв`язку з чим останньому фактично було повернуто зерно кукурудзи вагою 69,09 тони.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.07.2020, повний текст якого складено та підписано 21.07.2020, у справі № 910/718/20 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача 1 на користь позивача присуджено кошти у розмірі 73 400,00 грн., в іншій частині в задоволенні позову до відповідача 1 відмовлено, у задоволенні позову до відповідача 2 відмовлено повністю.

Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції встановив, що:

- з матеріалів справи та судових рішень вбачається, що у 2012 році в межах виконавчого провадження з виконання виконавчого листа Октябрського районного суду міста Полтави № 2/1622/5779/2012 від 17.10.2012 накладено арешт на незібраний урожай кукурудзи позивача, який знаходиться на полі, та в подальшому здійснено збір відповідного урожаю кукурудзи;

- спірний урожай кукурудзи було доправлено до філії Городищенський ХПП ТОВ Нікопольська зернова компанія представниками АТ КБ Приватбанк та за наслідками зважування встановлено, що вага зерна кукурудзи складає 86 162 кг, про що були складені акти зважування зернопродукції від 12.11.2012 № 1, № 2, № 3;

- в межах розгляду справи № 925/2415/14, судом було встановлено, що всі арешти на майно позивача, які були застосовані в межах розгляду справ №2/1622/5779/2012 та № 1622/12822/2012/2/554/1115/2013 Октябрського районного суду міста Полтава, до часу подання позивачем позову були скасовані, однак відповідач 2 як зберігач вказаного арештованого майна після скасування всіх арештів на майно не повернуло майно власнику (позивачу);

- рішенням Господарського суду Черкаської області від 17.03.2015 у справі № 925/2415/14 відповідача 1 (АТ КБ Приватбанк ) зобов`язано повернути позивачу зерно кукурудзи клас 3 на кормові потреби фізичною вагою 86,162 тони, проте як вбачається із акту приймання-передачі зерна від 05.06.2019, позивачу було повернуто зерно кукурудзи клас 3 у заліковій вазі 69 090 кг, тобто не було повернуто 17 072 кг зерна кукурудзи клас 3 на кормові потреби (86 162 кг - 69 090 кг).

З огляду на вказані обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність вимог позивача щодо стягнення на свою корить вартості 17 072 кг зерна кукурудзи клас 3 на кормові потреби та задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 вартості такого зерна виходячи з визначної у експертному висновку Черкаської торгово-промислової палати №О-390 від 10.06.2020 його вартості станом на 09.06.2020 (5 135,00 грн. за 1 тону, що становить 87 664,72 грн.) та враховуючи суму заявлених у цій справі таких позовних вимог (73 400,00 грн.).

Суд першої інстанції відхилив доводи відповідача 1, що зерно кукурудзи передано позивачу не у повній фізичній вазі, що передбачена виконавчим документом, оскільки решта зерна відсутня в результаті природного убутку за час зберігання зерна у масі від пониження вологості, зниження смітної домішки, оскільки:

- остаточним судовим рішенням (рішенням Господарського суду Черкаської області від 17.03.2015 у справі № 925/2415/14) відповідач 1 зобов`язано повернути позивачу зерно кукурудзи клас 3 на кормові потреби фізичною вагою саме 86,162 тони, а питання визначення фізичної ваги зерна, яке повинне було бути повернуто відповідачем 1 позивачу досліджувалось та вирішене в межах справи № 925/2415/14, судове рішення у якій набрало законної сили, а відтак, встановлені ним обставини мають преюдиційне значення та не підлягають повторному доведенню;

- з огляду на викладені обставини вибуття із володіння позивача спірного зерна, вбачається, що останнє вибуло з володіння поза волею позивача (власника) та позивач не висловлював своєї волі на передання на зберігання спірного зерна відповідачу 2, а відтак, доведення зерна до базисних кондицій шляхом очищення і сушіння з метою забезпечення оптимальних умов зберігання, що за доводами відповідачів спричинило зменшення фізичної ваги зерна, відбулось саме у зв`язку з діями відповідача 1 як поклажодавця за Договором зберігання.

При цьому суд першої інстанції встановивши, що:

- відповідачем 1 не доведено відсутність своєї вини у порушенні зобов`язань перед позивачем з повернення 17,072 тон зерна кукурудзи клас 3 на кормові потреби;

- позивачем не доведено, що має місце також неправомірна поведінка відповідача 2, яка мала своїм наслідком неодержання позивачем зерна кукурудзи фізичною вагою 17 072 кг, оскільки з матеріалів справи вбачається, що доведення зерна до базисних кондицій шляхом очищення і сушіння було здійснено відповідачем 2 з метою забезпечення оптимальних умов зберігання, тобто з метою належного виконання своїх зобов`язань за Договором зберігання,

задовольнив позовні вимоги про стягнення вартості спірного зерна саме за рахунок відповідача 1 відмовив у задоволенні позовних вимог до відповідача 2 у повному обсязі.

Щодо позовних вимог про відшкодування витрат на оренду автомобілів та витрат на відрядження представників, які були понесені позивачем для відновлення своїх порушених прав, в тому числі у судовому порядку суд першої інстанції зазначив про те, що такі витрати відносяться до витрат, що понесені особою у зв`язку із реалізацією своїх процесуальних прав при розгляді певної справи у суді, тобто до судових витрат, які відшкодовуються в порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом, їх не можна визнати збитками чи шкодою у розумінні положень цивільного законодавства України й вони не можуть бути стягнуті за позовною вимогою в іншому провадженні, що є підставою для відмови у їх задоволенні.

Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення упущеної вигоди, суд першої інстанції виходив з того, що розрахунок упущеної вигоди має бути обґрунтованим та документально підтвердженим, однак позивачем не надано жодного розрахунку заявленої упущеної вигоди, як і не надано жодних доказів можливості реалізувати спірне зерно та одержати прибуток, якби відповідачем 1 було належно виконано свої зобов`язання з повернення спірного майна.

Також, судом першої інстанції зазначено про те, що:

- договір поставки №460/1-106235 від 25.10.2016 не може вважатись документальним підтвердженням упущеної вигоди у даній справі, оскільки ним передбачався продаж зерна кукурудзи врожаю 2016 року, а в межах даної справи спірне зерно кукурудзи врожаю 2012 року;

- як вбачається із наданого позивачем експертного висновку Черкаської торгово-промислової палати №О-390 від 10.06.2020, станом на 09.06.2020 середня вартість однієї тони зерна кукурудзи клас 3 на кормові потреби у Черкаській області становить 5 135,00 грн. за тону, тобто у червні 2020 року має місце подорожчання вартості тони зерна кукурудзи клас 3 для кормових потреб у порівняні з вереснем 2019 року;

- жодних доказів того, що зерно кукурудзи клас 3 на кормові потреби у Черкаській області втратило у ціні у порівнянні із цінами станом на 2015, 2016, 2017,2018, 2019, 2019 роки, матеріали справи не містять, а позивачем не надано, як і не надано жодних доказів реалізації (продажу) такого зерна, в тому числі в частині 69 090 кг (повернуті у володіння позивача).

Не погоджуючись з рішенням, 20.08.2020 Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2020 у справі № 910/718/20 в частині задоволення вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що судом першої інстанції:

- порушено основоположні засади судочинства щодо рівності учасників та змагальності сторін;

- порушено порядок оцінки доказів передбачений ГПК України;

- всупереч ст.ст. 236, 238 ГПК України не надано мотивування відхилення наявних у матеріалах справи доказів, що суперечать суду, а саме: постанові про повернення виконавчого документу стягувачу від 05.07.2019 за ВП № 49254652, складській квитанції № 542 від 12.11.2012 АФ 416221, договору складського зберігання кукурудзи № 65 від 12.11.2012;

- не враховано, що дії апелянта направлені виключно на зберігання арештованого майна (урожаю кукурудзи), яким передували акти державних органів.

У обґрунтування вказаної позиції апелянт послався на ті ж самі обставини, що й під час розгляду справи в суді першої інстанції, а саме на те, що зменшення фізичної ваги спірного зерна є наслідком природного убутку за час зберігання зерна у масі від пониження вологості, зниження смітної домішки, тобто факторами, які існували поза впливом та/або діями апелянта та на те, що саме дії апелянта забезпечили збереження спірного зерна.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2020 справа № 910/718/20 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Поляк О.І., Дідиченко М.А.

Ухвалою від 03.09.2020 колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Поляк О.І., Дідиченко М.А.:

- Акціонерному товариству Комерційний банк Приватбанк поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2020 у справі № 910/718/20;

- відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2020 у справі № 910/718/20;

- встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 22.09.2020;

- учасникам процесу роз`яснено, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2);

- зупинено дію оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2020 у справі № 910/718/20;

- призначено справу № 910/718/20 до розгляду на 12.10.2020 о 15:00;

- сторони попереджено , що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою в розгляді апеляційної скарги.

Також не погоджуючись з рішенням, 31.08.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю Берег звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2020 у справі № 910/718/20, в якій просить стягнути на користь позивача вартість зерна кукурудзи в розмірі 87 664,72 грн. та збитки в загальній сумі 1 472 448,00 грн.

При дослідженні матеріалів апеляційної скарги колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга не відповідає вимогами ст. 258 ГПК України, яка встановлює вимоги до форми і змісту апеляційної скарги, з огляду на що ухвалою суду від 07.09.2020:

- апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Берег на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2020 від у справі № 910/718/20 залишено без руху;

- апелянту роз`яснено, що:

1. протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали Товариства з обмеженою відповідальністю Берег має право усунути недоліки, а саме, подати до Північного апеляційного господарського суду: докази направлення копії апеляційної скарги та доданих до неї документів відповідачу 2 (Товариству з обмеженою відповідальністю Нікопольська зернова компанія ; докази направлення доданих до апеляційної скарги документів відповідачу 1 (АТ КБ Приватбанк ) та третій особі (Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції); перелік документів та інших матеріалів, що додаються до апеляційної скарги; відповідну заяву із зазначенням підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

2. в разі невиконання в строк, визначений в п. 2 її резолютивної частини, ухвали суду: в частині надання доказів направлення копії апеляційної скарги та доданих до неї документів учасникам судового процесу, а також надання до суду переліку документів та інших матеріалів, що додаються до апеляційної скарги, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту; в частині подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для його поновлення, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 ГПК України;

3. відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається з закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2).

З огляду на те, що у встановлений судом строк недоліки апеляційної скарги Товариством з обмеженою відповідальністю Берег , ухвалою від 05.10.2020 вказану апеляційну скаргу повернуто без розгляду.

У судове засідання 12.10.2020 відповідач 2 та третя особа представників не направили, про причини неявки суду не повідомили, проте враховуючи заперечення представника позивача проти розгляду справи за відсутності представників вказаних учасників, у судовому засіданні 12.10.2020 оголошено перерву до 02.11.2020.

Розпорядженням № 09.1-08/4126/20 від 02.11.2020, у зв`язку перебуванням судді Дідиченко М.А., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/718/20.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.11.2020 справа № 910/718/20 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Поляк О.І., Кропивна Л.В.

Ухвалою від 02.11.2020 колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Поляк О.І., Кропивна Л.В. апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2020 у справі № 910/718/20 прийнято до свого провадження.

Ухвалою від 02.11.2020 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Нікопольська зернова компанія про участь в судовому засіданні у справі № 910/718/20, призначеному на 02.11.2020, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в системі EasyCon.

У судовому засіданні 02.11.2020 зв`язатися в системі EasyCon з представником відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю Нікопольська зернова компанія адвокатом Савенком О.О. не виявилось за можливе. Водночас представник позивача на запитання суду щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності належним чином повідомлених представників відповідача 2 та третьої особи наполягав на розгляді справи у присутності представника відповідача 2.

З огляду на вказані обставини, у судовому засіданні оголошено перерву до 07.12.2020 для надання відповідачу 2 та третій особі можливості взяти участь у судовому засіданні та зауважено позивачу на тому, що неявка представників учасників справи в судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги. Вказане судове засідання призначено до розгляду для відповідача 2 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в системі EasyCon.

01.12.2020 до суду від позивача надійшло клопотання про участь в судовому засіданні 07.12.2020 о 14:40 в загальному порядку, в якому позивач наполягає на участі представника відповідача 2 в судовому засіданні в загальному порядку (не в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - примітка суду) та повідомляє про те, що його постійний представник Кравець О.С. хворіє та відмовляється в подальшому продовжувати договірні відносини по закінченню цієї справи, а тому позивач до цього часу не може знайти достойного адвоката для направлення в судове засідання або умовити Кравця О.С. закінчити розгляд справи.

07.12.2020 зв`язатися в системі EasyCon з представником відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю Нікопольська зернова компанія адвокатом Савенком О.О. не виявилось за можливе.

Враховуючи, що за змістом ч. 5 ст. 197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву, а також те, що в засіданні суду тричі оголошувалась перерва, в тому числі для надання відповідачу 2 можливості прийняти участь в судовому засіданні, колегія суддів вирішила розпочати розгляд справи по суті в судовому засіданні 07.12.2020.

У судовому засіданні 07.12.2020 представник позивача надав суду клопотання про участь в судовому засіданні в загальному порядку, в якому позивач надав свої письмові пояснення по суті спору та просив скасувати рішення суду першої інстанції, направити справу на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області, задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі та стягнути з відповідачів 1 472 448,00 грн.

Станом на 07.12.2020 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Відповідач 2 та третя особа представників в жодне судове засідання не направили, про причини неявки суду не повідомили.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідача 2 та третьої особи за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник відповідача 1 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, представник позивача у наданих поясненнях проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції змінити, задовольнивши заявлені ним позовні вимоги у повному обсязі, а також просив направити справу за підсудністю.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.

З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що:

- в межах виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №2/1622/5779/2012 від 17.10.2012 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Вакуленко С.М. складено акт опису та арешту майна в с. Мале Старосілля, Городищенського району, Черкаської області, яким було накладено арешт на незібраний урожай кукурудзи позивача , який знаходиться на полі;

- відповідно до акту державного виконавця від 12.11.2012 відповідачем 1 за допомогою орендованої спеціальної техніки розпочато збір описаного й арештованого майна, при цьому урожай кукурудзи переміщується за адресою: Черкаська область, м. Городище, вул. Індустріальна, б. 12 до філії Городищенський ХПП ТОВ Нікольська зернова компанія (далі відповідач 2) з метою фактичного зважування та подальшого зберігання;

- з акту державного виконавця від 12.11.2012 вбачається, що за адресою відповідач 2: Черкаська область, м. Городище, вул. Індустріальна, 12, представниками відповідача 1 було завезено зерно кукурудзи в кількості 86 162 кг, про що були складені акти зважування зерно продукції від 12.11.2012 № 1, № 2, № 3;

- з огляду на вказані обставини, 12.11.2012 відповідач 2 як зерновий склад та відповідач 1 як поклажодавець уклали договір складського зберігання кукурудзи № 65 (надалі - Договір зберігання), у відповідності до якого поклажодавець передає, а зерновий склад приймає зернову культуру, забезпечує - при необхідності - доробку шляхом очищення та сушіння, а також зберігання (включаючи доробку вентилюванням та охолодженням в процесі зберігання) і проводить відпуск продукції поклажодавцю; продукція зберігається за адресою: 19502, м. Городище, Черкаська область, вул. Індустріальна, 12 (п. 2.5 Договору зберігання);

- 26.11.2012 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Черкаській області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження в зв`язку із скасуванням ухвалою Октябрського районного суду міста Полтави за справою № 2/1622/5779/2012 від 21.11.2012 заочного рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 05.10.2012 та знято арешти з усього майна та коштів боржника - ТОВ Берег , які були накладені постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції в Черкаській області про відкриття виконавчого провадження № 34822664 від 19.10.2012;

- 24.01.2013 постановлено ухвалу Октябрського районного суду міста Полтава у справі № 1622/12822/2012 за позовом АТ КБ Приватбанк до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ Святослав , ТОВ Птахофабрика Орловецька , ТОВ Берег , ТОВ Черкаси-Дніпро про стягнення заборгованості, якою було накладено арешт на рухоме і нерухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю Берег в межах суми заявлених позовних вимог - 21 837 965,45 грн. з описом цього майна та передачею його на зберігання третім особам, окрім майна, яке безпосередньо використовується у виробництві, та предметів, що швидко псуються, та заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю Берег вчиняти будь-які дії по відчуженню зазначеного майна;

- 28.01.2013 постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області Бондаренко Михайлом Михайловичем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 36223076 та накладено арешт на рухоме та нерухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю Берег в межах суми заявлених позовних вимог - 21 837 965,45 грн. з описанням його майна та переданням його на зберігання третім особам на підставі ухвали Октябрського районного суду міста Полтави № 1622/12822/2012/554/1115/2013 від 24.01.2013;

- 05.02.2013 начальником Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області Лазарєвою О.М. при здійсненні контролю за своєчасністю і повнотою виконання рішень перевірено виконавче провадження № 36223076, відкрите відносно Товариства з обмеженою відповідальністю Берег , та винесено постанову про результати перевірки виконавчого провадження, якою скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження № 36223076 від 28.01.2013 та про накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю Берег в межах суми заявлених позовних вимог - 21 837 965,45 грн. на підставі ухвали Октябрського районного суду міста Полтави №1622/12822/2012/554/1115/2013 від 24.01.2013 та зобов`язано головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області Бондаренко М.М. винести постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання ухвали Октябрського районного суду міста Полтави № 1622/12822/2012/554/1115/2013 від 24.01.2013 про накладення арешту на рухоме і нерухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю Берег в межах суми заявлених позовних вимог - 21 837 965,45 грн. з описанням цього майна та переданням його на зберігання третім особам, окрім майна, яке безпосередньо використовується у виробництві предметів, що швидко псуються;

- 15.07.2013 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області Яжук С.С. винесено нову постанову про відкриття виконавчого провадження № 36223076 на підставі ухвали Октябрського районного суду міста Полтави № 1622/12822/2012/554/1115/2013 від 24.01.2013 та повторно було накладено арешт на все рухоме і нерухоме майно ТОВ Берег ;

- обтяження стосовно ТОВ Берег були зареєстровані у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна;

- Рішенням Октябрського районного суд міста Полтави від 18.06.2014 у справі № 2/554/42/2014 за позовом АТ КБ Приватбанк до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ Святослав , ТОВ Птахофабрика Орловецька , ТОВ Берег , ТОВ Черкаси-Дніпро про стягнення заборгованості, позовні вимоги АТ КБ Приватбанк задоволено повністю та стягнуто солідарно із вказаних відповідачів заборгованість по кредитному договору № КС-310Д від 14.07.2008 у загальній сумі 12 795 685,09 грн. та заборгованість по кредитному договору № КС-242Д від 11.01.2008 у загальній сумі 9 042 280,36 грн.;

- рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 11.09.2014 у цій же справі з новим № 1622/12822/12 у задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк до Товариства з обмеженою відповідальністю Берег , Товариства з обмеженою відповідальністю Черкаси-Дніпро , Товариства з обмеженою відповідальністю Птахофабрика Орловецька про стягнення заборгованості по кредитними договорами № КС-310Д від 14.07.2008 та № КС-242Д від 11.01.2008 відмовлено повністю;

- ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 11.09.2014 у справі № 1622/12822/12, номер провадження 22-ц/786/2904/14, скасовано всі заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Октябрського районного суду міста Полтави від 24.01.2013;

- 30.09.2014 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області Яжук С.С. винесено постанову № 36223076 про звільнення майна з-під арешту на підставі ухвали Апеляційного суду Полтавської області у справі №1622/12822/12 від 11.09.2014, якою скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Октябрського районного суду міста Полтави від 24.01.2013, згідно якої накладено арешт на рухоме та нерухоме майно, що належить ТОВ Берег та заборонено вчиняти будь-які дії по відчуженню майна в межах суми позовних вимог - 21 873 965,45 грн.;

- рішенням Господарського суду Черкаської області від 17.03.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 01.10.2015, у справі № 925/2415/14 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Берег до Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк задоволено повністю, витребувано у Акціонерного товариства Комерційний Банк Приватбанк та зобов`язано передати Товариству з обмеженою відповідальністю Берег зерно кукурудзи клас 3 на кормові потреби фізичною вагою 86,162 тони, що знаходиться на зберіганні у філії Городищенський ХПП ТОВ Нікопольська зернова компанія за адресою: м. Городище Черкаської області вул. Індустріальна, 12 на підставі договору із АТ КБ Приватбанк № 65 складського зберігання кукурудзи від 12.11.2012 та складської квитанції на зерно № 542 від 12.11.2012 АФ № 416221;

- 05.06.2015 на виконання рішення від 17.03.2015 у справі №925/2415/14 Господарським судом Черкаської області видано наказ про примусове виконання рішення (далі Наказ);

- 06.11.2015 постановою головного державного виконавця Відділу ДВС Городищенського управління юстиції відкрито виконавче провадження № 49254652 з виконання Наказу який було виконано частково та повернуто позивачу зерно кукурудзи клас 3 у заліковій вазі 69 090 кг, що підтверджується актом приймання-передачі зерна від 05.06.2019, тобто у кількості, меншій на 17 072 кг (86 162 кг - 69 090 кг) від тої, яка мала бути повернута на виконання судових рішень у справі № 925/2415/14;

- з огляду на вказані обставини, 27.09.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю Берег звернулось до Господарського суду Черкаської області із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення (наказу), в якій позивач просив суд змінити спосіб та порядок виконання Наказу в частині витребування у ПАТ КБ Приватбанк та передання ТОВ Берег зерно кукурудзи клас 3 на кормові потреби у вазі 17,0725 тони шляхом стягнення з АТ КБ Приватбанк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Берег коштів в сумі 54 630,40 грн., що є вартістю 17,072 тони зерна кукурудзи класу 3 на кормові потреби, у задоволенні якої ухвалою Господарського суду Черкаської області від 07.10.2019 у справі № 925/2415/14 відмовлено;

- вказана вище ухвала Господарського суду Черкаської області від 07.10.2019 у справі № 925/2415/14 мотивована тим, що можливість суду за відсутності у відповідача присудженого позивачеві майна в натурі змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про стягнення вартості цього майна обумовлена необхідністю визначення вартості майна у відповідному рішенні про його передачу (повернення), проте у рішенні Господарського суду Черкаської області від 17.03.2015 у справі №925/2415/14 вартість спірного майна не була зазначена.

З огляду на вказані обставини, позивач звернувся до суду з цим позовом у якому просив стягнути з відповідачів кошти у розмірі 213 189,00 грн., які складаються з

- 73 400,00 грн. вартості зерна кукурудзи клас 3 на кормові потреби фізичною вагою 17 072 тони, яке не повернуте позивачу та яке перебувало на зберіганні у Товариства з обмеженою відповідальністю Нікопольська зернова компанія за адресою: м. Городище, Черкаська обл., вул. Індустріальна, 12 на підставі договору з Приватним акціонерним товариством Комерційний банк Приватбанк № 65 складського зберігання кукурудзи від 12.11.2012 та складської квитанції на зерно № 542 від 12.11.2012 АФ № 416221;

- 72 000,00 грн. витрати на відновлення порушеного права шляхом винаймання легкових автомобілів для поїздок у службові відрядження на засідання судів та добових на відрядження до судів за 52 поїздки 10 400,00 грн.;

- 57 389,00 грн. упущеної вигоди, за недотримання доходів за повернення 86,162 тони протягом семи років.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.07.2020, повний текст якого складено та підписано 21.07.2020, у справі № 910/718/20 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача 1 на користь позивача присуджено кошти у розмірі 73 400,00 грн., в іншій частині в задоволенні позову до відповідача 1 відмовлено, у задоволенні позову до відповідача 2 відмовлено повністю.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів зазначає, що як вбачається із тексту апеляційної скарги у цій справі, рішення суду першої інстанції відповідачем 1 оскаржується лише в частині задоволених позовних вимог, тобто вимог про стягнення з відповідача 1 на користь позивача 73 400,00 грн. вартості зерна кукурудзи клас 3 на кормові потреби фізичною вагою 17 072 тони, яке не повернуте позивачу, а відтак, враховуючи, що рішення в частині відмови у задоволенні всіх заявлених позовних вимог до відповідача 2, а також відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 1 витрат на відновлення порушеного права в сумі 72 000,00 грн., добових на відрядження до судів за 52 поїздки в сумі 10 400,00 грн., а також 57 389,00 грн. упущеної вигоди за недотримання доходів за повернення 86,162 тони протягом семи років не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.

Колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення в частині відмови у задоволенні всіх заявлених позовних вимог до відповідача 2, а також відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 1 витрат на відновлення порушеного права в сумі 72 000,00 грн., добових на відрядження до судів за 52 поїздки в сумі 10 400,00 грн., а також 57 389,00 грн. упущеної вигоди.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 1 вартості зерна кукурудзи клас 3 на кормові потреби фізичною вагою 17 072 тони, яке не повернуте позивачу, в сумі 73 400,00 грн. колегія суддів зазначає таке.

Згідно ч. 1 ст. ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Як встановлено вище, рішенням Господарського суду Черкаської області від 17.03.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 01.10.2015, у справі № 925/2415/14 витребувано у Акціонерного товариства Комерційний Банк Приватбанк та зобов`язано передати Товариству з обмеженою відповідальністю Берег зерно кукурудзи клас 3 на кормові потреби фізичною вагою 86,162 тони, що знаходиться на зберіганні у філії Городищенський ХПП ТОВ Нікопольська зернова компанія за адресою м. Городище Черкаської області вул. Індустріальна, 12 на підставі договору із АТ КБ Приватбанк № 65 складського зберігання кукурудзи від 12.11.2012 та складської квитанції на зерно № 542 від 12.11.2012 АФ № 416221.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

За змістом ч. 1 ст. 232 ГПК України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Отже, рішення Господарського суду Черкаської області від 17.03.2015 у справі № 925/2415/14, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та має бути виконане, проте вказане рішення не було відповідачем 1 виконано як в добровільному, так і в примусовому порядку.

Згідно з нормами статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З змістом ч. 2 ст. 18 ГПК України невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є,

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч. 1 ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

З огляду на зазначені норми законодавства, для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність чотирьох умов: протиправної поведінки боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов`язання; наявності збитків; причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення зобов`язання боржником, а не якихось інших обставин, зокрема, дій самого кредитора або третіх осіб; вини боржника.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, матеріали справи не містять, а відповідачем 1 не надано, доказів повернення ним позивачу зерна кукурудзи клас 3 на кормові потреби у кількості 17 072 кг.

Щодо посилань відповідача 1 на те, що зерно кукурудзи передано позивачу не у повній фізичній вазі, що передбачена виконавчим документом, оскільки решта зерна відсутня в результаті природного убутку за час зберігання зерна у масі від пониження вологості, зниження смітної домішки, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на такому.

Судовим рішенням у справі № 925/2415/14, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та має бути відповідачем 1 виконане, останнього зобов`язано передати позивачу зерно кукурудзи клас 3 на кормові потреби фізичною вагою саме 86,162 тони.

При цьому, питання визначення фізичної ваги зерна, яке повинне було бути повернуто відповідачем 1 позивачу, досліджувалось та вирішене саме в межах справи № 925/2415/14.

За приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 Совтрансавто-Холдінг проти України та від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 Брумареску проти Румунії встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Згідно з ч. 2 ст. 3 ГПК України, якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, вищезгадані судові рішення Європейського суду з прав людини та сама Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод є пріоритетним джерелом права для національного суду, тому судові рішення в справі № 925/2415/14 не можуть бути поставлені під сумнів, а інші рішення, в тому числі і в цій справі, № 910/718/20, не можуть їм суперечити, обставини, встановлені в справі № 925/2415/14, є преюдиційними і не потребують доведення в цій справі.

Також колегія суддів зауважує відповідачу 1 на тому, що визначення судом при розгляд справи № 910/718/20 іншої ваги зерна кукурудзи, яке відповідач 1 має передати позивачу, фактично призведе до зміни судового рішення у справі № 925/2415/14, право на що суд при розгляді цієї справи № 910/718/20 не має, а доводи щодо зменшення ваги зерна, яке підлягає поверненню позивачу, мали бути відповідачем 1 наведені при розгляд справи № 925/2415/14, відсутні.

Враховуючи обставини, які викладені вище, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що підстави для повторного дослідження та надання правової оцінки питанню про кількість (фізичну вагу) зерна кукурудзи, яке має бути повернуто відповідачем 1 позивачу.

Також колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції і про те, що, з огляду на викладені обставини вибуття із володіння позивача спірного зерна вбачається, що останнє вибуло з володіння поза волею позивача (власника), який не висловлював своєї волі на передання на зберігання спірного зерна відповідачу 1, а відтак, доведення зерна до базисних кондицій шляхом очищення і сушіння з метою забезпечення оптимальних умов зберігання, що за доводами відповідачів спричинило зменшення фізичної ваги зерна, відбулось саме у зв`язку з діями відповідача 1 як поклажедавця за Договором зберігання.

Щодо посилань відповідача 1 на те, що в його діях відсутня вина, оскільки саме внаслідок його дій було забезпечено схоронність спірного зерна, колегія суддів зазначає про те, що неправомірна поведінка відповідача 1 у спірному випадку полягає не у вилученні та переданні спірного зерна на зберігання відповідачу 1, а у невиконанні рішення Господарського суду Черкаської області від 17.03.2015 у справі № 925/2415/15.

Отже, матеріалами справи підтверджується неправомірна поведінка позивача, яка полягає у невиконанні зобов`язання з повернення майна позивача в частині передання останньому зерна кукурудзи фізичною вагою, меншою ніж встановлено вказаним рішенням суду на 17 072 кг.

При цьому, як слідує з матеріалів справи, в межах виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 17.03.2015 у справі № 925/2415/15 є одержання зерна кукурудзи фізичною вагою 17 072 кг фактично є неможливим у зв`язку з відсутністю його існування в природі, що не заперечується відповідачами, в той час як Господарським судом Черкаської області відмовлено у зміні способу виконання вказаного рішення суду з витребування у відповідач 1 та передання позивачу спірного зерна у кількості 17,0725 тони на стягнення його вартості.

Отже, у зв`язку з невиконанням відповідачем 1 своїх зобов`язань перед позивачем, які підтверджені остаточним судовим рішенням (неправомірна поведінка), в частині повернення позивачу 17,072 тон зерна кукурудзи клас 3 на кормові потреби та відсутністю можливості домогтися виконання рішення суду від 17.03.2015 у справі №925/2415/14 в повному обсязі (в тому числі шляхом зміни способу виконання такого рішення) позивач фактично втратив майно (причинний зв`язок між неправомірною поведінкою та шкодою).

Щодо розміру збитків колегія суддів зазначає про те, що у відповідності до експертного висновку Черкаської торгово-промислової палати №О-390 від 10.06.2020 (а.с. 196 т. 2) станом на 09.06.2020 середня вартість однієї тони зерна кукурудзи клас 3 на кормові потреби у Черкаській області становить 5 135,00 грн., а відтак, середня вартість 17,072 тон зерна кукурудзи клас 3 на кормові потреби становить 87 664,72 грн.

Таким чином, станом на дату розгляду даної справи вартість спірного зерна кукурудзи складає 87 664,72 грн., проте позивачем заявлено до стягнення 73 400,00 грн. вартості такого зерна.

Колегія суддів зауважує на тому, що суд позбавлений права самостійно виходити за межі заявлених позивачем позовних вимог, в тому числі і в частині збільшення їх розміру.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне окремо зауважити на такому.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду першої інстанції з цим позовом були заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача коштів у загальній сумі 213 189,00 грн.

Протокольною ухвалою від 02.06.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 23.06.2020 о 09:30, протокольною ухвалою від 23.06.2020 судове засідання у справі відкладено на 09.07.2020 о 14:20.

Водночас 09.07.2020 до суду першої інстанції від позивача надійшли пояснення (а.с. 187-193 т. 3), в яких позивач вказує, що невірно розрахував суму збитків, та просить суд стягнути з відповідача збитки у загальному розмірі 1 464 186,22 грн., а відтак, фактично, подані позивачем пояснення є заявою про збільшення розміру заявлених позовних вимог.

За змістом п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Отже, відповідну заяву про збільшення розміру позовних вимог позивачем подано з порушенням встановлено ГПК України строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 118).

Отже, подані позивачем пояснення, які за своєю правовою природою є заявою про збільшення розміру позовних вимог, суд першої інстанції правомірно в силу положень ч. 2 ст. 118 ГПК України залишив без розгляду та, відповідно, розглядав позовні вимоги позивача в редакції, яка викладена у позовній заяві.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи обставини, які викладені вище, позивачем доведено наявність всіх необхідних умов для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, а відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1 на користь позивача 73 400,00 грн. вартості зерна кукурудзи клас 3 на кормові потреби фізичною вагою 17 072 тони. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2020 у справі № 910/718/20 у оскаржуваній частині відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам, матеріалам справи і залишається без змін, оскільки підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2020 у справі № 910/718/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2020 у справі № 910/718/20 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2020 у справі № 910/718/20.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/718/20.

Повний текст постанови складено: 08.12.2020

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді Л.В. Кропивна

О.І. Поляк