Ухвала

від 04.02.2021 по справі 910/718/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 910/718/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Сухового В.Г.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Берег

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 (у складі колегії суддів: Калатай Н.Ф. (головуючий), Кропивна Л.В., Поляк О.І.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2020 (суддя Бойко Р.В.)

у справі № 910/718/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Берег

до Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк , Товариства з обмеженою відповідальністю Нікопольська зернова компанія ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

про відшкодування збитків у розмірі 213 189,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

06.01.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю Берег (далі - ТОВ Берег ) подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду через Північний апеляційний господарський суд касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2020 у справі № 910/718/20.

Перевіривши матеріали зазначеної касаційної скарги, Суд дійшов таких висновків.

Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з пунктом 11 частини 3 цієї статті однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

При цьому процесуальний закон зобов`язує учасників справи виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини 2 статті 42 ГПК), а суд - вживати заходів для запобігання зловживанню учасниками судового процесу процесуальними правами (частина 4 статті 43 ГПК).

За змістом пункту 1 частини 2 статті 43 ГПК залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, а згідно з частиною 3 цієї статті якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

При цьому наведений у статті 43 ГПК перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним, тобто зазначеною нормою закріплено дискреційні повноваження суду в межах процесуального закону зі свободою розсуду вирішити питання про визнання дій учасника судового процесу зловживанням процесуальними правами.

Обґрунтовуючи необхідність касаційного перегляду судових рішень у справі №910/718/20, ТОВ Берег за змістом поданої ним касаційної скарги неодноразово висловлює оціночні судження щодо суддів попередніх інстанцій і учасників справи, використовуючи образливі та лайливі слова на їх адресу.

Така процесуальна поведінка ТОВ Берег вказує на очевидну неповагу до честі та гідності цих осіб, суперечить основним засадам (принципам) господарського судочинства і виходить за межі нормальної, коректної та легітимної критики, що в розумінні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого є джерелом права, констатується зловживанням правом на подання заяви.

Так, ЄСПЛ, застосовуючи підпункт а пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Зокрема, ЄСПЛ вказував на зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживав образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (ухвали ЄСПЛ щодо прийнятності у справах: Ржегак проти Чеської Республіки від 14.05.2004, заява № 67208/01; Дюрінже та Грандж проти Франції від 04.02.2003, заяви № 61164/00 і №18589/02; Guntis Apinis проти Латвії від 20.09.2011, заява № 46549/06).

Таку ж позицію висловила і Велика Палата Верховного Суду у справі № 9901/34/19 (постанова від 14.03.2019).

Отже, надаючи оцінку зазначеним вище обставинам, з огляду на висновки ЄСПЛ, національну судову практику і приписи процесуального закону, Суд визнає дії, пов`язані з поданням ТОВ Берег касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2020 у справі № 910/718/20, зловживанням процесуальними правами і повертає зазначену касаційну скаргу без розгляду.

Керуючись статтями 43, 135, 234, 235 ГПК, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Берег на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2020 у справі № 910/718/20 і додані до скарги матеріали повернути скаржникові без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: В. А. Зуєв

В. Г. Суховий