Постанова

від 01.12.2020 по справі 357/13937/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у суді першої інстанції: Орєхов О.І.

Єдиний унікальний номер справи № 357/13937/19

Апеляційне провадження № 22-ц/824/11373/2020

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Мережко М.В.,

суддів - Савченка С.І., Верланова С.М.,

секретар -Тютюнник О.І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини в особі голови комісії з ліквідації Зінченко А.М., треті особи: Головне управління Держпродспоживслужба в Київській області, Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, Первинна профспілкова організація Білоцерківська районна державна лікарня ветеринарної медицини , Білоцерківська міська державна лікарня ветеринарної медицини про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, -

В с т а н о в и в :

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування своїх вимог вказував, що 06.03.2015 року його, ОСОБА_1 було призначено на посаду начальника Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини на підставі наказу від 06.03.2015 року № 5-К.

Наказом Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини від 19.09.2019 року № 01-09/161 Про звільнення у зв`язку з ліквідацією установи , 20.09.2019 року його було звільнено із займаної посади у зв`язку з повною ліквідацією установи за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Із тексту оскаржуваного наказу вбачається, що однією з підстав для його видання став наказ Держпродспоживслужби від 06.05.2019 року № 392 Про припинення діяльності Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини .

Відповідно до наказу від 06.05.2019 року № 392 припиняється діяльність Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини (код ЄДРПОУ: 00718696. м. Біла Церква, вул. Толстого. 44-1) шляхом її ліквідації згідно з чинним законодавством та призначається Зінченко А.М. головою Комісії з ліквідації Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини.

Із листа Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 04.04.2019 року №10-07.1-10/3217 Обґрунтування щодо ліквідації установи вбачається, що обов`язки по обслуговуванню території Білоцерківського району покладені на Білоцерківську міську державну лікарню ветеринарної медицини, штат якої планується затвердити у кількості 112 одиниць, при цьому кількість працівників, що займають керівні посади, зменшиться на 5 одиниць.

Враховуючи те, що обов`язки по обслуговуванню території Білоцерківського району покладені на Білоцерківську міську державну лікарню ветеринарної медицини, штат якої збільшився на 41 штатну одиницю (згідно штатного розпису Білоцерківської міської державної лікарні ветеринарної медицини на 2019 рік, загальна кількість штатних одиниць складає 71), то в даному випадку має місце саме реорганізація Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини, а не її ліквідація, а Білоцерківська міська державна лікарня ветеринарної медицини (фактично правонаступником).

Позивач вказував, у разі реорганізації установи правонаступництво настає не тільки в частині майна і майнових прав та обов`язків, а й у трудових відносинах.

Тобто, у разі реорганізації здійснюється переведення працівників, за їхньою згодою, на підприємство, яке є правонаступником. У разі відсутності на підприємстві, яке є правонаступником, вакантних посад (робочих місць) можливе переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство. І лише коли таке переведення не є можливим, в загальному порядку стає можливим звільнення працівників у зв`язку з тим, що за наслідками проведення реорганізації відбувається скорочення чисельності або штату працівників.

Всупереч вимогам законодавства, позивачу не було запропоновано вакантних посад в Білоцерківській міській державній лікарні ветеринарної медицини та звільнено за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з повною ліквідацією установи.

Крім того, до профспілкового комітету Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини жодної інформації щодо ліквідації установи, кількість працівників, що підпадають під звільнення, строки проведення звільнення, завчасно надано не було.

Враховуючи те, що в результаті незаконного звільнення позивачу не було нараховано середньомісячну заробітну плату, ОСОБА_1 зазначав, що відповідач при поновленні на раніше займаній посаді, зобов`язаний виплатити Позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21.09.2019 року (дата звільнення 20.09.2019року) по день поновлення позивача на роботі.

На підставі викладеного позивач просив суд скасувати наказ Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини від 19.09.2019 року №01-09/161 Про звільнення у зв`язку з ліквідацією установи , поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини, стягнути з Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини в особі голови комісії з ліквідації Зінченка А.М. на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21.09.2019 року по день прийняття судового рішення з розрахунку 270.33 грн., за кожен робочий день вимушеного прогулу, допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини та судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, Позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. У скарзі зазначає, що його звільнення у зв`язку з ліквідацією Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини є неправомірним, оскільки фактично відбулась реорганізація вказаної установи.

Зазначає, що під час ліквідації юридичної особи публічного права у відповідному розпорядчому акті має бути наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи, в той час як функції Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини було передано Білоцерківській міській державній лікарні ветеринарної медицини.

Посилається також на те, що йому безпідставно не було запропоновано вакантних посад у Білоцерківській міській державній лікарні ветеринарної медицини.

У відзиві на апеляційну скаргу голова комісії з ліквідації Білоцерківської районної держаної лікарні ветеринарної медицини Зінченко А.М. вказує, що звільнення ОСОБА_1 відбулось правомірно внаслідок ліквідації відповідача без правонаступництва, Тому рішення суду є правильним, постановленим з дотриманням вимог закону, апеляційну скаргу вважає необґрунтованою. Просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи , які беруть участь у справі зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1 працював на посаді начальника Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини, наказ № 5-К від 06.03.2015 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи трудовою книжкою (а. с. 15-17 том 1).

Наказом Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини від 19.09.2019 року № 01-09/161 Про звільнення у зв`язку з ліквідацією установи , з 20.09.2019 року позивача було звільнено із займаної посади у зв`язку з повною ліквідацією установи за п. 1 ст. 40 КЗпП України, що підтверджується в матеріалах справи відповідним наказом (а. с. 14 том 1).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач стверджував, що його звільнення є незаконним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, тому повинен бути скасований, а сам він поновлений на попередньому місці.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Відповідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 ст.16 ЦК України встановлено способи здійснення захисту цивільних прав та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Отже, особа може скористатись не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, який здатен захистити інтереси власника суб`єктивного права та припинити їх порушення на майбутнє або усунути загрозу його порушення.

Встановлено, що Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів було прийнято Наказ № 392 від 6 травня 2019 року, яким наказано припинити діяльність Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини шляхом її ліквідації згідно з чинним законодавством (а. с. 24).

Зазначений наказ Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів № 392 Про припинення діяльності Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини від 06 травня 2019 року на момент розгляду даної справи не скасований та є чинним.

З листа Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 04.04.2019 №10-07.1-10/3217 щодо обґрунтування ліквідації установи вбачається, що до мережі Головного управління в 2019 році входять 28 установ, в тому числі Білоцерківська районна державна лікарня ветеринарної медицини та Білоцерківська міська державна лікарня ветеринарної медицини. Проаналізувавши навантаження на працівників вищезгаданих установ, а також надходження до спеціального фонду та враховуючи кадрове забезпечення, необхідно провести оптимізацію даних установ, а саме ліквідувати Білоцерківську районну державну лікарню ветеринарної медицини та покласти обов`язки обслуговування території Білоцерківського району на Білоцерківську міську державну лікарню ветеринарної медицини. Метою є оптимізація державних установ, що передбачає цілі такі, як раціональне та ефективне використання трудових ресурсів, бюджетних коштів, майна, наслідком якої є розвиток ветеринарної служби Білоцерківського району та міста в цілому, покращення стану фінансової дисципліни. Планується задіяти всі людські, організаційні, матеріальні, технічні та інші ресурси в необхідних і достатніх обсягах для надання якісних послуг (а. с. 26).

Також встановлено, що наказом від 03.09.2019 року Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області за № 441 закріплено за Білоцерківською міською державною лікарнею ветеринарної медицини зону обслуговування - території м. Біла Церква та Білоцерківського району з 11.09.2019 року (а. с. 86 том 1).

Наказом Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 11.09.2019 року за № 462 внесено зміни до наказу від 03.09.2019 року № 441, а саме пункт 1 та викладено у наступній редакції: закріпити за Білоцерківською міською державною лікарнею ветеринарної медицини зону обслуговування - території м. Біла Церква та Білоцерківського району з 17.09.2019 року (а. с. 87 том 1).

Згідно наявних в справі протоколів № 16 та № 17 від 10.05.2019 року та 29.05.2019 року відповідно вбачається, проводилися засідання профспілкового комітету, де на порядку денного було обговорення наказу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, яким прийнято Наказ № 392 від 06 травня 2019 року, яким наказано припинити діяльність Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини шляхом її ліквідації (а. с. 28-29, 31-32 том 1).

Встановлено, що попередженням № 1 від 26 червня 2019 року ОСОБА_1 був попереджений про звільнення у зв`язку з ліквідацією установи відповідно до наказу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів № 392 від 6 травня 2019 року, про що свідчить підпис останнього та дата 26.06.2019 року (а. с. 160 том 1).

Крім того, проте, що позивач був належним чином та за два місяці повідомлений про звільнення у зв`язку з ліквідацією установи не спростовано і самим представником позивача в судовому засіданні під час розгляду даної справи.

До того ж, позивач був також 26.06.2019 року ознайомлений і з наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 06 травня 2019 року за № 392 Про припинення діяльності Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини , про свідчить підпис останнього (а. с. 164 том 1).

Щодо ліквідації Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини свідчить і наявний в матеріалах справи план заходів з її ліквідації (а. с. 161, 162-163 том 1).

Згідно з довідкою, виданою комунальною установою Білоцерківський районний трудовий архів від 05.06.2020 року за № 55 Білоцерківський районній державній лікарні ветеринарної медицини в особі голови ліквідаційної комісії Зінченко А.М. , у зв`язку з ліквідацією підприємства, про те, що документи з кадрових питань (особового складу): накази з кадрових питань, розрахунково-платіжні відомості по заробітній платі за 1987-2019 роки та довідковий апарат підприємства передані на зберігання до комунальної установи Білоцерківський районний трудовий архів (а. с. 245 том 1).

Відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

В разі звільнення працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України діють обмеження на звільнення окремих категорій працівників, встановлені ст. 184, ст. 186-1 КЗпП України (жінок вагітних і тих, що мають дітей віком до трьох років (до шести - у випадках, передбачених ч. 6 ст. 179 КЗпП України), одиноких матерів за наявності дитини до 14 років або дитини з інвалідністю, батьків, які виховують дітей без матері (в тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), опікунів (піклувальників), одного з прийомних батьків, одного з батьків-вихователів), ст. 197 КЗпП України, Законом України Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні (працездатної молоді та молодих спеціалістів).

Пряма заборона на звільнення перелічених категорій працівників протягом встановлених строків означає, що вони взагалі не можуть бути кандидатами на звільнення. Вони мають право залишитися на роботі (крім випадків ліквідації підприємства), і питання про їх звільнення, якщо підприємство не ліквідовується, не може ставитися взагалі.

При припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п. 1 ст. 40 КЗпП України, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середньомісячного заробітку (ст. 44 КЗпП України).

Згідно зі ст. 492 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

За пунктом 19 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці й того, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згоди на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації; чи не користувався вивільнений працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Крім того, роз`ясненнями Міністерства юстиції України від 25.01.2011 року Гарантії працівників у разі ліквідації або реорганізації підприємства, установи, організації зазначено, що ліквідація - це така форма припинення юридичної особи, при якій припиняються всі її права та обов`язки. У разі ліквідації вся чисельність працівників скорочується та весь штат працівників ліквідується.

Юридична особа може припиняти свою діяльність у результаті передання всього свого майна, прав та обов`язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу) або внаслідок повної ліквідації. Ліквідація - це одна з форм припинення юридичної особи. Ліквідація здійснюється без переходу прав i обов`язків установи, що ліквідується, до інших осіб, тобто без правонаступництва. При ліквідації установи її права й обов`язки також припиняються. Обставинами, що зумовлюють припинення діяльності юридичної особи, можуть бути, зокрема: закінчення строку, на який було створено юридичну особу, або після досягнення мети, поставленої при її створенні; у зв`язку з визнанням судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, передбачених установчими документами; інші підстави, передбачені законодавчими актами України. Юридична особа ліквідується: за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами; за рішенням суду. Отже, юридична особа може бути ліквідованою як у добровільному, так і примусовому порядку. Що стосується підстав для ліквідації юридичної особи, то такими можуть бути, зокрема: закінчення строку, на який було створено юридичну особу, або після досягнення мети, поставленої при її створенні; у зв`язку з визнанням судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, передбачених установчими документами; інші підстави, передбачені законодавчими актами України.

На відміну від трудового права, цивільне право знає тільки поняття ліквідації. У трудовому ж праві сформульоване поняття повної ліквідації, що має означати ліквідацію без правонаступництва. Саме така повна ліквідація дає власникові право на звільнення працівників. Для розірвання трудового договору за згаданою підставою має значення сам факт ліквідації організації. Ліквідація організації - самостійна підстава розірвання трудового договору з працівниками.

Встановлено, що наказом № 392 від 06 травня 2019 року Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів було вирішено припинити діяльність Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини шляхом її ліквідації згідно з чинним законодавством та позивач Наказом № 01-09/161 від 19.09.2019 року був звільнений з 20.09.2019 року з займаної посади у зв`язку з повною ліквідацією установи, за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач мав право на звільнення позивача, оскільки було прийнято рішення про повну ліквідацію установи.

Крім того, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 1 ст. 40 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації) Кодексу законів про працю України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Порядок отримання попередньої згоди виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації визначено ст. 43 цього Кодексу.

Згода профспілкової організації на звільнення працівників через ліквідацію підприємства не потрібна (ч. 1 ст. 43 КЗпП).

Отже, посилання позивача на те, що трудовий договір було розірвано без попередньої згоди первинної профспілкової організації, членом якої є позивач, є безпідставними, оскільки така згода згідно з чинним законодавством не передбачена у зв`язку із ліквідацією установи.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується із тим, що з боку відповідача було дотримано норми діючого законодавства при звільненні позивача.

Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 до Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини в особі голови комісії з ліквідації Зінченко А.М., треті особи: Головне управління Держпродспоживслужба в Київській області, Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, Первинна профспілкова організація Білоцерківська районна державна лікарня ветеринарної медицини , Білоцерківська міська державна лікарня ветеринарної медицини про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

У своїй позовній заяві та у апеляційній скарзі позивач наголошував на тому, що фактично відбулася реорганізація установи, так як до Білоцерківської міської державної лікарні ветеринарної медицини було передано на баланс майно ліквідованої установи, а також закріплено за Білоцерківською міською державною лікарнею ветеринарної медицини зону обслуговування.

Такі доводи оцінюються колегією суддів критично, оскільки не свідчать про фактичну реорганізацію Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини.

Суд звертає увагу, що у матеріалах справи міститься заява Білоцерківської міської державної лікарні ветеринарної медицини від 06 травня 2020 року за вх. № 16828, в якій зазначено, що Білоцерківська міська державна лікарня ветеринарної медицини не є правонаступником Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини. Жодних змін до установчих документів не проводилися та не подавалися, права і обов`язки їхній установі не передано, не створено в зв`язку з ліквідацією Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини жодної установи, відділу, структури, які були б правонаступниками, тощо. Територія обслуговування Білоцерківської міської державної лікарні ветеринарної медицини дійсно збільшилась, у зв`язку з тим, що Білоцерківський район не було б кому обслуговувати. (а. с. 223-224 том 1).

Крім цього, під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції стало відомо, що юридичну особу Білоцерківська районна державна лікарня ветеринарної медицини 29.09.2020 року було припинено, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.2, а.с 131-133). Інформації щодо юридичних осіб - правонаступників вказаний витяг не містить.

Твердження апелянта щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права відхиляються колегією суддів, оскільки є необґрунтованими, не підтверджуються жодними доказами.

Інші доводи апеляційної скарги повторюють доводи позовної заяви, ґрунтуються на незгоді відповідача зі змістом судового рішення, не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення суду.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно дослідив наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 365, 367, 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів,-

П о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 08 грудня 2020 року.

Головуючий

Судді