Постанова

від 09.12.2020 по справі 916/3674/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/3674/19 Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Головея В.М.

Суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.,

секретар судового засідання Станкова І.М.,

за участю представників сторін:

від ПП Левчик - Комісар О.В. (адвокат),

від ТОВ Балтський хлібороб - не з`явився,

від ОСОБА_1 - не з`явився,

від ОСОБА_2 - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Балтський хлібороб , ОСОБА_1 та ОСОБА_2

на рішення Господарського суду Одеської області від 03.09.2020

за позовом Приватного підприємства Левчик

до Товариства з обмеженою відповідальністю Балтський хлібороб

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1

про стягнення 174 303, 00 грн. та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2019 року Приватне підприємство Левчик (далі - Підприємство, позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Балтський хлібороб (далі - Товариство, відповідач), в якій просило суд стягнути з відповідача шкоду, заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, у сумі 174 307,00 грн. та зобов`язати Товариство усунути перешкоди у користування земельними ділянками шляхом звільнення самовільно зайнятих 76 земельних ділянок, що знаходяться на території Одеської області, Балтського району, кадастрові номери зазначені в позовній заяві.

Позов обґрунтований тим, що Підприємство здійснює свою сільськогосподарську діяльність з вирощування сільськогосподарської продукції на території Балтського району Одеської області. В користування позивача перебуває значна кількість земельних ділянок, загальною площею близько 1,5 тис га, частина яких надана в оренду їх власниками на підставі договорів оренди земельних ділянок. Однак, за твердженням позивача наразі, виникла ситуація, коли він, як законний користувач, не може використовувати належні йому на праві користування земельні ділянки, оскільки ТОВ Балтський хлібороб незаконно користується такими земельними ділянками, здійснює їх обробіток та вирощує сільськогосподарські культури, а отже його дії, на думку позивача, кваліфікуються як самовільне зайняття земельних ділянок, без правовстановлюючих документів, у зв`язку з цим позивач звернувся до суду з вимогою про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками.

Крім цього, за фактом самовільного зайняття земельних ділянок, яким позивачу завдано значної шкоди, останнім до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області подана заява від 14 травня 2019 року, в якій він просив:

- зафіксувати факт порушення чинного законодавства, а саме факт самовільного зайняття земельних ділянок, відповідно до переліку, які розташовані на території Балтського району Одеської області, що належать на праві користування Підприємству;

- встановити особу/підприємство, що здійснили самовільний захват земельних ділянок (по - кожній окремо), які розташовані на території Балтського району Одеської області, що належать на праві користування ПП Левчик ;

- прийняти необхідні міри щодо повернення у законне Підприємства земельних ділянок, що розташовані на території Балтського району Одеської області;

- розрахувати розмір шкоди, заподіяної Підприємству, внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок.

Управлінням контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Одеській області складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 27.08.2019.

Під час розгляду справи про вчинення вищезазначеного адміністративного правопорушення Управлінням контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру в Одеській області було досліджено обставини справи та 25.09.2019 винесено постанову, якою справу про адміністративне правопорушення, передбачене ст.53 1 КУпАП, що вчинив керівник ТОВ Балтський хлібороб ОСОБА_3 , закрито, а матеріали справи направлені до Головного управління Національної поліції в Одеській області для прийняття процесуального рішення в порядку, передбаченому ст. 214 КПК України.

Позивач зазначає, що вищезазначеними актом та постановою підтверджено факт використання земельних ділянок відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства. Таким чином, самовільним зайняттям земельних ділянок стороною відповідача порушуються права позивача на законне користування земельними ділянками, зокрема, право на отримання прибутку від їх використання.

ГУ Держгеокадастру в Одеській області, на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою КМУ від 25.07.2007 №963, було здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок (по кожній земельній ділянці окремо), відповідно до яких розмір шкоди, завданої позивачу, складає 174 307,00 грн.

На думку позивача, внаслідок протиправної поведінки відповідача, яка полягає у використанні земельних ділянок за відсутності у останнього відповідних повноважень на таке користування, а саме - належним чином зареєстрованих договорів оренди земельних ділянок, Підприємству завдано збитки, у зв`язку з чим позивач і звернувся до суду з вимогою про стягнення суми завданої шкоди.

Ухвалою суду від 24.02.2020, крім іншого, ОСОБА_1 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.09.2020 позов задоволено.

Рішення мотивовано тим, що докази, які надані Підприємством у підтвердження належності йому права користування і відповідно самовільного зайняття Товариством спірних земельних ділянок, є більш вірогідними ніж докази, надані ТОВ Балтський хлібороб у підтвердження належності саме йому права користування зазначеними земельними ділянками. Задовольняючи позов в частині стягнення збитків, суд встановив наявність всіх елементів цивільно-правової відповідальності та те, що наданий позивачем розрахунок суми шкоди є правильним. При цьому, судом враховано, що відповідачем, не висловлено жодних заперечень щодо розрахунку розміру шкоди.

Не погоджуючись з рішення суду першої інстанції,Товариство, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просять рішення скасувати, прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права і без врахування всіх обставин справи.

На думку скаржників, судом першої інстанції було порушені норми процесуального права, щодо незалучення до участі у справі 75 осіб, які власниками відповідних земельних ділянок, усунення перешкод в користуванні якими є предметом спору у даній справі.

Апелянти зазначають, що судом першої інстанції не була розглянута заява ОСОБА_1 про закриття провадження у справі, яка була обґрунтована тим, що враховуючи суб`єктивний склад учасників справи та предмету позову, спір належить до розгляду судом загальної юрисдикції, а не в порядку господарського судочинства.

Крім цього, скаржники вважають, що судом першої інстанції не були враховані кримінальні провадження стосовно позивача по факту підробки договорів оренди землі між останнім та власниками земельних ділянок, а також цивільна справа про визнання недійсними договорів оренди між Підприємством та власниками земельних ділянок.

Також, апелянти зазначили, що суд першої інстанції не встановив, що між Підприємством і власниками земельних ділянок не існують підписані договори оренди, а ті, що були зареєстровані, є лише підробкою, крім того, власники взагалі не передали позивачу в оренду відповідні земельні ділянки, а відтак, на думку апелянтів, у позивача не виникло право оренди (користування) відповідними земельними ділянками, а отже, відсутній предмет спору як такий.

30.11.2020 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки доводи апеляційної скарги є безпідставні та необґрунтовані.

08.12.2020 до суду від Товариства надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, за межі строків, визначених карантином, у зв`язку з тим, що представник відповідача адвокат Сердюков Б.Л. у період з 09.12.2020 по 10.12.2020 перебуватиме у відрядженні у м. Києві.

Також, 08.12.2020 до суду від представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , адвоката Величко К.Г. надійшло клопотання про відкладення на іншу дату розгляду справи, у зв`язку з тим, що адвокат Величко з 12.11.2020 та станом на теперішній час перебуває на стаціонарному лікуванні, а ОСОБА_1 та Гросу Н. М. не мають можливості особисто прибути в судове засідання, оскільки мешкають в Одеській області.

З`ясувавши в судовому засіданні 09.12.2020 думку представника позивача щодо клопотань про відкладення, судова колегія порадившись на місці вирішила залишити вищевказані клопотання без задоволення, у зв`язку з наступним.

Клопотання про відкладення ТОВ Балтський хлібороб не містить жодних доказів, що адвокат Сердюков Б.Л. дійсно у період з 09.12.2020 по 10.12.2020 перебуватиме у відрядженні.

Клопотання про відкладення представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не містить будь-яких доказів того, що останній перебуває на стаціонарному лікуванні, оскільки до клопотання додані лише консультативний висновок спеціаліста та медична карта амбулаторного хворого №6681 від 06.12.2020, в якій відсутні дані про взяття на облік хворого.

Крім цього, судова колегія зазначає, що ухвалою суду про відкриття апеляційного провадження від 29.10.2020 явка представників сторін не визнавалась обов`язковою.

В судовому засіданні 09.12.2020 представник позивача надав пояснення, в яких заперечував проти апеляційної скарги та просив суд, останню залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання ТОВ Балтський хлібороб усунути перешкоди у користуванні земельними ділянками шляхом звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок, судова колегія зазначає наступне .

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (ст. 792 ЦК України).

Так, в позовній заяві Підприємство зазначило, що Товариства самовільно зайняло земельні ділянки, які належать позивачу на праві користування (оренди), у підтвердження чого останнім було надано до суду інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстрі іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (т.1 а.с.16-92). Судова колегія досліджені зазначені довідки, а також довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яку було отримано на запит суду першої інстанції (т. 4, а.с. 162-167) було встановлено, що в розділі актуальна інформації про об`єкти нерухомого майна містяться записи щодо іншого речового права - права оренди земельної ділянки за ПП Левчик .

Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону (ч. 5 ст. 6 Закону України Про оренду землі ). Наведене узгоджується з положеннями статей 125 та 126 ЗК України, якими унормовано, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки (ст. 4 цього Закону).

Згідно до положень ст.12 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.

Отже, реєстрація прав на оренду землі, є офіційним визнанням і підтвердженням факту виникнення прав на землю, саме право оренди виникає з моменту реєстрації цього права, земля вважається переданою з моменту державної реєстрації права оренди, враховуючи зазначене, судова колегія вважає, що позивач надав до суду належні доказами права оренди на спірні земельні ділянки.

Матеріали справи містять 75 договір оренди земельних ділянок, крім договору оренди земельної ділянки укладеного з ОСОБА_4 . Водночас, з огляду на наявність в матеріалах справи інформаційної довідки, зміст якої свідчить про реєстрацію за ПП Левчик права оренди щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5120682200:01:002:0015, судова колегія не ставить під сумнів наявність такого права у позивача.

При цьому, матеріали справи містять акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, складений Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (т.1 а.с.93-108), тобто органом, який реалізує державну політику у сфері державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів. В процесі перевірки державним інспектором встановлено, що ПП Левчик є орендарем 97 земельних ділянок. В ході проведення обстеження, від позивача надійшли заперечення щодо подальшої перевірки 11 земельних ділянок з огляду на відсутність будь-яких порушень прав користувача. Під час перевірки не вдалося встановити осіб, які причетні до самовільного використання 10 земельних ділянок із відповідними кадастровими номерами, таким чином, вказаним актом підтверджено зайняття з боку ТОВ Балтський Хлібороб 76 земельних ділянок, про усунення перешкод у використанні яких просить позивач.

Також, судова колегія встановила, що матеріали справи містять відомості про сплату орендних платежів ТОВ Балтський Хлібороб (т. 4, а.с. 59-128) власникам земельних ділянок, що підтверджує наявність орендних правовідносин між відповідачем та власниками земельних ділянок, однак ТОВ Балтський Хлібороб не надано до суду жодного доказу на підтвердження наявності зареєстрованого права користування (оренди) спірними земельними ділянками. Отже, сплата грошових коштів за відсутності інших доказів, підтверджуючих наявність у відповідача права користування (оренди) спірними земельними ділянками, не свідчить про правомірне використання таких земельних ділянок, оскільки законом виникнення права оренди, тобто правомірність користування орендованими земельними ділянками, пов`язується з моментом державної реєстрації такого права, а не зі сплатою грошових коштів.

Приймаючи до уваги викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині зобов`язання ТОВ Балтський хлібороб усунути перешкоди у користуванні земельними ділянками шляхом звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок, оскільки наявні в матеріалах справи договори оренди земельних ділянок, які свідчать про наявність певної домовленості сторін цих правочинів щодо оренди спірних земельних ділянок, а також інформаційні довідки, що засвідчують офіційне визнання та підтвердження державою шляхом проведення державної реєстрації права оренди у встановленому законодавством порядку за ПП Левчик , однак ТОВ Балтський хлібороб продовжує самовільно (за відсутності належних доказів права оренди) використовувати спірні земельні ділянки.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача збитків в сумі 174 303,00 грн., судова колегія встановила наступне.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом д частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом указаних приписів Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).

Судова колегія встановила, що дії відповідача містять всі елементи цивільного правопорушення, а саме:

- самовільне зайняття відповідачем спірних земельних ділянок, тобто незаконність (протиправнисть) дій останнього. При цьому, шкідливим результатом такої поведінки є фактично неможливість позивача використовувати спірні земельні ділянки за призначенням;

- під час проведення відповідної перевірки інспектором встановлено в діях керівника ТОВ Балтський хлібороб ознаки адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ст.53 1 КУпАП - самовільне зайняття земельної ділянки, 42 земельних ділянок, які були засіяні відповідачем в період дії договору на зазначені земельні ділянки з ПП Левчик (т.1, а.с. 109-112);

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою, в даному випадку фактично полягає саме у неможливості проведення позивачем робіт з посіву і вирощуванню власних сільськогосподарських культур на спірних 42 земельних ділянках через здійснення на ній засіву сільськогосподарських культур відповідачем. Тобто, шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки, а протиправна поведінка, в свою чергу, передує у часі шкідливому результату, що настав;

- шкоду, заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок та її розмір, було визначено територіальними органами Держгеокадастру (належним органом) на підставі матеріалів обстеження земельних ділянок, із застосуванням Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу.

Отже, враховуючи вищевказане, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги в частині про стягнення з відповідача на користь позивача збитків в сумі 174 303,00 грн. є обґрунтованими та доведеними належними доказами, а отже суд першої інстанції правомірно задовольнив позов в цій частині, також судова колегія враховує, що відповідач не надав до суду жодних заперечень щодо розрахунку шкоди.

Судова колегія вважає помилковими доводи апеляційної скарги , що судом першої інстанції було порушені норми процесуального права, щодо незалучення до участі у справі 75 осіб, які є власниками відповідних земельних ділянок, усунення перешкод в користуванні якими є предметом спору у даній справі, адже, дійсно предметом спору у даній справі є усунення перешкод в користуванні земельними ділянками, проте суть спору стосується прав, обов`язків та законних інтересів ТОВ Балтський хлібороб та ПП Левчик, тобто двох юридичних осіб, а не фізичних осіб - власників земельних ділянок. Крім цього, судова колегія зазначає, рішення у даній справі не впливає на права та обов`язки власників відповідних земельних ділянок. Також, колегія суддів звертає увагу апелянтів, що відповідно до ч. 1 ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, може бути залучені до участі у справі, за заявою учасників справи, проте такі заяви в матеріалах справи відсутні, окрім заяви ОСОБА_1 , яка була задоволена судом першої інстанції.

Судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги , що судом першої інстанції не була розглянута заява ОСОБА_1 про закриття провадження у справі, яка була обґрунтована тим, що враховуючи суб`єктивний склад учасників справи та предмету позову, спір належить до розгляду судом загальної юрисдикції, а не в порядку господарського судочинства, у зв`язку з наступним .

Дійсно, 16.03.2020 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява, згідно якої останній, на підставі п.1 ч.1 ст. 231 ГПК України, просив суд закрити провадження у справі та суд першої інстанції не надав належної оцінки, проте, судова колегія вважає, що вказана заява не підлягає задоволенню, оскільки спір у даній справі стосується лише прав, обов`язків та законних інтересів юридичних осіб (ТОВ Балтський хлібороб та ПП Левчик). Отже, не надання оцінки судом першої інстанції щодо заяви ОСОБА_1 , не спростовує обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції викладених в оскаржуваному рішенні стосовно суті спору.

Також, судова колегія не приймає до уваги посилання скаржників на кримінальні провадження стосовно позивача по факту підробки договорів оренди землі між останнім та власниками земельних ділянок, оскільки відповідно до п. 6 ст. 75 ГПК України обов`язковим, як доказ, для господарського суду є вирок суду в кримінальному провадженні, а не ухвала суду про порушення кримінального провадження.

Крім цього, судова колегія вважає, що доводи апелянтів , що між Підприємством і власниками земельних ділянок не існують підписані договори оренди, а ті, що були зареєстровані, є лише підробкою, не відповідають обставинам справи та спростовані доказами які наявні в матеріалах справи, а отже є лише припущенням апелянтів, яке не підтверджено жодним доказом, оскільки матеріали справи не містить висновків експертизи, щодо підробки договорів оренди та відповідного клопотання відповідачем або третьою особою заявленого не було, ані в господарському суді, а ні в апеляційному.

Отже, наведені скаржниками в апеляційній скарзі доводи, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги необхідно покласти на ТОВ Балтський хлібороб , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до положень ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Одеської області від 03.09.2020 року залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Балтський хлібороб , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом строку, який обчислюються відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 10.12.2020.

Головуючий суддя: Головей В.М.

Судді: Разюк Г.П.

Савицький Я.Ф.