Рішення

від 27.11.2020 по справі 203/1403/20

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 203/1403/20

Провадження № 2/0203/751/2020

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2020 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Колесніченко О.В.,

при секретарі Давіденко Ю.А.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ТОВ Золота Середина Чохи К. О.,

розглянувши у спрощеному порядку у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро в залі суду цивільну справу у паперовій формі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Золота Середина , Товариства з обмеженою відповідальністю Газета Наше Місто , головного редактора видання Обозреватель Товариства обмеженою відповідальністю Золота Середина Гуменюк Лариси Афіногенівни, автора інтернет-видання Обозреватель Товариства з обмеженою відповідальністю Золота Середина Ірини Кулініч, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2020 року позивач пред`явив через суд зазначений позов про захист прав на повагу до його гідності та честі і недоторканність його ділової репутації громадського активіста та керівника громадської організації Неурядова Медійно-Адвокаційна Група (ЄДРПОУ 36727302 ) з підстав поширення в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайтах інтернет-видань Днепр.Главное , Obozrevatel , Днепр оперативный , Днепровская панорама , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Днепр Час , Головна газета Дніпра Наше місто зведеного на позивача наклепу про керування ним 31 січня 2020 року у стані алкогольного сп`яніння належним йому на праві власності автомобілем Chevrolet , д/н НОМЕР_1 , під час руху якого у м. Дніпрі на перехресті проспектів Гагаріна і Дмитра Яворницького начебто сталася дорожньо-транспортна пригода з автомобілем Сітроен швидкої медичної допомоги з пораненими бійцями АТО, якої в дійсності з причетністю позивача ніколи не було, правдивість чого може бути достеменно перевірена. В обґрунтування завідомої недостовірності поширеної інформації, позивач також категорично заперечував факт своєї госпіталізації до 16 міської лікарні та будь-якого звернення 31 січня й після того за медичною допомогою внаслідок якої-небудь дорожньо-транспортної пригоди. Доводи про негативність такої інформації аргументував формою і способом її подачі як масової для створення у необмеженої кількості читачів хибного уявлення про прояв позивачем зневаги до чинного законодавства і про грубе порушення ним правил дорожнього руху, як водієм, нібито пійманим на недоброчесності з викриттям, таким чином, в аморальності і байдужому ставленні до інших учасників дорожнього руху, що несумісне з активною громадянською позицією позивача в обстоюванні законності в державі та суспільстві.

Вимоги про спростування масової інформації з принесенням позивачу вибачень первісно пред`явлені до фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 , ТОВ Газета Наше Місто , ТОВ Дніпро Час , ТОВ Северайс і головного редактора його інтернет-видання Дніпровська панорама ОСОБА_8 , ТОВ Золота Середина і його головного редактора журналу Обозреватель ОСОБА_9 та автора його інтернет-видання ОСОБА_10 ОСОБА_11 з покладенням на них солідарної відповідальності за спільно завдану наклепом моральну шкоду в розмірі відшкодування на суму 200 000 гривень.

З відкриттям спрощеного позовного провадження ухвалою суду від 28 квітня 2020 року з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду цієї справи по суті на засадах диспозитивності проведена її письмова підготовка з обміном учасниками справи змагальними заявами по суті справи, в процесі чого 21 травня 2020 року ухвалою суду витребувані докази за клопотанням представника позивача.

21 травня 2020 року відповідач, ТОВ Северайс , у відзиві в повному обсязі позов не визнав, заперечуючи припиненням дії свідоцтва на державну реєстрацію газети Дніпропетровська панорама після реорганізації її однойменного засновника у 2016 році, а так само категорично заперечував будь-яку свою причетність до інтернет-видання Дніпровська панорама , з огляду на що вважав себе неналежним відповідачем.

27 травня 2020 року відповідач, ТОВ Газета Наше Місто , у відзиві в повному обсязі позов не визнав, вважаючи себе неналежним відповідачем, обґрунтувавши свою позицію твердженням про випуск у світ лише заснованої ним друкованої газети Наше місто , тим самим категорично заперечував свою причетність до діяльності інтернет-видання, яке, на його переконання, під заголовком ІНФОРМАЦІЯ_3 розповсюдило публіцистичну статтю з гіперактивним посиланням на інформаційний ресурс Днепр. Главное. , що має визнаватися "ре-публікацією", яка у судовій практиці звільняє від цивільної відповідальності за дифамацію. Крім того, у поширеній інформації зазначене лише ім`я та прізвище ОСОБА_12 без жодних інших персональних даних, які б ідентифікували особу, тоді як позивач не надав доказів, що саме про нього йдеться в публікації, яка, між іншим, не містить тверджень про факти, а має лише оціночні судження, що виключає задоволення позову до ТОВ Газета Наше Місто .

22 червня 2020 року відповідач, ТОВ Золота Середина , подав відзив на позов, який повністю не визнав, заперечуючи проти доводів і аргументів позивача посиланнями на викладення в публіцистичній статті оціночних суджень без ідентифікуючих особу персональних даних, що вказували б на пряме відношення висловлювань на адресу саме позивача, які не мали категоричної стверджувальної форми авторського тексту, будучи ре-публікованими з повідомлень про новину, широко розповсюджених до того, у зв`язку з чим прав позивача на повагу його честі, гідності, недоторканності ділової репутації відповідач не порушив, використавши мовні засоби і звороти, які виражають неповну вірогідність щодо висловленого в реченні про повідомлену подію, про яку не відомо, чи відбувалася така насправді, а заявлений розмір відшкодування моральної шкоди на засадах розумності, добросовісності і справедливості не підтверджений жодними доказами. Відповідач, посилаюсь на журналістську свободу, виправдовував привертання громадськості до поширеної новини про подію з позивачем з огляду на більш широкі для нього межі критики через прискіпливу увагу до його авторської діяльності в інтернет-виданні Українська правда та позиціонування себе політичним діячем.

06 липня 2020 року фізична особа-підприємець ОСОБА_7 , визнаючи можливість перевірки істинності тверджень про стан сп`яніння, вважала себе неналежним відповідачем, заперечуючи свою причетність до авторства та адміністрування веб-сайтом інтернет-видання Днепр.Главное .

До початку розгляду судом справи по суті за клопотанням представника позивача 23 червня 2020 року ухвалою суду співвідповідачем залучено ОСОБА_6 , а 17 липня 2020 року - відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на заміну неналежних відповідачів ОСОБА_7 , ТОВ Дніпро час , ТОВ Северайс і головного редактора інтернет-видання Дніпровська панорама ОСОБА_8 , після чого позивач 18 серпня 2020 року уточнив у змісті позову спосіб захисту відповідно до зміненого складу учасників справи.

30 червня 2020 року відповідач ОСОБА_9 у своєму відзиві проти позову заперечувала виконанням обов`язків головного редактора виключно друкованого журналу Obozrevatel , про державну реєстрацію якого видане свідоцтво в серії КВ № 23681-13521Р від 21 листопада 2018 року, і в якому ніколи не розміщувалась оспорювана позивачем інформація, а інтернет-видання на веб-сайті www.obozrevatel.com розповсюджується ТОВ Золота Середина незалежно від друкованого журналу, не будучи його електронною версією.

29 липня 2020 року співвідповідач ОСОБА_6 , здійснюючи самопредставництво ТОВ Дніпро час , виказав своє ставлення до позову, висловивши від імені заміненого відповідача спільну для них позицію у відзиві, категорично заперечуючи проти задоволення пред`явлених вимог, що аргументував імунітетом від відповідальності за дослівне відтворення повідомлень третіх осіб з посиланням на п. 3 ч. 1 ст. 42 Закону України Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні , а також недоведеним розміром відшкодування завданої моральної шкоди.

Інші відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , та автор інтернет-видання Обозреватель Товариства з обмеженою відповідальністю Золота Середина ОСОБА_13 , - своїх відзивів на позов не подали, маючи у повному обсязі можливість реалізувати надані Законом процесуальні права на заперечення для спростування аргументів позовної заяви; про жодні причини неможливості подання доказів письмово суду не повідомляли і про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином згідно з ст.ст. 131, 187 ч. 6 ЦПК України за останнім відомим суду підтвердженим зареєстрованим місцем постійного проживання (перебування), роботи.

В судовому засіданні представник позивача з наведених у позовній заяві підстав наполягав на задоволенні позову у повному обсязі з урахуванням уточнення його змісту 27 листопада 2020 року та остаточно просив суд захистити порушені права способом:

1) визнання розповсюдженої в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_1 інформації у публіцистичних статтях, оприлюднених на електронних ресурсах:

- інтернет-видань Днепр.Главное , Днепр оперативный , Днепр Час і Днепровская панорама під заголовком В Днепре пьяный активист ОСОБА_12 врезался в машину скорой ;

- інтернет-видання Головна газета Дніпра Наше місто під заголовком ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- інтернет-видань ОСОБА_14 та ІНФОРМАЦІЯ_2 під заголовком Сел пьяным за руль: виновник страшного ДТП со скорой в Днепре оказался известный активист , - недостовірною та такою, що порушує право на повагу честі, гідності та недоторканість ділової репутації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

2) зобов`язання ТОВ Газета Наше Місто (код ЄДРПОУ 19087191 ), ТОВ Золота Середина (код ЄДРПОУ 32611564 ), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 протягом десяти днів з дня набрання судовим рішенням законної сили вилучити публіцистичні статті, в яких міститься визнана недостовірною інформація, із спростуванням ними поширеної недостовірної інформації шляхом розміщення резолютивної частини рішення суду у цій справі дослівно, без редагування, скорочення та коментування на своїх веб-сайтах під повідомленням із заголовком СПРОСТУВАННЯ наступного змісту: За цією адресою в мережі Інтернет було розміщено недостовірну інформацію відносно відомого активіста ОСОБА_2 , відносно того, що останній в стані алкогольного сп`яніння під керуванням транспортного засобу марки Chevrolet скоїв зіткнення з автомобілем швидкої допомоги 31 січня 2020 року в м. Дніпрі на перехресті пр. Гагаріна та пр. Дмитра Яворницького. Дана інформація визнана судом недостовірною. Перепрошуємо та вибачаємося за порушення честі, гідності та ділової репутації ОСОБА_2 за оприлюднення недостовірної інформації щодо нього ;

3) стягнення на користь ОСОБА_2 солідарно з ТОВ Газета Наше місто , ТОВ Золота Середина , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 відшкодування моральної шкоди в розмірі 200 000 грн.;

з віднесенням на рахунок ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ТОВ Газета Наше місто , ТОВ Золота Середина судових витрат ОСОБА_2 у складі судового збору на суми 2101,00 грн. та 840,00 грн., витрат на правову допомогу в розмірі 4500,00 грн., витрат на відправку кореспонденції в розмірі 350,00 грн., а всього 7 792,80 грн., тобто по 1298,80 грн. з кожного.

Представник відповідача ТОВ Золота Середина в судовому засіданні позов не визнав, наполягаючи на відмові у задоволенні вимог повністю з підстав, наведених у відзиві. Додатково звернув увагу, що обраний спосіб принесення вибачень у будь-якій формі не передбачений чинним законодавством, тоді як спричинення моральної шкоди не тільки не доведено належними, допустимими і достатніми доказами, а й не доведено заявлений розмір, оскільки позивач використав цю подію для просування себе в інформаційному просторі.

Інші відповідачі, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибули, про причини своєї неявки не повідомили та про відкладення розгляду не клопотали, у зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Суд, вислухавши усні пояснення учасників справи, дослідивши зібрані докази, дійшов висновку про часткове задоволенням позову в межах заявлених вимог за ст. 13 ЦПК України, виходячи з встановлених у судовому засіданні наступних обставин.

ІНФОРМАЦІЯ_1 о 17 годині 34 хвилини в мережі Інтернет ОСОБА_4 по праву реєстранта доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_5 на веб-сайті інтернет-видання Днепр. Главное в адресному просторі з режимом доступу URL: ІНФОРМАЦІЯ_6 розмістив під заголовком В Днепре пьяный активист ОСОБА_12 врезался в машину скорой публіцистичну статтю під виглядом повідомлення новини про те, що (мовою оригіналу): Известный днепровский активист ОСОБА_12 врезался в машину скорой помощи. За руль автомобиля Chevrolet он сел пьяным. От столкновения скорая перевернулась на бок и оказалась на трамвайных рельсах. По нашей информации, в результате ДТП есть пострадавшие .

В той же день, ІНФОРМАЦІЯ_1 , в мережі Інтернет з гіперпосиланням до цієї публіцистичної статті ОСОБА_3 під тим же самим заголовком В Днепре пьяный активист ОСОБА_12 врезался в машину скорой дозволив розміщення о 17 годині 49 хвилин на веб-сайті інтернет-видання Днепр оперативный по праву реєстранта доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_7 в адресному просторі з режимом доступу URL: http://dnepr.express/post/v-dnepre-pyanyi-aktivist-ivan-krasikov-vrezalsya-v-mashinu-skoroi публіцистичної новинної статті тотожного змісту, а о 18 годині 35 хвилин на веб-сайті інтернет-видання Днепровская панорама по праву реєстранта доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_8 в адресному просторі з режимом доступу URL: ІНФОРМАЦІЯ_9 - дозволив дослівно відтворити публіцистичну новинну статтю, опубліковану на веб-сайті інтернет-видання Днепр. Главное , з посиланням на нього як своє джерело інформації.

Також, ІНФОРМАЦІЯ_1 о 17 годині 51 хвилині в мережі Інтернет редакція ТОВ Газета Наше Місто по праву правонаступника реєстранта доменного імені nashemisto.dp.ua на веб-сайті інтернет-видання Головна газета Дніпра Наше місто в адресному просторі з режимом доступу URL: ІНФОРМАЦІЯ_10 під заголовком ІНФОРМАЦІЯ_3 розмістила публіцистичну новинну статтю, дослівно відтворену з веб-сайту інтернет-видання Днепр. Главное , з посиланням на останнє як джерело інформації свого журналіста без розкриття його імені.

ІНФОРМАЦІЯ_1 о 18 годині 19 хвилині в мережі Інтернет по праву реєстранта доменного імені www.obozrevatel.com ТОВ ІНФОРМАЦІЯ_11 на веб-сайті інтернет-видання ОСОБА_14 в адресному просторі з режимом доступу URL: ІНФОРМАЦІЯ_12 дозволило розміщення під заголовком Сел пьяным за руль: виновник страшного ДТП со скорой в Днепре оказался известный активист публіцистичної новинної статті про те, що В Днепре активист ОСОБА_12 , якобы пребывая в состоянии алкогольного опьянения, врезался на авто в машину скорой помощи. Об этом сообщает местное издание Днепр. Главное . ДТП произошло еще 31 января, однако о личности виновника стало известно только 14 февраля (чтобы посмотреть фото, доскролльте новость до конца). За руль автомобиля Chevrolet мужчина якобы сел пьяным. От столкновения скорая перевернулась на бок и оказалась на трамвайных рельсах. В результате аварии пострадал ОСОБА_15 . Мужчину госпитализировали в 16-ю городскую больницу с травмой ноги. Шофер и медработник, которые находились в скорой , отделались лишь легким испугом. Как сообщал OBOZREVATEL, ДТП произошло на пересечении проспектов Гагарина и Яворницкого. Скорая возвращалась после эвакуации раненых бойцов с Донбасса .

Після цього в той же день, ІНФОРМАЦІЯ_1 , в мережі Інтернет на веб-сайті інтернет-видання UAZMI.NET ОСОБА_5 по праву реєстранта доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_2 в адресному просторі з режимом доступу ІНФОРМАЦІЯ_13 : ІНФОРМАЦІЯ_14 розмістив дослівно відтворену публіцистичну новинну статтю, опубліковану на веб-сайті інтернет-видання OBOZREVATEL , не змінюючи її заголовку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 о 18 годині 24 хвилині в мережі Інтернет на веб-сайті інтернет-видання Днепр Час ОСОБА_6 по праву реєстранта доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_15 в адресному просторі з режимом доступу URL: http://dpchas.com.ua/obschestvo/v-dnepre-pyanyy-aktivist-ivan-krasikov- vrezalsya-v-mashinu-skoroy дозволив дослівно відтворити публіцистичну новинну статтю, раніше опубліковану на веб-сайті інтернет-видання Днепр. Главное , не змінюючи її заголовку, з посиланням на нього як своє джерело інформації.

Насправді ж, за офіційними базами даних Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області з часу її створення і до 24 лютого 2020 року в дійсності жодної дорожньо-транспортної пригоди з будь-якою причетністю до такої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та під час руху належного йому автомобіля Chevrolet Aveo з державним номерним знаком НОМЕР_1 не зареєстровано, на підтвердження чого суду в копії надані лист від 25.02.2020 за № 72аз/41/19/01-2020 (т. 1 а.с. 34 ) в сукупності із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу в серії НОМЕР_2 (т. 1 а.с 55 ), а як видно з листа Комунального некомерційного підприємства Міської клінічної лікарні № 16 Дніпровської міської ради № 128 від 02.03.2020, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за медичною допомогою з 01.01.2020 до дня подання адвокатського запиту 26.02.2020 не звертався (т. 1 а.с. 35 ).

Тим самим, 14 лютого 2020 року в мережі Інтернет відповідач ОСОБА_4 поширив неправдиву вигадку про начебто вчинений ОСОБА_2 протиправний і аморальний насильницький вчинок у сфері безпеки дорожнього руху, зганьбивши честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_2 , з приводу чого стали пліткувати інші співвідповідачі, розповсюджуючи про це неперевірені чутки, як новину про існуючий факт (події).

Суд відповідно до ч. 5 ст. 263 ЦПК України на основі встановлених вище обставин, які знайшли своє безсумнівне пряме підтвердження в поясненнях представника позивача, тісно пов`язаних з копіями на папері веб-сторінок з оприлюдненими на них публіцистичними статтями з оспорюваною інформацією, яка супроводжувалася фотографіями позивача (т. 1 а.с. 10-33 ), в їх сукупності з офіційними фактичними даними патрульної поліції і закладу охорону здоров`я дійшов стійкого внутрішнього переконання у пасивному способі доведення засобами комунікації до необмеженого кола осіб в аналогічному пресі медіа-середовищі Інтернет мережі електронної інформації про особу позивача, яка містить відомості про події та явища з його життя, яких не існувало взагалі, істинність чого можливо перевірити, чим за висновками Верховного Суду, викладеними 28.03.2018 у постанові Касаційного цивільного суду № 61-13161св18, обґрунтовується це рішення про недостовірність поширеної в екранних (інтернет) виданнях масової інформації про причетного до дорожньо-транспортної пригоди водія та його стан сп`яніння, існування яких не залежить від їх суб`єктивного сприйняття чи заперечення через чиїсь особисті думки та погляди.

Зокрема, поширені дві різних за змістом публікації без образливих чи іншого емоційного забарвлення висловлювань. У першій з них інформація подається в якості "гарячої" новини у категоричній формі твердження про подію без повідомлення її часу й місця та про явище пов`язаної з нею протиправної поведінки позивача з ознаками адміністративного проступку у сфері безпеки дорожнього руху, яким створена загроза здоров`ю і життю пасажирів карети швидкої медичної допомоги, а в наступній - через 45 хвилин опис події доповнюється уточненням часу й місця конкретної дорожньо-транспортної пригоди та незначними нібито подробицями з місця події.

Назви заголовків в сукупності із застереженнями "за нашою інформацією" чи "за інформацією джерела", супроводжені фотографією позивача і фотознімками пошкоджених транспортних засобів з місця пригоди, а також цифровим аудіовізуальним записом моменту зіткнення з камери відеоспостереження на перехресті, переконують суд у викладі, таким чином, відомостей не з критикою особистості позивача про те, наскільки імовірно, що він може дозволити собі сісти за кермо автомобіля у стані сп`яніння, наражаючи інших на небезпеку, а спонукаючи до висновку, що йдеться про перевірені за офіційними джерелами правдиві факти з життя позивача щодо його винуватості у дорожньо-транспортній пригоді і керуванні автомобілем у стані сп`яніння, тим самим приписуючи у псевдоновинах позивачу ганебні факти на шкоду його репутації, які в дійсності його не стосувалися.

За висновками Пленуму Верховного Суду України в п. 15 постанови № 1 від 27.02.2009 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи у такий спосіб вважається засобами комунікації в Інтернет мережі поширеною інформація, що визнається масовою згідно ст. 22 Закону України Про інформацію , в оцінці якої суд виходить з причини соціального конфлікту у висловлюваннях про факт причетності позивача в якості водія до конкретної дорожньо-транспортної пригоди та його стан сп`яніння під час керування автомобілем, а не через надання подіям чи діяльності позивача оцінки загалом, внаслідок чого слід перевіряти достовірність висловлювань про такі факти, які не можна кваліфікувати оціночними судженнями.

Позивач надав низку доказів, у тому числі й офіційних документів, які спростували такого роду звинувачення, а відповідачі, навпаки, не мають будь-яких документів для підтвердження наведених у поширеній інформації навіть приводу хоч би і для умовних висловлювань про винне порушення правил дорожнього руху і травмування позивача, внаслідок чого за практикою тлумачення наклепу в §§ 83, 85 рішення Європейського Суду з прав людини від 21.01.2016 у справі Сіреджук проти України (скарга № 16901/03 ) доводи відповідачів про оціночні судження у використаних мовно-стилістичних засобах передачі сумніву в деяких частинах спірного тексту та у висловах про винуватість особливої уваги суду не заслуговують, оскільки вони в загальному контексті заголовку, розміщення тексту під фотозображеннями з цифровим аудіовізуальним записом тісно переплетені з іншими категоричними висловлюваннями, яким надано судом оцінку вище.

Натомість, поширення інформації відомого змісту за способом подачі і характером висловлювань, за внутрішнім переконанням суду, було спрямоване на те, щоб викликати громадський осуд та іншу негативну реакцію користувачів Інтернет мережі на адресу позивача, незалежно від наявності до того в дійсності фактичного підґрунтя, створюючи для нього ризик наразитися на неприйнятну критику, що могла дійти рівня мови ворожнечі і нічим іншим не спровокованих образ, з огляду на що таку інформацію про порушення норм чинного законодавства за висновками Верховного Суду, викладеними 20.02.2019 у постанові Касаційного цивільного суду № 61-32983св18, слід вважати негативною.

Свобода кожної людини на вираження поглядів за ст. 34 Конституції України, як і за ст. 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенції), передбачає права дотримуватися своїх переконань, одержувати і поширювати інформацію та ідеї без втручання держави і незалежно від кордонів. Європейський Суд з прав людини відзначив, що таке право в демократичному суспільстві не може бути абсолютним, через що зазначені статті надають Державі певну свободу розсуду втручання у здійснення цього права задля захисту прав інших людей, зокрема, коли таке втручання здійснюється на підставі та в порядку визначеному законом в інтересах захисту репутації чи особистих прав іншої особи, що за § 35 рішення Європейського Суду з прав людини від 15.11.2007 у справі Pfeifer v. Austria [Пфайфер проти Австрії ] (скарга № 12556/03 ), підпадає під захист статті 8 цієї Конвенції у складі права на повагу приватного життя.

Кожен згідно ст.ст. 269, 297, 299 ЦК України має право на повагу до його гідності та честі, недоторканість ділової репутації, що відносяться до особистих немайнових прав, які за ст. 275 цього Кодексу підлягають захисту від протиправних посягань інших осіб способом адекватним порушенню і спричиненим ним наслідкам з тим, щоб такий спосіб правового захисту, визначений главою 3 ЦК України , був ефективним.

Відповідно, досліджені в судовому засіданні добуті фактичні дані згідно ст.ст. 10, 80, 89 ЦПК України за внутрішнім переконанням суд визнав достатніми для своїх висновків про досягнення такого рівня серйозності посяганням на повагу до честі та гідності позивача і недоторканність його ділової репутації, порушуючи ст.ст. 297, 299 ЦК України у спосіб, за яких в практиці тлумачення Європейського Суду з прав людини у § 64 рішення від 09.04.2009 у справі A. v. Norway [А. проти Норвегії ] (скарга № 28070/06 ) потерпає здійснення особистого права на повагу до приватного життя, гарантоване позивачу статтею 8 Конвенції.

Перш за все, для визначення осіб, діянням яких поширена спірна інформація, належить дати оцінку явищу використаного для цього засобу комунікації у вигляді екранних (інтернет) видань, про які Європейський Суд з прав людини в §§ 62-63 рішення від 05.05.2011 у справі Редакції газети "Правоє дело" та Штекель проти України (скарга № 33014/05 ) відзначив відсутність в Законі України Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні (далі Законі про пресу) та в інших нормативних актах, які регулюють сферу засобів масової інформації в Україні, положень про використання інформації, отриманої з Інтернету, та статус Інтернет-видань, для яких не існувало національних нормативних актів стосовно їх спеціальної державної реєстрації, і з часу констатації цієї прогалини на цей предмет у чинному законодавстві зміни не відбулися, тоді як Інтернет, як інформаційний і комунікаційний інструмент, за тлумаченням Європейського Суду з прав людини дуже відрізняється від друкованих засобів масової інформації, особливо у тому, що стосується здатності зберігати та передавати інформацію, а тому об`єктом такого ж регулювання та засобів контролю не є і потенційно не буде, через що підходи, які регулюють відтворення матеріалу з друкованих засобів масової інформації та Інтернету, можуть відрізнятися з урахуванням притаманних цій технології рис з огляду на безумовно вищий ризик завдання шкоди здійсненню права на повагу до приватного життя від інформації з Інтернету, ніж ризик, який походить від преси. З цих мотивів суд визнає розумним відмежування випуску у світ преси, за зміст якої видавець і розповсюджувач не відповідають, від інших засобів комунікації інформаційних агентств, для яких обов`язок спростування покладається відповідно до ст. 33 Закону України Про інформаційні агентства , як на інформаційне агентство, так і на розповсюджувача.

Реєстрант доменного імені, за яким здійснюється доступ до відповідного веб-сайту, на якому розміщена спірна інформація, за визначенням статті 1 Закону України Про авторське право і суміжні права встановлює порядок і умови використання веб-сайту, вважаючись його власником за відсутності доказів протилежного, які відповідачами до відзивів не додавалися, і про причини неможливості їх подання письмово в порядку ч. 4 ст. 83 ЦПК України суду не повідомлялося, з чого слідує за висновками Пленуму Верховного Суду України в п. 12 зазначеної постанови № 1 від 27.02.2009 визнання належними відповідачами таких власників веб-сайтів, встановлених за фактичними даними про особи реєстрантів, які повідомленні в листах ТОВ Он-лайн від 02.06.2020, ТОВ Центр інтернет-імен України від 03.06.2020 і ТОВ Інтернет Інвест від 30.06.2020 (т. 1 а.с. 182, 184, т.2 а.с.33-34 ). При цьому, жоден з відповідачів не посилався на володіння третьою особою обліковим записом, що використовується для розміщення веб-сторінки на веб-сайті і дозволяє такій особі самостійно розміщувати інформацію на веб-сторінці та управляти нею, незалежно від власника веб-сайту, а відповідних доказів до відзивів не додано, і про причини неможливості їх подання суду відповідно до ч. 4 ст. 83 ЦПК України не повідомлялося.

Суд звертає увагу, що технологічна можливість та умови для поширення недостовірної інформації за відзначеною усталеною судовою практикою визнаються створеними саме власниками веб-сайтів, а за практикою Європейського Суду з прав людини mutatis mutandis в § 32 рішення від 09.11.2006 у справі Krone Verlag GmbH & Co. KG v. Austria (№ 4) (скарга № 72331/01 ) перенесення ризику звернення вимог про наклеп чи іншу дифамацію від автора, який побажав залишитися анонімним, до власника веб-сайту непропорційним втручанням у права останнього дотримуватися своїх переконань не визнається, з огляду на важливість побажання Інтернет-користувачів, здійснюючи свою свободу вираження поглядів, не розкривати своєї особи, з урахуванням чого за висновками Верховного Суду, викладеними 13.02.2019 в постанові Касаційного цивільного суду № 61-5189св18, обов`язкової пасивної процесуальної співучасті у справах цієї категорії немає, і вирішення спору можливе без залучення такого автора, про якого немає даних про повне ім`я та місце проживання, які для позивача шляхом простого наведення довідок виявилося неможливим встановити.

Суто з технічних причин у справах цієї категорії за практикою Європейського Суду з прав людини в § 91 рішення від 10.10.2013 у справі Delfi AS v. Estonia [ Делфі АС проти Естонії ] (скарга № 64569/09 ) неспівмірно покладати тягар труднощів встановлення особистості автора ганебної інформації на потерпілого в інтересах пред`явлення позову лише проти такого автора, оскільки власник веб-сайту, дозволяючи розмістити інформацію відомого змісту, сам зробив вибір чинити у певний спосіб, а тому має сприйматися таким, що взяв на себе певну міру відповідальності за таку інформацію. Тому за наявності в Інтернет мережі лише відомостей про власне ім`я та прізвище (неповне ім`я) автора електронної інформації на веб-сторінці з неповною адресою місця його проживання чи листування суд визнає неможливим ідентифікувати таких осіб в інтересах притягнення до відповідальності, що однак не перешкоджає встановленню істини у цій справі, на підставі чого розв`язується спір про відповідальність власника веб-сайту за створену можливість вільного доступу до облікових записів для поширення інформації, а в позові до ОСОБА_11 , особа якої таким чином не встановлена, належить відмовити.

Відповідач, ТОВ Золота Середина , в статусі недержавного інформаційного агентства (т. 1 а.с. 47 ) згідно довідці № 84 від 23.06.2020 (т. 1 а.с. 268 ) окремо від зареєстрованого друкованого журналу серед своїх засобів комунікації використовує згідно ст. 29 Закону України Про інформаційні агентства екранне (інтернет) видання Obozrevatel іншого виду та жанру інформаційної продукції, що підпадає під обмеження за ст. 2 цього Закону на заборону розповсюдження у матеріалах інформаційного агентства, серед іншого, інформації, яка принижує честь і гідність людини, і зміст якого до кола обов`язків головного редактора друкованого журналу Обозреватель ОСОБА_9 не належить, на підставі чого до відповідача ОСОБА_9 в позові слід відмовити, як до неналежного.

Відповідач ТОВ Газета Наше Місто за офіційними відомостями ЄДРЮОФОПГФ (т. 1 а.с. 72 ) став правонаступником Комунального підприємства Дніпровської міської ради Редакція газети Наше місто , продовжуючи випускати зареєстровану у встановленому порядку газету Наше місто (т. 1 а.с. 38 ), з огляду на що екранне (інтернет) видання Головна газета Дніпра Наше місто , як засіб комунікації для розповсюдження інформації, за розширеного тлумачення ч. 3 ст. 1 Закону про пресу визнається носієм інформації друкованого видання того ж виду, на який за висновками Верховного Суду, викладеними 13.02.2019 в постанові Касаційного цивільного суду № 61-5189св18, розповсюджуються гарантії діяльності засобів масової інформації, а так само обов`язки і відповідальність. На веб-сторінці видання Головна газета Дніпра Наше місто інформація опублікована без зазначення автора у формі редакційної статті, тому за відсутності офіційних відомостей про статус юридичної особи у такої редакції з висновків Пленуму Верховного Суду України в п. 9 зазначеної постанови № 1 від 27.02.2009, які підтримав Верховний Суд у постанові Касаційного цивільного суду № 61-48133св18 від 30.09.2019, слідує відповідальність за її випуск у світ у ТОВ Газета Наше Місто за правом власника веб-сайту і як за власну електронну інформаційну продукцію, і як власника засобу комунікації її розповсюдження.

Заперечення своєї причетності до змісту відомої веб-сторінки у відзиві відповідача суд оцінює критично на предмет ухилення від відповідальності за зловживання свободою діяльності засобів масової інформації, оскільки, подаючи в порядку самопредставництва Товариства відзив про визнання його неналежним відповідачем, його директор ОСОБА_16 не міг не усвідомлювати належність цьому товариству доменного імені в порядку правонаступництва за підприємством, яке під його керівництвом виступило реєстрантом цього домену, вводячи тим самим суд в оману у засобах комунікації розповсюдження відповідачем свого інформаційного продукту.

Виходячи у з`ясованих обставинах із статусу відповідачів, скористатися у цій справі застереженнями про умовний імунітет ЗМІ від цивільної відповідальності, сформульований в § 65 рішення Європейського Суду з прав людини від 05.05.2011 у наведеній вище справі Редакції газети "Правоє дело" та Штекель проти України , вправі відповідачі ТОВ Газета Наше Місто і ТОВ Золота Середина з посиланням на ст. 42 Закону про пресу і ст. 35 Закону України Про інформаційні агентства , а решта відповідачів, користуючись правом на інформацію відповідно до ст. 302 ЦК України, звільняються від обов`язку переконатися в достовірності інформації, яку поширюють на належних їм веб-сайтах, тільки у випадку її отримання з офіційних джерел з посилання на таке джерело.

В свою чергу, спростування недостовірної інформації за ст. 277 ЦК України належить до змісту абсолютного особистого (немайнового) суб`єктивного права і здійснюється незалежно від вини особи, яка поширила таку інформацію, чи мети дій такої особи, а тому за висновками Пленуму Верховного Суду України в п. 22 зазначеної постанови № 1 від 27.02.2009 не відноситься до способів цивільно-правової відповідальності, звільнення від якої у вичерпному переліку випадків передбачене для засобів масової інформації включно з інформаційними агентствами, означаючи неможливість покладення на них в цих випадках обов`язку винагороди за збитки чи відшкодувати моральну шкоду, у зв`язку з чим правила ст. 277 ЦК України застосовуються залежно від виду посягання у системному зв`язку з критеріями відмежування оціночних суджень від недостовірної інформації (тверджень про факти) відповідно до ст. 30 Закону України Про інформацію та Конвенції, чим згідно ст.ст. 12, 13 ЦК України визначені межі здійснення права на інформацію, від яких залежать об`єктивні і суб`єктивні ознаки юридичного складу правопорушення.

Позитивні обов`язки професійних учасників інформаційних відносин підлягають виконанню в обсязі, встановленому від протилежного правилом ч. 2 ст. 37 Закону про пресу, за якого спростування на вимогу потерпілого зобов`язана опублікувати редакція, яка не має доказів того, що опубліковані нею відомості відповідають дійсності, чого має дотримуватися інформаційне агентство в силу бланкетної норми статті 21 Закону України Про інформаційні агентства щодо обов`язків його журналістів за більш суворим стандартом добросовісності згідно ст. 33 цього Закону, за яким має бути спростована лише та інформація, що не відповідає дійсності, незалежно від наявності в розпорядженні інформаційного агентства будь-яких доказів протилежного.

Допустимі межі прийнятної критики в діях відповідачів за практикою їх тлумачення Європейським Судом з прав людини в рішенні від 27.02.2001 у справі Єрузалем проти Австрії визначаються лише у випадку поширення оціночних суджень, правдивість яких не може бути ані доведена, ані спростована, до яких за статтею 30 Закону України Про інформацію не відносяться ті з висловлювань, що не містять фактичних даних, які складають наклеп, тобто завідомо неправдиві вигадки про начебто вчинений протиправний чи аморальний вчинок або інші ганебні відомості, що може бути спростований.

Розповсюдження Інтернет мережі і можливість, а для деяких цілей небезпека, того, що інформація, яка, колись стала надбанням громадськості, залишиться загальнодоступною і буде такою завжди, за тлумаченням в § 92 рішення Європейського Суду з прав людини від 10.10.2013 у наведеній вище справі Delfi AS v. Estonia [ Делфі АС проти Естонії ] вимагають обачності з огляду на ту легкість розповсюдження інформації в мережі та такий значний її обсяг, за яких відстеження і видалення ганебних тверджень складає непросте завдання як для власників веб-сайту, так і ще більш важке для потенційних потерпілих, які навряд чи мають в розпорядженні ресурси для невпинного відстеження Інтернету, що має істотне значення для досягнення балансу між свободою слова та спростуванням недостовірної інформації.

Враховуючи презумпцію добропорядності позивача, внаслідок відвертого ігнорування обов`язку перевірити негативну інформацію про позивача без жодної обачності на веб-сайті оприлюднені відомості, що за відсутності якого-небудь розумного пояснення джерела їх походження вочевидь для відповідача ОСОБА_4 не відповідали дійсності, а відсутність в його розпорядженні офіційних джерел такої негативної інформації виключають його сумлінну помилку в її достовірності, з чого суд доходить свого висновку про поширений наклеп.

В той же час функцію засобів масової інформації за усталеною практикою Європейського Суду з прав людини в § 37 рішення від 24.02.97 у справі De Haes and Gijsels v. Belgium [Де Хаєс и Гійселс проти Бельгії ] складає передача інформації стосовно будь-яких питань і тем, які викликають інтерес громадськості, у спосіб, відповідний їх обов`язкам і відповідальності , не порушуючи межі особливо в тому, що стосується репутації і прав інших осіб, а тому з вимогою отримання інформації з надійних джерел не сумісна відсутність достатнього підтвердження в якості фактичної основи для висловлених у статті тверджень, а так само добросовісно здійсненого перед опублікуванням дослідження, що в іншій справі Dorota Kania v. Poland (№. 2) за рішенням Європейського Суду з прав людини від 04.10.2016 допускає втручання у свободу слова в інтересах захисту репутації.

Тому, зганьбивши позивача, поширенням про нього чуток на підставі неперевірених відомостей ТОВ Газета Наше Місто , ТОВ Золота Середина , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , які повністю знехтували своїм обов`язком утримуватися від завдання шкоди репутації інших осіб, вчинили дифамацію. І якщо наслідки поширення наклепу не викликають сумніву, то в питанні відповідальності перелічених відповідачів за наступну іншу дифамацію у з`ясованих умовах належить дотриматися справедливого балансу в захисті обох цінностей: з одного боку свободи вираження думки, а з іншого на повагу приватного життя, з огляду на що питання полягає в їх імунітеті на випадок розміщення на веб-сайті дослівного відтворення повідомлень інших приватних осіб чи одержаної від інших інформаційних агентств або засобів масової інформації.

Суд розв`язує спір у цій справі за критеріями відповідальності посередників за контент, розміщений третіми сторонами, в практиці тлумачення Європейським Судом з прав людини статей 8, 10 Конвенції, зокрема в рішенні від 10.10.2013 у наведеній вище справі Delfi AS v. Estonia [ Делфі АС проти Естонії ], виходячи з аналізу контексту публікації, вжитих правоволодільцем інформаційного ресурсу заходів для недопущення опублікування дифамаційних матеріалів або для їх видалення, можливості притягнення до відповідальності фактичних авторів як альтернативу відповідальності осіб, які адміністрували сайт, з огляду на подальше дотримання такої практики в його рішенні від 04.06.2020 в іншій справі Jezior v Poland [Єзьор проти Польщі ] про відповідальність навіть індивідуальних блогерів, які ведуть свою сторінку в Інтернеті чи в соціальній мережі, заслуговуючи на відомий імунітет лише, якщо достатньо оперативно діятимуть, щоб видалити на своїй сторінці відповідний контент третіх сторін.

А саме, використані відповідачами екранні (інтернет) видання, зокрема Obozrevatel за приєднаною в засіданні представником ТОВ Золота Середина судовою практикою, характеризуються поширенням викриттів і скандальних новин, оприлюднення яких є частиною професійної діяльності чи то пак промислу власників веб-сайтів, які заінтересовані у кількості читачів, що має істотне значення для висновку про наявну у відповідачів можливість оцінити пов`язані з такою діяльністю ризики, розумним чином передбачаючи наслідки, які за собою вона може тягти, з чого слідує обов`язок проявити певну обачність, оскільки відповідачі не могли не розуміти негативну реакцію, яку може викликати на адресу позивача поширювана інформація, внаслідок чого факт того, що дійсний автор також, в принципі, несе відповідальність, відповідно до §§ 77, 86, 89 рішення Європейського Суду з прав людини від 10.10.2013 у наведеній справі Delfi AS v. Estonia [ Делфі АС проти Естонії ] не позбавляє законної мети відповідальності відповідачів за дифамацію .

Поширений наклеп серед екранних (інтернет) видань відповідачів розповсюдився впродовж 50 хвилин, яких очевидно не достатньо для вжиття заходів, принаймні, поверхової перевірки інформації, тоді як власники веб-сайтів мали можливість знати інформацію, що оприлюднюється, зберігаючи значний ступінь контролю за її змістом.

Оскільки ж екранне (інтернет) видання Днепр. Главное не належить до засобів комунікації розповсюдження своєї продукції інформаційним агентством, яке було б зареєстроване в установленому законом порядку, то відповідач ТОВ Золота Середина не може посилатися на п. 1 ст. 35 Закону України Про інформаційні агентства , а відсутність авторства цифрової інформації, поширеної в інтернет-виданні Днепр. Главное , яке прирівнює її до анонімної, не дивлячись на наявність власника веб-сайту, позбавляє відповідача можливості також посилатися на пункт 3 цієї статті. Так само, відповідач ТОВ Газета Наше Місто з тих же мотивів не може розраховувати на застосування пунктів 1, 3, 4 ст. 42 Закону про пресу, коли спірна інформація в жодному друкованому ЗМІ опублікованою не була.

З іншого боку особливого захисту свого права на приватне життя за рішенням Європейського Суду з прав людини від 07.02.2012 у справі Axel Springer AG v. Germany [Аксель Спрінґер АГ проти Німеччини ] (скарга № 39954/08 [БП] ) може вимагати приватна особа, невідома для громадськості, в той час як така норма не стосується публічних осіб, до яких у висновках Верховного Суду, викладених 30.09.2019 в постанові Касаційного цивільного суду № 61-48133св18, визнаються особи, які обіймають державні посади та (або) користуються державними ресурсами, здійснюючи на публічних посадах владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі). Але, суто активна громадянська позиція, на переконання суду, ще не дає достатньо приводів, аби вважати такого громадського активіста вже публічною особою, доки своїми діями у певній галузі суспільного життя така особа з окремого питання не викличе навколо себе прискіпливого обговорення і ретельного висвітлення своїх слів та вчинків, пов`язаних з цим окремим питанням, а тому ніщо не свідчить у цій справі на користь визнання позивача публічною особою, крім визнання самими сторонами за позивачем певної популярності містечкового громадського діяча у професійних колах, за якої наклеп та інша дифамація за своїм предметом не пов`язувалися з жодним питанням суспільного життя, обговорення якого на місцевому чи регіональному рівні викликав би до того позивач.

Якщо і визнавати певний суспільний інтерес до теми і особи позивача, яких стосувалася поширена інформація, справедливий баланс між конкуруючими правами позивача на повагу до його приватного життя та свободами відповідачів на вираження поглядів у практиці його тлумачення в рішенні Європейського Суду з прав людини від 07.11.2017 у справі Егіля Ейнарссона проти Ісландії передбачає, що навіть публічні персони чи приватні особи, які самі почали гарячу дискусію навколо себе, не повинні терпіти звинувачень у насильницьких діях без наявного на те фактичного підґрунтя.

Таким чином, виходячи з критеріїв дотримання балансу загальнолюдських цінностей в § 106 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Von Hannover v. Germany (№ 2) [Фон Ганновер против Германии (№2) ] (скарги №№ 40660/08, 60641/08 [БП], ECHR 2012 ), беручи до уваги форму подачі на екранних (інтернет) виданнях псевдоновини на предмет фактів протиправної поведінки за відсутності мінімально необхідної обачності відповідачів у використанні інформації третіх осіб для її розповсюдження, суд дійшов висновків про поширений наклеп та іншу дифамацію позивача в діях відповідачів, які не вжили жодних заходів для забезпечення дійсної можливості того, що автор буде ідентифікований і понесе свою міру відповідальності, на підставі чого позов належить задовольнити з визнанням по суду поширеної інформації недостовірною.

З наведених міркувань суд дійшов переконання, що правовідносини у цій справі не подібні тим, про зміст яких Верховний Суд виклав 30.05.2019 в постанові Касаційного цивільного суду № 61-5490св18 свої висновки про поширення ре-публікованих матеріалів, які стосувалися оприлюднення направлених в порядку ст. 40 Конституції України індивідуальних письмових звернень третьої особи до органу, компетентного перевірити таку інформацію та надати відповідь.

Суд, здійснюючи правосуддя, згідно з ст. 5 ЦПК України захищає цивільні права та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України, відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи, враховуючи висновки Пленуму Верховного Суду України в п.п. 24, 25 зазначеної постанови № 1 від 27.02.2009 про судову практику задоволення такого роду позову, за якими в резолютивній частині рішення належить зазначити, чи порушено особисте немайнове право особи, яка саме інформація визнана недостовірною та порочить честь, гідність і ділову репутацію позивача, допускаючи альтернативне визначення змісту спростування інформації у спосіб викладення його тексту, якщо суд знайде це необхідним, або шляхом повідомлення про ухвалене у справі рішення, включаючи оприлюднення його тексту повністю чи резолютивної частини.

Спростування недостовірної інформації за наведеними висновками Пленуму Верховного Суду України про застосування ч. 7 ст. 277 ЦК України допускається у найбільш подібний спосіб до її поширення, а на випадок неможливості чи недоцільності здійснення такого - з урахуванням максимальної ефективності спростування у наближений (адекватний) спосіб охоплення максимальної кількості осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.

Беручи до уваги обраний відповідачами пасивний спосіб поширення масової інформації у мережі Інтернет, за якої споживач самостійно звертається до розміщеної на веб-сайтах електронної (цифрової) інформації, переглядаючи, як правило, актуальні веб-сторінки, захист прав позивача на балансі з свободами відповідачів вимагає в інтересах адекватного способу спростування оприлюднити його у такий же пасивний спосіб поширення інтернет-виданням підготовлених до випуску новин, а так само на веб-сторінці з розміщеною недостовірною інформацією.

При цьому в порівнянні з спростовуваним матеріалом за обсягом запропонованого позивачем спростування суд не знаходить за необхідне додатково до оприлюднення резолютивної частини цього рішення викладати ще й текст спростування, за яким завуальоване покладення на відповідачів тягаря публічного принесення вибачень за наклеп і наступну іншу дифамацію.

Так, кожен здійснює згідно ст. 297 ЦК України особисте немайнове право на повагу до своєї гідності та честі відповідно до ст. 13 цього Кодексу з розрахунку на недоторканність, в тому числі, своєї гідності, яка, належачи до морально-етичної категорії, під собою має на увазі, зокрема, самоповагу людської особистості, включаючи думку про себе і пов`язані з цим емоції, які складають суб`єктивну емоційну оцінку власної значущості для суспільства. Тому абсолютному праву на повагу до гідності кореспондує обов`язок утримуватися від характеристики людини, протилежної її баченню своєї внутрішньої цінності, що не відповідає усвідомленому нею своєму призначенню в житті, інакше людина потерпає від приниження у власних очах, завданого посяганням у формі образи, в якій знайшов прояв неповаги до її гідності, що відповідно до змісту цього права, способу його порушення та спричинених цим наслідків зумовлює спрямованість вимоги про принесення вибачень на відновлення поваги до гідності у відповідній людській спільноті, можливість якого допускається спеціальними правилами ч. 2 ст. 275 ЦК України, окрім способів захисту за ст. 16 ЦК України.

Серед кримінально-правових заходів чинний п. 1 ч. 3 ст. 76 КК України допускає застосування до засудженого покладення обов`язку попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого, чим визнається ступінь тяжкості правопорушення, пропорційно якій може відповідати такий захід.

До того ж Європейський Суд з прав людини у своїй практиці допускає можливість примушування по суду до розміщення на веб-сайті у мережі Інтернет вибачення, зокрема у рішенні від 04.06.2020 у згаданій справі Jezior v Poland [Єзьор проти Польщі ], тоді як раніше в серпні 2019 року у справі Brzezinski v. Poland [Бжезинскій проти Польщі ] (скарга № 47542/07 ) втручання у право дотримуватися своїх поглядів і свободу вираження думки встановлене виключно в контексті імунітету від відповідальності за поширення "фейкових" новин у розпал передвиборчої агітації, з огляду на що за принесенням вибачень, з точки зору допустимого засобу юридичного захисту, визнається настільки стримуючий ефект, який за конкретних обставин участі сторін спору у політичних дебатах не відповідав тільки вимозі пропорційності.

В свою чергу, у справі Редакції газети "Правоє дело" та Штекель проти України (скарга № 33014/05 ) Європейський Суд з прав людини в §§ 54-55, 58-59 рішення від 05.05.2011 спонукання (примушування) до вибачення з огляду на судову практику, яку Пленум Верховного Суду України визнав усталеною, розглядав як не передбачене національним законом, зробивши застереження про можливість зворотного твердження подібно до § 24 свого рішення від 18.12.2008 у справі Казаков проти Російсьої Федерації (скарга № 1758/02 ), в якій сумнівність захисту прав у спосіб спонукання особи відмовитися від її думки шляхом визнання її помилковості розглядалася в контексті "необхідності у демократичному суспільстві" для втручання у право особи на звернення до органів влади, що, власне, під дифамацію як підставу захисту поваги до приватного житня не підпадає (§§ 26, 28-30 рішення від 18.12.2008).

Правовий висновок про неприпустимість примусового вибачення у тій чи іншій формі для захисту репутації особи формувався Верховним Судом України з огляду на редакцію статті 16 ЦК України, яка відповідно до Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 зазнала істотних змін нормативного регулювання у виборі судом способів захисту, а приведеним трактуванням засобів юридичного захисту особистих прав у спосіб принесення у будь-якій формі вибачень не охоплювалися випадки цивільного делікту нанесення образи, через що на сучасному етапі розвитку суспільних інформаційних відносин користування засобами Інтернет мережі за практикою Європейського Суду з прав людини таке трактування почало обмежувати право на здійснення захисту відповідно до ст. 20 ЦК України.

З наведених міркувань за змістом порушеного права і способом його порушення іншим чином, але не у формі образи, суд не знаходить для себе за можливе відповідно до ст. 275 ЦК України не враховувати висновки Пленуму Верховного Суду України в п. 26 зазначеної постанови № 1 від 27.02.2009, від яких Велика Палата Верховного Суду відповідно до п. 7 ч. 1 Перехідних положень розділу ХІІІ ЦПК України після 15.12.2017 не відступала, а тому застосовувати широке тлумачення спростування недостовірної інформації, яке включало б ще й принесення вибачення відповідачів, безвідносно до з`ясованих у цій справі фактичних обставин форми і способу правопорушення у суду підстав немає, внаслідок чого належить відмовити в частині вимог про викладення в рішенні тексту спростування з принесенням вибачення позивачу.

Так само, вилучення з веб-сайту публіцистичної статті чи іншим чином унеможливлення доступу до поширеної електронної інформаційної продукції, вміст якої визнано недостовірним, встановленим законом способом припинення дії, яка порушує право, згідно п. 3 ч. 2 ст. 16 ЦК України суд визнати не може з огляду на практику тлумачення закону в розумінні ч. 2 ст. 10 зазначеної Конвенції Європейським Судом з прав людини в § 41 рішення у справі Otchakovsky-Laurens and July v. France [Ліндон, Очаковський-Лоран і Жюлі проти Франції ] (скарги №№ 21279/02, 36448/02 [БП] ECHR 2007-IV ), за яким норма, яка передбачає втручання у свободу чи права особи, має бути сформульована з відомою точністю, аби дати особі можливість регулювати свою поведінку, передбачаючи з розумним за конкретних обставин ступенем наслідки певних дій, що однак не виключає використання для гнучкості закону у мінливих обставинах більш-менш оціночних дефініцій, в тлумаченні яких неминуче виникає необхідність, складаючи згідно § 55 його рішення у справі Ozturk v. Turkey [Езтюрк проти Туреччини ] (скарга № 22479/93 [БП] ECHR 1999-IV ) завдання судової практики у виключенні будь-яких сумнівів та в роз`ясненні неясних моментів законодавства. Слідуючи тлумаченню в § 36 рішення Європейського Суду з прав людини від 27.09.2007 у справі Джавадов проти Російської Федерації (скарга № 30160/04 ), обсяг поняття передбачуваності заборони поширення інформації у значному ступені залежить від відповідного формулювання ч. 2 ст. 278 ЦК України, суспільних відносин, на які вона розповсюджується, кола і статусу суб`єктів, яким вона адресована.

Припинення вчинених з використанням мережі Інтернет порушень передбачене відповідно до ч. 1 ст. 52 1 Закону України Про авторське право і суміжні права у досудовому порядку з участю власників веб-сайта, веб-сторінки та постачальника послуг хостингу для захисту аудіовізуальних творів, музичних творів, комп`ютерних програм, відеограм, фонограм, передач (програм) організацій мовлення в електронній (цифровій) формі, придатній для зчитування і відтворення комп`ютером, тобто такий порядок до електронної інформаційної продукції в екранних (інтернет) виданнях та комп`ютерних мережах не застосовується. У системному зв`язку з таким порядком захист від порушення особистого немайнового права фізичної особи, яке неможливо усунути, передбачений згідно ч. 2 ст. 278 ЦК України шляхом заборони (припинення) розповсюдження з вилученням по суду з метою знищення випущених у світ примірників об`єктів авторського права, включаючи пресу, за їх відкритим (невичерпним) переліком, але який за ст.ст. 1, 8 Закону України Про авторське право і суміжні права поширюється тільки на форму вираження, в тому числі електронної (цифрової) інформації. Серед нематеріальних благ інформація відповідно до ст. 200 ЦК України за видами об`єктів цивільних прав відмінна від результатів інтелектуальної і творчої діяльності згідно ст.ст. 177, 199 цього Кодексу, внаслідок чого правила такої заборони з вилученням цифрової інформації у мережі Інтернет, унеможливлюючи до неї доступ, за інших рівних умов відсутності в цій частині спеціального порядку використання інформації, можуть застосовуватися за аналогією у відповідності до ст. 8 ЦК України за умови залучення постачальника послуг хостингу, чому ця справа не відповідає.

Отже примусове вилучення електронної публіцистичної статті з веб-сайту інтернет (екранного) видання, на переконання суду не може вважатися передбачуваним для відповідачів у цій справі з точки зору чинного законодавства, на підставі чого у задоволенні цих вимог належить також відмовити.

Моральна шкода, яка згідно п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України полягає у приниженні честі та гідності і ділової репутації фізичної особи, підлягає відшкодуванню відповідно до частини третьої цієї статті грішми, іншим майном або в інший спосіб, яким в практиці Європейського Суду з прав людини, зокрема в рішенні від 29.01.2008 у справі Saadi v. United Kingdom [Сааді проти Сполученого Королівства ] (скарга № 13229/03 ), визнається встановлення з авторитетною силою непорушної істини факту порушення прав особи, що за характером спору вже саме по собі становить достатню справедливу сатисфакцію.

Викладене визначення моральної шкоди на відміну від інших передбачених законом випадків, коли її наявність пов`язується з душевними хвилюваннями, яких зазнала фізична особа внаслідок того чи іншого факту, презюмує її заподіяння, через що суду достатньо твердження позивача про моральну шкоду для висновку про необхідність перейти одразу до визначення способу її відшкодування, тоді як вже розмір грошового відшкодування має бути доведений з розумним ступенем вірогідності на загальних засадах доказування відповідно до ст.ст. 80, 81 ЦПК України. Хоч би порівняно з цим, вимагаючи обов`язково висновку судово-психологічної експертизи, відповідачі своїми запереченнями перекладають на позивача більший тягар надання ясних і переконливих прямих доказів, відхиливши їх через неприйнятність, суд звертає увагу, що позивач особистих пояснень про моральну шкоду надати суду не забажав; фактів звернення за медичною допомогою з приводу нервового стресу нічим не підтвердив; про вживання лікарських засобів та препаратів від погіршення самопочуття відповідних призначень чи аптечних квитанцій не подавав; характеристики з місця проживання та своєї основної діяльності, з якою пов`язує урон діловій репутації, про умови його життя, притаманні йому схильності, захоплення, інтереси, коло соціальних зав`язків не надав; свідків зміни свого настрою та виражених емоцій не викликав.

Беручи до уваги особисті обставини позивача стосовно віку, освіти, виду професійної діяльності і характеру зайнятості, особливий статус громадського діяча, що у цій справі мають істотне значення, суд визнає слушними заперечення відповідачів про використання позивачем посягання на свою честь і гідність, ділову репутацію для просування популярності своєї особистості засобами Інтернету та в соціальних мережах собі на користь.

Суд залежно від характеру правопорушення, враховуючи інтенсивність локального розповсюдження наклепу впродовж лише перших 50 хвилин з моменту його поширення у вигляді масової інформації, відсутність підтвердження існування широкої аудиторії коментаторів інформації, не знайшов його настільки серйозним, що необхідно визначати грошове відшкодування, дійшовши висновку за наявності моральної шкоди про задоволення позову в частині справедливої компенсації немайнових втрат позивача в умовах професійного змагання сторін спору, яку становитиме прилюдне і гласне визнання за цим рішенням нечесності прийомів, використаних у такому змаганні проти позивача, будучи достатнім для досягнення мети відновлення поваги до його гідності та честі.

Судові витрати за правилами ст. 141 ЦПК України з урахуванням результату розгляду справи покладаються на відповідачів порівну з відшкодуванням позивачу пропорційно задоволеній частині вимог.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 11-13, 81, 141, 209, 258, 263-265, 268, 274 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Визнати недостовірною і такою, що порушує особисті немайнова права ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на повагу його честі та гідності і недоторканність ділової репутації, інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі Інтернет з розміщенням на інформаційному ресурсі:

- інтернет-видання ІНФОРМАЦІЯ_16 з належним ОСОБА_4 доменним ім`ям веб-сторінки з режимом доступу за адресою ІНФОРМАЦІЯ_13 під заголовком ІНФОРМАЦІЯ_17 , а саме про те, що: Известный днепровский активист ОСОБА_12 врезался в машину скорой помощи. За руль автомобиля Chevrolet он сел пьяным. От столкновения скорая перевернулась на бок и оказалась на трамвайных рельсах. По нашей информации, в результате ДТП есть пострадавшие. ;

- інтернет-видання Obozrevatel з належним Товариству з обмеженою відповідальністю Золота Середина доменним ім`ям веб-сторінки з режимом доступу за адресою URL: ІНФОРМАЦІЯ_12 , а саме, під заголовком Сел пьяным за руль: виновник страшного ДТП со скорой в Днепре оказался известный активист про те, що: В Днепре активист ОСОБА_12 , якобы пребывая в состоянии алкогольного опьянения, врезался на авто в машину скорой помощи. Об этом сообщает местное издание Днепр. Главное . ДТП произошло еще 31 января, однако о личности виновника стало известно только 14 февраля (чтобы посмотреть фото, доскролльте новость до конца). За руль автомобиля Chevrolet мужчина якобы сел пьяным. От столкновения скорая перевернулась на бок и оказалась на трамвайных рельсах. В результате аварии пострадал ОСОБА_15 . Мужчину госпитализировали в 16-ю городскую больницу с травмой ноги. Шофер и медработник, которые находились в скорой , отделались лишь легким испугом. Как сообщал OBOZREVATEL, ДТП произошло на пересечении проспектов Гагарина и Яворницкого. Скорая возвращалась после эвакуации раненых бойцов с Донбасса. ;

- інтернет-видання Днепр оперативный з належним ОСОБА_3 доменним ім`ям веб-сторінки з режимом доступу за адресою URL: http://dnepr.express/post/v-dnepre-pyanyi-aktivist-ivan-krasikov-vrezalsya-v-mashinu- skoroi, а саме, під заголовком ІНФОРМАЦІЯ_17 , про те, що: Известный днепровский активист ОСОБА_12 врезался в машину скорой помощи. За руль автомобиля Chevrolet он сел пьяным. От столкновения скорая перевернулась на бок и оказалась на трамвайных рельсах. По нашей информации, в результате ДТП есть пострадавшие. Источник: Днепр. Главное ;

- інтернет-видання Днепровская панорама з належним ОСОБА_3 доменним ім`ям веб-сторінки з режимом доступу за адресою URL: http://dnpr.com.ua/sobytija/nichego-sebe-pod-dneprom-udachno-otkryli-sezon-rybalki/ , а саме, під заголовком В Днепре пьяный активист ОСОБА_12 врезался в машину скорой , що: Известный днепровский активист ОСОБА_12 врезался в машину скорой помощи. Об этом сообщает Днепр. Главное. За руль автомобиля Chevrolet он сел пьяным. От столкновения скорая перевернулась на бок и оказалась на трамвайных рельсах. По информации источника, в результате ДТП есть пострадавшие. ;

- інтернет-видання ІНФОРМАЦІЯ_2 з належним ОСОБА_5 доменним ім`ям веб-сторінки з режимом доступу за адресою URL: ІНФОРМАЦІЯ_14 , а саме, під заголовком Сел пьяным за руль: виновником страшного ДТП со скорой в Днепре оказался известный активист. про те, що В Днепре активист ОСОБА_12 , якобы пребывая в состоянии алкогольного опьянения, врезался на авто в машину скорой помощи. Об этом сообщает местное издание Днепр. Главное . ДТП Произошло еще 31 января, однако о личности виновника стало известно только 14 февраля (чтобы посмотреть новость доскролльте до конца). За руль автомобиля Chevrolet мужчина якобы сел пьяным. От столкновения скорая перевернулась на бок и оказалась на трамвайных рельсах. В результате аварии пострадал ОСОБА_15 . Мужчину госпитализировали в 16-ю городскую больницу с травмой ноги. Шофер и медработник, которые находились в скорой , отделались лишь легким испугом. Как сообщал OBOZREVATEL, ДТП произошло на пересечении проспектов Гагарина и Яворницкого. Скорая возвращалась после эвакуации раненых бойцов с Донбасса .

- інтернет-видання Днепр Час з належним ОСОБА_6 доменним ім`ям веб-сторінки з режимом доступу за адресою URL: http://dpchas.com.ua/obschestvo/v-dnepre-pyanyy-aktivist-ivan-krasikov- vrezalsya-v-mashinu-skoroy, а саме, під заголовком В Днепре пьяный активист ОСОБА_12 врезался в машину скорой , що: Известный днепровский активист ОСОБА_12 врезался в машину скорой помощи. За руль автомобиля Chevrolet он сел пьяным. От столкновения скорая перевернулась на бок и оказалась на трамвайных рельсах. По нашей информации, в результате ДТП есть пострадавшие. ;

- інтернет-видання Головна газета Дніпра Наше місто з належним Товариству з обмеженою відповідальністю Газета Наше місто доменним ім`ям веб-сторінки з режимом доступу за адресою URL: http://nashemisto.dp.ua/2020/02/14/v-dnepre-pjanyj-aktivist-ivan-krasikov-vletel-v-karetu-skoroj , а саме, під заголовком ІНФОРМАЦІЯ_3 , що: Известный днепровский активист ОСОБА_12 врезался в машину скорой помощи, передает корреспондент НМ , ссылаясь на Днепр Главное. За руль автомобиля Chevrolet он сел пьяным. От столкновения скорая перевернулась на бок и оказалась на трамвайных рельсах. По информации источника, в результате ДТП есть пострадавшие. .

ОСОБА_4 спростувати поширену про ОСОБА_2 недостовірну інформацію, що порочить його честь, гідність та ділову репутації, шляхом повідомлення на інформаційному ресурсі інтернет-видання Днепр. Главное про це ухвалене рішення з публікацією його резолютивної частини впродовж десяти днів з моменту набрання ним законної сили без скорочень, редагування та коментування.

Товариству з обмеженою відповідальністю Золота Середина спростувати поширену про ОСОБА_2 недостовірну інформацію, що порочить його честь, гідність та ділову репутації, шляхом повідомлення на інформаційному ресурсі інтернет-видання Obozrevatel про це ухвалене рішення з публікацією його резолютивної частини впродовж десяти днів з моменту набрання ним законної сили без скорочень, редагування та коментування.

ОСОБА_3 спростувати поширену про ОСОБА_2 недостовірну інформацію, що порочить його честь, гідність та ділову репутації, шляхом повідомлення на інформаційних ресурсах інтернет-видань Днепр оперативный та Днепровская панорама про це ухвалене рішення з публікацією його резолютивної частини впродовж десяти днів з моменту набрання ним законної сили без скорочень, редагування та коментування.

ОСОБА_5 спростувати поширену про ОСОБА_2 недостовірну інформацію, що порочить його честь, гідність та ділову репутації, шляхом повідомлення на інформаційному ресурсі інтернет-видання UAZMI.NET про це ухвалене рішення з публікацією його резолютивної частини впродовж десяти днів з моменту набрання ним законної сили без скорочень, редагування та коментування.

ОСОБА_6 спростувати поширену про ОСОБА_2 недостовірну інформацію, що порочить його честь, гідність та ділову репутації, шляхом повідомлення на інформаційному ресурсі інтернет-видання Днепр Час про це ухвалене рішення з публікацією його резолютивної частини впродовж десяти днів з моменту набрання ним законної сили без скорочень, редагування та коментування.

Товариству з обмеженою відповідальністю Газета Наше місто спростувати поширену про ОСОБА_2 недостовірну інформацію, що порочить його честь, гідність та ділову репутації, шляхом повідомлення на інформаційному ресурсі інтернет-видання Головна Газета Дніпра Наше місто , про це ухвалене рішення з публікацією його резолютивної частини впродовж десяти днів з моменту набрання ним законної сили без скорочень, редагування та коментування.

Вважати встановлення факту порушення особистих немайнових прав ОСОБА_2 від наклепу, самим по собі, достатньою справедливою компенсацією заподіяної моральної шкоди.

В іншій частині вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Золота Середина (код ЄДРПОУ 32611564) , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ) , ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_5 ) , ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_6 ) , Товариства з обмеженою відповідальністю Газета Наше місто (код ЄДРПОУ 19087191) на користь ОСОБА_17 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) відшкодування судових витрат, які складаються з судового збору в сумі 840,00 грн., витрат на професійну правничу допомогу 4500,00 грн. та витрат на відправку кореспонденції 350,00 грн., в рівних частинах, тобто з кожного окремо по 948,33 грн. (дев`ятсот сорок вісім гривень 33 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги у паперовій формі до Дніпровського апеляційного суду через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 02 грудня 2020 року .

Суддя О.В. Колесніченко