Рішення

від 21.12.2020 по справі 717/803/20

ХОТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 717/803/20 Провадження № 2/724/451/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2020 року Хотинський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді: Руснака А.І.

секретаря судового засідання: Філіпчука Д.В.

за участі сторін:

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: Тарновецького В.І.

розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу освіти Кельменецької районної державної адміністрації, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: виконуючий обов`язки начальника Відділу освіти Кельменецької районної Державної адміністрації Московчук Аліна Іванівна про визнання наказу про звільнення з роботи незаконним, скасування наказу та про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Хотинського районного суду Чернівецької області з позовною заявою до Відділу освіти Кельменецької районної державної адміністрації, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: виконуючий обов`язки начальника Відділу освіти Кельменецької районної Державної адміністрації Московчук Аліна Іванівна про визнання наказу про звільнення з роботи незаконним, скасування наказу та про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що з 19.05.1999 року по 01.07.2020 року вона працювала в бухгалтерії відділу освіти Кельменецької РДА. Спочатку працювала на посаді бухгалтера по зарплаті, а з 01.10.2013 року була переведена на посаду головного бухгалтера.

Зазначає, що 01 червня 2020 року на підставі розпорядження Кельменецької РДА Про здійснення аналізу ефективності використання бюджетних коштів № 129 була створена робоча група по здійсненню аналізу ефективності використання бюджетних коштів, майна та інших активів відділом освіти Кельменецької РДА, в тому числі підпорядкованих йому державних установ.

Так, на виконання вищевказаного розпорядження в.о. начальника відділу освіти було видано Наказ № 100 від 02.05.2020 року, згідно якого централізовану бухгалтерію відділу освіти Кельменецької РДА зобов`язано надати Робочій групі перелік основних засобів, майна та інших активів, які числяться на балансі відділу освіти.

Вказує, що на підставі наданих централізованою бухгалтерією переліків основних засобів, Робочою групою було підготовлено відповідну Інформацію станом на 18.06.2020 року щодо виконання розпорядження від 01.06.2020 року № 129 Про здійснення аналізу ефективності використання коштів .

В підготовленій Робочою групою Інформації від 18.06.2020 року було зазначено про ряд виявлених робочою групою порушень та недоліків в навчальних закладах району, а саме: відсутності в деяких навчальних закладах району товарно-матеріальних цінностей, які зазначені в переліках основних засобів та матеріальних відомостях руху активів, що були надані централізованою бухгалтерією відділу освіти.

Зазначає, що на підставі вищевказаної Інформації робочої групи від 18.06.2020 року, виконуючим обов`язки начальника відділу освіти Кельменецької РДА було видано наказ № 38-к/ос від 01.07.2020 року про звільнення позивача з посади головного бухгалтера централізованої бухгалтерії відділу освіти РДА на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України за грубі порушення трудових обов`язків. Однак, не наведено жодних конкретних фактів невиконання нею трудових обов`язків згідно посадової інструкції, не зазначено коли саме вони мали місце, не доведена її вина як працівника, не врахована тяжкість вчиненого проступку, та попередня робота працівника, а також не встановлений причинний зв`язок між її діями та виявленими недоліками.

Крім того, вказує, що роботодавцем при її звільненні з роботи не було враховано, що відповідальність за фактичне збереження товарно-матеріальних цінностей несуть матеріально-відповідальні особи, які працюють в кожному навчальному закладі району, а саме: директори закладів та завідуючі господарських частин закладів.

При цьому, вона як головний бухгалтер установи не може нести відповідальність за фактичне збереження майна закладів освіти, так як фактичне збереження такого майна не входить до кола її посадових обов`язків, що підтверджується її посадовою інструкцією. Більше того, вона в силу своїх функціональних обов`язків і не в силі проконтролювати фактичну фізичну наявність майна десятків навчальних закладів району, так як вона майже ніколи і не бачить фізичну наявність товарних цінностей, а тільки здійснює проплату за їх придбання на підставі документів, поданих керівником відділу освіти, й в подальшому організовує правильне відображення майна на рахунках бухгалтерського обліку.

Також, зазначає, що в порушення вимог ч. 1 ст. 149 КЗпП України, начальник відділу освіти не зажадав від неї, як нібито порушника трудової дисципліни, письмових пояснень, а лише 01.07.2020 року в своєму кабінеті повідомив її про звільнення з роботи за грубі порушення трудових обов`язків на підставі Інформації, підготовленої Робочою групою.

Однак, в кінці того ж дня, нею з власної ініціативи було підготовлено письмові пояснення, в яких вона виклала свою незгоду із Інформацією даної робочої групи.

На підставі вищевикладеного, просить суд задовольнити заявлені нею позовні вимоги, а саме поновити її на посаді головного бухгалтера централізованої бухгалтерії відділу освіти Кельменецької РДА, стягнути із відділу освіти середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи із 01 липня 2020 року до дня поновлення на роботі, також стягнути моральну шкоду в розмірі 15000 гривень, судові витрати. Крім того, просить стягнути з виконуючої обов`язки начальника відділу освіти Кельменецької РДА Московчук А.І. на користь даного відділу освіти шкоду, заподіяну установі у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу, компенсації моральної шкоди та судових витрат у розмірі, який відповідає сумі стягнення з відповідача на користь працівника відповідно до рішення суду.

09 жовтня 2020 року ухвалою суду було прийнято справу до свого провадження та призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні.

28 жовтня 2020 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засідання позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Тарновецький В.І. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, просили суд задовольнити позов.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи. При цьому, двічі на адресу суд від голови Кельменецької РДА Олійника Б. надходило клопотання про відкладення підготовчих судових засідань, які були призначені 22 жовтня 2020 року та 28 жовтня 2020 року, із причин перебування на лікарняному ОСОБА_2 , однак жодного разу не було надано відомостей, які би підтверджували даний факт. В послідуючому даний представник відповідача неодноразово був повідомлений про час та місце слухання справи, про причину своєї неявки суду не повідомив, клопотань про можливість слухання справи та відзиву на позовну заяву не надав.

Третя особа - виконуючий обов`язки начальника Відділу освіти Кельменецької РДА, ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином була повідомленою про час та місце слухання справи. При цьому, в підготовче судове засідання на 22 жовтня 2020 року, проте із наданого на підтвердження її неявки, із поважних причин, клопотання голови Кельменецької РДА Олійника Б. було надано листок непрацездатності від 21 жовтня 2020 року, із якого вбачається, що остання перебувала на лікуванні із 23 вересня 2020 року по 21 жовтня 2020 року. Однак, у суду відсутні відомості про поважність її неявки в підготовче судове засідання на 28 жовтня 2020 року, а також у судові засідання на 01 грудня 2020 року, 08 грудня 2020 року та 18 грудня 2020 року, адже систематичні клопотання голови Кельменецької РДА Олійника Б. про її перебування на лікарняному жодного разу не було підтверджено.

Так, неодноразові неявки представника відповідача та третьої особи в судове засідання стає підставою для затягування розгляду справи по суті та несвоєчасного вирішення вимог позивача про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку, моральної шкоди та судових витрат, в чому вбачається порушення прав останньої.

Разом із тим, суд звертає увагу на те, що представник відповідача та третя особа не позбавлені можливості направити до суду відзив, а також письмові пояснення по справі будь-яким засобом зв`язку, а також заявити клопотання про проведення відеоконференції поза межами суду.

За таких обставин, враховуючи строки розгляду матеріалів справи, з метою забезпечення своєчасного розгляду матеріалів справи та забезпечення права позивача на своєчасне вирішення її позовних вимог, недопущення зловживання учасниками судового процесу їхніми правами з метою затягування розгляду справи по суті, суд приходить до висновку, що справу можливо розглянути за відсутності вказаних сторін по справі.

Заслухавши пояснення позивача та її представника, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти, визначив наступний зміст правовідносин та визначив наступні правові норми, що їх регулюють.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 01 жовтня 2013 року була переведена на посаду головного бухгалтера відділу освіти Кельменецької РДА, що підтверджується копією її трудової книжки НОМЕР_1 (а.с. 15-22).

Відповідно до розпорядження голови Кельменецької РДА Олійника Б від 01.06.2020 року за № 129 про здійснення аналізу ефективності використання бюджетних коштів було утворено робочу групу по здійсненню аналізу ефективності використання бюджетних коштів, майна та інших активів відділом освіти РДА підпорядкованих йому закладів та установ, при цьому робочій групі: вивчити стан організації діяльності установ та закладів освіти району; здійснити аналіз ефективного використання бюджетних коштів, майна та інших активів; про результати проведеної роботи проінформувати державну адміністрацію до 01.07.2020 року (а.с. 25).

Згідно наказу в.о. начальника відділу освіти Кельменецької РДА Московчук Аліни № 100 про надання відомостей про матеріальні активи, наказано централізованій бухгалтерії відділу освіти РДА ( ОСОБА_1 ) забезпечити надання робочій групі необхідних відомостей, а саме: перелік основних засобів, майна та інших активів, що числяться на балансі відділу освіти РДА в розрізі закладів освіти району (до 05 червня 2020 року) (а.с. 25).

Так, відповідно до Інформації станом на 18.06.2020 року щодо виконання розпорядження від 01.06.2020 року № 129 Про здійснення аналізу ефективності використання бюджетних коштів , робочою групою під час здійснення аналізу ефективності використання бюджетних коштів, майна та інших активів в закладах освіти району виявлено ряд порушень, а саме: відсутності в деяких навчальних закладах району товарно-матеріальних цінностей, які зазначені в переліках основних засобів та матеріальних відомостях руху активів, що були надані централізованою бухгалтерію відділу освіти (а.с. 26-28).

Крім того, судом було встановлено, що на підставі наказу в.о. начальника відділу освіти Кельменецької РДА Московчук А. від 01 липня 2020 року № 38-к/ос було звільнено ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера централізованої бухгалтерії відділу освіти районної державної адміністрації за грубі порушення трудових обов`язків. При цьому, із наказу вбачається, що його підставою є інформація робочої групи районної державної адміністрації від 18.06.2020 року Про здійснення аналізу ефективності використання бюджетних коштів (а.с. 23).

Так, статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Стаття 40 КЗпП України визначає підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, а ст. 41 цього Кодексу - додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов.

Так, відповідно по п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках: одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами податкових та митних органів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

Пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів від 6 листопада 1992 року визначено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Також, відповідно до п. 27 вищевказаної Постанови Верховного Суду України, вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

Аналіз правових позицій Верховного Суду України свідчить про те, що під час розгляду трудових спорів, тим більше в справах про поновлення на роботі працівників, які були звільнені на підставі п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов`язків, суди мають встановлювати не тільки факт невиконання працівником обов`язку, який входить до кола його трудових обов`язків, але і можливість виконання ним зазначеного обов`язку за встановлених судом фактичних обставин справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв`язку між невиконанням працівником трудових обов`язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення.

Так, відповідно до посадової інструкції головного бухгалтера відділу освіти Кельменецької районної державної адміністрації, затвердженої Наказом відділу освіти райдержадміністрації від 02.01.2020 року № 08, вбачається, що головний бухгалтер несе відповідальність за неякісну роботу колективу бухгалтерії. Крім того, персонально відповідає: за роботу централізованої бухгалтерії; за законність виконуваних операцій; за правильне і правдиве складання бухгалтерських і статистичних звітів; за виконання наказів, інструкцій, розпоряджень вищестоящих фінансових органів; за створення безпечних і нешкідливих умов праці (а.с. 29-31).

Таким чином, досліджуючи вищевказану інструкцію, судом було встановлено відсутність посилань в ній на відповідальність головного бухгалтера установи ОСОБА_1 за збереження товарно-матеріальних цінностей в закладах освіти, тобто вона не є матеріально-відповідальною особою, при цьому, відповідачем не доведено зворотнього, хоча саме вищевказана інформація робочої групи стала підставою для винесення наказу про її звільнення.

Крім того, в постанові від 19.02.2020 у справі №205/6984/16-ц Верховний Суд звертає увагу на те, що за своїм змістом наказ про звільнення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України (одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства) не повинен містити посилання на цілу низку (систему) порушень, за які був звільнений працівник, а лише вказувати на одноразове грубе порушення конкретних трудових обов`язків.

Так, вищезазначений наказ про звільнення головного бухгалтера ОСОБА_1 не містить посилання в чому саме виразилося одноразове грубе порушення виконання чи невиконання нею трудових обов`язків, що могло б бути підставою для її звільнення з роботи згідно п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, а лише із незрозумілих суду підстав, вказана підстава: інформація робочої групи районної державної адміністрації від 18.06.2020 року Про здійснення аналізу ефективності використання бюджетних коштів .

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині скасування оскаржуваного наказу про звільнення та поновлення на роботі підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року № 348).

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України Про оплату праці , за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі Порядок).

З урахуванням цих норм, зокрема абзацу 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Враховуючи, що звільнення ОСОБА_1 відбулося 01 липня 2020 року, застосовуючи зазначені вище норми права, середня заробітна плата позивача повинна обчислюватися з виплат, отриманих ним за попередні два місяці роботи, що передували звільненню (травень - червень).

Відповідно до пункту 5 Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку).

Відповідно до довідки про доходи, виданої ОСОБА_1 за № 167 від 14 липня 2020 року, її заробітна плата в травні та червні 2020 року складала по 7001,58 грн. (а.с. 43).

Згідно із розрахунку 19 робочих днів у травні 2020 року та 20 днів червні 2020 року, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за період травень-червень 2020 року складає 359,05 грн.

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

Так, позивача звільнено з роботи 01 липня 2020 року, тобто з цього часу було порушено його трудові права і поновлюються вони лише рішенням суду від 18 грудня 2020 року, тому саме цей період, тобто з дня звільнення до дня ухвалення судового рішення, і слід визнати вимушеним прогулом.

Таким чином, підлягає стягненню на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02 липня 2020 року по 18 грудня 2020 року в сумі 43086,00 гривень, виходячи з розрахунку: 359,05 грн. х 120 робочих днів.

За встановлених обставин в цій частині позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають задоволенню.

Що стосується завданої позивачу ОСОБА_1 моральної шкоди суд виходить із такого.

У відповідності до ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. (ч. 3 ст. 23 ЦК України).

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як роз`яснив Верховний Суд України у постанові пленуму № 4 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Так, із виписки № 1672 із медичної карти стаціонарного хворого, вбачається, що ОСОБА_1 починаючи із 01 липня 2020 року (день звільнення) по 08 липня 2020 року знаходилася у стаціонарі Кельменецької центральної районної лікарні із діагнозом - Гіпертонічна хвороба ІІ, СТ-2, Ризик-3 (високий), транзиторна ішемічна атака, дисцикуляторна енцефалопатія І-ІІ з лікворно-венозною дисцикуляцією, стійкою цефалгією, помірним вестибуло-атактичнимсиндробом, помірним емоційно-лабільним (астенічним) розладом (а.с. 44-45).

Суд враховує доводи позивача про спричинені їй моральні страждання, які полягають у порушенні відповідачем законних прав позивача та інтересів на працю та отримання заробітної плати, яке виразилось у незаконному звільненні, призвело до завдання їй моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, що потягло за собою вимушене витрачання додаткових та надмірних зусиль для організації свого життя.

Тому, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача моральна шкода в сумі 10000,00 гривень.

Отже, позовна вимога ОСОБА_1 про стягнення із відповідача на її користь моральної шкоди підлягає частковому задоволенню в розмірі 10000,00 гривень.

Крім того, суд ставиться критично до позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення з в.о. начальника відділу освіти Кельменецької ОДА Московчук Аліни Іванівни на користь відділу освіти Кельменецької РДА шкоди, заподіяної установі у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу, компенсації моральної шкоди та судових витрат у розмірі, який відповідає сумі стягнення з відповідача на користь працівника відповідно до рішення суду, при цьому вважає, що в задоволенні даної вимоги слід відмовити, оскільки позивачем не надано доказів на право звернення до суду в інтересах даного відділу освіти із вищевказаною вимогою.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України - витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат : 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються - згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат - учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 141 ч. 3 п. 4 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно зі ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фінансовий розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумний та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015, п. п. 34-36 Рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

В заявлених позовних вимогах ОСОБА_1 зазначала, що точний розрахунок судових витрат буде наданий суду протягом п`яти днів з моменту прийняття рішення.

Так, 08 грудня 2020 року до канцелярії суду позивачем було надано заяву про відшкодування (розподіл) судових витрат на правову допомогу в загальному розмірі 26625,00 грн., зокрема: по акту виконаних робіт № 1 від 30.07.2020 року - 9700,00 грн.; по акту виконаних робіт № 2 від 10.09.2020 року - 8050,00 грн.; по акту виконаних робіт № 3 від 08.12.2020 року - 9975,00 грн.

Однак, доказів, які б свідчили про оплату наданих послуг, оформлених у встановленому законом порядку позивачем надано не було. При цьому, представник позивача - адвокат Тарновецький В.І. у судовому засіданні зазначив, що долучені акти виконаних робіт і є підтвердженням оплати наданих ним послуг.

Оскільки позивачем ОСОБА_1 не доведено факту понесення витрат на правничу допомогу в розмірі 26625,00 грн., відповідно дані кошти не можуть бути стягнуті з відповідача на її користь.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України , враховуючи часткове задоволення позовної вимоги про стягнення моральної шкоди (66,6 %) із відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 560,53 грн.

Крім того, на відповідача покладається сплата судового збору в дохід держави в сумі 1681,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_2 , ІПН НОМЕР_3 , жительки АДРЕСА_1 ) до Відділу освіти Кельменецької районної державної адміністрації (адреса: смт. Кельменці, пл. Центральна, буд. 2, Чернівецької області, код ЄДРПОУ 02147262), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: виконуючий обов`язки начальника Відділу освіти Кельменецької районної Державної адміністрації Московчук Аліна Іванівна (робоча адреса: смт. Кельменці, пл. Центральна, буд. 2, Чернівецької області) про визнання наказу про звільнення з роботи незаконним, скасування наказу та про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Скасувати наказ в.о. начальника відділу освіти Кельменецької районної державної адміністрації Чернівецької області Московчук Аліни Іванівни за № 38-к/ос від 01.07.2020 про звільнення ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера централізованої бухгалтерії відділу освіти Кельменецької районної державної адміністрації.

Поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на посаді головного бухгалтера централізованої бухгалтерії відділу освіти Кельменецької районної державної адміністрації з 02 липня 2020 року.

Стягнути із Відділу освіти Кельменецької районної державної адміністрації (адреса: смт. Кельменці, пл. Центральна, буд. 2, Чернівецької області, код ЄДРПОУ 02147262) на користь ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_2 , ІПН НОМЕР_3 , жительки АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02 липня 2020 року по 18 грудня 2020 року в сумі 43086,00 (сорок три тисячі вісімдесят шість) гривень.

Стягнути із Відділу освіти Кельменецької районної державної адміністрації (адреса: смт. Кельменці, пл. Центральна, буд. 2, Чернівецької області, код ЄДРПОУ 02147262) на користь ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_2 , ІПН НОМЕР_3 , жительки АДРЕСА_1 ) моральну шкоду в розмірі 10000,00 (десяти тисяч) гривень.

Стягнути із Відділу освіти Кельменецької районної державної адміністрації (адреса: смт. Кельменці, пл. Центральна, буд. 2, Чернівецької області, код ЄДРПОУ 02147262) на користь ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_2 , ІПН НОМЕР_3 , жительки АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 560,53 (п`ятсот шістдесят гривень п`ятдесят три копійки) грн.

Стягнути із Відділу освіти Кельменецької районної державної адміністрації (адреса: смт. Кельменці, пл. Центральна, буд. 2, Чернівецької області, код ЄДРПОУ 02147262) на користь держави судовий збір у розмірі 1681,60 (одну тисячу шістсот вісімдесят одну гривню шістдесят копійок) грн.

В решті частині позовних вимог - відмовити.

Рішення підлягає негайному виконанню в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера централізованої бухгалтерії відділу освіти Кельменецької районної державної адміністрації та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше ніж за 1 (один) місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду, а у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 21.12.2020 року.

Суддя: А.І. Руснак