Постанова

від 09.03.2021 по справі 717/803/20

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2021 року м. Чернівці

Справа № 717/803/20

Провадження №22-ц/822/235/21

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Литвинюк І. М.

суддів: Владичана А.І., Лисака І.Н.

секретар - Тодоряк Г.Д.

за участю: представника позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє Тарновецький Вадим Ілліч , на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 18 грудня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Відділу освіти Кельменецької районної державної адміністрації, третя особа - виконуючий обов`язки начальника Відділу освіти Кельменецької районної Державної адміністрації Московчук Аліна Іванівна, про визнання наказу про звільнення з роботи незаконним, скасування наказу, поновлення на роботі та оплату за час вимушеного прогулу, головуючий у І-й інстанції - Руснак А.І.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року ОСОБА_2 звернулася з вказаним позовом до суду, в якому просила поновити її на посаді головного бухгалтера централізованої бухгалтерії відділу освіти Кельменецької РДА, стягнути із відділу освіти середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи із 01 липня 2020 року до дня поновлення на роботі, також стягнути моральну шкоду в розмірі 15 000 грн та судові витрати.

Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 18 грудня 2020 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Скасовано наказ в.о. начальника відділу освіти Кельменецької районної державної адміністрації Чернівецької області Московчук А.І. за № 38-к/ос від 01 липня 2020 року про звільнення ОСОБА_2 з посади головного бухгалтера централізованої бухгалтерії відділу освіти Кельменецької районної державної адміністрації. Поновлено ОСОБА_2 на посаді головного бухгалтера централізованої бухгалтерії відділу освіти Кельменецької районної державної адміністрації з 02 липня 2020 року. Стягнуто з Відділу освіти Кельменецької районної державної адміністрації на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02 липня 2020 року по 18 грудня 2020 року в сумі 43 086 грн, моральну шкоду в розмірі 10 000 грн, судовий збір у розмірі 560,53 грн, та на користь держави судовий збір у розмірі 1681,60 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник позивача Тарновецький В.І. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення витрат на правничу (правову) допомогу.

Посилається на те, що витрати за надану правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплаченого стороною чи тільки має бути сплачено.

На апеляційну скаргу відзив не надходив.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в оскаржуваній частині, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на правову допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про оплату наданих послуг, оформлених у встановленому законом порядку.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду оскаржується лише в частині вирішення питання про стягнення витрат на правничу допомогу, отже, відповідно до положень частини першої статті 367 ЦПК України, законність рішення суду, ухваленого в іншій частині, апеляційний суд не перевіряє.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Відділу освіти Кельменецької районної державної адміністрації про визнання наказу про звільнення з роботи незаконним, скасування наказу, поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу.

Просила поновити її на посаді головного бухгалтера централізованої бухгалтерії відділу освіти Кельменецької РДА, стягнути з відділу освіти середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи із 01 липня 2020 року до дня поновлення на роботі, також стягнути моральну шкоду в розмірі 15 000 грн, та судові витрати. Крім того, просила стягнути з виконуючої обов`язки начальника відділу освіти Кельменецької РДА ОСОБА_4 на користь даного відділу освіти шкоду, заподіяну установі у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу, компенсації моральної шкоди та судових витрат у розмірі, який відповідає сумі стягнення з відповідача на користь працівника відповідно до рішення суду.

Також встановлено, що 08 грудня 2020 року представник позивача Тарновецький В.І. подав заяву про відшкодування (розподіл) судових витрат на правову допомогу, в якій просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 26 625 грн.

За змістом частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).

Так, представником ОСОБА_2 у справі був адвокат Тарновецький В.І., який діяв на підставі договору про надання правової допомоги від 14 липня 2020 року. На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представник позивача подав до суду першої інстанції акти виконаних робіт, а саме №1 від 30 липня 2020 року, № 2 від 10 вересня 2020 року, №3 від 08 грудня 2020 року з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, на загальну суму 26 625 грн (а. с. 142-148).

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони у Додатковій Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року, справа №755/9215/15-ц провадження № 14-382цс19, у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 у справі №922/445/19, від 22 листопада 2019 у справі №902/347/18, від 06 грудня 2019 у справі №910/353/19.

Крім того, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 викладено правовий висновок, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції від відповідача чи його представника клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу чи заперечень щодо неспівмірності цих витрат до суду першої інстанції не надходило.

Беручи до уваги викладене та зважаючи на зазначені положення законодавства, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, відсутність клопотання іншої сторони про зменшення таких витрат, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції з урахуванням пропорційності задоволених вимог.

Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суду приходить до висновку, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про недоведеність понесених витрат на правничу допомогу, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції в частині вирішення питання розподілу судових витрат, а саме стягнення витрат на правничу допомогу, слід скасувати.

Враховуючи, що позовні вимоги позивача задоволено на 75 відсотків, з відділу освіти Кельменецької районної державної адміністрації на користь ОСОБА_2 слід стягнути 19 968,75 грн (26625*75%) понесених витрат на професійну правничу (правову) допомогу.

Керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє Тарновецький Вадим Ілліч , задовольнити частково.

Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 18 грудня 2020 року в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу скасувати та прийняти у цій частині нове рішення.

Стягнути з Відділу освіти Кельменецької районної державної адміністрації (адреса: смт Кельменці, пл. Центральна, буд. 2, Чернівецької області, код ЄДРПОУ 02147262) на користь ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_1 , ІПН НОМЕР_2 , жительки АДРЕСА_1 ) 19 968 (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 75 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 10 березня 2021 року.

Головуючий І.М. Литвинюк

Судді: А.І. Владичан

І.Н. Лисак