Рішення

від 28.09.2020 по справі 761/41895/16-ц

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/41895/16-ц

Провадження № 2/761/145/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2020 року Шевченківський районний суд м.Києва

у складі головуючого судді Мальцева Д.О.

при секретарі Чугаєва І.В.

представник позивача ОСОБА_1

відповідач-1 ОСОБА_2

відповідач-2 ОСОБА_3

представник відповідачів ОСОБА_4

представник СБУ Асадчий В.О.

представник Служби

у справах дітей Лисенко М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ПАТ КБ Приватбанк до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , треті особи які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору ТОВ Епсілон Бізнес , Служба безпеки України, Служба у справах дітей Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, про звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И В:

25.11.2016 року ПАТ "КБ "ПриватБанк" (далі - Банк) подало до Шевченківського районного суду м. Києва позовну заяву до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: ТОВ Епсілон Бізнес , Служба безпеки України, Служба у справах дітей Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, про звернення стягнення на предмет іпотеки.

17.10.2018 року Банк подав заяву про зміну позову і просив:

- в рахунок погашення заборгованості ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ЕПСІЛОН-БІЗНЕС (місцезнаходження: вул. Куйбишева. буд. 34, кв. 41. м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95034, і.к. ЄДРЮОФОПГФ 33973721) перед ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИМ БАНКОМ ПРИВАТБАНК (і.к. ЄДРЮОФОПГФ (ЄДРПОУ) 14360570, місцезнаходження: 49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50) за Кредитним договором №КЗ-251Д від 28.01.2008 р. (зі змінами) в розмірі 51 480, 00 доларів США, що складається з заборгованості за процентами за користування кредитом, нарахованими за період з 29.04.2012 - по 16.07.2012 р..- звернути стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки ДІ-251 від 30.01.2008 р., посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Повєткіною Н.М. та зареєстрованим в реєстрі за №246. укладеним між ПУБЛІЧНИМ .АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИМ БАНКОМ ПРИВАТБАНК , як Іпотекодержателем, і ОСОБА_6 , як Іпотекодавцем, та визнати право власності ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ ПРИВАТБАНК (місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, і.к. ЄДРЮОФОПГФ 14360570) на предмет іпотеки: квартиру, загальною площею 72,6 кв.м, житловою площею 31,7 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_2 - розмір частки 1/3, ОСОБА_5 - розмір частки 1/3, ОСОБА_3 - розмір частки 1/3, - на підставі свідоцтва про право власності на житло № 2765 , виданого 09.08.2016 р. Відділом (органом) приватизації державного житлового фонду Управління житлово-комунального господарства Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації;

- припинити право власності ОСОБА_2 на 1/3 частки, ОСОБА_5 на 1/3 частки, ОСОБА_3 на 1/3 частки квартири, загальною площею 72.6 кв.м, житловою площею 31.7 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;

- скасувати державну реєстрацію прав власності ОСОБА_2 на 1/3 частки, ОСОБА_5 на 1/3 частки, ОСОБА_3 на 1/3 частки квартири, загальною площею 72,6 кв.м, житловою площею 31,7 кв.м. розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31511375 від 22.09.2016 р., прийняте державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ, ОСОБА_7 .

2. Судові витрати покласти на відповідачів.

Позов мотивований тим, що 28.01.2008 року між ЗАТ КБ ПриватБанк , яке змінило назву на АТ КБ ПриватБанк , і ТОВ Епсілон - Бізнес укладено кредитний договір № КЭ-25 ІД, за умовами якого, з урахуванням додаткової угоди від 28 липня 2008 року, ТОВ Епсілон Бізнес отримало кредит у розмірі 660 000 доларів США під 15,6 % річних з кінцевим терміном повернення до 28 січня 2009 року.

ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" виконав свої зобов`язання за Кредитним договором належним чином і надав ТОВ "ЕПСІЛОН-БІЗНЕС" кредит 31.01.2008 року у сумі 660 000 доларів США згідно платіжного доручення №1.

Однак, ТОВ "ЕПСІЛОН-БІЗНЕС" взяті на себе зобов`язання за Кредитним договором не виконав належним чином, у зв`язку з чим утворилася заборгованість перед ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", яка за період з 26.10.2008 року по 10.03.2016 року складає 3 797 223,02 доларів США.

Рішенням Господарського суду Автономної республіки Крим від 03.05.2012 року у справі №5002-26/697-2012 з ТОВ "ЕПСІЛОН-БІЗНЕС" на користь ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" було стягнуто заборгованість за період з 26.10.2008 року по 13.12.2011 року у розмірі 17 813 360,46 грн.

У забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "ЕПСІЛОН-БІЗНЕС" перед ПАТ КБ ПРИВАТБАНК за Кредитним договором між ОСОБА_6 , як Іпотекодавцем, та ПАТ КБ ПРИВАТБАНК (що є правонаступником ЗАТ КБ "ПриватБанк"), як Іпотекодержателем, було укладено Договір іпотеки № ДІ-251 від 30 січня 2008 року.

Предметом іпотеки були майнові права на отримання у власність Об`єкту інвестування - квартир, будівництво яких було не завершено: а саме квартир в„–в„– 118 , 112 , 124 за адресою: м. Київ, багатоквартирний житловий комплекс, обмежений АДРЕСА_1 ).

Іпотека майнових прав на квартири, будівництво яких не було завершено, передбачена актами чинного законодавства та регулюється Законом України Про іпотеку .

Відповідно до п. 7 Договору іпотеки - після завершення будівництва вищезазначене майно має бути зареєстровано у встановленому законом порядку як окремі виділені в натурі об`єкти права власності, й після завершення будівництва це майно залишається предметом іпотеки відповідно до цього Договору іпотеки.

З урахуванням того, що рішення Господарського суду Автономної республіки Крим від 03.05.2012 року у справі №5002-26/697-2012 не виконане, а також враховуючи статтю 33 Закону України Про іпотеку , положення договору іпотеки, звернувся до суду з указаним позовом.

24.02.2017 року ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Малинникова О. Ф . відкрито провадження у справі.

24.01.2018 року у зв`язку з набранням чинності змін, внесених до Цивільного процесуального кодексу України, ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Малинникова О.Ф. вирішено проводити розгляд справи в загальному порядку. Призначено підготовче судове засідання.

На підставі Розпорядження керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва № 01-08-569 від 11.06.2018 року вказану справу передано до провадження судді Піхур О.В.

13.06.2018 року ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Піхур О.В. призначено підготовче судове засідання.

17.10.2018 року ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Піхур О.В. зупинено провадження у справі.

11.03.2019 року ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Піхур О.в. поновлено провадження у справі. Призначено підготовче судове засідання.

11.12.2019 року ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Піхур О.В. закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

На підставі Розпорядження заступника керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва №01-08-424 від 16.01.2020 року вказану справу передано до провадження судді Мальцева Д.О.

16.01.2020 року Шевченківський районний суд м. Києва своєю ухвалою прийняв до свого провадження та призначив проведення судового засідання.

09.09.2020 року Шевченківський районний суд м. Києва своєю ухвалою заяву представника позивача про призначення судового засідання в режимі відео конференції задовільнив. Судове засідання у справі, призначене на 28.09.2020 року на 14:30 вирішено провести в режимі відео-конференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення EasyCon .

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідачі, представник відповідачів, представник третьої особи в судовому засіданні проти позову заперечували, просили відмовити в його задоволенні через необґрунтованість та безпідставність заявлених позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, докази, надані до них, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 28.01.2008 року між ЗАТ КБ ПриватБанк , яке змінило назву на АТ КБ ПриватБанк , і ТОВ Епсілон - Бізнес укладено кредитний договір № КЭ-25 ІД, за умовами якого, з урахуванням додаткової угоди від 28 липня 2008 року, ТОВ Епсілон Бізнес отримало кредит у розмірі 660 000 доларів США під 15,6 % річних з кінцевим терміном повернення до 28 січня 2009 року.

Рішенням Господарського суду АРК від 03.05.2012 року у справі № 5002-26/697-2012 стягнуто з ТОВ Епсілон - Бізнес (Україна, 95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Куйбишева, 34, кв. 41, ЄДРПОУ 33973721) на користь ПАТ КБ ПриватБанк (Україна, 49094,

м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором №КЕ-251Д від 28.01.2008 року у сумі 17 813 360,46 грн та судовий збір у розмірі 64 380 грн.

У забезпечення виконання зобов`язань ТОВ Епсілон - Бізнес перед ПАТ КБ ПриватБанк за кредитним договором №КЕ-251Д між ОСОБА_6 і ПАТ КБ ПриватБанк укладено договір іпотеки № ДІ-251 від 30.08.2008 року (далі - договір).

На підставі договорів про пайову участь у фінансуванні будівництва житлового будинку від 01 листопада 2005 року №№ 4 М, 7 М, 10 М, додаткових угод до них та договорів уступки права вимоги від 21 грудня 2006 року і від 30 серпня 2007 року ОСОБА_6 набула майнові права на квартири АДРЕСА_1. Будівництво комплексу здійснювалося на земельній ділянці, наданій в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю Мегаполісстрой за договором від 11 червня 2004 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним кредитним договором 30 січня 2008 року між банком та ОСОБА_6 було укладено нотаріально посвідчений іпотечний договір № ДІ-251, предметом якого є майнові права на отримання у власність об`єкта інвестування - квартир в„–в„– 112 , 118 , 124 , будівництво яких не завершене, за адресою: АДРЕСА_1 .

Пунктом 7 договору іпотеки передбачено, що після завершення будівництва майно буде зареєстровано у встановленому законом порядку як окремо виділений в натурі об`єкт права власності. Майно передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями. Після завершення будівництва майно залишається предметом іпотеки відповідно до цього договору.

11 листопада 2008 року державною приймальною комісією складено акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта по АДРЕСА_3 , який в подальшому затверджено розпорядженням Шевченківської районної державної адміністрації в місті Києві від 31 грудня 2008 року № 2031.

Свідоцтвом про право власності на житло, виданим 09 серпня 2016 року Відділом приватизації державного житлового фонду Управління житлово-комунального господарства Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, підтверджується, що квартира АДРЕСА_4 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 та членам його сім`ї - ОСОБА_3 і ОСОБА_5 в рівних частках кожному. Квартира приватизована згідно із Законами України Про приватизацію державного житлового фонду та Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитку .

Відповідно до статті 1 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV Про іпотеку іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи інтересів.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами.

Майнові права на нерухомість - об`єкт будівництва (інвестування) не вважаються речовими правами на чуже майно, оскільки об`єктом цих прав є не чуже майно, а також не вважаються правом власності, оскільки об`єкт будівництва (інвестування) не існує на момент встановлення іпотеки, а тому не може існувати й право власності на нього.

Майнове право, що є предметом застави (іпотеки), - це обумовлене право набуття у майбутньому права власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, необхідні й достатні для набуття речового права.

Майновими визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги.

Майнове право, яке можна визначити як право очікування, є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі № 6-318цс15 та від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1858цс15, від яких не відступила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 20 березня 2019 року у справі № 761/20612/15-ц (провадження № 14-39цс19).

За змістом частин першої, третьої статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи; правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Згідно з частиною першою статті 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Відповідно до частини другої статті 583 ЦК України заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

Статтями 1, 5 Закону України Про іпотеку (в редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору іпотеки) передбачено, що застава майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено, регулюється за правилами, визначеними цим Законом. Предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом. Предметом іпотеки також може бути об`єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому. Частина об`єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотека поширюється на частину об`єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості.

Верховний Суд у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17) зазначив, що преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Верховний Суд своєю постановою від 19.02.2020 року у справі № 761/22265/17 (провадження № 61-5216св19) скасував постанову Київського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 28 листопада 2018 року залишив у силі, яким визнано недійсним договір іпотеки від 30.01.2008 року № ДІ-251, укладений між ЗАТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Повєткіною Н. М. та зареєстрований в реєстрі за № 246, з наступними змінами, в частині передачі в іпотеку майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 .

При цьому вказав, що на час укладення оспорюваного договору іпотеки стаття 5 Закону України Про іпотеку не визначала майнові права як предмет іпотеки, а відповідні зміни до цієї статті були внесені Законом України від 25 грудня 2008 року Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва , який набрав чинності 14 січня 2009 року. Договір іпотеки майнових прав на не закінчену будівництвом квартиру, укладений до вказаної дати, тобто з порушенням вимог Закону України Про іпотеку , підлягає визнанню недійсним.

З урахуванням наведеного, оскільки договір іпотеки № ДІ-251 від 30.01.2008 року, умовами якого визначено право позивача на звернення на квартиру в„– 112 , визнано недійсним судовим рішенням, яке набрало законної сили, а відтак позивач втратив право на передбачене указаним договором право звернення на квартиру АДРЕСА_4 .

Окрім того, вимоги щодо припинення права часткової власності ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 про скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію прав та їх обтяжень задоволенню не підлягають, оскільки банк з моменту визнання недійсним договору іпотеки втратив права на вищевказану квартиру.

З урахуванням наведеного, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 259, 263, 264, 265, 268, 272 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовної заяви ПАТ КБ Приватбанк до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , треті особи які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору ТОВ Епсілон Бізнес , Служба безпеки України, Служба у справах дітей Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Шевченківський районний суд м. Києва.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: