Постанова

від 29.12.2020 по справі 908/1393/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.12.2020 року м.Дніпро Справа № 908/1393/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів : Чередко А.Є., Коваль Л.А.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергохім" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05.06.2020 (суддя Дроздова С.С.)

у справі №908/1393/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергохім", м. Запоріжжя

до відповідача: Держава в особі представника Міністерства юстиції України, м. Київ

про стягнення 280 713 грн. 55 коп.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Техенергохім" звернулося до Господарського суду Запорізької області із позовною заявою до Держави в особі представника Міністерства юстиції України про стягнення 280 713, 55 грн збитків, завданих органом державної влади на підставі ст. 56 Конституції України.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.06.2020 справу № 908/1393/20 передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Не погодившись з вказаною ухвалою Товариством обмеженою відповідальністю "Техенергохім" через підсистему Електронний суд подано апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 та на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05.06.2020, згідно якої апелянт просить скасувати вказані ухвали та передати справу №908/1393/20 до господарського суду Запорізької області для продовження розгляду.

02.07.2020 було витребувано з господарського суду міста Києва справу №908/1393/20.

Господарським судом міста Києва, згідно листа від 14.07.2020, надано відповідь на запит та повідомлено, що матеріали позовної заяви ТОВ Техенергохім було скеровано до Північного апеляційного господарського суду у зв`язку з надходженням апеляційної скарги на ухвалу господарського суду міста Києва від 24.06.2020 про повернення вказаної позовної заяви і доданих до неї документів позивачу.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.07.2020 було відкладено вирішення питання щодо прийняття Центральним апеляційним господарським судом процесуального рішення з розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергохім" на ухвалу господарського суду Запорізької області від 05.06.2020 до надходження до Центрального апеляційного господарського суду справи №908/1393/20.

24.07.2020 від апелянта надійшла заява про усунення недоліків, якою останнім уточнено прохальну частину апеляційної скарги та згідно якої ТОВ Техенергохім просить скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 05.06.2020 та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергохім" на ухвалу господарського суду Запорізької області від 05.06.2020 у справі №908/1393/20 у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи.

Частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 271 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що апеляційна скарга подана на ухвалу про передачу справи на розгляд іншого суду, оскарження якої передбачено пунктом 8 частини першої статті 255 Господарського процесуального кодексу України, перегляд оскаржуваної ухвали суду першої інстанції підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та перевіривши правильність висновків місцевого господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю Техенергохім звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Держави в особі представника Міністерства юстиції України 280 713,55 грн. майнової шкоди.

В обґрунтування поданої позовної заяви позивач послався на відсутність в Україні доступу до правосуддя внаслідок суперечки між господарським судом Запорізької області та Запорізьким окружним адміністративним судом, через що ТОВ Техенергохім було завдано збитків у розмірі 280 713,55 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.06.2020 справу № 908/1393/20 передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

В обґрунтування вказаної ухвали місцевий суд послався на ч.5 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає виключну підсудність, зокрема, у разі, якщо відповідачем у справі є міністерство чи інший центральний орган виконавчої влади, справи розглядаються місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ. З урахуванням того, що позивачем подано позовну заяву до Держави в особі представника Міністерства юстиції України судом було ухвалено передати матеріали справи №908/1393/20 за виключною підсудністю на розгляд Господарському суду міста Києва.

За змістом частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частинами першою та другою статті 4 ГПК України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Право особи на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду, в тому числі додержання правил юрисдикції у господарських судах.

Положеннями Господарського процесуального кодексу України визначено такі види юрисдикції (підсудності): предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів (статті 20-23 ГПК України), інстанційна юрисдикція (статті 24-26 ГПК України) та територіальна юрисдикція (підсудність) (статті 27-31 ГПК України).

Відповідно до частини 1 статті 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Статтею 30 Господарського процесуального кодексу України встановлено правила виключної підсудності справ.

Так частиною 5 ст. 30 ГПК України передбачено, що спори, у яких відповідачем є Кабінет Міністрів України, міністерство чи інший центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, незалежно від наявності інших визначених цією статтею підстав для виключної підсудності такого спору іншому господарському суду.

Отже, якщо відповідачем у справі є орган, зазначений у частині 5 статті 30 ГПК України, зокрема, міністерство чи інший центральний орган виконавчої влади, то така справа у будь-якому разі підлягає розгляду місцевим господарським судом юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

У розумінні наведених норм процесуального права виключна підсудність - це правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним господарським судом. Виключна підсудність означає, що певні категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності. Виключна підсудність за змістом частини 5 статті 30 ГПК України визначає суд, яким має бути розглянуто справу. Правило про виключну підсудність застосовується судом у будь-якому випадку за наявності визначених законом умов, не залежить від волі сторін, а також наявності чи відсутності обґрунтувань учасників справи щодо її застосування (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №905/1566/17, від 16.08.2019 у справі №916/142/19).

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору в даній справі є вимоги про відшкодування за рахунок держави 280 713, 55 грн. збитків, завданих органом державної влади на підставі ст. 56 Конституції України та визначено відповідачем Державу в особі представника Міністерства юстиції України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014р. № 228, Міністерство юстиції України (Мін`юст) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мін`юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, державну політику з питань банкрутства, у сфері нотаріату, організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - виконання рішень), державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації обтяжень рухомого майна, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, реєстрації статуту територіальної громади м. Києва, реєстрації статутів Національної академії наук та національних галузевих академій наук, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб`єктів інформаційної діяльності, у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, у сфері правової освіти населення; забезпечує формування державної політики у сфері архівної справи і діловодства та створення і функціонування державної системи страхового фонду документації.

Таким чином, оскільки учасником у справі є Міністерство юстиції України, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що справа №908/1393/20 відповідно до приписів частини 5 статті 30 Господарського процесуального кодексу України підсудна господарському суду м. Києва.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Частиною 3 статті 31 ГПК України визначено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 ГПК України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно із статтею 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява №32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 (заяви № 29458/04, № 29465/04) зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Zand v. Austria", висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]".

Таким чином, складова верховенства права, закріплена у пункті 1 статті 6 Конвенції, передбачає, зокрема, розгляд справи належним судом, в даному випадку судом, яким процесуальним законом надано право розглядати спір за певним суб`єктним складом.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції були правомірно застосовані положення частини п`ятої статті 30 ГПК України та вирішено передати справу №908/1393/20 за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду міста Києва.

Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 269, 275-279 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Техенергохім на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05.06.2020 у справі №908/1393/20 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05.06.2020 у справі №908/1393/20 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю Техенергохім .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.Ф.Мороз

Суддя Л.А. Коваль

Суддя А.Є.Чередко