Рішення

від 09.04.2021 по справі 908/1393/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.04.2021Справа № 908/1393/20 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергохім"

до Держави, в особі представника Міністерства юстиції України

про відшкодування збитків 280713,55 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Без виклику сторін (судове засідання не проводилося).

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.06.2020 у справі № 908/1393/20 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергохім" про стягнення з Держави, в особі представника - Міністерства юстиції України, 280713,55 грн. майнової шкоди передано за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 вказану позовну заяву було повернуто без розгляду позивачу.

Поставною Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2020 ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 у даній справі скасовано та направлено матеріали справи №908/1393/20 з позовною заявою до Господарського суду міста Києва на стадію прийняття позовної заяви та вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Матеріали справи №908/1393/20 повернулися до Господарського суду міста Києва однак відразу були направлені до Центрального апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05.06.2020.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.12.2020 вказану ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05.06.2020 про передачу позовної заяви у справі №908/1393/20 за підсудністю до Господарського суду міста Києва залишено без змін.

Матеріали справи №908/1393/20 разом з позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХЕНЕРГОХІМ" до Держави про стягнення 280713,55 грн. повернулися до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2021 було відкрито провадження у справі №908/1393/20 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

На підставі ст. 56 Конституції України позивач просить суд відшкодувати за рахунок держави 280713,55 грн. майнової шкоди завданої відсутністю в Україні доступу до правосуддя внаслідок суперечки між Uосподарським судом Запорізької області та Запорізьким окружним адміністративним судом.

Суд зауважує, що ним залишався позов без розгляду та запитувалося у позивача щодо уточнення підстав і вимог позову, та позивач у заяві про усунення недоліків позову підтвердив, що даний позов подано про відшкодування шкоди завданої недоступом до правосуддя.

На обґрунтування позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Техенергохім" посилалося на те, що ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області винесено податкову вимогу від 16.03.2015 № 345-23 про наявність у позивача податкового боргу на загальну суму 232457 грн. та прийнято рішення від 16.03.2015 року № 41 про опис майна у податкову заставу, яку постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06.07.2015 року у справі № 808/2973/15 визнано протиправною та скасовано цю податкову вимогу № 345-23 від 16.03.2015 на загальну суму 232 457 грн., в тому числі авансовий внесок з податку на прибуток за лютий 2015 року в сумі 37 278 грн., та податок на прибуток за 2014 рік в сумі 195179 грн., прийняту ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя; визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області про опис майна у податкову заставу від 16.03.2015 року № 41.

Позивач вважає, що ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя, не зважаючи на доведеність протиправності вимоги про сплату податкового боргу в сумі 280713,55 грн., продовжила свої протиправні дії та необґрунтовано привласнила грошові кошти позивача.

У липні 2016 року позивач звернувся до Uосподарського суду Запорізької області з позовною заявою до Державної казначейської служби України про стягнення з Державного бюджету України через управління Lержавної казначейської служби України у Ленінському районі м. Запоріжжя матеріальної шкоди в сумі 280713,55 грн., завданої протиправними діями Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління фіскальної служби у Запорізькій області щодо зарахування платежів з авансового внеску з податку на прибуток за лютий 2015 року в сумі 37278 грн., за 2014 рік в сумі 195179 грн. та пені в сумі 48256,55 грн. в рахунок погашення податкового боргу, відсутність якого встановлено постановою Pапорізького окружного адміністративного суду від 06.07.2015 в справі № 808/2973/15.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.09.2016 позов задоволено та стягнуто з Державного бюджету України 280713,55 грн. шкоди, заподіяної внаслідок неправомірних дій Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області в особі Відділення у Дніпровському районі м. Запоріжжя на користь ТОВ "Техенергохім".

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2016 зазначене рішення суду першої інстанції скасовано та в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2016 та рішення господарського суду Запорізької області від 29.09.2016 року скасовано, справу № 908/1765/16 передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.07.2017 провадження у справі № 908/1765/16 припинено з підстави, що між сторонами виникли правовідносини, які за своїм характером витікають з адміністративних правовідносин та є публічно-правовими, а тому даний спір не є господарським.

У вересні 2017 року позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної казначейської служби України про стягнення з Державного бюджету України через управління Державної казначейської служби України у Ленінському районі м. Запоріжжя матеріальної шкоди в сумі 280713,55 грн., завданої протиправними діями Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління фіскальної служби у Запорізькій області щодо зарахування платежів з авансового внеску з податку на прибуток за лютий 2015 року в сумі 37 278 грн., за 2014 рік в сумі 195179 грн. та пені в сумі 48256,55 грн. в рахунок погашення податкового боргу, відсутність якого встановлено постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06.07.2015 року в справі № 808/2973/15.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року у відкритті провадження у справі № 808/2684/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХЕНЕРГОХІМ" до Управління Державної казначейської служби України у Дніпровському районі м. Запоріжжя про стягнення матеріальної шкоди відмовлено.

Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року обґрунтовано тим, що дана вимога повинна розглядатись господарським судом Запорізької області за правилами господарського судочинства.

Згодом позивач знову звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди у сумі 280713,55 грн. та рішенням Господарського суду Запорізької області №908/1936/17 від 16.01.2018 відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергохім" до Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Запорізькій області (відділення у Дніпровському районі м. Запоріжжя).

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.05.2018 рішення господарського суду Запорізької області від 16.01.2018 у справі №908/1396/17 залишено без змін.

Через відділ діловодства суду 19.02.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог зазначив, що недоступ до правосуддя не може бути предметом спору та має оскаржуватися не у судовому порядку. Доводи позовної заяви фактично зводяться до переоцінки висновків суду, крім того шкоду фактично було заподіяно податковою службою, а не Міністерством юстиції України чи судами.

Також, відповідач вважає, що він є неналежним відповідачем, що є підставою для відмови у задоволенні вимог позову.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що не має намір подавати заперечення на відзив, оскільки він не стосується предмету спору та повторно наголосив, що його позов подано на підставі ст. 56 Конституції України про відшкодування шкоди завданої відсутністю в Україні доступу до правосуддя.

Суд зауважує, що позивачем жодних доказів у справі подано не було, з посиланням на те, що правовідносини по даному спору були встановлені у рішеннях (постановах) інших судів.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Як було встановлено у постанові Запорізького окружного адміністративного суду від 06.07.2015 у справі № 808/2973/15, постанові Запорізького окружного адміністративного суду від 01.06.2017 у справі № 808/3860/16 та рішенні Господарського суду Запорізької області №908/1936/17 від 16.01.2018, які набрали законної сили, Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління фіскальної служби у Запорізькій області винесено податкову вимогу № 345-23, у якій встановлено, що у Товариства з обмеженою відповідальністю Техенергохім наявний податковий борг на загальну суму 232457 грн., та прийнято рішення № 41 від 16.03.2015 про опис майна у податкову заставу.

Разом з тим, постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06.07.2015 у справі № 808/2973/15 такі дії податкової були визнані протиправними та скасовано податкову вимогу № 345-23 від 16.03.2015 на загальну суму 232457,00 грн., в тому числі авансовий внесок з податку на прибуток за лютий 2015 року в сумі 37278,00 грн., та податок на прибуток за 2014 рік в сумі 195179,00 грн., прийняту Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління фіскальної служби у Запорізькій області; визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління фіскальної служби у Запорізькій області про опис майна у податкову заставу від 16.03.2015 № 41; стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Техенергохім 464,91 грн. судового збору.

Запорізьким окружним адміністративним судом в постанові від 06.07.2015 у справі №808/2973/15 встановлено, що у ТОВ Техенергохім відсутній податковий борг, а тому підстави для надсилання податкової вимоги та, як наслідок, прийняття рішення про опис майна у податкову заставу, у ДПІ були відсутні. Платіжні доручення свідчать про сплату позивачем авансового внеску з податку на прибуток у розмірі та строки, встановлені згідно з нормами Податкового кодексу України, зокрема, з відповідним призначенням платежу.

Згодом, Запорізькою об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС (відділення у Дніпровському районі м. Запоріжжя) винесено податкову вимогу №4662-17 від 23.11.2016, у якій встановлено, що у Товариства з обмеженою відповідальністю Техенергохім наявний податковий борг на загальну суму 476112 грн. 09 коп.

Запорізьким окружним адміністративним судом в постанові від 01.06.2017 у справі № 808/3860/16 встановлено, що на дату винесення податкової вимоги від 23.11.2016 №4662-17 сума 476112,09 грн. неправомірно визначена як податковий борг Товариства з обмеженою відповідальністю Техенергохім , оскільки після 28.10.2015 контролюючий орган повинен був виконати судове рішення щодо скасування податкової вимоги від 16.03.2015 №345-23 на загальну суму 232 457,00 грн. з відображенням в інтегрованій картці платника податку, що в свою чергу дозволило б зараховувати подальші платежі позивача за напрямком їх сплати.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на вищенаведене суд дійшов висновку що у своїй позовній заяві позивач посилається на обставини, які вже розглядались неодноразово, однак відповідачем за цими правовідносинами позивач кожного разу визначав різних осіб.

У постанові Запорізького окружного адміністративного суд від 06.07.2015 у справі № 808/2973/15 судом встановлено той факт, що ВАТ Банк Фінанси та Кредит всупереч умовам договору банківських рахунків від 10.08.2017 №27045 не було здійснено перерахування коштів до Державного бюджету України, що також підтверджується копіями виписок ВАТ Банк Фінанси та Кредит .

Посилання позивача щодо завдання йому шкоди внаслідок недоступу до правосуддя не можуть бути прийняті судом, оскільки право позивача на доступ до правосуддя не було порушено, що підтверджується вищевикладеними обставинами.

При вирішенні даного спору судом не досліджується та тим паче не встановлюється протиправність дій Держави, які вчинялися через Запорізьку об`єднану державну податкову інспекцібю головного управління ДФС у Запорізькій області, оскільки позивач вважає, що його було обмежено у доступі до правосуддя через суперечку судів щодо підсудності позову Товариства з обмеженою відповідальністю Техенергохім до Управління державної казначейської служби України у Дніпровському районі м. Запоріжжя.

Як встановлено судом, позивач скористався своїм правом на звернення з позовами в порядку господарського та адміністративного судочинства, але будучи обізнаним про припинення провадження у справі не скористався своїм право на апеляційне чи касаційне оскарження ухвали Господарського суду Запорізької області від 06.07.2017 про припинення провадження справі № 908/1765/16 та ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 14.09.2017 про відмову у відкритті провадження у справі № 808/2684/17.

Щодо посилань Міністерства юстиції України, що він є неналежним відповідачем у даній справі, то суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові № 910/23967/16 від 19.06.2018 року зазначила, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Тобто, у даному випадку заявлені позивачем вимоги висуваються не безпосередньо до Міністерства юстиції України, а до Держави, а Міністерство є лише органом державної влади, якого позивач визначив як представника Держави у даній справі.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відшкодування матеріальної шкоди за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із ч. 1 ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Таким чином, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення шкоди, згідно приписів ст. 56 Конституції України та ст. 1173 Цивільного кодексу України потрібна наявність таких елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; розміру шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та шкодою.

Спеціальна правова позиція статті 1173 Цивільного кодексу України на відміну від загальних елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для наявності підстав для стягнення шкоди, виключає такий елемент як наявність вини.

За таких обставин, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього державного органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Причому, неправомірність рішення, дій або бездіяльності органу державної влади має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиційне значення для справи про відшкодування шкоди.

За відсутності хоча б одного з цих (трьох) елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише в результаті неправомірної поведінки відповідача, і є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Стаття 56 Конституції України проголошує право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Дане положення Основного Закону України реалізується нормами статті 1173 Цивільного кодексу України, якими закріплено спеціальний випадок відшкодування шкоди, що має певні особливості порівняно з загальними правилами про деліктну відповідальність.

Отже, зазначеною правовою нормою встановлено відповідальність за завдання шкоди особливим суб`єктом, здійснення ним особливих функцій, тощо.

Суб`єктом відповідальності за даною статтею є держава, Автономна республіка Крим, орган місцевого самоврядування, які відшкодовують шкоду, завдану безпосереднім заподіювачем шкоди - органом державної влади, органом Автономної республіки Крим та органом місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.

У цивільному праві під шкодою розуміється пошкодження чи знищення суб`єктивного цивільного права, блага чи інтересу.

Таким чином, на відміну від загальної норми ст.1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини), спеціальна норма ст.1173 ЦК України допускає обґрунтованість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів, тобто за наявності трьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки у вигляді незаконних рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, збитків та їх розміру, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками).

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

За умови відсутності вказаних трьох елементів цивільно-правова відповідальність держави у вигляді відшкодування шкоди не настає.

У спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу державної влади та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Відповідно до ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів. Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавана шкоди (цивільне правопорушення). У таких деліктних зобов`язаннях заподіювач шкоди та відповідач не збігаються.

Суд дійшов висновку, що позивачем не доведено склад цивільного правопорушення відповідно до вимог ЦК України з боку Держави, шляхом завдання шкоди через недоступ позивачу до правосуддя, про який він зазначає.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами вчинення неправомірних дій, завданою протиправною поведінкою відповідача та причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідача у даній справі та наявністю шкоди позивача, з огляду на недоведеність викладених у позові обставин щодо неправомірності дій щодо недоступу до правосуддя судами.

На підставі викладеного у задоволенні позову необхідно відмовити.

Судом враховано, що ст. 3 Закону України Про судовий збір встановлено, що судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури або суду.

Керуючись ст.ст. 86, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергохім" до Держави про відшкодування збитків у сумі 280713,55 грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Р.Б. Сташків