Постанова

від 22.06.2021 по справі 908/1393/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2021 р. Справа№ 908/1393/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Демидової А.М.

Ходаківської І.П.

за участю секретаря судового засідання Островерхої В.Л.

за участю представників сторін зазначених у протоколі судового засідання від 22.06.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Техенергохім

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2021

у справі №908/1393/20 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Техенергохім

до Держави, в особі представника Міністерства юстиції України

про відшкодування збитків 280 713,55 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Техенергохім (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Держави в особі Міністерства юстиції України (далі - відповідач) про стягнення 280 713,55 грн збитків та судових витрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що внаслідок протиправних дій Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Запоріжжя Головного управління фіскальної служби у Запорізькій області йому було завдано матеріальної шкоди у розмірі 280 713,55 грн. За захистом порушеного права позивач звернувся до Господарського суду Запорізької області (справа №908/1765/16), за результатами вирішення якої провадження у справі припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, в ред. до 15.12.2017, оскільки суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини, які за своїм характером випливають з адміністративних правовідносин та є публічно-правовими, а тому даний спір не є господарським. Позивач 11.09.2017 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом (справа №808/2684/17), за результатами розгляду якої позивачу відмовлено у відкритті провадження на підставі п.1 ч.1 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України, в ред. до 15.12.2017.

За твердженнями позивача майнова шкода у розмірі 280 713,55 грн має бути відшкодована за рахунок держави, завданої внаслідок відсутності в Україні доступу до правосуддя через суперечливі позиції Господарського суду Запорізької області та Запорізького окружного адміністративного суду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.04.2021 у справі №908/1393/20 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Техенергохім до Держави про відшкодування збитків у сумі 280 713,55 грн відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності позивачем належними та допустимими доказами вчинення неправомірних дій, завданою протиправною поведінкою відповідача та причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідача у даній справі та наявністю шкоди позивача, з огляду на недоведеність викладених у позові обставин щодо неправомірності дій щодо не доступу до правосуддя судами.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Техенергохім звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2021 і направити справу для розгляду до Господарського суду Запорізької області.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що завдавач шкоди та особа, яка зобов`язана відшкодовувати завдану державними органами шкоду є різними особами, проте суд першої інстанції зазначеного не врахував.

На переконання апелянта, місцевий господарський суд виходив з того, що ухвали Господарського суду Запорізької області і Запорізького окружного адміністративного суду є незаконними та потребували оскарження в апеляційному та касаційному порядку.

Конституція України та Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод гарантують право на звернення до суду, а стаття 1166 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію вини особи, яка вчинила правопорушення.

Крім того, як вказує апелянт суд не розглянув підстави позову та не врахував правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.04.2021 у справі №908/1393/20 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Техенергохім передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Владимиренко С.В., суддів Ходаківської І.П., Демидової А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2021 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №908/1393/20. Відкладено розгляд питання про відкриття повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Техенергохім на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2021 у справі №908/1393/20. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю Техенергохім на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2021 у справі №908/1393/20. Розгляд апеляційної скарги призначити на 22.06.2021 об 11 год. 45 хв. Учасникам справи надано право подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання, заперечення, пояснення до 28.05.2021.

18.05.2021 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшов письмовий відзив відповідача на апеляційну скаргу позивача, за яким відповідач просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Техенергохім без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2021 у справі №908/1393/20 залишити без змін.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що суд не має можливості оцінювати дії судів в межах розгляду даної справи, а отже, і визнавати їх протиправними, що в свою чергу є необхідним для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди.

Міністерство юстиції України, яке було визначене в якості представника держави, не являється тим суб`єктом, який порушив права та інтереси позивача, не здійснило жодних дій, спрямованих на завдання збитків позивачу, та не являється учасником спірних правовідносин. Жодним нормативно-правовим актом Міністерство юстиції України не наділене повноваженнями представляти державу в даній категорії справ.

Позивач своїх представників в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду повідомлений належним чином згідно вимог ст. 120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), про що свідчать відмітки про отримання на поштових повідомленнях 0411634442391, 0411634442405.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Представник відповідача у судовому засіданні 22.06.2021 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2021 у справі №908/1393/20 залишити без змін.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вказує позивач, Державною податковою інстанцією у Ленінському районі міста Запоріжжя Головного управління фіскальної служби у Запорізькій області винесено податкову вимогу №345-23 від 16.03.2015 про наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю Техенергохім податкового боргу на загальну суму 232 457,00 грн та прийнято рішення №41 від 16.03.2015 про опис майна у податкову заставу.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06.07.2015 у справі № 808/2973/15, яка набрала законної сили, визнано протиправною та скасовано податкову вимогу №345-23 від 16.03.2015 на загальну суму 232 457,00 грн, в тому числі авансовий внесок з податку на прибуток за лютий 2015 року у сумі 37 278,00 грн, та податок на прибуток за 2014 рік в сумі 195 179,00 грн, прийняту Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Запоріжжя Головного управління фіскальної служби у Запорізькій області. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Запоріжжя Головного управління фіскальної служби у Запорізькій області про опис майна у податкову заставу від 16.03.2015 №41.

Запорізьким окружним адміністративним судом у постанові від 06.07.2015 у справі №808/2973/15 встановлено, що 04.02.2015 позивачем надано до ВАТ Банк Фінанси та Кредит платіжне доручення №323 для сплати авансового внеску з податку на прибуток за лютий 2015 року з поточного рахунку № НОМЕР_1 грошових коштів у розмірі 37 278,00 грн, яке одержано банком у день його подання. Також позивачем надано до ВАТ Банк Фінанси та Кредит платіжне доручення від 11.03.2015 №417 для сплати податку на прибуток за 2014 рік з поточного рахунку № НОМЕР_1 грошових коштів у розмірі 195 179,00 грн, яке одержано банком у день його подання (11 березня 2015 року). Копії вказаних платіжних доручень з відміткою банківської установи були надіслані позивачем Інспекції разом із супровідними листами. Проте, всупереч умовам Договору банківського рахунку від 10 серпня 2007 року №27046, Банк не здійснив перерахування коштів до державного бюджету.

Під час розгляду справи №808/2973/15 Запорізьким окружним адміністративним судом встановлено, що у позивача відсутній податковий борг, а тому, підстави для надсилання податкової вимоги та, як наслідок, прийняття рішення про опис майна у податкову заставу, у ДПІ були відсутні.

Крім того, Запорізьким окружним адміністративним судом прийнято постанову від 01.06.2017 у справі №808/3860/16, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Техенергохім до Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС (відділення у Дніпровському районі м. Запоріжжя) про скасування податкового боргу задоволено. Скасовано суму податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю Техенергохім у розмірі 476 112,09 грн, визначену у податковій вимозі від 23.11.2016 №4662-17, прийняту Запорізькою об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС (відділення у Дніпровському районі м. Запоріжжя). Скасовано податкову вимогу від 23.11.2016 №4662-17 на загальну суму 476 112,09 грн, прийняту Запорізькою об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС (відділення у Дніпровському районі м. Запоріжжя).

При прийнятті вказаної постанови Запорізьким окружним адміністративним судом встановлено, що на дату винесення податкової вимоги від 23.11.2016 №4662-17 сума 476 112,09 грн неправомірно визначена як податковий борг Товариства з обмеженою відповідальністю Техенергохім , оскільки після 28.10.2015 контролюючий орган повинен був виконати судове рішення щодо скасування податкової вимоги від 16.03.2015 №345-23 на загальну суму 232 457,00 грн з відображенням в інтегрованій картці платника податку, що в свою чергу дозволило б зараховувати подальші платежі позивача за напрямком їх сплати. Запорізькою об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС (відділення у Дніпровському районі міста Запоріжжя) винесено податкову вимогу №4662-17 від 23.11.2016, у якій встановлено, що у Товариства з обмеженою відповідальністю Техенергохім наявний податковий борг на загальну суму 476 112,09 грн.

У липні 2016 року позивач звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Управління Державної казначейської служби України у Ленінському районі міста Запоріжжя, Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління фіскальної служби у Запорізькій області в особі Відділення у Дніпровському районі м. Запоріжжя Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області про стягнення 280 713,55 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.09.2016 у справі №908/1765/16 позов задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України (територіальний орган Казначейства за місцезнаходженням органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятого рішення якого заподіяно шкоду: Управління Державної казначейської служби України у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області) 280 713,55 грн шкоди, заподіяної внаслідок неправомірних дій Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління фіскальної служби у Запорізькій області в особі Відділення у Дніпровському районі м. Запоріжжя Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Техенергохім .

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2016 апеляційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області, м. Запоріжжя задоволено. Апеляційну скаргу заступника прокурора Запорізької області, м. Запоріжжя задоволено. Апеляційну скаргу Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області, м. Запоріжжя задоволено. Рішення Господарського суду Запорізької області від 29.09.2016 року у справі №908/1765/16 скасовано. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Техенергохім , м. Запоріжжя відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.04.2017 касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Техенергохім задоволено частково. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2016 року та рішення господарського суду Запорізької області від 29.09.2016 року скасовано, справу № 908/1765/16 передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Направляючи справу №908/1765/16 на новий розгляд Вищий господарський суд України зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшовши висновку про те, що господарський суд не має права надавати оцінку діям ДПІ стосовно правомірності віднесення платежів з іншим призначенням в рахунок погашення податкового боргу в межах господарського спору, не вирішив питання підвідомчості цього спору господарським судам і фактично не розглянув позов по суті з урахуванням заявлених вимог про стягнення матеріальної шкоди, не навівши правової оцінки правильності обраного способу захисту порушених прав, та передчасно відмовив у позові, чим позбавив позивача права на судовий захист.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.07.2017 припинено провадження у справі № 908/1765/16 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України в ред. до 15.12.2017, - спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

В ч.4 ст.80 ГПК України в ред. до 15.12.2017 встановлено, що ухвалу про припинення провадження у справі може бути оскаржено.

Позивач не скористався своїм правом, визначеним ст. 91, п.7 ч.1 ст.106 ГПК України в ред. до 15.12.2017, на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Запорізької області від 06.07.2017 про припинення провадження у справі № 908/1765/16, прийнятої на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України в ред. до 15.12.2017.

11.09.2017 позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Управління державної казначейської служби України у Дніпровському районі м. Запоріжжя, в якому просив суд стягнути з Державного бюджету України через УДКСУ у Дніпровському районі м. Запоріжжя на користь ТОВ Техенергохім 280 713,55 грн матеріальної шкоди, завданої протиправними діями Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.09.2017 у відкритті провадження у справі №808/2684/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Т Техенергохім до Управління державної казначейської служби України у Дніпровському районі м. Запоріжжя про стягнення матеріальної шкоди відмовлено. Роз`яснено Товариству з обмеженою відповідальністю Техенергохім , що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства Господарським судом Запорізької області.

В ч.4 ст.109 Кодексу про адміністративне судочинство в ред. до 15.12.2017 встановлено, що ухвала про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі може бути оскаржено особою, яка подала позовну заяву.

Позивач не реалізував своє право визначене ст.185 Кодексу адміністративного судочинства в ред. до 15.12.2017 на апеляційне оскарження ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 14.09.2017 про відмову у відкритті провадження у справі №808/2684/17, прийняту на підставі п.1 ч.1 ст.109 Кодексу адміністративного судочинства в ред. до 15.12.2017.

Відповідно до п.8 ч.2 ст.129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_1 щодо офіційного тлумачення положень пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України, частини другої статті 383 Кримінально-процесуального кодексу України у справі N 1-33/2007 від 11.12.2007 №11-рп/2007 зазначено, що можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанції є складовою права особи на судовий захист; перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абз.3 п.п.3.1 п.3 мотивувальної частини).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі- Конвенція) не вимагає від держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Разом з тим там, де такі суди існують, гарантії, що містяться в ст.6 Конвенції, повинні відповідати, зокрема, забезпеченню ефективного доступу до цих судів для того, щоб учасники судового процесу могли отримати рішення, яке стосується їх цивільних прав та обов`язків (п.65 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Гофман проти Німеччини від 11.10.20021 та п.122 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Кудла проти Польщі від 26.10.2000).

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у рішенні у справі Белле проти Франції ( Bellet v. France , заява № 13343/87) від 04.12.1995 Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права . Як засвідчує позиція Європейського суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

Враховуючи те, що позивач не скористався наданим йому правом на апеляційний перегляд вказаних ухвал, твердження його про обмеження його доступу до правосуддя не заслуговує на увагу, оскільки позивачем не було вичерпано всі засоби захисту своїх прав, передбачені національною правовою системою. Під поняттям вичерпання національних засобів захисту слід розуміти звернення заявника до всіх судових інстанцій держави, включаючи касаційну інстанцію у визначених законом випадках, про що зазначено в п.8 ч.2 ст.129 Конституції України.

За таких обставин, позивачем не доведено порушення його прав на доступ до правосуддя внаслідок протиправних дій держави.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відшкодування матеріальної шкоди за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Згідно ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019р. у справі №242/4741/16-ц наведено правовий висновок щодо правової підстави для цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження, яким є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби, інші докази.

За відсутності хоча б одного з цих (трьох) елементів цивільна відповідальність не настає.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем завдання йому шкоди заявленої до стягнення з Держави Україна в особі представника - Міністерства юстиції України внаслідок недоступу до правосуддя, а також складу цивільного правопорушення відповідно до вимог ЦК України шляхом завдання шкоди через недоступ позивача до правосуддя, про який він зазначає, оскільки право позивача на доступ до правосуддя не було порушено.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові № 910/23967/16 від 19.06.2018 року зазначила, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Тобто, у даному випадку заявлені позивачем вимоги висуваються не безпосередньо до Міністерства юстиції України, а до Держави Україна, а Міністерство є лише органом державної влади, якого позивач визначив як представника Держави у даній справі.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі Федорченко та Лозенко проти України від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення поза розумним сумнівом . Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Апеляційним господарським судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпані висновки доводам позивача, викладеним в апеляційній скарзі із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Техенергохім на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2021 у справі №908/1393/20 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2021 у справі №910/1393/20 підлягає залишенню без змін.

Судові витрати за апеляційний перегляд покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю Техенергохім відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Техенергохім на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2021 у справі №908/1393/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2021 у справі №908/1393/20 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю Техенергохім .

4. Матеріали справи №908/1393/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст.ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 25.06.2021.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді А.М. Демидова

І.П. Ходаківська