Рішення

від 12.01.2021 по справі 922/3582/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3582/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.

розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «С.І. Трейдінг» , 84100, Донецька обл., м. Слов`янськ, вул. Університетська, буд. 36, код 39406494;

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Фідлайф» , 61166, Харківська область, м. Харків, вул. Новгородська, буд.11, код ЄДРПОУ 40514620.

про стягнення заборгованості за договором постачання товару №196 від 11.09.2018 у розмірі 215835,76грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «С.І. Трейдінг» звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом вх. 3582/20 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Фідлайф» , в якому просить стягнути з останнього заборгованість за договором постачання товару №196 від 11.09.2018 у розмірі 215835,76грн., з яких 202526,93грн. - боргу, 7174,45грн. - 3%річних та 6 134,38грн. інфляційних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору постачання товару №196 від 11.09.2018 в частині повної та своєчасної оплати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/3582/20. Розгляд справи №922/3582/20 вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачеві строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву та заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Встановлено позивачеві строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання.

З метою повідомлення сторін про розгляд даної справи, судом було направлено копії ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи. Позивачем та відповідачем ухвалу суду про відкриття провадження у справі було отримано 20.11.2020, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд даної справи.

27 листопада до суду надійшов відзив відповідача, в якому останній заперечує проти позову, просить суд позовну заяву залишити без задоволення, з тих підстав, що позивачем в порушення умов договору не було надано посвідчень про якість поставленого товару, у зв`язку з чим відповідач не може використовувати зазначену сировину у своїй господарській діяльності, про що було повідомлено позивача, та застосовано відносно відповідача оперативно-господарські санкції у вигляді притримання оплати за поставлений товар. Також відповідач у відзиві зазначає, що ним було прийнято рішення про утримання суми ПДВ з загальної вартості партій, які поставлялись позивачем в рамках виконання Специфікації №5 до договору, оскільки з отриманого відповідачем запиту від ГУ ДПС у Харківській області ТОВ «Торговий Дім «Фідлайф» дізналось, що є істотні підстави, що позивачем було порушено порядок складання податкових накладних та неправомірно завищено суму податкового кредиту у липні 2019 року.

04 грудня 2020 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив ТОВ «Торговий Дім «Фідлайф» , в якій позивач зазначає, що наведені відповідачем заперечення не відповідають дійсним обставинам справи, а тому не спростовують підстав для задоволення позовних вимог. Вказує, що умови укладеного сторонами договору не пов`язують оплату товару з наданням документів, які підтверджують якість товару, відповідачем не пред`являлись позивачу претензії щодо якості товару. Крім того, відповідачем не надано доказів на підтвердження встановлення позивачу строку для передання документів, що стосуються товару, визначених умовами договору, не надано доказів відмови від прийняття товару, відмови від договору, повернення позивачу товару, а прийняття товару відповідачем підтверджується підписами представників відповідача у відповідних накладних. Також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 235 ГК України до суб`єкта господарських зобов`язань, що порушив господарське зобов`язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором, однак в укладеному сторонами договорі відсутні такі оперативно-господарські санкції як при тримання оплати вартості товару за ненадання документів, які підтверджують якість товару. Окрім цього, вказує на безпідставність щодо при тримання відповідачем оплати товару у зв`язку з потенційним визнанням ТОВ «С.І. Трейдінг» фіктивним підприємством.

Всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

11 вересня 2018 року між ТОВ «Торговий Дім «Фідлайф» (покупець) та ТОВ «С.І. Трейдінг» (постачальник) укладено Договір постачання товару №196 (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю сировину для виробництва комбікорму (надалі - товар) у кількості та в асортименті у відповідності до підписаних Специфікацій, які є невід`ємною частиною чинного договору, а покупець зобов`язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору загальна вартість договору приблизно складає 5000000,00грн., у т.ч. ПДВ 20%.

Згідно з п. 2.1 Договору передача товару здійснюється на умовах, що зазначаються сторонами у підписаних Специфікаціях, у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення торгівельних термінів Інкотермс (в редакції 2010 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього договору.

Умовами п. 2.2 Договору сторони погодили, що приймання товару за кількістю та якістю здійснюється сторонами на складі покупця, що зазначається у підписаних сторонами Специфікаціях.

Строк постачання товару зазначається сторонами у підписаних Специфікаціях (п. 2.3 Договору).

Відповідно до п. 2.4 Договору постачання кожної партії товару повинно супроводжуватись наступними товаросупроводжувальними документами: видаткова накладна на партію товару; товарно-транспортна накладна на партію товару.

Пунктом 2.5 Договору сторони погодили, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту його фактичної передачі покупцю (перевізнику покупця) у відповідності до узгоджених сторонами умов постачання, визначених у підписаних Специфікаціях.

Датою постачання товару вважається дата зазначена у видатковій накладній (п. 2.6 Договору).

Згідно з п. 2.7 Договору постачання товару вважається здійсненим з моменту передачі постачаємого товару покупцю разом з усіма товаросупроводжувальними документами (п. 2.4 Договору) та документами, які підтверджують якість товару поставленого товару (п. 3.2 Договору). При ненаданні постачальником таких документів, покупець має право відмовитись від прийняття такого товару до надання постачальником відповідних документів.

Відповідно до п. 2.9 Договору сторони цього договору визнають, що особи, які підписують від їх імені видаткові, товарно-транспортні накладні, та інші документи, що підтверджують виконання взаємних обов`язків по цьому договору та відображають рух товару, є особами належним чином уповноваженими на підписання зазначених документів та виконання у зв`язку з цим відповідних дій, як то приймання товару, передачу товару перевізнику, на зберігання, тощо.

Пунктом 4.1 Договору сторони погодили, що оплата постачаємого постачальником товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника зазначений у чинному договорі на підставі отриманих від постачальника рахунків та на умовах, зазначених у підписаних Специфікаціях.

Ціна за одиницю товару, який постачається постачальником в рамках цього договору, узгоджується сторонами на кожну окрему партію товару та зазначається у підписаних сторонами Специфікаціях (п. 4.2 Договору).

Згідно з п. 6.1 Договору усі спори сторонами вирішуються згідно з ст. 6-8 ГПК, а саме шляхом надання претензії. Спори, в яких не було досягнуто згоди, розв`язуються у відповідності до законодавства України у господарському суді.

Відповідно до п. 9.1 Договору цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2019 року, або до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Проаналізувавши правовідносини між сторонами, які виникли з Договору поставки №19/149 від 20.06.2019, суд дійшов висновку про те, що даний договір за своє правовою природою є договором поставки.

Частиною 1 ст. 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

На виконання умов Договору, 23 липня 2019 року між сторонами підписано Специфікацію №5 до Договору постачання товару №196 від 11.09.2018 (надалі - Специфікація), в якій сторонами, зокрема, погоджено асортимент, кількість, ціну товару та порядок оплати.

Так, відповідно до умов Специфікації постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити наступну партію товару: пшеницю, у кількості 200,00тн, на загальну суму 890000,00грн., у т.ч. ПДВ 20%.

Також умовами Специфікації сторони погодили вид транспорту та базис постачання: автотранспорт, DDP склад покупця - Луганська обл., Кремінський район, с. Бараниківка, вул. Зарічна, 124 (згідно Інкотермс - 2010). Вантажоотримувач - ТОВ «Торговий Дім «Фідлайф» . Приймання товару здійснюється силами і за рахунок покупця. Транспортні витрати за рахунок постачальника.

Згідно умов Специфікації строк постачання товару - до 05 серпня 2019 року включно.

Крім того, умовами Специфікації сторони погодили порядок та строки оплати товару: перерахування 100% вартості партії товару на поточний рахунок постачальника на наступних умовах: 80% вартості товару протягом тридцяти календарних днів з моменту постачання відповідної партії, та 20% решти суми вартості товару оплачується покупцем протягом двох банківських днів після надання податкової накладної, складеної в електронній формі з дотриманням умов щодо реєстрації у порядку, визначеному чинним законодавством України.

На виконання умов Договору та Специфікації позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 283909,74грн. згідно наступних документів:

- видаткова накладна №33 від 31.07.2019 на суму 135279,88грн., товарно-транспортна накладна №8 від 30.07.2019 на суму 135279,88грн.;

- видаткова накладна №34 від 31.07.2019 на суму 148629,86грн., товарно-транспортна накладна №7 від 30.07.2019 на суму 148629,86грн.

Позивачем виписані податкові накладні №7 від 31.07.2019 та №8 від 31.07.2019, які були зареєстровані 07.08.2019 в ЄРПН за реєстровими номерами 9173136392 та 9173143842, що підтверджується відповідними квитанціями.

Виходячи з умов Специфікації №5 від 23.07.2019 до договору строк остаточної оплати грошових коштів за поставлений товар сплив 31.07.2019.

Як стверджує позивач, відповідач не розрахувався за товар у повному обсязі, а тому станом на 02.11.2020 існує заборгованість на суму 202526,93грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що позивачем в порушення умов договору не було надано документів, які підтверджують якість поставленого товару, у зв`язку з чим відповідач не може використовувати зазначену сировину у своїй господарській діяльності, про що було повідомлено позивача, та застосовано відносно відповідача оперативно-господарські санкції у вигляді притримання оплати за поставлений товар.

Суд не погоджується з такими твердженнями відповідача виходячи з наступного.

Згідно з п. 2.7 Договору постачання товару вважається здійсненим з моменту передачі постачаємого товару покупцю разом з усіма товаросупроводжувальними документами (п. 2.4 Договору) та документами, які підтверджують якість товару поставленого товару (п. 3.2 Договору). При ненаданні постачальником таких документів, покупець має право відмовитись від прийняття такого товару до надання постачальником відповідних документів.

Відповідно до п. 3.2 Договору якість кожної парті товару, що постачається, повинна бути підтверджена наступними документами: якісним посвідченням, сертифікатом відповідності - у випадку необхідності у відповідності з вимогами діючого в Україні законодавства, іншими документами, які підтверджують якість та/або безпеку постачає мого постачальником товару.

Зі змісту пункту 2.5 Договору вбачається, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту його фактичної передачі покупцю (перевізнику покупця) у відповідності до узгоджених сторонами умов постачання, визначених у підписаних Специфікаціях. Отже, сторони погодили перехід права власності на поставлений позивачем товар до відповідача в момент передачі йому товару від позивача. А відтак, перехід права власності вимагає від покупця виконання обов`язку щодо оплати вартості поставленого йому товару.

Крім того, умовами договору сторони погодили, що при ненаданні постачальником зазначених у п. 3.2 Договору документів, покупець має право відмовитись від прийняття такого товару до надання постачальником відповідних документів.

В матеріалах справи відсутні докази відмови відповідача від прийняття товару поставленого згідно спірних видаткових накладних, або повернення такого товару, також відсутні докази звернення відповідача до позивача з вимогою надати документи, визначені п.3.2 договору.

До того ж, в укладеному сторонами договорі відсутні погоджені сторонами умови щодо можливості застосування таких оперативно-господарських санкцій як притримання оплати вартості товару за ненадання документів, які підтверджують якість товару.

Посилання відповідача про утримання суми ПДВ з загальної вартості партій, які поставлялись позивачем в рамках виконання Специфікації №5 до договору, є безпідставним та необґрунтованим.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що матеріалах справи відсутні, а відповідачем, в порушення ст. 73, 74 ГПК України, не надані докази, які б спростовували наявність заборгованості перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення остаточного розрахунку за поставлений товар у строки визначені Специфікацією чи повернення товару позивачу, суд дійшов висновку, що сума основного боргу у розмірі 202526,93грн. є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги, що відповідачем не здійснено остаточного розрахунку з позивачем за поставлений товар у порядку та строки визначені договором та Специфікацією, суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання щодо розрахунку з позивачем за поставлений товар згідно видаткових накладних №33 та №34 від 31.07.2019 на загальну суму 202526,93грн. з 01.09.2019.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача 7174,45грн. 3% річних та 6 134,38грн. інфляційних, які останній нараховує за період прострочення з 08.10.2018 по 08.04.2019.

Відповідно до ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок інфляційних у розмірі 6134,38грн., які останній нараховує за період з вересня 2019 року по вересень 2020 року, та розрахунок 3 % річних у розмірі 7174,45грн., які останній нараховує за період прострочення з 31.08.2019 по 04.11.2020, судом встановлено правомірність та обґрунтованість нарахованих позивачем сум, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Водночас, суд зазначає, що не дивлячись на правильність розрахунків, позивачем при складанні сум, які тим заявлені до стягнення останнім допущено арифметичну посилку, оскільки склавши суму боргу - 202526,93грн., 3%річних у розмірі 7174,45грн. та інфляційні у розмірі 6134,38грн., сума складає 215835,76грн., а не 215835,06грн, як то вказує позивач.

Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, загальна сума сплаченого судового збору становить 3237,54грн.

Беручи до уваги те, що позов задоволено частково та враховуючи правила п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим витрати по сплаті судового збору у розмірі 3237,54грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, в іншій частині судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст 2, 73-74, 76-79, 86, 126, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Фідлайф» , (61166, Харківська область, м. Харків, вул. Новгородська, буд.11, код ЄДРПОУ 40514620) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «С.І. Трейдінг» (84100, Донецька обл., м. Слов`янськ, вул. Університетська, буд. 36, код 39406494) заборгованість за договором постачання товару №196 від 11.09.2018 у розмірі 215835,76грн., з яких 202526,93грн. - боргу, 7174,45грн. - 3%річних та 6 134,38грн. інфляційних, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 3237,54грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «С.І. Трейдінг» , 84100, Донецька обл., м. Слов`янськ, вул. Університетська, буд. 36, код 39406494;

Відповідач Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Фідлайф» , 61166, Харківська область, м. Харків, вул. Новгородська, буд.11, код ЄДРПОУ 40514620.

Рішення набирає законної сили в строк та порядку, визначеними ст. 241 ГПК України і може бути оскаржене в стоки і в порядку, визначеними ст. 256, 257 ГПК України з врахуванням п. 4 Прикінцевих Положень ГПК України та п. 17.5 Перехідних Положень ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 12.01.2020.

Суддя Н.А. Новікова