Постанова

від 05.04.2021 по справі 922/3582/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2021 р. Справа № 922/3582/20

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Бородіна Л.І., суддя Плахов О.В.,

за участю секретаря судового засідання: Семенова О.Є.

за участю представників сторін:

від позивача : Олійников С.І. на підставі ордеру АН №1024389 від 23.02.2021;

від відповідача: Ходаківський О.О. - керівник на підставі паспорту ВН343441.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Фідлайф» , м.Харків (вх. №472 Х)

на рішення Господарського суду Харківської області від 12.01.2021 (повний текст складено 12.01.2021) у справі №922/3582/20 (суддя Новікова Н.А.),

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «С.І. Трейдінг» , м.Слов`янськ, Донецька обл.

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Фідлайф» , м.Харків

про стягнення заборгованості за договором постачання товару №196 від 11.09.2018 у розмірі 215 835,76 грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.01.2021 у справі №922/3582/20 позов задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Фідлайф» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «С.І. Трейдінг» заборгованість за договором постачання товару №196 від 11.09.2018 у розмірі 215835,76грн., з яких 202526,93грн. - боргу, 7174,45грн. - 3% річних та 6 134,38грн. інфляційних, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 3237,54грн.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Фідлайф» , в якій скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 12.01.2021 у справі №922/3582/20 та ухвалити нове рішення, яким залишити без задоволення позовні вимоги про стягнення заборгованості на суму 215 835,76 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, скаржником зазначено наступне:

- відповідно до п.2.7. договору, постачання товару вважається здійсненим з моменту передачі постачаємого товару покупцю разом з усіма товаросупроводжувальними документами (п.2.4. договору) та документами, які підтверджують якість поставленого товару (п.3.2. договору). Проте, позивачем не було надано свідоцтва про якість товару поставленого у рамках виконання договору та специфікацій до нього;

- зважаючи на відсутність факту передачі відповідачу якісних свідоцтв на Товар, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Фідлайф» мало правові підстави для застосування оперативно-господарських санкцій у вигляді притримання оплати за договором;

- п.5.7. договору передбачено, що у разі відсутності у постачальника права на формування податкових зобов`язань на суму ПДВ по поставленому на адресу покупця Товару в межах реєстраційної суми, покупець має право утримати суму, рівну сумі несформованих, таким чином, зобов`язань по ПДВ з суми, що належить Постачальнику як оплата за поставлений товар, у зв`язку із чим відповідач скористався своїм правом на притримання суми несформованих зобов`язань з оплати податку на додану вартість.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2021 сформовано колегію суддів апеляційного господарського суду у складі: Мартюхіна Н.О. - головуючий суддя, судді Геза Т.Д., Плахов О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Фідлайф» на рішення Господарського суду Харківської області від 12.01.2021 у справі №922/3582/20; встановлено сторонам строк до 02.03.2021 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання іншим учасникам справи; призначено справу до розгляду на 10.03.2021 о 14:15 год.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.02.2021, у зв`язку із перебуванням головуючого судді Мартюхіної Н.О. у відпустці станом на дату розгляду справи, призначено справу №922/3582/20 до розгляду на "17" березня 2021 р. о 15:15 год.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2021 у зв`язку із перебуванням судді Гези Т.Д. на лікарняному, сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: Мартюхіна Н.О. - головуючий суддя, судді Бородіна Л.І., Плахов О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.03.2021 відкладено розгляд апеляційної скарги на 05.04.2021 о 12:15 год.

Позивач в судовому засіданні 05.04.2021 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та таким, що підлягає залишенню без змін, з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідач в судовому засіданні 05.04.2021 наполягав на задоволенні апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Вважає підприємство позивача ризикованим з огляду на інформацію, зазначену в запиті Головного управління ДПС України в Харківській області №22648/10/20-40-03-11-16 від 18.06.2020, у зв`язку із чим мав правові підстави для застосування заходів, передбачених п.5.7. договору у вигляді притримання суми несформованих зобов`язань з оплати податку на додану вартість .

Крім того, відповідач заявив клопотання, яким просив відкласти розгляд справи на іншу дату, але не раніше закінчення податкової перевірки стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «С.І. Трейдінг» та складання відповідного акту перевірки.

Розглянувши вищевказане клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що в силу положень ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього

Приймаючи до уваги те, що відповідач просить відкласти розгляд справи до моменту отримання нового доказу (акту перевірки податкового органу), який не був предметом дослідження суду першої інстанції та взагалі не існує на теперішній час (доказів протилежного жодним із учасників процесу не надано), зазначені обставини в силу положень ст.269 Господарського процесуального кодексу України унеможливлюють задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 11 вересня 2018 року між ТОВ «Торговий Дім «Фідлайф» (далі - покупець) та ТОВ «С.І. Трейдінг» (далі - постачальник) укладено Договір постачання товару №196 (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю сировину для виробництва комбікорму (надалі - товар) у кількості та в асортименті у відповідності до підписаних Специфікацій, які є невід`ємною частиною чинного договору, а покупець зобов`язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору загальна вартість договору приблизно складає 5000000,00грн., у т.ч. ПДВ 20%.

Згідно з п. 2.1 Договору передача товару здійснюється на умовах, що зазначаються сторонами у підписаних Специфікаціях, у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс» (в редакції 2010 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього договору.

Умовами п. 2.2 Договору сторони погодили, що приймання товару за кількістю та якістю здійснюється сторонами на складі покупця, що зазначається у підписаних сторонами Специфікаціях.

Строк постачання товару зазначається сторонами у підписаних Специфікаціях (п. 2.3 Договору).

Відповідно до п. 2.4 Договору постачання кожної партії товару повинно супроводжуватись наступними товаросупроводжувальними документами: видаткова накладна на партію товару; товарно-транспортна накладна на партію товару.

Пунктом 2.5 Договору сторони погодили, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту його фактичної передачі покупцю (перевізнику покупця) у відповідності до узгоджених сторонами умов постачання, визначених у підписаних Специфікаціях.

Датою постачання товару вважається дата зазначена у видатковій накладній (п. 2.6 Договору).

Згідно з п. 2.7 Договору постачання товару вважається здійсненим з моменту передачі постачаємого товару покупцю разом з усіма товаросупроводжувальними документами (п. 2.4 Договору) та документами, які підтверджують якість товару поставленого товару (п. 3.2 Договору). При ненаданні постачальником таких документів, покупець має право відмовитись від прийняття такого товару до надання постачальником відповідних документів.

Відповідно до п. 2.9 Договору сторони цього договору визнають, що особи, які підписують від їх імені видаткові, товарно-транспортні накладні, та інші документи, що підтверджують виконання взаємних обов`язків по цьому договору та відображають рух товару, є особами належним чином уповноваженими на підписання зазначених документів та виконання у зв`язку з цим відповідних дій, як то приймання товару, передачу товару перевізнику, на зберігання, тощо.

Пунктом 4.1 Договору сторони погодили, що оплата постачаємого постачальником товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника зазначений у чинному договорі на підставі отриманих від постачальника рахунків та на умовах, зазначених у підписаних Специфікаціях.

Ціна за одиницю товару, який постачається постачальником в рамках цього договору, узгоджується сторонами на кожну окрему партію товару та зазначається у підписаних сторонами Специфікаціях (п. 4.2 Договору).

Згідно з п. 6.1 Договору усі спори сторонами вирішуються згідно з ст. 6-8 ГПК, а саме шляхом надання претензії. Спори, в яких не було досягнуто згоди, розв`язуються у відповідності до законодавства України у господарському суді.

Відповідно до п. 9.1 Договору цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2019 року, або до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

На виконання умов Договору, 23 липня 2019 року між сторонами підписано Специфікацію №5 до Договору постачання товару №196 від 11.09.2018 (надалі - Специфікація), в якій сторонами, зокрема, погоджено асортимент, кількість, ціну товару та порядок оплати.

Відповідно до умов Специфікації постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити наступну партію товару: пшеницю, у кількості 200,00тн, на загальну суму 890000,00грн., у т.ч. ПДВ 20%. Сторони погодили вид транспорту та базис постачання: автотранспорт, DDP склад покупця - Луганська обл., Кремінський район, с. Бараниківка, вул. Зарічна, 124 (згідно Інкотермс - 2010). Вантажоотримувач - ТОВ «Торговий Дім «Фідлайф» . Приймання товару здійснюється силами і за рахунок покупця. Транспортні витрати за рахунок постачальника.

Згідно умов Специфікації строк постачання товару - до 05 серпня 2019 року включно. Крім того, умовами Специфікації сторони погодили порядок та строки оплати товару: перерахування 100% вартості партії товару на поточний рахунок постачальника на наступних умовах: 80% вартості товару протягом тридцяти календарних днів з моменту постачання відповідної партії, та 20% решти суми вартості товару оплачується покупцем протягом двох банківських днів після надання податкової накладної, складеної в електронній формі з дотриманням умов щодо реєстрації у порядку, визначеному чинним законодавством України.

На виконання умов Договору та Специфікації? Товариство з обмеженою відповідальністю «С.І. Трейдінг» поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Фідлайф» товар на загальну суму 283 909,74грн. згідно наступних документів:

- видаткова накладна №33 від 31.07.2019 на суму 135279,88грн., товарно-транспортна накладна №8 від 30.07.2019 на суму 135279,88грн.;

- видаткова накладна №34 від 31.07.2019 на суму 148629,86грн., товарно-транспортна накладна №7 від 30.07.2019 на суму 148629,86грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю «С.І. Трейдінг» складено податкові накладні №7 від 31.07.2019 та №8 від 31.07.2019, які були зареєстровані 07.08.2019 в ЄРПН за реєстровими номерами 9173136392 та 9173143842.

Проте, покупець свої зобов`язання щодо оплати вартості поставленого товару виконав не в повному обсязі, у зв`язку із чим Товариство з обмеженою відповідальністю «С.І. Трейдінг» звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Фідлайф» про стягнення боргу в розмірі 202 526,93 грн., 3% річних в розмірі 7174,45 грн., інфляційних в розмірі 6 134,38 грн.

Як вже зазначалось вище, рішенням Господарського суду Харківської області від 12.01.2021 у справі №922/3582/20 позов задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Фідлайф» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «С.І. Трейдінг» заборгованість за договором постачання товару №196 від 11.09.2018 у розмірі 215835,76грн., з яких 202526,93грн. - боргу, 7174,45грн. - 3% річних та 6 134,38грн. інфляційних, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 3237,54грн.

При перегляді рішення місцевого господарського суду із врахуванням меж апеляційного перегляду згідно положень ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Оцінивши зміст даного договору з якого виникли цивільні права та обов`язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок та зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Матеріали справи свідчать, що Товариство з обмеженою відповідальністю «С.І. Трейдінг» на виконання умов договору, зокрема, поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Фідлайф» в липні 2019 товар на загальну суму 283 909,74 грн., що підтверджується видатковими накладними №33 від 31.07.2019, №34 від 31.07.2019, товарно-транспортними накладними №8 від 30.07.2019, №7 від 30.07.2019, які підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Факт поставки товару та факт його прийняття з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Фідлайф» підтверджується відмітками про прийняття та відбитками печатки відповідача на підтвердження прийому товару. До того ж, факт отримання товару підтверджується самим відповідачем, що в силу ч.1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не потребує доведенню.

Проте, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Фідлайф» свої зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України виконало не в повному обсязі, у зв`язку із чим на момент звернення Товариство з обмеженою відповідальністю «С.І. Трейдінг» із позовом до суду, у відповідача залишився несплаченим борг в розмірі 202 526,93 грн., який підлягає стягненню.

Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Фідлайф» , що позивачем в порушення умов договору не було надано документів, які підтверджують якість поставленого товару, у зв`язку із чим відповідач правомірно застосував до відповідача оперативно-господарські санкції у вигляді притримання оплати за поставлений товар, не приймаються судовою колегією апеляційного господарського суду, зважаючи на наступне.

Згідно з п. 2.7 Договору постачання товару вважається здійсненим з моменту передачі постачаємого товару покупцю разом з усіма товаросупроводжувальними документами (п. 2.4 Договору) та документами, які підтверджують якість товару поставленого товару (п. 3.2 Договору). При ненаданні постачальником таких документів, покупець має право відмовитись від прийняття такого товару до надання постачальником відповідних документів.

Відповідно до п. 3.2 Договору якість кожної парті товару, що постачається, повинна бути підтверджена наступними документами: якісним посвідченням, сертифікатом відповідності - у випадку необхідності у відповідності з вимогами діючого в Україні законодавства, іншими документами, які підтверджують якість та/або безпеку постачає мого постачальником товару.

Пунктом 2.5 Договору передбачено, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту його фактичної передачі покупцю (перевізнику покупця) у відповідності до узгоджених сторонами умов постачання, визначених у підписаних Специфікаціях.

Судова колегія апеляційного господарського суду зауважує, що видаткова накладна є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарських операцій та факт встановлення договірних відносин, з огляду на положення Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

При цьому, наведені вище положення умов договору свідчать, що сторони погодили перехід права власності на поставлений позивачем товар до покупця в момент передачі йому товару від продавця, у зв`язку із чим зазначена обставина вимагає від покупця виконання обов`язку щодо оплати вартості поставленого йому товару.

Крім того, умовами договору сторони погодили, що при ненаданні постачальником зазначених у п. 3.2 Договору документів, покупець має право відмовитись від прийняття такого товару до надання постачальником відповідних документів. В свою чергу, прийняття товару здійснюється сторонами на складі покупця, а у випадку необхідності зразки товару можуть бути передані для експертизи у незалежну акредитовану лабораторію.

Судом першої інстанції було вірно встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази відмови Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Фідлайф» від прийняття товару поставленого згідно видаткових накладних, або повернення такого товару.

Факт підписання Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Фідлайф» видаткових та товарно-транспортних накладних без жодних зауважень, свідчить про прийняття покупцем поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «С.І. Трейдінг» товару, що зумовлює виникнення у відповідача зобов`язання щодо повної оплати його вартості.

До того ж, аналіз умов укладеного між сторонами правочину свідчить, що останні не погодили можливість застосування оперативно-господарських санкцій у вигляді притримання покупцем оплати за поставлений товар у випадку ненадання постачальником документів, які підтверджують якість товару, що унеможливлює їх застосування зважаючи на положення ч.2 ст.235 Господарського кодексу України.

Доводи апелянта, що останній скористався своїм правом на притримання суми несформованих зобов`язань з оплати податку на додану вартість на підставі п.5.7. договору, є безпідставними та необґрунтованими, зважаючи на наступне:

- п.5.7. договору передбачено, що у разі відсутності у постачальника права на формування податкових зобов`язань на суму ПДВ по поставленому на адресу покупця Товару в межах реєстраційної суми, покупець має право утримати суму, рівну сумі несформованих, таким чином, зобов`язань по ПДВ з суми, що належить Постачальнику як оплата за поставлений товар;

- разом з тим, Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Фідлайф» не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст.76-77 Господарського процесуального кодексу України, які би свідчили про відсутність у постачальника права на формування податкових зобов`язань на суму ПДВ по поставленому на адресу покупця Товару в межах реєстраційної суми. При цьому, апеляційний господарський суд зауважує, що запит Головного управління ДПС України в Харківській області №22648/10/20-40-03-11-16 від 18.06.2020 не є таким доказом;

- також Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Фідлайф» не надано жодних доказів, які би свідчили, що Товариством з обмеженою відповідальністю «С.І. Трейдінг» складено податкові накладні із порушенням вимог Податкового кодексу України. Будь-яких результатів виключення податкового кредиту, податкових накладних з реєстру не вбачається;

- апеляційний господарський суд зауважує, що факт здійснення господарської операції з поставки товару, оформлений відповідною видатковою та товарно-транспортною накладною, є первісним по відношенню до документального оформлення суб`єктом господарських відносин відповідної податкової операції. Зважаючи на зазначене, а також факт прийняття Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Фідлайф» поставленого позивачем товару без будь-яких зауважень, у відповідача виник обов`язок з оплати вартості отриманої продукції.

Зважаючи на вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Фідлайф» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «С.І. Трейдінг» боргу в розмірі 202 526,93 грн.

Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю «С.І. Трейдінг» заявлялись вимоги щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Фідлайф» 3% річних у розмірі 7174,45 грн. за період з 31.08.2019 по 04.11.2020 та інфляційних в розмірі 6134,38 грн. за період з вересня 2019 по вересень 2020.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене, з огляду на умови договору, положення діючого законодавства та факту невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної оплати товару, перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 7174,45 грн. за період з 31.08.2019 по 04.11.2020 та інфляційних в розмірі 6134,38 грн. за період з вересня 2019 по вересень 2020.

Доводи апелянта були спростовані в даній постанові апеляційного господарського суду, крім того, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, у зв`язку із чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Харківської області від 12.01.2021 у справі №922/3582/20 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Фідлайф» на рішення Господарського суду Харківської області від 12.01.2021 у справі №922/3582/20 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 12.01.2021 у справі №922/3582/20 - залишити без змін.

Строки і порядок оскарження передбачені ст.ст. 287-289 ГПК України

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя О.В. Плахов

( Повний текст постанови складено 06.04.2021 року).