Постанова

від 12.01.2021 по справі 620/2006/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/2006/20 Суддя (судді) першої інстанції: Скалозуб Ю.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Аліменка В.О.,

Кучми А.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року (справу розглянуто у порядку спрощеного провадження) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, Варвинського районного відділу УМВС України в Чернігівській області про визнання неправомірним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2020 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив, із врахуванням уточнених позовних вимог:

- визнати неправомірним та скасувати наказ Ліквідаційної комісії УМВС України в Чернігівській області від 06 травня 2020 року № 3 о/с;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області прийняти ОСОБА_1 на службу до поліції відповідно до пункту 9 розділу ХІ Закону України Про Національну поліцію ;

- зобов`язати МВС України профінансувати виплату коштів за час вимушеного прогулу з 07 лютого 2020 року по день поновлення;

- стягнути кошти за час вимушеного прогулу з 07 лютого 2020 року по день фактичного поновлення з Варвинського РВ УМВС в Чернігівській області.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи.

Зокрема, апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що судом першої інтанції при винесенні оскаржуваного рішення не було враховано висновки Верховного Суду у справі № 825/3735/15-а та висновки Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 620/2062/19. Позивач вказує, що при врученні йому попередження про наступне вивільнення від 06 березня 2020 року, йому пропозицій щодо продовження служби в поліції шляхом призначення на посаду без конкурсу або про участь у конкурсі на зайняття вакантної посади не надійшла.

Також, позивач вказує, що ним до Чернігівського окружного адміністративного суду оскаржується постанову про закінчення виконавчого провадження від 19.06.2020 ВП № 62214660 щодо виконання рішення суду у справі № 620/2062/19 посадовими особами Головного управління Національної поліції в Чернігівській області стосовно розгляду питання про прийняття ОСОБА_1 на службу до поліції.

04 грудня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, в якому відповідач повністю підтримує позицію суду першої інстанції та вказує про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Також 04 грудня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративнго суду надійшов відзив Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, в якому відповідач погоджується з висновками суду першої інстанції, а також вказує, що рішенням Черігівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року у справі № 620/2443/20 було встановлено правомірність закінчення виконавчого провадження № 62214660 за виконавчим листом у справі № 620/2062/20, що свідчить про виконання відповідачем зобов`язання розглянути питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу до поліції відповідно до пункту 9 розділу XI Закону України Про Національну поліцію .

08 грудня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив МВС України, в якому відповідач зазначає про безпідставність вимог апеляційної скарги та вказує, що МВС України жодних зобов`язань по відношенню до ОСОБА_1 немає, оскільки останній безпосередньо в Міністертсві внутрішніх справ України не працював (не перебував у службових відносинах).

Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді дільничного інспектора міліції Варвинського РВ УМВС України в Чернігівській області.

Наказом Управління МВС України в Чернігівській області від 06 листопада 2015 року № 416 о/с позивача було звільнено з роботи через скорочення штатів з посиланням на п.п. 10, 11 розділу ХІ Закону України Про Національну поліцію .

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2018 року у справі № 825/3735/15-а, що залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2019 року, позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково: визнано неправомірним і скасовано наказ від 06 листопада 2015 року № 416 о/с в частині звільнення позивача та зобов`язано Ліквідаційну комісію Управління МВС в Чернігівській області поновити ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектора Варвинського відділення міліції Прилуцького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, а також стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07 листопада 2015 року по 12 вересня 2018 року в сумі 108960 грн 80 коп.

Постановою Касаційного адміністративного суду Верховного суду від 25 березня 2019 ОСОБА_1 було поновлено на посаді дільничного інспектора міліції Варвинського РВ УМВС України в Чернігівській області на посаді з якої звільнений, а також зобов`язано Головне управління Національної поліції в Чернігівській області розглянути питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу до поліції відповідно до п. 9 розділу XI Закону України Про Національну поліцію . Крім того змінено рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2018 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнено кошти з Варвинського районного відділу Управління МВС України в Чернігівській області.

На виконання вказаного судового рішення голова ліквідаційної комісії Управління МВС України в Чернігівській області видав наказом від 09 квітня 2019 року № 11 о/с про поновлення ОСОБА_1 на службі.

Наказом голови ліквідаційної комісії Управління МВС України в Чернігівській області від 18 червня 2019 року № 13 о/с ОСОБА_1 було звільнено зі служби у запас за п. 64 г Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення) та згідно з п.п. 10, 11 розділу ХІ Закону України Про Національну поліцію .

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2020 у справі № 620/2062/19 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, зокрема: визнано протиправним та скасовано наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області від 18 червня 2019 року № 13 о/с По особовому складу ; поновлено ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Варвинського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області з 19 червня 2019 року; зобов`язано Головне управління Національної поліції в Чернігівській області розглянути питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу до поліції відповідно до пункту 9 розділу ХІ Закону України Про Національну поліцію (а.с. 4-8).

Згідно з копією наказу Ліквідаційної комісії По особовому складу від 28.02.2020 № 1 о/с скасовано наказ УМВС від 18.06.2019 № 13 о/с про звільнення 18.06.2019 у запас Збройних Сил за пунктом 64 г (через скорочення штатів) майора міліції ОСОБА_1 , дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Варвинського районного відділу УМВС та поновлено позивача на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Варвинського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області з 19.06.2019 року. Підстава: постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2020 року справа № 620/2062/19 (а.с. 15).

Згідно з висновком службової перевірки щодо прийняття на службу до Національної поліції України ОСОБА_1 від 03.03.2020 року прийняття позивача на службу до поліції без проходження конкурсу визнано недоцільним та запропоновано йому прийняти участь у конкурсному відборі на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції (а.с. 44-45).

06.03.2020 позивач звернувся із заявою до Голови поліцейської комісії ГУНП в Чернігівській області, в якій просив допустити його до участі у конкурсі на службу в поліцію на заміщення вакантної посади дільничого офіцера поліції (а.с. 46).

При цьому, 06.03.2020 року позивача Ліквідаційною комісією попереджено про наступне вивільнення з роботи 06.05.2020 згідно пунктом 64 г (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, що підтверджується підписом позивача на попередженні про наступне вивільнення (а.с. 61).

Згідно Довідки УКЗ ГУНП в Чернігівській області від 09.07.2020 до сектору організації відбору та проведення атестування поліцейських УКЗ ГУНП в Чернігівській області 06.03.2020 надійшла анкета кандидата на службу (на прийняття участі в проходженні конкурсного відбору) на посаду дільничного офіцера поліції від ОСОБА_1

13.03.2020 року позивач отримав направлення для проходження військово-лікарської комісії в Державній установі ТМО МВС України по Чернігівській області . За критеріями, визначеними наказом МВС від 03.04.2017 № 285 Про затвердження Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС , він визнаний таким, який не придатний для служби на посаді дільничного офіцера поліції за станом здоров`я. За результатами ВЛК кандидат ОСОБА_1 для подальшої участі в конкурсі допущений не був, про що останнього було проінформовано шляхом направлення 10.06.2020 листа на його електронну пошту (а.с. 47).

Вказане також підтверджується листом УКЗ ГУНП в Чернігівській області від 09.07.2020 вих. № 2212/124/20/01-2020, адресованим ГУНП в Чернігівській області (а.с. 48).

Наказом Ліквідаційної комісії По особовому складу від 06.05.2020 № 3 о/с відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено у запас Збройних Сил за пунктом 64 г (через скорочення штатів) майора міліції ОСОБА_1 , дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Варвинського районного відділу УМВС, 06.05.2020 року. Підстава: попередження про наступне вивільнення ОСОБА_1 від 06.03.2020 (а.с. 59)

Ліквідаційна комісія листом від 06.05.2020 № 164 повідомила позивача про те, що відповідно до пункту 64 г (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ наказом УМВС України в Чернігівській області від 06.05.2020 № 3 о/с його звільнено у запас Збройних Сил України (а.с. 16).

Згідно Довідки Ліквідаційної комісії від 05.08.2020 № 1253/124/21/01-2020 грошове забезпечення колишньому дільничому інспектору міліції Варвинського РВ УМВС України в Чернігівській області ОСОБА_1 за період з 07.02.2020 по 06.05.2020 не нараховувалось та не виплачувалось в зв`язку з тим, що наказ МВС України від 31.12.2007 № 499 Про впорядкування структур та умов грошового забезпечення осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ втратив силу (а.с. 110).

Розмір грошового забезпечення колишнього дільничого інспектора міліції Варвинського РВ УМВС України в Чернігівській області ОСОБА_1 складає: середньоденне грошове забезпечення з розрахунку календарних днів - 104,77 грн (сто чотири грн 77 коп); середньомісячне грошове забезпечення - 3195,51 грн (три тисячі сто дев`яносто п`ять грн 51 коп.). Розрахунок середньоденного та середньомісячного заробітку здійснений згідно постанови КМУ № 100 від 08.02.1995. Сума нарахованого та виплаченого грошового забезпечення за вересень 2015 року складає 2644 грн 61 коп., за жовтень 2015 року - 3746 грн 41 коп. (а.с. 111).

Вважаючи рішення відповідача про звільнення позивача через скорочення штатів протиправним, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Суд першої інстанції у задоволенні адміністративного позову відмовив та зазначив, що оскільки позивачем було виявлено бажання скористатися другим способом прийняття на службу до поліції, наказ По особовому складу від 06.05.2020 № 3 о/с, згідно якого ОСОБА_1 06 травня 2020 року був звільнений у запас Збройних Сил за пунктом 64 г (через скорочення штатів) Положення № 114 з посади дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Варвинського РВ УМВС, Ліквідаційна комісія прийняла правомірно.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Стаття 19 Конституції України визначає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною шостою статті 43 Конституції України передбачено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до пункту 8 розділу XI Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII Про Національну поліцію з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Згідно з пунктом 9 розділу XI Закону України Про Національну поліцію працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Пункт 10 розділу XI Закону України Про Національну поліцію визначає, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Вказані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Згідно з пунктом 11 розділу XI Закону України Про Національну поліцію перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до Прикінцевих та перехідних положень цього Закону.

Відповідно до пункту 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. № 114 (далі - Положення №114) у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов`язків, але не більш як за один рік.

Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Підпункт г пункту 64 Положення №114 визначає, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Закон №580-VІІІ опублікований в газеті Голос України 06.08.2015 за №141-142, отже, він набрав чинності 07.11.2015 (окрім норм, визначених пунктом 1 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення ).

Тобто, тримісячний строк, протягом якого працівники міліції, що виявили бажання проходити службу в поліції, за умови їх відповідності вимогам до поліцейських, передбаченим Законом №580-VІІІ, могли бути прийняті на службу в поліцію, закінчився 06.11.2015, яке є останнім днем вказаного строку.

З матеріалів справи вбачається, що Верховним Судом у постанові від 25 березня 2019 року в межах розгляду справи № 825/3735/15-а вже було встановлено, що ОСОБА_1 звертався з рапортом з приводу продовження служби в поліції - 06 листопада 2015 року направив рекомендованим листом рапорт на ім`я начальника Національної поліції та начальника Управління МВС України в Чернігівській області, в якому висловив бажання продовжити тимчасово службу в поліції на посаді дільничного інспектора поліції Варвинського відділення поліції в Чернігівській області. Верховний Суд врахував, що позивач з 08:15 год. 06 листопада 2015 року до 08:00 год. 07 листопада 2015 року перебував на службовому чергуванні, що підтверджується журналом розстановки нарядів на 06 листопада 2015 року, а тому не мав можливості подати рапорт про бажання проходити службу в поліції особисто.

Аналогічні обставини в подальшому також були встановлені та підтверджені постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року у справі № 620/2062/19.

В той же час, всупереч наведеним вище висновкам Верховного Суду та Шостого апеляційного адміністративного суду, відповідачем знову було складено висновок службової перевірки щодо прийняття на службу до Національної поліції України ОСОБА_1 від 03.03.2020 року про недоцільність прийняття позивача на службу до поліції без проходження конкурсу, обґрунтований тим, що ОСОБА_1 ні 06 листопада 2015 року, ні до цієї дати не звернувся із заявою про прийняття на службу до Національної поліції (а.с. 44-45).

Таким чином, колегія суддів наголошує, що під час складення вищевказаного висновку про недоцільність прийняття позивача на службу до поліції без проходження конкурсу Головним управлінням Національної поліції в Чернігівській області фактично не були враховані обставини та висновки, викладені у вказаних судових рішеннях у справах справи № 825/3735/15-а та № 620/2062/19.

Так, судовими рішеннями, які набрали законної сили, було встановлено, що позивач в межах визначеного Законом №580-VІІІ строку подав до рапорт на ім`я начальника Національної поліції та начальника Управління МВС України в Чернігівській області, в якому висловив бажання продовжити службу в поліції на посаді дільничного інспектора поліції Варвинського відділення поліції в Чернігівській області.

Слід зазначити, що відповідно до вищенаведених норм законодавства працівник міліції, посада якого скорочена, може бути прийнятий на службу до поліції, за умови його відповідності вимогам до поліцейських, одним із двох способів: шляхом видання наказу про призначення за його згодою або шляхом проходження конкурсу.

У першому випадку формою волевиявлення особи є надання згоди на призначення на посаду. При цьому, наданню згоди повинна передувати пропозиція щодо призначення на відповідну посаду, тобто ініціатива керівництва. Згода особи є відповіддю на цю ініціативу, а наслідком згоди є призначення особи на посаду відповідно до узгодженої пропозиції. Отже, особа, попереджена про звільнення за скороченням штатів, у цьому випадку не має можливості виявити ініціативу і своє волевиявлення здійснює шляхом згоди на ініціативу керівництва.

Така ініціатива є обов`язковою, оскільки без неї не може бути виявлено наявність чи відсутність можливості подальшого використання особи на службі відповідно до підпункту г пункту 64 Положення № 114.

У другому випадку необхідна ініціатива особи щодо участі в конкурсі. Спосіб виявлення такої ініціативи визначається порядком проведення конкурсу та може мати форму письмової заяви (рапорту).

З наведеного випливає, що лише якщо особа відмовилася від усіх пропозицій щодо зайняття певних посад і не подала заяви (рапорту) про участь в конкурсі на зайняття певної посади, виникають підстави для застосування п.10 розділу XI Закону України Про Національну поліцію щодо звільнення особи за скороченням штатів.

Отже, при вирішенні питання щодо звільнення позивача через скорочення штатів на підставі підпункту г пункту 64 Положення № 114, відповідач був зобов`язаний розглянути можливість його подальшого використання на службі, оскільки такий порядок звільнення працівника міліції прямо передбачений пунктами 9-10 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №580-VІІІ, чого зроблено не було.

Враховуючи приписи пунктів 9-10 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №580-VІІІ та підпункту г пункту 64 Положення № 114, працівник міліції міг бути звільнений зі служби в органах внутрішніх справи через скорочення штатів виключно у разі відмови від проходження служби в поліції та/або неприйняття на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, за умови відсутності можливості подальшого використання на службі.

Необхідно також зауважити, що за правовим висновком, що був сформульований Верховним Судом України, зокрема у постановах від 04 березня 2014 року у справі № 21-8а14, від 27 травня 2014 року у справі № 21-108а14, від 28 жовтня 2014 року у справі №21-484а14, та у подальшому підтриманий Верховним Судом, зокрема у постановах від 20 березня 2019 року у справі № 821/3755/15-а, від 23 травня 2018 року № 808/9013/15, вирішуючи питання про правомірність звільнення при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, варто мати на увазі, що ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Відтак, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про правомірність наказу По особовому складу від 06.05.2020 № 3 о/с, про звільнення ОСОБА_1 з посади дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Варвинського РВ УМВС за пунктом 64 г (через скорочення штатів) Положення № 114, оскільки висновок про недоцільність прийняття позивача на службу до поліції без проходження конкурсу був складений без врахування висновків судів у аналогічних справах за участі позивача № 825/3735/15-а та № 620/2062/19 та з ігноруванням факту подання позивачем рапорту від 06 листопада 2015 року про бажання позивача продовжити службу в поліції .

Таким чином, з огляду на те, що позивач виявив бажання продовжувати службу у лавах Національної поліції України шляхом подання рапорту від 06.11.2015 року, то у відповідача були відсутні підстав для звільнення ОСОБА_1 за скороченням штатів у відповідності до пункту 10 розділу XI Закону України Про Національну поліцію та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у запас Збройних сил за пунктом 64 г (скорочення штатів).

Аналогічна правова позиція в подібних правовідносинах була також викладена Верховним Судом у постановах від 22 листопада 2019 року у справі № 825/3636/15-а, від 24 вересня 2019 року у справі № 817/3397/15.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 був звільнений зі служби в міліції з порушенням вимог закону, що свідчить про наявність підстав для визнання неправомірним та скасування наказу Ліквідаційної комісії УМВС України в Чернігівській області від 06 травня 2020 року № 3 о/с про звільнення позивача.

Згідно з частиною першою статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Враховуючи, що наказом голови Ліквідаційної комісії УМВС України в Чернігівській області від 06 травня 2020 року № 3 о/с ОСОБА_1 був звільнений з посади дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Варвинського районного відділу Управління МВС України в Чернігівській області, позивач підлягає поновленню на раніше займаній посаді.

При цьому, у рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 Конституційний Суд України зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

У рішенні від 10.04.2008 р. по справі Вассерман проти Росії Європейський суд з прав людини також наголосив на тому, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути ефективним як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою відновлення порушеного права позивача, враховуючи правову позицію Верховного Суду у справах № 825/3636/15-а, № 520/8684/18 та № 825/3735/15-а, колегія суддів вважає, що здійснення його належного захисту можливе лише шляхом виходу за межі позовних вимог та зобов`язання Головного управління Національної поліції в Чернігівській області розглянути питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу до Національної поліції України відповідно до пункту 9 розділу ХІ Закону України Про Національну поліцію , згідно поданого ним 06 листопада 2015 року рапорту, як такого, що поданий у строк, передбачений Законом України Про Національну поліцію .

Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з п.п. 2, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок), середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з пунктом 9 розділу І Порядку і умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, що затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260, при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

З огляду на вищенаведені законодавчі норми, середньоденне грошове забезпечення позивача та середній заробіток за час вимушеного прогулу належить визначати з урахуванням саме календарних днів.

Із врахуванням остаточних позовних вимог позивача, ОСОБА_1 просив, зокрема, зобов`язати МВС України профінансувати виплату коштів за час вимушеного прогулу з 07 лютого 2020 року по день поновлення та стягнути кошти за час вимушеного прогулу з 07 лютого 2020 року по день фактичного поновлення з Варвинського РВ УМВС в Чернігівській області.

В той же час, колегія суддів, із врахуванням правової позиції Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 826/26589/15, зазначає, що середній заробіток за час вимушеного прогулу підлягає стягненню саме з Варвинського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, а не Міністерства внутрішніх справи України, оскільки позивача було звільнено з посади саме цього органу.

Щодо періоду вимушеного прогулу, за який підлягає стягненню сума середнього заробітку, колегія суддів звертає увагу, що в межах спірних правовідносин в даній справі позивач оскаржує наказ про звільнення зі служби від 06 травня 2020 року № 3 о/с.

Отже, суд наділений повноваженнями вирішення питання про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що мав місце саме в період з дня виконання наказу про звільнення, який є предметом позову (тобто, з 07 травня 2020 року), до дня ухвалення рішення у цій справі.

При цьому, за наявності відповідних правових підстав (затримка виконання рішення про поновлення на роботі, невиплата грошового забезпечення тощо), ОСОБА_1 не позбавлений можливості звернутися до суду із адміністративним позовом про виплату належних йому коштів за період з 07 лютого 2020 року по 06 травня 2020 року, визначивши підстави для нарахування кожної із зазначених виплат та надавши докази, які підтверджують наявність підстав для здійснення відповідних виплат.

Таким чином, з огляду на вищезазначене, вимушений прогул ОСОБА_1 у межах спірних правовідносин є періодом з 07 травня 2020 року (день, наступний за днем винесення оскаржуваного наказу про звільнення) по 12 січня 2021 року (дата ухвалення судового рішеня про поновлення на посаді) та становить 251 календарний день.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з довідкою Управління МВС України в Чернігівській області від 05 серпня 2020 року № 1254/124/21/01-2020 середньоденне грошове забезпечення ОСОБА_1 з розрахунку в календарних днях становить 104 грн 77 коп. (а.с. 111), що не заперечується позивачем.

Відтак, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу дорівнює 26 297 грн 27 коп. (251 х 104 грн 77 коп.).

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, Варвинського районного відділу УМВС України в Чернігівській області про визнання неправомірним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нової постанови, якою позовні вимоги задовольнити частково.

Керуючись ст. 243, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року - задовольнити частково.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, Варвинського районного відділу УМВС України в Чернігівській області про визнання неправомірним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області від 06 травня 2020 року № 3 о/с По особовому складу .

Поновити ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Варвинського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області з 07 травня 2020 року.

Стягнути з Варвинського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 08676760, Чернігівська область, смт Варва, вул.. Пилипенка, 1) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07 травня 2020 року по 12 січня 2021 року в розмірі 26 297 (двадцять шість тисяч двісті дев`яносто сім) грн 27 (двадцять сім) коп.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області розглянути питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу до Національної поліції України відповідно до пункту 9 розділу ХІ Закону України Про Національну поліцію згідно поданого ним 06 листопада 2015 року рапорту, як такого, що поданий у строк, передбачений Законом України Про національну поліцію .

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 12 січня 2021 року.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді В.О. Аліменко,

А.Ю. Кучма