Ухвала

від 19.05.2021 по справі 620/2006/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/2006/20

УХВАЛА

19 травня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Єгорової Н.М., суддів Сорочка Є.О., Федотова І.В., перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, Варвинського районного відділу УМВС України в Чернігівській області про визнання неправомірним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 березня 2021 року подану позивачем заяву в порядку ст. 383 КАС України залишено без задоволення.

Не погоджуючись із викладеним в ухвалі рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати її та прийняти рішення, яким визнати протиправними дії ГУ НП у Чернігівській області на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2021 року.

Перевіривши подану апеляційну скаргу, суд прийшов до висновку, що апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою не може бути відкрито з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатність мати процесуальні права та обов`язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.

Тобто, адміністративна процесуальна дієздатність фізичної особи полягає у можливості останньої своїми діями набувати для себе процесуальні права, а також здатність своїми діями створювати для себе адміністративні процесуальні обов`язки та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Разом з тим, обсяг такої дієздатності повинен відповідати Конституції та законам України, а також не може їм суперечити. Такі ж самі обмеження, на переконання судової колегії, стосуються й обсягу дієздатності осіб у межах адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 2 ст. 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

З наведеного випливає, що у процесуальному законі міститься пряма заборона на оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду.

При цьому судова колегія звертає увагу, що серед визначеного у ст. 294 КАС України переліку ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, відсутня ухвала про залишення без задоволення заяви, поданої особи у порядку ст. 383 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Вимоги до такої заяви, а також строки її подання і документи, які можуть бути додані до неї, закріплені у частинах другій - четвертій наведеної статті.

Приписи ч. 5 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України передбачають, що у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.

У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.

Згідно ч. 6 ст. 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції, виходячи із змісту приписів ст. 383 КАС України, вважає за необхідне зазначити, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Така заява повертається заявнику, якщо вона не відповідає вимогам, вказаним в статті 383 КАС України, і таке повернення підлягає оскарженню, про що зазначено в частини п`ятій цієї статті.

Також, виходячи із змісту ч. 6 ст. 383 КАС України, оскарженню підлягає й ухвала суду у разі задоволення цієї заяви, яка в такому випадку ухвалюється в порядку статті 249 КАС України.

Разом з тим, положеннями вказаної статті не передбачено можливості оскарження ухвали суду першої інстанції, якою встановлена відсутність протиправності дій відповідача.

Не передбачено оскарження такої ухвали, як було зазначено вище, і нормами статті 294 КАС України.

З урахуванням наведеного судова колегія приходить до висновку, що нормами Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено права апеляційного оскарження ухвал суду першої інстанції про залишення без задоволення заяви, поданої у порядку статті 383 КАС України.

Наведений висновок щодо застосування вказаних правових норм сформульований у постановах Верховного Суду від 11 липня 2019 року у справі № 821/11/18, від 30 квітня 2020 року у справі № 814/1171/17, від 10 липня 2020 року у справі № 816/1861/17 та від 20 січня 2021 року у справі № 280/4632/18.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.

Підсумовуючи наведене та керуючись приписами Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне у відкритті апеляційного провадження відмовити.

Керуючись ст.ст. 248, 293, 321, 325 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, Варвинського районного відділу УМВС України в Чернігівській області про визнання неправомірним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя-доповідач Н.М. Єгорова

Судді Є.О. Сорочко

І.В. Федотов