Постанова

від 12.01.2021 по справі 359/1535/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№22-ц/824/316/2021

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2021року місто Київ

справа № 359/1535/20

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : головуючого судді Борисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М., Левенця Б.Б.

за участю секретаря судового засідання - Савлук І.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою третьої особи Акціонерного товариства Альфа-Банк на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 вересня 2020 року про задоволення заяви про забезпечення позову, постановлену під головуванням судді Муранової-Лесів І.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Акціонерне товариство Альфа-Банк про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2020 року позивач звернулася до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом до відповідача, в якому просила:

звернути стягнення шляхом проведення прилюдних торгів на земельну ділянку площею 0,1201 га, кадастровий номер 3220888001:01:006:0007 та житловий будинок з надвірними будівлями загальною площею 410,2 кв.м, у т.ч. житловою площею 124,0 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 у рахунок погашення боргу ОСОБА_2 по кредитному договору №014/3847/82/59732 від 27 серпня 2007 року у сумі 28 889 721,13 грн.

10 вересня 2020 року представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 до суду було подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просив заборонити ДП СЕТАМ вчиняти дії щодо реалізації домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , на електронних торгах (лот №406586) в рамках виконавчого провадження №60995007 про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ Альфа-Банк 811 501,14 Євро .

Обгрунтовуючи вказану заяву представник позивача посилався на те, що ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, яким намагається реалізувати своє пріоритетне право іпотекодержателя на задоволення вимог до ОСОБА_2 за кредитним договором у сумі 28 889 721,13 грн. за рахунок земельної ділянки, яка є предметом іпотеки та побудованого на ній домоволодіння.

Вказував, що постановою приватного виконавця про опис та арешт майна (коштів) боржника від 22 січня 2020 року домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , що є предметом спору, описано в рамках виконавчого провадження №60995007 про стягнення з ОСОБА_2 на користь AT Альфа-Банк 811501, 14 Євро.

Зазначав, що 05 лютого 2020 року приватний виконавець подав заявку на реалізацію домоволодіння до ДП СЕТАМ , електронні торги були призначені на 10 березня 2020 року,а згодом були зупинені.

Посилався на те, що якщо домоволодіння буде реалізоване, це унеможливить виконання рішення суду про звернення стягнення на домоволодіння у разі задоволення позову ОСОБА_1 .

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 вересня 2020 року заяву представника позивача про забезпечення позову задоволено.

Заборонено ДП СЕТАМ вчиняти дії щодо реалізації домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , на електронних торгах (лот №406586) в рамках виконавчого провадження №60995007 про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ Альфа-Банк 811 501,14 Євро.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції третя особа АТ Альфа-Банк подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилалося на те, що домоволодіння є таким, що арештоване в межах виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ Альфа-Банк кредитної заборгованості в розмірі 811 501,14 Євро, а значить за рахунок коштів від реалізації вказаного домоволодіння банк вправі отримати погашення цієї заборгованості, отже будь-які заходи забезпечення будь-якого позову у будь-якій судовій справі, які стосуються домоволодіння, є такими, що зачіпають та обмежують права банку.

Вказувало, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2019 року у справі №359/10240/18 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання домоволодіння предметом іпотеки та визнання пріоритету у задоволенні вимог за рахунок цього об`єкта нерухомого майна.

Зазначало, що представником позивача ОСОБА_1 у даній справі №359/1535/20 значиться ОСОБА_3 , який також є представником: ОСОБА_4 (дружини ОСОБА_2 ) у справі №753/1544/20 та ОСОБА_2 в інших судових справах, а тому вважає, що подана представником відповідача ОСОБА_2 заява від 06 травня 2020 року про визнання позову ОСОБА_1 у даній справі №359/1535/20 підтверджує фіктивність спору міжпозивачем та відповідачем як такого.

АТ Альфа-Банк вважає, що по відношенню до нього як до кредитора відповідача, позивач та відповідач діють недобросовісно та зловживають правами, адже, за всіма ознаками, єдиною метою, яку вони переслідують у цій справі, є недопущення звернення стягнення на майно боржника в інтересах банку.

Посилалося на те, що відповідно до правової позиції викладеної в постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 у справі №524/188/18 недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Вказувало на те, що посилання суду першої інстанцій на те, що в рамках виконавчого провадження №60995007 описане, арештоване та передане на реалізацію інше нерухоме майно (нежилі приміщення з №1 по №20 (крупи приміщень №20) офіс, загальна площа 374,70 кв.м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 (в літері А), стартова ціна 11 781 192,00 грн.), і за рахунок якого може відбуватись погашення заборгованості на користь АТ Альфа-Банк є необгрунтованим, оскільки по даному нерухомому майну боржником та його пов`язаними особами також вчиняються дії направлені на припинення виконання рішення суду та даного нерухомого майна не погасить заборгованість в повному обсязі за рішенням суду.

13 листопада 2020 року від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив, в якому останній посилаючись на те, що апеляційна скарга є необґрунтованою, просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Вказував на те, що предметом спору у даній справі є земельна ділянка та домоволодіння, а також пріоритет права ОСОБА_1 , як іпотекодержателя на задоволення своїх вимог до ОСОБА_2 за рахунок домоволодіння переважно перед АТ Альфа-Банк та іншими кредиторами. Зазначав, що відсутність забезпечення позову у даній справі призведе до реалізації домоволодіння у рахунок погашення боргу перед АТ Альфа-Банк , що унеможливить виконання рішення суду про звернення стягнення на домоволодіння у разі задоволення позову.

В судовому засіданні апеляційного суду представник третьої особи АТ Альфа-Банк доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити.

Позивач та відповідач у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Колегія суддів вважає можливим розглядати справу у відсутність осіб, які не з`явилися у судове засідання на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника третьої особи АТ Альфа-Банк , з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову, створює реальну небезпеку реалізації нерухомого майна, побудованого на переданій в іпотеку земельні ділянці, що унеможливить виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, у разі його задоволення.

Колегія суддів не погоджується зтаким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У частині 1 ст.150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Ключовим завданням при вирішенні необхідності забезпечення позовних вимог є забезпечення в подальшому виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності доводів заявника щодо забезпечення позову; збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимогти, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення в разі невжиття таких заходів.

Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами .

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Згідно з п.п.1, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, звертаючись до суду з даним позовом просила:

звернути стягнення шляхом проведення прилюдних торгів на земельну ділянку площею 0,1201 га, кадастровий номер 3220888001:01:006:0007 та житловий будинок з надвірними будівлями загальною площею 410,2 кв.м, у т.ч. житловою площею 124,0 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 у рахунок погашення боргу ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 по кредитному договору №014/3847/82/59732 від 27серпня 2007 року у сумі 28 889 721,13 грн.

ОСОБА_1 обґрунтовувала свої вимоги тим, що 27 серпня 2007 року між ВАТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №014/3847/82/59732, відповідно до якого надано кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 102 000,00 доларів США.

27 серпня 2007 року між ВАТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, предметом якого є нерухоме майно - земельна ділянка для будівництва та обслуговування жилого будинку, кадастровий номер 3220888001:01:006:0007 загальною площею 0,1201га, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с.Щасливе, Щасливська сільська рада.

Вказувала, що 29 листопада 2018 року між АТ Райффайзен банк Аваль та ПАТ ОКСІ банк було укладено договір відступлення права вимоги за кредитним договором №014/3847/82/59732 від 27 серпня 2007 року та 29 листопада 2018 року між ПАТ ОКСІ банк та ТОВ Фінансова компанія Укрфінанс груп було укладено договір відступлення права вимоги за вказаним кредитним договором.

Зазначала, що 29 листопада 2018 року між ТОВ Фінансова компанія Укрфінанс груп та нею укладено договір №29-11/18/2 відступлення права вимоги за кредитним договором №014/3847/82/59732 від 27 серпня 2007 року .

Посилалася на те, що ОСОБА_2 свої зобов`язання за кредитним договором не виконує, а тому ОСОБА_1 , як новий кредитор, звернулась до суду з позовом про звернення стягнення на передану в іпотеку земельну ділянку (кадастровий номер 3220888001:01:006:0007), а також в порядку, визначеному Законом України Проіпотеку на побудованийна ній житловий будинокз надвірними будівлями,використовуючи своє пріоритетне право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами.

Як вбачається з матеріалів, які долучені до заяви про забезпечення позову, 16 січня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Барладіним П.О. відкрито виконавче провадження №60995007 про примусове виконання виконавчого листа №753/3403/18 виданого 15 січня 2020 року Дарницьким районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором №380/882/06-Пі від 27 червня 2006 року в розмірі 811 501 Євро 14 центів, з яких 551 014,88 Євро заборгованість за кредитом та 260 486,26 Євро заборгованість за відсотками.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Барладіним П.О. від22 січня 2020 рокуописано та накладено арешт на домоволодіння, що належить ОСОБА_2 та розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку кадастровий номер 3220888001:01:006:0012, площею 0,1217 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно повідомлення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Барладіна П.О. від 05 лютого 2020 року№120 передано на реалізацію ДП СЕТАМ (Київська філія) описане та арештоване вище зазначене майно боржника.

Обгрунтовуючи заяву про забезпечення позову представник позивача посилався на те, що якщо домоволодіння буде реалізоване, це унеможливить виконання рішення суду про звернення стягнення на домоволодіння у разі задоволення позову ОСОБА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , як новий кредитор, звернулась до суду з позовом про звернення стягнення на передану в іпотеку земельну ділянку з кадастровим номером 3220888001:01:006:0007та побудований на ній житловий будинокз надвірнимибудівлями за адресою: АДРЕСА_1 , використовуючи своє пріоритетне право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами.

Разом з тим, згідно з п. 1.2 договору іпотеки від 27 серпня 2007 року предметом іпотеки є земельні ділянка для будівництва та обслуговування жилого будинку, загальною площею 0,1201 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с.Щасливе, Щасливська сільська рада.

У абз. 2 п.1.2.4 договору іпотеки, іпотекодавець гарантував, що на земельній ділянці, що передавалась в іпотеку немає будівель та споруд, що підлягають державній реєстрації.

Відповідно до довідки Щасливської сільської ради Бориспільського району київської області №02-14/1808 від 26 листопада 2018 року домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності ОСОБА_2 знаходиться на земельній ділянці, площею 0,1201 га з кадастровим номером 3220888001:01:006:0007та земельній ділянці, площею 0,1217 га з кадастровим номером 3220888001:01:006:00 12

Подаючи апеляційну скаргу, АТ Альфа-Банк , зокрема, вказував на те, що домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 є таким, що арештоване в межах виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ Альфа-Банк кредитної заборгованості в розмірі 811 501,14 евро.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковимдо виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Статтею 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (Жовнер проти України, № 56848/00, § 33, ЄСПЛ, від 29 червня 2004 року).

При цьому, згідно роз`яснень, викладених у п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Таким чином, обраний представником позивача спосіб забезпечення позову шляхом заборони ДП СЕТАМ вчиняти дії щодо реалізації домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , на електронних торгах (лот №406586) в рамках виконавчого провадження №60995007 про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ Альфа-Банк 811 501,14 Євро зупиняє виконання судового рішення в іншій справі №753/3403/18, чим порушує права АТ Альфа-Банк як стягувача у виконавчому провадженні, отже обраний позивачем спосіб забезпечення позову не відповідає його меті та завданням цивільного судочинства.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 05 вересня 2018 року у справі № 640/14483/17-ц , від 18 вересня 2019 року у справі №296/9676/17 , від 30 січня 2020 року у справі № 646/6461/17 , від 01 жовтня 2020 року у справі № 524/188/18 .

А відтак, колегія суддів вважає, що заборона ДП СЕТАМ вчиняти дії щодо реалізації домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , які здійснюються на підставі судового рішення, що набрало законної сили при вжитті заходів забезпечення іншого позову є недопустимим.

На вказане вище суд першої інстанції уваги не звернув, а тому дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову у даній справі.

Доводи апеляційної скарги про те, що представником позивача ОСОБА_1 у даній справі №359/1535/20 значиться ОСОБА_3 , який також є представником: ОСОБА_4 (дружини ОСОБА_2 ) у справі №753/1544/20 та ОСОБА_2 в інших судових справах, а тому вважає, що подана представником відповідача ОСОБА_2 заява від 06 травня 2020 року про визнання позову ОСОБА_1 у даній справі №359/1535/20 підтверджує фіктивність спору міжпозивачем та відповідачем як такого колегія суддів не бере до уваги, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що дії представника ОСОБА_3 суперечать інтересам ОСОБА_1 , яку він представляє у даній справі.

З урахуванням вищевикладеного, ухвала Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 вересня 2020 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову відповідно до положень п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу третьої особи Акціонерного товариства Альфа-Банк - задовольнити.

Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 вересня 2020 року - скасувати та постановити нову.

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про забезпечення позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 15 січня 2021 року.

Головуючий:

Судді: