Ухвала

від 27.01.2021 по справі 1-8/2008

ПІВДЕННИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

27 січня 2021 року

м.Київ

Справа № 1-8/2008

Провадження № 13-7зво21

Суддя Великої Палати Верховного Суду ОСОБА_1 , перевіривши заяву захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 про перегляд за виключними обставинами на підставі п. 2 ч.3 ст. 459 Кримінального процесуального кодексу України ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 13 грудня 2017 року та ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 08 лютого 2018 року,

ВСТАНОВИЛА:

Як убачається з матеріалів провадження за скаргою, вироком Апеляційного суду Львівської області від 19 вересня 2008 року ОСОБА_3 визнано винним увчиненні злочинів, передбачених: ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 15, пунктами 5, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 3 ст. 27, пунктами 5, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 194; ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 263; ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі КК). Напідставі ст. 70 КК засудженому визначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , питання проперегляд судових рішень щодо яких не порушується.

Ухвалою Верховного Суду України від 24 лютого 2009 року вирок змінено: виключено вказівку суду про те, що засуджені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вчинили інкриміновані злочини з ОСОБА_6 , та постановлено вважати, що зазначені у вироку злочини вони вчинили зособою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження. У решті вирок залишено без змін.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 13 грудня 2017 року відмовлено в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 про: звільнення засудженого достроково або заміну невідбутої частини покарання більш м`яким; визначення терміну можливого перегляду його покарання шляхом застосування до нього умовно-дострокового звільнення або заміни невідбутої частини покарання більш м`яким; встановлення проміжку часу для його повторення, а також встановлення чітких критеріїв, напідставі яких він має відбуватись.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 08 лютого 2018 року вказану ухвалу залишено без змін.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) в рішенні від 10 грудня 2020 року всправі «Лопата та інші проти України» (заява № 41765/18 від 06 серпня 2018року та 23 інших, у тому числі ОСОБА_3 ) встановив порушення Україною ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (даліКонвенція) стосовно довічного ув`язнення без перспективи звільнення.

ЄСПЛ постановив, що визнання існування порушення становить достатню справедливу сатисфакцію.

Захисник ОСОБА_2 , яка діє на підставі ордера на надання правової допомоги засудженому ОСОБА_3 , звернулася до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) із заявою про перегляд ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 13 грудня 2017 року та ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 08 лютого 2018 року, посилаючись на порушення Конвенції, які встановлені рішенням ЄСПЛ від 10 грудня 2020 року «Лопата та інші проти України».

ОСОБА_2 указує, що вказані порушення Конвенції є підставою для застосування до засудженого ОСОБА_3 додаткових заходів індивідуального характеру у вигляді скасування зазначених судових рішень і звільнення ОСОБА_3 від подальшого відбування покарання, оскільки відсутні обґрунтовані пенологічні підстави для його подальшого ув`язнення та тримання вустанові виконання покарань.

Крім того, заявник висловлює незгоду з вироком Апеляційного суду Львівської області від 19 вересня 2008 року, посилаючись на його незаконність. Стверджує, що ОСОБА_3 не був жодним чином причетний до вчинених злочинів.

Перевіривши заяву на відповідність вимогам ст. 462 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), вважаю, що необхідно залишити заяву без руху з огляду на таке.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 459 КПК встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом є виключною обставиною.

Частиною 5 ст. 33 вказаного Кодексу передбачено, що кримінальне провадження за виключними обставинами здійснюється з підстави, визначеної п. 2 ч. 3 ст. 459 цього Кодексу, - Великою Палатою.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 461 КПК заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами може бути подано з підстави, передбаченої пунктом 2 частини третьої статті 459 цього Кодексу, - особою, на користь якої постановлено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, не пізніше тридцяти днів із дня, коли така особа дізналася або могла дізнатися про набуття цим рішенням статусу остаточного.

Статтею 462 КПК регламентовано вимоги до заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами. Згідно з п. 5 ч.2 зазначеної статті заявник має навести обґрунтування своєї позиції з посиланням на обставини, щопідтверджують наявність таких обставин.

Однак захисником у заяві не зазначено коли засуджений ОСОБА_3 дізнався або міг дізнатися про набуття цим рішенням статусу остаточного, а тому невбачається можливості перевірити додержання положень процесуального закону щодо дотримання строків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 461 КПК.

Також відповідно до вказаної статті закону заяву може бути подано особою, накористь якої постановлено рішення, а не її представником. Разом з тим здолучених до заяви матеріалів не вбачається, що ОСОБА_3 доручив ОСОБА_2 подати заяву.

Крім того, у вказаному рішенні ЄСПЛ яке, на думку захисника, є підставою дляскасування судових рішень, констатовано законодавчу прогалину, якастосується механізмів загального характеру, тобто запровадження в Україні процедур, які б забезпечували можливість звільнення або дострокового звільнення осіб, засуджених до довічного ув`язнення, на основі оцінки того, чиіснують законні пенологічні підстави для їх тривалого ув`язнення, до яких належить: покарання, стримування, захист громадськості та реабілітація.

Однак удосконалення нормативно-правових актів шляхом прийняття законів, внесення до них змін і доповнень є прерогативою законодавчої гілки влади і не належить до повноважень суду будь-якої інстанції. Адже варто розрізняти повноваження щодо нормоутворення, які належать саме законодавчому органу, та повноваження щодо правозастосування, що реалізуються судовими органами в процесі правосуддя.

Зі змісту заяви та доданих до неї документі, не вбачається як встановлені ЄСПЛ порушення вплинули на загальну справедливість судового розгляду і законність ухвалених щодо засудженого судових рішень.

У поданій заяві ОСОБА_2 фактично пропонує Великій Палаті виробити механізм щодо встановлення норми права, хоча рішенням ЄСПЛ це зобов`язання покладено на державу.

Відповідно до ч. 3 ст. 464 КПК до заяви про перегляд судового рішення завиключними обставинами, яка не оформлена згідно з вимогами, передбаченими ст. 462 цього Кодексу, застосовуються правила ч. 3 ст. 429 КПК.

Враховуючи викладене, недоліки заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами позбавляють можливості вирішити питання про відкриття провадження і є підставою для залишення заяви без руху та надання строку для усунення зазначених недоліків.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 429, 462, 464 КПК, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву захисника ОСОБА_2 про перегляд за виключними обставинами ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 13 грудня 2017 року та ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 08 лютого 2018 року з підстав встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом залишити без руху і встановити їй строк для усунення недоліків п`ятнадцять днів із дня отримання копії цієї ухвали.

У разі, якщо недоліки не буде усунуто в установлений строк, заяву буде повернуто заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Великої Палати

Верховного Суду ОСОБА_1