Ухвала

від 02.02.2021 по справі 320/13088/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви

02 лютого 2021 року м. Київ № 320/13088/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Ірпінського управління ДПІ ГУ ДФС у Київській області про визнання неправомірними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

9 грудня 2020 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) з позовом до Ірпінського управління ДПІ ГУ ДФС у Київській області про визнання неправомірними дії та зобов`язання вчинити певні дії.

Судом встановлено, що позовну заяву ОСОБА_1 подала до суду через систему "Електронний суд". Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 р. позовну заяву залишено без руху та встановлено десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали. Цією ухвалою запропоновано усунути недоліки шляхом подання до суду позовної заяви в письмовій формі та її копій для відповідача, а також надати належним чином засвідчені копії доданих до позовної заяви документів, відповідно до кількості учасників справи, зазначивши про наявність у іншої особи оригіналу письмового доказу та квитанцію про сплату судового збору.

28 грудня 2020 р. до суду від ОСОБА_1 надійшли заява про усунення недоліків, а саме: адміністративний позов та додаткові пояснення по справі, які подано до суду через систему "Електронний суд". Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2021 р. продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви.

25 січня 2020 р. до суду від представника ОСОБА_1 надішли документи на усунення недоліків позовної заяви - подано документи в паперовій формі.

Дослідивши вказану позовну заяву та надані додатки, судом встановлено наступне.

6 лютого 2016 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено попередні договори про укладення у майбутньому основних договорів купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 .

У подальшому 30 березня 2017 р. представником ОСОБА_1 було сплачено за цим договором обов`язкові платежі та необхідні платежі, які належить сплатити ОСОБА_2 відповідно до ПК України. Разом з тим. у встановлений договором строк 31 березня 2017 р. ОСОБА_2 свої зобов`язання не виконав та відмовився від підписання основних договорів з мотивів начебто не сплати ОСОБА_1 обов`язкових платежів.

ОСОБА_1 вважає, що господарські операції щодо набуття у власність вищезазначених квартир, які були об`єктом оподаткування, такими що не відбулися, а тому вона має право на повернення сплачених нею коштів, а саме: податку з доходів фізичних осіб у сумі 25 179 грн. 00 коп. (квитанція № 17450535 від 30 березня 2017 р.); податок з операцій придбання нерухомого майна у сумі 21 582 грн. 00 коп. (квитанція № 17450535 від 30 березня 2017 р.); збір з операцій придбання нерухомого майна у сумі 5 035 грн. 80 коп. (квитанція № 174495530 від 30 березня 2017 р.); збір з операцій придбання нерухомого майна у сумі 4 316 грн. 40 коп. (квитанція № 17449548 від 30 березня 2017 р.); державне мито за державну реєстрацію права власності у сумі 64 грн. 00 коп. (квитанція № 17449597 від 30 березня 2017 р.) та державне мито за державну реєстрацію право власності у сумі 64 грн. 00 коп. (квитанція № 17449628 від 30 березня 2017 р.).

22 вересня 2020 р. представник ОСОБА_1 звернулася до відділу ГУ ДПС у м. Ірпінь Київської області із заявою про повернення сплачених коштів.

23 жовтня 2020 р. ГУ ДПС у Київській області листом № 36018/ФОП/10-36 надало відповідь, в якій зазначило, що згідно з вимогами п. 43.3 ст. 43 Податкового кодексу України обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Тому через пропуск цього строку відсутні законодавчі підстави щодо повернення сплачених коштів по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування.

Дослідивши вказану позовну заяву та додані до неї документи, судом встановлено наступне.

Частиною 1 статті 99 КАС України (в редакції до 15 грудня 2017 р.) передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до вимог ч. 2 статті 99 КАС України (в редакції до 15 грудня 2017 р.) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 99 КАС України (в редакції до 15 грудня 2017 р.) для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Аналогічні положення закріпленні в статті 122 КАС України (в редакції після 15 грудня 2017 р.).

Так, частиною 1 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Разом з тим, в частині 3 ст. 122 КАС України зазначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 161 КАС України (в редакції після 15 грудня 2017 р.) у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Верховний Суд у постанові від 21 червня 2018 р. (справа № 820/1667/16) зазначив про те, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Предметом оскарження у цій справі є питання щодо повернення податковим органом помилково сплачених коштів.

Відповідно до вимог п. 43.2 ст. 43 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або на єдиний рахунок або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені (п. 43.3 ст. 43 ПК України).

Так, суд зазначає, що строк протягом якого ОСОБА_1 мала право звернутися до податкового органу із заявою про повернення помилково сплачених сум розпочинається з 31 березня 2017 р. (від дня, коли ОСОБА_1 дізналася про відмову виконання ОСОБА_2 попередніх договорів про укладення у майбутньому основних договорів купівлі-продажу), а закінчився цей строк 30 березня 2020 р.

Суд зазначає, що аналіз наведених норм свідчить про те, що строк для звернення до суду платника податків із вимогою щодо повернення помилково сплачених сум повинен визначатися за правилами пункту 43.3 статті 43 Податкового кодексу України. Зазначений строк становить 1095 днів із дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.

Фактично заявник не оспорює пропуск цього строку. Обґрунтовуючи доводи щодо дотримання ним строку звернення до суду, позивач зазначив, що тривалий час не мала можливості зв`язатися з її представником та отримати інформацію щодо питань сплати податків та зборів, оскільки виїхала з України і проживає за кордоном.

Разом з тим, судом встановлено, що в листопаді 2017 р. ОСОБА_1 було подано два позови (№ 367/8034/17 та № 367/8021/17) щодо вирішення питання про стягнення сплачених нею коштів на користь ОСОБА_2 , які були сплачені на підставі попереднього договору про укладення у майбутньому основних договорів купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 . Отже, з 30 березня 2017 р. ОСОБА_1 було відомо про настання вказаних обставин.

Суд також зазначає, що ОСОБА_1 у 2017-2020 рр. не була позбавлена права самостійно звернутись до контролюючого органу у встановленому порядку із заявою про повернення безпідставно сплачених коштів в електронній формі чи в письмовій формі. Проте, ОСОБА_1 до контролюючого органу із відповідною заявою у період з 30 березня 2017 р. по 30 березня 2020 р. не зверталася.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 знала, що 30 березня 2017 р. її уповноваженим представником було сплачено необхідні платежі, що належало сплатити іншій особі у відповідності до вимог ПК України, суд дійшов висновку про те, що перебіг 1095-денного строку для повернення ОСОБА_1 безпідставно сплачених коштів розпочався 30 березня 2017 р., а останнім днем цього строку є 30 березня 2020 р.

Таким чином, звернувшись 28 грудня 2020 р. до суду з даною позовною заявою, ОСОБА_1 було пропущено передбачений строк звернення до суду, а тому, ОСОБА_1 необхідно надати додаткове пояснення щодо підстав пропуску строку звернення до суду та клопотання про поновлення строку звернення до суду.

Крім того, згідно з вимогами п. 6 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах. Отже, позов в адміністративному процесі - це письмово оформлена і адресована суду письмова вимога, яка складається з вимоги процесуального характеру (відкрити провадження по справі) і вимоги матеріального характеру (захистити невизнане, оспорюване чи порушене право).

Суд зазначає, що ст. 5 КАС України визначено способи судового захисту, з якими кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Суддя зазначає, що п. 1 прохальної частини позовної заяви ОСОБА_1 виклала наступним чином: "1) визнати неправомірними дії Головного управління ДПС у Київській області".

Суддя звертає увагу, що відповідачем у позовній заяві ОСОБА_1 зазначила саме Ірпінське управління ДПІ ГУ ДФС у Київській області, а не вказане Головне управління ДПС у Київській області, дії якого оскаржує. При цьому позовних вимог безпосередньо до вказаного відповідача - Ірпінського управління ДПІ ГУ ДФС у Київській області - взагалі не заявлено.

Наведені обставини та суперечності ускладнюють встановлення судом належного відповідача, предмета спору та позовних вимог, які ОСОБА_1 просить суд задовольнити, а тому потребують уточнення позивачем.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Якщо така особа не має місця проживання (перебування) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача (ч. 2 ст. 25 КАС України).

У позовній заяві ОСОБА_1 не зазначено місце проживання. Разом з тим, ОСОБА_1 в позові зазначає, що виїхала з міста Києва до Австралії.

Проте, в матеріалах, доданих до позовної заяви відсутня інформація на підтвердження місця проживання або перебування позивача. Беручи до уваги, що у позові відповідачем вказано і Ірпінське управління ДПІ ГУ ДФС у Київській області, яке знаходиться у Київській області, і Головне управління ДПС у Київській області, яке знаходиться у м. Києві, то це позбавляє суд можливості визначити територіальну підсудність цієї справи.

За наслідком розгляду поданих документів суддею враховано, що згідно з вимогами ч.2 ст. 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Із урахуванням викладеного, з метою забезпечення права заявнику на доступ до правосуддя суддя дійшов висновку щодо необхідності продовження процесуального строку усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 для надання до суду додаткових документів, а саме:

- клопотання про поновлення строку звернення до суду, документів на підтвердження та обґрунтування поважності причин пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду;

- уточненої позовної заяви із правильним зазначенням відповідача і обставин справи, конкретизацією позовних вимог, які ОСОБА_1 просить суд задовольнити з урахуванням всіх вищезазначених зауважень, а також копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості учасників справи;

- документів щодо місця проживання (перебування) позивача, якими, зокрема, можуть бути копії всіх заповнених сторінок паспорта громадянина України, довідка про зареєстроване у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) ОСОБА_1 , тощо.

Керуючись ст.ст. 121, 169, 243, 248, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

у х в а л и в:

1. Продовжити процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви та установити ОСОБА_1 додатковий десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання цієї ухвали.

Запропонувати ОСОБА_1 вжити заходів щодо усунення недоліків позовної заяви.

2. Копії ухвали суду від 2 лютого 2021 р. направити ОСОБА_1 .

3. Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Журавель В.О.