Постанова

від 01.02.2021 по справі 922/2420/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2021 р. Справа № 922/2420/20

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Дучал Н.М. , суддя Склярук О.І. , суддя Гетьман Р.А.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агродар» , м. Харків (вх. № 2930 Х/1)

на рішення господарського суду Харківської області від 09.10.2020, повне рішення складено та підписано 09.10.2020, (суддя Калініченко Н.В.)

у справі № 922/2420/20

за позовом Приватного підприємства «Оілтранс» , м. Сватове Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агродар» , м. Харків

про стягнення 120 473,09 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Оілтранс» звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Агродар» основного боргу у сумі 109456,00 грн, пені у сумі 7335,05 грн, 3% річних у сумі 1367,00 грн, інфляційних втрат у сумі 2 315,04 грн, а також просив стягнути судові витрати у справі, а саме на оплату судового збору у сумі 2102,00 грн та на оплату професійної правничої допомоги у сумі 22500,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати за надані послуги за договором про надання транспортних послуг по перевезенню вантажу № 110220/1 від 11.02.2020 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 09.10.2020 у справі №922/2420/20 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агродар» на користь Приватного підприємства «Оілтранс» 109456,00 грн. основного боргу, 7 279,12 грн. пені, 1358,45 грн. 3% річних, 1644,41 грн. інфляційних втрат, а також судові витрати (сплачений судовий збір) в сумі 2089,17 грн.

В іншій частині позову - відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Агродар» , м. Харків звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 09.10.2020 у справі №922/2420/20 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Приватного підприємства «Оілтранс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Агродар» .

Апелянт наполягає, що судом першої інстанції, при ухваленні рішення від 09.10.2020, порушені норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права, не з`ясовані обставини, які мають значення для справи, що призвело до постановлення незаконного та необгрунтованого рішення. Оскаржуване рішення прийнято судом на підставі наданих позивачем документів, які підтверджують лише факт наданих послуг, а не наявність заборгованості. Посилаючись на п. 3.4 договору, за умовами якого оплата за перевезення вантажів здійснюється згідно рахунку виставленого перевізником (позивачем), протягом 5 днів після підписання акту виконаних робіт, за фактично перевезений вантаж, апелянт зазначає, що судом не прийнято до уваги пояснення відповідача про не отримання ним рахунку на оплату, у зв`язку з чим у ТОВ «Торговий Дім Агродар» не виникло підстав для оплати, як це передбачено умовами п. 3.4 договору.

Також, апелянт вважає безпідставним нарахування штрафних санкцій, оскільки за умовами договору, обов`язок щодо оплати по договору виникає у ТОВ «Торговий Дім Агродар» тільки після отримання виставленого рахунку. Наголошує на відсутності порушень відповідачем умов договору, а, відповідно, і підстав для оплати послуг перевезення та сплати штрафних санкцій.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.11.2020 р. сформовано колегію Східного апеляційного господарського суду у складі: Дучал Н.М. - головуючий суддя, судді Гетьман Р.А., Склярук О.І.

Позивач проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених у відзиві; просить відмовити апелянту у відкритті апеляційного провадження, у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення Господарського суду Харківської області від 09.10.2020 у справі № 922/2420/20 залишити без змін.

Наполягає на встановленні судом факту та розміру заборгованості відповідача перед позивачем, наданні оцінки всім доводам, обставинам та доказам, на які посилалися сторони господарського спору.

Наголошує на наданні позивачем повного пакету документів (доказів), в підтвердження виконання прийнятих на себе зобов`язань за договором про надання транспортних послуг по перевезенню вантажу № 110220/1 від 11.02.2020, а саме: акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 20 від 27.02.2020, скріпленого підписами та печатками контрагентів; ТТН № РА40072 від 25.02.2020; ТТН № РА40073 від 25.02.2020; ТТН № 142298 від 25.02.2020; ТТН № 142299 від 25.02.2020; заявки на перевезення вантажу № 4 від 24.02.2020. При цьому, відповідачем не надано до суду доказів виконання зобов`язань перед перевізником (позивачем) з оплати отриманих послуг за згаданим договором.

Зазначає, що акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 27.02.2020 № 20 та рахунок для сплати наданих послуг № 20 від 27.02.2020 направлено позивачем на адресу відповідача через Нову Пошту та на офіційну електронну пошту відповідача. Підтвердженням наведеного є сформований перевізником рахунок на оплату № 20 від 27.02.2020, скрін-шот електронної пошти позивача та накладна № 59000491973045 Нової Пошти .

Замовником (відповідачем) здійснено часткову оплату рахунку № 20 від 27.02.2020 у сумі 20 000,00 грн. за отримані послуги перевезення , що є підтвердженням отримання відповідачем рахунку для оплати послуг за відповідним актом здачі-приймання.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Агродар» на рішення господарського суду Харківської області від 09.10.2020 у справі №922/2420/20 залишено без руху.

За результатами усунення недоліків, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Агродар» , м. Харків пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 09.10.2020 у справі №922/2420/20. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агродар» , м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 09.10.2020 у справі №922/2420/20; зупинено дію рішення господарського суду Харківської області від 09.10.2020 у справі №922/2420/20; постановлено розглянути справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи згідно з вимогами ч.10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України.

10.12.2020 від Приватного підприємства «Оілтранс» на адресу Східного апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення (вх.№12327), в яких позивачем зазначено, що в межах виконавчого провадження № 63472571, боржником (відповідачем) надіслано приватному виконавцю заяву, в якій просив повністю виконати рішення Господарського суду Харківської області від 09.10.2020 та направити до банку боржника відповідну платіжну вимогу для списання коштів з рахунку боржника з метою повного фактичного виконання зазначеного судового рішення. Приватним виконавцем було в повній мірі виконано наказ Господарського суду Харківської області від 30.10.2020 по справі № 922/2420/20 та закінчено виконавче провадження.

Отже, шляхом подання вказаної заяви боржник погодився з рішенням суду першої інстанції та визнав наявність у нього заборгованості перед позивачем. Таким чином, між сторонами апеляційного провадження, наразі, відсутній господарський спір, оскільки боржником в рамках виконавчого провадження № 63472571 погашено заборгованість за відповідним договором перевезення вантажу. З огляду на зазначене, позивач просить суд прийняти дані додаткові пояснення до розгляду та врахувати їх при ухваленні відповідної постанови суду апеляційної інстанції, залишити рішення Господарського суду Харківської області від 09.10.2020 у справі № 922/2420/20 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

21.12.2020 на адресу Східного апеляційного господарського суду від апелянта надійшла заява про поворот виконання рішення (вх.№12874), в якій зазначено, що в ході примусового виконання виконавчого провадження № 63472571 приватним виконавцем 03.11.2020 винесено постанову про арешт коштів боржника, яку надіслано до банківських установ для виконання. Оскільки, відкрите виконавче провадження відносно ТОВ ТД Агродар , позбавило його можливості вільно здійснювати свою господарську діяльність, чим заблоковано роботу товариства, ТОВ ТД Агродар вимушене було звернутись із заявою про списання грошових коштів з рахунку та закінчення виконавчого провадження. ТОВ ТД Агродар , при відкритому виконавчому провадженні внесено до Єдиного реєстру боржників, чим заблоковано проведення реєстраційних дій, а винесеною 03.11.2020 постановою про арешт коштів боржника заблоковано рух коштів, які містились на відкритих у банківських установах рахунках, що призвело до блокування роботи підприємства в цілому. Отже, відкрите виконавче провадження спричинило негативні наслідки в роботі ТОВ ТД Агродар , зокрема відмову потенційних контрагентів від подальшої співпраці.

З огляду на те, що рішення Господарського суду Харківської області від 09.10.2020 по справі № 922/2420/20 виконано ТОВ ТД Агродар , про що свідчить постанова про закінчення виконавчого провадження від 27.11.2020 № 63472571, то боржнику має бути повернуто те, що стягнуто на користь стягувача за скасованим рішенням суду в порядку повороту виконання рішення.

Просить задовольнити апеляційну скаргу у повному обсязі, скасувати рішення господарського суду Харківської області від 09.10.2020 по справі № 922/2420/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Приватного підприємства Оілтранс до ТОВ ТД Агродар ; повернути ТОВ ТД Агродар грошові кошти в розмірі 121827,15 грн, стягнуті на підставі наказу господарського суду Харківської області по справі № 922/2420/20.

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017. №2147-VIII викладено Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції, яка набрала чинності 15.12.2017.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до п.п. 1, 3 частини 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.13 ст.8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За приписами ч.10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, а також, доводи позивача викладені у відзиві на апеляційну скаргу та додаткових поясненнях, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Східним апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як свідчать матеріали справи, 11.02.2020 між Приватним підприємством «Оілтранс» -перевізником та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Агродар - замовником (відправником) укладено договір про надання транспортних послуг по перевезенню вантажу № 110220/1.

Відповідно до п.п.1.1.,1.2. договору одна сторона - перевізник зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною замовником (відправником) вантаж до пункту призначення в установлений договором строк та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а замовник (відправник) зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Для виконання перевезення перевізник надає замовнику вантажні автомобілі, вантажопідйомність яких відповідає наданій за заявкою замовника кількості, специфіці і вазі вантажів.

Замовник зобов`язаний надати перевізнику, на наданий до перевезення вантаж товарно - транспортні накладні, встановленої форми, що є основним перевізним документом, по яким зводиться приймання вантажу, перевезення вантажу і здача його вантажоодержувачам (п.2.1. договору).

Тарифи на транспортні послуги є договірними і визначаються виключно виходячи з конкретної ситуації на ринку вантажних перевезень та погоджуються сторонами в телефонному режимі або за допомогою заявок на перевезення вантажу (п.3.2.договору).

Відповідно до пункту 3.3 договору, по виконанні перевезення, сторони підписують акт виконаних робіт, де вказується фактична вартість послуг. Оплата за перевезення вантажів здійснюється згідно рахунку виставленого перевізником, протягом 5 днів після підписання акту виконаних робіт, за фактично перевезений вантаж (3.4 договору).

У випадку затримки виплати замовником сум, належних до сплати перевізнику, згідно встановленого пунктом 3.4. даного договору терміну, замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення (п.4.11 договору).

Строк дії договору встановлюється з дня його підписання сторонами і до 31 грудня 2020 року, а у випадку несвоєчасного виконання сторонами своїх договірних обов`язків - до повного виконання ними прийнятих на себе зобов`язань(п.6.1. договору).

В межах обумовлених договірних відносин, 24.02.2020 сформовано заявку на перевезення вантажу № 4, в якій, зокрема, передбачено перелік автомобілів, дату та час завантаження (25.02.2020), вантаж та його об`єм, дату та час розвантаження (27.02.2020), а також місце вивантаження.

Як свідчать матеріали справи, 27.02.2020 сторонами складено акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 20, яким відповідачем прийняті виконані виконавцем роботи (надані послуги) з перевезення вантажу вантажним автотранспортом на загальну суму 129 456,00 грн. Зазначений акт підписано представниками перевізника та відправника, а також скріплено печатками підприємств.

27 лютого 2020 року позивачем виставлено рахунок на оплату № 20 на суму 129 456,00 грн. (арк. справи 141).

Матеріали справи свідчать про часткове виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань з оплати вартості наданих йому позивачем послуг, шляхом сплати грошових коштів у розмірі 20 000,00 грн, що підтверджується копією платіжного доручення № 2044 від 22.04.2020, призначення платежу Сплата за транспортні послуги згідно з рах.№20 від 27.02.2020 .

Наявність заборгованості відповідача за надані транспортні послуги у загальній сумі 109 456,00 грн, стало підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних, та звернення до суду із даним позовом.

Дослідивши матеріали справи №922/2420/20, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, з урахуванням ст. 269 ГПК України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Згідно з приписами ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі та підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (частина 2, частина 3).

Крім зазначеного, відносини, пов`язані з перевезенням вантажу врегульовані Господарським кодексом України.

За положеннями ст.306 Господарського кодексу України, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Допоміжним видом діяльності, пов`язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

З огляду на аналіз наведених правових норм у співвідношенні до умов укладеного між сторонами договору та фактичних дій, які повинен був виконувати та виконував (здійснював) позивач, як виконавець послуг, які підтверджуються наявними у справі належними та достатніми доказами, зокрема актом здачі-приймання наданих послуг, транспортними накладними та заявкою по договору, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про перевезення вантажу, за яким позивачем від свого імені надавалися відповідачу послуги, тобто здійснено транспортне перевезення обумовленого вантажу.

Згідно наявної в матеріалах справи заявки до договору № 4 від 24.02.2020, ТОВ ТД Агродар є відправником, а ПП Оілтранс є перевізником, а отже, між сторонами склалися відносини із перевезення вантажу.

Відповідно до п.10.1. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 (в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) (далі за текстом - Правила) перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених Договорів із Замовниками згідно із заявками (додаток 1) або за разовими договорами (додаток 2).

Згідно з п. 11.1. Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Таким чином, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами (розділ 1 Правил).

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження виконання прийнятих на себе зобов`язань за договором, позивачем надано до справи: заявку на перевезення вантажу № 4 від 24.02.2020 року; товарно-транспортні накладні № РА40072 від 25.02.2020, № РА40073 від 25.02.2020, № 142298 від 25.02.2020, № 142299 від 25.02.2020; рахунок на оплату №20 від 27.02.2020; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 20 від 27.02.2020.

Зазначені документи, зокрема, товарно-транспортні накладні, є підтвердженням факту надання позивачем послуг перевізником при перевезенні вантажів автомобільним транспортом, які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Наведене свідчить про виконання позивачем прийнятих на себе зобов`язань з надання послуг перевезення вантажу, обумовлених заявкою на перевезення вантажу № 4 від 24.02.2020.

Також з матеріалів справи вбачається підписання відповідачем акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 27.02.2020 № 20, без зауважень щодо об`єму, якості та строків виконання робіт (надання послуг), чим фактично визнано належне виконання позивачем зобов`язань за укладеним договором.

З огляду на наведене, за умовами пункту 3.4 договору та ст. 909 Цивільного кодексу України, у відповідача виник обов`язок з оплати за надані послуги згідно рахунку, виставленого перевізником, протягом 5ти днів після підписання акту виконаних робіт, за фактично перевезений вантаж.

Як зазначено судом першої інстанції, за змістом заявки на перевезення № 4 від 24.02.2020 у розділі умови оплати, передбачено, що відповідач сплачує позивачу грошові кошти за надані послуги на протязі 5-7 банківських днів після отримання оригіналів документів (рахунок, АВР, ТТН). Однак, дана умова у заявці не співпадає із умовами договору, які були погоджені між сторонами в частині порядку розрахунків у пункті 3.4. договору, де зазначено, що оплата за перевезення вантажів здійснюється згідно рахунку виставленого перевізником, протягом 5 днів після підписання акту виконаних робіт, за фактично перевезений вантаж. Будь-яких додаткових угод, укладених сторонами, як-то передбачено пунктом 6.2. договору, матеріали справи не містять. Відтак, у відповідача виник обов`язок зі сплати послуг з перевезення вантажу згідно пункту 3.4 договору, умови якого є визначальними в частині визначення строку для сплати відповідачем плати за надані послуги з перевезення вантажу.

З приводу тверджень апелянта, щодо відсутності в нього заборгованості перед позивачем через ненаправлення перевізником рахунку на оплату, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Визначення поняття зобов`язання міститься у ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, за якою зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однією із основних умов виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. За загальним правилом, строк (термін) виконання зобов`язання узгоджується сторонами в договорі.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент звернення позивача з позовом до суду, відповідачем було здійснено часткову оплату вартості послуг з перевезення вантажу згідно рахунку № 20 від 27.02.2020 у сумі 20 000,00 грн. А отже, за відповідачем рахується заборгованість у сумі 109 456,00 грн.

Відповідно до ст.ст. 610, 612, 614 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно з приписами ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вчасної та повної оплати наданих послуг з перевезення вантажу у строки, які обумовлені сторонами в договорі.

При цьому, апелянт заперечує виникнення у нього заборгованості лише з підстав неотримання ТОВ «Торговий дім Агродар» виставленого позивачем рахунку. Втім, факт отримання від позивача послуг перевезення за укладеним сторонами договором про надання транспортних послуг з перевезення вантажу № 110220/1 від 11.02.2020, відповідачем не спростовується.

Виконання зобов`язань має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3 ст. 509 ЦК України).

Позивачем доведено направлення на адресу відповідача рахунку на оплату № 20 від 27.02.2020, що підтверджується скрін-шотом електронної пошти позивача та накладною № 59000491973045 Нової Пошти .

В спростування доказів отримання відповідачем надісланого рахунку за надані послуги перевезення, апелянт посилається на п. 61 Правил надання послуг поштового зв`язку затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270.

Разом з тим, умовами укладеного між сторонами договору не передбачено та чітко не визначено порядок і спосіб оформлення та відправлення поштової кореспонденції, зокрема рахунку на оплату.

Отже, відповідач не може вимагати від позивача безумовного додержання п. 61 Правил надання послуг поштового зв`язку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, а тим більше, посилатись на це, як на відсутність підстав для розрахунку із позивачем за фактично отримані послуги з перевезення.

Крім того, факт часткової сплати відповідачем заборгованості у розмірі 20 000,00 грн. саме на підставі рахунку №20 від 27.02.2020, підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 2044 від 22.04.2020, де в графі Призначення платежу зазначено Сплата за транспортні послуги згідно з рах.№20 від 27.02.2020 .

З огляду на наведене, враховуючи згадані вище принципи розумності та справедливості, саме факт отримання послуг з перевезення вантажу, а не факт виставлення рахунку (як на тому наполягає апелянт), є підставою для належного виконання відповідачем зобов`язання зі сплати наданих йому позивачем послуг.

За таких обставин, оскільки відповідачем отримано визначену послугу, вартість якої у повному обсязі позивачу не оплачено, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань, та задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 109456,00 грн.

Позивачем, за несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань за договором зі сплати за отримані транспортні послуги, нараховано та заявлено до стягнення - пеню у сумі 7335,05 грн, 3% річних у сумі 1367,00 грн, інфляційні втрати у сумі 2 315,04 грн.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина 2 статті 193, частина 1 статті 216 та частина 1 статті 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до статей 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

У відповідності до пункту 4.11 договору, у випадку затримки виплати замовником сум, належних до сплати перевізнику, згідно встановленого пунктом 3.4. даного договору терміну, замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення.

Дії відповідача щодо неповної та несвоєчасної оплати за отримані послуги є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності згідно з п. 4.11.договору.

Відповідно до ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень статті 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних, судом першої інстанції правомірно зазначено про його неточність, дійшовши висновку про обгрунтованість та задоволення вимог в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агродар» на користь Приватного підприємства «Оілтранс» 7279,12 грн - пені, 1358,45 грн - 3% річних, 1644,41 грн - інфляційних втрат.

Отже, вірним є висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 109456,00 грн. основного боргу, 7 279,12 грн. пені, 1358,45 грн. 3% річних, 1644,41 грн. інфляційних втрат, та відмову у задоволенні решти вимог позивача.

Європейським судом з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (Заява N4909/04) вказано, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 (Заява N4241/03) Європейським судом зазначено, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами, та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Твердження заявника апеляційної скарги про порушення господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування рішення господарського суду Харківської області від 09.10.2020, у справі № 922/2420/20.

Крім того, судова колегія зазначає, що 30.10.2020 (після набрання законної сили рішенням господарського суду Харківської області від 09.10.2020) господарським судом Харківської області видано наказ на примусове виконання рішення у справі №922/2420/20.

За результатами виконання зазначеного наказу 02.11.2020 відкрито виконавче провадження №63472571, в межах якого виконано рішення господарського суду Харківської області від 09.10.2020 у справі №922/2420/20, про що приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Родіним Г.В. ухвалено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Щодо заяви (вх.№12874 від 21.12.2020), яка надійшла від представника апелянта про поворот виконання рішення, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст.333 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення господарського суду Харківської області від 09.10.2020 у справі № 922/2420/20, то підстави для повороту виконання рішення відсутні.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд рішення господарського суду Харківської області від 09.10.2020 у справі № 922/2420/20 покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 129, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агродар» на рішення господарського суду Харківської області від 09.10.2020 у справі №922/2420/20 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 09.10.2020 у справі №922/2420/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Н.М. Дучал

Суддя О.І. Склярук

Суддя Р.А. Гетьман