Ухвала

від 03.02.2021 по справі 161/15810/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

03 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 161/15810/17

провадження № 61-13975св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Технологія Базальту ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Технологія Базальту на постанову Волинського апеляційного суду від 27 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Матвійчук Л. В., Осіпука В. В., Федонюк С. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Технологія Базальту (далі - ТОВ Технологія Базальту ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на земельні ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що ТОВ Технологія Базальту набуто у власність приміщення заводу по виготовленню утеплюючих матеріалів, який розташований на АДРЕСА_1 .

Приміщення заводу по виготовленню утеплюючих матеріалів, а також бункер для зберігання базальтового каміння, бункер для зберігання відходів виробництва; приймальна камера для зберігання та використання фенол-формальдегідної смоли, під`їзні шляхи для обслуговування заводу, а саме: під`їзний шлях до бункеру зберігання базальтового каміння, під`їзний шлях до приймальної камери для зберігання та використання фенол-формальдегідної смоли, під`їзний шлях до бункеру для зберігання відходів виробництва, частина технологічного обладнання заводу по виготовленню утеплюючих матеріалів розташовані на двох земельних ділянках, зокрема на земельній ділянці загальною площею 1,00 га та земельній ділянці загальною площею 0,50 га.

ТОВ Технологія Базальту вказувало, що попереднім власником вказаних земельних ділянок є ОСОБА_1 на підставі державних актів на право власності на землю від 21 січня 2003 року та 15 березня 2007 року.

Зазначало, що оскільки ним набуто право власності на будівлю, яка розміщена на вказаних земельних ділянках, то в силу статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та статті 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до нього перейшло право власності на ці земельні ділянки без зміни їх цільового призначення в обсязі і на умовах, встановлених для попереднього власника (землекористувача).

Проте, його право власності на вказані земельні ділянки не визнається попереднім власником земельних ділянок - ОСОБА_1 .

Ураховуючи наведене, ТОВ Технологія Базальту просило суд: визнати за ним право власності на земельну ділянку загальною площею 1,00 га, яка знаходиться у селі Струмівка Луцького району Волинської області, кадастровий номер 0722884800:03:001:6458, (далі - земельна ділянка НОМЕР_1) у зв`язку з набуттям ним права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме будівлю приміщення заводу по виготовленню утеплюючих матеріалів, загальною площею 4 580,9 кв. м;

визнати за ним право власності на земельну ділянку, загальною площею 0,50 га, яка знаходиться у селі Струмівка Луцького району Волинської області, кадастровий номер 0722884800:03:001:4126, (далі - земельна ділянка НОМЕР_2) у зв`язку з набуттям ним права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме будівлю приміщення заводу по виготовленню утеплюючих матеріалів, загальною площею 4 580,9 кв. м;

виключити з усіх державних реєстрів записи про право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку загальною площею 1,00 га, яка розташована у селі Струмівка Луцького району Волинської області, кадастровий номер 0722884800:03:001:6458, та на земельну ділянку, загальною площею 0,50 га, яка розташована у селі Струмівка Луцького району Волинської області, кадастровий номер 0722884800:03:001:4126.

Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 жовтня 2019 року у складі судді Івасюти Л. В. позов ТОВ Технологія Базальту задоволено.

Визнано за ТОВ Технологія Базальту право власності на земельну ділянку загальною площею 1,00 га, яка розташована у селі Струмівка Луцького району Волинської області, кадастровий номер 0722884800:03:001:6458, у зв`язку з набуттям ТОВ Технологія Базальту права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме будівлю приміщення заводу з виготовлення утеплюючих матеріалів, загальною площею 4580,9 кв. м.

Визнано за ТОВ Технологія Базальту право власності на земельну ділянку, загальною площею 0,50 га, яка розташована у селі Струмівка Луцького району Волинської області, кадастровий номер 0722884800:03:001:4126, у зв`язку з набуттям ТОВ Технологія Базальту права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме будівлю приміщення заводу з виготовлення утеплюючих матеріалів, загальною площею 4580,9 кв. м.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що приміщення заводу по виготовленню утеплюючих матеріалів розміщене на земельній ділянці № НОМЕР_1 площею 1,00 га та на земельній ділянці № НОМЕР_2 площею 0,50 га. Оскільки позивач набув право власності на будівлю заводу, то на підставі статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України до нього перейшло право власності на земельні ділянки, на яких вона розташована.

Постановою Волинського апеляційного суду від 17 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 жовтня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ Технологія Базальту відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Апеляційний суд мотивував рішення тим, що ТОВ Технологія Базальту не надало доказів про належність йому на праві власності будівель або споруд, які розташовані на земельній ділянці № НОМЕР_2 площею 0,50 га, кадастровий номер 0722884800:003:001:4126, а тому вимоги про визнання права власності на зазначену земельну ділянку є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Також апеляційний суд не погодився з висновками суду першої інстанції та аргументами позивача про наявність підстав для визнання права власності за ТОВ Технологія Базальту на земельну ділянку № НОМЕР_1 на підставі частини першої статті 120 ЗК України, оскільки при відчуженні заводу, право оренди земельної ділянки НОМЕР_1 для первісного орендаря-землекористувача Товариства з обмеженою відповідальністю Волинь-транс ЛТД (далі - ТОВ Волинь-транс ) припинилося, а новий власник заводу Товариство з обмеженою відповідальністю Мінмат Ревербері (далі - ТОВ Мінмат Ревербері ), а пізніше - всі інші власники, набули права оренди земельної ділянки, і саме кожен з них, у тому числі ТОВ Технологія Базальту , зобов`язане здійснити усі дії з оформлення і реєстрації цього права, а їх бездіяльність не дає підстав для позбавлення права власності на земельну ділянку власника земельної ділянки ОСОБА_1 , який в установленому законодавством порядку передав її в користування на підставі договору оренди.

Вимоги позивача про те, що придбання ТОВ Мінмат Ревербері , ОСОБА_2 , ТОВ Технологія Базальту приміщення заводу, розміщеного на земельній ділянці, яка власником ОСОБА_1 передана в оренду для будівництва цього заводу та відсутність зареєстрованого речового права оренди у нових власників приміщення, припинило право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, є необґрунтованими.

Також апеляційний суд виходив з того, що вимоги про виключення з усіх державних реєстрів записів про право власності ОСОБА_1 на земельні ділянки № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 є похідними від позовних вимог про визнання права власності на ці земельні ділянки, тому не підлягають до задоволення з підстав відмови у позові ТОВ Технологія Базальту про визнання права власності на земельні ділянки.

Постановою Верховного Суду від 15 квітня 2020 року (у складі колегії суддів: Червинської М. Є., Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.) касаційну скаргу ТОВ Технологія Базальту задоволено частково, постанову Волинського апеляційного суду від 17 січня 2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд виходив з того, що ухвалюючи рішення у цій справі, апеляційним судом не перевірено і не встановлено обставин будівництва та набуття у власність ТОВ Волинь-Транс заводу по виготовленню утеплюючих матеріалів на земельних ділянках належних відповідачу. Також, судом апеляційної інстанції не наведено правових висновків, щодо юридичних наслідків набуття товариством у власність нерухомого майна відповідно до статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, з урахуванням того, що договір оренди між ТОВ Волинь-Транс та ОСОБА_1 укладено пізніше та лише на земельну ділянку № НОМЕР_1 .

Крім того, судом апеляційної інстанції було встановлено, що на земельній ділянці № НОМЕР_2 розміщені як частина належного ТОВ Технологія Базальту приміщення заводу Б-1 площею 4 580,9 кв. м, так і належний на праві власності ОСОБА_1 навіс для сировини В-1 площею 631,7 кв. м.

Разом з цим, апеляційний суд, встановивши наявність на спірній земельній ділянці іншого нерухомого майна (крім належного позивачу на праві власності приміщення заводу Б-1), зокрема належного ОСОБА_1 навісу для сировини, не обговорив питання про виклик експерта для з`ясування наявних розбіжностей між правовстановлюючими документами та іншими доказами наявними у справі з висновками викладеними експертом, а також за результатами заслуховування таких пояснень експерта доцільність проведення додаткової чи повторної експертизи.

Встановлення зазначених обставин має важливе правове значення для правильного вирішення спору в цій справі.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Волинського апеляційного суду від 27 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 жовтня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ Технологія Базальту відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що земельна ділянка № НОМЕР_1 перебувала у користуванні продавця, тому, набувши права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме: будівлю приміщення заводу з виготовлення утеплюючих матеріалів, загальною площею 4580,9 кв. м, до ТОВ Технологія Базальту перейшло право користування цією земельною ділянкою відповідно до частини другої статті 120 ЗК України, а не право власності на неї.

Щодо земельної ділянки № НОМЕР_2 , то суд вважав, що оскільки дана земельна ділянка не передавалась ні у власність, ні у користування продавця - ТОВ Волинь-Транс , то право власності чи користування на неї взагалі не перейшло до нових власників заводу по виготовленню утеплюючих матеріалів, в тому числі і до позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2020 року до Верховного Суду, ТОВ Технологія Базальту , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить: скасувати постанову Волинського апеляційного суду від 27 серпня 2020 року та залишити в силі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 жовтня 2019 року в частині визнання за ТОВ Технологія Базальту права власності на земельну ділянку загальною площею 1,00 га, яка знаходиться у селі Струмівка Луцького району Волинської області, кадастровий номер 0722884800:03:001:6458, у зв`язку із набуттям ТОВ Технологія Базальту права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме будівлю приміщення заводу по виготовленню утеплюючих матеріалів, загальною площею 4580,9 кв. м; скасувати постанову Волинського апеляційного суду від 27 серпня 2020 року в частині позовних вимог ТОВ Технологія Базальту про визнання права власності на земельну ділянку, загальною площею 0,50 га, яка знаходиться у селі Струмівка Луцького району Волинської області, кадастровий номер 0722884800:03:001:4126, справу направити в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що при новому розгляді апеляційний суд залишив поза увагою висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 15 квітня 2020 року, не встановив яку частину земельної ділянки № НОМЕР_2 займає належне ТОВ Технологія Базальту нерухоме майно, та розмір земельної ділянки, яка необхідна для його належного обслуговування.

Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що спірна земельна ділянка № НОМЕР_1 знаходилася в користуванні продавця, оскільки ОСОБА_1 не укладав жодних договорів оренди з ТОВ Мінмат Ревербері , а потім з ОСОБА_2 та ТОВ Технологія Базальту , право оренди ними не було зареєстроване, тому договір оренди від 01 жовтня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Волинь-Транс , припинився в силу закону.

ОСОБА_1 надав згоду на відчуження нерухомого майна, яке знаходиться на спірних земельних ділянках, оскільки був учасником, як ТОВ Волинь-Транс , так і ТОВ Мінмат Ревербері , а отже надав згоду й на перехід права власності і на земельні ділянки, на яких розташоване нерухоме майно, враховуючи принцип цілісності нерухомого майна з землею, на якій воно знаходиться.

При цьому, суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин положення частини першої статті 120 ЗК України, а суд апеляційної інстанції помилково вважав, що до них слід застосовувати частину другу вказаної статті.

Доводи інших учасників справи

ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи, підстави для скасування постанови апеляційного суду відсутні.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

У жовтні 2020 року передано до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 листопада 2020 року справу призначено до розгляду.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2020 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 200/606/18 за позовом

ОСОБА_3 до АТ Банк Кредит Дніпро , третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Римська А. В., про визнання недійсними свідоцтва про придбання нерухомого майна з торгів, визнання права власності на земельну ділянку.

У вказаній ухвалі колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в раніше прийнятих постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31 травня 2018 року у справі № 29/5005/17496/2011 та від 16 квітня 2019 року у справі № 907/68/18, оскільки в них зроблені висновки без дотримання справедливого балансу інтересів боржника на реалізацію його майна у процедурі виконавчого провадження на погашення за його рахунок боргів перед кредитором - стягувачем у виконавчому провадженні, та інтересів позивача, як власника будівлі, що набута ним в результаті примусового продажу у виконавчому провадженні майна боржника.

Також колегія суддів вважає, що факт окремого оплатного відчуження як будівлі, так і земельної ділянки, на якій вона розміщена, унеможливлює застосування норм статті 120 ЗК України як достатньої правової підстави для переходу права власності на земельну ділянку при придбанні будівлі у випадку, коли відбувається примусове звернення стягнення на майно боржника, що є окремою підставою припинення права власності (пункт 8 частини першої статті 346 ЦК України).

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 02 вересня 2020 року прийнято до розгляду справу № 200/606/18.

У пункті 10 частини першої статті 252 ЦПК України встановлено, що у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу, - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Судове рішення у справі, яке є предметом перегляду, та судове рішення, яке передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, ухвалені у подібних правовідносинах.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у справі № 161/15810/17 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 200/606/18.

Керуючись статтями 252, 253, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Технологія Базальту до ОСОБА_1 про визнання права власності на земельні ділянки зупинити до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 200/606/18.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

І. М. Фаловська