Рішення

від 04.02.2021 по справі 212/6307/17

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 212/6307/17

2/212/26/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2021 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого-судді: Чорного І.Я.

за участі секретаря судового засідання: Поперечної А.С.,

представника позивача ОСОБА_3.

представника відповідача Стельмаха І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Кривого Рогу, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України (АТ УКРЕКСІМБАНК ), Драгунова Сергія Юрійовича , Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про відшкодування збитків, -

в с т а н о в и в:

в жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом, який було неодноразово уточнений під час розгляду справи, остання редакція від 24.07.2019 року про відшкодування збитків.

В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначає, що він є власником нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 . 09.08.2017 року державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Клименко Н.О. з представником філії ПАТ Державний експортно-імпортний банк України Драгуновим С.Ю. та іншими особами, виконуючи постанову від 04.08.2017 року у ВП 54022169 у виконавчому провадженні, незаконно без будь-якого офіційного повідомлення власника або його представника, проникли в будівлю за вказаною адресою та знаходились там понад дві години. При цьому, у вказаній будівлі за адресою АДРЕСА_1 працівниками банку були проведені незаконні дії: пошкоджене майно, здійснено відмикання воріт складу, проникнення в інші приміщення складів де проводилося переміщення обладнання, що там знаходилося для невідомих цілей. Зазначає, що в приміщеннях, які йому належать, зберігаються високотехнологічні лінії голландського виробника ТРОМП, обладнання з 2012 року знаходиться в заставі згідно договору займу з компанією TROMP та він несе відповідальність за збереження майна ТОВ "МіК".

Позивач зазначає, що не отримував постанову про відкриття виконавчого провадження та не мав можливості її оскаржити, також не отримував жодних повідомлень про дії державного виконавця, які відбулися 09.08.2017. На думку позивача події 09.08.2017 року проводились неправомірно та з порушенням норм чинного закону про виконавче провадження, позивач вбачає в діях посадових осіб ДВС та керівництва ПАТ "Укрексімбанк" зговір та шахрайство. Крім цього Державним виконавцем ВПВР ДВС Клименко Н.О. було неправомірно накладено арешт на майно позивача, а саме будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , заборонено її відчуження та використання, в тому числі надання в оренду. Такими діями державний виконавець обмежив право позивача розпоряджатися своїм майном, його позбавлено права вести господарську діяльність. Також позивач зазначає, що в порушення закону державним виконавцем винесена постанова про опис та арешт майна, якою передбачено передача майна на зберігання без згоди власника, що призвело до неможливості вільно розпоряджатися його власністю. Неправомірні дії відповідачів, які мали місце 09.08.2017 року призвели до пошкодження майна, що знаходилося в складських приміщеннях за адресою АДРЕСА_1 та перебувало там на зберіганні, що унеможливило в подальшому поновити його в виробництві. Зазначеними діями позивачу завдано матеріальні збитки, які він просив стягнути з відповідачів.

Крім цього позивач зазначав, що діями відповідачів ПАТ "Укресімбанк" та Драгунова С.Ю. йому заподіяно моральну шкоду, яка полягає в фактичному та безпідставному позбавленні його права володіння і користування своїм майном, а також у встановленні відеоспостереження за його приватним життям. Моральну шкоду позивач оцінює в 5000 євро, що в еквіваленті відповідно до курсу НБУ становить 152356 грн. яку просив стягнути з ПАТ "Укресімбанк" та Драгунова С.Ю .

Ухвалою суду від 12.10.2017 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 17.11.2017 року відкрито провадження по справі.

Ухвалою суду від 10.04.2019 року залучено до участі в якості співвідповідачів - Відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції, Головне територіальне Управління юстиції у Дніпропетровській області, виключено з числа третіх осіб Головне територіальне Управління юстиції у Дніпропетровській області.

Ухвалою суду від 11.07.2019 року уточнені позовні вимоги позивача від 26.03.2019 року залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 19.11.2019 року позивачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення.

Ухвалою суду від 26.02.2020 року відмовлено в задоволенні клопотання АТ Державний експортно-імпортний банк України про залишення позову без розгляду.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити.

Представник відповідача Акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України Жданюк Т.С. в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, що викладені у відзиві на позов, просила в позові відмовити.

Відповідач Драгунов С.Ю. в судовому засіданні підтримав письмові заперечення, що ним подані та містяться в матеріалах справи, відповідно до який просить в задоволенні позову відмовити. В подальшому в судові засідання не з`являвся з невідомих суду причин.

Представник відповідачів Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Стельмах І.В. в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, які вказані у відзиві на позов, що долучений ним до матеріалів справи.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що 09.08.2017 на прохання ОСОБА_3 перебував за адресою АДРЕСА_1 , це складські приміщення, що належать позивачу ОСОБА_1 . Перебував там орієнтовно з 08:00 год. ранку. В подальшому о 10-11 год. на територію прийшли люди з обладнанням (зварювальні апарати та ломи), серед яких були поліцейські, які нічого не пояснюючи почали ламати речі в будівлі та складських приміщеннях, відкривали двері складу. Причини таких дій зазначені люди не повідомили та вказали щоб він їм не заважав.

На запитання представника позивача ОСОБА_3 свідок ОСОБА_4 пояснив, що після відкриття дверей складу зазначені особи перебували всередині та встановлювали власні замки. Двері складу були зачинені, в нього ключів від даного приміщення не було.

На запитання представника відповідача ОСОБА_5 свідок ОСОБА_4 пояснив, що після цього як з`явилися невідомі люди він зателефонував ОСОБА_3 та повідомив про вказані події. Через деякий час, приблизно година або півтори години, на місце приїхала ОСОБА_3 . Що робили люди до появи ОСОБА_3 йому невідомо. Він не був безпосереднім свідком пошкодження майна.

На запитання представника відповідача ОСОБА_6 свідок ОСОБА_4 пояснив, що двері в приміщенні де він знаходився були відчинені, їх відчинив він. Особи, які прибули на місце не пояснювали чому прибули, не показували жодних документів та погрожували. Особи перебували в приміщенні, жодного майна на вулицю не виносили, проводили опис майна, при цьому на місці вже була ОСОБА_3 . Особи потратили на територія де знаходиться складські приміщення, що належать ОСОБА_1 через чужі ворота. Перебував на місці до закінчення всіх подій, не бачив, щоб на місці складалися будь-які документи.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що 09.08.2017 року близько 12 години ОСОБА_3 зателефонувала їй та попросила приїхати на АДРЕСА_1 , оскільки невідомі особи проникли до приміщення, що належить ОСОБА_1 . Приблизно о 13 годині вона прибула на місце та була свідком як невідомі особи, які не надавали жодних документів перебували в приміщенні будівлі, проводили якісь роботи та встановлювали додаткові замки на двері. При цьому двері складу були відкриті, особи перебували в приміщенні приблизно тридцять хвилин. На будь-які зауваження дані особи не реагували, в подальшому на місце було викликано поліцію.

На запитання представника позивача ОСОБА_3 свідок ОСОБА_7 пояснила, що прибувши на місце події двері складу були відкриті та усі двері приміщення були відкриті, всередині приміщення перебував Драгунов , якого вона знає візуально, державний виконавець та інші невідомі особи.

На запитання представника відповідача ОСОБА_6 свідок ОСОБА_4 пояснила, що їй невідомо як відчинялися двері в приміщенні, коли вона приїхала вони були відчинені. В цей день вона бачила зламані замки дверей, пошкодженні стіни. В даному приміщенні в цей день вона була вперше.

Допитана в якості свідка представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що 09.08.2017 приблизно в 10 -11 годині їй зателефонував племінник ОСОБА_9 який повідомив, що за адресою Фабрична, 3а приїхали невідомі люди, закрили його дружину з дитиною в приміщенні будівлі та проводять якісь дії. Прибувши на місце вона побачила дружину ОСОБА_9 , яка плакала. Крім цього побачила, що автоматичні двері до складських приміщень були відкриті. В приміщенні вона побачила державного виконавця Клименко Н.О. , яку запитала, що відбувається. Клименко відповіла, що на виконання рішення суду проводяться виконавчі дії та попросила пред`явити її довіреність від ОСОБА_1 , однак на той час у неї довіреності з собою не було. Зазначає, що державному виконавцю було достеменно відомо, що вона є представником ОСОБА_1 . До будівлі її не впускали, однак вона бачила, що всередині є люди, які переміщали обладнання, щоб заблокувати приміщення. За результатами проведених дій жодних документів їй не було вручено.

На запитання представника відповідача ОСОБА_5 свідок ОСОБА_3 пояснила, що жодних пояснень, а також будь-яких документів 09.08.2017 за результатами виконавчих дій на Фабричній їй не надавали на не вручали. Хто переміщував майно їй невідомо, з приміщення складу жодного майна не виносили. В процесі виконавчих дій були зламані двері, стіни (зроблені отвори для арматури) та пошкоджено обладнання. Сума шкоди може бути встановлено лише експертизою. Сума шкоди за пошкоджені двері встановлена виходячи з вартості аналогічних нових дверей, квитанції долучені до матеріалів справи.

На запитання представника відповідача ОСОБА_6 свідок ОСОБА_3 пояснила, що їй не було відомо про проведення будь-яких виконавчих дій 09.08.2017 та підстави проведення таких дій. Про наявність виконавчого провадження їй було відомо, неодноразово оскаржували рішення виконавців в рамках існуючого виконавчого провадження. Вона ознайомлювалася з матеріалами виконавчого провадження як представник ОСОБА_1 . На час ознайомлення в матеріалах виконавчого провадження не було рішення про примусове проникнення на об`єкт по АДРЕСА_1 .

Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та представника позивача ОСОБА_3 в якості свідка, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 06.01.2016 року Криворізьким районним судом Дніпропетровської області видано виконавчий лист по справі 212/10389/14-ц на виконання рішення від 23.12.2015 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Державний експортно-імпортний банк України інфляційні збитки в сумі 7 708 044,97 грн.

27.01.2016 року АТ Укрексімбанк звернулось до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з заявою про відкриття виконавчого провадження з приводу виконання рішення суду по справі № 212/10389/14-ц, та надано виконавчий лист.

04.02.2016 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Клименко Н.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №50033236 на підставі вказаного виконавчого листа.

12.06.2017 Державний виконавець Клименко Н.О. звернулась з поданням до Криворізького районного суду Дніпропетровської області про надання дозволу на примусове проникнення до нежитлового приміщення, що належить боржнику ОСОБА_1 , а саме нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , в рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №212/10389/14-ц виданого 06.01.2016 Криворізьким районним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України інфляційних збитків у сумі 7 708 044,97 грн.

Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 12.06.2017 року задоволено подання державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Клименко Н.О. та надано дозвіл на примусове проникнення до майна, а саме: побутового корпусу прядильного виробництва, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що належить позивачу ОСОБА_1 , який є боржником при примусовому виконанні виконавчого листа у справі № 212/10389/14-ц.

Крім цього, при постановленні вищевказаного рішення судом встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області перебуває зведене виконавче провадження 54022169, до складу якого входить: виконавче провадження № 50033236, відкрите 04.02.2016, з виконання виконавчого листа по справі № 212/10389/14-ц, виданого 06.01.2016 Криворізьким районним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України інфляційних збитків у сумі 7 708 044,97 грн., та виконавче провадження № 54007010, відкрите 25.05.2017, з виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2017 у справі № 904/41/17 про стягнення з фізичної особи ОСОБА_1 , на користь публічного акціонерного товариства БМ Банк 3 588 000,00 грн., 1 795 342 ,92 грн. процентів, 261 943,22 грн. пені за несвоєчасність погашення відсотків, 504 027,40 грн. пені за несвоєчасне погашення тіла кредиту, 92 239,70 грн. судового збору.

На виконання вищевказаної ухвали Криворізького районного суду Дніпропетровської області про примусове проникнення в приміщення, державним виконавцем Клименко Н.О., 04.08.2017 року винесено постанову про залучення працівників поліції Покровського відділення поліції Криворізького відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області для забезпечення охорони, громадського порядку та фізичного захисту державних виконавців та залучених осіб, при проведенні виконавчих дій, які будуть проводитись в місті Кривому Розі по вул. Фабрична, 3а - 09 серпня 2017 року о 11 годині ранку.

В акті від 09.08.2017, що складений державним виконавцем Клименко Н.О. за участю понятих ОСОБА_12 , ОСОБА_13 в присутності представника стягувана АТ Укрексімбанк Драгунова С.Ю., дільничних офіцерів поліції Покровського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області Бондарчука Р.О. та Фурмузала О.В. зазначено, що виїздом за адресою АДРЕСА_1 з метою примусового проникнення державного виконавця до побутового корпусу прядильного виробництва, що належить ОСОБА_1 встановлено, що ворота огорожі побутового корпусу прядильного виробництва, розташованого за вищевказаною адресою та двері до відповідного приміщення були відчинені, що дало вільний доступ до проведення виконавчих дій.

Також державним виконавцем Клименко Н.О. 09.08.2017 року за участю понятих ОСОБА_12 , ОСОБА_13 в присутності представника стягувана АТ Укрексімбанк Драгунова С.Ю., дільничних офіцерів поліції Покровського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області Бондарчука Р.О. та Фурмузала О.В. за результатами огляду вказаного приміщення винесено постанову про опис й арешт майна боржника відповідно до якої описано та накладено арешт на майно боржника ОСОБА_1 побутовий корпус прядильного виробництва літ. А1, А2, А3, А4, розташований за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 6679,7 кв.м, що розташована на земельній ділянці кадастровий номер 1211000000:04:381:0036, в межах суми необхідної для виконання вимог за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору - 15069334,96 грн. Призначено відповідальним зберігачем представника стягувача АТ Укрексімбанк Драгунова С.Ю.

З`ясувавши обставини справи, слід зазначити наступне.

Як визначено ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст.5 ЦПК України).

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч.3, 4 ст.77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Цивільне процесуальне законодавство закріплює положення щодо того, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. При цьому жодні докази для суду не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК).

Як визначено статтею 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У ч. 2 ст. 16 ЦК України визначені способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2)визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9)відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції .

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження , виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до п.4,6 ч. 3 ст.18 Закону України Про виконавче провадження виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Перевіряючи доводи позивача щодо неправомірності дій державного виконавця які полягали у примусовому проникненні 09.08.2017 до побутового корпусу прядильного виробництва, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що належить позивачу ОСОБА_1 судом встановлено, що зазначена дія була проведена на підставі рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області про примусове проникнення в приміщення від 12.06.2017 при примусовому виконанні виконавчого листа по справі №212/10389/14-ц, виданого 06.01.2016 Криворізьким районним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України інфляційних збитків у сумі 7 708 044,97 грн.

Обставин, які б вказували на порушення вимог закону при примусовому проникненні державного виконавця 09.08.2017 до побутового корпусу прядильного виробництва, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 судом не встановлено. При цьому, слід зазначити, що жодних дій щодо примусового проникнення до вказаного приміщення здійснено не було, оскільки відповідно до акту державного виконавця від 09.08.2019 ворота огорожі корпусу та двері до відповідного приміщення були відчиненні, що дало вільний доступ до проведення виконавчих дій. Дані обставини також підтвердив в судовому засіданні допитаний в якості свідка ОСОБА_4 .

Крім цього, слід зазначити, що представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні підтвердила ту обставину, що вона неодноразово знайомилася з матеріалами виконавчого провадження, в рамках якого було проведено оскаржувані виконавчі дії. Відповідно, слід зробити висновок, що позивачу ОСОБА_1 було достеменно відомо про відкриття вказаного виконавчого провадження, можливість добровільного виконання своїх зобов`язань як боржника, а також обов`язок вчинити певні дій, що спрямовані на його виконання.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної та матеріальної шкоди слід зазначити наступне.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У статті 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (з відповідними змінами) Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди ).

Частиною 2 статті 23 ЦК України визначено що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від: характеру правопорушення, глибини фізичних та духовних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, з урахуванням інших обставин, які мають суттєве значення (ч. 3 ст. 23 ЦК України). А також: стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих та виробничих обставинах, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, тощо (п. 9 постанови Пленуму ВСУ про моральну шкоду).

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема, суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставини справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

З огляду на статті 1166, 1167 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Право на відшкодування моральної шкоди виникає за наявності передбачених законом умов відповідальності за заподіяну шкоду (загальні умови). Це: а)наявність моральної шкоди як наслідку порушення особистих не майнових прав або посягання на інші не матеріальні блага; б)неправомірні рішення, дії чи бездіяльність заподіювача шкоди; в)причинний зв`язок між неправомірною поведінкою і моральною шкодою; г)вина заподіювача шкоди. Заподіювач несе відповідальність лише за ту шкоду, яка є наслідком саме його поведінки.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (стаття 1173 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної виконавчої служби, його посадовими або службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України Про виконавче провадження .

При цьому, наявність моральної шкоди не визнана прямим наслідком кожної протиправної поведінки. А така презумпція має визначатися лише законом. Тому діє ст. 81 ЦПК України про загальний розподіл тягаря доказування. Отже, право на відшкодування моральної шкоди за нормами чинного законодавства не є матеріальною гарантією, оскільки жоден закон не встановлює імперативний обов`язок компенсації. Зазначене право на відшкодування це процесуальна вимога надати можливість довести наявність шкоди, визначити її розмір та отримати через судовий розгляд цього питання відповідну компенсацію.

Аналізуючи вищевказані положення закону, слід зробити висновок, що правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.

За таких обставин, необхідною підставою для притягнення відповідачів до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є одночасна наявність трьох умов: неправомірні дії відповідачів, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

В спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки відповідача та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише в результаті неправомірної поведінки відповідача. Таким чином, позивач повинен довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Вказаний висновок суду узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, що викладена в Постанові від 12 березня 2019 року у справі №920/715/17.

Згідно із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 752/4100/17, від 26 грудня 2019 року у справі № 646/7744/17, збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам під час здійснення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом. Предметом доказування у такій справі є факти неправомірних дій (бездіяльності) державного виконавця при виконанні вимог виконавчого документа, виникнення шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) державного виконавця та заподіяння ним шкоди. Неправомірність дій (бездіяльності) державного виконавця має підтверджуватись належними доказами, зокрема, відповідним рішенням суду, яке може мати преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 Про судове рішення у цивільній справі враховуючи принцип безпосередності судового розгляду (стаття 159 ЦПК), рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі Ващенко проти України (Заява N 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

В поданому позові ОСОБА_1 зазначає, що під час проведення виконавчих дій відповідачами було пошкоджено двері та стіни приміщення, викрадено та пошкоджено обладнання, що перебувало всередині належного йому приміщенні за адресою АДРЕСА_1 , де проводились виконавчі дії 09.08.2017.

В підтвердження вказаних обставин суду надано рахунок на оплату № 174158/007797 від 24/10/17 (том.1 а.с. 27), а також рахунок № Счт/KR-0088071 від 20.11.2018 (том.1 а.с 208), фотографії (том.1 а.с. 34-42, 179-187), договір зберігання орендованих приміщень №7 від 01.10.2013 (том.1 а.с. 197-200) та договір застави №1 від 23.01.2013 (том.1 а.с.206-207), крім цього, за клопотанням позивача в судовому засіданні було допитано свідків.

Суд зазначає, що вищевказані документи та пояснення свідків, не є належними, достовірними та достатніми доказами в розумінні ст. 77, 79, 80 ЦПК України наявності завданої шкоди та інших обставин на які посилається позивач ОСОБА_1 у своєму позові.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, у тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Інші доводи позивача, які наведені у позові, що в процесі розгляду справи неодноразово було уточнено, в межах наданих позивачем доказів, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Таким чином, проаналізувавши норми чинного законодавства, які регулюють питання відшкодування шкоди, оскільки судом не встановлено обставин які вказують на неправомірність дій відповідачів, а також завдання будь-якої шкоди позивачу, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено наявності існування трьох обов`язкових умов, які б слугували підставою для стягнення шкоди.

Згідно ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються, у разі відмови в позові - на позивача.

Керуючись ст. ст. 10, 76, 83, 95, 133, 141, 259, 265 - 268, 280, 281 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

в задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України (АТ УКРЕКСІМБАНК ), Драгунова Сергія Юрійовича , Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про відшкодування збитків - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави суму судового збору в розмірі 1523,56 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу протягом тридцяти днів з часу його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: І. Я. Чорний