Рішення

від 25.06.2007 по справі 31/339

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

31/339

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  31/339

25.06.07

За позовом    Приватного підприємства “Аланбуд”, м. Київ

до                    Відкритого акціонерного товариства “Київське будівельне управління теплових мереж”, м. Київ

про                  стягнення 334 844 грн.

Суддя Качан Н.І.

Представники:

від позивача           Сіренко Ю.Є. –пред. за довіреністю

від відповідача       не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про відшкодування Відкритим акціонерним товариством “Київське будівельне управління теплових мереж” майнової шкоди (понесених  збитків та не отриманих доходів) у розмірі 334 844грн., внаслідок вчинення останнім перешкод у користуванні майном та здійсненні господарської діяльності.

Ухвалою суду від 21.05.2007р. порушено провадження у справі та судовий розгляд справи призначений на 14.06.2007р.

       В судовому засіданні 14.06.2007р. представник позивача позов підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити, а також заявив клопотання про залучення до матеріалів справи  додаткових документів, а саме: витягу з ЄДРПОУ від 13.06.2007р. на підтвердження місцезнаходження відповідача та заяви до Державної виконавчої служби у Дніпровському районі м. Києва від 23.11.2006р., Постанови про відкриття виконавчого провадження від 24.11.2006р. Суд визнав клопотання обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, копії зазначених документів залучені до матеріалів справи, оригінали оглянуті у судовому засіданні.

Відповідач не з'явився у судове засідання, повноважних  представників до суду не направив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, Відзив на позов не надав. У зв'язку  з неявкою представника відповідача у судове засідання розгляд справи було відкладено на підставі ст.77 ГПК України до 25.06.2007р. для повторного повідомлення відповідача про призначення справи до розгляду.

25.06.2007р. відповідач який був належним чином повідомлений про час та місце судового процесу, вдруге не з'явився та не направив представників у судове засідання, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав, позовну вимогу по суті і розміру у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечив. До інформаційного центру Господарського суду міста Києва будь-яких повідомлень та інформацій від відповідача по даній справі не надходило.

  Представник позивача у судовому засіданні заявив клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача за наявними в справі документами на підставі ст. 75 ГПК України, посилаючись на його ухилення від участі у судовому процесі та зазначив, що неодноразово повідомляв відповідача про призначення справи до розгляду як у телефонних розмовах, так і поштою, про що надав докази –квитанція від 19.06.07р. та Опис вкладення у цінний лист, які залучені до матеріалів справи.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце судового засідання та на підставі ст. 75 ГПК України, суд приходить до висновку про розгляд справи за наявними матеріалами та без участі представника відповідача.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали,  всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Приватним підприємством “Аланбуд” відповідно до договору купівлі-продажу від 22 січня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кістановим С.М. та зареєстрованого у реєстрі за № 89 придбано у ВАТ “КБУ теплових мереж” нерухоме майно, яким є нежила будівля-профілакторій на 10 механізмів, акумуляторна (літ. К), що знаходиться у м. Києві по вул. Промисловій, 4/7, на території ВАТ “КБУ теплових мереж”.

Вказане приміщення було придбане позивачем з метою розташування в ньому власного виробничого цеху та складу,  а іншу частину будівлі позивач мав намір  здавати в оренду.

Судом встановлено, що з метою забезпечення виробничо-господарської діяльності позивача між ним та відповідачем 11 березня 2004 року були укладені угоди № 1 та № 2, відповідно до яких Відповідач прийняв на себе зобов'язання не перешкоджати ПП “Аланбуд” у встановленні за власний рахунок паркану на межі зовнішніх меж землекористування ПП “Аланбуд” з метою охорони належного йому нерухомого майна та встановленні воріт між пунктами 1 та 2 абрису земельної ділянки, зазначеному в технічному звіті ПП “Аланбуд” або в іншому місці, яке буде більш придатним для в'їзду та виїзду транспорту ПП “Аланбуд”, а також внести відповідні зміни до договору оренди земельної ділянки від 20 лютого 2001 року, укладеного між відповідачем та Київською міською радою, та виключити з загальної площі орендованих земель земельні ділянки, на яких розташоване майно позивача

Крім того, відповідно до зазначених угод відповідачем було прийнято на себе зобов'язання надати вільний доступ працівникам позивача на територію ПП “Аланбуд”, забезпечити вільний доступ робітників охорони ПП “Аланбуд” чи охоронної організації для цілодобового виконання покладених на них обов'язків, та забезпечити безперешкодне підключення та користування позивачем тепловими, електричними, каналізаційними мережами та водою (технічною та питною) в обсягах, необхідних для обслуговування нерухомого майна та для господарської діяльності позивача.

Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів та пояснень представника позивача судом встановлено, що у квітні 2004 року відповідач почав чинити перешкоди позивачу у здійсненні останнім права користування та розпорядження належним йому на праві власності майном.

Крім того, позивачем було надано та залучено судом до матеріалів справи наказ ВАТ “КБУ теплових мереж” від 06 квітня 2004 року за № 31, згідно якого відповідачем було повністю заборонено доступ людей та техніки до належної Позивачу будівлі.

Представник позивача у судовому засіданні підтвердив викладені у позовній заяві обставини, що 14 квітня 2004 року робота ПП “Аланбуд” була повністю паралізована завдяки протизаконним діям керівництва ВАТ “КБУ теплових мереж”, доступ до належних позивачу приміщень був повністю заборонений, при цьому це стосується не тільки робітників підприємства, але й вантажного та легкового автотранспорту, а сама будівля була захоплена відповідачем. Зазначений факт також підтверджується наявними в матеріалах справи заявою ПП “Аланбуд” на ім'я начальника Голосіївського РУ ГУ МВС України в       м. Києві від 15 квітня 2004 року та відповіддю на неї Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 26.04.2004 року, скаргою на ім'я прокурора Голосіївського району м. Києва від 28 травня 2004 року та відповіддю Прокуратури Голосіївського району м. Києва від 02.07.2004 року.

Судом також встановлено, що відповідач в квітні 2004 року звертався до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до ПП “Аланбуд” про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилої будівлі-профілакторію на 10 механізмів, акумуляторної (літ. К), що знаходиться у м. Києві по вул. Промисловій, 4/7, укладеного між позивачем та відповідачем 22 січня 2004 року.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.06.2004 року по справі № 34/262 ВАТ “КБУ теплових мереж” у позові відмовлено. Постановою київського апеляційного господарського суду від 29.09.2004 року по справі 34/262 апеляційну скаргу ВАТ “КБУ теплових мереж” залишено без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 14.06.2004 року по справі № 34/262 залишено без змін. Зазначені рішення Господарського суду м. Києва та постанова Київського апеляційного господарського суду по справі № 34/262 залучені до матеріалів справи.

З залучених до матеріалів справи доказів судом встановлено, що відповідач звертався до Деснянського районного суду м. Києва про визнання договору купівлі-продажу недійсним. Рішенням від 22 березня 2006 року по  справі № 2-4656 Апеляційний суд м. Києва скасував рішення Деснянського районного суду м. Києва та відмовив відповідачу в задоволенні його вимог, Судовою палатою у цивільних справах Верховного суду України ухвалою від 10 травня 2006 року відмовлено відповідачеві у відкритті касаційного провадження. Судом встановлено той факт, що Відповідач на підставі скасованого рішення Деснянського районного суду м. Києва по справі № 2-4656 незаконно відчужив нерухоме майно, яким є нежила будівля-профілакторій на 10 механізмів, акумуляторна (літ. К), що знаходиться у м. Києві по вул. Промисловій, 4/7 на користь Панченко Ганни Володимирівні на підставі договору купівлі-продажу від 24 жовтня 2005 року. Рішенням від 22 травня 2006 року та Додатковим рішенням від 16 червня 2006 року Голосіївського районного суду м. Києва було визнано недійсним договір купівлі-продажу укладений між Відповідачем та Панченко Ганною Володимирівною 24 жовтня 2005 року та повернуто право власності на зазначене вище нерухоме майно до ПП «Аланбуд».

З вищевикладеного слідує та судом встановлено, що відповідачем неправомірно чинилися перешкоди у здійсненні позивачем права користування та розпорядження належним йому майном.

Відповідно до ст. 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Судом встановлено, що позивач звертався до Господарського суду міста Києва з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження належним йому на праві власності приміщенням - нежилою будівлею-профілакторієм на 10 механізмів, акумуляторної (літ. К), що знаходиться у м. Києві по вул. Промисловій, 4/7. Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2006року по справі №31/518 позовні вимоги задоволені в повному обсязі, Постановою Вищого господарського суду України від 23 січня 2007 року рішення залишено без змін.

Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів та пояснень представника позивача суд встановив, що у зв'язку тим, що відповідач добровільно рішення по справі №31/518, яке набрало законної сили, не виконав, позивач вимушений був звернутися  до Державної виконавчої служби у Дніпровському районі м. Києва із заявою від 23.11.2006р. про примусове виконання  рішення Господарського суду міста Києва по справі №31/518, яке набрало законної сили 09.10.2006р. та Постановою про відкриття виконавчого провадження від 24.11.2006р. було відкрито виконавче провадження з виконання наказу  №31/518., таким чином суд встановив наявність вчинення відповідачем перешкод у користуванні та розпорядженні майном, які були усунуті лише в грудні 2006 року у порядку примусового виконання рішення. Копії зазначених рішень, постанов ВГСУ, заяви та постанови про відкриття виконавчого провадження залучені до матеріалів справи.

Судом встановлено, що позивач звертався до Господарського суду міста Києва з позовом про  відшкодування майнової шкоди, а саме збитків та упущеної вигоди, яка була нарахована по липень 2006 року включно. Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2006року по справі №31/520 позовні вимоги задоволені в повному обсязі, Постановою Вищого господарського суду України від 23 січня 2007 року рішення залишено без змін.

Відповідно до абз. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, з наявних в матеріалах справи доказів засвідчується, що право власності ПП “Аланбуд” на нерухоме майно, яким є профілакторій по вул. Промисловій, 4/7 в м. Києві підтверджено договором купівлі-продажу від 22 січня 2004 року, укладеним між ВАТ “КБУ теплових мереж” та ПП “Аланбуд”. Зазначений договір в судовому порядку було визнано дійсним, а право власності позивача на зазначене нерухоме майно було повністю підтверджено, у встановленому законом порядку, рішенням Господарського суду м. Києва від 14.06.2004 року та постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2004 року по справі № 34/262.

Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Частина 1 ст. 321 ЦК встановлює, що право власності є непорушним і ніхто не може бути позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні за виключенням випадків та у порядку, встановлених законом.

З наявних в матеріалах справи доказів судом вбачається, що ПП „Аланбуд” у зв'язку з обмеженням своїх прав власника та неможливості користування належним майном, яке блокувалося відповідачем, було вимушене по грудень 2006 року орендувати виробничі приміщення у ЗАТ «БК „Укренергобуд”, що в свою чергу спричинило позивачу додаткові збитки у розмірі 25344,00 грн. сплачених за оренду вказаних приміщень з 01 серпня по грудень 2006 року. Перелічені  факти  підтверджують  наявні в матеріалах справи: Договори оренди нежилого приміщення з ЗАТ «БК „Укренергобуд” від 01 жовтня 2005 року та від 01 вересня 2006 року; Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) з серпня 2006 року по вересень 2006 року;  та  платіжні доручення про перерахування грошових коштів і проведення розрахунків.

До того ж, судом також встановлено, що частина належного позивачу приміщення не була здана в оренду іншим суб'єктам господарської діяльності, а саме ТОВ «Олександрит»та ТОВ “ТойзІнтернешнл”, які зверталися із офіційними офертами та пропозиціями укласти договір оренди з вини відповідача, який чинив перешкоди у користуванні і розпорядженні зазначеними приміщеннями. Даний факт засвідчують наявні в матеріалах справи оферти ТОВ «ТойзІнтернешнл»від 20.01.2006р., від 05.04.2006р., від 15.06.2006р. та пропозиція ТОВ «Олександрит»23.12.2005р. з Договором оренди приміщень від 23.12.2005р. Але позивач відмовився від зазначених оферт за неможливості їх прийняття та укладення договорів оренди за причин вчинених перешкод  з вини Відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи листами-відповідями ПП „Аланбуд” від 24.01.2006р., 10.04.2006р., 21.06.2006р., 30.12.2005р.

У зв'язку з цим Позивач зазнав збитків у вигляді не отриманої орендної плати за період з січня по грудень 2006 року у сумі  115500грн., що підтверджується наданим до матеріалів справи розрахунком та Випискою з газети «Авізо»№1/1249/ від 05.01.2006р. (з Інтернет сайту).  

З метою захисту та відновлення своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів Позивач звернувся за наданням юридичної допомоги, загальна вартість якої згідно Акту виконаних робіт в період з 05 травня 2004 р. по 24 січня 2007 р. склала 194000,00 грн., даний факт підтверджує договір про надання юридичних послуг №01/04 від 05.05.2004р. укладений між ПП “Аланбуд” та фізичною особою - підприємцем Сіренко Ю.Є., Акт виконаних робіт від 12.02.2007р., рахунок-фактура №4 від 16.02.2007р. та виписки з особового рахунку СПД Сіренко Ю.Є. від 21.02.2007р., 22.02.2007р., 23.02.2007р., що підтверджують проведення розрахунків ПП «Аланбуд»згідно договору про надання юридичних послуг №01/04 від 05.05.2004р.

Відповідно до ч. 3 статті 386 ЦКУ власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди, збитків.

Згідно до п. 3 Угоди № 1 та п. 7 Угоди № 2 від 11 березня 2004 року в разі порушення однією із сторін своїх зобов'язань за вказаними угодами винна сторона зобов'язана компенсувати іншій стороні всі понесені збитки та втрачену вигоду.

Стаття 16 ЦКУ встановлює, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України під поняттям збитки потрібно розуміти:

1.          втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2.          доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).”

Відповідно до ст. 33 ГПК  України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог і заперечень.

Суд встановив, що позивачем повністю доведено та обґрунтовано порушення його законних прав щодо володіння та користування належним йому на праві власності нерухомим майном з боку відповідача. Суд також вважає обґрунтованими витрати позивача, яких останній зазнав у зв'язку з неможливістю користуватися належним йому майном та поніс для відновлення свого порушеного права. Так само позивачем доведено упущену ним вигоду, яку він міг отримати, якби його права не були порушені.

З огляду на викладене, позовні вимоги Приватного підприємства “Аланбуд” до Відкритого акціонерного товариства “Київське будівельне управління теплових мереж” про відшкодування майнової шкоди (реальних збитків та упущеної вигоди) є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 203, 317, 321, 386, 525, 526, 623, 629 Цивільного кодексу України  ст.ст. 33, 35, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва ,-   

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Київське будівельне управління теплових мереж” (02094, м. Київ, пров. Червоногвардійський, 2 код ЄДРПОУ 00120158) на користь Приватного підприємства „Аланбуд” (м. Київ, вул. Промислова, 4/7 код ЄДРПОУ 32768303) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження, збитки у розмірі 25 344 (двадцять п'ять тисяч триста сорок чотири) грн., упущену вигоду у розмірі 115 500 (сто п'ятнадцять тисяч п'ятсот) грн., витрати що були сплачені позивачем згідно договору про надання юридичних послуг № 01/04 від 05.05.04р. у розмірі 194 000 (сто дев'яносто чотири тисячі) грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 3 348 (три тисячі триста сорок вісім) грн. 44 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 (сто вісімнадцять) грн.

3.          Видати накази після набрання рішенням законної сили .

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                                   Н.І. Качан