Постанова

від 18.02.2021 по справі 622/1361/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

18 лютого 2021 року

м. Харків

справа № 622/1361/18

провадження № 22ц/818/430/21

Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Котелевець А.В.,

суддів - Бурлака І.В., Яцини В.Б.,

за участю секретаря - Огар І.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - ОСОБА_2 , головний державний виконавець Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Головного територіального управління юстиції Стадніченко Тетяна Олександрівна, Головне територіальне управління юстиції у Харківській області,

треті особи, які не заявляють самосійних вимог щодо предмета спору, - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, Комунальне підприємство Земельно-кадастрове бюро Золочівської селищної ради , Харківська регіональна філія державного підприємства Центр державного земельного кадастру ,

представники - Карелов Костянтин Юрійович, ОСОБА_3 ,

розглянув у відкритому судовому апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Золочівського районного суду Харківської області від 25 червня 2020 року в складі судді Шабас О.С.,

у с т а н о в и в:

В грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , головного державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Головного територіального управління юстиції (далі - Міжрайонний ВДВС по Дергачівському та Золочівському районах ГТУЮ) Стадніченко Тетяни Олександрівни, Головного територіального управління юстиції у Харківській області, треті особи, які не заявляють самосійних вимог щодо предмета спору, - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, Комунальне підприємство Земельно-кадастрове бюро Золочівської селищної ради , Харківська регіональна філія державного підприємства Центр державного земельного кадастру , про відновлення меж та визначення координат межових точок між земельними ділянками, визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовна заява, з урахуванням уточнень, мотивована тим, що він є власником земельних ділянок з кадастровими номерами 6322655100020060082 та 6322655100020060083, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , на яких розташований житловий будинок та господарські споруди.

Відповідач є власником сусідньої земельної ділянки АДРЕСА_2 , розташованої за вказаною адресою (кадастровий номер 6322655100020060064).

Рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 17 грудня 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Відновлено межу, яка поділяє вказані земельні ділянки у відповідності з даними земельно-кадастрової документації, доданої до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 606720 від 14 січня 2010 року. Визнано межову споруду у вигляді огорожі, яку встановлено ОСОБА_1 між даними земельними ділянками, такою, що порушує межі суміжної земельної ділянки, належної ОСОБА_2 згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 606720 від 14 січня 2010 року. Зобов`язано ОСОБА_1 відновити становище, що існувало до порушення між земельних ділянок АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , у відповідності з даними Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 606720, виданого ОСОБА_2 14 січня 2010 року. Зобов`язано ОСОБА_1 знести межову споруду у вигляді огорожі, встановленої між земельними ділянками АДРЕСА_2 та № НОМЕР_1 , розташованими за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Під час примусового виконання рішення суду державним виконавцем Міжрайонного ВДВС по Дергачівському та Золочівському районах ГТУЮ ОСОБА_4 було встановлено чотири точки, координати яких були надані відділом Держгеокадастру у Золочівському районі Харківській області, а саме точки 1 х 5559929,538 у 5333948, 247, точки 2 х 5559950,35 у 5333949,277, точки 3 х 5559954,34 у 5333949,61, точки 4 х 5559997,486 у 5333953,14.

Зазначає, що координати точок, надані Держгеокадастру у Золочівському районі Харківській області, не співпадають з координатами меж земельних ділянок АДРЕСА_2 та № НОМЕР_1 , розташованих за вказаною адресою, визначеними в постанові про закінчення виконавчого провадження.

Крім того, при проведенні перевірки лінійних промірів, координат жорстких точок прив`язки меж земельних ділянок та будівель, розташованих на земельних ділянках, за допомогою GPS приладу та програмного забезпечення Digital/Delta XE Version 5.0 Professional (build 25.01.2017) була встановлена помилка в даних, які внесені до бази даних АС ДЗК щодо координат меж вказаних земельних ділянок, що підтверджується листами Комунального підприємства Земельно-кадастрове бюро Золочівської селищної ради (далі - КП Земельно-кадастрове бюро Золочівської селищної ради ) від 14 вересня 2018 року за № 109 та від 03 грудня 2018 року за № 145.

В результаті помилки земельна ділянка з кадастровим номером 6322655100020060064 (№ 4) фактично заміщена на земельні ділянки з кадастровими номерами 6322655100020060082 та 6322655100020060083 (№ НОМЕР_1 ) в межових точках дотику: Лхм23 на 0,91 м; Лхм1 (координати якої є спільними для земельних ділянок з кадастровими номерами 6322655100020060082 та 6322655100020060083) на 0,89 м; Лхм21 на 0,7 м; Лхм20 на 0,67 м; Лхм19 на 0,58 м.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив:

- визначити координати межових точок між земельними ділянками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , у відповідності з визначеними КП Земельно-кадастрове бюро Золочівської селищної ради координатами точок між земельними ділянками у параметрах щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6322655100020060082: точка 1 (Лхм249) - координати Х - 5559992.603 та Y - 5333953.585; точка 2 (Лхм72) - координати Х - 5559954.567 та Y 5333950.267; точка 3(Лхм73) - координати Х - 5559950.583 та Y - 5333949.911; точка 4 (Лхм74) - координати Х - 5559929.779 та Y - 5333948.769 та щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6322655100020060083: точка 1 (Лхм249) - координати Х - 5559992.603 та Y - 5333953.585; точка 2 (Лхм88) - координати Х - 5559997.691 та Y - 5333954.029;

- відновити межу, яка поділяє земельні ділянки АДРЕСА_2 та № НОМЕР_1 , розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідності з визначеними КП Земельно-кадастрове бюро Золочівської селищної ради координатами межових точок між цими земельними ділянками на підставі координат межових точок земельних ділянок з кадастровими номерами 6322655100020060082 та 322655100020060083;

- визнати встановлені головним державним виконавцем Міжрайонного ВДВС по Дергачівському та Золочівському районах ГТУЮ ОСОБА_4 чотири межові точки між земельними ділянками АДРЕСА_2 та № НОМЕР_1 , розташованими за адресою: АДРЕСА_1 , з координатами точки 1 х 5559929,538 у 5333948, 247, точки 2 х 5559950,35 у 5333949,277, точки 3 х 5559954,34 у 5333949,61, точки 4 х 5559997,486 у 5333953,14 такими, що порушують межі суміжної земельної ділянки, яка належить на праві власності ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ОСОБА_1 відновити становище, що існувало до порушення меж земельних ділянок АДРЕСА_2 та № НОМЕР_1 , розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідності з визначеними КП Земельно-кадастрове бюро Золочівської селищної ради координатами межових точок між вказаними земельними ділянками на підставі координат межових точок земельних ділянок з кадастровими номерами 6322655100020060082 та 322655100020060083 .

10 січня 2019 року ОСОБА_2 подав відзив на позовну заяву, в якому просив позовні вимоги залишити без задоволення.

Відзив мотивовано тим, що між ним та позивачем виник конфлікт з приводу межової споруди у вигляді огорожі, встановленої ОСОБА_1 між земельними ділянками АДРЕСА_2 та № НОМЕР_1 , розташованими за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим він в 2011 році звернувся до суду з відповідним позовом. Під час розгляду справи № 2015/2-463/11 було встановлено невідповідність меж та порушення місяця розташування огорожі.

15 січня 2019 року головний державний виконавець Міжрайонного ВДВС по Дергачівському та Золочівському районах ГТУЮ Стадніченко Т.О. подала відзив на позовну заяву, в якому просила позовні вимоги залишити без задоволення.

Відзив, з урахуванням уточнень, мотивовано тим, що точки між земельними ділянками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , були встановлені не головним державним виконавцем Міжрайонного ВДВС по Дергачівському та Золочівському районах ГТУЮ Стадніченко Т.О., а спеціально залученим на стадії примусового виконання рішення суду спеціалістом Харківської філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру (далі - ДП Центр ДЗК .

Рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 25 червня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Відновлено меж, яка поділяє земельні ділянки АДРЕСА_2 та № НОМЕР_1 , розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі координат межових точок земельних ділянок з кадастровими номерами 6322655100020060082 та 322655100020060083. Визнано встановлені головним державним виконавцем Міжрайонного ВДВС по Дергачівському та Золочівському районах ГТУЮ ОСОБА_4 чотири межові точки між земельними ділянками АДРЕСА_2 та № НОМЕР_1 , розташованими за адресою: АДРЕСА_1 , з координатами точки 1 1 х 5559929,538 у 5333948, 247, точки 2 х 5559950,35 у 5333949,277, точки 3 х 5559954,34 у 5333949,61, точки 4 х 5559997,486 у 5333953,14 такими, що порушують межі суміжної земельної ділянки, яка належить на праві власності ОСОБА_1 . В задоволенні позову в іншій частині відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 409,60 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що під час примусового виконання рішення Золочівського районного суду Харківської області від 17 грудня 2014 року державному виконавцю були надані відомості щодо межових точок спірних земельних ділянок із поземельної книги згідно з технічною документацією, виготовленою КП Земельно-кадастрове бюро Золочівської селищної ради . Однак в ході розгляду справи встановлено, що в базі даних АС ДЗК має місце помилка щодо координат, у зв`язку з чим позов в частині вирішення спору про відновлення меж та встановлення факту порушення меж суміжної земельної ділянки, яка належить на праві власності ОСОБА_1 , підлягає задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині вирішення спору про зобов`язання ОСОБА_2 відновити становише, що існувало до порушення, суд першої інстанції виходив із того, що права позивача були порушені державним виконавцем, а не відповідачем.

13 серпня 2020 року ОСОБА_2 подала до Харківського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки доводам відповідача. Зокрема, суд не звернув належної уваги на той факт, що відсутнє підтвердження першоджерелом інформації щодо помилки. Крім того, до компетенції суду не належить питання встановлення конкретних координат межових точок, ці координати мають встановлюватися на підставі земельно-кадастрової документації.

ОСОБА_1 , головний державний виконавець Міжрайонного ВДВС по Дергачівському та Золочівському районах ГТУЮ Стадніченко Т.О., Головне територіальне управління юстиції у Харківській області, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, КП Земельно-кадастрове бюро Золочівської селищної ради , Харківська регіональна філія державного підприємства Центр державного земельного кадастру рішення суду першої інстанції не оскаржили, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункт 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів і вимог апеляційної скарги - судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровими номерами 6322655100020060082 та 6322655100020060083 на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку Серії ЯК № 185816, виданого згідно з рішенням ХП сесії У1 скликання Золочівської селищної ради Харківської області від 30 січня 2011 року.

ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 з кадастровим номером 6322655100020060064 на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку Серії ЯИ № 606720, виданого згідно з рішенням ХL сесії У скликання Золочівської селищної ради Харківської області від 30 жовтня 2009 року.

Рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 17 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 26 травня 2015 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 листопада 2015 року, позов ОСОБА_2 задоволено частково. Відновлено межу, яка поділяє вказані земельні ділянки у відповідності з даними земельно-кадастрової документації, доданої до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 606720 від 14 січня 2010 року. Визнано межову споруду у вигляді огорожі, яку встановлено ОСОБА_1 між даними земельними ділянками такою, що порушує межі суміжної земельної ділянки, належної ОСОБА_2 згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 606720 від 14 січня 2010 року. Зобов`язано ОСОБА_1 відновити становище, що існувало до порушення меж земельних ділянок АДРЕСА_2 та № НОМЕР_1 , розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідності з даними Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 606720, виданого ОСОБА_2 14 січня 2010 року. Зобов`язано ОСОБА_1 знести межову споруду у вигляді огорожі, встановленої між земельними ділянками АДРЕСА_2 та № НОМЕР_1 , розташованими за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання про розподіл судових витрат (а. с. 12-14, 63-65 т. 1).

На підставі вказаного судового рішення 12 лютого 2016 року Золочівським районним судом Харківської області видано виконавчий лист № 2015/2-463/11, який був пред`явленій до примусового виконання Міжрайонним ВДВС по Дергачівському та Золочівському районах ГТУЮ (ВП № 50363318).

З метою проведення виконавчих дій з відновлення меж земельних ділянок № 4 та АДРЕСА_1 , за допомогою пристрою визначення координат (GPS) постановою головного державного виконавця Міжрайонного ВДВС по Дергачівському та Золочівському районах ГТУЮ Стадніченко Т.О. від 20 лютого 2018 року було призначено спеціаліста - представника Харківської регіональної філії ДП Центр ДЗК (а. с. 76-77 т.1).

Постановою головного державного виконавця Міжрайонного ВДВС по Дергачівському та Золочівському районах ГТУЮ Стадніченко Т.О. від 13 вересня 2018 року виконавче провадження закінчено (а. с. 15 т. 1).

За зверненням ОСОБА_1 в вересні 2018 року проведено аналіз технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж спірних земельних ділянок в натурі (на місцевості). Було встановлено, що дані про земельні ділянки, які внесені до бази даних АС ДЗК, є помилкою (тобто зміщені). Дана помилка була встановлена при проведенні перевірки лінійних промірів, координат жорстких точок прив`язки меж земельних ділянок та будівель, розташованих на земельних ділянках за допомогою GPS приладу та програмного забезпечення Digital/Delta XE Version 5.0 Professional (build 25.01.2017). Рекомендовано встановити межі земельних ділянок відповідно до відомостей координат або відповідно до схеми прив`язки меж земельних ділянок до об`єктів нерухомого майна (а. с. 24, 26, 130-131 т. 1).

Згідно зі статтею 41 Конституції України, кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до частини першої статті 316 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

На підставі статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частин другої-третьої статті 158 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

Відповідно до статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися та розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Завданнями цивільного судочинства є захист порушених прав фізичних осіб.

Згідно зі статтями 91, 96 ЗК України власники земельних ділянок та землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем; за свій рахунок привести земельну ділянку у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком здійснення такої зміни не власником земельної ділянки, коли приведення у попередній стан здійснюється за рахунок особи, яка незаконно змінила рельєф.

Відповідно до статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до статті 107 ЗК України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

Відновлення меж земельної ділянки на місцевості передбачає повторне винесення меж у натурі на підставі наявної земельно-кадастрової документації.

Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (частина перша статті 79 ЗК України).

Межі земельної ділянки фіксуються у землевпорядній документації (кадастровому плані земельної ділянки) та виносяться на місцевість (в натурі) на підставі технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки із оформленням Акта винесення меж земельної ділянки в натурі. Місце розташування земельної ділянки фіксується прив`язкою її меж і крайніх точок до мережі координат (геодезичної мережі). Таким чином, земельна ділянка - це індивідуально визначена річ.

Положеннями статті 79-1 ЗК України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номеру.

Відповідно до статті 25 Закону України Про землеустрій , документація із землеустрою розробляється у вигляді програм, схем, проектів, спеціальних тематичних карт, атласів, технічної документації. Згідно з пунктом и частини другої цієї статті видом документації із землеустрою є технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка. У разі, якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо), межові знаки можуть не встановлюватися.

Власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка. Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям.

Порядок встановлення та відновлення меж земельних ділянок визначений Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376 (далі - Інструкція).

Пунктом 2.1 Інструкції передбачено, що встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Комплекс робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: підготовчі роботи, топографо-геодезичні, картографічні роботи та роботи із землеустрою, камеральні роботи, складання і оформлення матеріалів технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а також встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками (пункт 2.3 Інструкції).

Відповідно до статті 55 Закону України "Про землеустрій" встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до статті 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру: на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України.

Відповідно до норм ЗК України, ЦК України, Закону України "Про Державний земельний кадастр" та Закону України "Про землеустрій" до повноважень суду не відноситься розгляд питань що стосуються встановлення меж земельних ділянок відповідно до координат обчислених землевпорядними організаціями, тому що встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки, а також земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування, а не на підставі рішення суду.

Саме така правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 квітня 2020 року у справі № 1512/2-761/11 (провадження № 61-1605св19).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції на вказані вимоги законодавства уваги не звернув та дійшов помилкового висновку в частині вирішення спору про відновлення межі, яка поділяє земельні ділянки АДРЕСА_2 та № НОМЕР_1 , розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі координат межових точок земельних ділянок з кадастровими номерами 6322655100020060082 та 322655100020060083, та визнання встановлених головним державним виконавцем Міжрайонного ВДВС по Дергачівському та Золочівському районах ГТУЮ Стадніченко Т.О. чотирьох межових точок між земельними ділянками за вказаною адресою з координатами точки 1 1 х 5559929,538 у 5333948, 247, точки 2 х 5559950,35 у 5333949,277, точки 3 х 5559954,34 у 5333949,61, точки 4 х 5559997,486 у 5333953,14 такими, що порушують межі суміжної земельної ділянки, яка належить на праві власності ОСОБА_1 .

Позов частині вирішення спору про зобов`язання відновити становише, що існувало до порушення, є похідним від вимог про відновлення меж спірних земельних ділянок, тому задоволенню також не підлягає.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України).

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі Проніна проти України , № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За правилами пунктів б , в пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Судові витрати, понесені ОСОБА_2 за подачу апеляційної скарги, документально підтверджуються в розмірі 4 228,80 грн (а. с. 122 т. 2).

Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, судовий збір в розмірі 4 228,80 грн підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Золочівського районного суду Харківської області від 25 червня 2020 року скасувати та ухвалити нову постанову.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , головного державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Головного територіального управління юстиції Стадніченко Тетяни Олександрівни, Головного територіального управління юстиції у Харківській області, треті особи, які не заявляють самосійних вимог щодо предмета спору, - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, Комунальне підприємство Земельно-кадастрове бюро Золочівської селищної ради , Харківська регіональна філія державного підприємства Центр державного земельного кадастру , про відновлення меж та визначення координат межових точок між земельними ділянками, визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 4 228,80 грн (чотири тисячі двісті двадцять вісім грн 80 коп.)

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 18 лютого 2021 року.

Головуючий А.В. Котелевець

Судді І.В. Бурлака

В.Б. Яцина