Ухвала

від 23.02.2021 по справі 2-3547/11

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №2-3547/11

Провадження № 6/522/186/21

УХВАЛА

23 лютого 2021 року м. Одеса

Приморського районного суду м.Одеси у складі:

головуючого судді Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання - Лисенко А.О.,

розглянувши у судовому засіданні подання відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в особі головного державного виконавця Думанської Аліни Леонідівни про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку Укргазбанк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - прокуратура Приморського району м.Одеси, про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 27.03.2018 року надійшло подання відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в особі головного державного виконавця Думанської Аліни Леонідівни про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку Укргазбанк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - прокуратура Приморського району м.Одеси, про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Дане подання обґрунтоване тим, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження №49718253 з примусового виконання виконавчого листа №2/1522/3547/11, виданого 21.09.2015 року Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ Укргазбанк суми заборгованості за кредитним договором №345/П від 23.02.2007 року у розмірі 1 291 515 дол. США 91 центів, що станом на день постановлення рішення було еквівалентно 10 318 824, 67 грн., з якої основна сума заборгованості за кредитом складає 1 090 00 дол. США, заборгованості зі сплати відсотків - 201 515, 91 дол. США; стягнення державного мита у сумі 1700 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у сумі 30 грн. Виконавче провадження було відкрито 23.12.2015 року (№49718253) та в добровільному порядку рішення суду не виконується. На неодноразові виклики та вимоги державного виконавця щодо надання доступу до належного майна (квартири №9 заг. пл.. 58.6 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 та земельної ділянки, пл.. 0,2755 га, кадастровий номер 5110137600:53:021:0002 за адресою АДРЕСА_2 ) виконано не було, про що складено відповідні акти від 17.05.2017 року та 21.11.2017 року. Вищевказані обставини на думку заявника свідчать про свідоме невиконання боржником рішення суду, яке набрало законної сили, та вжиття боржником заходів спрямованих на ускладнення та затягування процесу проведення виконавчих дій у межах виконавчого провадження № 49718253. А тому просили вирішити питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника ОСОБА_1 , а саме до квартири АДРЕСА_3 та земельної ділянки, пл.. 0,2755 га, кадастровий номер 5110137600:53:021:0002 за адресою АДРЕСА_2 .

Суд вбачає, що матеріали даної цивільної справи із 24.04.2017 року по 08.12.2020 року перебували у суді апеляційної інстанції. Після їх повернення до суду 1ї інстанції на підставі розпорядження керівника апарату суду від 05.02.2021 року №35/21 здійснено авто розподіл вищевказаного подання та головуючим суддею було визначено Домусчі Л.В..

Матеріали цивільної справи разом із подання були передані судді 11.02.2021 року, суддя з 12.02.2021 року по 19.02.2021 року перебувала у відпустці.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, вищевказане подання, суд приходить до наступного.

Згідно матеріалів справи, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 02.02.2012 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 20.11.2012 року, позовні вимоги ПАТ АБ Укргазбанк - задоволено частково, а саме:

1.Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ Укргазбанк суму заборгованості за кредитним договором №345/П від 23.02.2007 року у розмірі 1 291 515 дол. США 91 центів, що станом на день постановлення рішення було еквівалентно 10 318 824, 67 грн., з якої основна сума заборгованості за кредитом складає 1 090 00 дол. США, заборгованості зі сплати відсотків - 201 515, 91 дол. США;

2. Вирішено питання про стягнення судових витрат;

3. відмовлено у задоволенні позовних вимог банку в частині вимог про стягнення суми пені за несвоєчасне погашення суми кредиту та пені за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитом за кредитним договором №345/П від 23.02.2007 року;

4. відмовлено у задоволенні позовних вимог банку про звернення стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно - за договорами, укладеними в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №345/П віл 23.02.2017року;

5. відмовлено в решті позовних вимог (а.с.158-159, 231-237, т.1).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.04.2013 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02.02.2012 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 20.11.2012 року в частині відмови стягнення пені за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитом та звернення стягнення на передане в іпотеку майно скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції (т.1, а.с.278-280).

Ухвалою суду від 26.10.2015 року (т.2, а.с.321) за заявою ПАТ АБ Укргазбанк було вирішено питання про поновлення пропущеного строку пред`явлення до виконання виконавчого листа по справі №2/1522/3547/11 за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку Укргазбанк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - прокуратура Приморського району м. Одеси, про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У рамках розгляду судом 1ї інстанції даної справи представником банку 29.07.2013 року було подано уточнення позовних вимог (а.с.8-10, а.с.2).

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17.11.2015 року позов Публічного акціонерного товариства акціонерного банку Укргазбанк - задоволено (т.2, а.с.338-341):

- стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ Укргазбанк заборгованість за пенею за кредитним договором №345/П від 23.02.2007 року у загальному розмірі 3 662 668, 35 грн.;

- у рахунок погашення боргу ОСОБА_1 перед ПАТ КБ Укргазбанк за кредитним договором №345/П від 23.02.2007 року у розмірі 1 291 515, 91 дол. США звернуто стягнення на наступні предмети іпотеки:

- нежитлове приміщення - будівлю автомийки, бару та офісу за адресою АДРЕСА_4 , яке належить ОСОБА_1 ;

- нежитлового приміщення перукарні загальною площею 44,5 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , яка належить ОСОБА_2 ;

- квартиру загальною площею 62,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , яка належить ОСОБА_2 ;

- квартиру загальною площею 24,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 , яка належить ОСОБА_2 ;

- квартиру загальною площею 28,0 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 , яка належить ОСОБА_2 ;

- квартиру №9 заг. пл.. 58.6 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 .

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 18.08.2016 року (т.3, а.с.120-128) рішення суду 1ї інстанції скасовано у частині вимог банку про звернення стягнення на предмети іпотеки у вигляді :

- нежитлового приміщення перукарні загальною площею 44,5 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , яка належить ОСОБА_2 ;

- квартири загальною площею 62,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , яка належить ОСОБА_2 ;

- квартири загальною площею 24,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 , яка належить ОСОБА_2 ;

- квартири загальною площею 28,0 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 , яка належить ОСОБА_2 ;

- квартири №9 заг. пл.. 58.6 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 ;

Та в цій частині позову ухвалено нове рішення, яким у задоволенні вимог банк відмовлено.

Також, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17.11.2015 року було змінено в частині вимог про звернення предмету іпотеки за початковою ціною предмета іпотеки на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стації оцінки майна. У рахунок погашення боргу ОСОБА_1 перед банком звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 23.02.2007 року та договором іпотеки від 27.06.2008 року, а саме на нежилу будівлю авто мийки, бару та офісу за адресою АДРЕСА_4 , шляхом продажу цього предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження згідно Закону України Про виконавче провадження за початковою ціною предмета іпотеки - 46 493 127 грн..

Ухвалою ВССУ від 22.03.2017 року (т.4, а.с.157-162) рішення апеляційного суду Одеської області від 18.08.2016 року скасовано та справу було передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 13.10.2020 року прийнято відмову ОСОБА_1 від апеляційної скарги на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17.11.2015 року. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17.11.2015 року - закрито (т.6, а.с.123-125).

Також, суд вбачає, що постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванюти І.М. 23.12.2015 року було відкрито виконавче провадження № 49718253 із примусового виконання виконавчого листа №2/1522/3547/11, виданого Приморським районним судом м. Одеси 21.09.2015 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ Укргазбанк суми заборгованості за кредитним договором №345/П від 23.02.2007 року у розмірі 1 291 515 дол. США 91 центів , що станом на день постановлення рішення було еквівалентно 10 318 824, 67 грн., з якої основна сума заборгованості за кредитом складає 1 090 00 дол. США, заборгованості зі сплати відсотків - 201 515, 91 дол. США; стягнення державного мита у сумі 1700 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у сумі 30 грн..

Згідно наданих суду матеріалів виконавчого провадження, на адресою боржника направлялась вимога державного виконавця від 12.05.2017 року щодо з`явлення за адресою АДРЕСА_1 , 17 травня 2017 року та надання доступу до квартири АДРЕСА_9 за вищевказаною адресою, а також до земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 .

17 травня 2017 року державним виконавцем Біликом Р.В. було складено акт, згідно якого зазначено, що з виходом за адресою АДРЕСА_2 , було встановлено, що територія земельної ділянки огороджена бетонним парканом та доступ до земельної ділянки відсутній.

Також, відповідні акти про недопуск до вищевказаного нерухомого майна та неможливість його опису були складені 21.11.2017 року державним виконавцем Другого Приморського відділу ДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області Костіною В.В. за дорученням №3 головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 16.11.2017 року.

Будь-яких інших документів з приводу даного виконавчого провадження матеріали справи не містять.

Згідно даних із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 22.02.2021 року, квартира АДРЕСА_10 , належить із 01.12.2020 року ОСОБА_3 .

Відомостей щодо реєстрації права власності на земельну ділянку, пл.. 0,2755 га, кадастровий номер 5110137600:53:021:0002 за адресою АДРЕСА_2 , за ОСОБА_1 . Державний реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 22.02.2021 року не містить.

Проте згідно доданих до клопотання доказів суду надано інформацію з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 28.03.2017р., з якої вбачається, що право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_1 ..

А також з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 14.03.2018р. вбачається про наявність записів про обтяжування вказаної земельної ділянки на підставі ухвал суду від 11.03.2015р. та постанови ДВ ВДВВ Департаменту державної виконавчої служби міністерства юстиції України від 31.03.2017р.

Вирішуючи дане питання суд виходить із наступного.

Статтею 311 ЦК України передбачено право на недоторканність житла.

Частинами 1, 2 статті 311 ЦК України зазначено, що житло фізичної особи є недоторканним. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення у ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду.

Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов`язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов`язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, пункту 1 статті 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканість свого житла.

Судді ВС у справі № 757/41727/19-ц підкреслюють, що конституційна гарантія недоторканості житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства.

Отже, за змістом наведених норм національного та міжнародного законодавства, проникнення у житло чи іншого володіння боржника, як обмеження конституційного права особи на недоторканість житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 18 ЦПК судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади й органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території країни, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Пункт 6 частини 1 статті 4 Закону Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів та пункт 4 частини 1 статті 2 Закону Про виконавче провадження встановлюють принцип (засаду) диспозитивності виконавчого провадження та визначають його обов`язковість при здійсненні виконавчого провадження органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями.

Відповідно до ст. 1 Закону Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому законі органів й осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону, а також рішеннями, які відповідно до цього закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону Про виконавче провадження , примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та в передбачених цим законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 18 Закону Про виконавче провадження під час виконання судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів допускається, за наявності вмотивованого рішення суду, примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи, безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника, чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення.

Пунктом 13 частини 3 статті 18 Закону Про виконавче провадження передбачено право виконавця на звернення до суду з поданням про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника, чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб.

Частиною першою статті 439 ЦПК України передбачено, що питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Аналіз положень Закону України Про виконавче провадження та процесуальних норм дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.

Отже, за змістом наведених норм національного та міжнародного законодавства, проникнення у житло чи іншого володіння боржника, як обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим.

Рішення суду про проникнення в житло боржника має бути вмотивоване. Це свідчить про те, що суду мають бути надані переконливі докази, які б свідчили про те, що державний виконавець (приватний виконавець) вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до житла чи іншого володіння боржника, проте це не дало результатів.

Юридично важливою обставиною при розгляді подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника є не лише факт невиконання рішення та неможливість виконавця потрапити до приміщення боржника для проведення опису й арешту його майна, а саме перешкоджання виконавцю у вчиненні таких дій.

Такі правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 757/41727/19-ц.

Звертаючись до суду із поданням, виконавцю слід довести наступне: боржник достовірно знає про наявність виконавчого провадження та повідомлявся про намір виконавця вчинити виконавчі дії з опису та арешту майна, але чинив цьому перешкоди; боржник ухиляється від проведення виконавчих дій; майно належить боржнику або він має право користування ним; боржник не надавав доступу до майна у відведений для цього час вчинення виконавчих дій.

Між тим, матеріали подання не містять доказів про те, що боржник був належним чином обізнаний про намір державного виконавця вчинити виконавчі дії з опису та арешту його майна, оскільки не надано доказів того, що відповідні процесуальні документи виконавчого провадження були вручені останньому.

Також матеріали подання не містять достовірних та беззаперечних доказів усвідомленості боржника про існування відповідного виконавчого провадження.

Крім того, суд звертає увагу, що заявником не обґрунтовано мету проникнення до володіння боржника, зокрема, до земельної ділянки боржника.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що подання відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в особі головного державного виконавця Думанської Аліни Леонідівни про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку Укргазбанк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - прокуратура Приморського району м.Одеси, про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, необґрунтоване належним чином, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 11 Закону України Про виконавче провадження , ст.439,260 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в особі головного державного виконавця Думанської Аліни Леонідівни про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку Укргазбанк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - прокуратура Приморського району м.Одеси, про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Л.В. Домусчі