Рішення

від 18.05.2010 по справі 2-617-10

КРАСНОЛИМАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                           Справа №  2-617-10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

18 травня 2010 року  Краснолиманський міський суд Донецької області у складі :

головуючого судді    - Шавиріної Л.П.

при секретарі            - Подосельник Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в м. Красний Лиман у відсутності сторін справу  за позовом  ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Краснолиманської міської ради Донецької області про поновлення строку звернення до суду, визнання неправомірними дій та стягнення недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку в сумі 1981,21 грн., суд –

В С Т А Н О В И В  :

                   08 квітня 2010 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про поновлення строку звернення до суду, визнання неправомірними дій та стягнення недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку в сумі 1981,21 грн. за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року. Свої вимоги обґрунтовували тим, що 04.08.2006 року вона народила доньку, у зв’язку з чим з квітня 2007 року по серпень 2009 року перебувала на обліку в УПСЗН і отримувала допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Але враховуючи те, що відповідач порушуючи вимоги ст.ст.13-15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», вказану допомогу виплачував в меншому, ніж встановлено законом розмірі, просила  позов задовольнити.

                   В судове засідання позивач не з’явилася, про час та місце розгляду справи була попереджена належним чином, позов підтримала повністю, просила його розглянути у її відсутності.

                   Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином, просив справу розглянути у його відсутності, позов не визнав вказавши, що дійсно позивачу з 01.04.2007 року по теперішній час у зв’язку з перебуванням її у відпустці по догляду за новонародженою дитиною до досягнення трирічного віку відповідачем була призначена та до 04.08.2009 року виплачувалася допомога відповідно до вимог ст.ст.13-15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», законів України «Про Державний бюджет України на  2007 рік», «Про Державний бюджет України на 2008 рік», ст. 4 Бюджетного Кодексу України, ст. 95 Конституції України та Порядку визначення та виплати державної допомоги сім’ям з дітьми, затвердженому  постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27.12.2001 року зі змінами та доповненнями у розмірі 23% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, бо позивачка застрахована, і становила: з 01.04.2007 року по 31.08.2007 року по 129,03 щомісячно, в вересні місяці 2007 року – 134,45 грн., в жовтні – 136,13 грн., в листопаді – 140,05 грн. і в грудня – 144,10 грн. З заявою про призначення допомоги з урахуванням матеріального становища сім’ї позивач до УПСЗН не зверталася. Тобто виплата позивачу допомоги в іншому розмірі не передбачена видатковою частиною Державних бюджетів  України на 2007 та 2008 роки, у зв’язку з чим у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

                   Дослідивши зібрані по справі докази, суд встановив, що позивач 04 серпня 2006 року народила дочку – ОСОБА_2 З 01.04.2007 року по 04.08.2009 року перебувала на обліку в УПСЗН Краснолиманської міської ради Донецької області і їй була призначена та виплачується допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку(а.с.5-8). Тобто вона являється особою, на яку поширюється дія ст. 13 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-ХП та має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірах, встановлених законом.

                   Згідно ст. 15 вказаного Закону допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається  у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

                   У відносності до ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-У від 19.12.2006 року дію частини першої статті 15 Закону № 2811-ХП зупинено на 2007 рік і статтею 56 Закону № 489-У  встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону № 2811-ХП здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетом у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

                   Саме в розмірі 23% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, як застрахованій особі, позивачу і виплачувалася допомога відповідачем - з 01.04.2007 року по 31.08.2007 року по 129,03 щомісячно, в вересні місяці 2007 року – 134,45 грн., в жовтні – 136,13 грн., в листопаді – 140,05 грн. і в грудня – 144,10 грн. З заявою про призначення допомоги з урахуванням матеріального становища сім’ї позивач до УПСЗН не зверталася( а.с.5-6).

                   Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року положення ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» в частині зупинення на 2007 рік дії частини першої статті 15 Закону № 2811-ХП визнано неконституційними.

                   Статтею 152 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

                   А тому з 09 липня 2007 року і до 31.12.2007 року відновлено дію статті 15 частини 1  Закону України № 2811-ХП в редакції, відповідно до якої допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

                   Згідно статті 76 Закону України № 489-У  такий прожитковий мінімум встановлено з 01.04.2007 року – 463 грн., а з 01.10.2007 року по 31.12.2007 року – 470 грн.

                   Тобто позивач має право на вказану допомогу в період з 09 липня 2007 року по 31.12.2007 року в сумі  2679,52 грн.(463: 31х23+ 463х2+470х3), в той час як їй було нараховано та сплачено 812,79 грн.(а.с.5-6, що свідчить про порушення її права в частині отримання допомоги в сумі 1866,73 грн.(2679,52-812,79), яка до теперішнього часу їй не виплачена.

                   На підставі статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

                   Згідно ст.8 ЦПК  України суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності правового акту закону України або міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні правовідносини.

                   Аналізуючи вимогу позивача в частині відновлення йому пропущеного строку звернення до суду, суд вважає, що відповідно до ст. 257 ЦК України позивач своєчасно звернувся до суду з позовом в межах трирічного строку давності.

                    Тому позовні вимоги позивача в частині призначення та виплати їй допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007 рік суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково – в сумі 1866,73 грн.

                   Задовольняючи частково позовні вимоги, суд також виходить з того, що відповідно до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

                    Згідно ч.2 ст.1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

                   Тобто враховуючи наведене та відповідні спеціальні законодавчі акти, які підлягають застосуванню у справах із соціальних відносин, що носять публічно-правовий характер, суд може визнати дії відповідачів законними чи незаконними та в разі незаконності їхній дій – зобов’язати провести нарахування(перерахування) та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.

                   Тому вимоги позивача про стягнення з відповідача допомоги по догляду за дитиною у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому  нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.

                   Відповідно до ст.ст.11,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

                  При винесення рішення відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об"єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достовірність і взаємний зв"язок доказів у їх сукупності.

                   Тому незважаючи на заперечення відповідача проти позову та його вимоги про відмову у його задоволенні, суд вважає вказані заперечення відповідача не обґрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню, бо вони не підтверджені жодним доказом.

                 Крім того при звернення до суду ухвалою суду від 12.04.2010 року позивачу було відстрочено до розгляду справи сплату судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

                 Тому відповідно до ч.3 ст. 88 ЦПК України вказані витрати відповідно в розмірі 8,5 грн. та 37,0 грн. слід стягнути з відповідача на користь держави.

                 На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 13-15 Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми”,  ст.1,257 ЦК України, ст.ст. 4,8,10-11, 60,88,,212-215 ЦК України, суд –

В И Р І Ш И В  :

                   Позовні вимоги ОСОБА_1  задовольнити частково.

                   Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Краснолиманської міської ради в частині нарахування та виплати ОСОБА_1  щомісячної соціальної допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

                   Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Краснолиманської міської ради здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1  щомісячної соціальної допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідно до вимог статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років з урахуванням фактично виплачених сум.

                   В задоволенні інших позовних вимог  ОСОБА_1 відмовити.

                   Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Краснолиманської міської ради Донецької області в доход держави судовий збір в сумі 8,5 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37,0 грн.

                   Рішення може  бути оскаржено  до Апеляційного суду Донецької області через Краснолиманський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

                    Рішення виготовлено у нарадчій кімнаті у 1 примірнику.

Головуючий суддя –