Рішення

від 01.03.2021 по справі 646/4203/20

ЧЕРВОНОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 646/4203/20

№ провадження 2/646/465/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.03.21 м.Харків

Суддя Червонозаводського районного суду м. Харків Білінська О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю КАПРО про визнання недійсним відчуження частки у статутному капіталі, поділу статутного капіталу та витребування частки у статутному капіталі,

встановив:

В липні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, після уточнення якого просила визнати недійсним відчуження частки у розмірі 50% вартістю 3500,00 грн у статутному капіталі ТОВ Капро за рішенням учасника ОСОБА_4 , здійснити поділ статутного капіталу ТОВ Капро 100% якого становлять 15000,00 грн в рівних частках між ОСОБА_1 і ОСОБА_4 , визнавши за позивачкою право власності на частку у статутному капіталі ТОВ Капро у розмірі 50%, витребувати у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 частку у статутному капіталі ТОВ Капро в розмірі 50% вартістю 7500,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 06 листопада 1998 року перебуває в зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 , про що Ленінським відділом реєстрації актів громадянського стану м. Харкова зроблено актовий запис за №436. За період перебування у шлюбі, ОСОБА_2 , за рахунок коштів сімейного бюджету, придбав частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю КАПРО , код ЄДРПОУ 30884205, далі - Товариство. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, №25088847 від 31.01.2020, дата державної реєстрації зазначеного Товариства - 13.04.2000. 20 лютого 2001 року, були зареєстровані відповідні зміни у Статуті Товариства, згідно з яким ОСОБА_2 (чоловік позивача) володіє 50% статутного (складеного) капіталу Товариства у розмірі 3 750,0грн, а інші 50% статутного капіталу належать гр-ну ОСОБА_5 у розмірі 3 750,0грн. Загальний розмір статутного капіталу становив 7 500,0 грн. 14 червня 2004 року зареєстровані зміни щодо юридичної адреси Товариства, з АДРЕСА_1 . В подальшому, інший учасник Товариства - ОСОБА_5 , припинив свою участь у Товаристві шляхом відчуження своєї частки у статутному на капіталі на користь ОСОБА_2 , яка також придбана за рахунок коштів сімейного бюджету. На підставі рішення загальних зборів Товариства, які були оформлені відповідним протоколом №7 від 30 жовтня 2004 р., до Статуту Товариства 11 листопада 2004р. внесені відповідні зміни, згідно з якими власником 100% часток у статутному капіталі Товариства, розмір яких складає 7 500,00 грн., є - ОСОБА_2 (чоловік позивача). Відповідні відомості щодо зміни складу засновників внесені до ЄДР: номер запису - 1 480 120 0000 003469 від 10.11.2004 про включення відомостей про юридичну особу; номер запису - 1 480 105 0001 003469 від 10.11.2004 від 10.11.2004 про державну реєстрацію змін складу засновників. Таким чином, починаючи з 10 листопада 2004, ОСОБА_2 був єдиним засновником та кінцевим бенефіціаром цього Товариства. Також, наприкінці 2005 - початку 2006 років, вказаним Товариством, за рахунок спільних коштів подружжя, як зазначено у позовній заяві, було придбано певне нерухоме майно, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_2 . Також, ТОВ КАПРО є власником земельної ділянки, кадастровий номер: 6310138800:05:050:0008, площею (га): 1.2141, що розташована за адресою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер у Державному реєстрі речових прав - 239213163101, підстава для державної реєстрації - державний акт на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ЯГ№080358, виданий 26.07.2006р, Харківським міським управлінням земельних ресурсів. В подальшому, ОСОБА_2 , без згоди позивача, здійснив відчуження половини частки у статутному капіталі Товариства на користь іншого Відповідача - ОСОБА_3 . Так, за рішенням ОСОБА_2 як засновника (власника) Товариства від 11.06.2019р., на користь ОСОБА_3 було відчужено частку у статутному капіталі у розмірі 50%, що дорівнює 3750 грн. Таким чином, як вважає позивач ОСОБА_3 , за рахунок статутного капіталу Товариства, який, на її думку, є спільною сумісною власністю подружжя, став іншим учасником цього Товариства. В подальшому, загальними зборами учасників ТОВ КАПРО від 11.06.2019р, за участю ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , було прийнято рішення про збільшення статутного капіталу Товариства до 15 000,0 грн. без зміни розміру часток у статутному капіталі за кожним з учасників, та затверджено нову редакцію статуту Товариства.

Таким чином, з 11 червня 2019 р., ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є учасниками цього Товариства із частками - 50% відсотків у кожного, що складає по 7 500,0 грн, загалом 15 000,0 грн. Оскільки позивач ОСОБА_1 , вважає, що вищезазначеними діями ОСОБА_2 були порушені її право спільної сумісної власності статутного капіталу ТОВ КАПРО , то з метою захисту порушених прав нею поданий зазначений позов.

30.07.2020 р. від позивача надійшла заява про забезпечення позову.

31.07.2020 р. ухвалою суду заяву позивача про забезпечення позову задоволено.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 12 серпня 2020 року розгляд справи призначено у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін.

14.09.2020 р. від представника відповідача ТОВ Капро - адвоката Лишняк І.В. надійшла заява із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

15.09.2020 р. вищезазначена цивільна справа витребувана Харківським апеляційним судом із Червонозаводського районного суду м. Харкова для розгляду апеляційної скарги на ухвали суду від 31.07.2020 р. та 12.08.2020 р. та повернута до Червонозаводського районного суду м. Харкова 05.01.2021.

14.09.2020 р. представником відповідача ТОВ Капро - Лишняк І.В. подано заяву про закриття провадження по справі, оскільки спір між сторонами виник з корпоративних відносин та не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Суд, дослідивши матеріали справи та заяву про закриття провадження у справі, приходить до наступного висновку.

Частиною 1 ст. 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.

У даній цивільній справі предметом спору є визнання недійсним правочину щодо відчуження частки у статутному капіталі приватного підприємства.

При цьому в обґрунтування позову позивачем зазначено те, що правочин здійснено щодо майна, яке набуте подружжям під час шлюбу, тобто є спільною сумісною власністю подружжя.

При цьому в обґрунтування позову позивачем зазначено, що статутний капітал Товариства був створений за рахунок майна, що є спільною сумісною власністю подружжя. Однак, позивач своєї згоди на розпорядження майном спільної сумісної власності не надавав. Правовими підставами для визнання недійсності відчуження частки статутного капіталу позивачем наведено статті 60, 61, 66 Сімейного Кодексу України, статті 369 ЦК України та рішення Конституційного Суду України у справі № 17-рп/2012.

Отже, предметом спору є визнання недійсним відчуження частки у статутному капіталі приватного підприємства як спільної сумісної власності подружжя. Позивач ОСОБА_1 , яка не є та не була учасником ТОВ КАПРО , оспорює відчуження частки у статутному капіталу цього Товариства відповідно до ст. 65 СК України та ст. 369 ЦК України, яке таке, що відбулося без її згоди, як співвласника майна подружжя.

Згідно з частиною 1 статті 15, частиною 1 статті 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Як визначено ч. 4 статті 369 ЦК України, правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вказаний спір не є корпоративним, позовні вимоги ОСОБА_1 спрямовані на захист її права співвласника на об`єкти спільної сумісної власності подружжя, яким може бути і статутний капітал приватного підприємства, відтак зазначений позов підлягає розгляду саме за правилами цивільного судочинства, а доводи та заперечення інших відповідачів у справі в цій частині є неспроможними.

На думку суду, виходячи з того, що позов обґрунтовується нормами Сімейного та Цивільного Кодексу України, дана справа розглядається в порядку цивільного судочинства, і підстав для закриття провадження у справі немає.

24.09.2020 від представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Чумаченка А.В. надійшла заява із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

11.01.2021 ухвалою суді Червонозаводського районного суду м. Харкова у задоволенні клопотання представника відповідача ТОВ Капро - адвоката Лишняк І.В. та представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Чумаченка А.В. - відмовлено.

28.01.2021 представником відповідача ОСОБА_3 - адвокатом Чумаченко А.В. заявлено відвід судді Червонозаводського районного суду м. Харкова Білінській О.В.

29.01.2021 ухвалою судді заяву представника відповідача - ОСОБА_3 - адвоката Чумаченка А.В. про відвід головуючого судді Білінської О.В. від участі у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,ТОВ КАПРО про визнання недійсним відчуження частки у статутному капіталі, поділу статутного капіталу та витребування частки у статутному капіталі - передано на вирішення іншому судді, визначеному в порядку, передбаченому ст.33 ЦПК України.

Ухвалою судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 02.02.2021 Тесліковою І.І. у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Чумаченка А.В. про відвід судді Білінської О.В. - відмовлено.

28.01.2021 представником відповідача ОСОБА_3 - адвокатом Шевченко Д.С. через електронну пошту подано клопотання про визнання поважним причини пропуску строку на подання заперечень про розгляду справи у спрощеному позовному провадженні.

04.02.2021 через електронну пошту суду надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Янцеловського М.М. про залучення до участі по справі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Самощенко О.І.

09.02.2021 ухвалою судді заяву представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Янцеловського М.М. про залучення до участі по справі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Самощенко О.І. повернуто заявнику без розгляду.

15.02.2021 ухвалою суді клопотання представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Шевченко Д.С. про визнання поважним причини пропуску строку на подання заперечень про розгляду справи у спрощеному позовному провадженні повернуто заявнику без розгляду.

09.02.2021 представником відповідача ОСОБА_3 - адвокатом Янцеловським М.М. через електронну пошту подано клопотання про виклик свідків: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , приватного нотаріуса ХМНО Самощенко О.І.

15.02.2021 ухвалою суду клопотання представника відповідача ОСОБА_3 - адвокатом Янцеловським М.М. про виклик свідків: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , приватного нотаріуса ХМНО Самощенко О.І. повернуто заявнику без розгляду.

19.02.2021 через електронну пошту представником відповідача ОСОБА_3 - адвокатом - Янцеловським М.М. подано клопотання про залучення до участі по справі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Самощенко О.І.

22.02.2021 ухвалою суду клопотання представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката - Янцеловського М.М. про залучення до участі по справі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Самощенко О.І. повернуто заявнику без розгляду.

01.03.2021 ухвалою суду у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Шевченко Д.С. про визнання поважними причин пропуску строку на подання заперечень проти розгляду справи у спрощеному позовному провадженні відмовлено. Клопотання представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Шевченко Д. про розгляд справи за правилами загального позовного провадження залишено без розгляду.

Відповідач ОСОБА_2 , у своєму відзиві позов ОСОБА_1 визнав повністю та підтвердив обставини, що викладені у позовній заяві ОСОБА_1 .. Він зазначив, що на момент набуття ним права власності на 100% часток у статутному капіталі ТОВ КАПРО у 2004 році, він вже тривалий час перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , а також протягом 2005 - 2006, ним як засновником ТОВ КАПРО , за рахунок спільних сімейних коштів, було придбано нерухоме майно, про яке зазначено у позові його дружини, що зараз є власністю ТОВ КАПРО .

Відповідач ОСОБА_2 підтвердив, що відчуження частки у статутному капіталі ТОВ КАПРО на користь іншого відповідача ОСОБА_3 дійсно відбувалося без згоди його дружини, в тому числі і нотаріально оформленої, оскільки йому не було відомо про необхідність отримання згоди іншого подружжя при відчуженні частки у спільному майні.

При цьому, будь- які правочини щодо відчуження частки у статутному капіталі: купівлі - продажу, міни або дарування, між ним та ОСОБА_3 не укладалися. Будь- які нотаріально посвідчені акти прийому передачі часток у статутному капіталі ТОВ КАПРО між ним та ОСОБА_3 не складалися та нотаріусом не посвідчувалися. ОСОБА_2 зазначив, що у нього, як відповідача, будь-які інші документи стосовно вищезазначеного відчуження частки , окрім тих, що долучені до позовної заяви, відсутні.

Представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Чумаченко А.В. проти задоволення позову заперечує, вважаючи позовну заяву повністю необґрунтованою та безпідставною. Зазначає, що спір щодо відчуження частки у статутному капіталі ТОВ КАПРО від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 , яке мале місце 11 червня 2019р., не може бути предметом судового розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки є по суті корпоративним спором, відтак, згідно із вимогами п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України підлягає розгляду в господарському суді за правилами господарського судочинства.

Представник відповідача ТОВ КАПРО - адвокат Лишняк І.В., у своєму відзиві просила відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог, вважає, що учасник господарського товариства має право розпорядження належною йому часткою в статутному капіталі без згоди другого подружжя, та належним способом захисту порушеного права позивача може бути вимога про виплату їй певних сум у разі поділу майна між подружжям.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

У ч. 1 статті 61 СК України передбачено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

У рішенні Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року у справі № 1-8/2012 за конституційним зверненням приватного підприємства "ІКІО" щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 СК України зазначено, що статутний капітал та майно приватного підприємства є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Конституційний Суд, зокрема, прийшов до висновку , що вклад до статутного капіталу та виділене із спільної сумісної власності подружжя майно (кошти) передаються у власність приватного підприємства. Відповідно до статті 191 ЦК України підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності; до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом; підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю; підприємство або його частина можуть бути об`єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів. Тобто зі змісту цієї статті вбачається, що стосовно підприємства як єдиного майнового комплексу або його частини можуть виникати цивільні права і обов`язки.

На думку Конституційного Суду України, приватне підприємство (або його частина), засноване одним із подружжя, - це окремий об`єкт права спільної сумісної власності подружжя, до якого входять усі види майна, у тому числі вклад до статутного капіталу та майно, виділене з їх спільної сумісної власності.

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що статутний капітал та майно приватного підприємства, сформовані за рахунок спільної сумісної власності подружжя, є об`єктом їх спільної сумісної власності .

Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, у постановах Верховного Суду від 11 квітня 2019 року у справі № 339/116/16-ц, від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц, від 25 листопада 2020р. у справі № 128/1690/15-ц та інших, що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд, зокрема у Постанові від 25 листопада 2020р. у справі № 128/1690/15-ц. У рішенні Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року у справі № 1-8/2012 за конституційним зверненням приватного підприємства "ІКІО" щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 СК України зазначено, що статутний капітал та майно приватного підприємства є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, майно приватного підприємства, що використовується для здійснення господарської діяльності, вважається спільним майном подружжя, як і будь-яке інше майно, яке набуте за рахунок спільних коштів подружжя в період шлюбу.

Дослідивши матеріали справи, зокрема, свідоцтво про шлюб (повторно) серії НОМЕР_1 від 01.08.2018р., статутні документи ТОВ КАПРО та інше, суд вважає встановленим факт набуття відповідачем ОСОБА_2 100 відсотків власності у статутному капіталі цього Товариства під час перебування ним у зареєстрованому шлюбі із позивачем ОСОБА_1 .

Як неодноразово зазначає Верховний Суд, зокрема у Постанові від 29 січня 2021р. у справі 161/14048/19 Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Отже, у сімейному законодавстві діє принцип спільності майна подружжя та частки чоловіка і дружини є рівними.

За загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, згідно зі статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов`язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя

Отже, якщо майно придбано під час шлюбу , то реєстрація прав на нього лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію його належності до спільної сумісної власності подружжя.

З огляду на вищезазначене Рішення Конституційного Суду України, норми Сімейного Кодексу України та судову практику Верховного Суду, суд приходить до висновку, що статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю КАПРО код ЄДРПОУ 30884205 є спільною сумісною власністю подружжя - дружини ОСОБА_1 та її чоловіка ОСОБА_2 в силу вимог закону щодо презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, що не заперечується іншим із подружжя, та не спростовано іншими відповідачами у цій справі.

Враховуючи вищевстановлені обставини, питання щодо реалізації правомочності - володіння, користування, розпорядження об`єктами спільної сумісної власності, здійснюються співвласниками цього майна відповідно до вимог ст.ст. 368 - 372 Цивільного Кодексу України, та ст.ст. 60 - 74 Сімейного Кодексу України з огляду на суб`єктний склад зазначеного спору.

Щодо правомірності відчуження частки у статутному капіталі ТОВ КАПРО на користь ОСОБА_3 , яке оспорює позивач, суд зазначає наступне.

Як визначено ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

06 лютого 2018р. Верховною Радою України прийнято Закон № 2275-VIII Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю , далі Закон 2275-VIII, який набрав чинності з 17 червня 2018р.

Відчуження частки у статутному капіталі ТОВ КАПРО на користь третьої особи, яке оспорює Позивач, мале місце 11 червня 2019р., тобто застосуванню в даному випадку підлягають норми Закону 2275-VIII.

Відповідно до ч. 1 статті 21 Закону - учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам. .

У Постанові від 17.12.2019р. по справі 927/97/19 Великою Палатою Верховного Суд зроблено наступний правовий висновок - відступлення частки в статутному капіталі товариства має своєю метою припинити право власності на цю частку, щоб певна інша особа набула право на цю частку. Відступлення за правовою природою є відчуженням частки за волею учасника, що спрямоване на передачу учасником іншій особі (одному чи кільком учасникам цього товариства або третім особам) у власність належної йому частки або її частини. Відступлення (відчуження) частки у статутному капіталі є правовим механізмом, за яким відбувається її відчуження на підставі договору купівлі-продажу, міни або дарування тощо.

Аналогічні висновки викладені у Постановах ВП ВС від 22.10.2019р. по справі 923/876/16, від 01.10.2019 р. по справі 909/1294/15.

Як визначено ч. 1 статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до п. 1 ч. 2 цієї статті - підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини;

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків - ч. 1 статті 202 ЦК України.

Отже, суд погоджується з доводами позивача, що рішення відповідача ОСОБА_2 про відчуження частки у статутному капіталі Товариства на користь іншої особи за своєю суттю є правочином, який спрямований на припинення/виникнення цивільних прав та обов`язків, стосовно цієї частки у статутному капіталі та й відповідно корпоративних прав у цьому Товаристві.

Однак, таке відчуження, з огляду на правові висновки Великої Палати та норми цивільного законодавства, повинно відбуватися шляхом укладення відповідних цивільних договорів, які посвідчують перехід права власності від однієї особи до іншої, зокрема купівлі-продажу, міни або дарування тощо, із дотриманням відповідної форми такого правочину.

З огляду на вимоги статей 5, 24, 26 Закону 2275-VIII, реалізація учасником Товариства своїх корпоративних прав, передбачає перш за все і отримання як доходу від діяльності такого Товариства у вигляді дивідендів, так і частки всього майна Товариства пропорційно розміру частки у статутному капіталі цього учасника.

Відповідно до ч. 1 статті 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Статтею 208 ЦК України визначено, що письмовій формі належить вчиняти:

1) правочини між юридичними особами;

2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу;

3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу;

4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

З огляду на наявність у Товариства на праві власності на момент відчуження частки у статутному капіталі достатньої кількості нерухомого майна, майнове праве на частку якого у будь який час може бути реалізовано учасником цього товариства, то й відповідно до вимог ст. 208 ЦК України, такий правочин щодо відчуження частки у статутному капіталі повинен бути вчинений у письмовій формі.

Відповідно до відзиву, який наданий відповідачем ОСОБА_2 , будь - які правочини, зокрема купівлі-продажу, міни або дарування щодо відчуження частки у статутному капіталі між ним та іншим відповідачем ОСОБА_3 не укладалися.

Як вбачається з матеріалів справи, відчуження частки у статутному капіталі було безоплатним, ніякого грошового або іншого відшкодування вартості цієї частки від ОСОБА_3 , ОСОБА_2 не отримував.

Відповідно до ч. 1 статті 76 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом - ч. 1 статті 81 ЦПК України.

Іншими відповідачами дану обставину не спростовано, доказів на підтвердження, що укладений правочин з відчуження частки у статутному капіталі є договором купівлі - продажу або міни, не надано.

Відповідно - до вимог ч. 1 статті 717 ЦК України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Згідно з ч. 2 статті 718 ЦК України, дарунком можуть бути майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому.

Таким чином, суд приходить до висновку, що безоплатне відчуження частки у статутному капіталі ТОВ КАПРО з боку його засновника ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 відбулося фактично за правочином дарування.

Згідно із вимогами ч. 3 статті 719 ЦК України, договір дарування майнового права та договір дарування з обов`язком передати дарунок у майбутньому укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми цей договір є нікчемним.

Суд констатує, що відсутність письмової згоди позивача на відчуження частки у статутному капіталі Товариства є самостійною підставою для визнання такого правочину недійсним, що також підтверджується правовим висновком, викладеним у Постанові Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 червня 2020р. у справі 430/1281/14-ц, та аналогічним за змістом висновком, викладеним у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 у справі 372/504/17.

Разом із тим, недотримання письмової форми договору дарування майнових прав, до яких відносяться і корпоративні права на підставі відповідної частки у статутному капіталі господарського товариства, тягне за собою недійсність такого договору (правочину) в силу вимог закону, тобто він є нікчемним відповідно до ч. 3 статті 719 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 статті 215 ЦК України - недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з ч. 1 статті 216 ЦК України - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до положень ч. 5 цієї ж статті - вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Як визначено статтею 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до правового висновку, викладеного у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 жовтня 2019р. у справі 909/1294/15:

- Відступлення частки у статутному капіталі є правовим механізмом, за яким відбувається її відчуження на підставі договору купівлі-продажу, міни або дарування тощо; відступлення частки не є окремим різновидом договору.

Якщо сторони або особа певним чином називають правочин, який нею/ними вчиняється, але по суті він відповідає ознакам іншого правочину, мають застосовуватися норми, що регулюють цей останній правочин. Тобто, якщо особа укладає правочин щодо відступлення (передачі) частки іншій особі і отримує за це кошти або інше майно чи майнові права, то це звичайний договір купівлі-продажу або міни. Якщо взамін частки особа нічого не отримує - це договір дарування.

Разом з тим, підставою для переходу права власності на частку в статутному капіталі до третьої особи та, відповідно, припинення права власності учасника на таку частку з набуттям його третьою особою, є спрямований на відчуження частки правочин, вчинений учасником товариства та іншою особою.

За таких умов набуття іншою особою статусу учасника товариства шляхом прийняття відповідного рішення загальними зборами учасників товариства не відповідає положенням чинного законодавства.

Але саме ці правочини є підставою для будь-яких подальших дій учасника, який відчужує частку нового власника частки товариства включно з державною реєстрацією відповідних змін.

Без укладення договору між власником частки ці дії є вчиненими без належної правової підстави - п.п. 45 -56 зазначеної Постанови Великої Палати.

З огляду на встановлені обставини щодо відчуження частки у статутному капіталі ТОВ КАПРО відповідачем ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 за договором дарування, який є нікчемним без дотримання письмової форми, суд приходить до висновку, що право власності на зазначену частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю КАПРО у ОСОБА_3 виникло без належної правової підстави, і позивач ОСОБА_1 як співвласник цього спільного майна подружжя в силу презумпції, що встановлена статтею 60 СК України, має право на захист свого порушеного права шляхом подання віндикаційного позову відповідно до вимог ст. 387 ЦК України.

Отже, вимога про витребування цієї частки у статутному капіталі ТОВ КАПРО у розмірі 50 відсотків від набувача ОСОБА_3 на користь дружини ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про поділ в рівних частках статутного капіталу ТОВ КАПРО , суд зазначає наступне.

Норми Закону № 2275-VIII, які є спеціальними нормами з огляду на час їх прийняття та сферу правового регулювання, не передбачають такої правової підстави для виникнення у особи корпоративних прав учасника Товариства, як поділ статутного капіталу або його частки між подружжям, один із яких є власником такої частки.

Відчуження частки у статутному капіталі Товариства повинно відбуватися відповідно до вимог ст. 21 Закону № 2275-VIII шляхом укладання відповідного договору про відчуження (купівля - продаж, міна або дарування), що узгоджується із приписами статті 64 СК України.

Отже, в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Пропорційно до задоволених позовних вимог з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1681,60 грн. (840,80+840,80=1681,60 грн. - за дві немайнові вимоги).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 80, 81, 200, 263, 265 ЦПК України,

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю КАПРО - задовольнити частково.

Визнати недійсним відчуження частки у розмірі 50 % вартістю 3500,0 грн. у статутному капіталі ТОВ КАПРО код ЄДРПОУ 30884205 за рішенням учасника ОСОБА_2 від 11 червня 2019 року.

Витребувати від ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю КАПРО , код ЄДРПОУ 30884205, у розмірі 50 відсотків статутного капіталу вартістю 7500,0 грн. в порядку поділу майна подружжя, яке набуте ними в період шлюбу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю КАПРО на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_5 .

Відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю КАПРО , код ЄДРПОУ 30884205, місцезнаходження: м. Харків, вул. Лелюківська, 7.

Представник відповідача ОСОБА_3 : адвокат Чумаченко Андрій Васильович, діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2079 від 19 квітня 2017.

Представника відповідача ОСОБА_3 : адвокат Шевченко Дар`я Станіславівна, діє на підставі свідоцтва про заняття адвокатською діяльністю № 2052 від 07 грудня 2016 року.

Представник відповідача ОСОБА_3 : адвокат Янцеловський Максим Миколайович, діє на підставі свідоцтва про заняття адвокатською діяльністю № 002483 від 20.01.2021.

Представник відповідача ТОВ Капро : адвокат Лишняк Інна Вікторівна, діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2698 від 09.04.2019.

Суддя Білінська О.В.