Ухвала

від 03.03.2021 по справі 592/10225/19

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

03 березня 2021 року

м. Київ

справа № 592/10225/19

провадження № 51-4499ск20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_4 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року щодо ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

встановив:

Зі змісту касаційної скарги прокурора убачається, що він не погоджується з вказаним судовим рішенням.

Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу подано без додержання вимог п. 4 ч. 2 зазначеної статті.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК, касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

Проте прокурор подав касаційну скаргу без додержання зазначених приписів кримінального процесуального закону.

Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування чи зміни судових рішень є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК); неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК); невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК). Тому, скаржник, заперечуючи законність судового рішення, має конкретно вказати у чому полягають допущені, на його думку, істотні порушення норм права, які відповідно до ст. 438 КПК є підставами для скасування оспорюваного рішення, тобто навести правове обґрунтування заявлених вимог.

Однак, всупереч вищевказаному прокурор у своїй касаційній скарзі, вказуючи на істотні порушення процесуального закону, допущені судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення, доводів на обґрунтування зазначеної позиції з огляду на положення статей 412, 419 КПК у їх взаємозв`язку не наводить.

До того ж, посилаючись у касаційній скарзі на необхідність вирішення судом питання про розподіл процесуальних витрат на залучення експерта, прокурор не зазначає яким саме чином вони мали бути вирішені за результатом розгляду даного кримінального провадження щодо ОСОБА_5 , ОСОБА_6 і ОСОБА_7 з урахуванням вимог ч. 2 ст. 124 КПК та ч. 1 ст. 126 КПК та на кого покладені в даному випадку.

Суд касаційної інстанції є судом права, відповідно до ст. 433 КПК, переглядає судові рішення у межах касаційної скарги, тому недотримання особою, яка звертається з касаційною скаргою, положень ст. 427 цього Кодексу, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.

Таким чином, оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, Суд вважає за необхідне, на підставі ч. 1 ст. 429 КПК, залишити касаційну скаргу прокурора без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків, що не може перевищувати п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.

На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Суд

постановив:

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_4 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року щодо ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , залишити без руху та надати йому семиденний строк для усунення недоліків із дня отримання копії ухвали.

У разі неусунення зазначених в ухвалі недоліків в установлений строк скаргу буде повернуто особі, яка її подала.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3