Ухвала

від 25.03.2021 по справі 592/10225/19

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

іменем України

25 березня 2021 року

м. Київ

справа № 592/10225/19

провадження № 51-4499ск20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_4 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року щодо ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ,

встановив:

Ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 01 вересня 2020 року ОСОБА_5 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 28 та ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 212 Кримінального кодексу України (далі КК), у зв`язку зі спливом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, закрито відносно нього кримінальне провадження у зв`язку зі звільненням його від кримінальної відповідальності.

ОСОБА_6 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 28 та ч. 1 ст. 366 КК, у зв`язку зі спливом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, закрито відносно нього кримінальне провадження у зв`язку зі звільненням його від кримінальної відповідальності.

ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28 та ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 27 та ч. 4 ст. 358 КК, у зв`язку зі спливом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, закрито відносно неї кримінальне провадження у зв`язку зі звільненням її від кримінальної відповідальності.

Стягнуто з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 по 23724 гривні 65 копійок витрат, пов`язаних з проведенням експертиз.

Вирішено питання щодо арешту майна у кримінальному проваджені провадженні.

Цивільний позов прокуратури Сумської області про стягнення з ОСОБА_5 в дохід держави 986389 грн шкоди залишено без розгляду, роз`яснено право на звернення до суду з відповідним позовом в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року апеляційні скарги захисника ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_11 в інтересах ОСОБА_7 задоволено, ухвалу Сумського районного суду Сумської області від 01 вересня 2020 року скасовано в частині стягнення процесуальних витрат на залучення експерта. В іншій частині ухвалу залишено без змін.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. В обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає, що апеляційний суд не дотримався вимог ст. 126 КПК та безпідставно скасував ухвалу місцевого суду в частині стягнення з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 процесуальних витрат на залучення експерта. На думку прокурора ухвала суду апеляційної інстанції суперечить приписам ст. 8 КПК та правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 17 червня 2020 року у справі № 598/1781/17.

Перевіривши доводи касаційної скарги прокурора та надані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, виходячи з такого.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї копій судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Згідно зі статтею 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Як убачається зі змісту касаційної скарги, рішення про звільнення ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв`язку зі спливом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження відносно них, прокурором у касаційному порядку не оспорюється.

Що стосується доводів прокурора про істотне порушення вимог КПК та безпідставне скасування ухвали суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 процесуальних витрат на залучення експерта, то такі доводи прокурора в касаційній скарзі, на переконання колегії суддів, є безпідставними з огляду на таке.

Частиною 2 статті 124 КПК передбачено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Відповідно до ч. 1 статті 369 КПК судове рішення, у якому суд вирішує обвинувачення по суті, викладається у формі вироку.

Згідно положень п. 13 ч. 1 статті 368, п. п. 1, 2 ч. 4 статті 374 КПК питання щодо процесуальних витрат вирішується судом при ухваленні вироку.

Кримінальний процесуальний закон не передбачає можливості стягнення судових витрат з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито.

Наведені обставини були враховані судом апеляційної інстанції.

Як убачається зі змісту оскаржуваного судового рішення, апеляційний суд переглянув судове рішення суду першої інстанції відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК у межах апеляційних скарг захисників та дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки суд першої інстанції не ухвалював обвинувальний вирок, а закрив кримінальне провадження у зв`язку зі звільненням ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності, то у суду не було правових підстав для стягнення з останніх процесуальних витрат на залучення експерта, саме тому вмотивовано скасував ухвалу суду в даній частині.

З таким висновком суду апеляційної інстанції погоджується і колегія суддів касаційного суду.

Крім того, відповідно до положень ст. 126 КПК суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою, однак дані положення є загальними, і вони не спростовують вимоги ст. 124 даного Кодексу.

Що стосується доводів прокурора про неврахування судом апеляційної інстанції правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 17 червня 2020 року у справі № 598/1781/17, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки вказана позиція стосується форми процесуального рішення та дій суду у випадку не вирішення питання процесуальних витрат, а не того, з кого належать до стягнення ці витрати.

З огляду на наведене, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би були безумовною підставою для скасування ухвали суду апеляційної інстанції у касаційній скарзі прокурора не наведено.

Таким чином, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами провадження, а з касаційної скарги та наданих копій судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Враховуючи наведене, Суд вважає, що відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора необхідно відмовити.

На підставі викладеного та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_4 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року щодо ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3