Постанова

від 23.08.2006 по справі 3/226

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/226

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                          ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "23" серпня 2006 р.                                                                   Справа № 3/226

Суддя господарського суду Чернівецької області Бабак Людмила Миколаївна

розглядаючи справу

за позовом   Приватного підприємства "Украгробізнес"

до відповідача Сокирянської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним повідомлення-рішення № 0000782301/1/10-228 від20.10.05р.

за участю представників:

позивача:  Пустовіт Ю.О. – представник, довіреність від 28.10.2005 року № 9

Відвідповідача – Швець - представник, довіреність від 29.01.2005р.

№ 6663

Третя особа – не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Приватне підприємство “Украгробізнес” м. Сокиряни Чернівецької області звернулося з позовом до Сокирянської об'єднаної державної податкової інспекції м. Сокиряни Чернівецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 20.10.2005 року № 0000782301/1/10-228.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що за результатами планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства приватним підприємством “Украгробізнес” за період з 17.04.2003 року по 31.12.2004 року, проведеної відповідачем з 23 березня 2005 року по 22 квітня 2005 року, складено акт № 020/2301/324891109 від 22.04.2005 року, на підставі якого відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 29.06.2005 року                    № 000442300/0/10-127, яким донарахував йому 593364,20грн., у тому числі – податок на прибуток підприємств – 489648,00грн., штрафні санкції – 103716,20грн.

Вказане рішення, продовжує позивач, було оскаржене ним до ОДПА Чернівецької області. за результатами цього розгляду було прийняте рішення від 13.10.2005 року № 5109/10/20-010, яким скарга була частково задоволена у сумі 514588,22 грн., у тому числі -  423284,34грн. – по донарахуванню податку, 91303,88грн. – штрафних санкцій. Таким чином, робить висновок позивач, незадоволеними лишилися вимоги у сумі 78775,98грн., у тому числі – з податку – 66363,66грн., фінансових санкцій – 12412,32грн.

Посилаючись на зазначене рішення ОДПА Чернівецької області, відповідач направив позивачу податкове повідомлення-рішення від 20.10.2005 року № 0000782301/1/10-228, яке підлягає скасуванню тому, що згідно Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, податкові повідомлення-рішення направляються за результатами розгляду скарги., а сума, зазначена у рішенні, що оскаржується, більша від суми вимог, залишених без задоволення на 19909,68 грн., а тому рішення від 20.10.2005 року прийняте відповідачем з перевищенням наданих йому законом повноважень і підлягає визнанню недійсним, як незаконне.

Окрім того, продовжує позивач згідно акта перевірки недонарахування ним податку, на думку ДПІ, становить 593364,20грн. У той же час рішенням ЧОДПА вказані донарахування частково скасовані у сумі 514588,22грн. і залишено незадоволеними вимоги позивача у сумі 78775,98грн. у тому числі: з податку – 66363,66грн. та 12412,32грн. фінансових санкцій. Однак у порушення вимог чинного законодавства України позивачу не надано вмотивовану відповідь стосовно того, які саме первинні документи, не взяті відповідачем до уваги:- при збільшенні суми валового доходу і на підставі якого нормативного акта;  взяті відповідачем до уваги при збільшенні суми валового доходу і на підставі якого нормативного акта;  стали підставою для залишення без задоволення вимог позивача у сумі 78775,98грн, а тому з цих підстав податкове повідомлення слід визнати недійсним.

У доповнення до позовної заяви позивач додатково пояснив, що донарахування позивачу 66363,66грн. податку є неправомірним, оскільки виникло в результаті того, що відповідачем безпідставно виключено із валових витрат суму нарахованих відсотків за користування позивачем  позикою, отриманою за договором кредитної лінії № 7/04 від 04.06.2004 року. При цьому в акті відповідачем неправильно зазначена сума процентів, віднесених позивачем на валові витрати, що підтверджено висновком № 739 від 26.07.2005 року судово-бухгалтерської експертизи по кримінальній справі № П-050106.

Далі, позивач стверджує, що ним 29.07.2004 року понесені витрати у сумі 371,00грн. за результатами придбання акцій за договором Т-044/04, а 30.09.2004 року – у сумі 451793,00грн. за результатами придбання акцій за договором Т-08, а всього , у результаті придбання цінних паперів, позивачем понесені витрати у сумі 452164,00грн., які не віднесені на валові витрати.

30.07.2004 року, продовжує позивач, ним отримані доходи у сумі 231739,00грн. за результатами реалізації акцій, придбаних за договором   Т-044/04, та 30.09.2004 року у сумі 456642,00грн. за результатами реалізації акцій, придбаних за договором Т-08.

Всього, на думку позивача у результаті раніше придбаних цінних паперів, він отримав доходи у сумі 684381,00грн., з яких у відповідності до підпункту 7.6.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, 452164,00грн. віднесено на покриття витрат, пов'язаних з придбанням цінних паперів, а решта – 232217,00грн. віднесено на валові доходи звітного періоду (684381,00грн. – 452164,00грн. = 232217,00грн.).

Крім того, позивач пояснив, що ним з банком укладено договір № 7/04 від 04.06.2004 року про відкриття кредитної лінії за яким позивачем отримано позичкові кошти, у тому числі – 04.06.2004 року – 7200000,00грн., 07.06.2004 року - 1700000,00грн.

Згідно з умовами договору № 7/04 позивачу нараховано відсотки за користування кредитом: за червень 2004 року – 106019,00грн, за липень 2004 року – 125019,00грн., а всього – 231038,00грн., які у відповідності до підпункту 5.5.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” позивачем віднесено до валових витрат, а тому із цих підстав податкове повідомлення-рішення визнати недійсним.

Відповідач вважає, що викладені в позові обставини не підлягають задоволенню з наступних мотивів.

Постановою слідчого СГ МВПМ Новоселицької МДПІ від 25.07.2005 року була призначена судово-бухгалтерська експертиза матеріалів кримінальної справи № П-050106, порушеної відносно службових осіб ПП. “Украгробізнес”, які протягом 2004 року, діючи в порушення Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та Закону України “Про податок на додану вартість”, шляхом заниження об'єкту оподаткування, умисно ухилилися від сплати податків у бюджет в особливо великих розмірах.

На вирішення судово-бухгалтерської експертизи, крім інших, було поставлено питання, чи підтверджуються документально висновки акту документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ПП. “Украгробізнес” від 22.04.2005 року № 020/2301/32481109.

У висновку судово-бухгалтерської експертизи № 739 від 28.09.2005 року, продовжує відповідач, частково підтверджено висновки акту перевірки ДПІ діяльності ПП. “Украгробізнес” від 22.04.2005 року та визначено загальну суму, яка підлягає нарахуванню і сплаті до бюджету, а саме: податок на прибуток – 66363,66грн., податок на додану вартість – 6882,35грн., а всього за висновком судово-бухгалтерської експертизи – 73246,01 грн.

Ці суми, по твердженню податкової служби стали підставою для обвинувального висновку по кримінальній справі № П-50106.

Відповідач також пояснив, що ДПА в Чернівецькій області розглянула повторну скаргу ПП. “Украгробізнес” від 06.08.2005 року на податкові повідомлення-рішення Сокирянської ОДПІ від 29.06.2005 року №№ 0000432301/0/10-126, 0000442301/0/10-127 про визначення податкового зобов'язання по ПДВ у сумі 477297грн., у тому числі штрафна санкція – 159099грн., та податку на прибуток – 593364,20грн., у тому числі штрафна санкція – 103716,20грн., що були прийняті на підставі акта перевірки від 22.04.2005 року, своїм рішенням №5109/10/25-010 від 13.10.2005 року, на підставі висновку судово бухгалтерської експертизи, податкові повідомлення-рішення Сокирянської ОДПІ у відповідних частинах були частково скасовані.

З урахуванням висновків судово-бухгалтерської експертизи та на виконання вимог вищеназваної статті Закону № 2181, 20.10.2005 року податковими рішеннями-повідомленнями №№ 0000772301/1/10-227, 00007823301/1/10-228 позивачу було визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість основного платежу – 6882,35грн. та штрафні санкції (50 відсотків) – 3442,0 грн.; по податку на прибуток – 66363,66грн. та штрафні санкції в сумі 32322,0грн. (50 відсотків), які відповідач вважає правомірним.

У ході слухання справи 30.11.2005 року представник відповідача звернувся з клопотанням про перенесення судового слухання справи у зв'язку з необхідністю надання додаткових доказів та вирішити спір за межами двомісячного терміну. Проти такого клопотання не заперечує і представник позивача. Одночасно просить зупинити провадження у справі.

З урахуванням цього, суд, задовольняючи клопотання Сокирянської ОДПІ, зобов'язав її надати суду свої заперечення проти позову в рамках справи № 3/226 і не поєднувати ці заперечення з позовом, по якому порушена справа № 3/227.

Окрім того, суд зобов'язав податкову службу обґрунтувати свої твердження актом перевірки, а не тільки висновком судової експертизи, оскільки за основу рішення податкового органу, береться акт перевірки, а не акт експертизи.

Враховуючи, що податкове повідомлення-рішення від 20.10.2005 року № 0000782301/1/10-228 прийняте відповідачем на підставі рішення ДПА в Чернівецькій області, суд залучив до участі у справі податкову службу області як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на боці відповідача.

У судовому засіданні 16.01.2006 року встановлено, що представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані судом докази не надав.

Спольницький В.Я., якому ОДПІ у Сокирянському районі видала довіреність, є працівником ДПА у Чернівецькій області, а тому він не зміг надати пояснення стосовно витребуваних судом доказів, а тому слухання справи було перенесено на іншу дату.

У судовому засіданні 1.02.2006 року позивач наполягає на задоволенні позовних вимог з підстав наведених вище.

Представник відповідача надав суду заяву, якою визнав обґрунтованість позивачем вимог на суму 19909,68грн. і тому зменшує суму штрафних санкцій до 12412,32грн..

Одночасно наполягає на тому, що у порушення вимог підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону України “Про податок на прибуток підприємств”, позивачем не сплачено до бюджету податок на прибуток від операцій з цінними паперами в сумі 57759,50грн. (ІІІ квартал 2004 року) та 8604,16грн. податку на прибуток від організації експедиційних послуг (ІV квартал 2004 року).

ДПА у Чернівецькій області пояснення стосовно предмету спору не представила, хоча саме її рішенням було змінене податкове повідомлення-рішення Сокирянської ОДПІ.

Представники ДПА області у судовому засіданні 01.02.2006 року не надали суду жодних правових доказів того, що рішення про результати розгляду повторної скарги позивача (без номера і дати), прийняте у відповідності з вимогами чинного законодавства та фактичними обставинами справи.

У зв'язку з цим, суд повторно переніс слухання спору по причині необхідності витребування додаткових доказів.

Зокрема, суд зобов'язав ДПА у Чернівецькій області надати суду письмове пояснення стосовно того, яка правова підстава послугувала зменшенню суми податку на прибуток з 489648,00грн. до 66363,66грн. та фінансових санкцій – з 103716,20грн. до 12412,32грн.

Окрім того, конкретно вказати, яке порушення і яких норм чинного законодавства встановила у діях позивача ДПА області, коли не задовольнила вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення Сокирянської ОДПІ на суму 78775,98грн., у тому числі: з податку на прибуток – 66363,66грн., фінансових санкцій – 12412,32грн.

ДПА області також слід було вказати, які первинні документи не взяті нею до уваги при визначенні суми валових витрат та взяті при збільшенні суми валового доходу, які первинні документи підтверджують обґрунтованість донарахування позивачу 66363,66грн. податку на прибуток і 12412,32грн. фінсанкцій, а також на підставі якої норми закону застосовані фінсанкції . Свої пояснення ДПА мала підтвердити детальними розрахунками і нормами чинного законодавства.

У судовому засіданні 06.03.2006 року представник позивача звернувся з клопотанням перенести слухання справи для надання додаткових доказів, яке судом було задоволено.

У процесі слухання справи 27.03.2006 року представник відповідача звернувся з клопотанням про відкладення вирішення спору та зупинення провадження у справі у зв'язку з тим, що позивач вручив йому додаткові докази безпосередньо в судовому засіданні (а.с. 90). Враховуючи обставини справи, суд задовольнив дане клопотання.

На день слухання справи, 10.05.2006 року, від відповідача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату і зупинення провадження у справі по причині хвороби представника (а.с. 96). Дане клопотання позивача було задоволене.

У судовому засіданні 21.06.2006 року сторони звернулися до суду з клопотанням зупинити провадження у справі і надати термін ДПІ для представлення доказів, які мають відношення до предмету спору.

Задовольняючи дане клопотання, суд одночасно зобов'язав відповідача, який є суб'єктом владних повноважень, надати докази того, що позивач безпідставно відніс на валові витрати 301320,23 грн.

У судовому засіданні 23.08.2006 року позивач наполягає на задоволенні його вимог, стверджуючи, що податок на прибуток йому не може бути донарахований, оскільки він не отримав у 2004 році валового доходу.

Представник відповідача наполягає на правомірності своїх дій, однак не представив суду жодних об'єктивних доказів того, що 301320,23грн. витрат на оплату відсотків за користування позикою, позивач безпідставно відніс на валові видатки. Не представлено доказів і того, що позивач припустився порушень чинного законодавства, що регулює операції, пов'язані з придбанням та продажем цінних паперів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши їх повноважних представників, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд  в с т а н о в и в.

З 23 березня по 22 квітня 2005 року Сокирянська об'єднана державна податкова інспекція проводила планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПП "Украгробізнес" за період з 17.04.2003 року по 31.12.2004 року, в ході якої перевіряючі прийшли до висновку, що позивач припустився заниження податку на прибуток (а.с. 12-14).

За результатами перевірки було складено акт від 22.04.2005 року           № 020/2301/32481109, на  підставі якого відповідач 29.06.2005 року прийняв рішення № 000442300/0/10-127, яким донарахував позивачу 489648грн. податку на прибуток і 103716,20грн. штрафних (фінансових) санкцій, а всього 593364,20грн. (а.с. 17).

За результатами розгляду скарги позивача  обласна державна податкова адміністрація 13.10.2005 року прийняла рішення № 5109/10/20-010, яким частково задовольнила скаргу ПП "Украгробізнес" і скасувала означене податкове повідомлення-рішення відповідача в частині донарахування 423284,34грн. податку на прибуток та 91303,88грн. штрафних санкцій, залишивши його в силі стосовно 66363,66грн. податку на прибутокі 12412,32грн. фінансових санкцій (а.с. 18-19).

На підставі цього рішення ДПА у Чернівецькій області, Сокирянська об'єднана державна податкова інспекція прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000782301/1/10-228 від 20.10.2005 року, яким донарахувала позивачу 98685,66грн. податкового зобов'язання, у тому числі: 66363,66грн. податку на додану вартість на прибуток і 32322грн. штрафних (фінансових) санкцій) а.с. 20.

У ході судового слухання відповідач частково, на суму 19909,68грн., визнав вимоги позивача, чим зменшив суму штрафних санкцій до 12412,32грн. (а.с. 62).

Подальше слухання справи показало, що у липні 2004 року позивач придбав цінні папери по договорах Т-044/04 та Т-08 на загальну суму 452164 (а.с. 28-31).

У результаті реалізації, раніше придбаних цінних паперів, позивач отримав дохід у сумі 684381грн., з яких 452164грн. віднесено на покриття витрат, пов'язаних з придбанням цінних паперів, як того і вимагає підпункт 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону України про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР. Решта суми, а це 23227грн., віднесено на валові доходи звітного періоду.

Окрім того, в цей же період позивачем понесені валові витрати на оплату відсотків за користування кредитом у сумі  487452,96грн. При цьому слід зазначити, що податкова служба, даючи правову оцінку даному факту, 186132,73грн. віднесла на валові витрати, а решта суми - 301320,23грн., які також стосуються оплати відсотків того ж таки кредиту, з незрозумілих причин, не віднесла на валові витрати.

У ході судового слухання суд зобов'язав Сокирянську об'єднану державну податкову інспекцію надати правове обґрунтування своєї позиції щодо невіднесення 301320,23грн., які були сплачені позивачем як відсотки за користування кредитом на валові витрати, але відповідач дану вимогу суду не виконав, хоча частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи обставини справи, а також вищенаведене, суд вважає, що податкова служба, безпідставно не віднесла на валові витрати позивачу 301320,23грн.

У той же час суд вважає, що відповідач обґрунтовано відніс на валові витрати позивача 34416,65грн., які витікають з операцій, пов'язаних з наданням експедиторських послуг. Проти цього факту не заперечує і представник позивача (а.с. 85).

Пунктом 3.1 статті 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

- суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

- суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Разом з тим у судовому засіданні з достовірністю встановлено, що сума валових витрат позивача перевищує суму його валових доходів на 220819,31 грн., а тому відсутня база оподаткування податком на прибуток, і як наслідок цього - підстави для донарахування відповідачем податку на прибуток (штрафних санкцій).

За таких обставин суд визнає нечинним податкове повідомлення-рішення від 20 жовтня 2005 року  № 0000782301/1/228 у частині донарахування позивачу 98685,66грн. податкового зобов'язання, в тому числі 66363,66грн. податку на прибуток і 32322грн. штрафних (фінансових санкцій).

Керуючись пунктом 3.1 статті 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР, статтями  96, 87,158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, пунктами 3, 6 Прикінцевих і перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України,      с у д –

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 0000782301/1/10-228 від 28.10.2005 року, яким приватному підприємству "Украгробізнес" м. Чернівці донараховано 98685,66грн. податкового зобов'язання, в тому числі: 66363,66грн. податку на прибуток і 32322грн. штрафних (фінансових) санкцій.

3. Стягнути з Сокирянської ОДПІ вул. Перемоги, 10 м. Сокиряни на користь приватного підприємства "Украгробізнес" - вул. Боброва, 5А        м. Сокиряни Чернівецької області, код ЗКПО 32481109, р/р 26003000110909 у ТОВ "Київський універсальний банк" у м. Київ МФО 3800087 - 3,40грн. державного мита.

4. Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, встановлений цим кодексом, постанова набирає сили після закінчення цього строку.

У разі надання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

5. Відповідно до частини першої статті 185, частин першої-третьої, п'ятої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, які подаються в апеляційну інстанцію через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення.

Заява про апеляційне оскарження даної постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, з дня складання у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                             Л.М. Бабак