Постанова

від 13.05.2010 по справі 37/13-10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2010 р. № 37/13-10

Вищий господарський суд України у складі колегії с уддів:

головуючого Дерепи В.І.

суддів : Грека Б.М.,

Подоляк О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційн у скаргу Приватної фірми "ОРНАТ УС"

на ухвалу господарського суду Харкі вської

області від 20.01.2010 р.

у справі № 37/13-10

за позовом Приватної фірми "ОРНАТУС"

(надалі - Фірма)

до 1) ВАТ "Банк "Фінанси та креди т" в особі філії "Слобожанське РУ"

ВАТ "Банк "Фінанси та кредит ";

(надалі - Банк)

2) ОСОБА_4

про визнання договору недійсн им

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_5

від відповідача - не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарськ ого суду Харківської області від 20.01.2010 р. (суддя Доленчук Д.О.) н а підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК Украї ни відмовлено в прийнятті по зовної заяви.

Не погоджуючись з ухвалою, Ф ірма звернулася до Вищого го сподарського суду України з касаційною скаргою, в якій пр осить ухвалу скасувати, а спр аву передати місцевому госпо дарському суду для розгляду, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосування м судом першої інстанції нор м процесуального права.

Заслухавши пояснення пред ставника позивача, розглянув ши матеріали справи, оцінивш и доводи касаційної скарги, п еревіривши правильність зас тосування судом норм процесу ального права, колегія судді в Вищого господарського суду України прийшла до висновку , що касаційна скарга підляга є задоволенню, виходячи із на ступного.

Як вбачається із позовних м атеріалів, Фірма звернулася з позовом до Банку та громадя нки ОСОБА_4 про визнання н едійсним іпотечного договор у, укладеного між відповідач ами.

Відмовляючи в прийнятті по зовної заяви на підставі п. 1 ч . 1 ст. 62 ГПК України, суд першої і нстанції посилався на те, що с уб'єктний склад сторін не від повідає ст. 1 ГПК України, а так ож на те, що стороною спірного договору іпотеки є фізична о соба, яка у даних правовіднос инах не є суб'єктом підприємн ицької діяльності, а отже поз овна заява не підлягає розгл яду в господарських судах Ук раїни.

Проте, такі висновки господ арського суду є безпідставни ми та необґрунтованими, з огл яду на наступне.

Згідно ст. 1 ГПК України підп риємства, установи, організа ції, інші юридичні особи (у том у числі іноземні), громадяни, я кі здійснюють підприємницьк у діяльність без створення ю ридичної особи і в установле ному порядку набули статусу суб'єкта підприємницької дія льності (далі - підприємства т а організації), мають право зв ертатися до господарського с уду згідно з встановленою пі двідомчістю господарських с прав за захистом своїх поруш ених або оспорюваних прав і о хоронюваних законом інтерес ів, а також для вжиття передба чених цим Кодексом заходів, с прямованих на запобігання пр авопорушенням.

У випадках, передбачених за конодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися держ авні та інші органи, фізичні о соби, що не є суб'єктами підпри ємницької діяльності.

Статтею 21 вказаного кодексу встановлено, що сторонами в с удовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації , зазначені у статті 1 цього Ко дексу. Позивачами є підприєм ства та організації, що подал и позов або в інтересах яких п одано позов про захист поруш еного чи оспорюваного права або охоронюваного законом ін тересу. Відповідачами є підп риємства та організації, яки м пред'явлено позовну вимогу .

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ГПК Укр аїни Господарським судам під відомчі:

1) справи у спорах, що виникаю ть при укладанні, зміні, розір ванні і виконанні господарсь ких договорів, у тому числі що до приватизації майна, та з ін ших підстав, крім:

спорів про приватизацію де ржавного житлового фонду;

спорів, що виникають при пог одженні стандартів та техніч них умов;

спорів про встановлення ці н на продукцію (товари), а тако ж тарифів на послуги (виконан ня робіт), якщо ці ціни і тариф и відповідно до законодавств а не можуть бути встановлені за угодою сторін;

спорів, що виникають із публ ічно-правових відносин та ві днесені до компетенції Конст итуційного Суду України та а дміністративних судів;

інших спорів, вирішення яки х відповідно до законів Укра їни та міжнародних договорів України віднесено до віданн я інших органів;

2) справи про банкрутство.

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету У країни, Рахункової палати з п итань, віднесених законодавч ими актами до їх компетенції .

4) справи, що виникають з корп оративних відносин у спорах між господарським товариств ом та його учасником (засновн иком, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновникам и, акціонерами) господарськи х товариств, що пов'язані із ст воренням, діяльністю, управл інням та припиненням діяльно сті цього товариства, крім тр удових спорів.

5) справи у спорах щодо облік у прав на цінні папери.

З огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону Украї ни "Про судоустрій України", зг ідно з якими місцеві господа рські суди розглядають справ и у спорах, що виникають з госп одарських правовідносин, а т акож інші справи, віднесені п роцесуальним законом до їх п ідсудності, та вимоги статей 1, 41, 12 ГПК України господарські суди розглядають справи в по рядку позовного провадження , коли склад учасників спору в ідповідає приписам статті 1 Г ПК, а правовідносини, з яких ви ник спір, мають господарськи й характер. У вирішенні питан ня про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - госпо дарським, слід виходити з виз начень, наведених у статті 3 Го сподарського кодексу Україн и.

Згідно ст. 3 ГК України під го сподарською діяльністю у цьо му Кодексі розуміється діяль ність суб'єктів господарюван ня у сфері суспільного вироб ництва, спрямована на вигото влення та реалізацію продукц ії, виконання робіт чи наданн я послуг вартісного характер у, що мають цінову визначеніс ть. Господарська діяльність, що здійснюється для досягне ння економічних і соціальних результатів та з метою одерж ання прибутку, є підприємниц твом, а суб'єкти підприємницт ва - підприємцями. Господарсь ка діяльність може здійснюва тись і без мети одержання при бутку (некомерційна господар ська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб'єктів, с прямована на створення і під тримання необхідних матеріа льно-технічних умов їх функц іонування, що здійснюється з а участі або без участі суб'єк тів господарювання, є господ арчим забезпеченням діяльно сті негосподарюючих суб'єкті в. Сферу господарських відно син становлять господарсько -виробничі, організаційно-го сподарські та внутрішньогос подарські відносини. Господа рсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникаю ть між суб'єктами господарюв ання при безпосередньому зді йсненні господарської діяль ності. Під організаційно-гос подарськими відносинами у ць ому Кодексі розуміються відн осини, що складаються між суб 'єктами господарювання та су б'єктами організаційно-госпо дарських повноважень у проце сі управління господарською діяльністю. Внутрішньогоспо дарськими є відносини, що скл адаються між структурними пі дрозділами суб'єкта господар ювання, та відносини суб'єкта господарювання з його струк турними підрозділами.

Господарський спір підвід омчий господарському суду, з окрема, за таких умов: а) участ ь у спорі суб'єкта господарюв ання; б) наявність між сторона ми, по-перше, господарських ві дносин, врегульованих Цивіль ним кодексом України, Господ арським кодексом України, ін шими актами господарського і цивільного законодавства, і , по-друге, спору про право, що в иникає з відповідних відноси н; в) відсутність у законі норм и, що прямо передбачала б вирі шення такого спору судом інш ої юрисдикції.

Якщо в законодавчому акті п ідвідомчість спорів визначе на альтернативно: суду чи гос подарському суду, або сказан о про вирішення спору в судов ому порядку, господарському суду слід виходити з суб'єктн ого складу учасників спору т а характеру спірних правовід носин.

Судом першої інстанції не б уло прийнято до уваги те, що по зивачем у даній справі є суб'є кт господарювання та що спір ні правовідносини між ним та відповідачами виникли у зв'я зку із здійсненням ним своєї господарської діяльності.

Крім того, одним з відповіда чів у поданій Фірмою позовні й заяві є також суб'єкт господ арювання - Банк, який є ю ридичною особою, створеною у формі відкритого акціонерно го товариства.

З огляду на це, висновки суд у першої інстанції, що даний с пір не підвідомчий господарс ьким судам України, є необґру нтованими.

У зв'язку із вищевикладени м колегія суддів вважає, що пр иймаючи оскаржувану ухвалу, суд надав неповну та невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушив і неправильн о застосував норми процесуал ьного права, в зв'язку з чим, вр аховуючи межі перегляду спра ви в касаційній інстанції, ух вала підлягає скасуванню, а с права передачі для розгляду місцевому господарському су ду.

Згідно ст. ст. 125, 129 Конституц ії України та рішення Консти туційного Суду України № 8-рп/2 010 від 11.03.2010 р. постанови (ухвали) В ищого господарського суду ка саційному оскарженню не підл ягають.

Враховуючи викладене, кер уючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11113 ГПК У країни, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Прив атної фірми "ОРНАТУС" задовол ьнити.

Ухвалу господарського суд у Харківської області від 20.01.20 10 р. у справі № 37/13-10 скасувати.

Справу передати для розгля ду господарському суду Харкі вської області.

Постанова касаційно му оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя В. Дерепа

С у д д і Б. Грек

О. Подоляк