Рішення

від 06.09.2007 по справі 4/266

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/266

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "06" вересня 2007 р.Справа №  4/266

 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І. розглянув у судовому засіданні справу  №  4/ 266

за позовом: відкритого акціонерного товариства "Маяк", м. Вінниця  

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Любава", м. Олександрія     

про стягнення 5964,06 грн.

Представники сторін:

від позивача - Рога О.В. , довіреність № 431  від 23.03.07;

від відповідача - Донець О.І., наказ №16   від 02.04.07;

СУТЬ  СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення заборгованості в  розмірі 5964,06 грн. з товариства з обмеженою відповідальністю "Любава", м. Олександрія       на користь   відкритого акціонерного товариства "Маяк", м. Вінниця   за  невиконання умов договору  поставки.

Представник позивача вимоги підтримав повністю,  але у відповідності до ст.22 ГПК України  зменшив  розмір позовних вимог у зв'язку  з проведеним  відповідачем  частковим погашенням  суми основного  боргу до  5000  грн. Крім того,  заявою від  22.08.2007 року  №47/1465   відповідач збільшив  суму  позову в частині нарахування  пені  та  визначив  розмір пені в сумі 211 грн. 35 коп.

Відповідачем  письмові   заперечення  на  позовні вимоги  до суду не направлені,  однак в судовому засіданні  відповідач повністю визнав  обґрунтованими позовні вимоги та заявив  про свою готовність погасити заборгованість не пізніше  01.10.2007 року.

Передбачених ст.77 ГПК  України  підстав  для  відкладення  розгляду  справи суд  не вбачає.  

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,   проаналізувавши  встановлені   факти  та  відповідні  до них  правовідносини, господарський суд,-

                                                ВСТАНОВИВ:

Правовідносини між  сторонами спору виникли  на підставі   договору купівлі - поставки  № 53/ 278   від 06.10.2006 року ( в подальшому договору), предметом якого сторони визначили   згідно до п.1.1 зобов'язання постачальника  ( позивач) передати  в асортименті та кількості продукцію у  власність покупця (відповідач   по справі) та  зобов'язання  покупця прийняти та оплатити продукцію на умовах  цього договору. Асортимент, строки  поставки, її вартість зазначаються в додатках, рахунках або накладних -рахунках.

На виконання умов договору   позивач   на підставі  наданої відповідачем  довіреності №252950 серії ЯЛХ  через повноважного представника  відповідача  Бондаренко  В.В. та згідно до   рахунка – накладної  2156 від  09.10.2006 року товари народного попиту (електронагрівальні прилади) на суму  9738 грн. 60 коп.

Згідно до  п.3.5 договору   розрахунки  за продукцію проводяться   шляхом переахування покупцем  коштів у вигляді попередньої оплати   на розрахунковий рахунок постачальника у  розмірі 20 % від виставленої вартості  в рахунках, а решта   80% сплачується   покупцем  на протязі  15 діб, але не пізніше кінця  поточного  місяця.

Отже,  позивач свої договірні зобов'язання виконав належним чином і в повному обсязі, провівши поставку  передбаченої умовами  договору продукції. Натомість, відповідач виконав свої зобов'язання лише частково сплативши  позивачу     3867 грн. 51 коп., у зв'язку з чим виникла  заборгованість  відповідача перед позивачем на суму   5871 грн. 09 коп.

Проаналізувавши правовідносини між учасниками спору  та надавши їм правову оцінку, господарський  суд приходить до переконання, що позовні вимоги в частині стягнення з  відповідача   суми основної заборгованості  підлягають до задоволення повністю, з відповідача  необхідно стягнути, враховуючи   часткове  погашення заборгованості  після звернення  позивача  до суду в розмірі  871 грн. 09 коп,  5000 грн.

За  приписом   ст.265  Господарського  кодексу  України до  правовідносин поставки,  які не  врегульовані цим  кодексом, застосовуються  відповідні  положення  Цивільного  кодексу  України про  договір  купівлі-продажу.

Таким  чином,   між  сторонами  виникли  правовідносини, що  підпадають  під  дію     глави  54  Цивільного  кодексу  України.

Так, згідно  ст.712 Цивільного  кодексу України  за   договором  поставки  продавець (постачальник),  який  здійснює  підприємницьку  діяльність зобов'язується  передати у  встановлений  строк (строки)  товар  у  власність  покупця для  використання  його  у підприємницькій  діяльності  або в  інших  цілях, не  пов'язаних  з особистим,  сімейним   або  іншим подібним використанням,  а  покупець  зобов'язується  прийняти  товар  і  сплатити  за  нього  певну  грошову  суму.  До договору  поставки  застосовуються  загальні  положення  про  купівлю-продаж,  якщо  інше  не встановлено  договором,  законом  або не випливає  з  характеру  відносин  сторін.

Як вбачається  із  матеріалів  справи,   відповідач   прийняв попередню оплату  за  товар, але поставку  товару у  визначений договором термін не провів та  не вжив  заходів  для  повернення  грошових коштів  позивачу.

Суд вважає, що між сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору, наявні договірні відносини у відповідності до вимог ст.ст. 11, 639,655,691 ЦК України  підтверджують що це  саме  договір купівлі-продажу. Специфікація товару, ознаки, якість, ціна, вартість - визначені в рахунку- фактурі  (а.с. 10).

На користь відносин купівлі-продажу свідчить і застереження в документах на  проведення  оплати  про вартість  з ПДВ.

Позивач постави  відповідачу  продукцію, а відповідач не провів  оплату  за отриману продукцію,  тим самим не виконавши свої зобов'язання.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк. Саме невиконання умов договору з боку відповідача і стало причиною звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідачем не оспорюється  факт  отримання  товару.

Спір  фактично виник  через  небажання    відповідача  провести оплату  за  отриманий товар.

Укладений   між сторонами  договір та  норми   діючого  законодавства  не містять підстав для  звільнення   відповідача від  обов'язку провести оплату  товару.

Документів, що підтверджують повний розрахунок по договору з позивачем відповідач не представив.

Господарський  суд приходить до переконання, що   до стягнення  підлягає  5000 грн. основного  боргу, що виник в результаті відмови провести оплату товару,  на підставі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має бути виконано в натурі.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або  одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором   або законом.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання  грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Поряд з цим, проаналізувавши  обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення  з відповідача  пені в розмірі  подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки, господарський суд вважає, що вказані  вимоги  є обґрунтованими.

Такий  висновок господарський суд зробив на підставі наступного.

Умовами договору передбачена відповідальність сторін за неналежне виконання  договору, а саме:  пунктом  7.3 договору передбачено, що за кожен день прострочення виконання зобов'язання за  даним  договором винна сторона сплачує на користь іншої пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку заборгованості.

Вирішуючи  питання   про  обґрунтованість  позовних вимог   в  частині  стягнення пені,    господарський  суд  виходить  з  того, що   умови договору   від 06.10.2006 року     прийняті  сторонами в  результаті  вільного  волевиявлення, договір  підписано   керівниками   підприємств та  їх  підписи  скріплені  печатками, умови  договору   сторонами  не  оспорені і  на  виконання  умов  договору  позивач   повністю  виконав  передбачені  договором  дії, а  відповідач   прийняв   від  позивача  товар  та  розпорядився  ним  на  свій  розсуд.   

Розмір пені   розраховано  у  відповідності до вимог  ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, за  приписом якої   нарахування штрафних санкцій за  прострочення виконання  зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або  договором  припиняється через шість  місяців від дня коли  зобов'язання мало бути виконане.

За приписом ст. 230 Господарського  кодексу України штрафними санкціями визнаються  господарські санкції у вигляді   грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний  сплатити у  разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського  зобов'язання.

У відповідності до  ст.237 Господарського кодексу України   підставою для застосування   оперативно - господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Порядок застосування сторонами   конкретних оперативно - господарських санкцій визначається договором.

Господарським судом приймається до уваги, що згідно до  ст. 233 Господарського  кодексу України уразі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір  санкції, але при  цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання  зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які  беруть участь у  зобов'язанні, не лише майнові але й  інші  інтереси сторін, що  заслуговують на увагу. Доказів  про наявність  таких  обставин  відповідач до суду не надав.

Крім того,  господарський суд не може використати своє право на  зменшення  у  виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає  стягненню зі сторони, що порушила   зобов'язання, оскільки   до суду  не подано  відповідачем  будь - яких доказів  про наявність   виняткових  обставин, які б  можливо  було   розцінити як  винятковий  випадок та на підставі  яких зменшити розмір пені.

Таким чином,  до стягнення з відповідача підлягає  211 грн. 35 коп. в межах заявлених позовних вимог за  80 днів  прострочення  виконання  грошового  зобов'язання за період з  28.04.2007 року по  16.07.2007 року.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на  відповідача повністю, оскільки через невиконання ним умов  договору  позивач  за  захистом своїх прав  змушений  був  звернутись до суду  та поніс  додаткові витрати.

Керуючись  ст.ст. 34,49, 82,  84 ГПК  України, господарський суд,

                                              В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити   повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Любава", м. Олександрія      вул. 6 грудня  130 (р/р 26000181226001 КФ КБ "Приватбанк", МФО 323583, ЗКПО 22215497) на користь  відкритого акціонерного товариства "Маяк", м. Вінниця   Хмельницьке шосе 145 (р/р 26000017410631 в Укрексімбанк в м. Вінниця, МФО 302429, код 14307771) заборгованість по оплаті  за отриманий товар в розмірі  5000 грн., пеню за несвоєчасне проведення розрахунку в розмірі   211 грн. 35 коп., суму сплаченого державного мита в розмірі 102 грн. та витрат на інформаційно- технічне  забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн.

Наказ  видати.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до Дніпропетровського апеляційного господарського суду на вказане рішення через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя                                                                      Ю.І. Хилько