Ухвала

від 29.03.2021 по справі 296/60/12-к

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

29 березня 2021 року

м. Київ

Справа №296/60/12-к

Провадження № 51-3389км20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю:

прокурора ОСОБА_4 ,

засудженого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Корольовського районного суду м.Житомира від02 травня 2018 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 17 червня 2020року по обвинуваченню

ОСОБА_5 , громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Костянтинівка Арбузинського району Миколаївської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 205; ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205; ч. 3 ст.209; ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 358; ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358; ч. 1 ст. 366; ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст.209КК України,

ОСОБА_7 , громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Ольховчик Шахтарського району Донецької області, проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Згідно зобвинувальним висновком з подальшими змінами ОСОБА_5 органом досудового розслідування обвинувачувався у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст.28, ч. 1 ст. 205 (фіктивне підприємництво, тобто створення суб`єкту підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, вчинене організованою групою), ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205 (фіктивне підприємництво, тобто створення суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, вчинене повторно, організованою групою), ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 358 (підроблення документів, які видаються чи посвідчується підприємством, надають певні права, з метою їх подальшого використання, вчинене повторно, організованою групою), ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358 (використання завідомо підробленого документу, вчинене організованою групою), ч. 3 ст. 209 (легалізація майна, одержаного злочинним шляхом вчинена організованою групою) КК України.

Також, відповідно до обвинувальних актів, начальник Державної інспекції з карантину рослин по Житомирській області ОСОБА_7 , шляхом зловживання своїм службовим становищем, за попередньою змовою з директором ПП«ГАРАНТБУДІНВЕСТ» ОСОБА_5 вчинили службове підроблення ряду офіційних документів, що потягло за собою спричинення тяжких наслідків, та заволоділи шляхом зловживання службовим становищем чужим майном, яке належить державі, а саме грошовими коштами в сумі 108 131 грн. 80 коп., тобто скоїли злочини, передбачені ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 191 КК України. В подальшому, у червні 2010року, переслідуючи мету легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, внаслідок привласнення грошових коштів, в результаті оплати Державною інспекцією з карантину рослин по Житомирській області підрядних робіт за їх завищеною вартістю, директор ПП «ГАРАНТБУДІНВЕСТ» ОСОБА_5 , здійснив з такими коштами в сумі 108131 грн. 80 коп. фінансові операції, спрямовані на приховання їх незаконного походження, подальшого володіння ними та вільного використання, тобто вчинив злочин, передбачений ч.1 ст. 209 КК України.

Вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 02 травня 2018 року ОСОБА_5 був визнаний винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 205 КК, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 358 КК України (в ред. до внесення змін Законом України №3207-VI від 07.04.2011), ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358 КК України (в ред. до внесення змін Законом України №3207-VI від 07.04.2011), і йому було призначено покарання, від відбування якого він був звільнений у зв`язку із закінченням строків давності на підставі статей 49 КК України. За ч. 3 ст. 209 КК України ОСОБА_5 був виправданий за відсутністю в його діях складу даного злочину.

Разом із тим, суд вважав недоведеною наявність попередньої змови між ОСОБА_7 і ОСОБА_5 , у зв`язку з чим перекваліфікував їх дії.

Так, ОСОБА_7 був визнаний винуватим і засуджений за службову недбалість (ч. 1 ст. 367 КК України в редакції до внесення змін Законом України №3207-VI від 07.04.2011) і службове підроблення (ч. 1 ст. 366 КК України в редакції до внесення змін Законом України №3207-VI від 07.04.2011) до покарання, від відбування якого він був звільнений на підставі ст. 49 КК України.

У свою чергу ОСОБА_5 , згідно з вироком суду першої інстанції, вчинив службове підроблення (ч. 1 ст. 366 КК України в редакції до внесення змін Законом України №3207-VI від 07.04.2011), заволодів шляхом зловживання службовим становищем чужим майном (ч. 2 ст. 191 КК України), а саме грошовими коштами в сумі 108 131 грн. 80 коп., чим заподіяв збитків державі на вказану суму, а також легалізацію вказаних коштів (ч. 1 ст. 209 КК України). Суд звільнив його від відбування покарання, призначеного за ч. 1 ст. 366 КК України, на підставі ст. 49 КК України та призначив покарання за ч. 2 ст. 191 і ч. 1 ст. 209 КК України, визначивши остаточне покарання за сукупністю злочинів за правилами ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади чи займатися діяльністю, пов`язаною з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на 2 роки та з конфіскацією всього належного йому майна. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладено обов`язки, визначені ст. 76 КК України. Відповідно до ст. 77 КК України конфіскацію майна не застосовано.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 17 червня 2020 року зазначений вирок змінено, а саме скасовано вирок в частині визнання ОСОБА_5 винуватим у вчиненні злочинів за ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 205, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358, ч.3 ст. 209 КК України і провадження в справі в цій частині закрито на підставі п.2 ст. 6 КПК України у зв`язку з відсутністю складу злочину. Суд обґрунтував своє рішення тим, що до набрання вироком суду першої інстанції законної сили Законом України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес» від 18.09.2019 року, який набрав чинності 25.09.2019 року, дії, передбачені ст. 205 ККУкраїни, декриміналізовані. Водночас апеляційний суд вважав пред`явлене ОСОБА_5 обвинувачення за ч. 3 ст. 28, ч.ч. 2, 3 ст. 358 КК України неконкретним і недоведеним. А беручи до уваги відсутність у діях ОСОБА_5 складів злочинів, передбачених відповідними частинами статей 205 і 358 КК України, апеляційний суд дійшов висновку і про відсутність в його діях складу злочину у виді легалізації доходів (ч. 3 ст. 209 КК України), отриманих в результаті вчинення зазначених предикатних злочинів.

Разом із тим, суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду по винуватість ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.366, ч.2 ст.191, ч.1 ст. 209 КК України. При суд звільнив ОСОБА_5 від відбування покарання, призначеного за ч. 2 ст. 191 КК України на підставі ст. ст. 49, 74 КК у зв`язку з закінченням строків давності, а також виключив з резолютивної частини вироку призначення судом остаточного покарання ОСОБА_5 на підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів.

У решті вирок залишений без зміни.

В окремій думці судді ОСОБА_8 до ухвали Житомирського апеляційного суду від 17 червня 2020 року зазначено, що колегія суддів апеляційного суду при апеляційному перегляді кримінальної справи щодо ОСОБА_5 прийшла до помилкового висновку про законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції в частині визнання останнього винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 191 та ч.1 ст. 209 КК України. Зокрема, суддя вважала, що в ході досудового слідства та судового розгляду кримінальної справи не доведено усіх елементів об`єктивної та суб`єктивної сторін інкримінованого ОСОБА_5 злочину за ч.2 ст.191КК України, а саме його прямого умислу на заволодіння чужим майном. А у зв`язку з відсутністю складу предикатного злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, відсутній також склад злочину, передбаченого ч.1 ст. 209 КК України.

Таким чином, згідно з вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 02травня 2018 року з урахуванням змін, внесених ухвалою Житомирського апеляційного суду від 17 червня 2020 року, судами було встановлено, що ОСОБА_5 вчинив злочини, передбачені ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 209 КК України, за наступних обставин:

На підставі Наказу №13-ОС від 18.01.2008 року Головної державної інспекції з карантину рослин України ОСОБА_7 з 18 січня 2008 року призначено на посаду начальника Державної інспекції з карантину рослин по Житомирській області та останньому було присвоєно дев`ятий ранг державного службовця. Крім цього, згідно посадової інструкції начальника Державної інспекції з карантину рослин по Житомирській області, до його функціональних обов`язків відноситься розпорядження коштами у межах затвердженого кошторису витрат на утримання Державної інспекції з карантину рослин по Житомирській області.

Так, Державна інспекція з карантину рослин по Житомирській області для власних потреб та використання у службовій діяльності 17 липня 2009 року придбала приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , яке потребувало проведення ряду ремонтних робіт. Дані ремонтні роботи, зокрема, полягали у будівництві огорожі та улаштуванні покриття тротуарів та проїздів прилеглої території вказаного приміщення по АДРЕСА_3 , на що у видатках Державної інспекції з карантину рослин по Житомирській області на 2010 рік, було передбачено виділення грошових коштів в сумі 300 000 грн. та 99900грн. відповідно.

У невстановлений слідством день та час, протягом травня-червня 2010 року у директора приватного підприємства «ГАРАНТБУДІНВЕСТ» ОСОБА_5 , видом діяльності якого, відповідно до затвердженого Статуту, являлись будівельно-монтажні та ремонтні роботами виник злочинний умисел, направлений на заволодіння шляхом зловживання своїм службовим становищем чужим майном у великому розмірі, а саме частиною грошових коштів передбачених на вищевказані ремонтні роботи.

В подальшому, з метою досягнення злочинної мети, направленої на заволодіння чужими грошовими коштами шляхом зловживання службовим становищем, ОСОБА_5 наддав усну вказівку своєму заступникові ОСОБА_9 та інженеру-кошториснику ОСОБА_10 , які не були обізнані про його злочинні дії, скласти необхідні документи для укладення договорів підряду та початку будівельних робіт по будівництві огорожі та улаштуванні покриття тротуарів та проїздів прилеглої території приміщення по АДРЕСА_3 . З цією метою ОСОБА_9 та ОСОБА_10 виїхали до вказаного приміщення, де ОСОБА_9 показав ОСОБА_10 об`єм робіт, який необхідно виконати для Державної інспекції з карантину рослин по Житомирській області. Продовжуючи свої дії, ОСОБА_10 , не будучи обізнаною про злочинні наміри ОСОБА_5 , за вказівкою останнього, склала кошториси та договірні ціни для улаштування зазначених тротуарів і проїздів та будівництва огорожі біля приміщення по АДРЕСА_3 , які мали відносний характер, оскільки складалися без проектної документації та відповідних замірів, згідно яких вартість улаштування покриттів тротуарів та проїздів складала 88 000 грн. 80 коп., а вартість будівництва огорожі 168 003 грн. 60 коп.

8 червня 2010 року між Державною інспекцією з карантину рослин по Житомирській області, в особі начальника ОСОБА_7 та ПП «ГАРАНТБУДІНВЕСТ», в особі директора ОСОБА_5 , було укладено договір підряду №300 від 8 червня 2010 року про виконання зобов`язань по улаштуванню покриття тротуарів та проїздів біля приміщення по АДРЕСА_3 та договір підряду №303 від 8червня 2010 року про виконання зобов`язання по будівництву огорожі біля приміщення по вул. Промислова, 1/154 в м. Житомирі, на загальну суму 256 004 грн. 40коп.

Наступного дня, тобто 9 червня 2010 року, начальник Державної інспекції з карантину рослин по Житомирській області ОСОБА_7 та директор ПП «ГАРАНТБУДІНВЕСТ» ОСОБА_5 , діючи умисно, підписали два акти прийняття виконаних підрядних робіт форми №КБ-2в та довідки про вартість виконаних підрядних робіт форми № КБ-3 по улаштуванню покриття тротуарів і проїздів та будівництва огорожі біля приміщення по АДРЕСА_3 від 09 червня 2010 року, хоча в дійсності дані роботи на час підписання зазначених документів виконані не були, тобто підробили, шляхом внесення до них неправдивих відомостей.

Наступного дня, тобто 10 червня 2010 року, головний бухгалтер Державної інспекції з карантину рослин по Житомирській області ОСОБА_11 , не будучи обізнаною про злочинні наміри ОСОБА_5 , за вказівкою останнього підготувала платіжні доручення №723 та №724 від 10 червня 2010 року, які в подальшому підписані ОСОБА_7 , та на підставі яких 11 червня 2010 року на банківських рахунок ПП«ГАРАНТБУДІНВЕСТ» з відповідного рахунку Державної інспекції з карантину рослин по Житомирській області перераховано грошові кошти в сумі 88 000 грн. 80 коп. та 168 003 грн. 60 коп., а всього на загальну суму 256 004 грн. 40 коп., згідно актів КБ-2в та КБ-3.

У подальшому, з метою приховування від інших наслідків злочинних дій ОСОБА_5 за вказівкою останнього, працівниками ПП «ГАРАНТБУДІНВЕСТ», які не були обізнані про його злочинні наміри, виконано ряд робіт по будівництву огорожі та улаштуванню покриття тротуарів та проїздів прилеглої території приміщення Державної інспекції з карантину рослин по Житомирській області, розташованого по вул. Промислова, 1/154 в м. Житомирі.

Відповідно до висновку №277/09-2016 від 30.09.2016 року за результатами проведення додаткової будівельно-технічної експертизи встановлено, що вартість фактично виконаних будівельних робіт ПП «ГАРАНТБУДІНВЕСТ» на улаштування покриття тротуарів та проїздів біля приміщення Державної інспекції з карантину рослин по Житомирській області по вул. Промисловій, 1/154 в м. Житомирі, на виконання умов договору №300 від 08 червня 2010 року, становить 65 999 грн. 40 коп., що менше вартості даних робіт зазначених у виконавчій документації, а саме в довідці про вартість виконаних підрядних робіт від 09.06.2010 року та в акті прийманні виконаних підрядних робіт від 09.06.2010 року на 22 001 грн. 40 коп.

Вартість фактично виконаних будівельних робіт ПП «ГАРАНТБУДІНВЕСТ» по будівництву огорожі біля приміщення Державної інспекції з карантину рослин по Житомирській області по вул. Промисловій, 1/154 в м. Житомирі, на виконання умов договору №303 від 08.06.2010 року, становить 81 873 грн. 60 коп., що менше вартості даних робіт зазначених у виконавчій документації, а саме в довідці про вартість виконаних підрядних робіт від 09.06.2010 року та в акті прийманні виконаних підрядних робіт від 09.06.2010 року на 86 130 грн. 40 коп.

В той же час ОСОБА_7 , будучи начальником Державної інспекції з карантину рослин по Житомирській області, вчинив службове підроблення ряду офіційних документів та маючи відповідні повноваження та обов`язки, був зобов`язаний перевірити фактичний об`єм виконаних робіт та цільове використання виділених на вказані потреби державних коштів, але поставившись до своїм обов`язків недбало через несумлінне ставлення до них, вчинив службову недбалість чим було завдано істотної матеріальної шкоди державі на суму 108 131 грн. 80 коп.

А директор ПП «ГАРАНТБУДІНВЕСТ» ОСОБА_5 , вчинив службове підроблення ряду офіційних документів та заволодів шляхом зловживання службовим становищем чужим майном, а саме грошовими коштами в сумі 108 131 грн. 80 коп., чим заподіяв збитків державі на вказану суму.

Крім того, у червні 2010 року, переслідуючи мету легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, внаслідок заволодіння грошовими коштами, в результаті оплати Державною інспекцією з карантину рослин по Житомирській області підрядних робіт за їх завищеною вартістю, директор ПП «ГАРАНТБУДІНВЕСТ» ОСОБА_5 , здійснив з цими коштами в сумі 108 131 грн. 80 коп., фінансові операції, спрямовані на приховання їх незаконного походження, подальшого володіння ними та вільного використання.

Так, кошти, 11.06.2010 року одержані ПП «ГАРАНТБУДІНВЕСТ» на рахунок № НОМЕР_1 , відкритого у ПАТ КБ «Приватбанк» (МФО 311744), від Державної інспекції з карантину рослин по Житомирській області в розмірі 108 131 грн. 80 коп., які були виділені з державного бюджету на будівництво огорожі прилеглої території та улаштування покриття тротуарів та під`їздів біля приміщення Державної інспекції з карантину рослин по Житомирській області, у період з 14 по 29 червня 2010 року спрямовані на банківський рахунок фіктивного підприємства ТОВ «Промбуд-Техно» № НОМЕР_2 , відкритий у ПАТ КБ «Приватбанк», фактичним керівництвом якого займався сам ОСОБА_5 , за нібито поставлені товари та надані послуги, тим самим приховавши незаконність походження цих коштів.

У подальшому вищевказані грошові кошти з рахунку фіктивного підприємства ТОВ «Промбуд-Техно» перераховані на рахунки інших фіктивних підприємств, де вже були переведені із безготівкової форми у готівку, шляхом зняття у касах банків та витрачені ОСОБА_5 на власний розсуд.

Таким чином, директор ПП «Гарантбудінвест» ОСОБА_5 здійснив легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, в сумі 108 131 грн. 80 коп.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 просить судові рішення щодо нього в частині засудження за ч. 2 ст. 191 та ч. 1 ст. 209 КК України скасувати, а провадження в цій частині закрити за відсутністю в його діях складу вказаних злочинів.

В обґрунтування касаційної скарги, посилаючись на істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону, зазначає, що судами належним чином не були перевірені всі обставини справи, висновки судів не відповідають фактичним обставинам, досудове та судове слідство проведено неповно, конкретно не встановлено, на заволодіння якою сумою коштів у нього виник злочинний умисел, не взято до уваги, що він не був знайомий на час підписання договорів підряду з ОСОБА_7 , що органом досудового розслідування та в суді не було допитано директора ТОВ «Промбуд-Техно». Вказує, що судами фактично не встановлено в його діях складів злочинів, за які його засуджено.

В іншій частині судові рішення оскаржені не були.

Позиції інших учасників судового провадження

Засуджений та захисник підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити.

Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги, вважаючи оскаржені судові рішення законними та обгрунтованими.

Мотиви Суду

За змістом положень ч. 1 ст. 395 КПК України 1960 року касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення за наявними в справі і додатково поданими матеріалами в тій частині, в якій воно було оскаржене. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого чи виправданого.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 397 КПК України 1960 року обвинувальний вирок, постановлений апеляційним чи місцевим судом, ухвалу апеляційного суду щодо вироку місцевого суду може бути скасовано у зв`язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжкий злочин або більш суворе покарання лише у разі, коли з цих підстав подав скаргу прокурор або потерпілий чи його представник.

Таким чином, оскільки судові рішення в цій справі були оскаржені виключно засудженим ОСОБА_5 з підстав незаконного, на його думку, засудження за ч. 2 ст. 191 та ч. 1 ст.209 КК України Верховний Суд перевірятиме судові рішення лише в указаних межах касаційних вимог. При цьому Верховний Суд не вправі вийти за межі касаційних вимог і ставити під сумнів правильність чи законність висновків нижчих судів про відсутність в діях ОСОБА_5 складів злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, ч.1 ст. 205, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358, ч.3 ст. 209 КК України, а також про недоведеність попередньої змови між ОСОБА_5 і ОСОБА_7 на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем.

Відповідно до ст. 398 КПК України 1960 року в суді касаційної інстанції підставами для скасування або зміни вироку, ухвали, постанови є істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Стаття 323 КПК України 1960 року визначає, що вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Вимога щодо обґрунтованості вироку суду означає, що висновки суду ґрунтуються на сукупності об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом в установленому процесуальним законом порядку. Крім того, стандарти права на справедливий суд, сформульовані Європейським судом з прав людини в контексті положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вимагають, щоб судові рішення були належним чином мотивовані.

Таким чином, перевіряючи дотримання судами нижчих інстанцій вимог кримінально-процесуального закону, Верховний Суд у межах доводів касаційних скарг має з`ясувати, чи навели суди нижчих інстанцій належні й достатні мотиви ухвалення судових рішень та чи обґрунтували свої висновки з посиланням на відповідні встановлені обставини та досліджені докази.

Беручи до уваги положення ст. 62 Конституції України, за якими обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а також положення ч. 2 ст. 327 КПК України 1960 року, за якими обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановляється лише за умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена, Верховний Суд виходить з того, що стандарт доказування винуватості особи поза розумним сумнівом має застосовуватися судами не тільки в кримінальних провадженнях, які здійснюються за правилами КПК України 2012 року, але й у кримінальних справах, які розглядаються судами за правилами КПК України 1960 року.

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Верховний Суд, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішення має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

З одного боку, стандарт доведення поза розумним сумнівом передбачає, що сумнів не повинен бути суто умоглядним, а має ґрунтуватися на певних установлених судом обставинах або недоведеності важливих для справи обставин, що дає підстави припускати такий розвиток подій, який суперечить версії обвинувачення і який неможливо спростувати наданими сторонами доказами.

З іншого боку, для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням (див. постанови Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к, від 8 жовтня 2019 р. у справі № 195/1563/16-к, від 21 січня 2020 р. у справі № 754/17019/17, від 16вересня 2020 р. у справі № 760/23459/17, від 03 лютого 2021 р. у справах №761/7897/18 і №504/1755/15-к та ін.).

Перевіряючи, чи дотрималися суди першої та апеляційної інстанцій вимог щодо обґрунтованості та вмотивованості судових рішень в частині висновку про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, Верховний Суд звертає увагу на те, що у цій кримінальній справі обвинувачення у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовим становищем було пред`явлено не тільки ОСОБА_5 , але й ОСОБА_7 .

При цьому за змістом обвинувальних актів, саме у ОСОБА_7 , який був службовою особою (начальником Державної інспекції з карантину рослин по Житомирській області) та був наділений рядом організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у травні 2010 р., виник злочинний умисел, направлений на заволодіння, шляхом зловживання своїм службовим становищем чужим майном, а саме частиною грошових коштів, передбачених у кошторисі цієї установи на ремонтні роботи. Після цього з метою реалізації вищевказаного злочинного умислу, ОСОБА_7 вступив у попередню злочинну змову з директором приватного підприємства «ГАРАНТБУДІНВЕСТ» ОСОБА_5 , видом діяльності якого, відповідно до затвердженого Статуту, були будівельно-монтажні та ремонтні роботи. Далі 8червня 2010 року між Державною інспекцією з карантину рослин по Житомирській області, в особі начальника ОСОБА_7 , та ПП «ГАРАНТБУДІНВЕСТ», в особі директора ОСОБА_5 , було укладено два договори підряду на виконання низки будівельних робіт. Наступного дня, тобто 9 червня 2010 року, ОСОБА_7 , будучи службовою особою начальником Державної інспекції з карантину рослин по Житомирській області, та ОСОБА_5 , будучи службовою особою директором ПП«ГАРАНТБУДІНВЕСТ», діючи в межах попередньої злочинної змови між собою, реалізуючи свій спільний злочинний намір, підписали два акти прийняття виконаних підрядних робіт та довідки про вартість виконаних підрядних робіт, хоча в дійсності дані роботи на час підписання зазначених документів виконані не були, тобто підробили, шляхом внесення до них неправдивих відомостей. У цей же день, ОСОБА_7 , будучи начальником Державної інспекції з карантину рослин по Житомирській області, тобто службовою особою, продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння шляхом зловживання службовим становищем чужим майном у великих розмірах, віддав головному бухгалтеру Державної інспекції з карантину рослин по Житомирській області ОСОБА_11 , яка не була обізнана про його злочинні дії, усний наказ про підготовку платіжного доручення, з метою перерахування на банківський рахунок ПП «ГАРАНТБУДІНВЕСТ» грошових коштів в загальній сумі 256 004 грн. 40 коп., за нібито виконані підрядні роботи згідно договорів підряду №300 та №303 від 8 червня 2010 року. 11 червня 2010 року ці кошти були перераховані на банківський рахунок ПП «ГАРАНТБУДІНВЕСТ». У подальшому, як зазначено в обвинувальних висновках, з метою приховування від інших наслідків злочинних дій ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , працівниками підприємства, які не були обізнані про їх злочинні наміри, виконали низку робіт, передбачених договорами, фактичний обсяг яких виявився меншим, ніж це було вказано в актах виконаних робіт від 9 червня 2010 року на 108131грн. 80 коп. Таким чином, за версією обвинувачення, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою групою осіб незаконно заволоділи саме цими коштами шляхом зловживання службовим становищем.

Натомість суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність факту попередньої змови між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , перекваліфікував дії ОСОБА_7 з ч.3 ст. 191 КК України на ч. 1 ст. 367 КК України (службову недбалість), а дії ОСОБА_5 на ч. 2 ст. 191 КК України. Таким чином, суд першої інстанції фактично виключив з формулювання пред`явленого обвинувачення ту частину, яка в разі її доведення об`єктивно могла б указувати на наявність у підсудних прямого умислу та на час його виникнення.

Тим не менше, суди першої та апеляційної інстанції зробили висновок, що у ОСОБА_5 був умисел на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем. Із змісту оскаржених судових рішень слідує, що такий висновок ґрунтується на таких встановлених судами обставинах:

1) ОСОБА_5 , будучи службовоюПП «ГАРАНТБУДІНВЕСТ», дав своєму заступникові ОСОБА_9 та інженеру-кошториснику ОСОБА_10 скласти необхідні документи для укладення договорів підряду та початку будівельних робіт по будівництві огорожі та улаштуванні покриття тротуарів та проїздів прилеглої території приміщення по АДРЕСА_3 . З цією метою ОСОБА_9 та ОСОБА_10 виїхали до вказаного приміщення, де ОСОБА_9 показав ОСОБА_10 об`єм робіт, який необхідно виконати для Державної інспекції з карантину рослин по Житомирській області. Продовжуючи свої дії, ОСОБА_10 , не будучи обізнаною про злочинні наміри ОСОБА_5 , за вказівкою останнього, склала кошториси та договірні ціни для улаштування зазначених тротуарів і проїздів та будівництва огорожі біля приміщення по АДРЕСА_3 , які мали відносний характер, оскільки складалися без проектної документації та відповідних замірів, згідно яких вартість улаштування покриттів тротуарів та проїздів складала 88 000 грн. 80коп., а вартість будівництва огорожі 168 003 грн. 60 коп.

2) В подальшому 8червня 2010 року ОСОБА_5 , будучи службовою ПП«ГАРАНТБУДІНВЕСТ», разом із начальником Державної інспекції з карантину рослин по Житомирській області ОСОБА_7 уклали два договори підряду на виконання робіт на загальну суму 256 004 грн. 40 коп. А 9 червня 2010 року ці ж особи, діючи умисно, підписали два акти прийняття виконаних підрядних робіт та довідки про вартість виконаних підрядних робіт, хоча в дійсності дані роботи на час підписання зазначених документів виконані не були, тобто підробили, шляхом внесення до них неправдивих відомостей. Ці кошти надійшли на рахунки підприємства 11 червня 2010 року.

3) У подальшому, з метою приховування від інших наслідків злочинних дій ОСОБА_5 за вказівкою останнього працівниками ПП «ГАРАНТБУДІНВЕСТ», які не були обізнані про його злочинні наміри, виконано низку робіт по будівництву огорожі та улаштуванню покриття тротуарів та проїздів прилеглої території приміщення Державної інспекції з карантину рослин по Житомирській області, розташованого по вул. Промислова, 1/154 в м. Житомирі, однак фактичний обсяг виконаних робіт був меншим на 108131грн. 80 коп., ніж це було визначено в актах виконаних робіт від 9 червня 2010 року.

4) Невдовзі після отримання коштів на рахунок ПП «ГАРАНТБУДІНВЕСТ» ці кошти були переведені ОСОБА_5 на інші рахунки інших юридичних осіб, якими фактично керував він, надавши їм у такий спосіб вигляду законно отриманих, з метою подальшого вільного розпорядження ними.

Наведені обставини, на думку Верховного Суду, дійсно підтверджують факт умисного підроблення ОСОБА_5 і ОСОБА_7 актів прийняття виконаних підрядних робіт та довідок про вартість виконаних підрядних робіт, у зв`язку з чим їх дії правильно кваліфіковані судами за ч. 1 ст. 366 КК України (що не оспорював у касаційній скарзі й сам ОСОБА_5 ).

Однак наведені фактичні обставини, які були встановлені судами, на переконання Верховного Суду, не є достатніми для констатації поза розумним сумнівом наявності у ОСОБА_5 на час підписання договорів і актів виконаних робіт та отримання коштів умислу на заволодіння чужими коштами.

Зокрема, на підставі встановлених судами фактичних обставин обґрунтовано можна висунути дві версії подій:

- за першою з них (версія обвинувачення) ОСОБА_5 дійсно мав умисел на заволодіння чужим майном і його подальші дії були спрямовані саме на це;

- за іншою версією, ОСОБА_5 підписав 9 червня 2010 року акти прийняття виконаних підрядних робіт та довідки про вартість виконаних підрядних робіт для того, щоб з тих чи інших причин отримати оплату за роботу наперед, а не по факту їх виконання, але при цьому він не мав умислу на незаконне заволодіння чужим майном, маючи намір виконати всі передбачені договором роботи в подальшому.

З огляду на встановлені в цій кримінальній справі обставини, остання версія не може вважатися явно безпідставною. На її користь свідчить, зокрема, те, що підприємство після підписання актів прийняття виконаних робіт та отримання коштів приступило до їх виконання. Більше того, виконані роботи після їх фактичного завершення здавалися представникам Державної інспекції з карантину рослин по Житомирській області, які на час фактичного прийняття робіт висловили кілька зауважень (відповідні недоліки були усунуті робітниками ПП «ГАРАНТБУДІНВЕСТ»), але які не заявляли про те, що фактичний обсяг робіт не відповідає умовам договорів підряду, кошторису чи підписаним раніше актам виконаних робіт.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що саме заступник директора ПП «ГАРАНТБУДІНВЕСТ» ОСОБА_9 запропонував ОСОБА_5 виконати низку робіт для Державної інспекції з карантину рослин по Житомирській області, після чого останній дав вказівку ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підготувати необхідні документи для укладення договорів підряду та початку будівельних робіт. При цьому обсяг необхідних робіт ОСОБА_10 на місцевості показував ОСОБА_9 , а ОСОБА_10 склала кошториси та визначила договірні ціни. Однак на підставі досліджених доказів, наданих сторонами, судами не встановлено і не констатовано в будь-якому вигляді, що ОСОБА_5 давав ОСОБА_9 чи ОСОБА_10 вказівку зазначити в проекті кошторису та договорах завищені обсяг чи вартість робіт у порівнянні з тим, що необхідно було б виконати в дійсності. Так само судами не встановлено, що під час виконання робіт ОСОБА_5 давав ОСОБА_9 , котрий безпосередньо керував усіма роботами, вказівку виконати менший обсяг робіт, ніж це було передбачено умовами договорів чи актами виконаних робіт.

Відтак встановлена пізніше невідповідність фактичного обсягу виконаних робіт розробленому кошторису може пояснюватися не тільки умисними діями ОСОБА_5 (що відповідає версії обвинувачення), але й іншими причинами, наприклад, халатністю осіб, які розробляли проект кошторису, безпосередньо виконували вказані роботи або керували ними (з боку ПП «ГАРАНТБУДІНВЕСТ»), та/або осіб, які приймали ці роботи по факту їх виконання (зокрема, ОСОБА_7 був засуджений саме за службову недбалість). Останнє не виключало можливість усунення виявлених недоліків або стягнення вартості фактично невиконаних робіт в цивільно-правовому порядку (до речі, сума надміру сплачених Державною інспекцією з карантину рослин по Житомирській області коштів за вказаними вище договорами підряду була фактично відшкодована у 2010-2011 роках).

Як зазначив Верховний Суд вище, для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Цей стандарт передбачає, що будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Хоча в цій справі версія обвинувачення виглядає цілком вірогідною, цього не достатньо для констатації винуватості ОСОБА_5 згідно із стандартом доказування поза розумним сумнівом. Зокрема після дослідження всієї сукупності наданих доказів судами першої та апеляційної інстанцій не було встановлено фактичних обставин та/або не наведено достатніх і належних мотивів, які б переконливо виключили іншу версію подій, а отже вони не виключили розумний сумнів у винуватості ОСОБА_5 . Більше того, суди визнали недоведеною фактично єдину обставину, яка була прямо зазначена в обвинувальних висновках і яка б могла об`єктивно вказувати на наявність протиправного умислу в діях ОСОБА_5 факт досягнення попередньої змови між ним і ОСОБА_7 на вчинення злочину.

При цьому суди, виходячи з одних і тих же встановлених фактичних обставин, дійшли протилежних висновків про наявність умислу на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем у ОСОБА_5 , який був директором ПП«ГАРАНТБУДІНВЕСТ», та одночасно про відсутність такого умислу у ОСОБА_7 , який був начальником Державної інспекції з карантину рослин по Житомирській області і який так само, як і ОСОБА_5 , підписував договори підряду та акти виконаних робіт, але, крім того, розпорядився сплатити кошти за невиконані роботи, а в подальшому приймав фактично виконані роботи.

Не переконливим є також посилання апеляційного суду на факт перерахування коштів, отриманих ПП «ГАРАНТБУДІНВЕСТ» від Державної інспекції з карантину рослин по Житомирській області, на рахунки інших підприємств, як на факт, що підтверджує винуватість ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України. Зокрема, це лише вказує на факт розпорядження отриманими коштами, але само по собі беззаперечно не свідчить про те, що ОСОБА_5 мав намір не виконувати весь обсяг цих робіт у подальшому. По-перше, сума переведених на рахунки інших підприємств коштів була більшою не тільки за розмір заподіяної шкоди, який ставився у вину ОСОБА_5 , але й за загальну суму коштів, отриманих ПП«ГАРАНТБУДІНВЕСТ» від Державної інспекції з карантину рослин по Житомирській області. По-друге, попри розпорядження цими коштами до початку виконання робіт, підприємство в подальшому виконало низку робіт, які де-факто здавалися представникам Державної інспекції з карантину рослин по Житомирській області. По-третє, з огляду на декриміналізацію ст. 205 КК України апеляційний суд не досліджував обставини вчинення злочинів, передбачених частинами 1, 2 ст. 205 КК України, та не розглядав доводи апеляційних скарг сторони захисту щодо відсутності у вказаних підприємств ознак фіктивності.

З огляду на викладене та виходячи із встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин, Верховний Суд вважає, що ці суди не навели у своїх рішеннях переконливого та достатнього обґрунтування на користь висновку про доведеність розумним сумнівом наявності у ОСОБА_5 прямого умислу на заволодіння чужим майном(зокрема, встановлена судами сукупність фактичних обставин дає можливість лише припускати, що він мав такий умисел, але не виключає можливості протилежного наміру ОСОБА_5 на час підписання відповідних документів виконати весь обсяг робіт), а відтак рішення судів в частині кваліфікації його дій за ч.2 ст.191 КК України є необґрунтованими і незаконними. У свою чергу відсутність складу предикатного злочину тягне за собою і відсутність складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України.

Беручи до уваги встановлені судами фактичні обставини цієї справи та сукупність проаналізованих у судових рішеннях доказів, Верховний Суд вважає, що скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий або апеляційний розгляд не призведе до іншого висновку.

Таким чином, оскаржені судові рішення в частині визнання ОСОБА_5 винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 191 і ч.1 ст. 209 КК України, підлягають скасуванню, а кримінальна справа в цій частині закриттю на підставі п.2 ч.1 ст.6 КПК України 1960 року у зв`язку з відсутністю в його діях складу даних злочинів. В іншій частині ці судові рішення не оскаржувалися та мають бути залишені без зміни.

Керуючись статтями 394-396, 398, 400-2 КПК України 1960 року,

Верховний Суд ухвалив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 задовольнити.

Вирок Корольовського районного суду м.Житомира від02 травня 2018 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 17 червня 2020року в частині визнання ОСОБА_5 винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 191, ч.1 ст. 209 КК України скасувати і справу в цій частині закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України 1960 року.

В решті судові рішення залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3