Постанова

від 31.03.2021 по справі 911/1382/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2021 р. Справа № 911/1382/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Попікової О.В.

суддів: Корсака В.А.

Євсікова О.О.

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства Український будівельно-інвестиційний банк

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2020 (повний текст складено 07.09.2020)

у справі №911/1382/18 (суддя Павленко Є.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ставищенське ремонтно-транспортне підприємство

до Акціонерного товариства Український будівельно-інвестиційний банк

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1) Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Морозова Світлана Володимирівна;

2) Товариство з обмеженою відповідальністю Нафтова компанія Народна

про визнання недійсним договору іпотеки та скасування записів про іпотеку й обтяження

за участю секретаря судового засідання: Руденко Н.С.,

за участю представників сторін:

від позивача: Ходзицкий Д.В. - адвокат (посвідчення №2130/10 від 24.10.2002);

Шипка О.І. - адвокат (посвідчення №167 від 30.06.1994);

Штундер Я.Г. - адвокат (посвідчення №6672/10 від 14.06.2018);

від відповідача: не з`явились;

від третьої особи-1: не з`явились;

від третьої особи-2: не з`явились;

Короткий зміст позовних вимог

22.06.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю Ставищенське ремонтно-транспортне підприємство (далі - позивач/ Товариство/ іпотекодавець) звернулось до Публічного акціонерного товариства Український будівельно-інвестиційний банк (далі - відповідач/Банк) з позовом про визнання недійсним договору іпотеки від 28.09.2015 (далі - договір іпотеки), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В. (далі - третя особа-1/ нотаріус), зареєстрованого в реєстрі за № 5177, укладеного між позивачем та відповідачем, щодо забезпечення кредитних зобов`язань за договором кредиту № LV/U/04-0230 від 23.10.2013 (далі - кредитний договір), укладеного між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтова компанія Народна (далі - третя особа-2/ Компанія/ позичальник/ боржник), та додаткового договору № 33 від 31.12.2014; скасування запису № 11370942 про іпотеку в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; скасування запису про обтяження № 11370920 (про заборону відчуження майна) загальною площею 6 377,7 кв.м., яке розташоване за адресою: Київська обл., смт. Ставище, вул. Цимбала Сергія, 8/1, а саме: контора, літ. "П" - 462,0 кв.м.; котельня, літ. "Б" - 469,4 кв.м.; паливний цех літ. "В" - 458,7 кв.м.; насосна, літ. "Г" - 24,7 кв.м.; станція технічного обслуговування літ. "Д" - 1400,4 кв.м.; механізація тваринницьких приміщень, літ. "Е" - 877,1 кв.м.; технічно-обмінний пункт, літ. "Ж" - 519,9 кв.м.; ремонтна майстерня, літ. "З"- 1481,5 кв.м.; сторожка, літ. "К" - 25,1 кв.м.; моторний цех, літ. "Л" - 540,2 кв.м.; покрасочна, літ. "М" - 101,3 кв.м.; диспетчерська. літ. "Н" - 17,4 кв.м., який був вчинений нотаріусом у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Позовні вимоги мотивовані тим, що укладення договору іпотеки відбулося внаслідок введення відповідачем в оману позивача внаслідок змови представників банку та ОСОБА_1 - керівника учасника товариства, які шляхом обману вчинили цей правочин в інтересах банку з метою приховання факту незабезпеченості кредиту, що дозволило банку пройти аудиторську перевірку. Укладення договору іпотеки відбулося з порушенням банківської таємниці посадовими особами банку та її розголошенням під час укладення цього договору. Майно товариства було передано в іпотеку із завищенням його оцінки. Спірний договір іпотеки був укладений на захист інтересів банку та жодним чином не виявляв волю ні іпотекодавця, ні самого боржника, який і на сьогоднішній день фактично не знає про цей договір. Крім того позивач зазначив, що відповідач не повідомив про факт порушення компанією умов кредитування, приховавши цей факт, тим самим фактично з моменту укладення цього договору іпотеки поставив у скрутне становище Товариство. При цьому, дії ОСОБА_1 , спрямовані на укладення договору іпотеки, свідчать про прямий умисел ввести в оману учасників та керівництво і тим самим збільшити обсяг покриття забезпеченості кредиту.

Розгляд справи судами. Вказівки Верховного Суду Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019, у задоволенні позову відмовлено повністю. Судові рішення мотивовані відсутністю достатніх та достовірних доказів наявності в діях відповідача умисного введення в оману позивача під час укладення спірного договору іпотеки стосовно обставин, які мають істотне значення. Під час укладення цього договору сторонами дотримано всі вимоги щодо свободи волевиявлення, форми, наявності істотних умов, що передбачені вимогами цивільного та господарського законодавства. Позивач не довів наявності таких обставин укладення договору іпотеки, з якими законодавство пов`язує можливість визнання цього правочину недійсним.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.12.2019 вказані судові рішення скасовані, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Передаючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зазначив наступне:

1. Суди попередніх інстанцій не перевірили та не встановили, чи звертався банк до позичальника з вимогою про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором, якщо ці обставини мали місце, то в якому обсязі і в який строк таке зобов`язання мало бути виконано боржником. Також, судами не було з`ясовано чи були ці обставини відомі позивачу на час укладення договору іпотеки.

2. Суди першої та апеляційної інстанцій не з`ясували, виконання якого дійсного або такого, що виникне у майбутньому зобов`язання забезпечено відповідно до укладеного між банком та товариством договору іпотеки на час його укладення. Суди, відповідно, не дослідили аргументи позивача стосовно того, що його було введено в оману щодо того, яке зобов`язання було забезпечено іпотекою.

3. Суди попередніх інстанцій не дослідили та не надали оцінки письмовим заявам свідків, у тому числі заяві ОСОБА_1 . Підстави відхилення їх судами попередніх інстанцій визнані помилковими Верховним Судом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.08.2020 позов задоволено повністю. Визнано недійсним іпотечний договір від 28.09.2015, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою Світланою Володимирівною, зареєстрований в реєстрі за №5177, укладений між ПАТ Український будівельно-інвестиційний банк та ТОВ Ставищенське ремонтно-транспортне підприємство щодо забезпечення кредитних зобов`язань за кредитним договором, укладеним між ПАТ Український будівельно-інвестиційний банк та ТОВ Нафтова компанія Народна №LV/U/04-0230 від 23.10.2013, та додатковим договором №33 від 31.12.2014. Скасовано запис №11370942 про іпотеку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Скасовано запис про обтяження №11370920 (про заборону відчуження майна) загальною площею 6377,7 кв. м., яке розташоване за адресою: Київська область, смт Ставище, вулиця Цимбала Сергія, будинок 8/1, а саме: контора, літера "П" - 462,0 кв.м.; котельня, літера "Б" - 469,4 к.м.; паливний цех, літера "В" - 458,7 кв.м.; насосна, літера "Г" - 24,7 кв.м.; станція технічного обслуговування, літера "Д" - 1400,4 кв.м.; механізація тваринницьких приміщень, літера "Е"- 877,1 кв.м.; технічно-обмінний пункт, літера "Ж" - 519,9 кв.м.; ремонтна майстерня, літера "З" - 1481,5 кв.м.; сторожка, літера "К" - 25,1 кв.м.; моторний цех, літера "Л" - 540,2 кв.м.; покрасочна, літера "М" - 101,3 кв.м., диспетчерська, літера "Н" - 17,4 кв. м., який був накладений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою Світланою Володимирівною, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Стягнуто з Акціонерного товариства Український будівельно-інвестиційний банк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ставищенське ремонтно-транспортне підприємство 5286,00 грн. судового збору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на вказане рішення суду.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не було проаналізовано зміст кредитного договору та його суттєві умови, не надано їм оцінки по відношенню до наведеного у п. 1.1. іпотечного договору посилання на основне зобов`язання; судом першої інстанції не було встановлено з чого саме складається заборгованість за кредитним договором на момент пред`явлення вимоги та на момент укладення іпотечного договору. Суд не дослідив і не надав оцінки доказам зміни строку виконання основного зобов`язання, яке відбулося після пред`явлення вимоги, але до укладення іпотечного договору. Суд першої інстанції не надав оцінки протоколу загальних зборів ТОВ Ставищенське РТП №2 від 10.09.2015. Суд І інстанції залишив поза увагою відсутність правового обґрунтування позову.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті. Позиції учасників судового процесу.

Згідно із витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2020 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді: Корсак В.А., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2020 поновлено пропущений строк та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Український будівельно-інвестиційний банк на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2020 у справі №911/1382/18; зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2020 у справі №911/1382/18 до закінчення його перегляду в апеляційному порядку; розгляд справи призначено на 16.11.2020.

05.11.2020 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

13.11.2020 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Судове засідання, призначене на 16.11.2020 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Євсікова О.О., який не є суддею-доповідачем, у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 розгляд справи №911/1382/18 призначено на 11.01.2021.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 04.01.2021 №09.1-08/15/21 відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/1382/18 у зв`язку з перебуванням судді Корсака В.А., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці.

Згідно із витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2021 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді: Євсіков О.О., Демидова А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2020 прийнято апеляційну скаргу Акціонерного товариства Український будівельно-інвестиційний банк на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2020 у справі №911/1382/18 до провадження у визначеному складі суду. Розгляд апеляційної скарги у справі №911/1382/18 призначено на 11.01.2021.

06.01.2021 на електронну адресу Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшли письмові пояснення по даній справі.

11.01.2021, в період з 9 год. 00 хв. до 16 год. 04 хв. в суді була відсутня можливість технічної фіксації судових засідань за допомогою програмного забезпечення "АКОРД", що підтверджується актом Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2021. У зв`язку з зазначеним оголошено перерву до 25.01.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 повідомлено Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Морозову Світлану Володимирівну та Товариство з обмеженою відповідальністю Нафтова компанія Народна , що наступне судове засідання у справі № 911/1382/18 відбудеться 25.01.2021.

22.01.2021 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи у зв`язку з хворобою представника відповідача.

22.01.2021 від позивача надійшли заперечення на письмові пояснення відповідача.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 відкладено розгляд справи № 911/1382/18 на 08.02.2021.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2021 №09.1-08/469/21 відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/1382/18 у зв`язку з перебуванням судді Демидової А.М., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці з 08.02.2021.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2021 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді: Корсак В.А., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2021 прийнято апеляційну скаргу Акціонерного товариства Український будівельно-інвестиційний банк на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2020 у справі № 911/1382/18 до провадження у визначеному складі суду; розгляд апеляційної скарги у справі № 911/1382/18 призначено на 08.02.2021.

У судовому засіданні 08.02.2021 суд протокольно ухвалив оголосити перерву до 03.03.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2021 повідомлено Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Морозову Світлану Володимирівну та Товариство з обмеженою відповідальністю Нафтова компанія Народна , що наступне судове засідання у справі № 911/1382/18 відбудеться 03.03.2021.

01.03.2021 від позивача надійшли пояснення на підставі статті 42 ГПК України.

03.03.2021 на електронну адресу Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи, обґрунтоване підозрою захворювання представника позивача коронавірусом.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2021 відкладено розгляд справи № 911/1382/18 на 31.03.2021; попереджено учасників судового процесу про не обов`язковість присутності їх представників у судовому засіданні.

24.03.2021 від Інформаційного агентства Стоп корупції ТВ надійшло клопотання про надання дозволу на он-лайн трансляцію судових засідань та забезпечення трансляції судових засідань у справі № 911/1382/18 на YouTube каналі Судова влада України та на порталі Судова влада України .

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2021 клопотання Інформаційного агентства Стоп корупції ТВ про надання дозволу на он-лайн трансляцію судових засідань та забезпечення трансляції судових засідань у справі № 911/1382/18 на YouTube каналі Судова влада України та на порталі Судова влада України задоволено.

29.03.2021 від представника позивача надійшло клопотання про винесення окремої ухвали та направлення її до правоохоронних органів про виявлені в даній справі ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 статті 192 КК України.

31.03.2021 на електронну адресу Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи, обґрунтоване захворюванням представників позивача.

Колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду даної справи з тих підстав, що розгляд даної справи вже тричі відкладався за клопотаннями відповідача; явка сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась; сторони надали в тому числі і до суду апеляційної інстанції достатньо пояснень, заперечень, тощо по суті справи; матеріали справи містять достатньо доказів та документів для вирішення даної справи; а тому, клопотання відповідача підлягає відхиленню.

Присутні у судовому засіданні представники позивача підтримали свої заперечення щодо доводів апеляційної скарги та просили відмовити у її задоволенні.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

23.10.2013 між компанією (позичальник) та банком (кредитодавець) був укладений кредитний договір № LV/U/04-0230, за умовами якого останній відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію (відкличну), а компанія, у свою чергу, зобов`язалася використовувати кошти за їх цільовим призначенням, своєчасно та у повному обсязі виплачувати Банку проценти за користування кредитом, повертати кредитні кошти в обсязі та у строки, передбачені цим договором.

Згідно з умовами пунктів 2.1 - 2.4 кредитного договору ліміт кредитної лінії складає 13 000 000,00 грн. Кредитні кошти надаються на поповнення обігових коштів. Кредитні кошти надаються строком на 12 місяців з 23.10.2013 по 22.10.2014. Процентна ставка за користування кредитними коштами складає 23 % річних.

Пунктом 5.3 кредитного договору передбачено, що він набирає чинності з моменту його укладення і діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань.

31.12.2014 між банком та компанією укладено додатковий договір № 33 до кредитного договору, відповідно до умов якого ліміт кредитної лінії складає 18 684 500,00 грн. та викладено Графік зменшення ліміту заборгованості у новій редакції, відповідно до якого остання дата платежу - 22.10.2015.

Пунктом 2.16 вищезгаданого кредитного договору сторони погодили, що у випадку виникнення у позичальника прострочення сплати частини кредиту або відсотків за користування кредитними коштами за будь-який період, Банк має право достроково вимагати погашення наданого позичальнику кредиту. Вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитом та частини кредиту, що залишилась, Банк направляє позичальнику рекомендованим листом за адресою, зазначеною у цьому договорі. Позичальник зобов`язаний повернути заборгованість за кредитом та частину кредиту, що залишилась протягом 10 днів з моменту надсилання кредитодавцем відповідної вимоги.

У зв`язку з порушенням компанією умов кредитного договору 06.03.2015 банк надіслав позичальнику вимогу про погашення заборгованості, яка станом на 06.03.2015 в загальному розмірі становила 18 375 065,01 грн., з яких заборгованість по кредиту - 18 334 500,00 грн. Вказана вимога була отримана позичальником 10.03.2015, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого міститься в матеріалах справи. Відповідно до змісту вказаної вимоги, впродовж 10 днів з моменту її отримання позичальник (боржник) мав погасити банку заборгованість у вказаному розмірі, тобто - до 20.03.2015.

Заочним рішенням Печерського районного суду міста Києва від 06.06.2016 у справі № 757/25506/15-ц, яке набрало законної сили, було задоволено позов банку про солідарне стягнення з компанії та її поручителів заборгованості за вищезазначеним кредитним договором.

Вказаним рішенням Печерського районного суду міста Києва було встановлено, що заборгованість за кредитним договором від 23.10.2013 № LV/U/04-0230 станом на 21.07.2015 становила 20 673 484,76 грн., у тому числі: 17 863 262,33 грн. - заборгованість по траншам кредиту; 1 712 913,26 грн. - заборгованість за відсотками по траншам кредиту за період з 01.10.2013 по 21.07.2015; 1 097 307,17 грн. - заборгованість по пені за прострочення погашення відсотків за період з 01.10.2013 по 21.07.2015.

Рішенням загальних зборів учасників Товариства від 10.09.2015, оформленим протоколом № 2 від цієї ж дати, було надано згоду на передання в іпотеку нерухомого майна товариства, а саме: контори, літ. "П", 462,0 кв.м, котельні, літ. "Б", 469,4 кв.м, паливного цеху, літ. "В", 458,7 кв.м, насосної, літ. "Г", 24,7 кв.м, станції технічного обслуговування, літ. "Д", 1400,4 кв.м, механізації тваринницьких приміщень, літ. "Е", 877,1 кв.м, технічно-обмінного пункту, літ. "Ж", 519,9 кв.м, ремонтної майстерні, літ. "З", 1481,5 кв.м, сторожки, літ. "К", 25,1 кв.м, моторного цеху, літ. "Л", 540,2 кв.м, покрасочної, літ. "М", 101,3 кв.м, диспетчерської, літ. "Н", 17,4 кв.м - розташованого за адресою: Київська область, смт Ставище, вулиця Цимбала Сергія, будинок 8/1, в забезпечення виконання зобов`язань компанії перед банком за кредитним договором від 23.09.2013 № LV/U/04-0230 та договором овердрафту від 05.04.2013 № OV/U/04-0119 на загальну суму 27 584 758,96 грн. та укладення відповідного договору. Директору товариства було надано повноваження на укладення і підписання цього правочину.

В забезпечення виконання зобов`язань компанії за вищевказаним кредитним договором, 28.09.2015 банк та товариство підписали спірний іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. і зареєстрований в реєстрі за № 5177.

За умовами пункту 1.1 іпотечного договору останній забезпечує вимоги банку, що випливають із кредитного договору від 23.10.2013 № LV/U/04-0230, укладеного між компанією та банком, за умовами якого позичальник зобов`язується перед іпотекодержателем в строк до 22.10.2015 погасити заборгованість за кредитом в розмірі 18 684 500,00 грн., сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 26 процентів річних, а також штраф та пеню в строки та у випадках, передбачених кредитним договором та цим договором, з урахуванням можливих змін та доповнень до кредитного договору та цього договору.

Рішення загальних зборів учасників товариства, оформлене протоколом № 2 від 10.09.2015, яким надано згоду на передання нерухомого майна позивача в іпотеку та укладення спірного договору, було визнане недійсним судовими рішеннями, ухваленими Господарським судом Київської області та Київським апеляційним господарським судом у справах: № 911/3180/16, № 911/3183/16, № 911/3192/16.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Висновки суду апеляційної інстанції.

Згідно з ч. 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, заставою, в силу якої, згідно з статтею 572 ЦК України, кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Як передбачено ч. 1 статті 575 ЦК України іпотека є заставою нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Частиною 1 статті 574 ЦК України встановлено, що застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом України Про іпотеку (стаття 1 цього Закону).

Відповідно до статті 7 Закону України Про іпотеку (застосовується редакція, чинна на момент укладення спірного договору іпотеки) за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Якщо вимога за основним зобов`язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов`язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов`язання.

Якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги за основним зобов`язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов`язання чи умов іпотечного договору.

Згідно з ч. 1 статті 18 Закону України Про іпотеку іпотечний договір повинен містити таку істотну умову, як зміст та розмір основного зобов`язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов`язання.

У разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду (ч. 2 статті 18 Закону України Про іпотеку .

Враховуючи вказівки Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові, ухваленій у даній справі, стосовно не дослідження судами факту звернення відповідача до боржника з вимогою про дострокове повернення кредиту, чим фактично було змінено строк виконання основного зобов`язання, та чи був іпотекодавець обізнаний про цей факт, а також не з`ясування судами виконання якого дійсного або такого, що виникне у майбутньому було забезпечено спірним іпотечним договором, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Таким чином, пред`явлення кредитором до боржника вимоги про дострокове виконання зобов`язання за договором позики (кредиту) свідчить про зміну строку виконання цього зобов`язання, наслідком чого є обов`язок боржника повернути позику (кредитні кошти), а також передбачені відповідним договором відсотки та штрафи, до спливу погодженого сторонами умовами договору строку повернення позики (кредиту) (такий висновок викладений у постанові Верховного Суду у дані справі).

Відповідно до ч. 5 статті 310 ГПК України висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Як зазначалося вище, в розділі даної постанови Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріалами справи дійсно підтверджується факт надсилання 06.03.2015 відповідачем (банком) та отримання 10.03.2015 боржником (позичальником) відповідної вимоги про погашення заборгованості у розмірі 18 375 065,01 грн., і яка (заборгованість) відповідно до змісту цієї вимоги мала бути погашена до 20.03.2015.

Отже, враховуючи вищенаведений висновок Верховного Суду колегія суддів зазначає, що направлення банком та отримання боржником відповідної вимоги свідчить про зміну строку виконання зобов`язання, наслідком чого є обов`язок боржника повернути позику (кредитні кошти), а також передбачені відповідним договором відсотки та штрафи, до спливу погодженого сторонами умовами договору строку повернення позики, а відтак, зазначення позивачем та відповідачем у спірному іпотечному договорі іншої дати виконання основного зобов`язання аніж тієї, яка передбачена вимогою, за відсутності у матеріалах справи доказів повідомлення іпотекодавця про наявність такої вимоги, свідчить про неповідомлення банком іпотекодавця про дійсний кінцевий строк виконання основного зобов`язання, за який він поручився.

Крім того, виконуючи вказівки Верховного Суду щодо з`ясування, за виконання якого дійсного основного зобов`язання або такого, що може виникнути у майбутньому, поручився іпотекодавець (позивач), колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 1 Закону України Про іпотеку основне зобов`язання - зобов`язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов`язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.

Виходячи з положень пп. 2 ч. 1 статті 18 Закону України Про іпотеку , розмір основного зобов`язання та його зміст є істотними умовами договору іпотеки.

В той же час, враховуючи встановлений судом факти: - наявності вимоги про дострокове виконання основного зобов`язання у розмірі 18 375 065,01 грн., - наявності заочного рішення Печерського районного суду міста Києва, яким стягнуто з боржника та поручителів заборгованість у розмірі 20 673 484,76 грн. при відсутності доказів часткового погашення боржником цієї заборгованості, - наявності у спірному іпотечному договорі п. 1.1., яким встановлений розмір основного зобов`язання у сумі 18 684 500,00 грн., колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду стосовно того, що розмір основного зобов`язання, за виконання якого поручився іпотекодавець, не відповідало дійсному зобов`язанню станом на дату укладення спірного правочину.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що позивач міг отримати інформацію про розмір і строк дійсного основного зобов`язання, зокрема, з відкритих джерел, а також на те, що в іпотечному договорі був зазначений правочин, в якому встановлено таке зобов`язання, колегія суддів визнає такі доводи юридично неспроможними, оскільки внаслідок направлення банком позичальнику вимоги розмір і строк основного зобов`язання за кредитним договором були змінені (трансформовані).

Крім того, не беруться до уваги заперечення відповідача, що про умови кредитного договору, у тому числі про наявність простроченої заборгованості, позивача мав повідомити позичальник, оскільки таке твердження не кореспондується із положенням частини 1 статті 18 Закону України Про іпотеку , згідно з якими саме іпотечний договір обов`язково повинен містити такі істотні умови як зміст та розмір основного зобов`язання, строк та порядок його виконання.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що Банк під час укладення іпотечного договору не повідомив позивачу дійсний розмір і строк зобов`язання, на забезпечення виконання якого був укладений спірний правочин, а також порядок його виконання.

Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами як показання свідків.

Частинами 1, 2 статті 87 ГПК України передбачено, що показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які гуртуються на повідомленнях інших осіб.

Отже, заява свідка є доказом, який за умови дотримання вимог процесуального закону щодо її форми, підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами у справі відповідно до статті 86 ГПК України.

На виконання вказівок Верховного Суду, викладених у постанові, якою дану справу було передано на новий розгляд, колегією суддів досліджені зави свідків, в тому числі ОСОБА_1 , в яких викладені відомі їм обставини, що стосуються даної справи.

Так, у своїх поясненнях ОСОБА_2 , який є директором позивача, а також ОСОБА_1 , який представляв одного з учасників позивача на загальних зборах 10.09.2015, зазначають про те, що при вирішенні питання щодо підписання спірного договору іпотеки, вони вважали, що останній укладався для забезпечення кредитних зобов`язань боржника лише на один місяць без фактичного звернення стягнення на майно позивача. Стверджують, що вони помилялися стосовно мотивів укладення правочину.

Письмові заяви свідків - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 містять інформацію про те, що підписуючи протокол рішень загальних зборів учасників позивача від 10.09.2015, вони не вдавалися до його змісту, адже довіряли словам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Письмові заяви свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 містять інформацію про те, як вказані особи, зрозумівши, що спірний договір іпотеки укладений всупереч інтересам позивача, оскаржили до судів рішення загальних зборів учасників позивача від 10.09.2015.

Письмова заява свідка ОСОБА_1 містить інформацію про події, які передували укладенню спірного іпотечного договору - перемовини з ОСОБА_8 (акціонером банка) та ОСОБА_9 (Голова правління банка), про те, що ОСОБА_1 вважав, що спірний іпотечний договір укладається строком на один місяць, тощо.

Враховуючи, що однією з підстав позову є посилання позивача на вчинення спірного договору під впливом помилки та обману і лише строком на один місяць, а також приймаючи до уваги вказівки Верховного Суду, викладені у постанові у даній справі, колегія суддів зауважує наступне.

Із заяв свідків, про які вказувалося вище, зокрема, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , слідує, що вказані особи помилялися стосовно мотивів укладення правочину. Заяви інших свідків не містять інформації, яка б підтверджувала чи спростовувала б підстави позову, а відтак, оцінці підлягають заяви саме ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 статті 229 ЦК України істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Отже, виходячи з положень вказаних приписів під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною правочину предмета чи інших істотних умов останнього, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що правочин не було б вчинено. Не має правового значення помилка у мотивах правочину (тобто в обставинах, у зв`язку з якими особа вчиняє правочин) або незнання стороною правочину норм законодавства (аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 910/12959/18.

Отже, як посилання позивача, так і посилання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , викладені в їх заявах заяви свідків, на мотиви укладення іпотечного договору не беруться судом до уваги, оскільки помилка у мотивах правочину не має правового значення.

Згідно з положеннями статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до ч. 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України).

Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнано судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

З урахуванням усіх обставин справи, висновків, зроблених судом апеляційної інстанції за результатами дослідження доказів та встановлення на їх підставі цих обставин, зокрема, невідповідність умов укладеного сторонами спірного іпотечного договору приписам Закону України Про іпотеку , а також факт неповідомлення відповідачем (банком) позивачу (іпотекодавцю) дійсних умов основного зобов`язання (зокрема його розміру, строку та порядку виконання), колегія суддів приходить до висновку про те, що спірний договір підлягає визнанню недійсним на підставі положень статей 203, 215 ЦК України.

Оскільки на підставі спірного договору, який визнається судом недійсним, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи № 11370942 та № 11370920 про іпотеку та обтяження нерухомого майна позивача, яке було передано в іпотеку відповідно до п. 1.2 визнаного недійсним договору, то, відповідно, позовні вимоги в частині скасування вищезазначених записів також підлягають задоволенню як похідні від основної вимоги.

Стосовно доводів апеляційної скарги про ненадання судом оцінки змісту протоколу загальних зборів учасників позивача №2 від 10.09.2015, то, як вказувалося вище, рішення загальних зборів учасників позивача від 10.09.2015, оформлених протоколом №2, визнані недійсними Господарським судом Київської області та Київським апеляційним господарським судом у справах, про які вказувалися вище.

Посилання скаржника на відсутність правової обґрунтованості позову спростовуються змістом позовної заяви, яка містить правове обґрунтування, визначене позивачем.

Доводи скарги про невірне встановлення судом факту зміни відповідачем строку виконання зобов`язання спростовуються фактами та обставинами, про що вказано вище.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з пунктом 1) частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що Господарським судом міста Києва правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з`ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення та задоволення апеляційної скарги.

Окрім цього колегія суддів, розглянувши клопотання позивача про винесення окремої ухвали та направлення її до правоохоронних органів, не вбачає правових підстав для її задоволення з огляду на вимоги статті 246 ГПК України, про що колегією суддів постановлено протокольну ухвалу.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги, витрати за подання апеляційної скарги у відповідності до статті 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Український будівельно-інвестиційний банк на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2020 у справі №911/1382/18 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2020 у справі №911/1382/18 залишити без змін.

Справу №911/1382/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 06.04.2021.

Головуючий суддя О.В. Попікова

Судді В.А. Корсак

О.О. Євсіков