Ухвала

від 06.04.2021 по справі 939/56/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №939/56/21 Слідчий суддя в суді першої інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/1366/2021 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції ОСОБА_2

Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою з доповненнями представника власника майна ФОП ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Бородянського районного суду Київської області від 18 січня 2021 року,

за участю:

представника

власника майна адвоката ОСОБА_7 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Бородянського районного суду Київської області від 18 січня 2021 року задоволено клопотання слідчого СВ Бородянського ВП Ірпінського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_8 , погоджене прокурором Бородянського відділу Фастівської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_9 , про арешт майна, за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021110120000007від 06 січня 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України та накладено арешт на майно /речі/ та документи,що були виявлені та вилучені в ході проведеного 14 січня 2021 року оглядуза адресою: АДРЕСА_1 , та яке визнане речовими доказами у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за№ 12021110120000007від 06 січня 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України, а саме: 2папки швидкозшивачі із найменуваннями «Соя» та «Отгрузки» в яких містяться документи з рукописним та друкованим текстом, жорсткий диск чорного кольору з серійним номером №WDAVY6080620, ноутбук HP, с.н. CND4478BGL, та зарядний пристрій до нього, с.н. WDUUTOADD7MALJ,18 біг бегів зернової культури сімейства сої,заборонивши відчуження, користування та розпорядження цим майном.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник власника майна ФОП ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 , подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому є необґрунтованою та не законною.

Апелянт вказує на те, що клопотання слідчого розглянуто без участі

представника ДП «БОРОДЯНСЬКИЙ МІЖГОСПОДАРСЬКИЙ КОМБІКОРМОВИЙ

ЗАВОД» та представника власника майна ФОП ОСОБА_6 . В ухвалі зазначено, що представник адвокат ОСОБА_7 в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду клопотання повідомлена належним чином. Однак слідчим суддею не враховано та проігноровано клопотання адвоката ОСОБА_7 про відкладення розгляду справи, чим порушене гарантоване Конституцією України право на професійну правничу допомогу.

Також апелянт зазначає, що 14.01.2021 року в процесі санкціонованого огляду, фактично обшуку, виявлено наявність за адресою АДРЕСА_1 1 (одного) біг-бегу із зерновою культурою, ззовні схожою на сою. Зазначене майно слідчим не вилучалось, на відповідальне зберігання нікому не передавалось. Проте, ухвалою накладено арешт на 18 біг бегів зернової культури сімейства сої, тобто на майно, якого фактично не виявлено під час огляду 14.01.2021 року.

Крім того апелянт зазначає, що в оскаржуваній ухвалі слідчого судді не зазначено та не доведено жодних мотивів, обґрунтування та доказів того, в чому саме полягає необхідність такого обмеження конституційних прав власника майна, як арешт майна. При цьому на переконання апелянта, вищевказане майно (зокрема, зернова культура) не може зберігати на собі сліди кримінального правопорушення чи містити відомості про нього, тобто не відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, у зв`язку з чим накладений арешт є незаконним.

В оскаржуваній ухвалі не міститься відомостей про дослідження доказів, які б встановлювали обставини будь-якого кримінального правопорушення, під час розгляду клопотання.

Апелянт звертає увагу суду, на те, що клопотання про арешт третьої особи подано не належним суб`єктом, оскільки з огляду на положення ч. 2 ст. 64-2 КПК суб`єктом заявлення клопотання про арешт може бути лише прокурор.

Апелянт вважає, що накладення арешту на майно третьої особи за клопотанням слідчого є свідченням порушення процесу та є самостійною підставою для скасування відповідної ухвали слідчого судді.

В доповненнях до апеляційної скарги апелянт зазначає, що законність походження та придбання майна, на яке накладено арешт підтверджується належними документами, а саме договором купівлі-продажу та закупівельним актом, видатковою накладною, що повністю виключає можливість його незаконного придбання. Будь-яких вказівок та підтверджуючих документів щодо зв`язку ФОП ОСОБА_6 з діями, які досліджуються у даному провадженні та мають ознаки злочинів, наразі матеріали справи не містять. Разом з тим, наданими доказами спростовуються всі вказівки та фактичні обставини, які були на той час підставою арешту майна.

Також апелянт звертає увагу суду на те, що слідчим порушено строк подання клопотання про накладення арешту.

Прокурор в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений завчасно та належним чином, що дає суду апеляційної інстанції підстави розглядати справу у його відсутність.

В даному випадку апеляційний суд приймає до уваги також практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов`язки.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи представника власника майна, яка підтримала апеляційну скаргу з доповненнями, з наведених в ній підстав та просила її задовольнити в повному обсязі, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги з доповненнями, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга з доповненнями не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з наданих до апеляційного суду матеріалів справи, Слідчим відділенням Бородянського відділення поліції Ірпінського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021110120000007 від 06.01.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що до Бородянського ВП Ірпінського ВП ГУНП в Київській області звернувся ОСОБА_10 , про те, що в проміжок часу з 04 по 05 січня 2021 року, невідомі особи, шляхом обману (зміни маршруту перевезення), заволоділи належним йому майном, а саме, зерновою культурою (соєю), загальною масою 18 тон, чим спричинили йому майнову шкоду у значних розмірах.

14 січня 2021 року на підставі ухвали слідчого судді Бородянського районного суду Київської області від 13 січня 2021 року слідчим ОСОБА_8 було проведено санкціонований огляд на території складських приміщень, за адресою: АДРЕСА_1 , де ДП «Бородянський міжгосподарський комбікормовий завод» здійснює свою господарську діяльність. В ході оглядубуло виявлено 1 полімерний мішок (біг бег) із вмістом зернової культури, ззовні схожої на сою; у приміщенні офісу вагової було виявлено та вилучено: папки швидкозшивачі із найменуваннями «Соя» та «Отгрузки» в яких містяться документи, а саме рукописний та надрукований тексти з інформацієюпро чоловіка на ім`я « ОСОБА_11 », який користується абонентським номером мобільного зв`язку НОМЕР_1 , та ін.; під час огляду документів було виявлено рахунки на оплату замовлень, предметом яких був соєвий жмих, видаткові накладні в яких міститься інформація про оплату за жмих соєвий, відомості про реєстри відправлень палетів сої та соєвого жмиху; також в ході огляду буловиявлено та вилучено жорсткий диск з серійним номером №WDAVY6080620, на якому можуть зберігатися відеозаписи з камер відеоспостереження із території складських приміщень, ноутбук HP, с.н. CND4478BGL, на якому, в свою чергу, виявлена інформація про водіїв, які співпрацюють з вказаним дочірнім підприємством, інформація про відвантаження товарно-матеріальних цінностей та інша важлива інформація, що має значення для досудового розслідування, а також вилучено зарядний пристрій до вказаного ноутбука, с.н. WDUUTOADD7MALJ; в приміщенні офісу вагової було виявлено виведені на монітор комп`ютеру зображення камер відеоспостереження.

Вилучені в ході проведеного огляду речі та документи було поміщено до полімерного пакету чорного кольору.

Постановами слідчого ОСОБА_8 від 06 січня 2021 року та від 14 січня 2021 року майно /речі, документи/, а саме: 2 папки швидкозшивачі із найменуваннями «Соя», «Отгрузки» з документами друкованого та рукописного тексту, жорсткий диск з серійним номером №WDAVY6080620, ноутбук HP, с.н. CND4478BGL, та зарядний пристрій до нього с.н. WDUUTOADD7MALJ, 18 біг-бегів із зерновою культурою, ззовні схожою на сою, визнане речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

15.01.2021 слідчий СВ Бородянського ВП Ірпінського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_8 , за погодженням з прокурором Бородянського відділу Фастівської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_9 , звернувся до слідчого судді Бородянського районного суду Київської області з клопотанням про арешт вказаного майна, речей та документів, з метою забезпечення збереження речових доказів.

18 січня 2021 року ухвалою слідчого судді Бородянського районного суду Київської області від 18 січня 2021 року вказане клопотання задоволено.

Задовольняючи дане клопотання слідчий суддя встановив, що вказане майно /речі, документи/ можуть мати суттєве значення у цьому кримінальному провадженні, тому з метою забезпечення збереження речових доказів, клопотання слідчого про арешт майна задовольнив.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, з огляду на наступне.

З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції, при цьому було досліджено матеріали справи, заслухані пояснення слідчого та представника потерпілого, а також з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог КПК України, були враховані наведені в клопотанні правові підстави для арешту майна, зокрема відповідність майна критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, враховано достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, доведеність мети застосування арешту майна, а саме збереження речових доказів, розумність та співрозмірність обмеження права власності, необхідність виконання завдань у даному кримінальному провадженні, а тому слідчим суддею обґрунтовано задоволено клопотання про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.

З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме забезпечення збереження речових доказів, тому колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на майно.

Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання зникнення майна, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно.

Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість накладення арешту на майно є такими, що не відповідають матеріалам провадження. Крім того, слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимог ст. 170 КПК України на підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування з встановленням наявних у кримінальному провадженні доказів, які вказують на відповідність майна вимогам ст. 98 КПК України, тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

Також колегію суддів перевірено доводи апелянта в частині того, що судовий розгляд проведено без участі представника ДП «Бородянський міжгосподарський комбікормовий завод» - адвоката ОСОБА_7 , яка подавала клопотання про відкладення судового розгляду. Дані доводи знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду. Однак колегія суддів дану обставину не вважає істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що потягло б за собою скасування оскаржуваної ухвали, з урахуванням строків розгляду даної категорії клопотань відповідно до вимог ч. 1 ст. 172 КПК України, та з урахуванням того, що в такому випадку відповідно до вимог ч. 1 ст. 174 КПК України, в представника виникає право звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.

Крім того слід зауважити, що процесуальні права представника власника майна, щодо подачі пояснень та заперечень стосовно накладеного арешту, відновлено під час апеляційного розгляду, де остання не були обмежена в своїх правах відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Також колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта в частині того, що клопотання подано не належним суб`єктом, оскільки відповідно до вимог ч. 1 ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач. В даному випадку з клопотанням про арешт майна звернувся слідчий за погодженням з прокурором.

Щодо порушення слідчим строку на подання клопотання про накладення арешту, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне, відповідно до вимог ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченоїстаттею 235цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Однак вказана норма закону не передбачає не можливості розгляду клопотання про арешт майна, а лише регулює дії слідчого та прокурора, в разі не дотримання зазначеної норми закону.

Посилання апелянта на те, що законність походження та придбання майна, на яке накладено арешт підтверджується належними документами, а саме договором купівлі-продажу та закупівельним актом, видатковою накладною, що повністю виключає можливість його незаконного придбання, не спростовують висновків слідчого судді, оскільки як вбачається з наданого апелянтом договору зберігання, він укладений між ТОВ «КРИСТАЛ ОІЛ» та ФОП ОСОБА_6 , однак 18 біг бегів зернової культури сімейства сої вилучено у ДП «Бородянський міжгосподарський комбікормовий завод», доказів того, що ТОВ «КРИСТАЛ ОІЛ» зберігало зазначену культуру сімейства сої у ДП «Бородянський міжгосподарський комбікормовий завод» апелянтом не надано.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтами не надано та колегією суддів не встановлено.

Всі інші підстави підлягають з`ясуванню судом під час розгляду справи по суті.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК Українизаконний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна, а також і те, щоарешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, -

п о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Бородянського районного суду Київської області від 18 січня 2021 року, - залишити без зміни, а апеляційну скаргупредставника власника майна ФОП ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4