Постанова

від 08.04.2021 по справі 915/1870/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2021 року м. ОдесаСправа № 915/1870/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєляновського В.В., суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г.

при секретарі - Лук`ященко В.Ю.

за участю представників:

від позивача: Шарапов Д.О.

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: Реулець Н.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вініл"

на рішення господарського суду Миколаївської області від 18.09.2020, суддя в І інстанції Семенчук Н.О., повний текст якого складено 28.09.2020 в м. Миколаєві

у справі № 915/1870/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вініл"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ошора -Транс"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ZIRV? TIKІNTI MATERIALLARI" MMC, Республіка Азербайджан, Гойчай район, Чаірлі

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю "Космос"

про: стягнення 1 286 224,61 грн.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вініл" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ошора-Транс" про стягнення компенсації за втрачений вантаж в розмірі 1 061 023,61 грн. та відшкодування збитків в розмірі 225 201 грн.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що ТОВ "Вініл" згідно з контрактом №2204 від 24.04.2019, укладеним з ТОВ "ZIRV? TIKІNTI MATERIALLARI" MMC, Республіка Азербайджан, було відвантажено за специфікацією №1 від 26.04.2019 партію шпалерної продукції на умовах FCA на адресу останнього на загальну суму 38 029,52 євро.

Відповідно до умов контракту та міжнародної товарно - транспортної накладної CMR UA 110110/2019 вантаж із партією шпалер у кількості 737 картон. коробів, вагою 11379,584 кг, був завантажений 26.04.2019 перевізнику - ТОВ "Ошора-Транс", але внаслідок невідомих ТОВ "Вініл" причин вантаж доставлений не був у строк, а згідно з інформацією ТОВ "ZIRV? TIKІNTI MATERIALLARI" MMC щодо даного вантажу було здійснено злочин, розслідуванням якого займаються органи Національної поліції України в м. Дніпро.

Позивачем було направлено претензію відповідачеві та експедитору ТОВ "Космос" з вимогою негайно проінформувати про факти втрати вантажу і у разі підтвердження, в 30-денний термін провести компенсацію вартості втраченого вантажу в сумі 38 029,52 євро, що еквівалентно 1 061 023,61 грн.

Крім того, згідно з вимогами ст.187 Податкового кодексу ТОВ "Вініл" вимушено було оформити податкову накладну від 26.04.2019 №311 на загальну суму податку на додану вартість в сумі 225 201 грн. та задекларувати до сплати податок на додану вартість в сумі 225 201 грн. за податковою декларацією від 20.05.2019 за звітний період - квітень 2019 року, зазнавши збитки внаслідок порушення основного зобов`язання відповідачем в сумі 225 201 грн.

Посилаючись на не отримання відповідей на претензію та компенсації вартості втраченого вантажу, позивач просив задовольнити позов.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 16.09.2019 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено ТОВ "ZIRV? TIKІNTI MATERIALLARI" MMC, Республіка Азербайджан.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 18.11.2019 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено ТОВ "Космос".

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 18.09.2020 у задоволенні позову відмовлено.

Судове рішення мотивовано тим, що враховуючи недоведеність позивачем факту існування між сторонами по справі договірних відносин перевезення, неприйняття судом в якості доказу наданої позивачем міжнародної товарно-транспортної накладної, достовірність якої відповідачем поставлена під сумнів, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

ТОВ "Вініл" у поданій до Південно-західного апеляційного господарського суду апеляційній скарзі просить зазначене рішення скасувати повністю і прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Підставами для скасування оскаржуваного рішення скаржник зазначає не з`ясування господарським судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги скаржник, зокрема, посилається на те, що судом першої інстанції не досліджено належним чином договір позички транспортних засобів від 17.04.2015р.; не витребувано документальну інформацію з ТОВ Ошора-Транс як ліцензіата в сфері міжнародного перевезення вантажів - дані Укртрансбезпеки щодо обліку даних транспортних засобів, журнал виїзд з автопарку ТОВ Ошора- Транс, тощо; не з`ясовано належним чином правовідносини між водієм транспортного засобу ОСОБА_1 , на підписах якого стоять печатки ТОВ Ошора-Транс ; не витребувано примірник міжнародної товарно-транспортної накладної CMR, який має зберігатись в ТОВ Ошора-Транс ; не витребувано до огляду в судовому засіданні взірці печаток та штампів ТОВ Ошора-Транс , документи про облік таких печаток; не з`ясовано питання бухгалтерського та податкового обліку у відповідача договору позички транспортних засобів від 17.04.2015 р. та Заявки на перевезення транспортом від 25.04.2019р.

Господарський суд першої інстанції прийняв рішення всупереч нормам законодавства України та Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.56 року.

У даній справі низка обставин у їх логічному поєднані між собою свідчить про наявність між сторонами зобов`язальних правовідносин з перевезення вантажу. Тому доводи відповідача мотивовані лише одним посиланням на підписання з його сторони неуповноваженою особою міжнародної товарно-транспортної накладної при завантаженні товару в транспортні засоби відповідача, є хибними у зв`язку з наявністю інших доказів, на які суд першої інстанції не звернув уваги при прийнятті рішення. При цьому відповідач як перевізник не довів наявності обставин, що звільняють його від відповідальності за не збереження вантажу.

Відзиви на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надходили.

Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги усі учасники судового процесу в порядку передбаченому ст. ст. 120, 121 ГПК України заздалегідь були повідомлені належним чином, проте відповідач не скористався наданим законом правом на участь свого представника в засіданні суду.

Оскільки частиною 12 ст. 270 ГПК передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності в судовому засіданні представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників позивача та третьої особи, дослідивши наявні у справі матеріали, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 269 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між ТОВ "ZIRV? TIKІNTI MATERIALLARI" MMC, як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Космос", як експедитором, було укладено договір-заявку на транспортне експедирування перевезення вантажу автомобільним транспортом № 1 від 20.04.2019, за змістом якого, зокрема, вказано: вид послуги, що надається - транспортне експедирування; маршрут - звідки: м. Дніпро, Україна, куди: м. Баку, Республіка Азербайджан; вантажовідправник - ТОВ Вініл ; вантажоодержувач (замовник) - ТОВ "ZIRV? TIKІNTI MATERIALLARI" MMC; вантаж - шпалери вінілові в асортименті; характеристика вантажу - 737 коробок, вагою 11,38 тон; пункт перетину вантажем державного кордону України - пункт пропуску Чорноморський морський торговельний порт ; пункт митного оформлення вантажу - т/п Ліски , м. Дніпро; дата завантаження - 26.04.2019; місце вивантаження - м. Баку; особливі умови - з правом найму третіх осіб - перевізник ТОВ Ошора-Транс .

Додатковими умовами даного договору передбачено, що перевізник зобов`язується забезпечити доставку ввіреного йому замовником вантажу в пункт призначення в узгоджені строки і передачу вантажу належному вантажоодержувачу та нести відповідальність за збереження в дорозі вантажу замовника, який перевозиться. У випадку виявлення у будь-який спосіб пошкодження вантажу, який перевозився перевізником, у тому числі, якщо такий вантаж був втрачений або зіпсований внаслідок перевезення, і, як наслідок, отримувач вантажу відмовився від його прийняття і оплати, перевізник зобов`язаний прийняти такий товар і оплатити його вартість згідно з ціною, яка визначена у видатковій накладній.

Між ТОВ "Космос", як експедитором, і ТОВ Ошора-Транс , як перевізником, було підписано та посвідчено їх печатками заявку на перевезення транспортом від 25.04.2019, за змістом якої, зокрема, вказано: маршрут перевезення: Дніпро, Україна - Баку, Республіка Азербайджан; дата подачі транспортного засобу - 25.04.2019; дата доставки вантажу - 05.2019; особливі умови - пункт пропуску Чорноморськ , перевізник несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття до моменту документальної передачі за кількістю та якістю вантажоодержувачу; адреса вивантаження - Баку; автомобіль, марка, номер, водій - Вольво, НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , ОСОБА_1 .

22.04.2019 між ТОВ "ВІНІЛ" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ZIRV? TIKІNTI MATERIALLARI" MMC, Республіка Азербайджан, Гойчай район, Чаірлі, (покупець) було укладено контракт № 2204, згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов`язався передати покупцю на умовах даного контракту шпалери вінілові на паперовій та флізеліновій основі торгової марки "Lanita" та торгової марки "LS", згідно з специфікаціями, які оформлюються на кожну поставку, підписуються обома сторонами і є невід`ємною частиною даного контракту, а покупець зобов`язався прийняти поставлений товар та здійснити за нього оплату у строки та на умовах, визначених даним контрактом.

Згідно з п. 1.3 контракту, найменування, кількість та ціна (вартість) товару, який поставляється за даним контрактом, зазначається у Специфікаціях на кожну окрему партію товару.

Пунктами 3.1, 3.2, 3.4 контракту визначено, що даним контрактом передбачається відстрочення платежу на строк 90 днів з дня митного оформлення товару (дати відвантаження) на території країни постачальника; валютою платежу по даному контракту є євро; датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до п. 4.1 контракту, поставка товару по даному контракту здійснюється партіями. Під партією товару згідно контракту розуміється кількість товару, зазначена у Специфікаціях, які оформлюються на кожну поставку та підписується уповноваженими на те особами обох сторін.

Згідно з п.п. 4.2, 4.3 контракту, поставка товару здійснюється на умовах FCA-м.Дніпро, Україна у відповідності до Правил Інкотермс 2010; вантажоодержувачем по даному контракту є Товариство з обмеженою відповідальністю "ZIRV? TIKІNTI MATERIALLARI" MMC, Республіка Азербайджан, Гойчай район, Чаірлі. Станція призначення: м. Баку.

Згідно з п. 4.6 контракту, датою відвантаження товару вважається дата оформлення вантажної митної декларації на території постачальника.

Відповідно до п. 4.7 контракту, право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати оформлення вантажної митної декларації на території постачальника.

Пунктом 4.8 контракту визначено, що ризик випадкової загибелі товару чи випадкового псування переходить до покупця згідно Правил Інкотермс (в редакції 2010 року).

Відповідно до п. 6.2.8 контракту, покупець зобов`язався прийняти усі заходи щодо збереження неоплаченого товару, включаючи можливе страхування в інтересах постачальника.

Згідно з п. 11.1 контракту, контракт вступає в силу з дати його підписання уповноваженими сторонами і діє до 31 грудня 2020 року. Якщо по закінченню строку дії контракту у сторін залишились невиконані зобов`язання, строк дії контракту продовжується до повного їх виконання.

26.04.2019 між ТОВ Вініл та ТОВ "ZIRV? TIKІNTI MATERIALLARI" MMC було підписано Специфікацію №1 до контракту №2204 від 22.04.2019 на поставку шпалер вінілових в асортименті у кількості 737 картон. коробів на загальну суму 38 029,52 євро, на оплату вартості яких постачальник того ж дня виставив покупцеві відповідний рахунок-фактуру № 1 на суму 38 029,52 євро.

На виконання даного контракту, відповідно до Специфікації №1 до нього, ТОВ Вініл 26.04.2019 відвантажило партію товару - шпалери у кількості 737 картон. коробок, вагою 11379,584 кг, на транспортні засоби перевізника ТОВ Ошора-Транс -вантажний автомобіль марки VOLVO , державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , з причепом, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , під управлінням водія ОСОБА_1 , для доставки вантажоодержувачу - ТОВ "ZIRV? TIKІNTI MATERIALLARI" MMC, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR від 26.04.2019 № UA 110110/2019, рахунком - фактурою № 1 від 26.04.2019, видатковою накладною № 640 від 26.04.2019 в якій в графі вантаж до перевезення прийнято у повному обсязі під матеріальну відповідальність міститься підпис водія перевізника, митною декларацією №110110/2019/307228 від 26.04.2019.

Вказані вантажний автомобіль марки VOLVO , державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , та бортовий тентований причеп, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , належить ТОВ Ошора-Транс на праві користування на підставі укладеного з власником автомобіля договору позички транспортних засобів від 17.04.2015, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу і зареєстрованого в реєстрі за № 315, та Регіональним сервісним центром МВС України в Одеській області зареєстровані за ТОВ Ошора-Транс .

Проте, як стверджує позивач, з наступного дня водій перевізника ТОВ Ошора-Транс ОСОБА_1 перестав виходити на зв`язок, а товар не був доставлений до місця розвантаження та не був отриманий вантажоодержувачем ТОВ "ZIRV? TIKІNTI MATERIALLARI" MMC.

08.05.2019 позивачем було подано до правоохоронних органів заяву про вчинення кримінального порушення, в якій повідомлено про те, що в період часу з 25.04.2019 з 12 год. 05 хв. по 26.04.2019 в 16 год. 10 хв. водій ОСОБА_1 в супроводі ОСОБА_3 прибув на склад ТОВ Вініл , автомобіль д/н НОМЕР_1 із причепом д/н НОМЕР_2 були завантажені шпалерною продукцію, видано водію (як уповноваженому представнику ТОВ "ZIRV? TIKІNTI MATERIALLARI" MMC за довіреністю 25.04.2019) товаросупровідні документи - міжнародну товарно - транспортну накладну CMR № UA110110/2019 від 26.04.2019. Після завантаження 26.04.2019р. в 16 год. 10 хв. водії ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виїхали з території шпалерної фабрики ТОВ Вініл в напрямку митного посту Ліски Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49007, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Бориса Кротова, 3) для проходження митного оформлення (електронна митна декларація UA110110/2019/307228 від 26.04.2019). Після проходження митного оформлення в 10-денний термін водії ОСОБА_1 та ОСОБА_3 повинні були доставити вантаж до Одеської митниці ДФС та порту Чорноморськ Одеської області, для подальшого паромного перевезення до м.Баку, Азербайджан. Однак інформації з відповідного митного органу Одеської митниці ДФС щодо перетину державного кордону України до ТОВ Вініл не надходило. За наявною у ТОВ Вініл інформацією, водій ОСОБА_1 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець Чернівецької обл., виконував дане перевезення на автотранспортних засобах, зареєстрованих за перевізником - ТОВ Ошора-Транс , на замовлення експедитора - ТОВ Космос , який в свою чергу прийняв на себе зобов`язання доставити вантаж ТОВ "ZIRV? TIKІNTI MATERIALLARI" MMC (Республіка Азербайджан). За вказаною заявою працівниками Шевченківського відділення поліції Дніпровського відділу поліції, ГУНП в Дніпропетровській області внесені відповідні відомості до ЄРДР.

У відповідь на звернення позивача за №190 від 13.05.2019, Дніпропетровська митниця листом №1291/10/04-50-18-02 від 20.05.2019 повідомила, що станом на 20.05.2019 в Дніпропетровській митниці ДФС відсутня інформація з прикордонних митниць ДФС про перетин митного кордону України товаром, який було оформлено в режимі експорту підприємством ТОВ "Вініл" за митною декларацією від 26.04.2019 №110110/2019/307228.

Також апеляційним судом установлено, що 01.10.2019 між ТОВ "ZIRV? TIKІNTI MATERIALLARI" MMC, Республіка Азербайджан, (цедент) та ТОВ Вініл (цессіонарій) було укладено договір відступлення права вимоги, за умовами якого цедент відступає, а цессіонарій приймає право вимоги по договору транспортного експедирування (заявка № 1 від 20.04.2019 укладеному між цедентом і ТОВ Космос ), в частині взаємовідносин, пов`язаних з експедируванням перевезення вантажу - шпалерної продукції торгової марки LS вартістю 38 029,52 євро.

25.07.2019 позивач направив ТОВ Ошора-Транс та ТОВ Космос претензію № 384 від 15.05.2019, в якій посилаючись на вищевказані обставини виклав вимогу терміново проінформувати про факти втрати зазначеного вантажу переданого перевізнику ТОВ Ошора-Транс під експедируванням ТОВ Космос за CMR від 26.04.2019, або інші причини відсутності перетину кордону автомобілями та водіями перевізника, та у разі підтвердження факту втрати у 30-ти денний термін провести компенсацію вартості втраченого вантажу в сумі 38 029,52 євро.

Однак, відповідач на вказану претензію відповіді не надав, вартість втраченого вантажу в сумі 38 029,52 євро не компенсував, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з даним позовом.

Вказуючи на недоведеність позивачем факту існування між сторонами по справі договірних відносин перевезення, неприйняття судом в якості доказу наданої позивачем міжнародної товарно-транспортної накладної, достовірність якої відповідачем поставлена під сумнів, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

При цьому суд виходив із того, що товарно - транспортна накладна (CMR), на яку посилається позивач як на доказ передачі відповідачу товару для перевезення, оформлена без дотримання вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки з її змісту неможливо встановити ідентифікуючі дані особи (П.І.Б), яка брала участь у здійсненні господарських операцій та яка підписала її з боку відповідача про отримання вказаного в ній товару для перевезення. Не містить зазначена накладна і посилань на довіреність, наявність якої дала б змогу ідентифікувати особу, що отримала товар.

Враховуючи відсутність на міжнародній товарно-транспортній накладній від 26.04.2019, оформлення якої відповідно до ст.307 ГК України та ст.9 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, може підтверджувати факт укладення договору перевезення, даних про особу, відповідальну за здійснення господарської операції, а також даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка прийняла вантаж, а також даних, що дають змогу визначити повноваження такої особи на вчинення вказаних дій, господарський суд дійшов висновку, що наявна в матеріалах справи міжнародна товарно-транспортна накладна не є належним доказом, який підтверджує факт прийняття саме відповідачем вантажу до перевезення.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги доводи відповідача про не доведення позивачем факту існування між сторонами по справі договірних правовідносин з перевезення вантажів, а також про відсутність у нього оригіналу міжнародної товарно-транспортної накладної від 26.04.2019, господарський суд дійшов висновку, що відсутність оригіналу міжнародної товарно - транспортної накладної "CMR", як доказу, унеможливлює будь-які висновки щодо взагалі наявності зобов`язань у сторін за такою накладною чи можливості її невиконання.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками місцевого суду, оскільки вони зроблені без аналізу та врахування всіх наявних в матеріалах справи доказів та вимог закону, що регулює спірні правовідносини.

Предметом даного спору є наявність чи відсутність підстав для покладення на ТОВ „Ошора-Транс" відповідальності у вигляді стягнення компенсації за втрату прийнятого до перевезення вантажу у розмірі 1 061 023,61 грн., та відшкодування збитків у розмірі 225 201 грн., завданих сплатою суми податку на додану вартість, яка за твердженням позивача була перерахована ним до державного бюджету, з підстав неналежного виконання відповідачем договору перевезення вантажу в міжнародному автомобільному сполученні щодо збереження переданого для перевезення вантажу.

Правовідносини з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні регулюються главою 32 Господарського кодексу України, главою 64 Цивільного кодексу України, а також Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 року.

Відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" Україна приєдналася до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19 травня 1956 року в м. Женева.

Відповідно до частин 1, 2 статті 306 ГК України перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання, зокрема, автомобільними дорогами; суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

В силу частини 1 статті 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до частини 2 статті 307 ГК України, договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі; укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Водночас, за приписами статті 311 ГК України, плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов`язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.

Відповідно до ст.4 Конвенції, договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Згідно з ст.5 Конвенції, вантажна накладна складається в 3 оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надрукованими чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена накладна. Перший примірник накладної передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.

Відповідно до ст.9 Конвенції, вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником. Із зазначеною нормою кореспондується і частина 2 статті 307 ГК України.

Згідно з статтею 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату; договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі; укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

В силу п. 1 статті 17 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталося з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Відповідно до статті 23 Конвенції, якщо відповідно до положень цієї Конвенції, перевізник зобов`язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення. Крім того, підлягають відшкодуванню: плата за перевезення, мито, а також інші платежі, пов`язані з перевезенням вантажу, цілком у випадку втрати всього вантажу й у пропорції, що відповідає розміру збитку, при частковій втраті.

За приписами статті 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Згідно з ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Транспортне експедирування як вид господарської діяльності не може розглядатися окремо від перевезення, це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях (сортування вантажів під час їх прийняття до перевезення, перевалка вантажів у процесі їх перевезення, облік надходження вантажів під час видачі вантажу тощо), і саме це дає підстави розглядати її допоміжним щодо перевезення видом діяльності. Тому кожна послуга, що надається експедитором клієнту, по суті є транспортною послугою.

Відносини учасників транспортно-експедиторської діяльності встановлюються на основі договорів. Учасники цієї діяльності вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов взаємовідносин, що не суперечать чинному законодавству.

Згідно з частинами 1-3 ст. 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Відповідно до ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно з ст. 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб.

Згідно з ст. 934 ЦК України за порушення обов`язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Судом апеляційної інстанції установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що ТОВ "ZIRV? TIKІNTI MATERIALLARI" MMC та ТОВ Космос пов`язані договірними відносинами, в рамках яких ТОВ "ZIRV? TIKІNTI MATERIALLARI" MMC є замовником, а ТОВ Космос є експедитором з надання транспортно-експедиційних послуг.

Частиною 1 ст. 181 ГК України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч. 2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Отже, між ТОВ "ZIRV? TIKІNTI MATERIALLARI" MMC, як замовником, та ТОВ "Космос", як експедитором, у спрощений спосіб було укладено договір-заявку на транспортне експедирування перевезення вантажу автомобільним транспортом № 1 від 20.04.2019, за змістом якого, зокрема, вказано: вид послуги, що надається - транспортне експедирування; маршрут - звідки: м. Дніпро, Україна, куди: м. Баку, Республіка Азербайджан; вантажовідправник - ТОВ Вініл ; вантажоодержувач (замовник) - ТОВ "ZIRV? TIKІNTI MATERIALLARI" MMC; вантаж - шпалери вінілові в асортименті; характеристика вантажу - 737 коробок, вагою 11,38 тон; пункт перетину вантажем державного кордону України - пункт пропуску Чорноморський морський торговельний порт ; пункт митного оформлення вантажу - т/п Ліски , м. Дніпро; дата завантаження - 26.04.2019; місце вивантаження - м. Баку; особливі умови - з правом найму третіх осіб - перевізник ТОВ Ошора-Транс .

Доказом підтвердження прийняття ТОВ Космос до виконання заявки ТОВ "ZIRV? TIKІNTI MATERIALLARI" MMC та вчинення дій відповідно до вказаних у заявці умов договору, яка засвідчує бажання укласти такий договір, є підписання та посвідчення печатками між ТОВ "Космос", як експедитором, і ТОВ Ошора-Транс , як перевізником, заявки на перевезення транспортом від 25.04.2019, за змістом якої, зокрема, вказано: маршрут перевезення: Дніпро, Україна - Баку, Республіка Азербайджан; дата подачі транспортного засобу - 25.04.2019; дата доставки вантажу - 05.2019; особливі умови - пункт пропуску Чорноморськ ; адреса вивантаження - Баку; автомобіль, марка, номер, водій - Вольво, НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , що підтвердив представник ТОВ Космос в судовому засіданні апеляційного суду.

При цьому, як договором на транспортне експедирування перевезення вантажу автомобільним транспортом № 1 від 20.04.2019, так і заявкою на перевезення транспортом від 25.04.2019 передбачено, що перевізник несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття до моменту документальної передачі за кількістю та якістю вантажоодержувачу.

Також апеляційним судом установлено, що на виконання контракту№ 2204 від 22.04.2019, укладеного між ТОВ "ВІНІЛ" (постачальник) та ТОВ "ZIRV? TIKІNTI MATERIALLARI" MMC, Республіка Азербайджан (покупець), відповідно до Специфікації №1 до нього, ТОВ Вініл 26.04.2019 відвантажило партію товару - шпалери у кількості 737 картон. коробок, вагою 11379,584 кг, на транспортні засоби перевізника ТОВ Ошора-Транс - вантажний автомобіль марки VOLVO , державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , з причепом, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , під управлінням водія ОСОБА_1 , для доставки вантажоодержувачу - ТОВ "ZIRV? TIKІNTI MATERIALLARI" MMC, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR від 26.04.2019 № UA 110110/2019, рахунком - фактурою № 1 від 26.04.2019 на суму 38 029,52 євро, видатковою накладною № 640 від 26.04.2019 в якій в графі вантаж до перевезення прийнято у повному обсязі під матеріальну відповідальність міститься підпис водія перевізника, митною декларацією №110110/2019/307228 від 26.04.2019.

Апеляційним судом було оглянуто в судовому засіданні наданий позивачем оригінал вказаної міжнародної товарно-транспортної накладної CMR від 26.04.2019 № UA 110110/2019, належним чином засвідчена копія якої міститься в матеріалах справи, та установлено, що на ній містяться відбиток печатки відправника та підпис водія ОСОБА_1 і відбитки печатки перевізника ТОВ Ошора-Транс , а також усі інші необхідні реквізити, що відповідає вимогам ст. 5 Конвенції, і ця накладна є належним первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником ТОВ Ошора-Транс до перевезення в розумінні ст. ст. 4, 9 Конвенції.

Окрім цього, колегія суддів зазначає про те, що навіть якщо товарно-транспортної накладна підписана представником перевізника без зазначення його прізвища, посади, номера довіреності, її слід вважати повноцінним первинним документом у разі наявності відбитку штампу або печатки підприємства - перевізника товару на такій накладній за умови, що відсутні документи, які свідчать про їхню втрату, підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі підприємства. Суб`єкт господарської діяльності несе повну відповідальність за законність використання його печатки, у тому числі за засвідчення накладних. Адже контроль за виготовленням, зберіганням та використанням печаток і штампів підприємства покладено на канцелярії організацій та відповідальних за діловодство. Керівник підприємства призначає осіб, які персонально відповідають за їхній облік і зберігання.

Разом з тим, наявна у справі вищевказана міжнародна товарно-транспортна накладна підписана уповноваженим представником перевізника та скріплена печатками перевізника ТОВ Ошора-Транс і належних доказів, які б свідчили про те, що відповідач звертався до правоохоронних органів з заявою про втрату, підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі підприємства печатки або штампу, відповідачем до суду не подано і таких доказів в матеріалах справи не міститься.

З огляду на наведене не заслуговує на увагу й посилання відповідача на відсутність підпису повноважної особи ТОВ Ошора-Транс у вказаній накладній.

Наведеним спростовується помилковий висновок суду про те, що товарно - транспортна накладна (CMR), на яку посилається позивач як на доказ передачі відповідачу товару для перевезення, оформлена без дотримання вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки з її змісту неможливо встановити ідентифікуючі дані особи (П.І.Б), яка брала участь у здійсненні господарських операцій та підписала її, і не є належним доказом, який підтверджує факт прийняття саме відповідачем вантажу до перевезення. Також місцевий суд помилково не прийняв до уваги посилання позивача на наявність відбитку печатки підприємства відповідача на товарно - транспортній накладній (CMR), пославшись на те, що відбиток печатки суб`єкта господарювання на первинному документі в силу частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не відноситься до обов`язкових реквізитів первинного документа.

Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, та поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства (ст. 2 Закону).

Оскільки предметом спору у справі є спір між сторонами з підстав неналежного виконання відповідачем договору перевезення вантажу в міжнародному автомобільному сполученні щодо збереження переданого для перевезення вантажу, вантажоодержувачем якого є нерезидент України ТОВ "ZIRV? TIKІNTI MATERIALLARI" MMC, то вказаний Закон не регулює правовідносини, що виникли між сторонами у даній справі, а тому застосування місцевим судом приписів Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" при вирішенні даного спору є помилковим.

Крім того, апеляційним судом установлено, що вищевказані вантажний автомобіль марки VOLVO , державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , та бортовий тентований причеп, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , належить саме ТОВ Ошора-Транс на праві користування на підставі укладеного з власником автомобіля договору позички транспортних засобів від 17.04.2015, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу і зареєстрованого в реєстрі за № 315, та Регіональним сервісним центром МВС України в Одеській області зареєстровані за ТОВ Ошора-Транс .

З огляду на вказані обставини, судом критично оцінюється довідка відповідача від 18.02.2020 № 20-02/18 про те, що інформація про фактичне місцезнаходження зазначених транспортних засобів станом на 02.05.2018 в нього відсутня, оскільки будь-яких доказів, які б свідчили, що відповідач звертався до правоохоронних органів з заявою про викрадення чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі підприємства цих транспортних засобів, відповідачем до суду не подано і таких доказів в матеріалах справи не міститься.

Таким чином, дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши наявні у справі докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, колегія суддів приходить до висновку, що заявлена ТОВ Вініл позовна вимога про стягнення з ТОВ Ошора-Транс компенсації за втрачений вантаж в сумі 38029,52 євро, що станом на момент звернення до суду з цим позовом за офіційним курсом НБУ складає 1 061 023,61 грн., є обґрунтованою, а відтак підлягає задоволенню, а протилежний висновок місцевого суду не ґрунтується на належних доказах та є помилковим.

При цьому колегія суддів враховує, що ТОВ "ZIRV? TIKІNTI MATERIALLARI" MMC як замовник щодо спірного перевезення відступило ТОВ Вініл право вимоги по договору транспортного експедирування (заявка № 1 від 20.04.2019 укладеному між замовником і ТОВ Космос ), в частині взаємовідносин, пов`язаних з експедируванням перевезення вантажу - шпалерної продукції вартістю 38 029,52 євро, за договором відступлення права вимоги від 01.10.2019.

Крім того, посилаючись на те, що згідно з вимогами ст.187 Податкового кодексу ТОВ "Вініл" вимушено було оформити податкову накладну від 26.04.2019 №311 на загальну суму податку на додану вартість в сумі 225 201 грн. у зв`язку з відсутністю підтвердження вивезення товару за межі митної території України та задекларувати до сплати податок на додану вартість в сумі 225 201 грн. за податковою декларацією від 20.05.2019 за звітний період - квітень 2019 року, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом про стягнення з відповідача суми податку на додану вартість у розмірі 225 201 грн., як збитків завданих відповідачем внаслідок порушення основного зобов`язання.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків (ст. 611 ЦК України).

За приписами ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Так, під дане визначення підпадають також ті грошові кошти, які потерпілий внаслідок порушення його цивільного права винною особою має сплатити третій особі, у зв`язку із невиконанням (неналежним виконанням) ним свого зобов`язання перед цією особою.

У даній справі, за твердженням позивача, це кошти у вигляді податку на додану вартість, які ТОВ Вініл в силу приписів податкового законодавства сплатило до бюджету, виходячи із вартості втраченого вантажу.

З вказаних норм чинного законодавства вбачається, що обов`язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, наявність порушення з боку цієї особи, причинного зв`язку між діями особи та збитками, які складають об`єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, що обмежує її інтереси як учасника певних відносин і проявляється у витратах, зроблених особою, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних особою доходів, які б вона одержала при умові правомірної поведінки особи.

Обов`язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв`язок між вчиненими порушеннями і збитками. Збитки є наслідком, а допущення порушення - причиною. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв`язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Статтею 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором; збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом; суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Таким чином, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема, невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб`єктів тощо.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

Вказані обставини підлягають доведенню належними та допустимими доказами у розумінні ст. ст. 74, 76, 77 ГПК України.

Виходячи з наведеного та в силу ст. 74 ГПК України, саме позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення зв`язку між протиправною поведінкою винної особи та збитками потерпілої сторони.

Судом установлено, що за умовами укладеного між ТОВ Вініл та ТОВ "ZIRV? TIKІNTI MATERIALLARI" MMC контракту № 2204 від 22.04.2019 постачання товару відбулось на умовах на умовах FCA - м. Дніпро, Україна у відповідності до Правил Інкотермс 2010; вантажоодержувачем по даному контракту є ТОВ "ZIRV? TIKІNTI MATERIALLARI" MMC, Республіка Азербайджан, Гойчай район, Чаірлі. Станція призначення: м. Баку (п.п. 4.2, 4.3 контракту), характерними відмінностями яких є те, що покупець в більшій мірі відповідає за транспортування вантажу.

Статтею 3 ГК України визначено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

За змістом ст. 42 вищевказаного Кодексу, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, підприємницька діяльність характеризується рядом ознак, основні з яких знайшли своє відображення в даній статті, такі як:

1) самостійність та ініціативність, що відображається перш за все в нормі ст. 43 Кодексу, яка передбачає, що підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку діяльність, не заборонену законом. По-друге, саме підприємці свідомо ставлять себе в таке становище, коли вони персонально відповідають за успіх або невдачу своєї діяльності;

2) систематичність, що передбачає здійснення такої діяльності постійно, регулярно та на професійній основі;

3) ризиковий характер, що передбачає економічну самостійність підприємця і тісно пов`язану з цим відповідальність за результати своєї діяльності;

4) спрямування на отримання прибутку - основна ознака підприємництва, оскільки визначає безпосередньо мету, задля якої здійснюється така діяльність

Статтею 44 ГК України встановлено принципи підприємницької діяльності та, зокрема, визначено, що підприємництво здійснюється на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Отже, виходячи з аналізу даних норм чинного законодавства, можливо зробити висновок, що після укладення контракту № 2204 від 22.04.2019р. з нерезидентом України - ТОВ "ZIRV? TIKІNTI MATERIALLARI" MMC, відповідальність за ризики, в тому числі щодо оформлення та відображення відповідної податкової операції щодо своєї господарської діяльності несе сам позивач.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку щодо відсутності всіх елементів складу цивільного правопорушення, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт наявності в діях відповідача таких складових як: наявність збитків, причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача і збитками, а також в матеріалах справи не міститься доказів, які б підтверджували вину відповідача у завданні збитків, що унеможливлює притягнення останнього до відповідальності у вигляді відшкодування збитків у розмірі 225 201 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків, завданих сплатою податку на додану вартість, розмір яких обчислено із вартості втраченого вантажу, що експортувався позивачем за контрактом № 2204 від 22.04.2019р., як на перевізника відповідного вантажу.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до п.п. 1, 3, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Відповідно до приписів статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм матеріального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржуване судове рішення господарського суду першої інстанції не відповідає цим вимогам у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосування норм матеріального права та невідповідністю висновків, викладених у ньому, обставинам справи, а тому підлягає частковому скасуванню, з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (пункт 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України").

Відповідно до ст. 129, п. 4 ч. 1 ст. 282 ГПК України у зв`язку із скасуванням судового рішення місцевого суду та ухваленням нового рішення, підлягають перерозподілу і судові витрати, а саме підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 15915,35 грн. та витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 23873,02 грн., а всього 39 788,37 грн.

Керуючись ст.ст. 253, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вініл" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 18 вересня 2020 у справі № 915/1870/19 скасувати в частині відмови у стягненні 1 061 023,61 грн.

Прийняти у скасованій частині нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ошора-Транс" (54056, Миколаївська область, м. Миколаїв, пр. Миру, 60, кв. 108, код ЄДРПОУ: 33867763) на корить Товариства з обмеженою відповідальністю "Вініл" (49057, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького (вул. Героїв Сталінграду), 174, код ЄДРПОУ: 25513976) 1 061 023,61 грн. та судові витрати в сумі 39 788,37 грн.

В решті рішення господарського суду Миколаївської області від 18 вересня 2020 у справі № 915/1870/19 залишити без змін.

Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 14.04.2021р.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Богатир К.В.

Філінюк І.Г.