Ухвала

від 14.04.2021 по справі 461/8313/20

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 461/8313/20

Провадження № 1-кс/461/2141/21

УХВАЛА

14.04.2021 року слідчий суддя Галицького районного суду міста Львова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання начальника відділу «Служба у справах дітей» Шевченківського району Управління «Служба у справах дітей» департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради ОСОБА_3 про скасування арешту майна,

встановив:

начальник відділу «Служба у справах дітей» Шевченківського району Управління «Служба у справах дітей» департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із клопотанням про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 13.11.2020 року на робочий комп`ютер ОСОБА_4 з написом на ньому барвником білого кольору «101460102» та наклеєним написом «2334805NFHQV-J6GJJ-QYKKQ-63K2D-63BW2».

Клопотання мотивує тим, що за час слідства не встановлено чи є комп`ютер знаряддям злочину. При цьому комп`ютер є необхідним для належного матеріально-технічного забезпечення роботи відділу на виконання покладених на нього повноважень, згідно закону. Відтак, арешт є неспівмірним із завданнями кримінального провадження, а тому просить клопотання задовольнити.

Слідчий клопотання заперечив, оскільки арештоване майно є речовим доказом у кримінальному провадженні. Подав до суду письмові заперечення з цього приводу.

Заявник, відповідно до клопотання, просить проводити розгляд справи у його відсутності.

Дослідивши матеріали клопотання, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до приписівстатті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

В ході розгляду клопотання встановлено, що слідчим управлінням ГУ Національної поліції у Львівській області проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженні, відомості про яке 02.10.2020 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020140000000800, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 3, 4 ст. 190 КК України.

Ухвалою слідчогосудді Галицькогорайонного судум.Львова від13.11.2020року накладеноарешт намайно,яке буловилучено вході проведенняобшуку службовогокабінету №422відділу службиу справахдітей Шевченківськогорайону,який знаходитьсяу приміщенніШевченківської районноїадміністрації,де здійснюєсвою діяльність ОСОБА_4 ,а самеза адресою: АДРЕСА_1 ,шляхом заборонийого відчуження,користування тарозпорядження,зокрема на робочий комп`ютер ОСОБА_4 з написом на ньому барвником білого кольору « НОМЕР_1 » та наклеєним написом «2334805NFHQV-J6GJJ-QYKKQ-63K2D-63BW2».

Згідно ч.1ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Так, метою накладення арешту на вказане майно зазначено збереження речових доказів у кримінальному провадженні та те, що воно відповідає критеріям, визначеним ст.98 КПК України.

Статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. З ст. 28 КПК України, однак вони мають бути об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Доказів того, що у межах кримінального провадження на даний час з арештованим майном проводяться будь-які слідчі дії слідчому судді не надано.

Вважаю, що з моменту початку досудового розслідування та вилучення у приміщенні Шевченківської районної адміністрації майна (комп`ютера) пройшло достатньо часу для встановлення усіх необхідних обставин справи.

При цьому, матеріали справи свідчать, що на даний час слідством не здобуто достатніх доказів, які б, на даній стадії досудового розслідування, вказували на відношення вилученого майна до кримінального правопорушення. Також, не здобуто доказів, що арештоване майно було одержано чи могло бути одержано злочинним шляхом. Органом досудового розслідування слідчому судді не подано жодного доказу з приводу доцільності застосування арешту майна станом на момент розгляду даного клопотання.

Таким чином, на переконання слідчого судді, органом досудового розслідування з часу арешту вилученого майна не встановлено, яким чином вищевказаний комп`ютер має відношення до кримінального провадження, та яким чином він може бути використаний як доказ у кримінальному провадженні. При цьому, як встановлено в ході розгляду клопотання, в органу досудового розслідування було достатньо часу для фіксації обставин, які мають значення для досудового розслідування та фіксації слідів вчинення злочину, які могли залишитися на вказаному майні, яке належить добросовісному набувачу, тобто досягнуто цілей кримінального провадження.

Відповідно до ч.6ст.100 КПК України,речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню: 1) повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.

Статтями 7 та 16КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідност. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При вирішенні клопотання враховую також положення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, згідно якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Зазначені в ході розгляду клопотання обставини свідчать про відсутність підстав для подальшого арешту майна щодо якого подано клопотання. Доказів зприводу протилежногослідчим вході розглядуклопотання ненадано,як іне доведено ризиків приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження такого майна. В свою чергу, подальший арешт майна призводить до негативних наслідків, а саме неможливості належним чином повноцінно здійснювати свою діяльність відділу «Служба у справах дітей» Шевченківського району Управління «Служба у справах дітей» департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради.

Відтак встановлено те, що на даний час відпали обставини, які стали підставою для арешту майна, що передбачені ст.170 КПК України, тобто заявником доведено обставини, на які він посилається у клопотанні, а тому клопотання підлягає до задоволення. В свою чергу, скасування арешту майна не має наслідком скасування процесуального рішення щодо визнання даного майна речовим доказом.

Згідно ч. 2 ст.100 КПК, речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється впорядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Роз`яснити, що згідно ч.3 ст.169 КПК України, слідчий, прокурор після отримання судового рішення про відмову в задоволенні або про часткове задоволення клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, судового рішення про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна повинні негайно вжити заходів щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді.

Керуючись ст.ст.131, 132, 170,172-174 КПК України, -

постановив:

Клопотання задовольнити.

Скасувати арешт,накладений ухвалоюслідчого суддівід 13.11.2020року намайно,яке буловилучено вході проведенняобшуку службовогокабінету №422відділу службиу справахдітей Шевченківськогорайону,який знаходитьсяу приміщенніШевченківської районноїадміністрації,де здійснюєсвою діяльність ОСОБА_4 ,за адресою: АДРЕСА_1 ,а самена робочий комп`ютер ОСОБА_4 з написом на ньому барвником білого кольору «101460102» та наклеєним написом «2334805NFHQV-J6GJJ-QYKKQ-63K2D-63BW2».

Попередити власника майна про кримінальну відповідальність за ст.388 КК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1