Рішення

від 19.04.2021 по справі 490/11822/14-ц

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

н\п 2/490/1919/2018 Справа № 490/11822/14-ц

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2021року Центральний районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого - судді Черенкової Н.П.

при секретарі-Баришніковій І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк (наразі АТ ВТБ Банк ) до ОСОБА_1 ,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду із позовною заявою, у якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором № 11КБ\2008 від 25.07.2008 року в розмірі 350 00830,88 рублів ( що за офіційним курсом російського рубля до гривні, встановленим НБУ станом на 29.08.2014 р. 1 російський рубль = 0,37476 грн.,що становить 129900186,74).

Позивач вказав, що 25.07.2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ ВТБ Банк було укладено договір поруки № 11 КБ/2008/П-3 (том 1 а.с.155), відповідно до якого ОСОБА_1 зобов`язався перед банком відповідати по всім борговим зобов`язанням Приватного підприємства Інженерно-будівельна фірма XXI-вік-Миколаїв , які виникають із вказаного вище кредитного договору. У зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов договору станом на 29 серпня 2014 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 346 622 336, 26 рублів, що еквівалентно 129 900 186 грн.,86 коп., яку ПАТ ВТБ Банк просить стягнути з ОСОБА_1 .

Крім того, позивач вказує, що згідно рішення господарського суду Київської області від 10.06.2015 р. у справі № 911/4080/14, з ТОВ Санаторний комплекс Саки на користь ПАТ ВТБ Банк стягнуто заборгованість за кредитним договором № 11/КБ-2008 від 25.07.2008 р. на підставі розрахунку, зробленого банком. Згідно вищезазначеного рішення з ТОВ Санаторний комплекс Саки на користь ПАТ ВТБ Банку стягнуто заборгованість в сумі 346 622 336 26 рос. руб., що у гривневому еквіваленті, за офіційним курсом російського рубля до гривні курсом, встановленим НБУ станом на 29.08.2014 р. 1 російський рубль=0,37476 грн., господарським судом була стягнута заборгованість в розмірі 129 400 186, 73 грн.

Також позивач зазначає, що при переведенні у гривню заборгованості 3 % річних за прострочення сплати кредиту в сумі 2 208 341, 76 рос. рублів в розрахунках та позовній заяві, що були надані Господарському суду Київської області була допущена арифметична помилка та вказано заборгованість в гривні в розмірі 327 598, 16 грн., однак з офіційного курсу на дату розрахунку ця сума повинна була дорівнювати 897 598,16 грн., яка вірно вказана у позовній заяві про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .

Крім того, позивач вказує, що відповідно до Договору відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитним договором та прав вимоги за договорами забезпечення від 11 серпня 2014 року банком було здійснено відступлення новому кредитору ТОВ Фінансова компанія Поліс права вимоги частини зобов`язань ТОВ Санаторний комплекс Саки за кредитним договором, а саме зобов`язань за основними зобов`язаннями (погашення кредиту) у сумі 39 781 768, 59 рос. рублів, що за курсом НБУ на 11.08.2014 р. становило 14 000 000,00 грн.

Представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 проти позову заперечувала з наступних підстав.

Між позивачем та Приватним підприємством Інженерно-будівельна фірма XXI-вік-Миколаїв , яке в подальшому було змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю Санаторний комплекс Саки укладено кредитний договір від 25.07.2008 р. № 11КБ\2008, зі всіма змінами, доповненнями та додатками до нього, відповідно до якого Банк 25.07.2008 р. надав позичальнику кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування, встановленим п.1.1 кредитного договору, зі строком повернення, відповідно до графіку, але в будь-якому разі до 01.04.2015 р., зі сплатою 8,54 % річних для фінансування поточної діяльності, реконструкції санаторного комплексу Саки , реструктуризації заборгованості, погашення процентів за договором, нарахованих за період з 04.03.10 р. по 28.09.11 р. В якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, між позивачем та відповідачем було укладено договір поруки № 11 КБ/2008/П-3, зі всіма змінами до нього. Позивачем зазначено, що відповідно до кредитного договору позивач надав відповідачу кредит (грошові кошти) у сумі 3 50003830.88 рос. рублів, а відповідач на даний час не здійснює платежів для погашення суми заборгованості по кредиту та нарахованим процентам. Однак належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність . Але відповідачем на підтвердження своїх вимог не було надано первинних документів, щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення з моменту укладення кредитного договору, тобто з 25.07.2008 р., без яких позовні вимоги є безпідставними. Крім того, листом позивача № 5694/1-2 від 12.08.2014 р. а також договором про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитним договором № 11 КБ/2008 від 25.07.2008 р. відступлено на користь ТОВ Фінансова компанія Поліс . Таким чином, на момент пред`явлення позивачем позову підстав для вимагання з відповідача кредиту у повному обсязі не було, оскільки, відповідно до п.1.2 Договору поруки передбачений інший строк повернення кредиту, а позивачем на підтвердження факту настання обов`язку позичальника, та відповідно відповідача, по погашенню кредиту у повному обсязі, а отже позовні вимоги є безпідставними. Представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 просила відмовити повністю ПАТ ВТБ Банк у задоволенні позову про стягнення заборгованості.

Також загально відомим є факт того, що з кінця лютого 2014 року та території Криму знаходились озброєні війська та військова техніка, вільний рух, як в напрямок Криму так і в напрямок материкової України був фактично припинений.

Представник банку надав суду письмові заперечення у яких зазначив, що 25.07.2008 р. між Публічним акціонерним товариством ВТБ Банк та Товариством з обмеженою відповідальністю Санаторний комплекс Саки укладено кредитний договір № 11КБ/2008.

04.07.2013 р. між ПАТ ВТБ Банк та ТОВ Санаторний комплекс`Саки укладено Договір № 22 про внесення змін до Кредитного договору та викладення його в новій редакції, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 287 931 345,88 російських рублів, а позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використати та повернути банку кредит на умовах та у строки/терміни, визначені Кредитним договором, але не пізніше 01.10.2013 р. включно.

28.04.2011 р. між ПАТ ВТБ Банком та ОСОБА_1 укладений договір поруки № 11КБ/2008/П-3, згідно умов якого ОСОБА_1 поручився перед ПАТ ВТБ Банком за виконання ТОВ Санаторний комплекс Саки зобов`язань по кредитному договору № 11КБ/2008 від 25.07.2008 р.

Також між ПАТ ВТБ Банк та ОСОБА_1 укладено Договори про внесення змін до договору поруки ( № 1 від 03.03.2010 р., № 2 від 04.03.2010 р., № 3 від 04.03.2010 р., № 4 від 06.08.2010 р., № 5 від 29.09.2011 р.. № 6 від 04.07.2013 р. та № 7 від 30.09.2013 р.).

Листом від 21.03.2014 р. № 21/03-04 ТОВ Санаторний комплекс Саки повідомило ОСОБА_1 про зупинення своєї діяльності у зв`язку із обставинами, що склалися на території АРК.

Позивач вважає, що ситуація, яка склалась на території Криму, а саме окупацію території України істотною зміною обставин, з чим відповідач не погоджується та вважає, що ці обставини жодним чином не вплинули на позивача та на його можливість виконувати умови договору поруки та не може вважатись істотною зміною обставин для сторін договору поруки в розумінні ст. 652 ЦК України. Відповідач вважає, що обгрунтування позивача щодо неможливості проведення підприємницької діяльності на території Криму ґрунтується на припущеннях та небажанні особисто проводити підприємницьку діяльність. Крім того, відповідач вважає, що укладаючи договір поруки ОСОБА_1 прийняв на себе ризик не виконання основного зобов`язання. Пунктом 4 частини 1 ст. 44 Господарського кодексу України встановлено, що підприємництво здійснюється на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику. Отже, фактичне здійснення господарської діяльності позичальником за кредитним договором на окупованій території АР Крим не впливає безпосередньо на права та обов`язки сторін по договору поруки. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Таким чином, представник ПАТ ВТБ Банку просив відмовити ОСОБА_1 в задоволенні зустрічного позову в повному обсязі.

Крім того, позивач вказує, що згідно рішення господарського суду Київської області від 10.06.2015 р. у справі № 911/4080/14, з ТОВ Санаторний комплекс Саки на користь ПАТ ВТБ Банк стягнуто заборгованість за кредитним договором № 11/КБ-2008 від 25.07.2008 р. на підставі розрахунку

Ухвалою від 22.09.2014 р. позовну заяву ПАТ ВТБ Банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без руху.

Ухвалою від 11.12.2014 р. позов ПАТ ВТБ Банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором повернуто позивачеві через неповне усунення недоліків за ухвалою від 22.09.2014 р.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 30 червня 2015 року ухвалу судді від 11.12.2014 р. скасовано, справу направлено для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвалою від 13.08.2015 р. відкрито провадження у справі за позовом ПАТ ВТБ Банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою від 04.10.2018 р. змінено позивача Публічне акціонерне товариство ВТБ Банк на його правонаступника Акціонерне товариство ВТБ Банк за позовом ПАТ ВТБ Банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою від 24.01.2019 р. за клопотання позивача у зв`язку з ліквідацією залучено до участі у справі у якості третьої особи,яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача у первісному спорі Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Представником відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 суду надана заява про розгляд справи без участі сторони, заперечення подані до матеріалів справи підтримує в повному обсязі.

Представником позивача АТ ВТБ Банк подана заява про розгляд справи без участі сторони у зв`язку із запровадженням на території України карантину та посилення протиепідемічних заходів через поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Судом постановлено про розгляд справи у відсутності сторін, що відповідає приписам ст. 223 ЦПК України.

Обставини справи, встановлені судом та належні їм правовідносини.

25.07.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Санаторний комплекс Саки , що є правонаступником всіх прав та обов`язків Приватного підприємства Інженерно-будівельна фірма XXI-вік-Миколаїв було укладено кредитний договір № 11 КБ/2008 разом з наступними змінами та доповненнями (т.1 а.с.53). Відповідно до п. 1.1 кредитного договору його предметом є надання банком позичальнику кредиту у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування. Розмір якого встановлюється за графіком. Позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути банку кредит на умовах та в строки\терміни, визначені договором, але не пізніше 01.04.2015 р., а також сплатити плату за кредит та виконати інші зобов`язання в повному обсязі на умовах та в строки/терміни, визначені кредитним договором. Банк свої зобов`язання виконав належним чином та надав позичальнику кредит в розмірі 350 003 830, 88 руб. РФ шляхом перерахування вказаної суми на рахунок ТОВ Санаторно-курортний комплекс Саки , що підтверджується меморіальними ордерами. Відповідно до п. 3.1.1 кредитного договору передбачено, що плата за користування кредитом визначається у вигляді процентів, розмір яких є фіксованим та становить 8, 54 % річних.

Відповідно до п. 2.1. кредитного договору, надання кредиту здійснюється окремими траншами в безготівковій формі на підставі письмової заявки позичальника про надання кредиту.

25.07.2008 року від імені ОСОБА_1 з ВАТ ВТБ Банк було укладено договір поруки № 11 КБ/2008/П-3 (том 1 а.с.155), відповідно до якого ОСОБА_1 зобов`язався перед банком відповідати по всім борговим зобов`язанням Приватного підприємства Інженерно-будівельна фірма XXI-вік-Миколаїв , які виникають із вказаного вище кредитного договору.

03.03.2010 року від імені ОСОБА_1 з ВАТ ВТБ Банк було укладено Договір № 1 Про внесення змін до Договору поруки № № 11 КБ/2008/П-3, яким згідно кредитного договору Банк надав позичальнику Приватному підприємству Інженерно-будівельна фірма ХХІ -вік Миколаїв кредит у вигляді мультивалютної не відновлювальної відкличної кредитної лінії з загальним лімітом кредитування в сумі 13 500 000,00 дол. США ( тринадцять ми льонів п`ятсот тисяч доларів США 00 центів) на строк до 30.06.2013 (включно) зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 15 % річних у доларах США та 19 % річних у гривні, або у іншому розмірі, передбаченому кредитним договором. ( том 1 а.с. 156)

04.03.2010 року від імені ОСОБА_1 з ВАТ ВТБ Банк було укладено Договір № 2 Про внесення змін до Договору поруки № № 11 КБ/2008/П-3, яким сторони дійшли згоди внести зміни до розділу Визначення термінів Договору поруки № 11 КБ/2008/П-3 від 25.07.2008 р. (том 1 а.с. 159).

04.03.2010 року від імені ОСОБА_1 з ВАТ ВТБ Банк було укладено Договір № 3 Про внесення змін до Договору поруки № № 11 КБ/2008/П-3, яким сторони дійшли згоди внести зміни до розділу Визначення термінів Договору поруки № 11 КБ/2008/П-3 від 25.07.2008 р., замінено позичальника на Товариство з обмеженої відповідальністю Санаторний комплекс Саки . (том 1 а.с. 160).

06.08.2008 року від імені ОСОБА_1 з ВАТ ВТБ Банк було укладено Договір № 4 Про внесення змін до Договору поруки № № 11 КБ/2008/П-3, яким сторони дійшли згоди внести зміни до розділу Визначення термінів Договору поруки № 11 КБ/2008/П-3 від 25.07.2008 р., п.1.2 розділу предмет договору Договору поруки 11 КБ/2008/П-3 від 25.07.2008 р., був викладений в іншій редакції, згідно якої, Банк надав позичальнику кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з загальним лімітом кредитування в сумі 72 054 675, 34 грн. на строк до 30.06.2013 (включно) зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі по 31.08.2010 року 22 % річних, з 01.09.2010 по 30.09.2013 року 21,9 % річних, з 01.10.2010 року 22 % річних. (том 1 а.с. 161).

29.09.2011 року від імені ОСОБА_1 з ВАТ ВТБ Банк було укладено Договір № 5 Про внесення змін до Договору поруки № 11 КБ/2008/П-3, яким сторони внесли зміни до п. 1.2. Розділу 1 предмет договору Договору поруки № 11 КБ/2008/П-3, яким позичальнику було надано у вигляді мультивалютної невідновлювальної кредитної лінії з загальним лімітом кредитування в сумі 287 931 345, 88 рос. рублів на строк до 30.06.2013 ( включно) зі сплатою процентів у розмірі 10,5% при кредитуванні в російських рублях, 17 % при кредитуванні у гривнях. ( том 1 а.с. 162).

04.07.2008 року від імені ОСОБА_1 з ВАТ ВТБ Банк було укладено Договір № 6 Про внесення змін до Договору поруки № 11 КБ/2008/П-3, яким вказаний договір був викладений в новій редакції, строк дії договору визначений п.7.1 та діє до 01.10.2016 року включно або до припинення основного зобов`язання. (том 1 а.с. 163).

30.09.2013 року від імені ОСОБА_1 з ВАТ ВТБ Банк було укладено Договір № 7 Про внесення змін до Договору поруки №11 КБ/2008/П-3, яким вказаний договір був викладений в новій редакції, строк дії договору визначений п.7.1 та діє до 01.04.2018 року включно або до припинення основного зобов`язання. (том 1 а.с. 167).

Відповідно до розрахунку суми заборгованості ТОВ Санаторний комплекс Саки перед ПАТ ВТБ Банк за кредитним договором №11 КБ/2008 від 25.07.2008 р. укладеному між ПАТ ВТБ Банк та ТОВ Санаторний комплекс Саки станом на 29 серпня 2014 року

-прострочена заборгованість по кредиту станом на 29.08.2014 р., становить 309 360 062.29 російських рублів, що за офіційним курсом російського рубля до гривні, встановленим НБУ станом на 29.08.2014 р 1 російський рубль = 0,37476 грн. становить 1 022 712,12 грн.

-прострочена заборгованість по сплаті процентів станом на 29.08.2014 р. становить 14 935 986,81 російських рубів, що за офіційним курсом російського рубля до гривні, встановленим НБУ станом на 29.08.2014 р. 1 російський рубль = 0,37476 грн. становить 5 597 410,42 грн.

-пеня за несвоєчасну сплату процентів, що нарахована за період з 05.03.2014 р. по 29.08.2014 р. ( включно), становить 877 422,66 російських рублів, що за офіційним курсом російського рубля до гривні, встановленим НБУ станом на 29.08.2014 р. 1 російський рубль = 0,37476 грн. становить 328 822,92 грн.

-пеня за несвоєчасне повернення кредиту, що нарахована за період з 12.03.2014 р. по 29.08.2014 р. ( включно), становить 877 422,66 російських рублів, що за офіційним курсом російського рубля до гривні, встановленим НБУ станом на 29.08.2014 р. 1 російський рубль = 0,37476 грн. становить 6 140 661,77 грн.

- 3% річних за прострочення повернення кредиту за 12.03.2014 р. по 29.08.2014 р. ( включно) становить 16 385 584,83 російських рублів, що за офіційним курсом російського рубля до гривні, встановленим НБУ станом на 29.08.2014 р. 1 російський рубль = 0,37476 грн. становить 827 598, 16 грн.

- 3% річних за прострочення сплати процентів за період з 05.03.2014 р. по 29.08.2014 р. ( включно) становить 125 959,03 російських рублів, що за офіційним курсом російського рубля до гривні, встановленим НБУ станом на 29.08.2014 р. 1 російський рубль = 0,37476 грн. становить 47 204,40 грн.

Загальна заборгованість ТОВ Санаторний комплекс Саки перед ПАТ ВТБ Банк по кредитному договору № 11 КБ/2008 від 25.07.2008 р. станом на 29.08.2014 р. становить 346 622 336 російських рублів, що за офіційним курсом НБУ станом на 29.08.2014 р. 1 російський рубль = 0,37476 грн. становить 129 900 186,74 грн. ( т. 1 а.с. 171).

Рішенням Господарського суду Київської області від 10 червня 2015 року позов ВТБ Банк до ТОВ Санаторний комплекс Саки про стягнення 346 622 336 руб. РФ задоволений повністю.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмету спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами, висновками експертів; показаннями свідків.

Під час судового розгляду за клопотанням відповідача у первісному позові судом призначена судово-почеркознавча та судово-економічна експертизи.

Відповідно до висновку експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 17-1412/1413/1414/1415/1416/1417/1418/1419 судово-почеркознавчої експертизи встановлені розбіжні ознаки стійкості та суттєві, а тому достатні для висновку про те, що досліджувальні підписи, які містяться в графах Підпис та Поручитель в досліджуваних документах, а саме: Договорі поруки № 11КБ/2008/П-3 від 25.07.2008 р., Договорі № 1 від 03.03.2010 р. Про внесення змін до договору поруки № 11КБ/2008/П-3 від 25.07.2008 р., Договорі № 2 від 03.03.2010 р. Про внесення змін до договору поруки № 11КБ/2008/П-3 від 25.07.2008 р., Договорі № 3 від 03.03.2010 р. Про внесення змін до договору поруки № 11КБ/2008/П-3 від 25.07.2008 р., Договорі № 4 від 03.03.2010 р. Про внесення змін до договору поруки № 11КБ/2008/П-3 від 25.07.2008 р., Договорі № 5 від 03.03.2010 р. Про внесення змін до договору поруки № 11КБ/2008/П-3 від 25.07.2008 р., Договорі № 6 від 03.03.2010 р. Про внесення змін до договору поруки № 11КБ/2008/П-3 від 25.07.2008 р. виконані не самим ОСОБА_1 , а іншою особою з ретельним наслідуванням підпису, шляхом попереднього тренування. ( т. 5 а.с. 250).

Під час судового розгляду позивачем були надані заперечення щодо висновку експерта, позивач вказав, що цей висновок є сумнівним, почеркознавча експертиза проведена з порушенням вимог до її проведення, просив не брати її до уваги при постановленні рішення у справі та клопотав про призначення повторної експертизи.

Судом клопотання представника відповідача було задоволено. Ухвалою від 04.10.2018 року призначено повторну судово-почеркознавчу експертизу.

Відповідно до висновку експерта Миколаївського Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № 141 від 10.06.2019 р. підписи від імені ОСОБА_1 в графі Поручитель в Договорі поруки № 11КБ/2008/П-3 від 25.07.2008 року, в графах Поручитель на кожній сторінці Договору № 1 від 03.03.2010 року Про внесення змін до Договору поруки № 11КБ/2008\П-3 від 25.07.2008 року, в графах Поручитель на кожній сторінці Договору № 2 від 04.03.2010 року Про внесення змін до Договору поруки № 11КБ/2008\П-3 від 25.07.2008 року, в графах Поручитель на кожній сторінці Договору № 3 від 04.03.2010 року до Договору поруки №11КБ/2008\П-3 від 25.07.2008 року, в графах Поручитель на кожній сторінці Договору № 4 від 06.08.2010 року Про внесення змін до Договору поруки №11КБ/2008\П-3 від 25.07.2008 року, в графах Поручитель на кожній сторінці Договору № 5 від 29.09.2011 року Про внесення змін до Договору поруки № 11КБ/2008\П-3 від 25.07.2008 року, в графі Поручитель на 6-тій сторінці Договору № 6 від 04.07.2013 року Про внесення змін до Договору 11КБ/2008\П-3 від 25.07.2008 оку виконані ймовірно не ОСОБА_1 , а іншою особою.

З метою забезпечення належного виконання зобов`язання та захисту майнових прав кредитора на випадок порушення зобов`язання боржником закон передбачає спеціальні заходи- визначає окремі види забезпечення виконання зобов`язання ;неустойку, поруку, гарантію. Заставу, притримання, завдаток або інші види, встановлені договором або законом ( ст. 546 ЦК України ).

Поняття поруки закріплено у ст.553 ЦК України, відповідно до якої порукою є договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватись виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Договір поруки має бути укладений у письмовій формі. Оскільки відповідно до ч.2 ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчинений із недодержанням письмової форми є нікчемним.

Почеркознавча експертиза, що проводиться у ході розгляду таких справ, як правило підтверджує невідповідність підпису поручителя.

За такого, суд враховує наступне.

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом ( нікчемний правочин) У цьому разі встановлення такого правочину недійсним не вимагається.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що коли недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. У ч.1 зазначено, що підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами ) вимог, які встановлені ч.ч.1,3,5 та 6 ст. 203 ЦК України.

У разі не підписання договору стороною, зазначеною в ньому, як сторона, за умови підтвердження цього факту належними доказами, при встановленні, що нею не вчинялось дій, спрямованих на виникнення відповідних правовідносин, такий договір може бути визнаний недійсним у зв`язку з його невідповідністю вимог ст.203 ЦК України, а саме : волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Оскільки порука є видом забезпечення виконання зобов`язань і при цьому водночас сама має зобов`язальний договірний характер, на правовідносини поруки поширюються загальні положення про зобов`язання та про договори .

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови,щодо яких за заявою хоча б однієї ізсторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи характер поруки (похідний, залежний від основного зобов`язання ), до істотних умов слід віднести : визначення зобов`язання, яке забезпечується порукою, його зміст та розмір, зокрема реквізити , його предмет та строк виконання ; обсяг відповідальності поручителя, оскільки згідно із ч.2 ст. 553 ЦК України порукою може забезпечуватись виконання зобов`язання частково або у повному обсязі, а ч.2 ст. 554 ЦК України встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі. що і боржник, включаючи оплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки; відомості про поручителя та кредитора; відомості про боржника.

Згідно зі ст. 626 ЦК України, порука створює права для кредитора та обов`язки для поручителя , безпосередньо на права та обов`язки боржника цей вид забезпечення виконання зобов`язань не впливає, оскільки зобов`язання боржника в цьому випадку не встановлюється, не припиняється, не змінюється.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, висловленого в постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15, зазначаючи, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним.

Крім того, мотивуючи підставу для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів зазначила, що існує очевидна необхідність формування єдиної правозастосовної практики щодо застосування пункту 6 статті 3 ЦК України та доктрини venirecontrafactumproprium (заборони суперечливої поведінки) у спорах про недійсність договору для забезпечення розумної передбачуваності судових рішень.

Відповідно до частини другої статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Отже, конклюдентними діями може підтверджуватися лише укладення договору в усній формі.

Таким чином, оскільки висновками експертів підтверджено, що договір поруки № 11Б/2008/П-3 від 25.07.2008 р. та у всіх договорах про внесення змін до договору поруки виконано не самим ОСОБА_1 , між ПАТ ВТБ Банк та відповідачем не має договірних відносин та відповідно у відповідача не має будь-яких зобов`язань перед ПАТ ВТБ Банк , у тому числі щодо погашення сум, зазначених у позовній заяві ПАТ ВТБ Банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором поруки № 11Б/2008/П-3 від 25.07.2008 року, на підставі якого позивач звернувся до ОСОБА_1 , як до поручителя ТОВ Санаторний комплекс Саки про стягнення заборгованості, у зв`язку із невиконанням ТОВ Санаторний комплекс Саки зобов`язань по погашенню заборгованості.

Враховуючи вище викладене, даний позов задоволенню не підлягає.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших орган ів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст. ст. 5, 10-13, 81, 83, 141, 264-265, 280, 354 ЦПК України, ст.ст. 203, 215, 230, 256-258, 525, 526, 549, 551, 553, 554, 559, 610, 611, 612, 626-628, 1049, 1050, 1054 ЦК України, Законом України Про захист прав споживачів , суд-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк (наразі АТ ВТБ Банк ) до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення заборгованості за кредитним договором,- відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повний текст судового рішення складено 19.04.2021 року.

Суддя: Н.П. Черенкова