Ухвала

від 19.04.2021 по справі 490/11822/14-ц

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 490/11822/14-ц

н\п 2/490/1919/2018

Центральний районний суд м. Миколаєва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2021 року Центральний районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого - судді Черенкової Н.П.

при секретарі - Баришніковій І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк (наразі АТ ВТБ Банк ) до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення заборгованості за кредитним договором, зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк про розірвання договору поруки,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду із позовною заявою, у якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором № 11КБ\2008 від 25.07.2008 року в розмірі 350 008 30,88 рублів (що за офіційним курсом російського рубля до гривні, встановленим НБУ станом на 29.08.2014 р. 1 російський рубль = 0,37476 грн.,що становить 129900186,74).

В грудні 2015 року представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічною позовною заявою до ПАТ ВТБ Банк про розірвання договору поруки.

В обгрунтування зустрічного позову представник позивача зазаначає, що укладаючи договір поруки та виступаючи поручителем по зобов`язанням позичальника за кредитним договором, позивач виходив з економічних показників діяльності позичальника, перспектив його господарської діяльності, а головне, що позичальник здійснює свою діяльність на території України у відповідності до вимог українського законодавства та відповідно мав можливість належним чином виконувати свої зобов`язання. У 2010 році розглядаючи звернення-прохання боржника ОСОБА_1 не міг уявити, що відбудеться окупація території України Російською Федерацією та анексія Криму. Таким чином, враховуючи ситуацію, що сталась на території Криму та України в цілому, позивач вважає, що обставини, якими він керувався при укладенні договору поруки істотно змінились настільки, що якби позивач міг це передбачити, він би не укладав договір поруки.

Юридична та фактична адреса позичальника є АДРЕСА_1 , основний вид економічної діяльності - є санаторно-курортна діяльність, що здійснюється у власних та орендованих приміщеннях, які знаходяться в м. Саки, Автономна Республіка Крим. Данна діяльність може здійснюватись лише на зазначеній території, адже санаторій Саки знаходиться на березі Сакського солоного озера, яке має джерела мініральних і термальних вод та лікувальні грязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону № 1207 Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території датою початку тимчасової окупації Криму є 20 лютого 2014 року. Станом на дату подання позовної заяви боржник не лише знаходиться на території іншої держави, але й фактично припинив свою діяльність як резидент України з причин, які не залежать від нього. Також загально відомим є факт того, що з кінця лютого 2014 року та території Криму знаходились озброєні війська та військова техніка, вільний рух, як в напрямок Криму так і в напрямок материкової України був фактично припинений.

Отже, представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 просила розірвати договір поруки № 11КБ/2008/П-3 від 25 липня 2008 р., що укладений між ПАТ ВТБ Банк та ОСОБА_1 , зі всіма змінами та доповненнями.

Представник відповідача за зустрічним позовом проти зустрічного позову заперечував, 20.01.2016 року надав суду письмові заперечення у яких зазначив, що25.07.2008 р. між Публічним акціонерним товариством ВТБ Банк та Товариством з обмеженою відповідальністю Санаторний комплекс Саки укладено кредитний договір № 11КБ/2008.

04.07.2013 р. між ПАТ ВТБ Банк та ТОВ Санаторний комплекс Саки укладено Договір № 22 про внесення змін до Кредитного договору та викладення його в новій редакції, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 287 931 345,88 російських рублів, а позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використати та повернути банку кредит на умовах та у строки/терміни, визначені Кредитним договором, але не пізніше 01.10.2013 р. включно.

28.04.2011 р. між ПАТ ВТБ Банком та ОСОБА_1 укладений договір поруки № 11КБ/2008/П-3, згідно умов якого ОСОБА_1 поручився перед ПАТ ВТБ Банком за виконання ТОВ Санаторний комплекс Саки зобов`язань по кредитному договору № 11КБ/2008 від 25.07.2008 р.

Також між ПАТ ВТБ Банк та ОСОБА_1 укладено Договори про внесення змін до договору поруки ( № 1 від 03.03.2010 р., № 2 від 04.03.2010 р., № 3 від 04.03.2010 р., № 4 від 06.08.2010 р., № 5 від 29.09.2011 р.. № 6 від 04.07.2013 р. та № 7 від 30.09.2013 р.).

Листом від 21.03.2014 р. № 21/03-04 ТОВ Санаторний комплекс Саки повідомило ОСОБА_1 про зупинення своєї діяльності у зв`язку із обставинами, що склалися на території АРК.

Позивач вважає, що ситуація, яка склалась на території Криму, а саме окупацію території України істотною зміною обставин, з чим відповідач не погоджується та вважає, що ці обставини жодним чином не вплинули на позивача та на його можливість виконувати умови договору поруки та не може вважатись істотною зміною обставин для сторін договору поруки в розумінні ст. 652 ЦК України. Відповідач вважає, що обґрунтування позивача щодо неможливості проведення підприємницької діяльності на території Криму ґрунтується на припущеннях та небажанні особисто проводити підприємницьку діяльність. Крім того, відповідач вважає, що укладаючи договір поруки ОСОБА_1 прийняв на себе ризик не виконання основного зобов`язання. Пунктом 4 частини 1 ст. 44 Господарського кодексу України встановлено, що підприємництво здійснюється на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику. Отже, фактичне здійснення господарської діяльності позичальником за кредитним договором на окупованій території АР Крим не впливає безпосередньо на права та обов`язки сторін по договору поруки. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Таким чином, представник ПАТ ВТБ Банку просив відмовити ОСОБА_1 в задоволенні зустрічного позову в повному обсязі.

Крім того, позивач вказує, що згідно рішення господарського суду Київської області від 10.06.2015 р. у справі № 911/4080/14, з ТОВ Санаторний комплекс Саки на користь ПАТ ВТБ Банк стягнуто заборгованість за кредитним договором № 11/КБ-2008 від 25.07.2008 р. на підставі розрахунку

Ухвалою від 22.09.2014 р. позовну заяву ПАТ ВТБ Банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без руху.

Ухвалою від 11.12.2014 р. позов ПАТ ВТБ Банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором повернуто позивачеві через неповне усунення недоліків за ухвалою від 22.09.2014 р.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 30 червня 2015 року ухвалу судді від 11.12.2014 р. скасовано, справу направлено для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвалою від 13.08.2015 р. відкрито провадження у справі за позовом ПАТ ВТБ Банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою від 17.12.2015 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ ВТБ Банк та об`єднано з первісним позовом.

Ухвалою від 04.10.2018 р. змінено позивача Публічне акціонерне товариство ВТБ Банк на його правонаступника Акціонерне товариство ВТБ Банк за позовом ПАТ ВТБ Банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою від 24.01.2019 р. за клопотання позивача у зв`язку з ліквідацією залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача у первісному спорі Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 просила про розгляд справи за позовом Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк (наразі АТ ВТБ Банк ) до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення заборгованості за кредитним договором розглянути у їх відсутності, заяву про підтримання вимог за зустрічним позовом не надала.

Представник ПАТ ВТБ Банк до судового засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Відповідно до ч.1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процес. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи судом. (ч.ч.1, 2, п. 10 ч. 3ст. 2 ЦПК України)

Відповідно до частини 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Як зазначає Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 08 листопада 2005 року у справі Смірнов проти України , в силу вимог частини 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням частини 1 ст. 6 даної Конвенції.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27.05.2020 у справі №9901/11/19 вказала, що у дотриманні стандартів доступу до суду, передбачених пунктом 1 статті 6 Конвенції, важливе значення має добросовісна поведінка позивача та його представника.

У розумінні процесуального законодавства України позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до суду. Як ініціатор судового розгляду справи, позивач насамперед має активно, не зловживаючи, використовувати власні процесуальні права. При цьому визначальними процесуальними обов`язками позивача є забезпечення представництва власних інтересів при розгляді справи.

Загальнообов`язкові процесуальні правила, зокрема, викладені у ст. 223 ЦПК України є певною формою реалізації гарантій особи (кожного) на звернення до суду за захистом свого порушеного права чи обмеження свобод. У них презюмується, що кожен, хто звертається до суду за захистом свого права, буде активним учасником судового провадження, зможе безпосередньо чи опосередковано через свого представника отримати судовий захист свого права. Водночас правила цієї статті прописують наслідки та умови, які можуть настати для особи, яка не дотримується правил (процесу) судового провадження. Частина п`ята статті 223 ЦПК України сконструйована таким чином, що дає суду можливість не розглядати позовну заяву особи і повернути її без розгляду її автору, що має вигляд застосування до особи, яка ініціювала позовне провадження, своєрідної форми відповідальності за дії, пов`язані з неявкою на засідання суду.

Крім того, як вказано у постанові ВС від 22.05.2019 (справа №310/12817/13) процесуальний закон не вказує на необхідності врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Частиною 4 ст. 12 ЦПК встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд враховує, що повідомлення про день, час та місце розгляду справи були направлені позивачу завчасно, з дотримання розумних строків розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи, однак в судове засідання позивач не з`явився повторно, не повідомивши суд про причину неявки. Наразі будь-яких доказів наявності поважних причин неявки до суду як в попередні та і в теперішнє судові засідання позивач не надав. Заяв про підтримання зустрічного позову не надав.

Відповідно до ст. 257 ч. 1 п. 3 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо, зокрема, належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його не з`явлення не перешкоджає розгляду справи.

У зв`язку з наведеним, залишення заяви без розгляду відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Заяви про розгляд справи в частині зустрічного позову у відсутності позивача до суду на даний час не надійшло, позову не підтримав, підстав для розгляду справи по суті у відсутності позивача немає, підстав для відкладення розгляду справи, передбачених ст.223 ЦПК України, суд не вбачає, тому суд приходить до висновку, що позовну заяву слід залишити без розгляду.

Керуючись ч.5 ст.223, п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Зустрічний позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства ВТБ БАНК , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про розірвання договору поруки № 11КБ/2008/П-3 від 25.07.2008 , - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя Н.П. Черенкова