Постанова

від 23.07.2021 по справі 490/11822/14-ц

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

23.07.21

22-ц/812/1144/21

Провадження № 22-ц/812/1144/21

П О С Т А Н О В А

іменем України

22 липня 2021 року м. Миколаїв

справа № 490/11822/14

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лівінського І.В.,

суддів: Коломієць В.В., Тищук Н.О.,

із секретарем судового засідання Богуславською О.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу

Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства ВТБ БАНК

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва, ухваленого 19 квітня 2021 року під головуванням судді Черенкової Н.П., в приміщенні цього ж суду, повне судове рішення складене того ж дня, у цивільній справі

за позовом

Акціонерного товариства ВТБ Банк до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ТОВ Санаторний комплекс Саки про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

У вересні 2014 року ПАТ ВТБ Банк (згодом перейменоване у АТ) звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позивач зазначав, що 25 липня 2008 року між ПАТ ВТБ Банк та ТОВ Санаторний комплекс Саки (що є правонаступником всіх прав та обов`язків за цим кредитним договором Приватного підприємства Інженерно-будівельної фірми ХХІ вік - Миколаїв ) було укладено договір про надання мультивалютної не відновлювальної відкличної кредитної лінії № 11 КБ/2008 разом із наступними змінами та доповненнями.

Того ж дня, з метою забезпечення виконання у повному обсязі зобов`язань позичальника по кредитному договору, між позивачем та ОСОБА_1 був укладений договір поруки № 11 КБ/2008/П-3 разом із наступними змінами та доповненнями.

Відповідно змісту цього договору, у випадку порушення позичальником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, поручитель та позичальник несуть солідарну відповідальність перед банком у повному обсязі.

Посилаючись на те, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором станом на 29 серпня 2014 року у позичальника існує перед позивачем заборгованість за кредитним договором, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість у розмірі 346622366,26 російських рублів, що еквівалентно 129900186,74 грн, у тому числі: простроченої заборгованості у розмірі 3093060062,29 російських рублів, що еквівалентно 115935776,94 грн; строкової заборгованості по сплаті процентів, нарахованих за період з 25 серпня 2014 року по 28 серпня 2014 року у розмірі 2728978,88 російських рублів, що становить 1022712,12 грн; простроченої заборгованості по сплаті процентів станом на 29 серпня 2014 року у розмірі 14935986,81 російських рублів, що еквівалентно 5597410,42 грн; пені за несвоєчасну сплату процентів, що нарахована за період з 05 березня по 29 серпня 2014 року у розмірі 877422,66 російських рублів, що становить 328822,92 грн; пені за несвоєчасне повернення кредиту, що нарахована за період з 12 березня 2014 року по 29 серпня 2014 року у розмірі 16385584,83 російських рублів, що еквівалентно 6140661,77 грн; 3 % річних за прострочення повернення кредиту за 12 березня 2014 року по 29 серпня 2014 року у розмірі 2208341,76 російських рублів, що еквівалентно 827598,16 грн та 3 % річних за прострочення сплати процентів за період з 05 березня 2014 року по 29 серпня 2014 року у розмірі 125959,03 російських рублів, що еквівалентно 47204,40 грн.

Ухвалою Центрального районного суду від 24 січня 2019 року, у зв`язку із ліквідацією АТ ВТБ Банк до участі у справі залучено як третю особу Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 квітня 2021 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки висновками експертів підтверджено, що договір поруки № 11Б/2008/П-3 від 25 липня 2008 року та у всіх договорах про внесення змін до договору поруки виконано не самим ОСОБА_1 , між АТ ВТБ Банк та відповідачем не має договірних відносин та відповідно у відповідача не має будь-яких зобов`язань перед АТ ВТБ Банк , у тому числі щодо погашення сум, зазначених у позовній заяві АТ ВТБ Банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором поруки № 11Б/2008/П-3 від 25 липня 2008 року, на підставі якого позивач звернувся до ОСОБА_1 , як до поручителя ТОВ Санаторний комплекс Саки про стягнення заборгованості, у зв`язку із невиконанням ТОВ Санаторний комплекс Саки зобов`язань по погашенню заборгованості.

В апеляційній скарзі Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ ВТБ Банк Стрюкова І.О., посилаючись на незаконність та необґрунтованість вказаного судового рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що банк виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, шляхом перерахування на рахунок ТОВ Санаторний комплекс Саки кредит у розмірі 350003830,88 російських рублів, а позичальник взяті на себе зобов`язання не виконав, кошти не повернув.

За змістом договору поруки поручитель поручається перед позивачем за виконання позичальником зобов`язань, що виникли на підставі кредитного договору. Поручитель несе солідарну відповідальність разом із позичальником перед банком у повному обсязі.

Зокрема апелянт зазначає, що договір № 7 від 30 вересня 2013 року про внесення змін до договору поруки від 25 липня 2008 року підписаний представником відповідача ОСОБА_2 , який діяв на підставі довіреності. Згідно даної довіреності ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 вчиняти певні дії, зокрема, укласти та підписати з ПАТ ВТБ Банк договір про внесення змін до договору поруки, із правом визначення усіх умов зазначеного договору на власний розсуд; підписати від його імені заяви стосовно того, що на момент укладення з ПАТ ВТБ Банк договорів про внесення змін до договорів застави, договорів про внесення змін до договору поруки, він ОСОБА_1 не перебуває у зареєстрованому шлюбі та не проживає однією сім`єю та не веде спільного господарства з будь-якою жінкою без реєстрації шлюбу.

Крім того, відповідно до змісту наданих відповідачем своєму представнику ОСОБА_2 повноважень на підставі довіреності від 23 серпня 2013 року, ОСОБА_1 надав свою згоду на вчинення від свого імені дій, які стосуються внесення змін до договору поруки від 25 липня 2008 року, укладеного між ним та банком. Таким чином, ОСОБА_1 знав про існування підписаного ним договору поруки та визнавав факт його укладення.

Підписаний представником відповідача договір № 7 про внесення змін до договору поруки містить посилання на основний договір поруки та всі доповнення до нього, а також містить умову про те, що договір поруки набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками та діє до 01 квітня 2018 року або до припинення основного зобов`язання. Підписання договору № 7 є фактичним схваленням та визнанням ОСОБА_1 як самого договору поруки та строку дії цього договору, так і всіх раніше підписаних договорів про внесення змін до договору поруки.

Відтак відсутні підстави вважати, що у відповідача був відсутній відповідний намір та волевиявлення на укладення, підписання та виконання договору поруки від 25 липня 2008 року, а висновок суду першої інстанції про відсутність договірних зобов`язань між сторонами у справі та відповідно обов`язку у відповідача щодо погашення заборгованості за договором поруки не відповідає матеріалам та обставинам справи.

На вказану апеляційну скаргу від відповідача надійшов відзив, поданий його представником, в якому відповідач заперечує проти задоволення апеляційної скарги та зазначає, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, постановлене з додержанням матеріального та процесуального права, а апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою. Зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції за наслідками проведених експертиз було встановлено, що договір поруки від 25 липня 2008 року та договори № № 1-6 до договору поруки відповідачем не підписувались та як наслідок у відповідача не виникло будь яких зобов`язань перед позивачем за договором поруки.

Оскільки відповідач договору поруки та додатків до нього не підписував, відповідно істотних умов договору поруки не погоджував, судом зроблений обґрунтований та правомірний висновок, що у відповідача було відсутнє волевиявлення на укладення договору поруки та не виникло будь яких зобов`язань перед позивачем з виконання такого договору.

Вказує, що апеляційним судом не має прийматися до уваги як належний доказ копія з копії довіреності від 23 серпня 2013 року, оскільки остання не відповідає вимогам, що пред`являються до доказу в розумінні ЦПК України та бути підставою для скасування рішення, прийнятого з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Переглянувши справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена, з таких підстав.

Так, судом встановлено, що 25 липня 2008 року між ВАТ ВТБ Банк (згодом перейменоване у АТ) та Приватним підприємством Інженерно-будівельна фірма ХХІ вік - Миколаїв був укладений договір № 11 КБ/2008 про надання мультивалютної не відновлювальної відкличної кредитної лінії, за яким кредитор зобов`язався надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування в національній валюті та доларах США окремими частинами (траншами) в межах максимального ліміту заборгованості еквівалентному 12600000 доларів США зі сплатою 19 % річних в гривні, 15 % річних в доларах США, з кінцевим терміном повернення 30 червня 2010 року на умовах визначеним цим договором.

Згодом між кредитором та позичальником було укладено 23 договори про внесення змін до кредитного договору № 11КБ/2008 від 25 липня 2008 року. Зокрема, банк зобов`язався надати позичальнику кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування, розмір якого встановлюється за графіком відповідно до таблиці 1 договору, а позичальник - повернути банку кредит не пізніше 01 квітня 2015 року зі сплатою за користування кредитом у вигляді фіксованих процентів у розмірі 8,54 % річних.

04 березня 2010 року між ПП Інженерно-будівельна фірма ХХІ вік - Миколаїв , ТОВ Санаторний комплекс Саки та ВАТ ВТБ Банк укладений договір № 02/КБ/2010, за яким ПП Інженерно-будівельна фірма ХХІ вік - Миколаїв перевело свої зобов`язання за договором про надання не відновлювальної кредитної лінії від 25 липня 2008 року на нового боржника - ТОВ Санаторний комплекс Саки , внаслідок чого новий боржник замінив первинного боржника у зобов`язанні та прийняв на себе всі обов`язки первинного боржника по кредитному договору та доповненнями до нього.

25 липня 2008 року між ВАТ ВТБ Банк, ОСОБА_1 та ПП Інженерно-будівельна фірма ХХІ вік - Миколаїв був укладений договір поруки № 11 КБ/2008/П-3, за яким ОСОБА_1 поручився перед банком за виконання позичальником зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісії, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюються договором про надання мультивалютної відкличної кредитної лінії № 11 КБ/2008 від 25 липня 2008 року та будь якими додатковими угодами до нього.

03 березня 2010 року від імені ОСОБА_1 з ВАТ ВТБ Банк було укладено Договір № 1 Про внесення змін до Договору поруки № 11 КБ/2008/П-3, яким згідно кредитного договору Банк надав позичальнику Приватному підприємству Інженерно-будівельна фірма ХХІ - вік Миколаїв кредит у вигляді мультивалютної не відновлювальної відкличної кредитної лінії з загальним лімітом кредитування в сумі 13 500 000,00 дол. США ( тринадцять ми льонів п`ятсот тисяч доларів США 00 центів) на строк до 30.06.2013 (включно) зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 15 % річних у доларах США та 19 % річних у гривні, або у іншому розмірі, передбаченому кредитним договором ( том 1 а.с. 156).

04 березня 2010 року від імені ОСОБА_1 з ВАТ ВТБ Банк було укладено Договір № 2 Про внесення змін до Договору поруки № 11 КБ/2008/П-3, яким сторони дійшли згоди внести зміни до розділу Визначення термінів Договору поруки № 11 КБ/2008/П-3 від 25 липня 2008 року (том 1 а.с. 159).

04 березня 2010 року від імені ОСОБА_1 з ВАТ ВТБ Банк було укладено Договір № 3 Про внесення змін до Договору поруки № 11 КБ/2008/П-3, яким сторони дійшли згоди внести зміни до розділу Визначення термінів Договору поруки № 11 КБ/2008/П-3 від 25 липня 2008 року, замінено позичальника на Товариство з обмеженої відповідальністю Санаторний комплекс Саки (том 1 а.с. 160).

06 серпня 2010 року від імені ОСОБА_1 з ВАТ ВТБ Банк було укладено Договір № 4 Про внесення змін до Договору поруки № 11 КБ/2008/П-3, яким сторони дійшли згоди внести зміни до розділу Визначення термінів Договору поруки № 11 КБ/2008/П-3 від 25 липня 2008 року, п.1.2 розділу предмет договору Договору поруки 11 КБ/2008/П-3 від 25 липня 2008 року, був викладений в іншій редакції, згідно якої, Банк надав позичальнику кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з загальним лімітом кредитування в сумі 72 054 675, 34 грн. на строк до 30 червня 2013 року (включно) зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі по 31 серпня 2010 року 22 % річних, з 01 вересня 2010 року по 30 вересня 2013 року 21,9 % річних, з 01 жовтня 2010 року 22 % річних (том 1 а.с. 161).

29 вересня 2011 року від імені ОСОБА_1 з ВАТ ВТБ Банк було укладено Договір № 5 Про внесення змін до Договору поруки № 11 КБ/2008/П-3, яким сторони внесли зміни до п. 1.2. Розділу 1 предмет договору Договору поруки № 11 КБ/2008/П-3, яким позичальнику було надано у вигляді мультивалютної невідновлювальної кредитної лінії з загальним лімітом кредитування в сумі 287 931 345, 88 російських рублів на строк до 30 червня 2013 року (включно) зі сплатою процентів у розмірі 10,5% при кредитуванні в російських рублях, 17 % при кредитуванні у гривнях (том 1 а.с. 162).

04 липня 2013 року від імені ОСОБА_1 з ВАТ ВТБ Банк було укладено Договір № 6 Про внесення змін до Договору поруки № 11 КБ/2008/П-3, яким вказаний договір був викладений в новій редакції, строк дії договору визначений п.7.1 та діє до 01 жовтня 2016 року включно або до припинення основного зобов`язання (том 1 а.с. 163-166).

30 вересня 2013 року від імені ОСОБА_1 з ВАТ ВТБ Банк було укладено Договір № 7 Про внесення змін до Договору поруки №11 КБ/2008/П-3, яким вказаний договір був викладений в новій редакції, строк дії договору до 01 квітня 2018 року включно або до припинення основного зобов`язання (том 1 а.с. 167).

Під час розгляду справи ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 подав зустрічну позовну заяву до ПАТ ВТБ Банк про розірвання договору поруки № 11КБ/2008/П-3 від 25 липня 2008 року.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 квітня 2021 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 04 жовтня 2018 року замінено позивача ПАТ ВТБ Банк на його правонаступника АТ ВТБ Банк .

Ухвалою того ж суду від 24 січня 2019 року, у зв`язку із ліквідацією АТ ВТБ Банк до участі у справі залучено як третю особу Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

08 квітня 2016 року судом залучено до участі у справі як третю особу ТОВ Санаторний комплекс Саки .

У зв`язку із невиконанням ТОВ Санаторний комплекс Саки умов кредитного договору, згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 11 КБ/2008 від 25 липня 2008 року станом на 29 серпня 2014 року у ТОВ Санаторний комплекс Саки виникла перед позивачем заборгованість у загальному розмірі 346622366,26 російських рублів, що еквівалентно 129900186,74 грн, яка складається з: простроченої заборгованості у розмірі 309360062,29 російських рублів, що еквівалентно 115935776,94 грн; строкової заборгованості по сплаті процентів, нарахованих за період з 25 серпня 2014 року по 28 серпня 2014 року у розмірі 2728978,88 російських рублів, що еквівалентно 1022712,12 грн; простроченої заборгованості по сплаті процентів станом на 29 серпня 2014 року у розмірі 14935986,81 російських рублів, що еквівалентно 5597410,42 грн; пені за несвоєчасну сплату процентів, що нарахована за період з 05 березня по 29 серпня 2014 року у розмірі 877422,66 російських рублів, що еквівалентно 328822,92 грн; пені за несвоєчасне повернення кредиту, що нарахована за період з 12 березня 2014 року по 29 серпня 2014 року у розмірі 16385584,83 російських рублів, що еквівалентно 6140661,77 грн; 3 % річних за прострочення повернення кредиту за 12 березня 2014 року по 29 серпня 2014 року у розмірі 2208341,76 російських рублів, що еквівалентно 827598,16 грн та 3 % річних за прострочення сплати процентів за період з 05 березня 2014 року по 29 серпня 2014 року у розмірі 125959,03 російських рублів, що еквівалентно 47204,40 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 10 червня 2015 року позов ПАТ ВТБ Банк до ТОВ Санаторний комплекс Саки про стягнення 346622336,26 російських рублів задоволений повністю.

Під час розгляду справи за клопотанням відповідача судом призначена судово-почеркознавча та судово-економічна експертизи.

Відповідно до висновку експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 17-1412/1413/1414/1415/1416/1417/1418/1419 судово-почеркознавчої експертизи встановлено, що досліджувальні підписи, які містяться в графах Підпис та Поручитель в досліджуваних документах, а саме: Договорі поруки № 11КБ/2008/П-3 від 25 липня 2008 року, Договорі № 1 від 03 березня 2010 року Про внесення змін до договору поруки № 11КБ/2008/П-3 від 25 липня 2008 року, Договорі № 2 від 03 березня 2010 року Про внесення змін до договору поруки № 11КБ/2008/П-3 від 25 липня 2008 року, Договорі № 3 від 03 березня 2010 року Про внесення змін до договору поруки № 11КБ/2008/П-3 від 25 липня 2008 року, Договорі № 4 від 03 березня 2010 року Про внесення змін до договору поруки № 11КБ/2008/П-3 від 25 липня 2008 року, Договорі № 5 від 03 березня 2010 року Про внесення змін до договору поруки № 11КБ/2008/П-3 від 25 липня 2008 року, Договорі № 6 від 03 березня 2010 року Про внесення змін до договору поруки № 11КБ/2008/П-3 від 25 липня 2008 року виконані не самим ОСОБА_1 , а іншою особою з ретельним наслідуванням підпису, шляхом попереднього тренування (т. 5 а.с. 250).

Під час судового розгляду позивачем були надані заперечення щодо висновку експерта, позивач вказав, що цей висновок є сумнівним, почеркознавча експертиза проведена з порушенням вимог до її проведення, просив не брати її до уваги при постановленні рішення у справі та клопотав про призначення повторної експертизи.

Судом клопотання представника позивача було задоволено. Ухвалою від 04 жовтня 2018 року призначено повторну судово-почеркознавчу експертизу.

Згідно з висновком експерта Миколаївського Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № 141 від 10 червня 2019 року підписи від імені ОСОБА_1 в графі Поручитель в Договорі поруки № 11КБ/2008/П-3 від 25 липня 2008 року, в графах Поручитель на кожній сторінці Договору № 1 від 03 березня 2010 року Про внесення змін до Договору поруки № 11КБ/2008/П-3 від 25 липня 2008 року, в графах Поручитель на кожній сторінці Договору № 2 від 04 березня 2010 року Про внесення змін до Договору поруки № 11КБ/2008/П-3 від 25 липня 2008 року, в графах Поручитель на кожній сторінці Договору № 3 від 04 березня 2010 року до Договору поруки №11КБ/2008/П-3 від 25 липня 2008 року, в графах Поручитель на кожній сторінці Договору № 4 від 06 серпня 2010 року Про внесення змін до Договору поруки №11КБ/2008/П-3 від 25 липня 2008 року, в графах Поручитель на кожній сторінці Договору № 5 від 29 вересня 2011 року Про внесення змін до Договору поруки № 11КБ/2008/П-3 від 25 липня 2008 року, в графі Поручитель на 6-тій сторінці Договору № 6 від 04 липня 2013 року Про внесення змін до Договору 11КБ/2008/П-3 від 25 липня 2008 року виконані ймовірно не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Згідно з статтями 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 629 ЦК України установлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, порукою, заставою.

Згідно статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (частина 1). Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (частина 2).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України ). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України ). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України ).

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 81 ЦПК України).

Таким чином, оскільки висновок судової почеркознавчої експертизи Миколаївського Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № 141 від 10 червня 2019 року має категоричний характер, судом першої інстанції з його урахуванням встановлено відсутність волевиявлення відповідача на укладання спірного договору поруки та договори про внесення до цього договору змін, а позивачем не надано належних та допустимих доказів на спростування встановлених судом обставин, прийнявши цей висновок в якості належного та допустимого доказу у справі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову АТ "ВТБ Банк" до поручителя з цих підстав.

Зазначене відповідає правовим позиціям, викладених у постановах Верховного Суду Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 1527/2-5847/11, від 11 грудня 2019 року у справі № 212/4530/15-ц, від 13 червня 2019 року у справі № 646/7523/16-ц.

В апеляційній скарзі представник позивача посилався на те, що підписання представником відповідача договору № 7 є фактичним схваленням та визнанням ОСОБА_1 як самого договору поруки та строку дії цього договору, так і всіх раніше підписаних договорів про внесення змін до договору поруки, а відтак відсутні підстави вважати, що у відповідача був відсутній відповідний намір та волевиявлення на укладення, підписання та виконання договору поруки від 25 липня 2008 року, а висновок суду першої інстанції про відсутність договірних зобов`язань між сторонами у справі та відповідно обов`язку у відповідача щодо погашення заборгованості за договором поруки не відповідає матеріалам та обставинам справи.

Тобто, на думку апелянта зазначені вище певні поведінкові акти (так звані конклюдентні діі) ОСОБА_1 - сторони правочину, можуть кваліфікуватись як волевиявлення, яке свідчить про вчинення правочину, зокрема про його схвалення.

Відповідно до частини другої статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Отже, конклюдентними діями може підтверджуватися лише укладення договору в усній формі.

Між тим, відповідно до положень статей 546, 547 ЦК України договір поруки вчиняється у письмовій формі. При цьому, такий договір, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Отже, зазначена норма виключає можливість укладення спірного договору поруки шляхом вчинення конклюдентних дій.

Зазначене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16 (провадження № 14-499цс19).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (§ 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України , заява № 63566/00).

При цьому апеляційний суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ у справі Руїз Торія проти Іспанії , заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі Хірвісаарі проти Фінляндії , заява № 49684/99).

Отже, доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому рішення підлягає залишенню без зміни відповідно до положень статті 375 ЦПК України.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства ВТБ БАНК залишити без задоволення, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 квітня 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, за правилами, передбаченими статтею 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ГоловуючийІ.В. Лівінський СуддіВ.В. Коломієць Н.О. Тищук

Повне судове рішення складене 23 липня 2021 року.