Постанова

від 22.04.2021 по справі 922/1708/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2021 р. Справа № 922/1708/18

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В.,

за участю секретаря судового засідання Дзюби А.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: Глущенко С.В., адвокат (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 06.11.1993 №5) - на підставі довіреності від 29.03.2021 №316;

від відповідача: Житєньова К.Є., адвокат (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 12.12.2007 №1500) - на підставі ордера від 21.04.2021 серії АХ №1048788;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду у режимі відеоконференції

апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ВТБ Банк", м. Київ,

на рішення Господарського суду Харківської області від 24.09.2020 (суддя Погорелова О.В. ), ухвалене в приміщенні Господарського суду Харківської області в м. Харкові о 09год 19хв, повний текст якого складений 01.10.2020,

у справі №922/1708/18

за позовом: Акціонерного товариства "ВТБ Банк", м.Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Батискаф", м.Харків,

про витребування майна,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.09.2020 у справі №922/1708/18 відмовлено в задоволенні позову; задоволено заяву ТОВ "Батискаф" про поворот виконання рішення Господарського суду Харківської області від 11.11.2019 у справі №922/1708/18; встановлено здійснити поворот виконання рішення Господарського суду Харківської області від 11.11.2019 у справі №922/1708/18; стягнуто з АТ "ВТБ Банк" на користь ТОВ "Батискаф" 36100,05грн, стягнутих на виконання рішення Господарського суду Харківської області від 11.11.2019 у справі №922/1708/18 (т.4,а.с.24-31).

Рішення місцевого господарського суду із посиланням на ст. 41 Конституції України, ст. ст. 182, 316, 317, 319, 328, 334, 387, 388 ЦК України, ст. ст. 1, 33, 36 Закону України Про іпотеку мотивовано недоведеністю позивачем належними засобами доказування наявності права власності на спірне майно, наявності майна у незаконному володінні відповідача та відсутності у відповідача правових підстав для володіння ним. Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що матеріали справи не містять доказів неправомірного набуття права власності на спірне мано відповідачем.

Також судом першої інстанції, враховуючи висновок про відсутність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі, із посиланням на положення ст. 333 ГПК України, задоволено заяву ТОВ Батискаф про поворот виконання рішення, здійснено поворот виконання рішення Господарського суду Харківської області від 11.11.2019 у справі №922/1708/18 та стягнуто з АТ ВТБ Банк на користь ТОВ Батискаф 36100,05грн.

АТ "ВТБ Банк" з рішенням місцевого господарського суду не погодилось та 20.10.2020 звернулось до Східного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 24.09.2020 у справі №922/1708/18 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити (т.4, а.с. 99-101).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що постановою Вищого адміністративного суду від 03.12.2015 у справі №2а-6586/11/2070 встановлено незаконність дій КП Харківське міське бюро технічної інвентаризації щодо скасування реєстрації права власності на спірне майно за банком, що свідчить про вибуття спірного майна з володіння законного власника з порушенням вимог законодавства та поза його волею. Також зазначає, що правомірність реєстрації права власності АТ ВТБ Банк на спірне нерухоме майно підтверджується постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2011 у справі №2а-2385/11/2070. Крім того, скаржник зазначає, що рішення прийнято за відсутності представника позивача, що, на його думку, свідчить про порушення судом його процесуальних прав та доступу до правосуддя.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ Батискаф просить рішення Господарського суду Харківської області від 24.09.2020 у справі №922/1708/18 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. При цьому зазначає, що позивачем належними засобами доказування не доведено право власності на спірне майно, наявність майна у незаконному володінні відповідача та відсутність у відповідача правових підстав для володіння ним. Також вказує на те, що ТОВ Батискаф набуло право власності на спірне майно на підставі договорів купівлі-продажу від 23.09.2015, посвідчених приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Ємцевим І.О.; реєстрацію права власності на спірне майно за ТОВ Батискаф скасовано не було; право власності у судовому порядку не оскаржувалось, а отже, на думку відповідача, твердження позивача про незаконність володіння майном відповідачем є безпідставним. Крім того, вказує на припинення іпотеки, оскільки зобов`язання за кредитним договором, в забезпечення якого був укладений договір іпотеки, припинились у зв`язку з ліквідацією позичальника ТОВ Горизонт КЦ (т.4,а.с.153-158).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.04.2021 у зв`язку відпусткою судді Плахова О.В. сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Лакізи В.В., судді Здоровко Л.М.

Представник позивача, який прийняв участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції в Шостому апеляційному адміністративному суді, підтримав вимоги апеляційної скарги та просив скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 24.09.2020 у справі №922/1708/18 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача заперечила проти вимог апеляційної скарги та просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

10.08.2009 між ВАТ "ВТБ Банк" (правонаступником якого є АТ "ВТБ Банк") (іпотекодержателем) та ТОВ "Горизонт" (іпотекодавцем), яке виступило майновим поручителем за зобов`язаннями ТОВ Горизонт КЦ , укладений іпотечний договір №15.08-08/09-ДІ02, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шевченко В.Ю., з метою забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Горизонт КЦ" (позичальником) за кредитним договором від 10.08.2009 № 15.08-08/09-СК, п.1.1 якого встановлено, що предметом цього договору є передача іпотекодавцем іпотекодержателю в наступну іпотеку нерухомого майна, зазначеного в п.1.3 цього договору, надалі - предмет іпотеки, для забезпечення виконання зобов`язань позичальника в повному обсязі щодо повернення кредиту, сплати плати за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлено кредитним договором від 10.08.2009 №15.08-08/09-СК (т.1,а.с.19-22).

Відповідно до п.1.2 цього договору згідно з кредитним договором іпотекодержатель надав позичальнику кредит у сумі 4978385,28грн зі строком повернення 08.12.2010 та зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 24% річних. Сплата іпотекодержателю процентів за користування кредитом та погашення кредиту здійснюються щомісячно в порядку, встановленому кредитним договором.

Пунктом 1.3 цього договору встановлено, що іпотекодавець передає іпотекодержателю в наступну іпотеку спірні приміщення 4-го поверху №106-121, І в літ. Р-5 , що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Конєва, будинок 4, які належать йому на праві власності, і на які, відповідно до законодавства може бути звернуто стягнення. Загальна площа нежитлових приміщень 537,8кв.м (у зв`язку з уточненням при поточній інвентаризації змінилася нумерація приміщень та їх площа з нежитлових приміщень 4-го поверху №106-121, І в літ. Р-5 загальною площею 537,8кв.м на нежитлові приміщення 4-го поверху №106-121, 122а, 123а, 124а, 187-201, І, ІІа, в літ. Р-5 загальною площею 565,7кв.м).

За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за кредитним договором в повному обсязі, включаючи сплату основної суми боргу, неустойки, процентів та інших платежів, витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги і звернення стягнення на предмет іпотеки, збитків, завданих порушенням основного зобов`язання та/або цього договору іпотеки (п. 4.1. договору).

Відповідно до п.5.1 цього договору звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або шляхом позасудового врегулювання (шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання або шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені). Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється способом за вибором іпотекодержателя.

Звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки. При реалізації цього способу задоволення вимог іпотекодержателя, іпотечний договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки (п.6.1 іпотечного договору).

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.08.2010 порушено провадження у справі №61/206-10 за позовом ПАТ ВТБ Банк в особі відділення Харківська регіональна дирекція ПАТ ВТБ Банк до ТОВ Горизонт про стягнення заборгованості за кредитним договором від 10.08.2009 №15.09.-19/09-СК шляхом звернення стягнення на заставлене відповідно до іпотечного договору від 10.08.2009 №15.08-08-09-ДІ02 нерухоме майно .

25.02.2011 державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію за ВАТ ВТБ Банк права власності на нежитлові приміщення 4-го поверху №106-121, 122а, 123а, 124а, 187-201, І, ІІа, в літ. Р-5, загальною площею 565,7кв.м, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Конєва, будинок 4, на підставі іпотечного договору від 10.08.2009 №15.08-08/09-ДІ02, про що свідчить Витяг про державну реєстрацію прав КП Харківське бюро технічної інвентаризації (т.1,а.с.23).

17.05.2011 заступником прокурора винесені протести на рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на об`єкти нерухомості №№1280,1282,1283,1288, якими від директора КП Харківське міське бюро технічної інвентаризації вимагалося скасувати рішення державного реєстратора КП Харківське міське бюро технічної інвентаризації від 25.02.2011 про реєстрацію за ПАТ ВТБ Банк права власності на нежитлові приміщення 4-го поверху № №106-121, 122а, 123а, 124а, 187-201, І, ІІа в нежитловій будівлі літ. Р-5 4-го поверху загальною площею 565,7кв.м, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Конєва,4, та нежитлові приміщення підвалу №1-11 площею 157,2кв.м,1-го поверху №1-16,40,41,2-го поверху №17-39 площею 379,9кв.м в літ. А-2 та нежитлову будівлю літ. В-1 площею 258,2кв.м по вул. Кокчетавська,12.

Згідно відповіді КП Харківське міське бюро технічної інвентаризації за зазначеними протестами заступника прокурора м. Харкова реєстрацію права власності на наведені вище нежитлові приміщення за ПАТ ВТБ Банк скасовано, що встановлено судовими рішеннями при розгляді справи №2а-6586/11/2070 (№К/800/18334/13).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.11.2011 у справі №61/206-10, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову ПАТ ВТБ Банк до ТОВ Горизонт про стягнення заборгованості за кредитним договором від 10.08.2009 №15.09.-19/09-СК шляхом звернення стягнення на заставлене відповідно до іпотечного договору від 10.08.2009 №15.08-08-09-ДІ02 нерухоме майно , зокрема, нежитлові приміщення: 4-го поверху №106-121, І в літ. Р-5 , загальною площею 537,8кв.м (у зв`язку з уточненням при поточній інвентаризації змінилася нумерація приміщень та їх площа з нежитлові приміщення 4-го поверху №106-121, І в літ. Р-5 загальною площею 537,8кв.м на нежитлові приміщення 4-го поверху №106-121, 122а, 123а, 124а, 187-201, І, ІІа в літ. Р-5 загальною площею 565,7кв.м ). При цьому суд зазначив про необґрунтованість позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 10.08.2009 №15.08-08/09-ДІ01 та за іпотечним договором від 10.08.2009 №15.08-08/09-ДІ02 у розмірі 4916297,77грн (т.1,а.с.110-118).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2011 у справі №2а-6586/11/2070, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2011, відмовлено в задоволенні адміністративного позову ПАТ «ВТБ Банк» в особі Відділення «Харківська регіональна дирекція» до КП Харківське міське бюро технічної інвентаризації про визнання протиправними дій останнього щодо скасування реєстрації права власності на нежитлові приміщення 4-го поверху №106-121, 122а,123а, 124а, 187-201, І, ІІа в літ. Р-5 загальною площею 565,7кв.м, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Конєва,4, та зобов`язання КП Харківське міське бюро технічної інвентаризації внести до Реєстру права власності на нерухоме майно запис про реєстрацію за ПАТ ВТБ Банк права власності на ці приміщення (т.1,а.с.41-48).

При цьому, судами встановлено, що з боку позичальників-банкрутів ТОВ Горизонт КЦ ТОВ Три Т здійснено часткове задоволення вимог ПАТ ВТБ Банк під час ліквідаційної процедури, незадоволені вимоги через відсутність майна боржника були визнані судом погашеними; вартість нерухомого майна за договорами іпотеки від 10.08.2009 №№15.08-08/09-ДІ01, 15.08-08/09-ДІ02, 15.09-19/09-ДІ01 значно більша за суму грошових вимог до боржників-банкрутів, яка визнана судом погашеною. Суди дійшли висновку, що з боку реєстратора БТІ усупереч вимогам законодавства не було встановлено наявності факту виконання умов правочину, з яким закон пов`язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно. Крім того, суди зазначили про відсутність доказів проведення інвентаризації об`єктів нерухомості, за якими здійснено реєстрацію права власності за заявою ПАТ ВТБ Банк .

Постановою Вищого адміністративного суду України від 03.12.2015 у справі №2а-6586/11/2070 (№К/800/18334/13) скасовано судові рішення попередніх інстанцій та прийнято нове, яким позов ПАТ «ВТБ Банк» в особі Відділення «Харківська регіональна дирекція» задоволено частково, зокрема, визнано протиправними дії КП Харківське міське бюро технічної інвентаризації по скасуванню реєстрації прав власності на нежитлові приміщення 4-го поверху №106-121, 122а, 123а, 124а, 187-201, І, ІІа в літ. Р-5, загальною площею 565,7кв.м, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Конєва,4, за ПАТ ВТБ Банк на підставі протестів заступника прокурора м. Харкова від 17.05.2011; в іншій частині позову відмовлено (т.1,а.с.49-52).

23.09.2015 між ТОВ "Комфорт Техніка" (продавцем) та ТОВ Батискаф (покупцем) укладені договори купівлі-продажу, посвідчені приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємцем І.О. та зареєстровані в реєстрі за реєстровими номерами 3620, 3628, 3624, за якими покупець придбав нежитлові приміщення №107-113, 115, 115а, 116-121, 187-189, 191, 193-195, 195а, 196-201 площею 429,1кв.м, №106,114, 122а, 124а, 192, І,ІІа площею 123,2кв.м, №123а площею 13,4кв.м, відповідно, 4-го поверху в літ. Р-5 , що знаходяться за адресою: м.Харків, вул. Конєва, будинок 4 (т.1,а.с.103-105).

Листом від 31.05.2016 ТОВ Комфорт техніка повідомило ТОВ Батискаф про відсутність заборгованості за договорами купівлі-продажу від 23.09.2015 №№3628, 3624, 3620 (т.1,а.с.109).

Згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 23.09.2015 зареєстровано за ТОВ "Батискаф" право власності на нежитлові приміщення на підставі договорів купівлі-продажу від 23.09.2015 №3620, 3628, 3624 (т.1,а.с.106-108).

З судових рішень у справі №Б-24/22-10 вбачається, що 10.03.2010 АТ "ВТБ Банк" звернулось до ліквідатора ТОВ «Горизонт КЦ» (боржника за кредитним договором) з претензією про визнання майнових вимог, в якій просило визнати банк кредитором першої черги у справі про банкрутство ТОВ «Горизонт КЦ» та задовольнити грошові вимоги банка за кредитним договором від 10.08.2009 № 15.08-08/09-СК у розмірі 4977520,90грн. 02.04.2010 ТОВ «Горизонт КЦ» направило АТ "ВТБ Банк" повідомлення №44 про результати розгляду претензії кредитора, в якому заявлені вимоги кредитора були частково визнані, а саме в сумі 4916297,77 грн. Згідно з платіжними дорученнями від 27.09.2010 № 4 і від 17.12.2010 № 14 в ході ліквідаційної процедури на рахунок АТ «ВТБ Банк» перераховано 519980,67грн в якості погашення заявлених вимог кредитора, отже за рахунок реалізованого майна боржником були погашені частково вимоги кредитора АТ «ВТБ Банк» .

21.06.2018 АТ "ВТБ Банк" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Батискаф" про витребування майна з чужого незаконного володіння відповідача, а саме: нежитлових приміщень 4-го поверху №106-121, І в літ. "Р-5", що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Конєва, 4, загальною площею 537,8кв.м, у зв`язку з уточненням при поточній інвентаризації нумерація приміщень та їх площа змінилися з "нежитлові приміщення 4-го поверху № 106-121, І в літ. "Р-5" загальною площею 537,8кв.м" на "нежитлові приміщення 4-го поверху № 106-121, 122а, 123а, 124а, 187-201, І, ІІа в літ. "Р-5" загальною площею 565,7кв.м, та повернення спірних приміщень у власність позивача (т.1, а.с. 7-61).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.10.2018 у справі №922/1708/18, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.03.2019 у цій справі, відмовлено в позові повністю (т.1, а.с. 171-176; т.2, а.с. 121-131).

Постановою Верховного Суду від 11.07.2019 у справі №922/1708/18 постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.03.2019 та рішення Господарського суду Харківської області від 25.10.2018 у справі №922/1708/18 скасовано; справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (т.2, а.с. 190-201).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.11.2019 у цій справі, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.02.2020 у справі №922/1708/18, позовні вимоги задоволено; витребувано майно, а саме: нежитлові приміщення 4-го поверху № 106-121, І в літ. "Р-5", що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Конєва, буд. 4, загальною площею 537,8кв.м у зв`язку з уточненням при поточній інвентаризації змінилась нумерація приміщень та їх площа з "нежитлові приміщення 4-го поверху № 106-121, І в літ. "Р-5" загальною площею 537,8кв.м" на "нежитлові приміщення 4-го поверху № 106-121, 122а, 123а, 124а, 187-201, І, ІІа в літ. "Р-5" загальною площею 565,7 кв.м з чужого незаконного володіння ТОВ Батискаф та повернення його у власність АТ ВТБ Банк (т.3, а.с. 18-31; т.4, а.с. 84-95).

Постановою Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №922/1708/18 постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.02.2020 у цій справі та рішення Господарського суду Харківської області від 11.11.2019 у справі №922/1708/18 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Харківської області (т.3, а.с. 198-209).

При цьому, Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги АТ "ВТБ Банк" про витребування з чужого незаконного володіння ТОВ "Батискаф" спірних приміщень та повернення їх у власність позивача обставини наявності права власності в АТ "ВТБ Банк" не встановлювали; не обґрунтували неприйняття доводів відповідача про недоведеність позивачем наявності у нього права власності на спірне майно; суди також не обґрунтували неприйняття до уваги, що згідно з постановою Вищого адміністративного суду України від 03.12.2015 у справі № 2а-6586/11/2070 позов АТ "ВТБ Банк" задоволено в частині визнання протиправними дій БТІ зі скасування реєстрації права власності на спірні нежитлові приміщення за АТ "ВТБ Банк", проте відмовлено у задоволенні позовних вимог АТ "ВТБ Банк" про зобов`язання БТІ внести до Реєстру прав власності на нерухоме майно запис про реєстрацію за АТ "ВТБ Банк" права власності на спірні нежитлові приміщення, дійшовши передчасного висновку, що саме встановлення адміністративним судом реєстрації права власності на спірні приміщення беззаперечно свідчить про вибуття майна з володіння власника поза його волею.

24.09.2020 місцевим господарським судом прийнято оскаржуване рішення з підстав, зазначених вище (т.4,а.с.24-31).

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний господарським суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Предметом спору є витребування з чужого незаконного володіння майна: нежитлових приміщень 4-го поверху №106-121, І в літ. "Р-5", що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Конєва, 4, загальною площею 537,8кв.м, у зв`язку з уточненням при поточній інвентаризації змінилася нумерація приміщень та їх площа з нежитлових приміщень 4-го поверху №106-121, І в літ. Р-5 загальною площею 537,8кв.м на нежитлові приміщення 4-го поверху №106-121, 122а, 123а, 124а, 187-201, І, ІІа, в літ. Р-5 загальною площею 565,7кв.м, та повернення спірних приміщень у власність позивача.

Відповідно до статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 317 ЦК України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений спосіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.

Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом України.

Правовий аналіз положень статті 387 цього Кодексу дає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.

Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого не власника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Слід зазначити, що у спорі між особою, яка вважає себе власником спірного майна, та особою, яка вважає себе законним володільцем (користувачем) спірного майна, сторонами спору є особи, які претендують на спірне майно. Тому для правильного вирішення спору суду слід з`ясувати та перевірити передусім правові підстави, відповідно до яких виникло та існує речове право на майно у позивача; факт наявності майна у незаконному володінні відповідача; факт відсутності у відповідача правових підстав для володіння майном; факт добросовісного (недобросовісного) володіння чужим майном.

Так, відповідно до статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише за умов, визначених п.п.1-3 ч.1 ст.388 ЦК України.

Отже, для застосування приписів статті 388 ЦК України необхідною умовою є доведення позивачем, насамперед, того факту, що позивач є власником майна. Тобто, особа яка звертається до суду з вимогою про витребування майна з незаконного володіння, як у добросовісного, так і у недобросовісного набувача, повинна довести своє право власності на майно, що перебуває у володінні відповідача.

Позов про витребування майна на підставі статті 388 ЦК України підлягає задоволенню у випадку, якщо у власника майна, що вибуло з його володіння і перебуває у володінні іншої особи, залишається право на це майно.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Положеннями ч. 2 ст. 328 ЦК України встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, котра означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону. Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття (п.91 постанови Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №522/1029/118).

Як зазначено вище, 10.08.2009 між ВАТ "ВТБ Банк" (організаційно-правова форма якого змінена на АТ "ВТБ Банк") (іпотекодержателем) та ТОВ "Горизонт" (іпотекодавцем), яке виступило майновим поручителем за зобов`язаннями ТОВ Горизонт КЦ , укладений іпотечний договір №15.08-08/09-ДІ02, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шевченко В.Ю., з метою забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Горизонт КЦ" (позичальника) за кредитним договором від 10.08.2009 № 15.08-08/09-СК, п.1.1 якого встановлено, що предметом цього договору є передача іпотекодавцем іпотекодержателю в наступну іпотеку нерухомого майна, зазначеного в п.1.3 цього договору, надалі - предмет іпотеки, для забезпечення виконання зобов`язань позичальника в повному обсязі щодо повернення кредиту, сплати плати за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлено кредитним договором від 10.08.2009 №15.08-08/09-СК (т.1,а.с.19-22).

Пунктом 1.3 цього договору встановлено, що іпотекодавець передає іпотекодержателю в наступну іпотеку спірні приміщення 4-го поверху №106-121, І в літ. Р-5 , що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Конєва, будинок 4, які належать йому на праві власності, і на які, відповідно до законодавства може бути звернуто стягнення. Загальна площа нежитлових приміщень 537,8кв.м (у зв`язку з уточненням при поточній інвентаризації змінилася нумерація приміщень та їх площа з нежитлових приміщень 4-го поверху №106-121, І в літ. Р-5 загальною площею 537,8кв.м на нежитлові приміщення 4-го поверху №106-121, 122а, 123а, 124а, 187-201, І, ІІа, в літ. Р-5 загальною площею 565,7кв.м).

Відповідно до п.5.1 цього договору звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або шляхом позасудового врегулювання (шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання або шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені). Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється способом за вибором іпотекодержателя.

Звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки. При реалізації цього способу задоволення вимог іпотекодержателя, іпотечний договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки (п.6.1 іпотечного договору).

Відповідно до частини 3 статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Тобто, законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Відповідно до статті 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на момент укладення договору іпотеки) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору . Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону. Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

Отже, сторони в договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу.

Відповідно до статті 37 Закону України Про іпотеку іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності . У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя. Право іншої особи з вищим пріоритетом щодо строкового користування нерухомим майном, набутим у власність іпотекодержателем, зберігає чинність відповідно до умов договору, яким обумовлено таке користування. Права та вимоги третіх осіб на предмет іпотеки, набутий у власність іпотекодержателем, які мають нижчий пріоритет, ніж вимога іпотекодержателя, втрачають чинність.

Відповідно до цієї статті іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №760/14438/15-ц.

Відповідно до частин 1,4 статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

За змістом статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації.

Згідно з частиною 1 статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Отже, право власності у набувача за договором відповідно до частини 4 статті 334 ЦК України виникає з дня державної реєстрації (ст. 182 ЦК України), а не в момент фактичного передання майна або в будь-який інший момент, визначений угодою сторін.

Для набуття набувачем права власності на нерухоме майно передбачена наявність таких складових: укладення договору, його нотаріальне посвідчення, виконання договору та його державна реєстрація.

Відповідна правова позиція викладена у пунктах 92,93 постанови Великої Палати Верховного Суду від №522/1029/18.

З матеріалів справи вбачається, що 25.02.2011 державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію за ВАТ ВТБ Банк права власності на нежитлові приміщення 4-го поверху №106-121, 122а, 123а, 124а, 187-201, І, ІІа, в літ. Р-5, загальною площею 565,7кв.м, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Конєва, будинок 4, на підставі іпотечного договору від 10.08.2009 №15.08-08/09-ДІ02, про що свідчить Витяг про державну реєстрацію прав КП Харківське бюро технічної інвентаризації (т.1,а.с.23).

З судових рішень у справі №2а-6586/11/2070 (№К/800/18334/13) вбачається, що у червні 2011 року ПАТ ВТБ Банк в особі Відділення Харківська регіональна дирекція звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до КП Харківське міське бюро технічної інвентаризації , треті особи - ТОВ Горизонт , Прокуратура м. Харкова, про визнання дій протиправними, в якому просило:

- визнати протиправними дії Комунального підприємства Харківське міське бюро технічної інвентаризації по скасуванню реєстрації права власності на нежитлові приміщення 4-го поверху № 106-121, 122а, 123а, 124а, 187-201, І, ІІа в нежитловій будівлі літ. Р-5 площею 565,7 м2 по вул. Конєва, 4 та нежитлові приміщення підвалу № 1-11 площею 157,2 м2, 1-го поверху № 1-16,40,41, 2-го поверху № 17-39 площею 379,9 м2 в літ. А-2 та нежитлову будівлю літ. В-1 площею 258.2 м2 по вул. Кокчетавській, 12 за Публічним акціонерним товариством ВТБ Банк на підставі протестів заступника прокурора м. Харкова від 17.05.2011 року № 1283, від 17.05.2011 року № 1280, від 17.05.2011 року № 1282 та від 17.05.2011 року № 1288;

- зобов`язати Комунальне підприємство Харківське міське бюро технічної інвентаризації внести до Реєстру прав власності на нерухоме майно запис про реєстрацію за Публічним акціонерним товариством ВТБ Банк права власності на нежитлові приміщення 4-го поверху № 106-121, 122а, 123а, 124а, 187-201, І, ІІа в нежитловій будівлі літ. Р-5 площею 565,7 м2 по вул. Конєва, 4 та нежитлові приміщення підвалу № 1-11 площею 157,2 м2, 1-го поверху № 1-16, 40, 41, 2-го поверху № 17-39 площею 379,9 м2 в літ. А-2 та нежитлову будівлю літ. В-1 площею 258.2 м2 по вул. Кокчетавській, 12.

При розгляді справи №2а-6586/11/2070 (№К/800/18334/13) судами встановлено, що 17.05.2011 заступником прокурора винесені протести на рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на об`єкти нерухомості №№1280,1282,1283,1288, яким вимагалося скасувати рішення державного реєстратора КП Харківське міське бюро технічної інвентаризації від 25.02.2011 про реєстрацію за ПАТ ВТБ Банк , зокрема, права власності нежитлові приміщення 4-го поверху № №106-121, 122а, 123а, 124а, 187-201, І, ІІа в нежитловій будівлі літ. Р-5 4-го поверху загальною площею 565,7кв.м, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Конєва,4, та нежитлову будівлю літ. В-1 площею 258,2кв.м по вул. Кокчетавська,12. Також, встановлено, що на підставі вказаних протестів КП Харківське міське бюро технічної інвентаризації скасовано реєстрації права власності на спірне майно за ПАТ ВТБ Банк на підставі протестів заступника прокурора м. Харкова.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 03.12.2015 у справі №2а-6586/11/2070 (№К/800/18334/13) скасовано судові рішення попередніх інстанцій та прийнято нове, яким позов ПАТ «ВТБ Банк» в особі Відділення «Харківська регіональна дирекція» задоволено частково, зокрема, визнано протиправними дії КП Харківське міське бюро технічної інвентаризації по скасуванню реєстрації прав власності на нежитлові приміщення 4-го поверху №106-121, 122а, 123а, 124а, 187-201, І, ІІа, в літ. Р-5, загальною площею 565,7кв.м, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Конєва,4, за ПАТ ВТБ Банк на підставі протестів заступника прокурора м. Харкова від 17.05.2011; в іншій частині позову - зобов`язання КП Харківське міське бюро технічної інвентаризації внести до Реєстру права власності на нерухоме майно запис про реєстрацію за ПАТ ВТБ Банк права власності на ці приміщення , відмовлено (т.1,а.с.49-52).

Підставами для скасування судових рішень першої та апеляційної інстанцій Вищий адміністративний суд визначив те, що: по-перше, проведення поточної технічної інвентаризації нерухомого майна у разі реєстрації переходу права власності відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно є обов`язковою за умови встановлення обставин щодо змін у його технічному стані, однак такі обставини судами не встановлені; по-друге, положення статті 26 до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не містять такої підстави для скасування державної реєстрації права власності, як протест прокурора.

Отже, при вирішенні цього спору суди не встановлювали обставини правомірності вчинення реєстраційних дій щодо реєстрації права власності на спірне майно за позивачем; предметом спору було визнання протиправними дій КП Харківське міське бюро технічної інвентаризації по скасуванню реєстрації прав власності.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції станом на 03.12.2015) державна реєстрація прав проводиться на підставі : 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом, та актів прийому-передачі активів та/або зобов`язань неплатоспроможного банку приймаючому або перехідному банку, крім випадків, визначених законом;2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Згідно зі статтею 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції станом на 03.12.2015) записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень . У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що приписами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не передбачено автоматичного поновлення права власності на нерухоме майно у разі визнання противоправними дій БТІ.

Таким чином, визнання протиправними дій КП Харківське міське бюро технічної інвентаризації про скасування права власності на нежитлові приміщення 4-го поверху №106-121, 122а, 123а, 124а, 187-201, І, ІІа, в літ. Р-5, загальною площею 565,7кв.м, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Конєва,4, не є підставою для реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за ПАТ ВТБ Банк .

Отже, право власності на спірне майно за ПАТ ВТБ Банк після скасування КП Харківське міське бюро технічної інвентаризації запису про реєстрацію права власності ПАТ ВТБ Банк на спірне майно зареєстровано не було.

Відповідно до частин 7, 3 статті 16 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом. Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку. У разі подання заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подаються оригінали електронних документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, або електронні копії оригіналів документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, виготовлені шляхом сканування таких документів у паперовій формі.

Відповідно до частини 3 статті 37 Закону України Про іпотеку іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Матеріали справи не містять доказів звернення ПАТ ВТБ Банк до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції з заявою про реєстрацію права власності на нерухоме майно та прийняття державним реєстратором рішення про реєстрацію права власності на спірне майно за ПАТ ВТБ Банк після ухвалення Вищим адміністративним судом України постанови від 03.12.2015 у справі №2а-6586/11/2070.

Також, матеріали справи не містять доказів проведення ПАТ ВТБ Банк оцінки майна, що є предметом спору.

Відповідно до статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Державна реєстрація не є способом набуття права власності, а лише становить засіб підтвердження фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно. Водночас обставини здійснення державної реєстрації відповідного речового права підлягають дослідженню під час вирішення спору щодо права власності на нерухоме майно (постанови Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 921/403/17-г/6, від 08.08.2019 у справі № 909/472/18).

У постанові Верховного Суду від 21.01.2021 у справі №910/27779/14 наведено висновок про те, що законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

Як зазначено вище, за приписами статті 33 Закону України Про іпотеку звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ ВТБ Банк обрав такий спосіб захисту порушеного права як звернення до суду з позовом до ТОВ Горизонт про стягнення заборгованості за кредитним договором від 10.08.2009 №15.09.-19/09-СК шляхом звернення стягнення на заставлене відповідно до іпотечного договору від 10.08.2009 №15.08-08-09-ДІ02 нерухоме майно.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.11.2011 у справі №61/206-10, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову ПАТ ВТБ Банк до ТОВ Горизонт про стягнення заборгованості за кредитним договором від 10.08.2009 №15.09.-19/09-СК шляхом звернення стягнення на заставлене відповідно до іпотечного договору від 10.08.2009 №15.08-08-09-ДІ02 нерухоме майно , зокрема, нежитлові приміщення: 4-го поверху №106-121, І в літ. Р-5 , загальною площею 537,8кв.м (у зв`язку з уточненням при поточній інвентаризації змінилася нумерація приміщень та їх площа з нежитлові приміщення 4-го поверху №106-121, І в літ. Р-5 загальною площею 537,8кв.м на нежитлові приміщення 4-го поверху №106-121, 122а, 123а, 124а, 187-201, І, ІІа в літ. Р-5 загальною площею 565,7кв.м). При цьому суд зазначив про необґрунтованість позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 10.08.2009 №15.08-08/09-ДІ01 та за іпотечним договором від 10.08.2009 №15.08-08/09-ДІ02 у розмірі 4916297,77грн та про необґрунтованість позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 10.08.2009 №15.08-08/09-ДІ01 та за іпотечним договором від 10.08.2009 №15.08-08/09-ДІ02 у розмірі 4916297,77грн (т.1,а.с.110-118).

У рішенні Європейського суду з прав людини "Христов проти України" від 19.02.2009 Суд повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (справу "Брумареску проти Румунії" [GC], N 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII).

У справі Рябих проти Росії (рішення від 24.07.03, п.52) Європейський суд постановив: правова певність передбачає повагу до принципу res judicata, тобто принципу остаточності судових рішень. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata (див. там же, п. 62), тобто поваги до остаточного рішення суду. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи.

Таким чином, за наявності судового рішення у №61/206-10, яке набрало законної сили, яким відмовлено у задоволенні позову ПАТ ВТБ Банк до ТОВ Горизонт про стягнення заборгованості за кредитним договором від 10.08.2009 №15.09.-19/09-СК шляхом звернення стягнення на заставлене відповідно до іпотечного договору від 10.08.2009 №15.08-08-09-ДІ02 нерухоме майно, у зв`язку з недоведеністю позивачем належними і допустимими доказами набуття ним права власності на спірне майно, відсутні правові підстави для задоволення позову про витребування майна з чужого незаконного володіння, оскільки лише власник майна може скористатися способом захисту, визначеним статтями 387 і 388 ЦК України.

Посилання позивача на те, що Вищим адміністративним судом у постанові від 03.12.2015 у справі №2а-6586/11/2070 встановлений факт протиправних дій КП Харківське міське бюро технічної інвентаризації по скасуванню реєстрації права власності за банком на спірне майно, що свідчить про наявність у банку права власності на майно, що є предметом спору, є недоречним та безпідставним, оскільки з вказаної постанови Вищого адміністративного суду вбачається, що ПАТ «ВТБ Банк» в особі Відділення «Харківська регіональна дирекція» відмовлено у задоволенні позовних вимог про зобов`язання КП Харківське міське бюро технічної інвентаризації внести до Реєстру права власності на нерухоме майно запис про реєстрацію за ПАТ ВТБ Банк права власності на ці приміщення (т.1,а.с.49-52). При цьому, в силу приписів статті 334 ЦК України право на нерухоме майно, яке підлягає реєстрації, виникає з дня такої реєстрації відповідно до закону. Враховуючи специфіку правовідносин, що склались між сторонами спору, та зважаючи на приписи статей 36, 37 Закону України Про іпотеку , факт протиправних дій КП Харківське міське бюро технічної інвентаризації по скасуванню реєстрації права власності за банком на спірне майно не є доказом набуття позивачем права власності на спірне майно на підставі договору іпотеки від 10.08.2009 №15.08-08/09-ДІ02 шляхом позасудового врегулювання на підставі 5.1 цього договору.

Посилання позивача на п.п.30, 31 постанови Верховного Суду від 13.08.2019 у справі №922/1707/18, в яких зазначено: Сам факт ліквідації боржника за кредитним договором із внесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цим договором, яка не була погашена у процедурі ліквідації, не є підставою для припинення договору іпотеки, укладеного для забезпечення виконання кредитного договору боржником. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №910/9943/17, від 13.03.2018 у справі № 910/8698/17 та у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 2011/16284/12, від 20.06.2018 у справі № 381/3209/16-ц, від 14.11.2018 у справі № 464/4703/14-ц. є недоречним, оскільки предметом доказування у даній справі є: наявність існування речового права на спірне майно у позивача; факт наявності майна у незаконному володінні відповідача; факт відсутності у відповідача правових підстав для володіння майном; факт добросовісного (недобросовісного) володіння чужим майном, а не підстави припинення іпотеки у разі припинення юридичної особи та основного зобов`язання за кредитним договором.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (76 ГПК України).

Згідно із статтею 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, місцевий господарський суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Щодо доводів позивача про порушення його прав з підстав неможливості прийняти участь в судовому засіданні, оскільки 22.09.2020 на сайті Окружного адміністративного суду м. Києва було розміщено інформацію про те, що у зв`язку з підтвердженням у працівників суду діагнозу COVID-19, в суді тимчасово встановлені карантинні обмеження, серед яких припинення проведення судових засідань для учасників судових процесів інших судів в режимі відеоконференції, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.06.2020 у цій справі прийнято на новий розгляд справу №922/1708/18; підготовче засідання призначено на 14.07.2020 (т.3,а.с.234).

06.07.2020 позивачем подано клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції, в задоволенні якого ухвалою місцевого господарського суду від 09.07.2020 відмовлено з підстав відсутності технічної можливості.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.07.2020 у цій справі відкладено підготовче засідання на 11.08.2020 (т.3,а.с.266).

27.07.2020 позивачем подано клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції, яке ухвалою місцевого господарського суду від 30.07.2020 у цій справі задоволено, та доручено Голосіївському районному суду м. Києва забезпечити проведення підготовчого засідання в режимі відеоконференції (т.3,а.с.277).

Однак, розпорядженням в.о. голови Голосіївського районного суду м. Києва тимчасово, до 14.08.2020, припинено забезпечення проведення судових засідань для учасників судових процесів в режимі відеоконференції.

Ухвалою місцевого господарського суду від 11.08.2020 розгляд справи призначено на 25.08.2020 (т.3,а.с.282).

В судове засідання, 25.08.2020, представник позивача не з`явився, розгляд справи ухвалою суду першої інстанції відкладено на 24.09.2020 (т.3,а.с.290)

07.09.2020 позивачем подано клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції, яке ухвалою місцевого господарського суду від 08.09.2020 у цій справі задоволено, та доручено Окружному адміністративному суду міста Києва забезпечити її проведення (т.4,а.с.13,14).

22.09.2020 на сайті Окружного адміністративного суду міста Києва розміщено оголошення про тимчасове припинення проведення судових засідань для учасників інших судів в режимі відеоконференцій, окрім судових справ, які потребують термінового судового розгляду (т.4,а.с.103).

24.09.2020 місцевим господарським судом ухвалено оскаржуване рішення за відсутності представника скаржника.

Одним із принципів господарського судочинства відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, є розумність строків розгляду справи судом.

Враховуючи фактичні обставини справи, суд апеляційної інстанції зазначає, що зважаючи на епідеміологічну ситуацію в Україні, позивач міг припускати можливість припинення проведення судових засідань для учасників інших судів в режимі відеоконференцій та скористатись можливістю, наданою йому ч.3 ст. 197 ГПК України, а саме прийняти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з застосуванням власних технічних засобів; надати пояснення по справі в письмовій формі. Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що справа розглядається місцевим господарським судом вже втретє після її перегляду судами апеляційної та касаційної інстанцій, а отже у позивача було достатньо часу та можливостей висловити свою правову позицію у справі та надати всі необхідні докази в підтвердження своїх позовних вимог. Також, зі змісту апеляційної скарги вбачається, що позивач не наводить жодних нових доводів, які б не були враховані Господарським судом Харківської області при прийнятті оскаржуваного рішення, що в сукупності свідчить про те, що відсутність представника позивача в судовому засіданні 24.09.2020 не призвела до прийняття необґрунтованого рішення суду у цій справі.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного рішення в апеляційному порядку та відхиляються судовою колегією апеляційної інстанції за необґрунтованістю, у зв`язку з чим апеляційна скарга АТ "ВТБ Банк" не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Харківської області від 24.09.2020 у справі №922/1708/18 з урахуванням меж його перегляду, визначених частиною 1 статті 269 ГПК України, слід залишити без змін.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, п.1 ч.1 ст.275, ст.ст.276, 281, 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ВТБ Банк", м. Київ, залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Харківської області від 24.09.2020 у справі №922/1708/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складений 28.04.2021.

Головуючий суддя Л.І. Бородіна

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя В.В. Лакіза