Рішення

від 13.04.2021 по справі 911/3113/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" квітня 2021 р. м. Київ Справа № 911/3113/20

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Бондаренко О.М., розглянув позовну заяву і додані до неї документи

за позовом ОСОБА_1

АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

адреса для листування: АДРЕСА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Техно"

08150, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Вокзальна, буд. 45, код ЄДРПОУ 30398674

про стягнення вартості частини майна товариства, пропорційної частці учасника у статутному капіталі товариства та частини прибутку

за участі представників сторін:

позивача: Скляренко О.П., посвідчення №7345/10 від 01.03.2019;

відповідача: Самборська О.В., посвідчення №4925/10 від 21.06.2012.

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області (вх. № 3153/20 від 28.10.2020) надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Техно" про стягнення вартості частини майна товариства, пропорційної частці учасника у статутному капіталі товариства та частини прибутку.

Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.11.2020 судом прийнято позовну заяву (вх. № 3153/20 від 28.10.2020) до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/3113/20 за правилами загального позовного провадження, проведення підготовчого засідання суду призначено на 01.12.2020.

Через канцелярію Господарського суду Кивської області від позивача надійшло клопотання про витребування доказів (вх. №26910/20 від 01.12.2020).

У судове засідання 01.12.2020 з`явився представник позивача, представник відповідача у судове засідання не з`явився.

Станом на дату судового засідання, 01.12.2020, у суду відсутня інформація стосовно повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання, оскільки у зв`язку із відсутністю фінансування, поштою відповідачу ухвалу Господарського суду Київської області від 06.11.2020 відправлено не було, відомості про електронну адресу відповідача у суду відсутні.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.12.2020 судом відкладено підготовче засідання у справі №911/3113/20 на 22.12.2020, частково задоволено клопотання позивача про витребування доказів від 01.12.2020 та відкладено до наступного судового засідання розгляд пункту 3 клопотання позивача про витребування доказів від 01.12.2020.

У судове засідання 22.12.2020 з`явились представники позивача та відповідача та надали усні пояснення у справі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.12.2020 судом продовжено строк підготовчого провадження у справі №911/3113/20 на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 19.01.2021, продовжено позивачу строк подання відповіді на відзив, продовжено Головному управлінню статистики у Київській області та Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Техно" строк подання документів, що витребувані у пунктах 3, 4 ухвали Господарського суду Київської області від 01.12.2020 та відкладено розгляд пункту 3 клопотання позивача про витребування доказів від 01.12.2020 до судового засідання 19.01.2021.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від Головного управління статистики у Київській області надійшов лист щодо надання інформації (вх. № 31901/20 від 28.12.2020).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання (вх.№729/21 від 14.01.2021) про продовження строку підготовчого провадження у справі № 911/3113/20, продовження строку подання відзиву на позовну заяву, продовження строку подання доказів, що витребувані у пункті 4 ухвали Господарського суду Київської області від 01.12.2020.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від Головного управління статистики у Київській області надійшов лист щодо надання інформації (вх. № 1003/21 від 16.01.2021).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про участь представника позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 1049/21 від 18.01.2021).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява (вх. №1932/21 від 27.01.2021) про залишення без розгляду заяви позивача про участь представника позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 1049/21 від 18.01.2021).

Судове засідання, що призначене на 19.01.2021, не відбулось у зв`язку із хворобою судді.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.01.2021 судом призначено підготовче засідання у справі №911/3113/20 на 23.02.2021.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про продовження йому строків на подання суду відзиву на позовну заяву та документів, що витребовувались пунктом 4 ухвали Господарського суду Київської області від 01.12.2020 та документів, зазначених у пунктах 5, 6 ухвали Господарського суду Київської області від 29.01.2021 у зв`язку із тим, що представник відповідача отримала ухвалу суду лише 12.02.2021 (вх. №4294/21 від 22.02.2021).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про перенесення судового засідання 23.02.2021 на іншу дату у зв`язку із хворобою представника відповідача (вх. № 4297/21 від 22.02.2021).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог (вх. №4385/21 від 23.02.2021).

У судове засідання 23.02.2021 з`явилась представник позивача та надала усні пояснення у справі, представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач повідомлений.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.02.2021 судом прийнято збільшення розміру позовних вимог відповідно до заяви позивача про збільшення позовних вимог від 23.02.2021, закрито підготовче провадження у справі №911/3113/20 та призначено справу до розгляду по суті на 18.03.2021.

Розгляд справи здійснюється за остаточними позовними вимогами: стягнути з відповідача на користь позивача вартість частини майна товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Техно", пропорційну частці учасника ОСОБА_1 у статутному капіталі, що становить 40 % у розмірі 379240,00 грн. та відповідну частку прибутку у розмірі 2280,00 грн.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №5518/21 від 09.03.2021).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про надання доказів (вх. №6339/21 від 18.03.2021).

У судове засідання 18.03.2021 з`явились представники позивача та відповідача та надали усні пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.03.2021 відкладено судове засідання на 06.04.2021.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 7182/21 від 29.03.2021).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надішли заперечення на відповідь на відзив (вх.№ 8978/21 від 06.04.2021).

У судовому засіданні 06.04.2021 оголошено перерву до 13.04.2021, відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із тим, що спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, на час, достатній для підготовки представників сторін до судових дебатів.

У судове засідання 13.04.2021 з`явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги та представник відповідача, який заперечував проти задоволення позову.

Відповідно до частини 6 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 13.04.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд -

встановив:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після виключення позивача зі складу учасників товариства, йому, у визначений законом термін, не виплачено вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства та відповідну частину прибутку, що передбачено статтею 148 Цивільного кодексу України, статтею 54 Закону України "Про господарські товариства", пунктами 6.2., 6.3., 6.6. Статуту товариства (у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

2. Аргументи ОСОБА_1

2.1. 25.05.1999 створено Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Техно .

Відповідно до відомостей державного реєстру, до 25.10.2017 учасниками товариства були: ОСОБА_1 , розмір внеску до статутного капіталу - 56000,00 грн. (частка у статутному капіталі 40%) та ОСОБА_2 , розмір внеску до статутного капіталу - 84000,00 грн. (частка у статутному капіталі - 60%).

2.2. Станом на 26.10.2017 єдиним учасником товариства є ОСОБА_2 з часткою у статутному капіталі 100%, що підтверджується витягом з державного реєстру.

2.3. У подальшому, позивачу стало відомо, що 23.10.2017 рішенням загальних зборів його виключено зі складу учасників товариства, що підтверджується протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Техно , проте, позивач участі у загальних зборах не брав, жодних повідомлень про їх проведення не отримував.

2.4. Відповідно до статті 54 Закону України Про господарські товариства при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Згідно з пунктом 6.2. Статуту, учасник, який виходить з товариства має право одержати вартість частини майна пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

Пунктом 6.3. Статуту визначено, що учаснику, який виходить з товариства сплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі і яка встановлюється згідно з балансом, який складається на день виходу учасника з товариства. Учаснику, який вибув, також сплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до дня його виходу. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

2.5. Відповідно до звіту про фінансові результати за 2017 рік, чистий прибуток товариства становив: 5700,00 грн., а вартість чистих активів товариства становила 948100,00 грн., отже, з огляду на те, що розмір частки позивача у статутному капіталі становив 40 %, вартість частини майна становить 379240,00 грн., а частина прибутку - 2280,00 грн.

2.6. Датою виключення учасника з товариства вважається дата здійснення реєстраційних дій щодо такого виключення (пункт 6.3. Статуту), у даному випадку - 26.10.2017, тобто, відповідач зобов`язаний у строк до 26.10.2018 виплати позивачу грошові кошти, однак, відповідач не здійснив такого розрахунку.

2.7. Аргументи відповідача про застосування строків позовної давності не підлягають задоволенню, з огляду на те, що відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, отже, з урахуванням дати початку відліку строку позовної давності - 27.10.2018 (день, коли скінчився річний строк належного здійснення спірних виплат, тобто, позивач довідався, що його право порушене) та дати звернення з позовом до суду - 28.10.2020, очевидно, що позивачем не пропущено строк позовної давності.

2.8. Аргументи відповідача про відсутність доказів того, що позивачем сплачено частку статутного капіталу товариства у розмірі 56000,00 грн. спростовуються долученими до матеріалів справи документами, а саме: квитанціями до прибуткового касового ордеру № 7 від 23.03.2004 на суму 28000,00 грн., № 5 від 19.03.2004 на суму 28000,00 грн.

2.9. Аргументи відповідача про наявність збитків товариства, які виникли внаслідок неправомірних дій позивача спростовуються тим, що позивач не був директором товариства, і не був наділений правом здійснення господарської діяльності товариства (укладення господарських угод, на підставі яких виникла заборгованість), директором товариства був інший учасник - ОСОБА_2 з часткою у статутному капіталі 60%, тобто, всі можливі негативні наслідки діяльності товариства виникли з вини саме директора товариства.

2.10. Аргументи відповідача про повідомлення позивача про прийняте рішення шляхом направлення телеграми 23.10.2017 спростовуються тим, що спірна телеграма датована та отримана позивачем 23.10.2018.

3. Аргументи Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Техно

3.1. 23.10.2017 рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Техно , що оформлено протоколом № 17, позивача виключено зі складу учасників товариства, оскільки він систематично не виконував обов`язки учасника, а саме: не брав участі у загальних зборах, співпрацював з конкурентами, не брав участі у діяльності товариства, фінансовій діяльності, призначенні керівника, вирішенні питань виконання господарських зобов`язань та виконання рішення суду, тобто, своїми діями доводив товариство до ліквідації.

3.2. 23.10.2017 позивачу направлено телеграму про його виключення, з проханням з`явитись до товариства за отриманням 40% статутного капіталу або надати розрахунковий рахунок для отримання цих грошових коштів, проте, жодних дій позивачем не вчинено.

3.3. Аргументи позивача про наявність у нього корпоративних прав у Товаристві з обмеженою відповідальністю Компанія Техно не відповідають дійсності, з огляду на те, що до матеріалів справи не долучено жодного доказу на підтвердження факту включення позивача до товариства, надані квитанції про сплату частки статутного капіталу товариства, відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також зазначення позивача як учасника товариства у Статуті товариства, не спростовують вказаного та не підтверджують факту включення позивача до складу учасників товариства.

3.4. Аргументи позивача про те, що його безпідставно виключили з товариства і те, що він не отримував повідомлення про відповідні загальні збори не відповідають дійсності, з огляду на те, що на адресу позивача неодноразово направлялись повідомлення про проведення загальних зборів та прийняті за результатами розгляду рішення, а саме: 15.02.2017 - про збори 15.03.2017, 14.04.2017 - про збори 17.05.2017, 15.08.2017 - про збори 15.09.2017 (повідомлення та оголошення у газеті), 20.09.2017 - про збори 13.10.2017.

3.5. Крім того, з урахуванням дати проведення загальних зборів та дати повідомлення про виключення - 23.10.2017, позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду, що визначений статтею 257 Цивільного кодексу України.

4. Норми права, що підлягають застосуванню

4.1. На момент виникнення спірних у справі правовідносин - 23.10.2017 (дати проведення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Техно , на яких прийнято рішення про виключення позивача зі складу учасників товариства), поняття товариства з обмеженою відповідальністю, правила їх створення, діяльності, а також права і обов`язки учасників та засновників були визначені положеннями §1 глави 8 Цивільного кодексу України, глави 9 розділу ІІ Господарського кодексу України та Закону України "Про господарські товариства" у відповідних редакціях.

Статтею 50 Закону України "Про господарські товариства" визначено, що товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Наведене визначення кореспондується з положеннями статті 140 Цивільного кодексу України та статті 80 Господарського кодексу України.

4.2. Відповідно до статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

4.3. Згідно з статтею 116 Цивільного кодексу України, статті 88 Господарського кодексу України, статті 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, зокрема, вийти у встановленому порядку з товариства.

Відповідно до статті 148 Цивільного кодексу України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом. Спори, що виникають у зв`язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом.

4.4. Статтею 54 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

З огляду на положення наведених правових норм, учасник господарського товариства, який вийшов з товариства, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Зазначеному праву учасника кореспондується обов`язок товариства здійснити виплату вартості зазначеної частини майна після затвердження звіту за відповідний рік у дванадцятимісячний строк з дня виходу.

4.5. Відповідно до статті 66 Господарського кодексу України майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Статтею 139 Господарського кодексу України майном у сфері господарювання визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб`єктів.

Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.

Отже, вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов`язань (тобто вартості чистих активів), пропорційній до частки учасника у статутному капіталі товариства.

4.6. За наявності спору між учасником товариства та самою юридичною особою щодо визначення вартості майна останньої, учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а не на підставі вартості, за якою майно обліковується у товаристві. Взяття майна на облік за певною вартістю є односторонньою вольовою дією товариства, яка не може бути беззаперечним доказом дійсної вартості майна. Сторони можуть доводити дійсну вартість майна будь-якими належними доказами, в порядку статті 76 Господарського процесуального кодексу України, до таких доказів належать, у тому числі, висновки експертів.

Аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №925/1165/14 та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.03.2020 у справі № 902/368/19.

4.7. Стаття 257 Цивільного кодексу України передбачає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частин 3, 4, 5 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

З огляду на правову позицію, що викладено у пункті 2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише, якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Щодо фізичної особи (громадянина) останніми можуть бути документально підтверджені тяжке захворювання, тривале перебування поза місцем свого постійного проживання (наприклад, за кордоном) тощо. Висновок про застосування позовної давності відображається у мотивувальній частині рішення господарського суду.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), неодноразово наголошував, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (§ 51 рішення Європейського суду з прав людини від 22 жовтня 1996 року у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", заяви № 22083/93, 22095/93; § 570 рішення Європейського суду з прав людини від 20 вересня 2011 року у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. Порівняльний аналіз змісту термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. Вказана правова позиція напрацьована усталеною судовою практикою як Верховного Суду України, зокрема, у постановах від 17.02.2016 у справі №6-2407цс15, від 01.07.2015 у справі №6-178гс15, так і Верховного Суду, зокрема, у постановах від 15.05.2018 у справі №911/3210/17, від 08.05.2018 у справі №911/2534/17.

5. Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи

Предмет позову: стягнення вартості частини майна Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Техно у розмірі 379240,00 грн. та частки прибутку у розмірі 2280,00 грн.

Підстави позову: порушення відповідачем права позивача, передбаченого статтею 148 Цивільного кодексу України, статтею 54 Закону України Про господарські товариства , пунктами 6.2, 6.3., 6.6. Статуту товариства, на отримання спірних виплат у зв`язку із виходом з товариства з обмеженою відповідальністю, з огляду на те, що з моменту виключення позивача з учасників товариства - 23.10.2017, станом на дату звернення з позовом до суду - 28.10.2020, спірні виплати не здійснені, встановлений законодавством річний термін на здійснення таких розрахунків - сплинув.

5.1. 23.10.2017 рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Техно , що оформлено протоколом № 17, позивача виключено зі складу учасників товариства, з підстав систематичного невиконання ним обов`язків учасника: не брав участі у загальних зборах, співпрацював з конкурентами, не брав участі у діяльності товариства, фінансовій діяльності, призначенні керівника, вирішення питань виконання господарських зобов`язань та виконання рішення суду, тобто, своїми діями доводив товариство до ліквідації.

5.2. Згідно з пунктом 6.2. Статуту, учасник, який виходить з товариства, має право одержати вартість частини майна пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

Пунктом 6.3. Статуту визначено, що учаснику, який виходить з товариства, сплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі і яка встановлюється згідно з балансом, який складається на день виходу учасника з товариства. Учаснику, який вибув, також сплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до дня його виходу. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

При виключенні учасника з товариства, йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі та частка прибутку, одержаного товариством в даному році до дня його виключення за правилами цієї статті статуту (пункт 6.6. Статуту).

5.3. Відповідно до положень статті 148 Цивільного кодексу України та статті 54 Закону України "Про господарські товариства" учасник господарського товариства при виході з товариства, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Зазначеному праву учасника кореспондує обов`язок товариства здійснити виплату вартості зазначеної частини майна після затвердження звіту за відповідний рік у дванадцятимісячний строк з дня виходу.

Отже, відповідне право на одержання вартості частини майна при виході з господарського товариства виникає в учасника товариства лише після внесення ним частки у визначеному розмірі до статутного капіталу товариства. У разі, якщо учасник не повністю вніс (не повністю оплатив) свій вклад до статутного капіталу товариства, йому виплачується дійсна вартість частки пропорційно внесеній (оплаченій) частині вкладу.

5.4. На підтвердження внесення частки у статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Техно у розмірі 54000,00 грн., позивачем долучені до матеріалів справи копії (а оригінали оглянуті судом у судовому засіданні 13.04.2021): квитанції до прибуткового касового ордеру № 7 від 23.03.2004 у розмірі 28000,00 грн., квитанції до прибуткового касового ордеру № 5 від 19.03.2004 у розмірі 28000,00 грн., які підписані головним бухгалтером Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Техно , чим спростовуються доводи відповідача про те, що позивачем не доведено статус учасника капіталу товариства.

Відтак, за висновками суду, долученими до матеріалів справи квитанціями до прибуткових касових ордерів та відомостями, що зазначені у пункті 9.2 Статуту (у редакції 2014 року) підтверджується внесення позивачем 56000,00 грн. як грошового внеску до статутного капіталу, що, станом на дату його виключення - 23.10.2017, складало 40% статутного капіталу товариства.

5.5. До матеріалів справи Головним управлінням статистики у Київській області долучено фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва на 31 грудня 2017 року, згідно з яким вартість чистих активів Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Техно складає 948100,00 грн., чистий прибуток складає 5700,00 грн.

Відповідачем до матеріалів справи долучено фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва на 30 вересня 2017 року, згідно з яким вартість чистих активів Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Техно складає 971700,00 грн., чистий прибуток складає 29300,00 грн.

З огляду на те, що станом на дату виключення позивача зі складу учасників - 23.10.2017, розмір балансу товариства не складався, суд, під час вирішення питання стягнення вартості частини майна та частки прибутку бере до уваги відомості, що зазначені у фінансовому звіті суб`єкта малого підприємництва на 31 грудня 2017 року, згідно з яким вартість чистих активів Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Техно складає 948100,00 грн., чистий прибуток складає 5700,00 грн., що відповідає вимогам статті 54 Закону України Про господарські товариства щодо здійснення спірних виплат після затвердження звіту за рік, в якому учасник вийшов з товариства.

5.6. Оскільки, як встановлено судом, позивачем доведено факт внесення грошових коштів до статутного капіталу товариства у розмірі 56000,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 7 від 23.03.2004 у розмірі 28000,00 грн., квитанцію до прибуткового касового оренду № 5 від 19.03.2004 у розмірі 28000,00 грн., що станом на дату його виключення - 23.10.2017 становить 40%, а відповідачем не надано доказів протилежного, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення вартості чистих активів у розмірі 379240,00 грн. та чистого прибутку у розмірі 2280,00 грн., у зв`язку із виходом позивача зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Техно .

5.7. Те, що позивач був учасником Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Техно підтверджується наявними у матеріалах справи письмовими доказами: витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 25.10.2017, Статутом товариства у редакції від 18.11.2014, вищевказаними квитанціями до прибуткових касових ордерів про внесення позивачем частки до статутного капіталу товариства, самим рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Техно від 23.10.2017, що оформлено протоколом № 17, про виключення позивача зі складу учасників товариства, при чому, підставою виключення визначено систематичне невиконання позивачем його корпоративних обов`язків учасника товариства, натомість, заперечуючи позов, відповідач вимагає доведення позивачем наявності у нього корпоративних прав учасника товариства.

Те, що позивач був учасником товариства - відповідача підтверджується також доказами, наданими самим відповідачем - зверненнями відповідача до позивача з повідомленнями з проханням з`явитись до товариства за отриманням 40% статутного капіталу або надати розрахунковий рахунок для отримання цих коштів.

Згідно з частинами 4, 5 статті 89 Цивільного кодексу України до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом. Зміни до установчих документів юридичної особи, які стосуються відомостей, включених до єдиного державного реєстру, набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації. Юридичні особи та їх учасники не мають права посилатися на відсутність державної реєстрації таких змін у відносинах із третіми особами, які діяли з урахуванням цих змін.

Закон не пов`язує момент виникнення права участі у товаристві з обмеженою відповідальністю з моментом державної реєстрації відповідних змін у складі учасників товариства, водночас, згідно з положеннями статті 89 Цивільного кодексу України відомості про зміни у складі учасників товариства підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру. Правові наслідки наявності або відсутності відповідних відомостей у Єдиному державному реєстрі визначено статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (вказану правову позицію викладено в абзаці 4 пункту 2.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" від 25.02.2016 № 4).

Відповідно до статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Усі вказані докази, у сукупності, відповідач вважав недостатніми для доведення наявності у позивача корпоративних прав учасника товариства, однак, такі заперечення вбачаються суду надмірними, такими, що суперечать встановленим обставинам та матеріалам справи, а також не спростованими відповідачем власними доказами.

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є змагальність сторін.

Згідно з частиною 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Зважаючи на вимоги пункту 4 частини 3 статті 2, статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судом враховані надані позивачем докази наявності у нього корпоративних прав, у сукупності, а також те, що відповідачем вказане доказами не спростоване, у тому числі, його сумніви щодо фактичності оплати внеску позивачем до статутного капіталу товариства, яку позивач підтвердив фінансовими документами, натомість, відповідач, за наявності такої можливості, даними бухгалтерського обліку цих обставин не заперечив.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

6. Відносно аргументів відповідача про застосування строків позовної давності суд зазначає таке.

6.1. Стаття 257 Цивільного кодексу України передбачає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

6.2. Відповідно до пункту 6.3. Статуту днем виходу учасника з товариства вважається дата державної реєстрації змін в установчих документах товариства, пов`язаних з виходом учасника, яка вчинена відповідачем 26.10.2017.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань державна реєстрація - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Згідно з пунктом 10 частини 4 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, подається примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про вихід із складу засновників (учасників) та/або заява фізичної особи про вихід із складу засновників (учасників).

З урахуванням правової позиції, що викладено в абзаці 4 пункту 3.5. Рекомендацій Вищого господарського суду України Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин від 28.12.2007 № 04-5/14, учасник вважається таким, що вийшов з товариства з обмеженою або з додатковою відповідальністю, з моменту прийняття загальними зборами рішення про виключення учасника з товариства на підставі його заяви про вихід, а у випадку відсутності такого рішення - з дати закінчення строку, встановленого законом або статутом товариства для повідомлення про вихід з товариства. Тобто, Вищий господарський суд України пов`язував момент виходу з товариства саме з рішенням загальних зборів або закінченням відповідного строку для повідомлення про вихід.

6.3. Суд, з урахуванням вимог статті 148 Цивільного кодексу України, статті 54 Закону України Про господарські товариства , пунктів 6.2., 6.3., 6.6. Статуту товариства та дати виключення позивача зі складу учасників товариства - 23.10.2017, що підтверджується протоколом загальних зборів учасників № 17, зазначає, що граничним строком сплати спірних грошових коштів є 23.10.2018.

6.4. Відповідачем до матеріалів справи долучено електронне повідомлення та квитанцію ПАТ Укрпошта від 22.10.2018 (вірність дати встановлювалась судом у судовому засіданні 13.04.2021 за оригіналом), згідно з якими позивача повідомлено про рішення загальних зборів № 17 від 23.10.2017 та зазначено про необхідність звернутись до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Техно за адресою: м. Боярка, вул. Вокзальна, 45 або письмово повідомити рахунок, на який перерахуються 40% статутного капіталу у розмірі 56000,00 грн.

З урахуванням отримання зазначеного повідомлення позивачем 22.10.2018, дванадцятимісячного строку сплати спірних грошових коштів з моменту прийняття рішення про виключення позивача від 23.10.2017, суд дійшов висновку, що перебіг позовної давності до вимог щодо порушення права на спірні виплати почався 24.10.2018, з першого дня порушення строку на здійснення спірних виплат - день, коли позивач довідався, що його право порушене, тобто, з урахуванням вимог статті 257 Цивільного кодексу України, строк позовної давності закінчується 24.10.2021.

6.5. Аргументи сторін відносно належного повідомлення позивача про призначення загальних зборів не беруться судом до уваги, з огляду на те, що у даній справі не оскаржується правомірність рішень цих загальних зборів та виключення позивача зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Техно , одночасно, законодавство виходить з презумпції легітимності рішень органів управління юридичної особи, тобто зазначені рішення вважаються такими, що відповідають закону до встановлення їх неправомірності судом.

7. Відносно аргументів відповідача про заподіяння позивачем збитків товариству .

7.1. Відповідно до пункту 6.3. Статуту, в разі існування у товариства непогашених кредитів та інших боргових зобов`язань вартість частини майна товариства та належна частка прибутку, які підлягають до сплати учаснику, що виходить з товариства може бути визначена розрахунковим способом за домовленістю між учасниками з врахуванням вимог закону.

Згідно з пунктом 6.6. Статуту, при виключенні учасника з товариства йому виплачується вартість майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі та частка прибутку, одержаного товариством в даному році до дня його виключення за правилами цієї статті статуту, за вирахуванням вартості заподіяних товариству збитків та неодержаної товариством винагороди, якщо буде доведено їх причинний зв`язок з дійми учасника, який виключається. Розмір збитків та неодержаної вигоди визначається загальними зборами учасників на основі висновків бухгалтерської служби та ревізійного органу товариства, з залученням в разі необхідності експертів та аудиторської служби.

7.2. Пунктом 35 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" роз`яснено, що господарські суди вправі приймати рішення щодо виплати акціонеру (учаснику) частки прибутку (дивідендів) лише у разі невиплати господарським товариством дивідендів на підставі рішення загальних зборів або їх виплати в меншому розмірі, ніж передбачено відповідним рішенням (статті 10, 41, 59 Закону України "Про господарські товариства", стаття 158 Цивільного кодексу України). У разі, якщо загальні збори прийняли рішення не розподіляти прибуток товариства, господарський суд не може підміняти вищий орган управління товариства і втручатися у господарську діяльність товариства.

Згідно з пунктом 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" під час розгляду справ у спорах про стягнення сум дивідендів, господарські суди повинні виходити з того, що відповідно до пункту "д" частини п`ятої та частини шостої статті 41, статті 59 Закону України "Про господарські товариства", пунктів 11, 12 частини другої статті 33 Закону України "Про акціонерні товариства", статті 15 Закону України "Про кооперацію" затвердження річних результатів діяльності юридичної особи, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів) належить до виключної компетенції загальних зборів. Суд має право прийняти рішення про стягнення дивідендів лише за наявності рішення загальних зборів юридичної особи про спрямування прибутку на виплату дивідендів, на підставі якого визначаються розмір належних позивачу - учаснику (акціонеру, члену) дивідендів, строки та порядок їх виплати. Прийняття господарським судом рішення стосовно спрямування прибутку (частини прибутку) юридичної особи на виплату дивідендів виходить за межі компетенції господарського суду.

7.3. З огляду на те, що відповідачем не надано доказів того, що загальними зборами Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Техно приймалось рішення про спрямування прибутку або частини майна на погашення кредитів або інших грошових зобов`язань або визнання позивача особою, яка спричинила збитки товариству, суд відхиляє аргументи відповідача в цій частині, оскільки суду заборонено підміняти вищий орган управління товариства і втручатися у господарську діяльність товариства.

7.4. Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

7.5. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з урахуванням юридичної сили правового акта в ієрархії національного законодавства та з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини при дотриманні норм процесуального права.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі Руїз Торіха проти Іспанії Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

7.6. Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню.

7.7. Судовий збір за подання позовної заяви, в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

7.8. Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 11, 73, 74, 76-80, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд-

вирішив:

1. Позов (вх. № 3153/20 від 28.10.2020) ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Техно" про стягнення вартості частини майна товариства, пропорційної частці учасника у статутному капіталі товариства та частини прибутку задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Техно" (08150, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Вокзальна, буд. 45, код ЄДРПОУ 30398674) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 ) вартість частини майна товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Техно" (код ЄДРПОУ - 30398674), пропорційну частці учасника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у статутному капіталі, що становить 40% у розмірі 379240,00 грн. (триста сімдесят дев`ять гривень двісті сорок копійок), частку прибутку у розмірі 2280,00 грн. (дві тисячі двісті вісімдесят гривень), судовий збір у розмірі 5722,80 грн. (п`ять тисяч сімсот двадцять дві гривні вісімдесят копійок).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 28.04.2021.

Суддя С.О. Саванчук