Постанова

від 14.04.2021 по справі 344/17217/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

14 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 344/17217/15-ц

провадження № 61-11455св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів : Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство Креді Агріколь Банк ,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Одіс Пабліситі Груп ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 червня 2016 року

в складі судді Хоростіля Р. В. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 28 травня 2019 року в складі колегії суддів: Мелінишин Г. П., Томин О. О., Ясеновенко Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2015 року Акціонерне товариство Креді Агріколь Банк (далі -

ПАТ Креді Агріколь Банк ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Одіс Пабліситі Груп (далі - ТОВ Одіс Пабліситі Груп ), про звернення стягнення

на предмет іпотеки.

Позов обґрунтований тим, що 19 грудня 2008 року між АТ Індустріально-експортний Банк , правонаступником якого є АТ Креді Агріколь Банк , і ТОВ Одіс Пабліситі Груп укладено кредитний договір № 058/08 (із змінами

і доповненнями), відповідно до якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 500 000,00 грн строком до 25 лютого 2013 року зі сплатою 27 % річних.

Для забезпечення виконання зобов`язань за цим договором 25 грудня 2008 року між банком, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, за яким

в іпотеку передано нерухоме майно: горищне приміщення площею 95,2 кв. м

у АДРЕСА_1 , що належить

ОСОБА_2 , горищне приміщення площею 98,9 кв. м за тією ж адресою, належне ОСОБА_1 , та нежитлову будівлю-склад загальною площею 2930,2 кв. м, що знаходиться в АДРЕСА_2 та належить в рівних частках ОСОБА_1

та ОСОБА_2 .

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 11 лютого 2013 року позов задоволено, стягнено на його користь із боржника та поручителів (майнових поручителів-відповідачів) заборгованість за кредитним договором станом

на 24 вересня 2012 року в розмірі 956 381,45 грн. Ця сума боргу підтверджена

і рішенням апеляційного суду від 22 липня 2015 року.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 17 лютого 2015 року порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ Одіс Пабліситі Груп ,

а 06 травня 2015 року визнано грошові вимоги банку в розмірі 995 578,81 грн.

Оскільки на час подання до суду цього позову розмір заборгованості становив

908 860,59 грн (496 000,00 грн - заборгованість за кредитом та 412 860,59 грн - заборгованість за процентами), банк вважав, що має право на стягнення вказаної суми за рахунок іпотечного майна. Тому просив звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: горищне приміщення площею 95,2 кв. м на АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 ; горищне приміщення площею 98,9 кв. м за тією ж адресою, належне ОСОБА_1 ,

та нежитлову будівлю-склад загальною площею 2 930,2 кв. м, яка знаходиться

за адресою: АДРЕСА_2 та належить в рівних частках ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , шляхом продажу з прилюдних (публічних) торгів (аукціону) в порядку, встановленому законодавством України, за початковою ціною на рівні

не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області

від 06 червня 2016 року позов задоволено. В рахунок погашення заборгованості ТОВ Одіс Пабліситі Груп перед АТ Креді Агріколь Банк за кредитним договором від 19 грудня 2008 року № 058/08 в сумі 908 860,59 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 25 грудня 2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Данилів Т. Д. за № 6383, а саме: горищне приміщення площею 95,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке на праві приватної власності належить ОСОБА_2 ; горищне приміщення площею 98,9 кв. м, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 , яке на праві приватної власності належить ОСОБА_1 ; нежитлову будівлю-склад площею 2930,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яке в рівних частках (по 1/2) на праві приватної власності належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , шляхом його реалізації на прилюдних (публічних)торгах (аукціону) в порядку, встановленому законодавством України, за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна,

на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позичальник не виконував своїх зобов`язань за кредитним договором, що є підставою для задоволення вимог банку за рахунок предмета іпотеки. Суд також вважав, що позов пред`явлено

у межах позовної давності.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 28 травня 2019 року рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області

від 06 червня 2016 року змінено в мотивувальній частині, з викладенням

її в редакції цієї постанови. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції,

що боржник порушив зобов`язання за кредитним договором та допустив заборгованість, а тому у банку виникло право на звернення стягнення на предмет іпотеки. Проте зазначив, що, звернувшись у січні 2011 року із позовом про стягнення кредиту та відсотків, банк змінив строк виконання основного зобов`язання, а з указаним позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки звернувся у 2015 році, пропустивши трирічний строк позовної давності. Оскільки із заявою про застосування строку позовної давності звернувся лише ОСОБА_1 , проте враховуючи, що з окремою апеляційною скаргою останній не звертався,

не наділяв особу, що подала апеляційну скаргу ( ОСОБА_2 ) повноваженнями на представництво своїх інтересів, а його заяву про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_2 апеляційний суд повернув, підстав для перегляду рішення суду щодо ОСОБА_1 немає. Отже, немає підстав для застосування строку позовної давності.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У серпні 2020 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,

в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Вказує, що, установивши, що банк змінив строк виконання основного зобов`язання пред`явленням позову у 2011 році, суди залишили поза увагою правові позиції, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду

від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, відповідно до яких з пред`явленням до позичальника вимоги про дострокове погашення кредиту, згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, сплив строк кредитування і водночас кредитодавець втратив право нараховувати проценти

за користування кредитом.

Крім того, зазначає, що в апеляційним судом застосовано норму права

без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц, відповідно до якого, якщо відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, ще є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності.

У заяві від 15 лютого 2021 року просить врахувати обставини, встановлені у справі № 0907/15198/2012 (61-5738св18) та викладені у постанові Верховного Суду

від 20 січня 2021 року.

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу

до касаційного суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 344/17217/15-ц та витребувано її з Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що 19 грудня 2008 року між АТ Індустріально-експортний банк , правонаступником якого є ПАТ Креді Агріколь Банк , і ТОВ Одіс Пабліситі Груп укладено кредитний договір № 058/08, за умовами якого товариству було відкрито відзивну відновлювальну кредитну лінію у розмірі 700 000,00 грн строком

з 19 грудня 2008 року до 18 грудня 2011 року включно з відсотковою ставкою

27 % річних.

З метою забезпечення зобов`язань за кредитним договором 25 грудня 2008 року між банком, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки,

за умовами якого в іпотеку передано таке нерухоме майно: горищне приміщення площею 95,2 кв. м на АДРЕСА_1

що належить ОСОБА_2 , горищне приміщення площею 98,9 кв. м за тією

ж адресою, належне ОСОБА_1 , та нежитлову будівлю-склад загальною площею 2 930,2 кв. м, яка знаходиться в АДРЕСА_2 та належить в рівних частках

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Сторони обумовили, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги та відшкодувати витрати в повному обсязі,

що визначається на момент фактичного задоволення, зокрема вимоги за кредитним договором, включаючи сплату процентів, комісій, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, передбаченого кредитним договором, інших платежів на користь іпотекодержателя, передбачених кредитним договором (пункт 1.5 договору).

Виконання зобов`язань ТОВ Одіс Пабліситі Груп за кредитним договором було забезпечено також фінансовою порукою відповідачів і ТОВ Капітал Лізинг згідно з укладеними окремо з кожним із них та банком договорів поруки.

У зв`язку із неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору банк звертався з позовом до суду про дострокове стягнення кредитної заборгованості. Справу № 0907/15198/2012 суди розглядали неодноразово. Останнім рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 серпня 2016 року, з урахуванням виправленої 05 вересня 2016 року описки, рішення

від 11 лютого 2013 року та додаткове рішення від 11 вересня 2013 року Івано-Франківського міського суду скасовано та ухвалено нове. Провадження у справі за позовом ПАТ Індустріальний експортний банк (правонаступником якого

є АТ Креді Агріколь Банк ) до ТОВ Одіс Пабліситі Груп , ТОВ Капітал Лізинг про стягнення у солідарному порядку заборгованості за кредитним договором

від 19 грудня 2008 року в розмірі 956 381,45 грн закрито. Позовні вимоги

до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено. Стягнено з кожного з них на користь ПАТ Креді Агріколь Банк по 956 381,45 грн заборгованості за кредитним договором станом на 24 вересня 2012 року, у тому числі 496 000,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 8 781,64 грн - заборгованість

за нарахованими в період з 01 до 24 вересня 2012 року відсотками за кредитом; 51 920,56 грн - поточна заборгованість зі сплати простроченої процентної винагороди; 316 300,04 грн - прострочена заборгованість зі сплати процентної винагороди; 83 379,22 грн - сума пені за несвоєчасне погашення кредиту

(47 421,13 грн) та процентів (35 958,09 грн) за період з 24 жовтня 2011 року

до 24 вересня 2012 року (а. с. 104-110, т. 2).

Вказаним рішенням встановлено, що заборгованість ТОВ Одіс Пабліситі Груп

в розмірі 956 381,45 грн виникла станом на 24 вересня 2012 року.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 17 лютого 2015 року порушено провадження про банкрутство ТОВ Одіс Пабліситі Груп .

Ухвалою цього ж суду від 06 травня 2015 року визнано грошові вимоги ПАТ Креді Агріколь Банк до боржника ТОВ Одіс Пабліситі Груп на загальну суму

995 578,81 грн та включено їх до реєстру вимог кредиторів боржника. З них

956 381,45 заборгованості за кредитним договором та 3 339,00 грн судових витрат згідно з попереднім рішенням суду від 11 лютого 2013 року, а також 35 858,36 грн заборгованості за нарахованими відсотками за кредитним договором в період

з 24 вересня 2012 року до 04 березня 2015 року, що не був охоплений рішенням суду (а. с. 42-45, т. 1).

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 04 січня 2019 року затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ Одіс Пабліситі Груп , ліквідовано ТОВ Одіс Пабліситі Груп . Вирішено вважати погашеними вимоги кредиторів товариства, не задоволені через недостатність його майна. Закрито провадження у справі про банкрутство.

Матеріалами справи підтверджується, що на момент звернення до суду із цим позовом - 09 грудня 2015 року заборгованість становила 908 860,59 грн, з яких

за тілом кредиту - 496 000,00 грн, за відсотками - 412 860,59 грн

(а. с. 6, т. 1, а. с. 83-85, т. 2). Ці ж суми відображені в рішенні Апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 серпня 2016 року у справі № 0907/15198/2012

за результатами перегляду рішення Івано-Франківського міського суду

від 11 лютого 2013 року та додаткового рішення від 11 вересня 2013 року і, в тому числі, стягнені на користь банку.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України ) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду

і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, а саме рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права

чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції, апеляційний суд зробив висновок про те, що боржник порушив зобов`язання за кредитним договором

та допустив заборгованість, а тому у банку виникло право на звернення стягнення на предмет іпотеки. Проте зазначив, що, звернувшись у січні 2011 року із позовом про стягнення кредиту та відсотків, банк змінив строк виконання основного зобов`язання, а з указаним позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки звернувся у 2015 році, пропустивши трирічний строк позовної давності. Оскільки із заявою про застосування строку позовної давності звернувся лише ОСОБА_1 , проте враховуючи, що з окремою апеляційною скаргою останній не звертався,

не наділяв особу, що подала апеляційну скаргу ( ОСОБА_2 ) повноваженнями на представництво своїх інтересів, а його заяву про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_2 апеляційний суд повернув, підстав для перегляду рішення суду щодо ОСОБА_1 немає. Отже, немає підстав для застосування строку позовної давності.

З таким висновком суду апеляційної інстанції погодитись не можна.

Суди встановили, що Суд установив, що 19 грудня 2008 року між

АТ Індустріально-експортний банк , правонаступником якого є ПАТ Креді Агріколь Банк , і ТОВ Одіс Пабліситі Груп укладено кредитний договір № 058/08, за умовами якого товариству було відкрито відзивну відновлювальну кредитну лінію у розмірі 700 000,00 грн строком з 19 грудня 2008 року до 18 грудня

2011 року включно з відсотковою ставкою 27 % річних.

З метою забезпечення зобов`язань за кредитним договором від 19 грудня

2008 року, укладеним між ПАТ Креді Агріколь Банк і ТОВ Одіс Пабліситі Груп № 058/08 між цим банком, з однієї сторони, та ОСОБА_1 з ОСОБА_2 ,

з іншої, 25 грудня 2008 року укладено договір іпотеки. За умовами договору іпотеки в іпотеку передано таке нерухоме майно: горищне приміщення площею 95,2 кв. м на АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 , горищне приміщення площею 98,9 кв. м за тією ж адресою, належне ОСОБА_1 , та нежитлову будівлю-склад загальною площею

2 930,2 кв. м, яка знаходиться в АДРЕСА_2 та належить в рівних частках

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Сторони обумовили, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги та відшкодувати витрати в повному обсязі,

що визначається на момент фактичного задоволення, зокрема вимоги

за кредитним договором, включаючи сплату процентів, комісій, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, передбаченого кредитним договором, інших платежів на користь іпотекодержателя, передбачених кредитним договором (пункт 1.5 договору).

З укладення фінансовими поручителями єдиного договору іпотеки у них, відповідно до статей 541, 543 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), виникли солідарні зобов`язання як у іпотекодавців.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасник справи має право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

В апеляційному порядку рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 червня 2016 року було повністю оскаржено ОСОБА_2 , оскільки звертаючись з апеляційною скаргою, ОСОБА_2 просив рішення Івано-Франківського міського суду від 06 червня 2016 року

і ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ Креді Агріколь Банк до ОСОБА_1 та до ОСОБА_2 про звернення стягнення

на предмет іпотеки, відмовити.

Заяву ОСОБА_1 про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_2 повернено заявнику.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У мотивувальній частині оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції зазначено, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо ОСОБА_1 не оскаржується, а тому немає підстав для його перегляду в цій частині судом апеляційної інстанції.

Такий висновок суду є помилковим, оскільки учасник справи може оскаржити рішення суду повністю або частково. ОСОБА_2 як солідарний боржник оскаржував рішення суду першої інстанції повністю, а не лише відносно себе. Можливість оскарження судового рішення з множинністю сторін повністю

є способом реалізації процесуального права учасника справи. Процесуальне право на оскарження судового рішення учасником справи є відмінними від права, що випливає з матеріально-правових відносин і яке здійснюється його носієм виключно у власному інтересі.

Таким чином, суд апеляційної інстанції в порушення частини першої статті 352, частини першої статті 367, статті 382 ЦПК України переглянув рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 червня 2016 року не повністю, а лише в частині ОСОБА_2 .

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За змістом статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення

та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково, постанову апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 400, 409, 411 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 28 травня 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною

та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков В. С. Жданова А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко