Постанова

від 29.06.2021 по справі 344/17217/15-ц

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/17217/15-ц

Провадження № 22-ц/4808/924/21

Головуючий у 1 інстанції Хоростіль Р. В.

Суддя-доповідач Горейко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючої Горейко М.Д.

суддів: Василишин Л.В., Максюти І.О.

секретаря Пацаган В.В.

з участю представника особи, яка приєдналась до апеляційної скарги ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , представника позивача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Креді Агріколь Банк до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю Одіс Пабліситі Груп , про звернення стягнення на предмет іпотеки, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 та заявою ОСОБА_1 про приєднання до апеляційної скарги на рішення Івано-Франківського міського суду від 06 червня 2016 року, ухвалене у складі судді Хоростіля Р.В. в м. Івано-Франківську,

в с т а н о в и в:

У грудні 2015 року Акціонерне товариство Креді Агріколь Банк (далі - АТ Креді Агріколь Банк ) звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Одіс Пабліситі Груп (далі - ТОВ Одіс Пабліситі Груп ), про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позов обґрунтований тим, що 19 грудня 2008 року між АТ Індустріально-експортний Банк , правонаступником якого є АТ Креді Агріколь Банк , і ТОВ Одіс Пабліситі Груп укладено кредитний договір № 058/08 (із змінами і доповненнями), відповідно до якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 500 000,00 грн строком до 25 лютого 2013 року зі сплатою 27 % річних.

Для забезпечення виконання зобов`язань за цим договором 25 грудня 2008 року між банком, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки, за яким в іпотеку передано нерухоме майно: горищне приміщення площею 95,2 кв.м у АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_4 , горищне приміщення площею 98,9 кв.м за тією ж адресою, належне ОСОБА_1 , та нежитлову будівлю-склад загальною площею 2930,2 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_2 та належить в рівних частках ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 11 лютого 2013 року позов банку задоволено, стягнуто на його користь із боржника та поручителів (майнових поручителів - відповідачів) заборгованість за кредитним договором станом на 24 вересня 2012 року в розмірі 956 381,45 грн. Ця сума боргу підтверджена і рішенням апеляційного суду від 22 липня 2015 року.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 17 лютого 2015 року порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ Одіс Пабліситі Груп , а 06 травня 2015 року визнано грошові вимоги банку в розмірі 995 578,81 грн.

Оскільки на час подання до суду цього позову розмір заборгованості становив 908 860,59 грн (496 000 грн - заборгованість за кредитом та 412 860,59 - заборгованість за процентами), банк вважав, що має право на стягнення вказаної суми за рахунок іпотечного майна. Тому просив звернути стягнення на предмет іпотеки (горищне приміщення площею 95,2 кв.м у АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_4 , горищне приміщення площею 98,9 кв.м за тією ж адресою, належне ОСОБА_1 , та нежитлову будівлю-склад загальною площею 2 930,2 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_2 та належить в рівних частках ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ) шляхом продажу з прилюдних (публічних) торгів (аукціону) в порядку, встановленому чинним законодавством України з початковою ціною на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 06 червня 2016 року позов задоволено.

В рахунок погашення заборгованості ТОВ Одіс Пабліситі Груп перед АТ Креді Агріколь Банк за кредитним договором №058/08 від 19 грудня 2008 року в сумі 908 860,59 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 25 грудня 2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Івано-Франківського МНО Данилів Т.Д. за №6383, а саме: горищне приміщення площею 95,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке на праві приватної власності належить ОСОБА_4 , горищне приміщення площею 98,9 кв.м в АДРЕСА_1 , яке на праві приватної власності належить ОСОБА_1 та нежитлову будівлю-склад загальною площею 2930,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яке в рівних частках (по 1/2) на праві приватної власності належить ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , шляхом його реалізації на прилюдних (публічних) торгах (аукціоні) в порядку, встановленому законодавством України, за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позичальник не виконував своїх зобов`язань за кредитним договором, що є підставою для задоволення вимог банку за рахунок предмета іпотеки. Суд також вважав, що позов пред`явлено в межах строку позовної давності.

Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилався на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права. Просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову до нього та ОСОБА_1 відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що банк скористався передбаченим п. 2.19 кредитного договору та ч. 2 ст. 1050 ЦК України правом вимоги дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів, встановивши тим самим новий термін повного повернення кредиту. Зокрема, у зв`язку з несплатою кредиту та відсотків по ньому, банк 25.05.2010 року направив ТОВ Одіс Пабліситі Груп вимогу про добровільне погашення в п`ятиденний строк з часу її отримання поточної заборгованості. Ця вимога отримана товариством 31.05.2010 року , однак ним не виконана. Відповідно з 07 червня 2010 року в кредитора виникло право на стягнення всієї кредитної заборгованості.

Саме з цієї дати й почався перебіг трирічного строку позовної давності, який сплив 06 червня 2013 року. Натомість з позовом до суду банк звернувся 09 грудня 2015 року, тобто із значним пропуском строку позовної давності.

Відхиляючи доводи заяви щодо спливу позовної давності, суд на вказане уваги не звернув та не врахував позиції Верховного Суду України в аналогічних правовідносинах.

Крім того, згідно ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 26.05.2016 року ТОВ Одіс Пабліситі Груп як юридичну особу ліквідовано. Внаслідок цього припинилося основне зобов`язання, що є підставою і для припинення іпотеки.

У запереченнях на апеляційну скаргу АТ Креді Агріколь Банк посилалось на безпідставність доводів апелянта. Вважає, що строк позовної давності перерваний у зв`язку із зверненням банку 12.01.2011 року до суду з позовом про стягнення заборгованості. Оскільки до ухвалення рішення в цій справі не могла одночасно бути заявлена вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки, то перебіг позовної давності розпочався з 11.02.2013 року - дати ухвалення судового рішення.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 28 травня 2019 року рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 червня 2016 року змінено в мотивувальній частині, з викладенням її в редакції цієї постанови. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції, що боржник порушив зобов`язання за кредитним договором та допустив заборгованість, а тому у банку виникло право на звернення стягнення на предмет іпотеки. При цьому апеляційний суд вказав, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що регулюють інститут позовної давності. Та зазначив, що, звернувшись у січні 2011 року із позовом про стягнення кредиту та відсотків, банк змінив строк виконання основного зобов`язання, а з указаним позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки звернувся у 2015 році, пропустивши трирічний строк позовної давності. Разом з тим, суд, враховуючи відсутність заяви ОСОБА_4 про застосування позовної давності, ухвалив правильне по суті щодо нього рішення про задоволення позовних вимог про звернення стягнення на належне йому іпотечне майно, тому апеляційний суд в частині позовних вимог до ОСОБА_4 змінив мотивувальну частину рішення суду першої інстанції в редакції постанови від 28 травня 2019 року. Також зазначив, що оскільки із заявою про застосування строку позовної давності звернувся лише ОСОБА_1 , проте враховуючи, що з окремою апеляційною скаргою останній не звертався, не наділяв особу, що подала апеляційну скаргу ( ОСОБА_4 ) повноваженнями на представництво своїх інтересів, а його заяву про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_4 апеляційний суд повернув, підстав для перегляду рішення суду щодо ОСОБА_1 немає. Отже, немає підстав для застосування строку позовної давності.

Постановою Верховного Суду від 14 квітня 2021 року частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_4 . Скасовано постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 28 травня 2019 року та направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Скасовуючи постанову, Верховний Суд вказав, що висновок апеляційного суду про те, що рішення суду першої інстанції оскаржене тільки ОСОБА_4 , заяву ОСОБА_1 про приєднання до апеляційної скарги повернуто заявнику за пропуском строку подання такої заяви, а тому оскаржуване рішення переглядається тільки в частині вимог щодо ОСОБА_4 , є помилковим, оскільки останній, як солідарний боржник оскаржував рішення суду першої інстанції повністю, а не лише відносно себе. Можливість оскарження судового рішення з множинністю сторін повністю є способом реалізації процесуального права учасника справи.

При новому розгляді справи, 24 травня 2021 року до Івано-Франківського апеляційного суду ОСОБА_1 подав заяву про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_4 . Оскільки вказана заява відповідає вимогам ст. 363 ЦПК України - подана до початку розгляду справи в суді апеляційної інстанції, до заяви додано документ про сплату судового збору та докази надсилання (направлення) копії заяви іншим учасникам справи, суд апеляційної інстанції вважає, що ОСОБА_1 приєднався до апеляційної скарги ОСОБА_4 .

В засідання апеляційного суду апелянт ОСОБА_4 не з`явився, про час та день розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. Причину неявки суду не повідомив.

Приймаючи до уваги, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає апеляційному розгляду справи, апеляційним судом виконаний обов`язок щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про день, місце та час судового засідання, тому колегія суддів ухвалила про розгляд справи за відсутності апелянта.

Представник особи, яка приєдналась до апеляційної скарги ОСОБА_1 - адвокат Волосянко Р.О. підтримав доводи апеляційної скарги, з наведених у ній мотивів.

Представник АТ Креді Агріколь Банк - адвокат Савишен О.Б. доводів скарги не визнав, посилаючись на обґрунтованість висновків суду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 19 грудня 2008 року між АТ Індустріально-експортний банк , правонаступником якого є АТ Креді Агріколь Банк , і ТОВ Одіс Пабліситі Груп укладено кредитний договір №058/08, за умовами якого товариству було відкрито відзивну відновлювальну кредитну лінію у розмірі 700 000,00 грн строком з 19 грудня 2008 року до 18 грудня 2011 року включно з відсотковою ставкою 27 % річних (а.с.7-12, т.1).

З метою забезпечення зобов`язань за кредитним договором 25 грудня 2008 року між банком, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки, за умовами якого в іпотеку передано нерухоме майно: горищне приміщення площею 95,2 кв.м у АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_4 , горищне приміщення площею 98,9 кв.м за тією ж адресою, належне ОСОБА_1 , та нежитлову будівлю-склад загальною площею 2930,2 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_2 та належить в рівних частках ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (а.с.15-26, т.1).

Сторони обумовили, що за рахунок предмету іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги та відшкодувати витрати в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, зокрема вимоги за кредитним договором, включаючи сплату процентів, комісій, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, передбаченого кредитним договором, інших платежів на користь іпотекодержателя, передбачених кредитним договором (пункт 1.5 договору).

Виконання зобов`язань ТОВ Одіс Пабліситі Груп за кредитним договором було забезпечено також фінансовою порукою відповідачів і ТОВ Капітал Лізинг згідно з укладеними окремо з кожним із них та банком договорів поруки.

У зв`язку із неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору банк звернувся з позовом до суду про дострокове стягнення кредитної заборгованості. Справу № 0907/15198/2012 суди розглядали неодноразово. Останнім рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 серпня 2016 року, з урахуванням виправленої 05 вересня 2016 року описки, рішення від 11 лютого 2013 року та додаткове рішення від 11 вересня 2013 року Івано-Франківського міського суду скасовано та ухвалено нове. Провадження у справі за позовом ПАТ Індустріальний експортний банк (правонаступником якого є АТ Креді Агріколь Банк ) до ТОВ Одіс Пабліситі Груп , ТОВ Капітал Лізинг про стягнення у солідарному порядку заборгованості за кредитним договором від 19 грудня 2008 року в розмірі 956 381,45 грн закрито. Позовні вимоги до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 задоволено. Стягнено з кожного з них на користь ПАТ Креді Агріколь Банк по 956 381,45 грн заборгованості за кредитним договором станом на 24 вересня 2012 року, у тому числі 496 000,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 8 781,64 грн - заборгованість за нарахованими в період з 01 до 24 вересня 2012 року відсотками за кредитом; 51 920,56 грн - поточна заборгованість зі сплати простроченої процентної винагороди; 316 300,04 грн - прострочена заборгованість зі сплати процентної винагороди; 83 379,22 грн - сума пені за несвоєчасне погашення кредиту (47 421,13 грн) та процентів (35 958,09 грн) за період з 24 жовтня 2011 року до 24 вересня 2012 року (а. с. 104-110, т. 2).

Вказаним рішенням встановлено, що заборгованість ТОВ Одіс Пабліситі Груп в розмірі 956 381,45 грн виникла станом на 24 вересня 2012 року.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 17 лютого 2015 року порушено провадження про банкрутство ТОВ Одіс Пабліситі Груп .

Ухвалою цього ж суду від 06 травня 2015 року визнано грошові вимоги ПАТ Креді Агріколь Банк до боржника ТОВ Одіс Пабліситі Груп на загальну суму 995 578,81 грн та включено їх до реєстру вимог кредиторів боржника. З них 956 381,45 заборгованості за кредитним договором та 3 339,00 грн судових витрат згідно з попереднім рішенням суду від 11 лютого 2013 року, а також 35 858,36 грн заборгованості за нарахованими відсотками за кредитним договором в період з 24 вересня 2012 року до 04 березня 2015 року, що не був охоплений рішенням суду (а.с.42-45, т.1).

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 04 січня 2019 року затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ Одіс Пабліситі Груп , ліквідовано ТОВ Одіс Пабліситі Груп . Вирішено вважати погашеними вимоги кредиторів товариства, не задоволені через недостатність його майна. Закрито провадження у справі про банкрутство.

Матеріалами справи підтверджується, що на момент звернення до суду із цим позовом - 09 грудня 2015 року заборгованість становила 908 860,59 грн, з яких за тілом кредиту - 496 000,00 грн, за відсотками - 412 860,59 грн (а. с. 6, т. 1, а. с. 83-85, т. 2). Ці ж суми відображені в рішенні Апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 серпня 2016 року у справі № 0907/15198/2012 за результатами перегляду рішення Івано-Франківського міського суду від 11 лютого 2013 року та додаткового рішення від 11 вересня 2013 року і, в тому числі, стягнені на користь банку.

Відповідно до статей 526, 1054, 1055 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 33 Закону України Про іпотеку передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, визначених статтею 12 цього Закону.

Як вірно встановлено судом, оскільки боржником порушено зобов`язання за кредитним договором та допущено заборгованість, у банку виникло право на звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим, звернувшись в грудні 2015 року із вказаним позовом до суду, АТ КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК пропустив трирічну позовну давність.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Зазначений трирічний строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (частина 1 статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252 - 255 ЦК України.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов`язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Пунктом 5.3. договору іпотеки визначено, що іпотекодержатель має право вимагати задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язання за кредитним договором щодо сплати кредитних коштів, нарахованих відсотків, можливої пені за даним договором іпотеки в цілому та/або у тій чи іншій його частині. Іпотекодержатель має право на звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання зобов`язань (а.с. 18, т.1).

Реалізація кредитором права на дострокову вимогу про повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, може реалізовуватись кредитором як шляхом пред`явлення позову до суду, так і шляхом направлення письмової вимоги боржнику, якщо договором не передбачено іншого порядку.

Визначення правової природи письмової вимоги кредитора до боржника, та відповідно правових наслідків її надіслання залежить від змісту такої вимоги.

Якщо вимога за своїм змістом є нагадуванням чи інформуванням про існування заборгованості, а також містить прохання про погашення поточної заборгованості, то така вимога є досудовою претензією.

Якщо письмове звернення кредитора до боржника містить вимогу про дострокове повернення усієї суми заборгованості як простроченої, так і поточної, то таке звернення є вимогою про дострокове повернення кредиту, наслідком надіслання якої є зміна строку виконання основного зобов`язання у відповідності до частини другої статті 1050 ЦК України.

Матеріалами справи підтверджується, що 25.05.2010 року ТОВ Одіс Пабліситі Груп було надіслано вимогу про погашення поточної заборгованості за кредитним договором, яка станом на 25.05.2010 року складалася, зокрема із: 496 000,00 грн заборгованості по кредиту, 5 374,03 грн - за відсотками на основному рахунку та 51 920,55 грн - за відсотками по додатковому рахунку. Ця вимога отримана боржником 31.05.2010 року (а.с.191-192, т.1). Як з`ясовано при розгляді справи за позовом ПАТ Індустріально-експортний банк до ТОВ Одіс Пабліситі Груп , ТОВ Капітал Лізинг , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором (справа №0907/15198/2012) цю вимогу також було надіслано на адреси ТОВ Капітал Лізинг , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (а.с. 39, 189, т. 1, а.с. 107, т. 2). Згідно рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 12.08.2016 року по цій справі, яке є чинним та містить преюдиційні обставини, в даній вимозі банком запропоновано протягом п`яти днів з дня її отримання добровільно погасити поточну заборгованість за кредитним договором. Також повідомлено про право банку звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку не повернення кредиту у встановлені в договорі строки. При цьому вимога не містила вказівки про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором, як це передбачено в п. 5.6. договору.

Аналізуючи вищезазначені обставини та обставини, встановлені судовим рішенням, що не потребують відповідно до положень ч. 5 ст. 82 ЦПК України повторного доказування, приймаючи до уваги розрахунок заборгованості, витребуваний апеляційним судом згідно ухвали від 04.10.2016 року станом на 05.12.2015 року (а.с. 83-85, т. 2), колегія суддів дійшла висновку, що боржник з квітня 2010 року допустив порушення умов договору, оскільки в строк до 26 квітня не сплатив 4 000,00 грн на погашення кредиту. Також в квітні 2010 року не сплатив відсотки за користування кредитом, допустивши заборгованість в розмірі 11 374,03 грн.

Відтак, саме 26 квітня 2010 року банк дізнався про порушення свого права. А отже, наступний день - 27 квітня 2010 року є початком перебігу позовної давності і моментом виникнення в зацікавленої особи права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

З вищенаведеного розрахунку заборгованості також вбачається, що 06.05.2010 року боржником сплачено 6 000,00 грн, а 27.05.2010 року - 4 000,00 грн на погашення відсотків за користування кредитом, внаслідок чого позовна давність переривалася та починалася заново.

Крім того, як підтверджується матеріалами справи, 25.01.2011 року ПАТ Індустріально-експортний банк було пред`явлено в суд позов до ТОВ Одіс Пабліситі Груп , ТОВ Капітал Лізинг , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про дострокове повернення кредиту та сплату відсотків за користування ним, змінивши при цьому строк виконання основного зобов`язання. Відтак, внаслідок пред`явлення цього позову строк позовної давності також перервався та заново розпочався 26 січня 2011 року.

Отже, право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки виникло у кредитора 26 січня 2011 року.

При цьому безпідставними є доводи представника позивача про переривання позовної давності первісним судовим рішенням від 11 лютого 2013 року про стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки за змістом частини другої статті 264 ЦК України підставою переривання позовної давності визначено саме пред`явлення позову, а не ухвалення рішення судом.

Крім того, на думку колегії суддів, звернення ПАТ Креді Агріколь Банк 25.03.2015 року до Господарського суду Івано-Франківської області про визнання грошових вимог до боржника ТОВ Одіс Пабліситі Груп на суму 995 578,81 грн, після порушення у лютому цього ж року справи про його банкрутство, відбулося вже після спливу позовної давності (а.с. 43, т.1). Тому, відповідно, не могло призвести до переривання перебігу позовної давності та нового перебігу позовної давності.

Разом з тим, банк звернувся до суду із вказаним позовом 09 грудня 2015 року, тобто має місце сплив позовної давності.

Вищезазначених обставин суд першої інстанції до уваги не прийняв, а тому дійшов неправильного висновку щодо звернення банку в суд у передбачені законом строки.

Наслідки спливу позовної давності встановлені приписами статті 267 ЦК України, відповідно до частин 2, 3, 4 якої заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У випадку спливу позовної давності суд приймає до розгляду заяву про захист цивільного права або інтересу, проте сплив позовної давності, про застосування якої заявила сторона у спорі, є підставою для відмови у позові (частини друга та четверта статті 267 ЦК України) (про відмінність змісту понять сторона у спорі та сторона у справі див. постанову Великої Палати Верховного Суду (пункти 69-71, 137-139)).

Велика Палата Верховного Суду в пунктах 70, 71 в постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 звернула увагу на те, що для цілей застосування частини третьої та четвертої статті 267 ЦК України поняття сторона у спорі може не бути тотожним за змістом поняттю сторона у цивільному процесі : сторонами в цивільному процесі є такі її учасники як позивач і відповідач (частина перша статті 30 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій; частина перша статті 48 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду); тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. З огляду на це у спорі з декількома належними відповідачами, в яких немає солідарного обов`язку (до яких не звернута солідарна вимога), один з них може заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до нього, а не до інших відповідачів. Останні не позбавлені, зокрема, прав визнати ті вимоги, які позивач ставить до них, чи заявити про застосування до цих вимог позовної давності.

В пункті 73 вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду вказала, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач. Такий же правовий висновок зроблено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в пункті 41 постанови від 23 червня 2020 року в справі № 536/1841/15-ц на відміну від спору з декількома належними відповідачами, в яких немає солідарного обов`язку, у спорі з декількома належними відповідачами, до яких позивач звернув солідарну вимогу, будь-хто з них може заявити суду про застосування позовної давності як до вимог, які звернуті до нього, так і до вимог, які звернуті до інших відповідачів, в яких є солідарний обов`язок. Аналогічна правова позиція Великої Палати Верховного Суду міститься в пунктах 65-66 постанови від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц.

У даній справі відповідач ОСОБА_1 до ухвалення судового рішення у суді першої інстанції в заяві від 06.06.2016 року (а.с. 213-215, т.1) заявив про сплив позовної давності за звернутими до нього та ОСОБА_4 позовними вимогами та просив відмовити в позові ПАТ Креді Агріколь Банк повністю.

Судом встановлено порушення права позивача на належне виконання відповідачами договірних зобов`язань за кредитним договором та задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки, за захистом якого позивач звернувся до суду.

Однак позивач звернувся в суд 09.12.2015 року за спливом трирічного строку позовної давності, оскільки таке право виникло у кредитора 26 січня 2011 року.

З огляду на встановлені обставини справи та норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, висновки Великої Палати Верховного Суду у справах з подібних правовідносин, положення п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення. По суті встановленого в позові АТ Креді Агріколь Банк до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ТОВ Одіс Пабліситі Груп , про звернення стягнення на предмет іпотеки слід відмовити.

Керуючись статтями 374, 376, 381 - 384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , до якої приєднався ОСОБА_1 , задовольнити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 06 червня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову Акціонерного товариства Креді Агріколь Банк до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю Одіс Пабліситі Груп , про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 05 липня 2021 року.

Головуюча М.Д. Горейко

Судді: Л.В. Василишин

І.О. Максюта